”крањнознавство > ‘еномен ”крањни (з точки зору процесу словотворенн¤)

‘еномен ”крањни (з точки зору процесу словотворенн¤)

Ќу що б, здавалос¤, слова?

—лова та голос - б≥льш н≥чого

ј серце б'Їтьс¤ - ожива,

як њх почуЇ!...

«нать, од Ѕога

≤ голос той ≥ т≥ слова

≤дуть м≥ж люди.

“.Ўевченко

ћова ¤вл¤Ї собою складний ≥нформац≥йний аспект феномену ”крањни, а саме сигнальну систему, ¤ка забезпечуЇ взаЇморозум≥нн¤ м≥х њњ нос≥¤ми. ќтже, мова Ї основним засобом згуртуванн¤ етносу, його розвитку ≥, зрештою, його самоусв≥домленн¤ ¤к нац≥њ. –азом з тим мова це система сл≥в. ј "слово було на початку ≥ слово було Ѕогом". ÷ей аспект слова, пор¤д з ≥нформац≥йним, живе й дос≥, на жаль, не дл¤ кожного. ” грецьк≥й мов≥ в≥дпов≥дний терм≥н "логос" позначаЇ ¤к слово, так ≥ розум, ≥ Ѕоготворц¤. ÷ей м≥стич ний аспект слова даЇ змогу зд≥йснити й ≥ншу, не менш важливу, н≥ж взаЇморозум≥нн¤, функц≥ю мови, функц≥ю - самоп≥знанн¤, п≥знанн¤ св≥ту, п≥знанн¤ Ѕога. ” т≥сн≥й взаЇмод≥њ з ≥ншими факторами стнотворенн¤ мова формуЇ нац≥ональний ментал≥тет, нац≥ональну культуру ≥ духовн≥сть нац≥њ. ¬ процес≥ безперервноњ взаЇмод≥њ своњх елемент≥в прот¤гом в≥к≥в мова розвиваЇтьс¤, збагачуЇтьс¤, видозм≥нюЇ значенн¤ сл≥в, однак њњ загальна структура збер≥гаЇ своњ особливост≥. ќсновний словниковий склад украњнськоњ мови, ¤к писав наш  обзар, "йде в≥д Ѕога", в≥д його ≥мен та ≥мен його аспект≥в ≥ атрибут≥в. ≤де з такоњ глибини тис¤чол≥ть, до ¤коњ не завжди дос¤гаЇ наше знанн¤ ≥стор≥њ. ќбс¤ги розд≥лу не дають змоги проанал≥зувати весь основний словниковий склад, однак ми розгл¤немо достатньо сл≥в, щоб склалось у¤вленн¤ про законом≥рност≥ словотворенн¤ в наш≥й мов≥. ѕочнемо з≥ слова "ѕравда". ¬ украњнськ≥й мов≥ цим словом позначаютьс¤ два пон¤тт¤ - пон¤тт¤ права, закону ("ѕравда ярослава", "–уська правда") ≥ пон¤тт¤ ≥стини. —лово цс поЇднуЇ ≥мена сон¤чного, чолов≥чого начала ("–а") ≥ ж≥ночого, вологого ("ƒа"), «а реставрац≥Їю ќ.ѕ.«нойка воно утворилось з прадавнього словосполученн¤ "пра-в-да", ¤ке означало "дит¤ неба", тобто божественну ≥стину ≥ водночас - вищий (небесний) закон. ћ.я.ћарр писав, - "двозначн≥сть слова "правда" Ї рудиментом пол≥ссмантизму ≥ характеризуЇ украњнську мову м≥рою розвитку б≥льш давньою, н≥ж ≥нш≥ ≥ндоЇвропейськ≥ мови". ѕольський мовознавець ћ. расуський у своЇму досл≥дженн≥ корен≥в санскриту та ≥ндоЇвропейських мов д≥йшов висновку, що њх основою Ї украњнська мова. «а в≥домост¤ми, що викладен≥ у прадавн≥й книз≥ "ƒз≥ан" (тобто "«нанн¤"), в основ≥ санскриту лежить ¤кась загадкова мова "сан-сар", занесена на нашу планету з ¬снсри. „и не про украњнську мову йдетьс¤? јле це вже з галуз≥ м≥фолог≥й ≥ фантастики. ј от анал≥з живоњ сучасноњ мови даЇ знанн¤ ц≥лком реальн≥ ≥ незаперечн≥. јнтичн≥ греки слушно вважали, що серед багатозначност≥ сл≥в лише одне, а саме перв≥сне значенн¤ е ≥стинним. ƒосл≥дженн¤ ≥стини, ¤ка у грецьк≥й мов≥ позначена словом "етимон" ≥ було названо етимолог≥Їю. якщо перегл¤нути етимолог≥чний словник, виданий у  иЇв≥ у 80 роках XX ст., то створитьс¤ враженн¤, н≥би переважна б≥льш≥сть сл≥в украњнськоњ мови запозичена з ≥нших мов. ѕричиною такоњ спотвореноњ подач≥ матер≥алу була згадана у вступ≥ ≥мперська тенденц≥¤ трактувати украњнц≥в ¤к недозр≥ле, неповноц≥нне в≥дгалуженн¤ рос≥йськоњ нац≥њ, що не маЇ н≥ своњх культурних традиц≥й, н≥ вартого згадки минулого, н≥ власного словникового запасу, н≥ нав≥ть достойноњ назви дл¤ своЇњ земл≥. ÷¤ брехн¤ викладалась так гучно ≥ впевнено, що чимало нав≥ть неперес≥чних людей пов≥рили у њњ ≥стинн≥сть. ¬иступаючи в  иЇв≥, американський президент Ѕуш, м≥ж ≥ншим, висловивс¤ приблизно так: "...ви назвали свою крањну ¬крањною,  ордоном...". якби не такою навальною ≥ приголомшливою була пропаганда рос≥йських ≥сторик≥в, х≥ба могла б людина рангу Ѕуша, людина здатна мислити, припустити, що ≥снуЇ на св≥т≥ народ, ¤кий м≥г би назвати свою крањну ќколицею,  ордоном?.. ќтже, почнемо своњ етимолог≥чн≥ екскурси в украњнську мову й ментальн≥сть саме з найдорожчого дл¤ нашого народу слова, слова ”крањна. ѕоширене, але поверхове по¤сненн¤ цього слова зводитьс¤ до того, н≥би слово ”крањна означаЇ - "земл¤, що лежить скраю". “акоњ думки дотримуютьс¤, зокрема, рос≥йськ≥ ≥сторики, ¤к≥ переконують себе й ус≥х, н≥би наш≥ земл≥ Ї окрањною –ос≥њ, зв≥дки й назва. ќднак слово "”крањна" набагато старше в≥д самоњ –ос≥њ.  оли цс слово вже писалос¤ у давн≥х документах ¤к назва нашоњ держави, то ще не ≥снувало не т≥льки –ос≥њ, але й бодай маленького ћосковського кн¤з≥вства, а майбутн¤ столиц¤ –ос≥њ - ћосква була пограничною заставою кињвських кн¤з≥в на околиц≥ ”крањни.  анадський професор ќрест —убтельний, автор англомовноњ ≥стор≥њ ”крањни, розум≥Ї безглузд≥сть претенз≥њ рос≥йських ≥сторик≥в, однак п≥дхоплюЇ њх тлумаченн¤ терм≥ну, тверд¤чи, що ”крањна це таки "земл¤ скраю", але вже не –ос≥њ, а ™вропи. ѕан —убтельний, однак, не може по¤снити чому ”крањна, на ¤к≥й м≥ститьс¤ географ≥чний центр ™вропи, а не, скаж≥мо, Ўотланд≥¤, Ї "землею скраю". ¬≥н не може також вказати, ¤ка ж конкретна Ївропейська держава (згадаймо, що –ос≥њ тод≥ ще не було) могла надати наш≥й земл≥ назву ќкрањна? “акоњ держави тод≥ просто не ≥снувало. Ќе могли ж сус≥дн≥ невелик≥ кн¤з≥вства чи корол≥вства молдаван, валах≥в, чех≥в, угр≥в, литовц≥в або пол¤к≥в назвати своЇю окрањною могутню  ињвську ≥мпер≥ю, що прост¤глась в≥д „орного мор¤ до Ѕалт≥йського ≥ в≥д  арпат до  авказу... “е, що назва наших земель не маЇ н≥чого сп≥льного з пон¤тт¤м околиц≥-перифер≥њ, ц≥лком очевидно. “ому де¤к≥ досл≥дники намагаютьс¤ довести, що серед давн≥х ар≥йц≥в ≥снував загадковий народ укр≥в, ¤кий н≥бито й заснував свою державу ”крањну.  ≥лька рок≥в автор витратив на пошуки згадок про цих укр≥в у м≥фолог≥њ, ≥сторичних документах, мовознавств≥, але безусп≥шно... ƒовелось визнати, що ≥стор≥¤ укр≥в реально ≥снуЇ лише в г≥потезах њхн≥х прихильник≥в. ƒо того ж мул¤ли запитанн¤: "в ¤кий спос≥б в≥д назви "укра" утворилась не "”кр≥¤", а "”крањна"? Ќ≥, не фантомн≥ укри дали нам цю назву! јле хтось њњ дав... “ак от, назву ”крањна дали наш≥й земл≥ наш≥ предки, нашою мовою... ѕриродно, що не в розум≥нн≥ окрањни... ÷ього слова та ще й з таким значенн¤м тод≥ не ≥снувало. ¬оно уведено до украњнськоњ мови у XX стол≥тт≥ дл¤ њњ зближенн¤ з рос≥йською. јле в т≥ часи широко вживалось слово, ¤ке живе й дос≥, цс д≥Їслово "укра¤ти" ("вкра¤ти"). —лово означало "вид≥лити", "в≥д≥рвати", "в≥докреми ти". ≤ дос≥ в украњнськ≥й мов≥ ≥снуЇ вираз "вкра¤ти хл≥ба" (тобто вид≥лити, в≥докремити частину хл≥ба). ≤ дос≥ ≥снують слова "кравець", "кра¤ти" сукню, "викроњти" годинку тощо... јле зовс≥м не в розум≥нн≥ околиц≥, а в значенн≥ вид≥ленн¤, в≥докремленн¤. “ак само, ¤к хл≥б, матер≥ю або час, можна "укра¤ти" землю. “ак само, ¤к вкра¤ний хл≥б зветьс¤ окрайкою, укра¤на (тобто в≥докремлена в≥д решти, вид≥лена з-пом≥ж ≥нших) земл¤, буде зватись ”крањною (¬крањною). ћи й сьогодн≥ вживаЇмо слово "крањна", утворене в≥д слова кра¤ти, ¤к загальну назву виокремлених з загалу земель. «а своЇю р≥дною землею збер≥гс¤ терм≥н - ”крањна (¬крањна), з п≥зн≥шим переносом наголосу на "њ" - ”крањна. ќднак у Ўевченка часто зустр≥чаЇмо й перв≥сний вар≥ант наголосу: "я так њњ люблю, мою ”крањну убогу...". ќтже назва нашоњ земл≥, нашоњ держави ≥ нашоњ тис¤чол≥тньоњ традиц≥њ - "”крањна" - означаЇ буквально - "земл¤, вид≥лена дл¤ нас ≥з загалу, в≥докремлена в≥д решти", коротше - "наша власна земл¤". “ерм≥н "”крањна" дуже давн≥й, ймов≥рно, давн≥ший, н≥ж терм≥н "–усь", хоча в оф≥ц≥йному кињвському л≥топис≥ його вперше згадано лише у XII с≥. ѕричиною замовчуванн¤ Ї те, що л≥тописець був на кн¤ж≥й служб≥, а кн¤з≥ з певних причин попул¤ризували терм≥н –усь.  олись ѕ. ул≥ш писав: "по-письменськи ћала –ос≥¤, а по' народному ”крањна". ” словар≥ украњнськоњ мови Ѕориса √р≥нченка наведено таку цитату з давньоњ ≥стор≥њ ”крањни: "Ќастав ≥нший пор¤док на ¬крањн≥, ¤к почали кн¤зьки-русь њњ обер≥гати, з нењ соб≥ данину брати ≥ своЇю, руською землею њњ називати". –еставруючи св≥тогл¤д наших далеких предк≥в маЇмо припустити, що в давнину слово ”крањна най≥мов≥рн≥ше несло в соб≥ такий зм≥ст: земл¤, вид≥лена нам Ѕогом..." ј тепер про столицю ”крањни -  ињв. ўо означають ц≥ слова? ј вони (тобто слово "столиц¤" ≥ слово " ињв") означають одне й те ж, а саме - "м≥сце, де перебуваЇ правитель крањни". ¬ наш час атрибутом влади правител¤-монарха Ї трон. ” часи –юрикович≥в трон звавс¤ "ст≥л" (п≥зн≥ше "престол"). ќтже м≥сце, де перебував кн¤зь-монарх звалось "столиц¤", тобто м≥сце ≥з "столом" (п≥зн≥ше "престольний град"). —лово "ст≥л" ≥ його найвищий ступ≥нь - "престол" - утворен≥ в≥д д≥Їслова "стеелити", отже виникли ще у т≥ давн≥ часи, коли правитель (вождь, кн¤зь) вир≥зн¤вс¤ з-пом≥ж ≥нших громад¤н тим, що на зборах громади сид≥в (чи сто¤в) на спец≥альн≥й п≥дстилц≥ (очевидно, ≥з шкур, килим≥в чи обробленого дерева). јле ще давн≥ше, н≥ж "ст≥л", ознакою верховного правител¤ на ”крањн≥ був жезл з триконечним наверш¤м, ¤кий звавс¤ " ий". «ображенн¤ володарського ки¤ ми можемо бачити на монетах скитських цар≥в Ѕоспору, кињвських кн¤з≥в, на њх печатках ≥ на давн≥х ≥конах.  оли сколоти в союз≥ з≥ своњми братами галлами ≥ слов'¤нами перенесли свою столицю з Ќадчорномор'¤ на береги ƒн≥пра, вони назвали њњ  ињв, тобто "м≥сто верховноњ влади крањни ≥ њњ символу  и¤". «а цим символом, ¤к св≥дчить легенда, самого сколотського кн¤з¤ звали  ий. —оюзного з ним звсрхника галл≥в-кельт≥в звали ўек (≥нша вимова - „ех), а зверхника слов'¤н-хорват≥в - ’орив. ¬арто в≥дзначити, що украњнське слово "ки¤ни", утворене не в≥д назви м≥ста, а в≥д назви державного символу. ¬≥дпов≥дне йому рос≥йське слово "киевл¤не", навпаки: походить в≥д слова " ињв", оск≥льки рос≥йський народ формувавс¤ на п≥вноч≥, серед угро-ф≥нських племен ≥ до околот≥в та њхнього символу влади - ки¤ н≥¤кого стосунку не мав, а з≥ словом  ињв ознайомивс¤ вже п≥сл¤ того, ¤к воно втратило назву клсйнода ≥ лишилось виключно назвою нашого головного м≥ста. ƒраматична ≥стор≥¤ сучасноњ назви украњнського нац≥онального символу - “ризуб (“ризубець). ÷¤ назва зовс≥м нова. ¬она вигадана ≥ введена до вжитку рос≥йським ≥сториком  арамз≥ним на початку минулого стол≥тт¤. ќднак символ старший в≥д  арамз≥на принаймн≥ на к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч рок≥в. ¬≥н не м≥г н≥ бути без≥менним, н≥ зватис¤ грубо конкретним словом "тризубець", оск≥льки цим словом в украњнськ≥й мов≥ називали звичайн≥с≥ньк≥ вила (1) (√р≥нченко Ѕƒ., —ловарь украњнськоњ мови,  ., 1909, т. IV, с.283.). «нак ≥ справд≥ маЇ прадавню народну назву ≥ ц≥Їю назвою Ї слово "“р≥йц¤", ¤ка в украњнськ≥й мов≥ означаЇ "Ѕог у трьох лиц¤х"(2) - “ам же, с.284.) . „ому, описуючи загадковий кињвський знак,  арамз≥н вжив не слово "тр≥йц¤", а вигадав нове, здогадатись не важко. ѕросто в≥н не знав н≥ украњнськоњ мови, н≥ украњнського житт¤, у ¤кому старовинне слово "тр≥йц¤" виражало символ триЇдност≥(3)”крањнськ≥ слова “роњцький" ≥ "триЇдиний" ≥ дос≥ мають однаковий зм≥ст ≥ перекладаютьс¤ на рос≥йську мову одним словом - "троичный". ƒив. –ос≥йсько-украњнський словник,  ињв, 1970, т. «, с.481.). Ќе знав цей ≥сторик ≥ довгого р¤ду вар≥ац≥й знак≥в —в¤тоњ “р≥йц≥, що символ≥зували њњ в духовному житт≥ украњнського народу, вар≥ац≥й, под≥бних на зуби, дуже мало... ¬≥н знав лише один знак з цього р¤ду - державну емблему старокн¤жого  иЇва. ÷¤ емблема (за браком ширшоњ ≥нформац≥њ хибно оц≥нена  арамз≥ним ¤к родовий знак –юрикович≥в) справд≥ дещо нагадуЇ три зубц≥ на сп≥льн≥й основ≥, однак зображаЇ вона не три зуби, а три¤-зикс полум'¤ давньоар≥йського (¤к ≥ давньослов'¤нського) бога ќгн¤ (Arm), ¤ке, в свою чергу, символ≥зуЇ —в¤ту “р≥йцю косм≥чних енерг≥й, орган≥зований прост≥р. ƒерево ∆итт¤. ”твердженню п≥дм≥неного терм≥ну спри¤ло тс, що з поширенн¤м христи¤нства на слов'¤нських земл¤х все б≥льшого значенн¤ серед образ≥в —в¤тоњ “р≥йц≥' почало набувати њњ христи¤нське, антропоморфне трактуванн¤ (Ѕог ќтець, Ѕог —ин ≥ Ѕог ƒух —в¤тий). ќск≥льки рос≥йська мова сформувалас¤ у христи¤нськ≥ часи (1) - ѕоловина сл≥в рос≥йськоњ мови вз¤та з цсрковно-слов'¤нськоњ мови, поширюваноњ разом з христи¤нським ученн¤м (ƒив. досл≥дженн¤ Ўахматова та ≥нших мовознавц≥в). (1), то дл¤  арамз≥на та ≥нших рос≥йськомовних вчених слово "тр≥йц¤" ("троица") пов'¤зувалось виключно з христи¤нською “р≥йцею(2) - ÷с ф≥ксують рос≥йськ≥ словники. ƒив., наприклад, ќжегов —.». —ловарь русского ¤зыка, ћ., 1953, с.750.) . «розум≥ло, що њм ≥ на думку не спадало назвати цим словом ¤кийсь загадковий дл¤ них дохристи¤нський "варварський" знак.  арамз≥н, не маючи до цього чужого знаку особливоњ поваги, назвав його псршим-л≥пшим словом, що спало на думку. ”чн≥ й посл≥довники  арамз≥на п≥дхопили й попул¤ризували ка-рамз≥нський терм≥н у рос≥йськ≥й ≥сторичн≥й л≥тератур≥, вважаючи його слушним. ÷с й, справд≥, дл¤ рос≥йськоњ мови було збагаченн¤м терм≥нолог≥њ, оск≥льки доти вона цього слова не мала (3) - “ерм≥н "трезубец", дл¤ позначенн¤ знаку, чисто рос≥йський мовотв≥р. ¬ ≥нших мовах вживаютьс¤ терм≥ни: тр≥ал≥¤, тр≥дснт, тр≥денс, тр≥щула, тр≥стула ≥ т.д. ¬ украњнськ≥й мов≥ цей знак зветьс¤ "“ризуб" або "“р≥йц¤".). ”крањнська ж мова, ¤к ми вже згадували, задовго до  арамз≥на мала слово "тризубець", ¤ке означало тризуб≥ вила. ћовна ситуац≥¤ щодо терм≥ну “ризубець р≥зко зм≥нилась на ”крањн≥ у перш≥й половин≥ XX ст. у зв'¤зку з визнанн¤м символу ?≥ державний герб ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ќск≥льки на ту пору не було н≥ жодного досл≥дженн¤, присв¤ченого правом≥рност≥ карамз≥нськоњ назви знаку, н≥ жодного часу на такс досл≥дженн¤, то при обговоренн≥ ≥ затвердженн≥ державного герба ”Ќ– вживавс¤ найб≥льш поширений ≥ усталений на той час карамз≥нський терм≥н "тризубець", що узаконило цс значенн¤ слова ≥ в украњнськ≥й мов≥. «акр≥пленню терм≥на в украњнськ≥й мов≥ спри¤ло, мабуть, ≥ тс, що р≥зкий ≥мперський спротив нац≥онально-визвольн≥й боротьб≥ украњнського народу викликав п≥дсв≥доме бажанн¤ мати "зубастого" нац≥онального символа, здатного опиратись рос≥йському ≥мпер≥ал≥змов≥. “ак чи ≥накше, терм≥н був прийн¤тий, але набрав видозм≥неноњ форми - "“ризуб". як бачимо, при цьому терм≥н втратив зак≥нченн¤ "ець", ¤ке надавало йому нсвловимо-принизливого значенн¤, ≥ зазнав переносу наголосу з "у" на "й", що наблизило його до перв≥сного глибинного значенн¤, оск≥льки перенесло акцентуванн¤ в "зубчастост≥" на "троњст≥сть". јналог≥чноњ зм≥ни терм≥ну в рос≥йськ≥й мов≥ не сталось: обидва украњнськ≥ слова - "тризубець" ≥ "“ризуб" перекладаютьс¤ на рос≥йську мову одним - "тризубец". —ьогодн≥ терм≥н "“ризуб" набув значного поширенн¤ в украњнськ≥й мов≥ ≥ в≥дт≥снив стару назву символу на другор¤дн≥ рол≥ (4) - ј саме у слова, що виникли свого часу ¤к переносне значенн¤ св¤щенного слова "“р≥йц¤" ("тр≥йц¤ людей", "тр≥йц¤ св≥чок" ≥ т.п.). ƒив. ”крањнсько-рос≥йський словник,  ., 1963, т. VI, с. 102.). ÷с ¤вище ц≥лком зрозум≥ле - за к≥лька дес¤тк≥в рок≥в, що минул в≥д затвердженн¤ державного символу, тис¤ч≥ украњнських патр≥от≥в поклали своЇ житт¤, захищаючи право украњнськоњ нац≥њ на ≥снуванн¤, захищаючи њњ г≥дн≥сть ≥ символ ц≥Їњ г≥дност≥, ¤кий вони називали “ризубом. “им самим терм≥н "“ризуб" осв¤тивс¤ кров'ю народу ≥ став св¤щенним дл¤ кожного нац≥ональне св≥домого украњнц¤. –азом з тим, навр¤д чи доц≥льно пускати у небутт¤ ≥ стару назву символу, теж осв¤чену кров'ю борц≥в за свободу нашого народу, проливану прот¤гом сотень покол≥нь... “им б≥льше, що терм≥н "“р≥йц¤" значно точн≥ше ≥ повн≥ше виражаЇ глибинний зм≥ст знаку... ƒо того ж терм≥н ще живий, його ще й сьогодн≥ вживають у найменш сплюндрованих ≥ зрос≥йщсних украњнських земл¤х. якось, коли автор розпов≥в про стару назву “ризуба у в≥дкритому еф≥р≥ ”крањнського рад≥о, до студ≥њ подзвонила слухачка ≥ сказала, що у них, на-ѕолтавщин≥, ще й до сьогодн≥ в де¤ких селах малюють на двер¤х старовинн≥ знаки у форм≥ тризуб≥в ≥ звуть њх тр≥йц¤ми. —лово "тр≥йц¤" збереглос¤ у ц≥лому р¤д≥ вираз≥в, у терм≥нолог≥њ св¤т, у назв≥ ритуальних св≥чник≥в, ¤к≥ символ≥зували триЇдиний вогонь (триЇдиного јгн≥) п≥д час давн≥х обр¤д≥в з культом “р≥йц≥. ƒл¤ вшануванн¤ ц≥Їњ “риЇдиноњ —или, кр≥м пишних св¤т - –≥здва,  упала тощо, наш≥ предки встановили окреме св¤то, ¤ке так ≥ звалось - “р≥йц¤. —в¤то “р≥йц≥ Ї св¤том њњ торжества, коли кр≥м двох батьк≥вських ≥постасей “р≥йц≥ - вогню й води - у повн≥й сил≥ виступаЇ трет≥й член “риЇдиноњ —или - дит¤ вогню ≥ води - зелень. “ому св¤то маЇ й другу назву «елен≥ св¤та. ћ≥с¤ць, на ¤кий випадаЇ вшануванн¤ “р≥йц≥, й нин≥ зветьс¤ "червень". „ому не “р≥йцснь, а „ервень? ј тому, що перед тим, ¤к усталилась назва "“р≥йц¤", символ божественноњ триЇдност≥ звавс¤ "„ер" (Ўр, ўир, Ўир, „ар). ¬ар≥абельн≥сть звучанн¤ (а отже, й написанн¤) ц≥Їњ назви пов'¤зана з тим, що вона дуже давнього походженн¤, - ще в≥д тих час≥в, коли голосних не було, а приголосн≥ ч, щ ≥ ш не розр≥зн¤лись. ’оча згадана назва “р≥йц≥ й невим≥рне давн¤, в украњнськ≥й мов≥ й сьогодн≥ живуть сотн≥ сл≥в, утворених в≥д нењ в ус≥х вар≥антах њњ звучанн¤. –озгл¤немо дл¤ початку украњнське слово "щирий". —ловники навод¤ть так≥ його значенн¤: пр¤мий, душевний, в≥двертий, сердечний, в≥дкритий, безпосередн≥й, проникливий, доброзичливий, шл¤хетний, повний, чистий, безхитр≥сний, справжн≥й, неп≥дробний, зразковий, суттЇвий, старанний, переконаний, переконливий, активний, палкий, заповз¤тий, запальний, ≥стинний, в≥рний, сильний тощо. яке ж первинне пон¤тт¤ може об'Їднати так≥ всеб≥чно позитивн≥ характеристики? ќчевидно, одне з найзагальн≥ших, найсуттЇв≥ших. “аким може бути лише пон¤тт¤ про Ѕога. ¬≥дкинувши в≥д слова "щирий" прикметникове зак≥нченн¤ та голосн≥, ¤ких в давнину не знали, маЇмо ≥м'¤, що вимовл¤лось ¤к ўр , в п≥зн≥ше, коли в мов≥ з'¤вились голосн≥ - ¤к "ўир", "ўер", "„ер" ≥ тому под≥бне. ƒов≥дуЇмось, що на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ в мов≥ адиге й дос≥ Ї слово "ўр", ¤ке означаЇ троњст≥сть (три, тр≥йц¤). ¬ поЇднанн≥ з≥ словом "кес", ¤ке означаЇ "спр¤мован≥сть", "плин", "меч", адиги утворили слово "щрксси", тобто "троњстоспр¤мован≥" або "поклонники “р≥йц≥"(1) - ј. увдинський. "ƒержавний герб христи¤нськоњ ”крањни", „≥каго, 1983, с.20. ) . ѕ≥зн≥ше слово "щрксси" стало вимовл¤тис¤ ¤к "черкеси". “е саме спостер≥гаЇмо й на ”крањн≥, де украњнц≥в називали "черкаси", що колись означало - шанувальники “р≥йц≥.  р≥м слова "черкаси", в украњнськ≥й мов≥ живе дуже багато сл≥в з коренем "чер", а також з його вар≥антом "чар". ƒо цих сл≥в належать: назва людини, що присв¤тила своЇ житт¤ Ѕогов≥ - "чернець"; назва м≥с¤ц¤, в ¤кому в≥дзначаЇтьс¤ св¤то “р≥йц≥ - "червень"; назва сакрального кольору - "червоний", назва пор¤дку, безконечноњ посл≥довност≥ - "черга"; назва осередку життЇтворчоњ, б≥олог≥чноњ енерг≥њ - "черево" (п≥зн≥ше "жив≥т", в≥д слова "жити"); вм≥стилище здатност≥ п≥знавати бога - "череп"; породжен≥ богом ≥стоти - "череда"; божественна осел¤ - "чертог"; джерело дл¤ "черпанн¤"; забуте значенн¤ слова "черн", що збереглось у пр≥звищах - „ерненко, „ерн¤к, „ернай, „ермак, „срний, „срниш, „срник, „ерн≥, „срн¤вський, „ерн¤вщснко, „ерсах тощо та в украњнських географ≥чних назвах, а саме в назв≥ давньоукрањнського м≥ста на ƒн≥стр≥ - „ерн, ¤ке про≥снувало з VI по XII ст., сучасних селищ - „ерниш, „срн≥в, „ернелиц¤, „ернацька, „ерн≥г≥вка, „ерн¤вка,„ерн¤х≥в ≥ м≥ст „ерн≥г≥в ≥ „ерн≥вц≥... Ќе менше украњнських сл≥в ≥ з коренем "чар". ÷¤ назва божественного напою "чар", ритуальноњ посудини дл¤ цього - "чара"; божественноњ д≥њ - "чари", "чааруванн¤"; служител≥в культу “р≥йц≥ - "чар≥вник", "чарод≥й", "чарод≥йник" та багато ≥нших. ” звучанн≥ "шир", божественна властив≥сть “р≥йц≥ творити св≥т породила д≥Їслова: "ширити", "широчити" в≥д ¤ких виникли слова "ширина", "широкий", "широч≥нь", "шир¤ти" тощо. ¬≥д тих час≥в, коли культи нових бог≥в пот≥снили культ триЇдиноњ космотворчоњ сили Ўр („ер), св¤щеннослужител≥ нових бог≥в, не маючи сили припинити традиц≥ю культу, спробували трактувати ≥м'¤ триЇдиного бога, ¤к про¤в нечистоњ сили. ¬≥д них в украњнськ≥й мов≥ з'¤вились слова з негативним значенн¤м культу: "чорнити", "чорний", "чорт", "чорновий", "чорнокнижник", "чорнороб", "чорт≥вн¤", "чортовина", "чортовинн¤" тощо. ÷≥каво в≥дзначити, що вс≥ негативн≥ значенн¤ культу в украњнськ≥й мов≥ в≥докремлен≥ в≥д позитивних уведенн¤м голосноњ "о" зам≥сть "с". ¬ рос≥йськ≥й мов≥ цього не сталос¤. Ќегативн≥, ¤к ≥ позитивн≥ значенн¤ культу, пишутьс¤ однаково - через "е" - "чорнить", "черг" тощо. „ому саме в украњнськ≥й мов≥ сталось таке-розокремленн¤? –≥ч у тому, що, ¤к св≥дчать знах≥дки “ризуба, культ “р≥йц≥ де с¤тки тис¤ч рок≥в тому орган≥чно поЇднавс¤ ≥з св≥дом≥стю украњнського народу. Ќарод не зм≥г допустити приниженн¤ своњх сокровенних св¤тинь ≥ негативн≥ значенн¤ став вимовл¤ти ≥накше. ќсь чому жоден „ерненко не зм≥нить своЇ пр≥звище на „ерненко.  ульт триЇдиного божества, що називалось Ўр („ер) ≥ символ≥зувалось “ризубом, ≥снував дуже давно. ѕро це св≥дчить не лише той факт, що вар≥анти слова "Ўр" поширен≥ в багатьох мовах в≥д едигейськоњ до французькоњ (згадаймо французьке "чарм" - "чари"), але й той факт, що символ божества "Ўр" л≥г в основу л≥тери, ¤ка позначала звук "Ў". ѕри тому не лише в украњнськ≥й глаголиц≥ ≥ кирилиц≥, а й у алфав≥тах етруск≥в, грек≥в, в угаритському клинописному алфав≥т≥, в ус≥х Їгипетських алфав≥тах, нав≥ть у ¤понських та ≥нших ≥Їрогл≥фах. “ак≥ давн¤ ≥ прадавн¤ назви нашого державного герба, нашого нац≥онального символу.  р≥м нац≥онального символу, або, ¤к ран≥ше казали "знаку", нас репрезентуЇ у св≥т≥ ще й нац≥ональний прапор, ¤кий ми ≥нод≥ також називаЇмо "знамено", "ст¤г". „и мав в≥н свою власну назву ≥ ¤ким Ї глибинне значенн¤ сл≥в "прапор", "знамено", "ст¤г", "знак"? —лово "знак" утворене в≥д д≥Їслова "знати". ўоб знати, кому належить тс чи ≥нше майно, земл≥ тощо, щоб знати, до ¤кого роду-племен≥ належать т≥ чи ≥нш≥ люди, з найдавн≥ших давен ≥снував звичай м≥тити все тс певним, умовним зображенн¤м, ¤ке й звалос¤ "знаком". як правило, знак вип≥кавс¤ на власност≥, насамперед на скотин≥, на шкурах, спорудах (переважно дерев'¤них), на речах, а ≥нод≥ й на рабах. ¬ип≥кавс¤ за допомогою розпеченоњ на вогн≥ матриц≥, зв≥дки вона й д≥стала назву "печать". «розум≥ло, що дл¤ загальносусп≥льного (спочатку родоплем≥нного, а п≥зн≥ше нац≥онального) знаку обиравс¤ ¤кийсь багатозначний символ. Ќаш≥ предки дл¤ позначенн¤ свого роду-племен≥ обрали знаком найзначн≥ший символ св≥тобудови - символ триЇдиноњ космотворчоњ сили, ¤ккий ми тепер звемо “ризубом ≥ визнали державним гербом. —лово "знамено" утворене в≥д словосполученн¤ "знай мене". —початку воно ¤вл¤ло собою зображенн¤ знаку, розм≥щене на довг≥й жердц≥. ѕри цьому знак, розм≥щений на жердц≥, м≥г виготовл¤тис¤ з дерева, з каменю, з металу або вишивавс¤ на тканин≥. ќстанн≥й вар≥ант знамена збер≥гс¤ й до сьогодн≥. «намено, ¤к вар≥ант знаку, виконувало ус≥ його функц≥њ щодо позначенн¤ належност≥ волод≥нь, майна ≥ людей до певноњ громади, до певного роду-племен≥. ќднак на в≥дм≥ну в≥д ≥нших вар≥ант≥в знаку знамено мало додаткову функц≥ю - збирати до гурту, "ст¤гати" до вожака член≥в громади п≥д час походу чи битви. «в≥дси й друга назва знамена - "ст¤г". ‘ункц≥ю ст¤гу виконував ≥ бунчук. —лово "прапор" в≥дображаЇ ≥ншу важливу функц≥ю знамена - бути попереду громади, вести њњ людей за собою. ”творене слово прапор в≥д слова "перо", передаючи так≥ характеристики пера, ¤к рух, пол≥т. ƒоречно зауважити, що перо у наших предк≥в симво л≥зувало вищ≥, небесн≥ сили. —лово "перо" ¤кнайт≥сн≥ше пов'¤зане з числ≥вником "перший"; преф≥ксом, що означаЇ найвищу ¤к≥сть - "пре" (прекрасний, премудрий, прегарний); ≥м'¤м головного бога кињвських пол¤н ѕеруна тощо. ƒехто помилково в≥дносить до групи синон≥м≥в "знамено", "ст¤г" ≥ "прапор" також слово "хоругва" ("хорогва"). “ака класиф≥кац≥¤ пов'¤зана з помилковою думкою, н≥би слово "хоругва" походить в≥д монгольського слова "орунга", ¤ке означаЇ знак, прапор. Ќасправд≥ слово "хоругва" значно давн≥ше за монгольськ≥ впливи на украњнську мову ≥ походить в≥д ≥мен≥ давньоукрањнського бога ’орса (’ора, √ора). якщо знамена, ст¤ги й прапори були ¤к козацькими, так ≥ св≥тськими знаками правител≥в ≥ воЇначальник≥в наших предк≥в, то хоругви були знаками лише козацьких та рел≥г≥йних пров≥дник≥в-св¤щеннослужител≥в. –ел≥г≥йне походженн¤ хоругв ≥ до сьогодн≥ накладаЇ на них своњ особливост≥ - ¤к правило, хоругви Ї церковними знаменами; ¤к правило, на них зображаютьс¤ образи бог≥в; ¤к правило, вони мають троњсте завершенн¤, що символ≥зуЇ ту ж триЇдину силу космотворснн¤, що й “ризуб - —в¤ту “р≥йцю. Ќе без впливу ≥мен≥ сон¤чного бога  ола утворилась назва св¤щенноњ дл¤ вс≥х украњнц≥в рослини - калини.  алина неодм≥нний учасник св¤ткових обр¤д≥в, ритуальних ≥ побутових народних п≥сень, символ зв'¤зку ус≥х покол≥нь украњнськоњ нац≥њ, символ козацтва ≥ самоњ ”крањни.  алина неодм≥нно висаджувалась в кожн≥й украњнськ≥й садиб≥, так само, ¤к ≥ не менш св¤щенне дерево верба. ќднак ¤кщо походженн¤ слова "калина" досить прозоре, то походженн¤ слова "верба" вимагаЇ спец≥ального розгл¤ду. —кладаЇтьс¤ воно з двох сл≥в "вер" ≥ "ба". ¬ давнину ц≥ слова в≥дпов≥дно означали "всесв≥т" ≥ "мат≥р". ¬ украњнськ≥й мов≥ подв≥йну мат≥р, тобто мат≥р матер≥ й сьогодн≥ називають "баба", "бабул¤" та ≥ншими словами, пох≥дними в≥д подвоЇнн¤ "ба". —лово маЇ кор≥нн¤ у перв≥сних культах ѕраматер≥ св≥ту. … до сьогодн≥ кам'¤н≥ культов≥ зображенн¤ праматер≥, що сто¤ли на узвишш¤х могил по вс≥й ”крањн≥, називають бабами. —лово "вер" також дуже давнЇ. ¬еличн≥сть позначуваного ним ¤вища - ¬сесв≥ту - в≥дбилась в багатьох украњнських словах. ƒе¤кими з них ми користуЇмось ≥ сьогодн≥. ÷е слова "верх", "вершина", "вершити", "верх≥в'¤", "верхн≥й", "зверхник", "верховода", "верховина" тощо. ќск≥льки найхарактерн≥шою особлив≥стю всесв≥ту Ї пост≥йне обертанн¤ вс≥х його складових частин навколо своњх в≥сей (що не важко було спостерегти й перв≥сн≥й людин≥), то другий кущ сл≥в в украњнськ≥й мов≥, породжений давньою назвою всесв≥ту, характеризував саме цю його властив≥сть. ÷е слова "круговерть", "верем≥¤", "верт≥ти", "вертатись", "верт" (поворот), "верч" (згорток), "вере¤" (в≥сь дверей), "веретено" (деталь, що вертитьс¤ у пр¤дильних верстатах; жорнах; ручних, вод¤них ≥ в≥тр¤них млинах; у гончарному круз≥ тощо). як символ ћатер≥ ¬сесв≥ту, а точн≥ше њњ тотем-дерево, верба в≥д≥гравала значну роль в обр¤дах ≥ ритуалах украњнських рел≥г≥йних ≥ народних св¤т. ѕеред ¬еликоднем ц≥лий тиждень св¤ткувалось вшануванн¤ ћатер≥ ¬сесв≥ту - верби. ≤ дос≥ збереглись його обр¤ди й назва - "вербний тиждень", "вербна нед≥л¤", "вербниц¤". Ѕагатотис¤чол≥тню традиц≥ю вербного св¤та засв≥дчують римськ≥ хрон≥ки, де воно описано ¤к "призабуте, дуже давнЇ" св¤то етруск≥в, засновник≥в –иму. як не дивно, але на ”крањн≥ вербниц¤ й дос≥ Ї живим св¤том, причому ритуальн≥ примовки, ¤к≥ вход¤ть в обр¤ди цього св¤та, майже досл≥вно збер≥гаютьс¤ з текстами примовок, записаних латин¤нами в≥д етруск≥в. ÷е даЇ змогу зробити висновок, що обр¤ди св¤та на ”крањн≥ в≥д час≥в трип≥льських лелег≥в (родич≥в етруск≥в) майже не зазнали зм≥н. —ьогодн≥ давн≥й "вер" маЇ к≥лька назв: "космос", "вселенна¤", "всесв≥т..." –≥зн≥ назви були й ран≥ше. „имало ≥мен було й у бога ¬сесв≥ту. ќдне з них - ѕан. ѕодальша ≥сторична дол¤ цього терм≥ну дос¤гла й нас ≥ продовжуЇ народжувати пристраст≥ й сьогодн≥. …детьс¤ про пошуки оптимальноњ форми звертанн¤ в украњнському сусп≥льств≥. ” —х≥дн≥й ”крањн≥ де¤к≥ громад¤ни протестують проти вживанн¤ слова "пан", оск≥льки воно, мовл¤в, польського походженн¤. ѕропонують зам≥нювати його словами "громад¤нин" ≥ "доброд≥й". ƒо цього нагадаЇмо, що ≥снуЇ ще й слово "товариш", ¤ке ≥з зрозум≥лих причин чимало людей не вживають сьогодн≥. ќднак, попри вс≥ суперечки щодо права на ≥снуванн¤ того чи ≥ншого слова в украњнському сусп≥льств≥, вс≥ ц≥ слова глибоко украњнськ≥, давн≥, осв¤чен≥ традиц≥¤ми. ¬они, однак, зовс≥м не р≥внозначн≥ - кожне ви¤вл¤Ї св≥й власний аспект стосунк≥в м≥ж людьми. –озгл¤немо ц≥ аспекти. Ќайповн≥ший зм≥ст ≥ найб≥льшу повагу ви¤вл¤Ї слово "ѕан". ÷е слово звучало задовго до того, ¤к виникла польська нац≥¤ ≥ польська мова. ¬оно сп≥льне дл¤ вс≥х ≥ндоЇвропейських мов, оск≥льки було назвою бога ¬сесв≥ту у предк≥в ≥ндоЇвропейц≥в. ¬ украњнськ≥й та багатьох ≥нших слов'¤нських мовах слово "пан" Ї ознакою найвищоњ, божественноњ шани. јналог≥чно у рос≥йськ≥й мов≥ звертанн¤ "господин" утворене в≥д ≥мен≥ бога - "√осподь", в англ≥йськ≥й титул "лорд" в≥д ≥мен≥ бога - "Ћорд" ≥ тому под≥бне. ¬ грецьк≥й рел≥г≥њ культ бога ¬сесв≥ту ѕана пос≥ли ≥нш≥ боги, а його ≥м'¤ лишилось у назв≥ другор¤дного бога та в слов≥ "пан", що означало "всезагальний" ("панслав≥зм", "пандем≥¤", "панамериканський" тощо). Ќа другому м≥сц≥ по шанобливост≥ Ї звертанн¤ "доброд≥й". –озшифровки воно не потребуЇ. «азначимо лише, що слово не маЇ такого загального значенн¤, ¤к "пан", ≥ не може, наприклад, вживатис¤ до насильник≥в, убивць тощо. «вертанн¤ "громад¤нин" найхолодн≥ше ≥ найоф≥ц≥йн≥ше. ¬оно характеризуЇ юридичний статус особи, до ¤коњ звертаЇмось, ≥ Ї ц≥лком нейтральним щодо нашого ставленн¤ до нењ. ѕоходженн¤ слова очевидне - це ф≥ксац≥¤ належност≥ даноњ особи до громади. «вертанн¤ "товариш" дуже давнЇ. ѕоходить в≥д слова "товар", тобто "рогата худоба". “ак звертались один до одного пастухи великоњ рогатоњ худоби. ѕ≥зн≥ше терм≥ном "товариш" почали користуватись члени будь-¤кого гурту, не лише пастушого - "товариш≥ по робот≥", "...по парт≥њ", "...по нещастю" тощо. „лени компарт≥њ ц≥лком слушно використовували цей терм≥н дл¤ взаЇмних звертань.  оли ж вони почали нав'¤зувати його усьому сусп≥льству, то це викликало в≥дразу до терм≥на, ¤к свого часу польськ≥ феодали-загарбники викликали в≥дразу до терм≥ну "пан". ÷≥ приниженн¤ терм≥н≥в, однак, тимчасов≥. ” в≥льн≥й незалежн≥й ”крањн≥ вс≥ украњнськ≥ звертанн¤ наберуть природного значенн¤, ¤к, наприклад, у давньому вираз≥ "панове козаки", "панове товариш≥" тощо. —лово "леле" у вираз≥ "ой, леле", мовознавц≥ трактують ¤к вигук з≥ значенн¤м: "на жаль", "б≥да", "горе". Ќасправд≥ ж-це звертанн¤ за п≥дтримкою до Ѕогин≥ Ћел≥, шанованоњ нашими трип≥льськими предками лелегами або пелаегами. ќтже, цей вираз живе в украњнськ≥й мов≥ щонайменше 5-6 тис¤ч рок≥в. ѕриродно, що його первинний зм≥ст дещо трансформувавс¤. ќднак культ богин≥ води, матер≥ ¬сесв≥ту Ћел≥ ≥ њњ брата й дружини бога вогню, батька ¬сесв≥ту ѕолел¤ залишили в украњнськ≥й мов≥ не т≥льки вираз "ой, леле", що даЇ змогу реставрувати перв≥сне значенн¤ багатьох украњнських сл≥в. ѕосл≥довники культу Ћел≥, вважаючи себе њњ породженн¤м, назвались лелеками (лелегами). ÷¤ назва утворилась в≥д ≥мен≥ Ѕогин≥ Ћел≥ ≥ староукрањнськоњ назви дитини - ка або ко (зв≥дки ж ≥ вс≥ сучасн≥ украњнськ≥ пр≥звища на "ко" ≥ "ка"). —лово "лелека" живе в наш≥й мов≥ й сьогодн≥ ¤к назва св¤щенного на ”крањн≥ б≥лого птаха з чорною позначкою. ÷ей птах вважавс¤ живим символом Ѕогин≥ ≥ тому маЇ на ”крањн≥ ще й назви, утворен≥ в≥д ≥мен≥ "Ѕог - бузько (дит¤ Ѕога), бусел, боцюн тощо.. ” рослинному св≥т≥ символом Ѕогин≥ Ћсл≥ була вод¤на кв≥тка, ¤ка й була названа њњ ≥менем - Ћел≥¤. як ж≥ночий, водний компонент св≥ту, в≥чно св≥жий, в≥чно д≥ючий ≥ в≥чно прекрасний Ѕогин¤ Ћел≥ залишила своЇ-≥м'¤ в слов≥ "лел≥ти", що означаЇ: с¤¤ти, поблискуючи струмувати, переливатись райдугою та в слов≥ "лел≥тки , ¤ким названо блискуч≥ прикраси од¤гу.  осм≥чна материнська ≥постась Ћел≥ ви¤вилась в украњнському слов≥ "лел≥¤ти", а неск≥нченно-в≥чний процес космотворснн¤, зд≥йснюваний подружж¤м - Ћелсю ≥ ѕолслсм - у вираз≥: Ћельом-ѕолельом", тобто несп≥шно, урочисто й пов≥льно, ¤кий тепер ≥нод≥ вживаЇтьс¤ з ≥рон≥Їю. ƒружина Ћел≥, Ѕог —онц¤ ≥ косм≥чного вогню ѕолель збагатив украњнську мову справд≥ по-божому. ¬≥д його ≥мен≥ утворено сотн≥ сл≥в, кожне з ¤ких в≥дбиваЇ ту чи ≥ншу характеристику сон¤чного бога. ¬огненну стих≥ю ѕолел¤ виражають слова: полум'¤, палати, пал, палкий, паливо, палата (плита), палахнути, палити, паленина, пал≥й, паленка (гор≥лка), пал≥нчарн¤ (винокурн¤), пал≥пл¤ (жар) та ≥нш≥. —ила й могутн≥сть ѕолел¤ в≥дбилась у словах: полк, полонити, полон, сполох, полохати, паленка (македонський вар≥ант - фаланга), пол¤ни (≥спол≥ни) та ≥нших. ясн≥сть ѕолел¤, його життЇдайн≥сть ≥ ¤скрав≥сть породили слова: пол¤на, поле, полонина, полов≥ти (набирати золотистого кольору), половий (сон¤чний), полуда, пол≥тура, полотно. ќсоблив≥сть ѕолел¤ ¤к частки космотворчого подружж¤ в≥дбилась у словах: "половина", "полюс", "пол¤рн≥сть", а рештки його культового ритуалу ховають слова: "пол≥тика", "палата", "пол≥но" (заготовка дл¤ ритуального вогню), "пал¤ниц¤", "пал¤нка" (ритуальн≥ страви), "поломник", "пал¤", "палка", "паламар" тощо. як бачимо, найц≥кав≥ш≥ в- океан≥ р≥дних сл≥в - багатозначн≥ слова. Ѕагатозначн≥сть Ї ознакою того, що перв≥сне слово позначало наст≥льки важливе ≥ значне пон¤тт¤, що його сучасн≥ значенн¤-слова ¤вл¤ють собою окрем≥ характеристики того перв≥сного пон¤тт¤. “аких сл≥в в украњнськ≥й мов≥ багато. ƒе¤к≥ з них - "диво", "коло", "верх", "всрт", "пан", "червень", "Ћсл¤", "ѕолель" - ми вже розгл¤нули. “епер скажемо к≥лька сл≥в про протилежне мовне ¤вище, оск≥льки серед сл≥в з багатьма значенн¤ми безперечний ≥нтерес викликають також р≥зн≥ слова, об'Їднан≥ одним пь ≥¤тт¤м ¤к, наприклад, слова: "тато", "батько", "в≥тсць", "неньо". „ому в одн≥й мов≥ виникло ст≥льки р≥зних сл≥в дл¤ одного пон¤тт¤? ≤ чому вони вс≥ продовжують жити? ”крањнський етнос творивс¤ тис¤чол≥тт¤ми, шл¤хом об'Їднанн¤ спор≥днених за мовою племен, кожне з ¤ких, однак, мало своњ особливост≥ в мов≥, њњ словниковому склад≥. “ак в украњнську мову ув≥йшли р≥зн≥ слова дл¤ позначенн¤ одного й того ж пон¤тт¤. ј продовжують вони жити тому, що кожне з них набрало свого особливого значенн¤, характеризуючи р≥зн≥ ≥постас≥ такого ¤вища, ¤к голова роду. Ќайзагадков≥шим Ї слово "тато". Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших сл≥в, належних до того чи ≥ншого куща з≥ сп≥льним коренем, слово "тато" не маЇ "родич≥в" в украњнськ≥й мов≥ (1) - ƒе¤к≥ слова, ймов≥рно, перебувають в далеких родинних стосунках з≥ словом "тато" (наприклад, слово "отаман").  ор≥нь слова ун≥кальний ≥ н≥ в ¤ких словах не повторюЇтьс¤ за вин¤тком утворених в≥д нього прикметникових форм. –азом з тим слово поширене в усьому св≥т≥. Ќав≥ть мексиканц≥ кажуть "тато" на голову роду. «'¤суванн¤ походженн¤ ≥ етимолог≥њ слова "тато" вимагаЇ виходу за меж≥ океану р≥дних сл≥в, отже ≥ нашоњ розпов≥д≥. «ате походженн¤ та специф≥чне значенн¤ сл≥в "батько", "в≥тець" ≥ "неньо" Ї ц≥лком прозорим. —лово "батько" походить в≥д дуже давнього слова "бат", що означало чолов≥чу ≥постась св≥тотворенн¤.  р≥м слова "батько" в украњнськ≥й мов≥ утворено ц≥лу назву сл≥в в≥д цього перв≥сного пон¤тт¤. ƒо них належить слово "бат" у значенн≥ старший брат та у значенн≥ "палка" (слово "палка" теж утворене в≥д ≥мен≥ чолов≥чоњ ≥постас≥ св≥тотворенн¤ - бога вогню ѕала); зображенн¤ палки, ¤к ≥ терм≥н "бат" символ≥зуЇ чолов≥че начало св≥тобудови. —ловом "бат" називалась також велика палка, тобто "колода" (тут слово "бат" ототожнюЇтьс¤ з ≥ншою назвою чолов≥чого начала - " оло"). ¬≥д слова "бат" утворен≥ такоож слова "бат≥г", "батати", украњнська назва в≥йськового загону - "батова" ≥ французька - "батальйон"... якщо в слов≥ "батько" п≥дкреслюЇтьс¤ чолов≥че начало голови роду, то у слов≥ "в≥тсць" - його життЇдайне начало. ¬ давньо-ар≥йськ≥й мов≥, отже й у давньоукрањнськ≥й мов≥ слово "в≥та" означало "житт¤", "життЇдайн≥сть". ”крањнська мова зберегла ц≥лий кущ сл≥в, породжений коренем "в≥та". ÷е слова: в≥татис¤, прив≥т, в≥ти, в≥тер, в≥тчим, в≥тчизна, в≥тець. ѕри запозиченн≥ слова "в≥тець" до рос≥йськоњ мови воно зазнало зм≥н ≥ набрало форми "отец" п≥д впливом тюркськоњ назви батька - "ота". «розум≥ло, що слово "отец" вже не маЇ свого глибинного, м≥стичного значенн¤. —лово "неньо" або ≥накше "наньо" характеризуЇ голову роду не ¤к м≥стичне космотворче начало, а ¤к добру домашню ≥стоту, захисника-виховател¤, ¤кий разом з дружиною (ненею); пом≥чницею (н¤нею) вин¤нчуЇ ≥ виховуЇ своњх д≥тей. ћи розгл¤нули витоки лише к≥лькох украњнських сл≥в, але структура книги не даЇ нам змоги безмежно розт¤гати текст розд≥лу. “ому про ≥нш≥ украњнськ≥ слова, утворен≥ в≥д ≥мен бог≥в, скажемо у ¤кнайкоротш≥й форм≥. ≤м'¤ прабогин≥ наших предк≥в - Ћади породило так≥ слова, ¤к лад, ладити, ладнати, недоладний, нелад, злагода тощо, в≥д ≥мен≥ њњ доньки - ƒани (“ани) утворились слова: дон¤, данина, даний, п≥дданий, дно, давати, тонути, танок, танцювати, танцюрист тощо. ¬≥д другоњ ≥постас≥ ƒани, що мало ≥м'¤ ћорена, утворились слова: морок, море, мор, марити тощо; в≥д третьоњ - ћоколи - слова: мокнути, мокрий, умочити, мокати тощо. ¬≥д четвертоњ ≥постас≥ ƒани - богин≥ шлюбу ≥ коханн¤ ѕрињ, утворились слова: приЇмно, при¤телювати, при¤тель, при¤знь, приймати, сприймати. ¬≥д ≥мен≥ бога - суз≥р'¤ ¬ола ≥ “ура п≥шли слова: волати, вол¤, вол¤чий, тур, турнути, турбуватись тощо. ¬≥д ≥мен≥ розпод≥льника благ - Ѕога, утворились слова: багач, багат≥ти, багатство, багато, багатт¤ тощо. ≤м'¤ бога в≥йни ѕсруна породило слова: перший, перти, прю (стати на прю), пороти, прати тощо.  ельтський вар≥ант ≥мен≥ ѕеруна - “аран≥с породив слова: таранити, таранн тощо; етруський вар≥ант цього ≥мен≥ - —атрес (п≥зн≥ше —трибог), породив слова: стр≥ла, стр≥л¤ти, стр≥лець, стрий, струм, струмувати, струмок, бистрий, стр≥л¤нина, бистрина тощо. ћсжир≥чинськс ≥м'¤ сон¤чного бога - Ѕар-Ѕар (¬ар-¬ар) призвело до по¤ви в украњнськ≥й мов≥ таких сл≥в, ¤к барва, барв≥нок, варна, варвар тощо. ¬≥д ≥мен давн≥х бог≥в, сп≥льного середземноморського культу утворилис¤ слова в≥д сон¤чного бога –а (1) "ўоб слово –а не заносило читача аж до ™гипту, - пише ¬.≤лл¤ в статт≥ " ольори украњнськоњ дол≥" ("Ћ.”." в≥д 20.XII.90p.), треба нагадати, що коли питали старих ж≥нок на ¬олин≥, хто њх навчив тоњ чи ≥ншоњ староњ п≥сн≥, в≥дпов≥дь була: "ћаги –а"): в≥ра, рада, рад≥ти, ра¤ти, рало, раз (удар), разити, образити, райдуга, рай, край, крањна, кра¤ти, укра¤ти, порада, ратай, рац≥¤, рачливо, право, прагнути, прац¤, пращур ≥ дес¤тки ≥нших; в≥д пон¤тт¤ про другу ≥постась сон¤чного бога –а - ќра (√ора, √орса, ’орса) - утворилис¤ слова: горн≥й, гордий, гор≥ти, гора, горнило, орати, ор≥й (ар≥й), орало, оранка, оратай, хор, хорист, хороший; хороми, хоронити; в≥д ≥мен≥ бога ѕта (ѕтаха), зображуваного Їгипт¤нами з крилами ≥ дзьобом, - у слов≥ птах та пох≥дних словах ≥мена давньоар≥йськоњ “р≥йц≥ бог≥в: ¬≥шну, Ѕрахма, —≥ви (Ў≥ви) в≥дбились у словах: вишн≥й, ¬севишн≥й, вишина, виш, вишка, рахмани, рахманний, с≥в, с≥вба (2) ба - к≥мср≥йське дит¤; —≥в-ба, дит¤ —≥ви.), с≥вач, с≥¤ти, прос≥в тощо; ≥м'¤ ар≥йського бога п≥дземного царства ями в≥дбилось у словах: ¤ма, ¤мчина, ¤мкуватий тощо; бога кровопролить, б≥йок, п≥дземного вогню та вс≥л¤коњ б≥ди - ѕека - пекти, пекельний, пекучий, спекатис¤ тощо; бога сонц¤, добробуту, затишку, домашнього вогню - ÷ура („ура) - цар, цуратис¤ (в≥дмежовуватис¤), чурбан (межовий стовп), сурмити, сурмач, сурма та ≥н.; в≥д ≥мен≥ антагон≥ста —ура - јсура - утворились слова: басурман, (ди¤вол-людина); в≥д ≥мен≥ божества земл≥ - «ем («ам) - земл¤ та пох≥дн≥ слова; в≥д ≥мен≥ халдейського бога небесного склеп≥нн¤ - Ќебо, утворилис¤ слова: небо, небосхил, небокрай, небесний, небожитель; в≥д ≥мен≥ бога ƒ≥¤ утворились слова: д≥¤ти, д¤к, д≥¤, д≥¤льний, безд≥¤льний, доброд≥й, злод≥й тощо; в≥д ≥мен≥ ¬≥¤ - в≥¤ти, в≥¤лка, в≥¤ло, пов≥¤, в≥йна, в≥йсько тощо. ≤мена праслов'¤нських та слов'¤нських бог≥в дозфисти¤нськоњ доби також ув≥бран≥ украњнською мовою, ¤ка утворила в≥д них в≥дпов≥дн≥ за зм≥стом неолог≥зми. “ак ≥м'¤ сон¤чного бога ярила дало слова: ¤рий, ¤рина, ¤р≥сть, ¤р≥ти, ¤рка, ¤ркий та ≥н.; бога л≥чби „ислоби - численний, числити, число та ≥н.; богин≥ добра ≥ захисту людей, матер≥-земл≥ Ѕерегин≥ (ќбереги) - берегти, обережно, берег та ≥н.; богин≥ жалоби й оплакуванн¤  арни - каркати, карати, карний та ≥н.; богин≥ ноч≥ й привид≥в - ћари - марити, марнувати, марн≥ти та ≥н.; бога-зачинател¤ всього живого - –ода - родина, народженн¤, родовища, родич≥ та ≥н.; богин≥ вол≥ - —воби - висвободито, своб≥дний, свобода та ≥н..; богин≥ воЇнноњ перемоги - —лави - уславитись, преславний, славнозв≥сний та ≥н.; —он¤чного бога -  ола - колотити, колт, культ, колош, укол, коло, колесо, навколо, коловерть, коли, н≥коли, кол≥р, калина, колона,  алос, колос тощо; пол¤нського бога полум'¤ ∆арка - жар, жар≥вн¤, жаркий та багато ≥нших сл≥в в≥д ≥мен багатьох ≥нших бог≥в.

1

Ќазва: ‘еномен ”крањни (з точки зору процесу словотворенн¤)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (866 прочитано)