‘≥зика > ≈йнштейн јльберт

≈йнштейн јльберт

≈йнштейн јльберт (14. III 1879 Ч 18. IV 1955) Ч видатний ф≥зик-теоретик, один ≥з творц≥в сучасноњ ф≥зики. –. в ”льме (нин≥ ‘–Ќ). « чотирнадц¤ти рок≥в перењхав у Ўвейцар≥ю, де зак≥нчив ÷юр≥хский пол≥техн≥кум (1900 р.). ” 1902Ч1908 р. працював експертом у патентному бюро в Ѕерн≥, у 1909Ч1911 р. Ч професор ÷юр≥хського пол≥техн≥куму, у 1914Ч1933 р. Ч професор Ѕерл≥нського ун≥верситету ≥ директор ≤н-та ф≥зики кайзера ¬≥льгельма. ѕ≥сл¤ установленн¤ влади фашист≥в п≥ддавс¤ пересл≥дуванн¤м ≥ був змушений залишити Ќ≥меччину. ” 1933 р. перењхав у —Ўј, де ≥ працював до к≥нц¤ житт¤ в ѕр≥нстонському ≥н-т≥ перспективних досл≥джень.

≈йнштейн Ч творець спец≥альноњ ≥ загальноњ теор≥й в≥дносност≥, що докор≥нно зм≥нили наш≥ представленн¤ про прост≥р, час ≥ матер≥ю. «а словами ¬. ». Ћен≥на, в≥н Ї одним з Ђвеликих перетворювач≥в природознавстваї; ¤к ≥ ≤. Ќьютон, в≥н знаменуЇ вершини людських дос¤гнень у п≥знанн≥ природи. якщо Ќьютон заклав основи сучасного природознавства, то спец≥альна теор≥¤ в≥дносност≥ ≈йнштейна ув≥нчала будинок класичноњ (дорел¤тив≥йськоњ ≥ доквантовоњ) ф≥зики. ” 1905 р. у статт≥ Ђƒо електродинам≥ки т≥л, що рухаютьс¤ї ≈йнштейн розробив основи спец≥альноњ теор≥њ в≥дносност≥, виклавши нов≥ закони руху, що узагальнювали ньютон≥вськ≥ ≥ переходили в них у випадку малих швидкостей т≥л, коли υ Ђ с. ¬ основу своЇњ теор≥њ ≈йнштейн поклав два постулати: принцип в≥дносност≥ ≈йнштейна, що Ї узагальненн¤м механ≥чного принципу в≥дносност≥ √ал≥ле¤ на будь-¤к≥ ф≥зичн≥ ¤вища (у будь-¤ких ≥нерц≥альних системах ус≥ ф≥зичн≥ процеси Ч механ≥чн≥, електричн≥, теплов≥, оптичн≥ й ≥н. Ч прот≥кають однаково), ≥ принцип сталост≥ швидкост≥ св≥тла у вакуум≥ (швидк≥сть св≥тла у вакуум≥ не залежить в≥д руху джерела чи св≥тла спостер≥гача й однакова у вс≥х напр¤мках, тобто однакова у вс≥х ≥нерц≥альних системах ≥ дор≥внюЇ 3Ј1010 см/сек). ќбидва постулати ≥ теор≥¤, побудована на њхн≥й основ≥, привели до ламанн¤ багатьох сталих класичних пон¤тт≥, змусили перегл¤нути р¤д основних положень класичноњ ф≥зики Ќьютона, установили новий погл¤д на св≥т. ќднак ц¤ теор≥¤ не в≥дкинула зовс≥м законом≥рностей, установлених класичною механ≥кою, а уточнила ≥ доповнила њх у випадку руху з≥ швидкост¤ми, пор≥вн¤нними з≥ швидк≥стю св≥тла у вакуум≥.

¬иход¤чи з≥ своЇњ теор≥њ, ≈йнштейн у т≥м же 1905 р. в≥дкрив закон взаЇмозв'¤зку маси з енерг≥Їю. ¬≥н показав, що маса Ї м≥рою енерг≥њ, укладеноњ в т≥лах. ÷е сп≥вв≥дношенн¤ ≈йнштейна лежить в основ≥ розрахунку енергетичного балансу ¤дерн≥ реакц≥њ, в основ≥ вс≥Їњ ¤дерноњ ф≥зики. ”с≥ положенн¤ ≥ висновки спец≥альноњ теор≥њ в≥дносност≥ ¤скраво п≥дтвердилис¤ в численних досв≥дах, вона стала могутн≥м ≥нструментом у ф≥зичних досл≥дженн¤х, зокрема у ф≥зику м≥кросв≥ту.

«начна роль ≈йнштейна й у створенн≥ квантовоњ теор≥њ. якщо ћ. ѕланк (1900 р.) квантував лише енерг≥ю матер≥ального осцил¤тора, а не випром≥нюванн¤, вважаючи, що випром≥нюванн¤ ≥ поглинанн¤ енерг≥њ в≥дбуваЇтьс¤ квантами, то ≈йнштейн вв≥в у 1905 р. представленн¤ про дискретну, квантову структуру самого св≥тлового випром≥нюванн¤, розгл¤даючи останнЇ ¤к пот≥к квант≥в св≥тла, чи фотон≥в (фотонна теор≥¤ св≥тла). “аким чином, ≈йнштейну належить теоретичне в≥дкритт¤ фотона, експериментально ви¤вленого в 1923 р. Ћ.  омптоном. ¬иход¤чи з квантовоњ теор≥њ св≥тла, ≈йнштейн по¤снив так≥ ¤вища, ¤к фотоефект (закон ≈йнштейна дл¤ фотоефекта), правило —токса дл¤ флюоресценц≥њ, фото≥он≥зац≥ю й ≥н., що не могла по¤снити електромагн≥тна теор≥¤ св≥тла (Ќобел≥вська прем≥¤, 1922 р.). ” 1907 р. в≥н поширив ≥дењ квантовоњ теор≥њ на ф≥зичн≥ процеси, безпосередньо не зв'¤зан≥ з≥ св≥тлом. «окрема, розгл¤нувши теплов≥ коливанн¤ атом≥в у твердому т≥л≥ ≥ використовувавши ≥дењ квантовоњ теор≥њ, ≈йнштейн по¤снив зменшенн¤ теплоЇмност≥ твердих т≥л при зниженн≥ температури. ” 1912 р. установив основний закон фотох≥м≥њ: кожен поглинений фотон викликаЇ одну елементарну фотореакц≥ю (закон ≈йнштейна) ѕророчив у 1917р. ¤вище ≥ндукованого випром≥нюванн¤, вив≥в формулу дл¤ розпод≥лу енерг≥њ в спектр≥ р≥вноважного випром≥нюванн¤.

” статистичн≥й ф≥зиц≥ ≈йнштейн розвив у 1905 р. молекул¤рно-статистичну теор≥ю броун≥вського руху, у 1924 р. створив квантову статистику часток з ц≥лим сп≥ном (статистика Ѕозе Ч ≈йнштейна).

” 1915 р. ≈йнштейн пророчив ≥ разом з ¬. де √аазом експериментально знайшов ефект зм≥ни механ≥чного моменту при намагн≥чуванн≥ т≥ла (ефект ≈йнштейна Ч де √ааза).

” 1916 р. ≈йнштейн створив загальну теор≥ю в≥дносност≥, чи сучасну рел¤тив≥стську теор≥ю т¤ж≥нн¤, узагальнивши теор≥ю в≥дносност≥ на не≥нерц≥альн≥ системи. ƒо њњ створенн¤ ≈йнштейна прив≥в анал≥з в≥домого факту, що в≥дношенн¤ ≥нертноњ маси т≥ла до грав≥тац≥йного однаково дл¤ вс≥х т≥л (принцип екв≥валентност≥). ÷ей принцип разом ≥з принципом в≥дносност≥ л≥г в основу загальноњ теор≥њ в≥дносност≥, що по¤снила сутн≥сть т¤ж≥нн¤, що складаЇ в зм≥н≥ геометричних властивостей, скривленн≥ чотирьохм≥рного простору Ч часу навколо т≥л, що утвор¤ть поле (будь-¤ка маса впливаЇ на метрику навколишнього простору). ƒав систему основних р≥вн¤нь, що описують поле т¤ж≥нн¤ (р≥вн¤нн¤ ≈йнштейна). ƒл¤ перев≥рки своЇњ теор≥њ ≈йнштейн запропонував

три ефекти: скривленн¤ св≥тлового промен¤ в поле т¤ж≥нн¤ —онц¤, зсув перигел≥ю ћеркур≥¤ ≥ грав≥тац≥йний червоний зсув. ÷≥ ефекти, ¤к показали наступн≥ експерименти, д≥йсно ≥снують ≥ к≥льк≥сно правильно передв≥щалис¤ загальною теор≥Їю в≥дносност≥.

«агальна теор≥¤ в≥дносност≥ обумовила бурхливий розвиток космолог≥њ ¤к науки. ¬иход¤чи з ц≥Їњ теор≥њ, ≈йнштейн у 1917 р. запропонував нову модель ¬сесв≥ту, в≥дпов≥дно до ¤коњ ¬сесв≥т представл¤Ї замкнуте в соб≥ тривим≥рний прост≥р (тривим≥рну сферу) к≥нцевого обТЇма ≥ незм≥нна в час≥. ќднак ц¤ модель не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, оск≥льки ¬сесв≥т нестац≥онарна, вона розширюЇтьс¤. ”перше це теоретично показав рад¤нський вчений ј. Ћ. ‘р≥дман, а в 1929 р. було п≥дтверджено спостереженн¤ми (¤вище розб≥ганн¤ галактик).

ѕочинаючи з 1933 I. роботи ≈йнштейна були присв¤чен≥ питанн¤м космолог≥њ ≥ Їдиноњ теор≥њ полючи. ќднак спроби побудувати таку теор≥ю зак≥нчилис¤ невдачею. ” роботах ≈йнштейна п≥дн¤тий р¤д гносеолог≥чних проблем, але його ф≥лософськ≥ погл¤ди не посл≥довн≥.

„лен багатьох академ≥й павук ≥ наукових у, зокрема ≥ноземний член јЌ —–—– (з 1926 р.).

1

Ќазва: ≈йнштейн јльберт
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2049 прочитано)