”крањнознавство > ”крањнська державн≥сть ¤к законом≥рн≥сть

”крањнська державн≥сть ¤к законом≥рн≥сть

Ќа роковини незалежност≥ прийн¤то згадувати набутки нац≥њ, народу, внесок у св≥тову цив≥л≥зац≥ю, в≥домих вчених, пол≥тик≥в, державц≥в, митц≥в, в≥тчизн¤них класик≥в св≥товоњ л≥тератури, знатних роб≥тник≥в, говорити про дос¤гненн¤ Ц вчорашн≥ ≥ сьогодн≥шн≥ тощо. ¬се це вже досить в≥домо Ц ¤к широкому загалу, так ≥ кер≥вникам, ≥ все це сьогодн≥ б≥льш-менш доступно через л≥тературу, ≥нтернет тощо. “ому ми не будемо про це говорити зараз, а зосередимос¤ на ≥ншому Ц вищ≥й доц≥льност≥ державноњ незалежност≥, законом≥рност≥ њњ реал≥зац≥њ дл¤ народу, нац≥њ, тих перевагах ≥ вимогах ¤к≥ несе цей стан дл¤ вс≥х нас, наших перспективах.

„асто нерозум≥нн¤ загальних закон≥в розвитку сусп≥льства породжуЇ питанн¤ Ц чи не Ї незалежн≥сть, особливо сьогодн≥ в часи глобал≥зац≥њ, чимось надуманим, непотр≥бним, зайвим? јдже ж у св≥т≥ ≥нтенсивно прот≥кають ≥нтеграц≥йн≥ процеси, ™вропа обТЇднуЇтьс¤, а миЕ розТЇднуЇмосьЕ “о чи Ї стратег≥чно правильним ор≥Їнтир на державну незалежн≥сть?

Ћюдство завжди було Ї ≥ буде схоже на мозањку, воно структуроване, под≥лене на держави, народи, нац≥њ, рел≥г≥њ, парт≥њ. „ому? Ѕо саме такий стан розд≥леност≥ забезпечуЇ динам≥зм розвитку цив≥л≥зац≥њ. ƒ≥Ї ун≥версальний, фундаментальний закон Їдност≥ ≥ боротьби протир≥ч, ¤кий ≥ обумовлюЇ розвиток сусп≥льства. «а цим законом оптимальний глобальний розвиток забезпечують конкурентн≥ пол¤ р≥зноњ ¤кост≥ ≥ р≥вн≥в Ц конкуренц≥¤ держав, нац≥ональних культур, мов, рел≥г≥й, економ≥к, конкуренц≥¤ корпорац≥й, компан≥й, ф≥рм, нарешт≥ - окремих людей. “ам ≥ тод≥ де ≥ коли ц≥ конкурентн≥ пол¤ притлумлюютьс¤, штучно знищуютьс¤ наступаЇ заст≥й у розвитку, стагнац≥¤, регрес. √оловна причина краху вс≥х ≥мпер≥й Ц нищенн¤ ними конкурентних пол≥в, ¤к≥ Ї руш≥Їм розвитку сусп≥льства.

—учасний процес глобал≥зац≥њ Ц радикального зб≥льшенн¤ транснац≥ональних товарних ≥ ф≥нансових поток≥в, формуванн¤ глобальних Уполюс≥в впливуФ ви¤вл¤Їтьс¤ на нашому континент≥ у створенн≥ Їдиного плат≥жного засобу УЇвроФ, Їдиного наднац≥онального координац≥йного центру Ц ™вропарламенту, спрощенн≥ подорожей з крањни в крањну тощо. јле це зовс≥м не те УобТЇднанн¤Ф, ¤ке ми бачили в —–—–, це не знищенн¤ субТЇкт≥в згаданих конкурентних пол≥в Ц держав, народ≥в ≥ нац≥й, це не створенн¤ Їдиного УЇвропейського народуФ (на кшталт Урад¤нськогоФ), що мало б негативн≥ насл≥дки (в —–—– ц≥ насл≥дки ми вже в≥дчули на соб≥), це ≥нше Ц нова, б≥льш прогресивна форма сп≥лкуванн¤ ≥ сп≥вжитт¤ незалежних держав ≥ нац≥рнально-культурних орган≥зм≥в.

ќтже, державна незалежн≥сть Ц не ¤кась надумана забаганка парт≥њ чи групи Усамост≥йник≥вФ (у нас чи де-≥нде), а маг≥стральна, фундаментальна основа ≥ умова оптимального розвитку людства. ≤ншими словами Ц фантасмагон≥чн≥ модел≥ УЇдиноњ державиФ чи Їдиноњ наддержави на планет≥ «емл¤, ¤к≥ так чи ≥накше висуваютьс¤ ≥ обговорюютьс¤ де¤кими глобал≥стами, Ї суть нежиттЇв≥, нестаб≥льн≥ й надуман≥ конструкц≥њ, що суперечать фундаментальному закону Їдност≥ ≥ боротьби протир≥ч. якщо десь ≥ колись така наддержава (супер≥мпер≥¤) ≥ виникне, то негайно включатьс¤ закони гальмуванн¤ розвитку (внасл≥док знищенн¤ конкурентних пол≥в) ≥ вже незабаром ц¤ держава розпадетьс¤ на окрем≥ елементи, ¤к≥ знову включатьс¤ в конкуретний процес. Ѕо т≥льки сукупн≥сть незалежних (але т≥сно контактуючих) культур Ц запорука сталого всезагального розвитку. ƒо реч≥ це давно було в≥домо людству Ц згадаймо притчу про ¬ав≥лонську вежуЕ..

ѕогл¤немо на нашу сучасну украњнську державну незалежн≥сть в ≥ншому ракурс≥. „и Ї вона орган≥чною, ≥сторично виправданою, зр≥лою, а чи Узеленою кислицеюФ на цив≥л≥зац≥йному дерев≥? Ѕезл≥ч народ≥в вход¤ть до пол≥етн≥чних держав. «а статистикою ≥снуЇ близько 3 000 мов ≥ всього лишень 200 держав. ќтже, далеко не вс≥ народи ≥ нац≥њ Удержавн≥Ф Ц до њх когорти належать т≥льки найб≥льш≥ к≥льк≥сно ≥ визр≥л≥ ¤к≥сно. Ѕ≥льш≥сть пол≥етн≥чних держав створен≥, або тими нац≥¤ми, ¤к≥ вже мають своњ нац≥ональн≥ держави (наприклад, Ўвейцар≥¤ Ц французами, н≥мц¤ми, ≥тал≥йц¤ми), або одн≥Їю-двома дом≥нантними нац≥¤ми, ¤к≥ Ї державотворчим ¤дром (ѕриклад Ц ≤нд≥¤).

ƒе ж стоњмо ми, украњнц≥-руси (русич≥) - анти? ¬же ц¤ вервечка самоназв народу св≥дчить про його древн≥сть, досл≥джену ≥ п≥дтверджену св≥товими авторитетами (Уѕов≥сть временних л≥тФ, У≤стор≥¤ рус≥вФ, У≤стор≥¤ ”крањни-–усиФ ћ.√рушевського ≥ т.д.). ћи не раз вже мали ≥ державу ≥ незалежн≥сть Ц  ињвську –усь (наш≥й столиц≥  иЇву Ц 1500 рок≥в), √алицько-¬олинську державу, √етьманщину, ”крањнську Ќародну –еспубл≥ку. —ьогодн≥ ми говоримо не про здобутт¤, а про в≥дновленн¤ 10 рок≥в тому своЇњ незалежност≥ ≥ державност≥. ≤ украњнц≥, очевидно, останн≥й з 50-м≥льйонних народ≥в св≥ту, ¤кий не мав своњ держави у ’’ ст. ќтже, ми зр≥ла, давно сформована культура, ¤ка не раз витворювала державу ≥ ц≥лком законом≥рно зробила це ще раз.

ўе один вим≥р нашоњ сучасноњ незалежноњ держави Ц питанн¤ про давн≥сть державотворчого (украњнського) етносу. «а √ум≥львим народи-нац≥њ ¤к ц≥л≥сна сутн≥сть ≥снують прот¤гом 1500 рок≥в. ƒал≥ Ц пор≥вн¤но швидкий регрес, розпад, асим≥л¤ц≥¤. Ќам, украњц¤м за одн≥Їю з ≥сторичних верс≥й або саме 1500 (згадаймо давн≥сть  иЇва), або й б≥льшеЕ “о чи правий √ум≥льов ≥ ми ¤к втомлена нац≥¤ що втратила своњх пас≥онар≥њв ось-ось доб≥гаЇмо к≥нц¤ свого розвитку? ѕро ¤ке в так≥й ситуац≥њ в≥дродженн¤ можна говорити? „и доц≥льна тод≥ дл¤ нас (саме дл¤ нас, ¤к ≥ дл¤ будь-¤кого народу в його 1500-≥ роковини) державна незалежн≥сть? ѕитанн¤, зрозум≥ло, теоретичне. јле з доленосними, практичними насл≥дками. ўо можна в≥дпов≥сти √ум≥льову? Ћюдство знаЇ народи-нац≥њ, ≥стор≥¤ ¤ких спростовуЇ його теор≥ю 1500-л≥тнього циклу. —каж≥мо, Їврењ.  р≥м того, можна вийти на новий виток розвитку Ц новий 1500-л≥тн≥й цикл Ц через докор≥нну трансформац≥ю. “ак що в≥д нас самих, знову таки все ≥ залежить. Ќапружимо зусилл¤, моб≥л≥зуЇмос¤, створимо нову Укритичну масуФ нових пас≥онар≥њв Ц забезпечимо динам≥зм свого розвитку, н≥ Ц будемо повол≥ згасати.

ўо даЇ нам незалежн≥сть ≥ що вимагаЇ? √остр≥ питанн¤, ¤к≥ задаЇ соб≥ чи не кожен громад¤нин сучасноњ ”крањниЕ ќтже Ц що даЇ? “е, що й ≥ншим народам ≥ нац≥¤м Ц можлив≥сть бути хаз¤њном у себе вдома, хаз¤њном своЇњ земл≥, багатств, своЇњ дол≥; в≥дчутт¤ свободи, ¤ке необх≥дне людин≥ ≥ нац≥њ дл¤ розкритт¤ творчого потенц≥алу. ≤ по сут≥ б≥льш н≥чого Ц дал≥ все залежить в≥д самих людей. Ќезалежна держава дл¤ народу Ц що квартира дл¤ с≥мТњ. ѓњ можна ≥ виплекати, зробити своЇ житт¤ достойним, насиченим, багатим духовно ≥ морально, а можна й занеха¤ти всеЕ

Ќезалежн≥сть даЇ т≥льки те, що все - наш виб≥р Ц залежить головним чином в≥д нас самих, а не в≥д когось (в≥д хаз¤њна, Устаршого братаФ тощо). ќтже, незалежн≥сть ≥ вимагаЇ в≥д нас працювати ≥ творити дл¤ себе ≥ на себе, що завжди означаЇ повну в≥ддачу. «апитаймо себе Ц чи так ми д≥Їмо? „и усв≥домили свою незалежн≥сть. јдже, вона н≥коли ≥ н≥кому автоматично не приносила блага, вона т≥льки давала ≥ даЇ шанс ≥ можлив≥сть створити ц≥ блага нам самим.

як же нам скористатис¤ незалежн≥стю на благо ≥ на користь людей ≥ держави? як нам облаштувати нову незалежну ”крањну? ѕо-перше, на основ≥ внутр≥шнього миру, етн≥чноњ ≥ конфес≥йноњ толерантност≥. ќсновна ≥де¤ Ц пол≥тична нац≥¤ з украњнським стрижнем. ѕо-друге, ор≥Їнтац≥¤ на ринкову економ≥ку з базисним приватним (в де¤ких галуз¤х державним) сектором. ѕо-третЇ, Ївропейський виб≥р при багатовекторн≥й зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ ≥ дотриманн≥ принципу вищост≥ наших нац≥ональних ≥нтерес≥в (за в≥домою виграшною формулою ми ¤к держава не повинн≥ мати н≥ друз≥в, н≥ ворог≥в, а т≥льки своњ власн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси). ™вропейський виб≥р передбачаЇ у майбутньому вступ до ™—.

ўодо Ќј“ќ ≥ взагал≥ воЇнних блок≥в, то тут Ї дв≥ альтернативи. ѕерша Ц грати Усвою груФ Ц ≥ стати на чол≥ нового м≥жнародного Уклубу крањнФ з не¤дерним статусом. ÷е була б виграшна (оптимальна) реал≥зац≥¤ вже ≥снуючого стану добров≥льного ¤дерного самороззброЇнн¤ (до реч≥ р≥шенн¤ неоднозначного). ƒруга Ц ув≥йти в Ќј“ќ. “ут також можлив≥ дек≥лька п≥двар≥ант≥в. ѕерший Ц ув≥йти в Ќј“ќ з≥ своњм статусом л≥дера не¤дерних крањн, чим зм≥нити обличч¤ Ќј“ќ. ƒумаю, що це сучасним пол≥тикам ≥ у¤вити важко (бо вони живуть стереотипами ≥ обмеженн¤ми сучасних Ќј“≤вських правил), але за умови подальшоњ трансформац≥њ Ќј“ќ Ц то реальна р≥ч. ƒругий Ц ув≥йти в Ќј“ќ на тих сучасних засадах, що й ≥нш≥ крањни. ÷е основн≥ вар≥анти, ¤к≥ можлив≥ в перспектив≥ незалежноњ ”крањни. Ѕалансуванн¤ м≥ж —ходом ≥ «аходом Ц нетривкий стан, прийн¤тний х≥ба що тимчасово, в перех≥дному пер≥од≥.

ѕо-четверте, фундаментальна переор≥Їнтац≥¤ економ≥ки крањни з вид≥ленн¤м дом≥нант: аграрноњ, високих технолог≥й (космонавтика, ав≥ац≥¤, ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ та р¤д локальних проривних техн≥чних р≥шень), осв≥ти, туризму ≥ достатн≥х дл¤ самозабезпеченн¤ Ц вуг≥льноњ, металург≥йноњ, харчовоњ та ≥нш. галузей.

ѕо-пТ¤те, побудова нового украњнського м≥ста ≥ села за сучасним Ївропейськими критер≥¤ми.

–уш≥Їм ≥ консол≥датором вс≥х сусп≥льних процес≥в в нов≥й ”крањн≥ повинна стати нова соц≥ально приваблива нац≥ональна ≥де¤ Ц духовне в≥дродженн¤ та економ≥чний прогрес з виходом на р≥вень 15-20-ти найрозвинен≥ших крањн св≥ту. —уть ц≥Їњ ≥дењ може бути висловлена формулою: Утрет¤ (нова) ”крањна-–усь Ц багат≥ люди в багат≥й держав≥Ф.

1

Ќазва: ”крањнська державн≥сть ¤к законом≥рн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (719 прочитано)