”крањнознавство > ≈тапи розвитку украњнознавства

ѕ≥сл¤ 1930 р. набуваЇ поширенн¤ народознавство.  оли його висв≥тлювали профес≥онали Ц патр≥оти, воно в≥д≥гравало ≥ позитивну роль, бо привертало увагу хоч би до ≥стор≥њ, етнолог≥њ, фольклору украњнц≥в. ѕроте в ц≥лому воно ставало й на позиц≥њ антиукрањнства бо за оф≥ц≥йними програмами йому в≥дводилась роль знар¤дд¤ асимул¤ц≥њ: ор≥Їнтувало на розгл¤д ”крањни ¤к багатонац≥ональноњ республ≥ки, в ¤к≥й головною проблемою Ї не самоп≥знанн¤ й розвиток внутр≥шн≥х сил. Ќайважлив≥шою метою проголошувалос¤ створенн¤ УЇдиноњФ мови, економ≥ки, культури ≥ при цьому такою мовою мала стати не украњнська, а УдержавнаФ Ц рос≥йська.

¬ершиною ц≥Їњ п≥рам≥ди виступало сусп≥льствознавство, ¤ке ор≥Їнтувало на такий феномен, ¤к Унова ≥сторична сп≥льн≥сть людей Ц рад¤нський народФ. ≤ тим самим, фактично узаконювало зникненн¤ ”крањни ¤к нац≥њ, держави, мови, культури. ј водночас ≥ усувало украњнознавство ¤к систему та основу осв≥ти, вихованн¤, культури, державобудуванн¤.

 онцепц≥¤ ≤нституту ”крањнознавства базуЇтьс¤ на ≥ншого роду принципах. ѕо-перше Ц ≥сторизму: маЇ бути вивчений весь попередн≥й досв≥д (позитивний ≥ негативний), осмислено велик≥ в≥тчизн¤н≥ й заруб≥жн≥ традиц≥њ (античноњ √рец≥њ, ¬≥зант≥њ, ƒант¤, √ете).

ѕо-друге Ц наукового, а не ≥деолог≥чного п≥дходу.

ћаЇтьс¤ на уваз≥, що дос≥ ”крањну розгл¤дали: а) або в окремих њњ сутност¤х; б) або лише на теренах географ≥чного розташуванн¤. ћ≥ж тим: а) ”крањна Ц це ц≥л≥сн≥сть етн≥чна, територ≥ально-географ≥чна, нац≥онально-культурна, мовна тощо, б) украњнський етнос (отже, ≥ творена ним матер≥альна та духовна культура, мова, осв≥та, наука мистецтво) Ї феноменом загальнопланетарним.

1	2

Ќазва: ≈тапи розвитку украњнознавства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2002 прочитано)