Українознавство > Місто Долина

В 1940 році стали до ладу два цегельні заводи, шахта «Новичка», організовано артіль «Червона Україна»; розширили сільзавод, капітально відремонтували шахту «Барбара». Було розгорнуто соціалістичне змагання серед робітників, створено групи техмінімуму та підвищення кваліфікації, а також нала­годжено ремонт та реконструкцію шахт. Це дало можливість збільшити випуск валової продукції за зміну на півтори тонни. Значних успіхів добилися також тру­дівники лісопильного заводу — план 1940 року вони виконали на 130 проц. Одно­часно велася робота по вивченню надр у цьому районі, йшла підготовка до видо­бутку нафти й газу.

Партійні організації мобілі­зували трудящих на здійснення культурних перетворень. В місті було відремонтовано ряд примі­щень для шкіл, відкрито середню й восьмирічну школи з українською мовою навчання, організовано гуртки ліквідації неписьменності серед дорослих. В Долині запрацювали клуби, червоні кутки, бібліотеки. В перші роки Радянської влади багато зроблено і щодо організації охо­рони здоров'я. Вже наприкінці 1939 року в місті відкрито поліклініку, а в травні 1940 року — пологовий будинок і протитуберкульозний дис­пансер.

Соціалістичні перетворення сприяли зростанню політичної актив­ності населення, яка особливо яскраво виявилась у період підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР в січні 1940 року. Напередодні виборів на під­приємствах і в установах міста відбулися мітинги й збори, проведено зустріч з кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР Г. В. Гаврищуком.

Однак трудящі Долини змушені були перервати мирну працю: почалася війна. 1 липня 1941 року місто захопили угорські фашисти, а пізніше сюди вдерлися гітле­рівці. Окупанти чинили масові грабежі, насильства, винищували мирне населення. В серпні 1942 року вони зігнали на базарну площу близько 3 тис. громадян Долини і навколишніх сіл, яких по-звірячому знищили. Восени того ж року фашисти вда­лися до масових арештів трудящих. 1 листопада 1943 року схопили 46 чоловік, серед яких були жінки й діти, пов'язали їм колючим дротом руки і розстріляли на території стадіону. Масові розстріли мирного населення проводили окупанти біля кладовища. Тут же повісили шістьох радянських військовополонених. Згодом на цьому місці виявили 99 ям, в яких були трупи по-звірячому закатованих людей. Всього за роки війни в місті знищено до 7 тис. громадян, в т. ч. 2564 жителі Долини. Крім цього, фашисти відправили 1804 чоловіка на каторжні роботи до Німеччини.

В тяжкі роки фашистської окупації з великою силою проявилися високі мораль­ні якості радянських людей, їх відданість Батьківщині. Місцеві жителі рятува­ли радянських воїнів, які потрапляли у вороже оточення. Коли гестапівці дізна­лися, що Володимир Льолько переховував радянських воїнів, вони розстріляли патріота.

Багато жителів Долини відмовлялися виконувати розпорядження окупацій­них властей, уникали вигнання до Німеччини. Фашисти 1942 року розстріляли 21 жителя села за саботування їх наказів. Г. Г. Бабій після втечі з фашистської ка­торги організував визволення з місцевої тюрми сестри та інших двадцятьох гро­мадян.

В останні дні липня 1944 року радянські війська вели напружені бої проти великих сил окупантів, зосереджених в районі Долини. На околицях міста було знищено близько 500 ворожих солдатів і спалено 13 німецьких танків. Контратака ворога 31 липня 1944 року, в якій проти радянських бійців виступили 4 полки і близько 50 танків, зазнала провалу. Фашисти відступили. В боротьбі за визволен­ня Долини загинули 313 радянських воїнів, серед них Герой Радянського Союзу майор В. О. Лаврищев.

Після визволення міста сотні трудящих пішли на фронт, щоб остаточно розгро­мити фашистські орди. Житель Долини В. Г. Дідоха за визволення Праги був наго­роджений орденом Слави 3-го ступеня. В боях проти фашистів відзначилися Д. К. Га­лів, В. І. Басюк, І. І. Поліщук та інші.

В роки відродження народного господарства і здійснення соціалістичного будів­ництва в Долині швидкого розвитку набирала нафтова й газова промисловість. У 1944 році інженери-геологи Валентин і Серафима Лопатіни та Василь і Зоя Глушко провели розвідувальні роботи на околицях міста і склали геологічні карти цього району. Українські буржуазні націоналісти вбили Валентина Лопатіна і Зою Глушко, але починання комсомольців продовжили інші. На основі характе­ристики геологічної будови глибинних складок, дослідженої молодими ентузіастами, було споруджено першу нафтову вишку. В 1950 році свердловина дала нафту.

Створення нових свердловин і розширення нафтовидобутку стало базою для організації у 1952 році нафтопромислового управління «Долинанафта». Розвиток долинських нафтових підприємств здійснювався за братньою допомогою нафтовиків країни. В Долину з Грозного, Баку, Ішимбая на постійну роботу прибули десятки фахівців, вони передавали робітникам багатий досвід, навчали їх видобувати чорне золото. В Долині працюють також випускники Львівського політехнічного інсти­туту, Дрогобицького нафтового технікуму.

Нафтовики Долини уже за роки п'ятої п'ятирічки збільшили видобуток нафти в 20 разів. За цей час вони дали понад план 38 тис. тонн палива, збільшили продук­тивність праці у 8,3 раза, знизили собівартість однієї тонни продукції більш як на 80 проц. В соціалістичному змаганні долинські нафтовики здобули перше місце серед прикарпатських нафтовиків і за це удостоєні перехідного Червоного прапора об'єднання «Укрнафта».

В 1957 році серед колективів промислових підприємств Долини розгорнулося змагання на честь 40-річчя Радянської влади. Протягом десяти місяців ювілейного року колектив нафтопромислу видобув понад план 13 396 тонн нафти. Особливо ве­ликих успіхів досягла нафтовидобувна бригада майстра Ігоря Флюнта, яка, маючи річне зобов'язання дати понад план 8 тис. тонн нафти, фактично видобула додат­ково 9 тис. тонн чорного золота. В цілому на нафтопромислових підприємствах Долини в 1957 році продуктивність праці значно зросла в порівнянні з 1950 роком.

Три родовища нафти відкрили геологи у 1958 році. Для кращої експлуатації Долинського нафтового родовища було створено Болехівську контору розвідуваль­ного буріння. Одночасно для раціонального спорудження й використання бурових вишок біля нафтових об'єктів побудували електрозварювальний цех, механічну май­стерню, гараж для спеціальних машин. Усе це сприяло тому, що долинські нафто­вики дали того року 65 проц. республіканського видобутку нафти.

Швидкими темпами зростала Долина в роки семирічки. Уже на початку 1959 року стала до ладу будівельна база, розпочато будівництво заводу залізобетонних виробів і конструкцій, асфальтобетонного комбі­нату підсобних промислів. 1960 року розпочалося спорудження газопереробного заводу, устатку­вання для нього надходило з 280 підприємств Ленінграда, Новосибірська, Єревана, Ашхабада, Мінська, Кишинева, Чернівців та інших міст країни.

За семирічку долинські виробничники здали в експлуатацію нафтопровід Долина-Дрогобич, газопровід Долина-Івано-Франківськ-Чернівці, комплекс об'єктів ремонтно-експлуатаційної кон­тори з електроремонтною базою, збудували хлібо­завод.

Водночас тут почали будувати культурно-освітні заклади. В місті споруджено корпус серед­ньої школи, розпочато будівництво школи-інтернату, відкрито школи: семирічну музичну, восьми­річну загальноосвітню, спортивну. Для робітничої молоді створено вечірній нафтовий технікум, курси підготовки у вищі навчальні заклади.

Завдяки самовідданій праці трудящих До­лина перетворилась на важливий промисловий район республіки. Тут і далі провідною галуззю залишаються нафтовидобувна й газопереробна промисловість.

У 1966 році в Долині завершено будівництво газопереробного заводу. Напере­додні пуску підприємства спеціалісти заводу вивчали виробничі процеси на газо-бензинових заводах Татарської APСP. З Татарії у Долину прибув досвідчений спе­ціаліст І. О. Тусевич. Долинські газовики застосували нові технічні досягнення, впровадили автоматичні прилади для контролю технологічних процесів, автома­тичний аналіз газів на потоках тощо. Колектив газопереробного заводу є перемож­цем у Всесоюзному соціалістичному змаганні на честь ленінського ювілею і наго­роджений перехідним Червоним прапором Міністерства газової промисловості СРСР та першою грошовою премією.

Важливе значення для промислового розвитку Долини мають також і інші під­приємства. Тут працює завод залізобетонних виробів і конструкцій, який постачає народному господарству більше десяти видів продукції, в т. ч. бетонні конструкції, перекриття, панелі різного типу, ферми, перемички.

В Долині розвивається харчова промисловість, яка представлена хлібокомбінатом і молокозаводом. Колектив хлібокомбінату тепер випускає 50 сортів продукції, серед них 20 сортів хліба, декілька сортів булок та кондитерських виробів. На молоко­заводі виготовляється кефір, сметана, ряжанка, сир «Пресований», «Закарпатський» і «Радянський». В місті є також фабрика культурно-побутових товарів.

Любов до своєї спеціальності нафтовик передав дітям: синові Ярославу, який працює операто­ром, дочці Наталії, інженеру. Професія у спад­щину передається в багатьох сім'ях нафто­виків.

За радянської влади долинянці стали справжніми господарями своєї долі. Кращих з них обирали делегатами на з'їзди партії, у вищі органи державної влади. Депутатом Верховної Ради СРСР була жителька міста А. М. Гретчак і нафтовик М. А. Крицун, де­путатами Верховної Ради УРСР обиралися секретар райкому партії А. 3. Шатохін і пило­прав лісокомбінату П. Д. Іжик. Нафтовик М. Я. Сердюк був делегатом XXI з'їзду КПРС, старший оператор по видобутку нафти Я. М. Пишкевич — XXIII з'їзду КП України. З часу визволення Долини від фашистських окупантів у місті чималих успіхів досягнуто і в житловому будівництві. Для трудящих споруджено 1722 квартири; крім того, тут є 914 індивідуальних будинків, 70 проц. яких зведено за допомогою держави. На околиці Долини виросло нове містечко нафтовиків, у ньому — багатоповерхові будівлі, є кафе, їдальня, готель, гастроном, магазини, культурно-освітні й лікувальні заклади.

1	2	3

Назва: Місто Долина
Дата публікації: 2005-03-24 (1653 прочитано)