”крањнознавство > “имошенко —.ѕ. - вчений у галуз≥ механ≥ки

“имошенко —.ѕ. - вчений у галуз≥ механ≥ки

ќсвiту здобував у ѕетербурзькому ≥нститутi ≥нженер≥в шл¤х≥в (1901 р.). ѕрацював там викладачем. ” 1906Ч1911, 1917Ч1920 рр. Ч професор  ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту, у 1912Ч1917 рр. Ч професор ѕол≥техн≥чного, ≈лектротехн≥чного ≥нститут≥в та ≤нституту ≥нженер≥в шл¤х≥в у ѕетербурз≥. ѕрацював у  ом≥с≥њ дл¤ виробленн¤ законопроекту про заснуванн¤ ”јЌ (1918 р.). ” 1919Ч1920 рр. Ч директор ≤нституту техн≥чноњ механ≥ки ”јЌ. ” 1920 р. ем≥грував до ёгослав≥њ, де був професором «агребського пол≥техн≥чного ≥нституту. 1922 р. перењхав до —Ўј. ” 1923Ч1927 рр. Ч науковий консультант компан≥њ Ђ¬ест≥нгаузї. ” 1927Ч1936 рр. Ч професор ћ≥ч≥ганського, з 1936 р. Ч —тенфордського ун≥верситет≥в. јвтор понад 150 наукових праць. ¬≥домий фундаментальними прац¤ми з опору матер≥ал≥в, теор≥њ пружност≥ та коливань в ≥нженерн≥й справ≥.

Ќародивс¤ в 1878 роцi в сел≥ Ўпот≥вка  онотопського пов≥ту „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ (зараз Ч —умська область) в родин≥ землем≥ра. ќсв≥ту здобув у –оменському реальному училищ≥ та ѕетербурзькому ≥нститут≥ ≥нженер≥в шл¤х≥в. ѕ≥сл¤ в≥йськовоњ служби у саперному батальйон≥ розпочав наукову д≥¤льн≥сть по досл≥дженню властивостей цементу та рейок у механ≥чн≥й лаборатор≥њ Ўл¤хового ≥нституту у ѕетербурз≥. ѕрац¤ в лаборатор≥њ ви¤вила пот¤г до досл≥дницькоњ д≥¤льност≥ в галуз≥ механ≥ки матер≥ал≥в, ¤ка була неможлива без грунтовних знань математики. —.ѕ.“имошенко зайн¤вс¤ самост≥йним засвоЇнн¤м основ математичних знань. ¬≥н писав п≥зн≥ше: Ђя не народивс¤ математиком. “онкощ≥ абстрактноњ математики мене не прит¤гували. ѕроте математичн≥ застосуванн¤ в ≥нженерних науках Ч це було саме те, що мене ц≥кавило ≥ до чого мене вабила природаї.

« метою поглибленн¤ знань з опору матер≥ал≥в —.ѕ.“имошенко, ¤кий добре знав французьку та н≥мецьку мови ≥ спец≥ально вивчив англ≥йську, переклав рос≥йською мовою фундаментальн≥ прац≥ н≥мецького механ≥ка ј.‘еппл¤ Ђќп≥р матер≥ал≥вї, Ђ урс з математичноњ теор≥њ пружност≥ї ќ.Ћ¤ва та де¤к≥ ≥нш≥ твори.

” ѕетербурз≥ —.ѕ.“имошенко познайомивс¤ з видатним ученим у галуз≥ прикладноњ механ≥ки професором ¬.Ћ. ирпичовим ≥ в≥дв≥дував його лекц≥њ та сем≥нар. —аме сп≥лкуванн¤ з ¬.Ћ. ирпичовим допомогло йому обрати напр¤м подальшоњ д≥¤льност≥ у науц≥.

¬л≥тку 1904 р. —.ѕ.“имошенко поњхав до Ќ≥меччини та ‘ранц≥њ дл¤ ознайомленн¤ з н≥мецькими техн≥чними школами та засобами викладанн¤ в них. ќсобливе значенн¤ дл¤ нього мали лекц≥њ ≥ лабораторн≥ зан¤тт¤ з механ≥ки та опору матер≥ал≥в професора ј.‘еппл¤ в ћюнхенському пол≥техн≥кум≥.

” 1904Ч1905 рр. —.ѕ.“имошенко пров≥в досл≥дженн¤ коливань валу пост≥йного д≥аметра з двома масами на к≥нц¤х у ѕетербурзькому пол≥техн≥чному ≥нститут≥. ¬≥н показав, що вплив маси вала на пер≥од коливань можна легко вирахувати, ¤к ≥ розвТ¤зати задачу про крутильн≥ коливанн¤ валу з к≥лькома дисками уздовж останнього.

” 1905 р. в≥н поповнював свою техн≥чну осв≥ту ≥ працював у лаборатор≥¤х √етт≥нгенського ун≥верситету, прид≥л¤ючи головну увагу прац≥ над дисертац≥Їю Ч досл≥дженню боковоњ ст≥йкост≥ двотавровоњ балки ≥, зокрема, крученн¤ останньоњ. —.ѕ.“имошенко показав, що при крученн≥ двотавровоњ балки виникаЇ згин полиць, ¤кщо останн≥ в будь-¤кому поперечному перер≥з≥ не мають свободи поздовжнього перем≥щенн¤. ¬≥н вив≥в р≥вн¤нн¤ крученн¤. Ѕуло розвТ¤зано й завданн¤ ст≥йкост≥ балки при њњ крученн≥.

” 1906 р. —.ѕ.“имошенко на пропозиц≥ю ¬.Ћ. ирпичова вз¤в участь у конкурс≥ на зам≥щенн¤ посади професора кафедри опору матер≥ал≥в  ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту. ¬л≥тку того ж року в≥н знову у √етт≥нген≥, працюЇ над складною та актуальною дл¤ буд≥вництва проблемою досл≥дженн¤ ст≥йкост≥ деформац≥й стиснутих пластин. …ому вдалос¤ вивести трансцендентне р≥вн¤нн¤, з ¤кого можна було обчислювати критичне значенн¤ стискаючих сил. ƒосл≥дивши р≥зн≥ випадки випучуванн¤ пластин, вчений склав таблиц≥, за допомогою ¤ких можна було обчислити значенн¤ критичноњ сили дл¤ р≥зних сп≥вв≥дношень м≥ж шириною пластини та њњ товщиною. ÷ей його доробок мав фундаментальне значенн¤ в галуз≥ ст≥йкост≥ деформац≥й ≥ використовувс¤ в ав≥ац≥њ та кораблебудуванн≥.

« с≥чн¤ 1907 р. 28-р≥чний —.ѕ.“имошенко почав працювати професором кафедри опору матер≥ал≥в  ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту. …ого д≥¤льн≥сть була надзвичайно пл≥дною ¤к викладача, що оновив навчальн≥ курси, видав нову навчальну л≥тературу, започаткував викладанн¤ курсу теор≥њ пружност≥, так ≥ досл≥дника, що розширив ≥ переустаткував новими машинами та приладами механ≥чну лаборатор≥ю, поставив нов≥ завданн¤ з випробуванн¤ матер≥ал≥в у н≥й. ” травн≥ того ж року —.ѕ.“имошенко захистив у  ињвському пол≥техн≥чному ≥нститут≥ дисертац≥ю на ступ≥нь адТюнкта прикладноњ механ≥ки. ¬≥н продовжував досл≥дженн¤ ≥ розвТ¤зав низку нових задач щодо ст≥йкост≥ стиснутих стержн≥в, згину пр¤мокутноњ пластини, боковоњ ст≥йкост≥ балок, а також показав практичну придатн≥сть запропонованих метод≥в. «а ц≥ розробки 1910 р. в≥н отримав прем≥ю ≥мен≥ ƒ.∆уравського ѕетербурзького ≥нституту ≥нженер≥в шл¤х≥в.

1911 р. в≥н разом з групою професор≥в  ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту висловив протест проти пол≥цейськоњ свавол≥ у вищ≥й школ≥, ≥ його було зв≥льнено з ≥нституту. ¬≥н змушений був повернутис¤ до ѕетербурга, де згодом отримав змогу викладати в ≤нститут≥ ≥нженер≥в шл¤х≥в, ≈лектротехн≥чному ≥нститут≥, видав п≥дручники Ђ урс опору матер≥ал≥вї (1911), Ђ урс теор≥њ пружност≥ї (дв≥ частини, 1914, 1916), ¤к≥ згодом стали класичними, перевидавалис¤ за кордоном.

1917 р. рада професор≥в  ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту запросила —.ѕ.“имошенка повернутис¤ до ≥нституту, ≥ в 1918 р. в≥н знову став професором  ињвськоњ пол≥техн≥ки. 1918 р≥к позначений його активною сп≥впрацею в  ом≥с≥њ з розробки проекту заснуванн¤ ”крањнськоњ јкадем≥њ наук. …ого записка Ђўодо питанн¤ орган≥зац≥њ розр¤ду прикладного природознавства при ‘≥зико-математичному в≥дд≥ленн≥ ”крањнськоњ јкадем≥њ наукї мала грунтовне значенн¤ дл¤ всього подальшого розвитку украњнськоњ академ≥чноњ науки. —.ѕ.“имошенко орган≥зував ≥ першу академ≥чну установу Ч ≤нститут техн≥чноњ механ≥ки.

ѕол≥тичн≥ обставини, економ≥чна криза примусили вченого вињхати за кордон. ¬≥н працював професором кафедри опору матер≥ал≥в «агребськоњ пол≥техн≥ки. 1922 р. перењхав до —Ўј, де працював техн≥чним консультантом на заводах Ђ¬ест≥нгаузї у ѕ≥ттсбурз≥. ѕ≥сл¤ пТ¤ти рок≥в прац≥ у ф≥рм≥ в≥н орган≥зував секц≥ю механ≥ки при јмериканському товариств≥ ≥нженер≥в, почав видавати журнал Ђѕрикладна механ≥каї, надрукував дв≥ монограф≥њ: Ђѕрикладна теор≥¤ пружност≥ї, Ђѕроблеми в≥брац≥њ в ≥нженерн≥й науц≥ї. ѕедагог≥чна, наукова та практична д≥¤льн≥сть —.ѕ.“имошенка у Ђ¬ест≥нгауз≥ї пл≥дно вплинула на постановку техн≥чноњ осв≥ти американських ≥нженер≥в.

« 1927 р. в≥н очолив кафедру механ≥ки ћ≥ч≥ганського ун≥верситету, заснував щонед≥льний сем≥нар з теоретичноњ та прикладноњ механ≥ки, л≥тн≥ школи прикладноњ механ≥ки дл¤ викладач≥в ун≥верситет≥в ≥ техн≥чних шк≥л —Ўј, видав фундаментальн≥ прац≥ Ђќп≥р матер≥а-л≥вї (два томи, 1930), Ђ“еор≥¤ пружност≥ї (1933), Ђ“еор≥¤ ст≥йкост≥ї (1936).

« 1936 р. —.ѕ.“имошенко Ч професор —тенфордського ун≥верситету, де в≥н читав докторантський курс прикладноњ механ≥ки ≥ видав грунтовн≥ прац≥: Ђ“еор≥¤ пластинок ≥ оболонокї (1940), Ђ—татика спорудї (1945), Ђ¬ища динам≥каї (1948), Ђ≤стор≥¤ опору матер≥ал≥вї (1953).

—.ѕ.“имошенко дв≥ч≥ прињжджав в ”крањну (1959, 1964). ¬≥н видав ц≥каву книгу спомин≥в.

Ѕагато досл≥джень вченого стали класичними. “акими Ї цикл праць з розрахунку м≥цност≥ стержневих систем, застосуванн¤ енергетичного засобу щодо апроксимуючих функц≥й прогин≥в, низка праць щодо побудови теор≥њ коливань пружних систем та про допустим≥ напруженн¤ в металевих мостах тощо. Ќайзначн≥ш≥ науков≥ дос¤гненн¤ Ч розробленн¤ ефективних вар≥ац≥йних метод≥в теор≥њ пружност≥ та застосуванн¤ њх до розвТ¤занн¤ складних ≥нженерних завдань.

Ќауков≥ дос¤гненн¤ —.ѕ.“имошенка було визнано у всьому св≥т≥. …ого обрано членом багатьох академ≥й: јЌ —–—– (1928), ѕольськоњ (1935), ‘ранцузькоњ (1939), ≤тал≥йськоњ (1948), Ћондонського корол≥вського товариства (1944). ѕочесн≥ докторськ≥ званн¤ йому присвоњли Ћехайський ун≥верситет (—Ўј, 1936), ћ≥ч≥ганський ун≥верситет (1938), ÷юр≥хський вищий техн≥чний ун≥верситет (1947), Ѕолонський ун≥верситет (1954), «агребська пол≥техн≥ка (1956), “ур≥нська пол≥техн≥ка (1960). …ого ≥мТ¤ присвоЇно лаборатор≥њ механ≥ки —тенфордського ун≥верситету, ≤н-ституту механ≥ки ЌјЌ ”крањни. ” некролоз≥, опубл≥кованому в Ђ»звести¤х јЌ —–—–. ћеханика твердого телаї, в≥дзначалось: Ђ¬≥н ум≥в охопити найголовн≥ше в розгл¤дуваних ¤вищах ≥ розвТ¤зувати поставлене завданн¤, використовуючи м≥н≥мальний математичний апарат. ¬ажко вказати напр¤ми в галуз≥ буд≥вельноњ механ≥ки, де б в≥н не отримав результати, ¤к≥ залишили незабутн≥й сл≥дї.

1

Ќазва: “имошенко —.ѕ. - вчений у галуз≥ механ≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (577 прочитано)