Українознавство > Моє село – Обертин
Як свідчать археологічні знахідки, знайдені в околицях Обертина, земля обертинська обживалась ще з незапам'ятних часів. Та в історичній науці дата першої письмової згадки про поселення вважається і датою початку існування поселення. Обертин вперше як поселення або осада письмово згадується польським істориком Р. Дубковським у 1416 році: поселення у цьому році належало Васькові Тептуковичу, мало назву не Обертин, а Подмертин, але знаходилось на землях, що раніше мали назву Обертин. Отже, ще до вказаного часу з якихось причин поселенню змінена назва Обертин на іншу — Подмертин. Чому назва Обертин змінена на назву Подмертин, в документах жодного пояснення не знайдено. Деякі дослідники припускають, що слово Подмертин могло означати прізвище, але також не наводять жодних аргументів. На наш погляд, значення слова Подмертин вже не вдасться з'ясувати, немає і лінгвістичного трактування цього слова. В актах гродських і земських, том XII, вказується про приналежність Обертина Мартинові Обертинському в 1437 році. Яким способом поселення перейшло до Мартина Обертинського, не наводиться. В актах гродських і земських за 1438 рік, том І, сказано, що Дерслав з Библа визнає про отримання ним 60 гривень від Конрада з Кунашова за четверту частину землі Обертин і Черемхів. Цей акт складено в присутності високоповажного архієпископа Львівського Йоана. Семка Перемишльського, Януша Подільського, Гаврила Галицького підсудді, Прокопа з Стрільча, Николая з Водник. Точна дата складення цього акту та місце не вказується. В подальшому в цих актах є згадки про Обертин в 1440, 1456, 1472 роках. Очевидно, якимось чином частина Обертина і Черемхів потрапили у власність Конрада з Кунашова. Може бути, що право власності до цього Конрада якось перейшло від Мартина Обертинського. Та одне можна сказати з певністю: Обертин не належав до королівських земель. Тобто земля обертинська не була королівшиною. а належала до приватної власності, а Обертин з усіма землями переходив з одних рук в інші, правдоподібно, що могло бути навіть декілька власників поселення. В наступні роки ніяких згадок про Обертин не виявлено, а подальша згадка датується вже 1531 роком, коли біля Обертина відбулась битва між поляками і волохами (або молдованами) за покутську землю. Ця битва описана багатьма польськими дослідниками. В 1531 році власниками поселення Обертин були Мацей (Матіас) Дзетертовський, Галицький Ловчий, Андрій Обертинський, Микола Гостовський і вдова Катаржина Турецька. Правдоподібно, що в 1553 році польський король Жигмунд II Август надав право цьому Галицькому Ловчому Мацею (Матіасу) Дзетертовському на його частину Обертина і .заснувати містечко. сільського машинознавства. Хто був членом кружка за німців, документально не встаноь-лено. З другим приходом радянської влади кружок товариства „Сільський господар" в Обертині припинив своє існування. До першого приходу радянської влади вся земля належала селянам, польським і в незначній мірі українським землевласникам, греко-католицькій церкві та римо-католицьким костелам. З її приходом поміщицькі та церковні землі, пасовища та ліси конфісковані та передані у володіння селянам, насамперед безземельним та малоземельним. В Обертинському районі селянам також було безплатно передано з фільварків 420 коней, 480 штук великої рогатої худоби. 520 свиней. Ці дії радянської влади викликали захоплення і схвалення, особливо серед незаможної частини населення. Внаслідок безплатної передачу поміщицьких і церковних земель селянам, кількість землі в селянських господарствах збільшилась, але ЦК ВКП(б) і Рада Народних Комісарів СРСР від 21 березня 1941 року ввели крайні норми землекористування на селянський двір Станиславівської області: ця норма становила 7 га. Отже, селянин не міг мати більше 7 га землі у своїй власності. Але вже в 1940 році радянська влада розпочала колективізацію в сільському господарстві, створюючи колективні господарства або колгоспи. В періодичній радянській пресі почали з'являтись статті, що вихваляли переваги колективного ведення сільського господарства, радянської системи загалом та її демократичність. В лютому 1940 року в Обертині створено колгосп з назвою „Імені XVIII партійної конференції”. До колгоспу вступило близько 40 господарств, зокрема, господарства П. Савицького, А. Рудницького, Й. Федоришина, Й. Яворського. П. Василюка. Колгосп мав 500 га землі, 15 коней, 15 возів, борони, йому виділено трактор. Головою колгоспу обрано Миколу Романюка. Розміщувався колгосп на садибі колишнього панського фільварку. На цій садибі знаходилась і створена в березні 1940 року машинно-тракторна станція (МТС), яка мала обробляти землі створюваних колгоспів. Друга машинно-тракторна станція організована в селі Воронові. Та у червні 1941 року розпочалась війна між Німеччиною та Радянським Союзом, колгоспи розпались, селяни-колгоспники знову забрали свою землю і знову стали господарювати самостійно. З другим приходом радянської влади колгосп в Обертині, був відновлений 27 вересня 1945 року, але вже з іншою назвою — „Перемога". У відновленому колгоспі нараховувалось 11 господарств, усуспільнене майно колгосп)' становило : 5 коней, 5 корів, 15 овець. 9 свиней, 30 вуликів, 2 плуги, ; 2 вози та трієр. В подальшому колгосп „Перемога" збагачувався, як і колгосп імені Шевченка у Незвиську, як майном вступаючих у колгосп, так і конфіскованим майном примусово вивезених сімей з району. В 1946 році Обертинський колгосп „Перемога" вже мав 12 коней, 12 корів, 27 овець та кіз. Об'єднував колгосп „Перемога" в основному господарства, що знаходились за річкою Чорнявою. Не обминула Обертин і воєнна віхола як першої, так і другої світових війн, обпаливши своїм ненаситним полум'ям як саме містечко, так і його мешканців. Російські війська ввійшли на Городенщину 1 вересня 1914 року, вони завели військову адміністрацію, ліквідували українські бібліотеки, арештовували і вивозили в глиб Росії людей, а на Різдвяні свята забороняли ходити з колядою. Під натиском австрійських військ на початку 1915 року російські війська були змушені залишити городенківський повіт, фронт проходив по лінії Обертин-Снятин, 25 лютого 1915 року австро-угорська піхота перейшла у наступ у напрямі з Обертина на Герасимів і дальше у напрямі Дністра. Обертин під час цих боїв зазнав руйнувань. В липні 1915 року в Обертині були зосереджені великі сили австро-угорських військ, які готувались до подальшого наступу. В 1916 році Обертин і околиці стали ареною жорстоких боїв між австро-угорськими та російськими військами, знову Обертин зазнав руйнувань, а його мешканці — чималих бід. 20 жовтня 1940 року і 10 листопада 1940 року на Прикарпатті стався землетрус. Руйнувань і потерпілих від стихії не було, та люди стривожились, вбачаючи в цьому погану ознаку. Так, наступали важкі часи — і численні репресії радянської влади, і вже насувалась зловіща тінь Другої світової війни. Вдосвіта у неділю, 22 червня 1941 року, мешканці Обертина почули сильні вибухи з півдня та зі сторони Коломиї, а невдовзі довідались, що Німеччина напала на Радянський Союз, а німці бомбили військову базу біля Гвіздця та аеродром і залізницю в Коломиї. Невдовзі почався рух радянських військ, що відступали через Обертин у напрямку Дністра. 2 липня 1941 року о 14 годині в Обетин ввійшли на танкетках і легких танках угорські частини, за ними в Обертин ввійшла угорська піхота та кіннота (Угорщина виступала на боці Німеччини). Цього ж дня угорські війська захопили Вакерівку і балагурів ку. Невдовзі мешканців Обертина скликали на сходини, на пропозицію угорського офіцера обрано тимчасове управління Обертина, на посаду війта призначено Антона Погорілого. Створена місцева поліція. Друга світова війна, крім численних людських жертв, принесла на обертинську землю і значні матеріальні руйнування. В Обертині в час бойових дій знищено 241,98 га озимих посівів, 71.68 га ярих посівів, 29,41 га конюшини, заміновано 51,43 га. В Обертині 6 вересня 1944 року створено штаб по розміновуванню, головою штабу призначено Тарасенка, членами Смислова, Рябоконя, Чернуха, Сьому, їхні посади не вказані. Забрано у населення Обертина під час війни 108 коней, 293 штуки худоби, 33 вівці, 36 свиней, 2349 штук домашньої птиці. Нанесено збитків 887 господарствам Обертина на суму 31 мільйон 361 тисяча 634 крб. (в тодішніх цінах).
Назва: Моє село – Обертин
Дата публікації: 2005-03-24 (1337 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
