”крањнознавство > ”крањнська наука та культура 18 - початок 19 ст

”крањнська наука та культура 18 - початок 19 ст

ѕочинаючи з к≥нц¤ XVIII стол≥тт¤ Ч траг≥чна доба в ≥стор≥њ ”крањни, коли завершено було ту посл≥довну пол≥тику позбавленн¤ ”крањни не т≥льки державност≥, а й нац≥ональних дос¤гнень та культурних здобутк≥в по≠передн≥х стол≥ть.

ƒо к≥нц¤ XVIII ст. ”крањна не була т≥сно зв'¤зана з –ос≥Їю еко≠ном≥чно, бо ѕравобережна ”крањна ще входила до складу –еч≥ ѕо≠сполитоњ. “≥льки два останн≥ розбори ѕольщ≥ (1793 та 1795 pp.) пе≠редали ѕравобережж¤ –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, але в перших часах про≠довжувало воно економ≥чн≥ зв'¤зки з ѕольщею та «ах≥дною ≈вро≠пою, ¤ка довгий час дивилас¤ на ѕравобережж¤ очима ѕольщ≥ й вважала, що рос≥йське пануванн¤ тимчасове.

”крањна опинилас¤ м≥ж двома конкурентами Ч рос≥йським ≥ н≥≠мецьким кап≥талом, ¤к≥ намагалис¤ використати њњ господарство, ¤к джерело сировини. ” процес≥ ц≥Їњ боротьби року 1822 рос≥йський ур¤д митним тарифом запровадив систему протекц≥он≥зму, дуже шк≥дливу дл¤ украњнського господарства. ѕрипинивс¤ дов≥з чужо≠земних товар≥в, що особливо в≥дбилос¤ на торг≥вл≥ ќдеси.

“од≥ вперше в економ≥чн≥й л≥тератур≥ ч≥тко поставлено принцип: ≥нтереси частини (себто ”крањни) повинн≥ поступатис¤ перед ≥нтере≠сами ц≥лого (себто ц≥лоњ ≥мпер≥њ). ÷ей принцип червоною ниткою проходить через всю ≥стор≥ю господарства ”крањни. “ариф 1822 року зустр≥ли вороже ≥ на ”крањн≥, ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, ≥ рос≥йський ур¤д п≥шов на поступки: ќдес≥ залишено порто-франко.

–еформи 1861 року, зв≥льненн¤ сел¤н, конкуренц≥¤ промисло≠вого кап≥талу Ч рос≥йського ≥ зах≥дноЇвропейського Ч викликали гостру потребу в новому вид≥ транспорту Ч в зал≥зниц¤х. ” цьому питанн≥ виразно ви¤вилось нехтуванн¤ ≥нтересами ”крањни: њй пот≠р≥бна була насамперед зал≥знична маг≥страль в≥д украњнських цент≠р≥в до ќдеси та ≥нших чорноморських порт≥в. ѕроте, п≥д впливом рос≥йськоњ буржуаз≥њ, перша маг≥страль була проведена в≥д ћоскви через ’арк≥в до ‘еодос≥њ. ÷ей факт так глибоко порушив ≥нтереси ”крањни, що нав≥ть у рос≥йському виданн≥ (÷ентрального стати≠стичного ком≥тету м≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ) року 1864, в бро≠шур≥ Ђѕро напр¤мок зал≥зниць в ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й –ос≥њї зазначалось: Ђѕ≥вденна –ос≥¤... переконуЇтьс¤, що ѓѓ ≥нтереси ур¤д ста≠вить на другому план≥, ≥ що прибутки ц≥лоњ держави використову≠Їтьс¤ на користь ≥ вигоду п≥вн≥чноњ частиниї. ¬ажко знайти ч≥тк≥шу характеристику взаЇмов≥дносин ”крањни та –ос≥њ, н≥ж дав њњ автор рос≥йськоњ оф≥ц≥озноњ брошури.

ѕрофесор пол≥тичноњ економ≥њ та статистики  ињвського ун≥вер≠ситету Ћ. яснопольський у своњй кап≥тальн≥й прац≥ Ђѕро геогра≠ф≥чний розпод≥л державних прибутк≥в ≥ витрат –ос≥њї анал≥тичним шл¤хом з'¤сував, ¤кою посл≥довною була система колон≥ального ви≠зиску ≥ нац≥онального пригн≥ченн¤, що њњ рос≥йський ур¤д запрова≠див в ”крањн≥.

Ѕуйний розкв≥т украњнськоњ економ≥ки в друг≥й половин≥ XIX ст. ще б≥льше загострив це питанн¤. –озвиток цукроварноњ промисло≠вост≥ й особливо в≥дкритт¤ кривор≥зьких руд у 80-х роках XIX ст. висунули ”крањну на видатне м≥сце серед ≥нших крањн св≥ту. ѕ≥д впливом зах≥дноЇвропейського кап≥талу на  ривор≥жж≥ швидко зростаЇ велика металург≥йна промислов≥сть.

–азом ≥з тим загострювалась кол≥з≥¤ м≥ж кв≥тучим економ≥чним становищем ”крањни та пол≥тичним њњ станом. —пробу розв'¤зати цю проблему зробив 1895 року галицький д≥¤ч, ёл≥¤н Ѕачинський у своњй книжц≥ ЂUkraina irredentaї. ¬≥н писав, що процес кап≥тал≥≠стичного розвитку –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ (економ≥чна Ївропењзац≥¤) му≠сить привести њњ до пол≥тичноњ Ївропењзац≥њ, прилученн¤ до кола буржуазно-конституц≥йних держав, до перемоги нац≥онально-виз≠вольних елемент≥в ≥ врешт≥ Ч до розпаду –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ” цьо≠му процес≥ пол≥тична незалежн≥сть ”крањни буде головною умовою њњ економ≥чного та культурного розвитку.

√оловним дос¤гненн¤м видатних украњнських економ≥ст≥в к≥нц¤ XIX ст. було те, що вони у своњх досл≥дах довели, що ”крањна Ї окремий господарчий терен; територ≥альна проблема украњнськоњ економ≥ки звТ¤зана з нац≥ональними та соц≥альними ≥нтересами. ƒл¤ украњнського громад¤нства XIX ст. була ¤сна суперечн≥сть м≥ж економ≥чними ≥нтересами ”крањни ≥ њњ пол≥тичним станом. ™диний вих≥д ≥з цього стану Ч нац≥ональне визволенн¤ ”крањни.

Ќаприк≥нц≥ XIX ст. в нац≥ональних колах порушують проблеми економ≥чноњ незалежност≥ ”крањни поруч з њњ пол≥тичною незалеж≠н≥стю. ћ. √рушевський у своњх статт¤х п≥дкреслював, що економ≥чн≥ умови ”крањни ц≥лком в≥дм≥нн≥ в≥д умов –ос≥њ. “ак вивченн¤ еконо≠м≥ки ”крањни к≥нц¤ XIX ст. закладало п≥двалини дл¤ переконанн¤ в необх≥дност≥ пол≥тичноњ незалежност≥ ”крањни.

ѕол≥тика –ос≥йськоњ ≤мпер≥њ супроти культурних ц≥нностей ”кра≠њни була своЇр≥дною формою ≥мпер≥ал≥зму –ос≥¤ намагалас¤ забра≠ти з ”крањни все, що вона мала ц≥нного, не т≥льки зб≥жж¤, сало, а п≥зн≥ше Ч цукор та руду: забирала вона й людськ≥ скарби, знекров≠люючи тим украњнську культуру. ≤ ц¤ сторона рос≥йського ≥мпер≥ал≥зму ви¤вилас¤ найб≥льш небезпечною.

”же в XVII ст. почавс¤ рух украњнських вчених до ћоскви. ∆ад≠на видатна под≥¤ культурного характеру в ћоскв≥ не обходилась без участи украњнських фах≥вц≥в. ‘ах≥вц≥в дл¤ виправленн¤ Ѕ≥бл≥њ, твор≥нн¤ „ет≥ ћ≥нењ, мистецтва, церковного сп≥ву, театральних ви≠став, навчанн¤ царських д≥тей, орган≥зац≥њ шк≥л, нав≥ть шевц≥в, кравц≥в, рем≥сник≥в, городник≥в Ч все це щедро давала ”крањна.

” XVIII ст. украњнськ≥ д≥¤ч≥ йшли до –ос≥њ ≥ з примусу, ≥ добро≠в≥льно, бо там в≥дкривалос¤ ширше поле дл¤ д≥¤льност≥. ѕерш≥ д≥¤ч≥ ÷еркви за ѕетра ≤ були украњнц≥, ≥ —инод на три чверт≥ скла≠давс¤ з украњнц≥в. Ѕув час, коли вс≥ Їпископи –ос≥њ, з —иб≥ром включ≠но, були украњнц≥, ≥ б≥льш≥сть з них були вихованц≥  ињвськоњ јка≠дем≥њ. ¬они засновували сем≥нар≥њ, школи при своњх кафедрах, викладали в школах ус≥х ступн≥в у вс≥х м≥стах –ос≥њ. √раф ѕ. «авадовський, украњнець, голова ком≥с≥њ об учреждении народных учи≠лищ, вимагав в≥д  ињвського митрополита року 1789 присилати вчи≠тел≥в з  ињвськоњ јкадем≥њ, бо вони найкращ≥ ≥ спри¤ють дов≥р'ю народу до шк≥л.ї ѕрот¤гом XVIII ≥ значноњ частини XIX ст. в –ос≥њ вживали украњнських п≥дручник≥в: ≥стор≥ю -Ч √≥зел¤, граматику Ч ћ. —мотрицького. ¬еликий попит на украњнц≥в був у  олег≥њ «а≠кордонних —прав, де завжди були потр≥бн≥ перекладач≥ —еред укра≠њнськоњ ≥нтел≥генц≥њ було багато знавц≥в латини, грецькоњ, польськоњ, н≥мецькоњ, турецькоњ мов, ¤ких вир¤джали з посольствами до р≥зних м≥ст ™вропи. ”крањнц≥ перекладали рос≥йською мовою р≥зних чужи≠нецьких автор≥в √ ѕолетика Ч твори јр≥стотел¤, ≈п≥ктета,  сенофонта; —. √амал≥¤ Ч- твори —ен-ћартена, я. Ѕема, ёніа. ќ. Ћобисевич переклав з французькоњ мови, Ђ—лово президента де-ћонтеск'Її, Ђќписание пещеры бога сна из ќвидиевых превращенийї та ≥н.

”крањна дала –ос≥њ видатних економ≥ст≥в: ј. –убановського, ќ —амборського, ћ. Ћ≥ванова, ™. ƒесницького, ≤.  омова, ¤к≥ познайо≠мили –ос≥ю з англ≥йською системою хл≥боробства; –. Ѕужинський упор¤дкував перший словник терм≥н≥в ботан≥ки, перекладав твори ѕуфендорфа, —траттемана, ћорер'Їра; “. ѕрокопович був, мабуть, найвизначн≥шим ученим-енциклопедистом (теолог≥¤, ф≥лософ≥¤, л≥≠тература, ≥стор≥¤, математика, астроном≥¤) тогочасноњ ”крањни. ¬ 1786 роц≥ вийшла друком Ђѕоетикаї “. ѕрокоповича, а його чотири томи богословТ¤ були видан≥ в Ќ≥меччин≥ в 1782-1784 роках. Ќайб≥льше значенн¤ дл¤ –ос≥њ мали два трактати “. ѕрокоповича: Ђѕравда вол≥ монаршоњї, ¤кий дав обірунтуванн¤ царського само≠державства, ≥ Ђƒуховний регламентї, ¤кий поклав п≥двалини дл¤ рос≥йського цезаропап≥зму.

Ѕагато письменник≥в дала ”крањна –ос≥њ: —. ѕолоцький прин≥с драматичн≥ вистави та новий стиль в≥ршуванн¤; драми ƒ. “уптала, ≤. ’марного, —. Ћ¤скоронського поклали початок театров≥; поет ¬.  апн≥ст Ч автор Ђ—атириї ≥ Ђќди на рабствої, ¤ка була першим про¤вом демократизму" “он≥чний розм≥р, в≥дкритт¤ ¤кого припи≠сували ¬. “редь¤ковському, насправд≥ принесли украњнц≥; так само теор≥¤ Ч ¤ку приписували Ћомоносову Ч про три Ђштил≥ї в рос≥йськ≥й мов≥, украњнського походженн¤.

¬еличезна роль украњнц≥в у галуз≥ мал¤рства:  . √оловачевський, ј. Ћосенко, ≤. —аблуков, ƒ. Ћевицький, ¬. Ѕоровиковський, р≥зьбар √. ћартос та ≥нш≥ прославили своњми творами рос≥йське ми≠стецтво, до ¤кого њх зараховували. ” галуз≥ музики, не кажучи про виконавц≥в, сп≥вак≥в, досить нагадати славетн≥ ≥мена композитор≥в ћ. Ѕерезовського, ƒ. Ѕортн¤нського, ј. ¬едел¤.

–¤д видатних адм≥н≥страц≥йних пост≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ пос≥≠дали украњнц≥; найвидатн≥ш≥ з них Ч кн¤зь ќ. Ѕезбородько, канц≠лер –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ; граф ѕ. «авадовський Ч м≥н≥стр осв≥ти; ƒ. “рощинський Ч м≥н≥стр ф≥нанс≥в, не згадуючи маси ≥нших ур¤≠довц≥в, ¤к≥ переповнювали столичн≥ установи ≥мпер≥њ.

” XIX ст. к≥льк≥сть украњнц≥в у р≥зних рос≥йських установах, у р≥зних галуз¤х культури зб≥льшуЇтьс¤ одночасно з тим, ¤к змен≠шуютьс¤ можливост≥ знайти в≥дпов≥дн≥ посади, в≥дпов≥дно викори≠стовувати своњ зд≥бност≥ в ”крањн≥, њх поглинала рос≥йська ≥мперська культура ≥ часто потр≥бн≥ досл≥дженн¤ генеалог≥чн≥, антрополог≥чн≥, психоанал≥тичн≥, щоб встановити украњнське походженн¤ особи.  ≥льк≥сть д≥¤ч≥в, ¤к≥ включилис¤ в рос≥йську культуру, дуже велика, ≥ вони збагатили цю культуру видатними творами.

ћова йде не т≥льки про окрем≥ особистост≥. ¬ XIX ст. оф≥ц≥йно Ђкооптованої величезну ѕ≥вденну ”крањну з њњ серцем Ч «апор≥ж≠ж¤м, ≥ њњ стали вважати за ЂЌову –ос≥юї на п≥дстав≥ адм≥н≥страц≥йноњ терм≥нолог≥њ XVIII ст. ÷≥каво, що наприк≥нц≥ XIX ст., коли Їдиний в ”крањн≥ украњнський часопис Ђ иЇвска¤ —таринаї, до редакц≥њ ¤кого входили видатн≥ ≥сторики ”крањни з ¬. јнтоновичем на чол≥, оголосив конкурс на курс ≥стор≥њ ”крањни ≥ дав програму ц≥Їњ прац≥ (там були ѕравобережна, Ћ≥вобережна, —лоб≥дська ”крањна, але не було ѕ≥вденноњ), Ч потр≥бн≥ були прац≥ ≥сторик≥в, щоб довести, що Ќоворос≥¤ е ѕ≥вденна ”крањна.

1	2	3

Ќазва: ”крањнська наука та культура 18 - початок 19 ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (3937 прочитано)