“рудове право ”крањни > “рудова правосуб'Їктн≥сть власника п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або уповноваженого ним органу чи ф≥зичноњ особи

“рудова правосуб'Їктн≥сть власника п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або уповноваженого ним органу чи ф≥зичноњ особи

«г≥дно з≥ ст. 5 «акону ”крањни "ѕро власн≥сть" власник маЇ право на догов≥рних засадах використати працю грома≠д¤н. «г≥дно з  онституц≥Їю передбачаЇтьс¤ державна, кому≠нальна ≥ приватна форми власност≥ в ”крањн≥. ѕроте «ако≠ном "ѕро власн≥сть" передбачено ще ≥ колективну власн≥сть. “аким чином, в ”крањн≥ ¤к роботодавц≥ виступають держава (дл¤ державних службовц≥в, в≥йськовослужбовц≥в, сп≥вроб≥т≠ник≥в орган≥в внутр≥шн≥х справ, судд≥в, прокурорських прац≥в≠ник≥в), державн≥ та комунальн≥ п≥дприЇмства, установи й орга≠н≥зац≥њ, колективн≥ п≥дприЇмства й орган≥зац≥њ, приватн≥ орган≥≠зац≥њ, ф≥зичн≥ особи.

ѕредставником держави у сфер≥ застосуванн¤ прац≥ ви≠ступають в≥дпов≥дне м≥н≥стерство, ‘онд державного майна ”крањни, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.  олективний власник реал≥зуЇ своЇ право власника через загальн≥ збори сп≥ввласник≥в. ѕриватний власник, окремий громад¤нин реа≠л≥зуЇ своЇ право роботодавц¤ безпосередньо.

¬ласник зобов'¤заний забезпечити громад¤нинов≥, прац¤ ¤кого використовуЇтьс¤, соц≥альн≥, економ≥чн≥ гарант≥њ ≥ пра≠ва, передбачен≥ законом.

¬ласник зд≥йснюЇ управл≥нн¤ виробництвом ¤к безпосе≠редньо, так ≥ за допомогою уповноваженого ним на управл≥н≠н¤ органу. ÷е може бути одноос≥бний орган (посадов≥ осо≠би) або колег≥альн≥ органи (ради, правл≥нн¤, ком≥тети). —трук≠туру орган≥в управл≥нн¤ визначаЇ саме п≥дприЇмство.

”повноваженим власником на управл≥нн¤ особою висту≠паЇ кер≥вник п≥дприЇмства, ¤кий наймаЇтьс¤ (призначаЇть≠с¤) власником або обираЇтьс¤ власниками майна. ѕри най≠н¤тт≥ (призначенн≥, обранн≥) власником або уповноваженим ним органом кер≥вника п≥дприЇмства на посаду з ним укладаЇтьс¤ контракт (догов≥р, угода), в ¤кому визначаютьс¤ права, строки найн¤тт¤, обов'¤зки ≥ в≥дпов≥дальн≥сть кер≥вника п≥дприЇмства перед власником та трудовим колективом, умо≠ви його матер≥ального забезпеченн¤ ≥ зв≥льненн¤ з посади з урахуванн¤м гарант≥й, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством ”крањни.  ер≥вник п≥дприЇмства самост≥йно вир≥шуЇ питанн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, за ви≠н¤тком в≥днесених статутом до компетенц≥њ ≥нших орган≥в управл≥нн¤ даного п≥дприЇмства. ¬ласник майна не маЇ права втручатис¤ в оперативну д≥¤льн≥сть кер≥вника п≥дприЇмства.

 ер≥вник п≥дприЇмства в≥д≥граЇ головну роль в склад≥ адм≥н≥страц≥њ ¤к суб'Їкта трудового права на державних ≥ комунальних п≥дприЇмствах. јдм≥н≥страц≥¤ Ї уповноваженим власником органом ≥ ¤вл¤Ї собою коло посадових ос≥б, над≥≠лених владно-розпор¤дними повноваженн¤ми ≥ ¤к≥ зд≥йсню≠ють оперативне управл≥нн¤ процесом прац≥ на п≥дприЇмств≥. “ерм≥н "адм≥н≥страц≥¤" в законодавств≥ не закр≥плений. « ¤. 4 ст. 16 «акону ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥" випли≠ваЇ, що до адм≥н≥страц≥њ, кр≥м кер≥вника п≥дприЇмства, нале≠жать його заступники, кер≥вники ≥ фах≥вц≥ п≥дрозд≥л≥в апарату управл≥нн¤ ≥ структурних п≥дрозд≥л≥в (виробництв, цех≥в, в≥д≠д≥л≥в, в≥дд≥лень, д≥льниць, ферм та ≥нших аналог≥чних п≥д≠розд≥л≥в п≥дприЇмств), а також майстри ≥ старш≥ майстри. ¬с≥ вони призначаютьс¤ на посаду ≥ зв≥льн¤ютьс¤ з посади кер≥вником п≥дприЇмства.

”повноважений власником орган виступаЇ суб'Їктом тру≠дового права, будучи стороною у в≥дносинах з трудовим ко≠лективом ≥ уповноваженими на представництво трудовим колективом органами по встановленню умов прац≥, застосу≠ванню чинного законодавства про працю.

” заруб≥жному трудовому прав≥ не застосовуЇтьс¤ терм≥н "власник або уповноважений ним орган". —торонами ≥ндив≥≠дуального трудового правов≥дношенн¤ Ї найманий прац≥в≠ник ≥ роботодавець (п≥дприЇмець). як пише ≤.я.  исельов, "роботодавець" Ч терм≥н, вживаний в Ќ≥меччин≥ та в р¤д≥ ≥нших крањн; "п≥дприЇмець" Ч терм≥н, вживаний головним чином в англосаксонських крањнах, а також у конвенц≥¤х та ≥нших актах ћќѕ. ¬ останн≥ роки в актах ≥ документах ћќѕ, перекладених рос≥йською мовою, використовуЇтьс¤ терм≥н "роботодавець" ( иселев ».я. ÷ит. раб. Ч —. 50).

ќчевидно, що в новому “рудовому кодекс≥ необх≥дно сто≠рони ≥ндив≥дуального трудового правов≥дношенн¤ ≥менувати "найманий прац≥вник" ≥ "роботодавець", при цьому в ст. 1 серед основних терм≥н≥в дати визначенн¤ вказаних суб'Їкт≥в. Ќа нашу думку, роботодавець Ч це п≥дприЇмство, установа, орган≥зац≥¤ незалежно в≥д форми власност≥ або ф≥зична осо≠ба, котра уклала трудовий догов≥р з прац≥вником.

” д≥ючому законодавств≥ ”крањни визначенн¤ терм≥на "роботодавець" м≥ститьс¤ в ќсновах законодавства ”крањ≠ни про загальнообов'¤зкове державне соц≥альне страхуван≠н¤ в≥д 14 с≥чн¤ 1998 p. є16/98-¬– (”р¤довий кур'Їр. Ч 1998. Ч 19 лютого). «г≥дно з≥ ст. 10 ќснов роботодавцем вва≠жаЇтьс¤: власник п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або упов≠новажений ним орган незалежно в≥д форм власност≥, виду д≥¤льност≥ та господарюванн¤ або ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ викорис≠товують найману працю; власники розташованих в ”крањн≥ ≥ноземних п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й (у тому числ≥ м≥жнародних), ф≥л≥й та представництв, ¤к≥ використовують працю найманих прац≥вник≥в, ¤кщо ≥нше не передбачене м≥жна≠родними договорами ”крањни, згода на обов'¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни. ” ст. 1 «акону ”крањни "ѕро профес≥йн≥ сп≥лки, њх права та гарант≥њ д≥¤льност≥" в≥д 15 вересн¤ 1999 p. роботодавець визначаЇтьс¤ ¤к власник п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ незалежно в≥д форм власност≥, виду д≥¤льност≥ та галузевоњ належност≥ або упов≠новажений ним орган чи ф≥зична особа, ¤к≥ в≥дпов≥дно до законодавства використовують найману працю.

ƒо реч≥, в проект≥ “рудового кодексу –ос≥йськоњ ‘еде≠рац≥њ, п≥дготовленому ур¤дом –‘, сторонами трудового право в≥дношенн¤ визначено прац≥вника ≥ роботодавц¤ (ст. 5). ѕрац≥вник Ч це громад¤нин –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ чи ≥но≠земний громад¤нин або особа без громад¤нства, ¤к≥ перебува≠ють у трудовому правов≥дношенн≥ з роботодавцем на п≥дстав≥ укладеного трудового договору. як бачимо, йдетьс¤ саме про найманих прац≥вник≥в. –оботодавець Ч юридична особа або ≥нша орган≥зац≥¤, ¤ка, в≥дпов≥дно до законодавства –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, може не бути юридичною особою, або ф≥зична особа, котр≥ уклали трудовий догов≥р з прац≥вником (“рудовой кодекс –‘. ѕроект федерального закона. Ч ћ.: »нформа≠ционно-внедренческий центр "ћаркетинг", 1999. - —. 7).

«аконом ”крањни "ѕро внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до  одексу «акон≥в про працю ”крањни" в≥д 5 липн¤ 1995 p. (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ч 1995. Ч є28. Ч —т. 204) вперше у  «пѕ ¤к роботодавц≥в було визнано ф≥зичних ос≥б, хоча ще до внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень у ст. 21 та ≥нш≥ статт≥  «пѕ зазначеним «аконом, в нормативно-правових актах про роботу за сум≥сництвом, прийн¤тих у 1993 роц≥, роботодавц¤ми визнавались п≥дприЇмство, установа, орган≥≠зац≥¤ або громад¤нин. ” п. 1 ѕоложенн¤ про роботу за сум≥с≠ництвом прац≥вник≥в державних п≥дприЇмств, установ ≥ орга≠н≥зац≥й, затвердженого наказом ћ≥н≥стерства прац≥ ”крањни, ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни, ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањ≠ни в≥д 28 червн¤ 1993 p. є43 («ѕ ”крањни. - 1993. - є9. -—т. 184), вперше вказувалось, що громад¤нином ¤к робото≠давцем може виступати п≥дприЇмець, приватна особа. –азом з тим, визнаючи ф≥зичну особу стороною трудового догово≠ру, чинний  «пѕ зор≥Їнтований на регулюванн¤ прац≥ най≠маних прац≥вник≥в, зайн¤тих на п≥дприЇмств≥, в установах, орган≥зац≥¤х.

ƒоцент ѕ.ƒ. ѕилипенко у монограф≥њ "ѕроблеми трудо≠вого права", анал≥зуючи правове становище ф≥зичних ос≥б ¤к роботодавц≥в, умовно розпод≥л¤Ї њх на дв≥ групи: 1) ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ можуть реал≥зувати своЇ право найму на роботу. ќднак використанн¤ прац≥ ≥нших ос≥б не передбачаЇ одер≠жанн¤ доход≥в (громад¤ни (власники), ¤к≥ використовують найманих прац≥вник≥в дл¤ роботи в домашньому господарств≥, дл¤ догл¤ду за малими д≥тьми, важко хворими членами с≥м'њ тощо); 2) ф≥зичн≥ особи Ч роботодавц≥, вид зан¤ть ¤ких потребуЇ використанн¤ найманоњ прац≥. «деб≥льшого сусп≥ль≠но-корисна д≥¤льн≥сть таких роботодавц≥в пов'¤зана з одер≠жанн¤м доходу. ѓхнЇ право найму робочоњ сили додатково непередбачене в≥дпов≥дними нормативними актами (ѕили≠пенко ѕ.ƒ. ѕроблеми теор≥й трудового права. Ч Ћьв≥в, 1999. - —. 181-183).

Ќин≥ ф≥зична особа Ч суб'Їкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤ль≠ност≥ без створенн¤ юридичноњ особи ≥ ф≥зична особа, ¤ка використовуЇ працю громад¤н дл¤ особистого обслуговуван≠н¤, зобов'¤зан≥ вести трудов≥ книжки на прац≥вник≥в, котр≥ працюють у них за трудовим договором. «аконом ”крањни "ѕро внесенн¤ зм≥н до  одексу закон≥в про працю ”крањни" в≥д 24 грудн¤ 1999 p. (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ч 2000. Ч є6Ч7. Ч —т. 41) внесено зм≥ни до ст. 48  «пѕ. «г≥дно ≥з ч. 2 зазначеноњ статт≥ трудов≥ книжки ведутьс¤ на вс≥х прац≥вник≥в, ¤к≥ працюють на п≥дприЇмств≥, в установ≥, орган≥зац≥њ або у ф≥зичноњ особи понад п'¤ть дн≥в.

«апроваджена обов'¤зкова письмова форма трудового договору м≥ж прац≥вником ≥ ф≥зичною особою Ч роботодавцем (ч. 1 ст. 24 доповнена новим шостим пунктом) з обов'¤зковою реЇстрац≥Їю такого трудового договору у державн≥й служб≥ зайн¤тост≥ за м≥сцем проживанн¤ роботодавц¤ у пор¤дку, ви≠значеному ћ≥н≥стерством прац≥ та соц≥альноњ пол≥тики ”крањ≠ни ( «пѕ доповнено новою статтею 24-1 "–еЇстрац≥¤ трудо≠вого договору").

ƒоповненн¤ ст. 7  «пѕ положенн¤м про те, що особли≠вост≥ регулюванн¤ прац≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ працюють у ф≥зич≠них ос≥б за трудовими договорами, встановлюютьс¤ законо≠давством, повинн≥ стати п≥дставою дл¤ розробленн¤ ≥ затвер≠дженн¤ окремого ѕоложенн¤ про умови прац≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ працюють у ф≥зичних ос≥б за трудовими договорами, ≥ “иповоњ письмовоњ форми трудового договору. ѕравове ре≠гулюванн¤ прац≥ громад¤н, ¤к≥ працюють у ф≥зичних ос≥б, потребуЇ подальшого удосконаленн¤, ¤к ≥ закр≥пленн¤ пра≠вового статуту роботодавц≥в Ч ф≥зичних ос≥б.

1

Ќазва: “рудова правосуб'Їктн≥сть власника п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або уповноваженого ним органу чи ф≥зичноњ особи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (459 прочитано)