Фізика > Механіка від Аристотеля до Ньютона
Це вело до перевороту у світогляді людей. Але «Малий Коментар» був лише «пристрелочным» працею. Потрібні були дуже вагомі докази висунутих положень. У 1532 році, напередодні свого шістдесятиріччя, Коперник закінчив працю усього свого життя «Про обертання небесних тіл». Але потрібно чи і чи можна його друкувати? Коперник коливався, бачачи хитливу політичну обстановку і релігійні війни. Але от у 1539 році до Н. Копернику приїжджає 25-літній професор Виттенбергского університету Ретик. Він проводить у Фромбоке 2 роки, детально вивчає навчання Коперника й у 1540 році за допомогою єпископа Гізу (великого друга Коперника) видає невеликий твір «Про книги звертання Миколи Коперника перше оповідання». Талановитий виклад «Першого оповідання» було доступно многим; твір відразу знайшло свого читача і на багато десятиліть виявилося прекрасним пропагандистом навчання Коперника. (Через цього Ретик утратив кафедру у Виттенбергском університеті). Успіх «Оповідання», ентузіазм Ретика і його гарячі переконання опублікувати трактат цілком поступово розсіювали сумніву сімдесятирічного Коперника. І він дав згоду на опублікування таблиць. Коперник написав передмову присвячене Павлові III, Передбачаючи можливі докори під час відсутності поваги до 7 біблійної й аристотелевской космології, відстоюючи свої переконання з великою сміливістю і переконливістю. У лютому 1543 року безсмертний утвір Н. Коперника «Про обертання небесних сфер» було надруковано. Воно складалося з 6 книг. До речі, як епіграф до цього добутку були узяті слова, по переказі, написані на двер академії Платона: «Нехай не входить ніхто, не знаючі математики». Навчання Коперника вершило свою революційну справу. Адже недарма в 1616 році його добуток Був внесений церквою в «Індекс заборонених книг». І ця ганебна заборона продовжувалася більш 200 років. Велич створеної Коперником геліоцентричної системи світу виявилося після того, як Кеплер відкрив щирі закони еліптичного руху планет, а И. Ньютон на їхній основі— закон всесвітнього тяжіння. Це чи не тріумф навчання Коперника, це чи не доказ його істинності? І в даний час навчання Коперника не утратило свого значення. Ми, нащадки вченого, схиляємо свої голови перед пам'яттю того, хто розкрив щиру картину світу, хто зробив революційний переворот «у розвитку системи наукового світогляду», хто відкрив перед нами двері у Всесвіт. Ще одним найбільшим дослідником астрономії і пропагандистом навчання Коперника був великий італійський учений ДЖОРДАНО БРУНО (1548-1600). З 14 він років навчався в домініканському монастирі і став ченцем, перемінивши справжнє ім'я Филиппо на Джордано. Глибокі знання одержав шляхом самоосвіти в багатій монастирській бібліотеці. За сміливі виступи проти догматів церкви і підтримку навчання Коперника Бруно змушений був залишити монастир. Переслідуваний церквою він довгі роки скитался по багатьом містам і країнам Європи. Скрізь він читав лекції, виступав на публічних богословських диспутах. Так, в Оксфорді в 1583 р. на знаменитому диспуті про обертання Землі, нескінченності Всесвіту і незліченності населених світів у ній він, по відкликаннях сучасників, "раз п'ятнадцять заткнув рот бідолахо доктору" - своєму опоненту. У 1584 р. у Лондоні вийшли його основні філософські і природничонаукові твори, написані італійською мовою. Найбільш значним була праця "Про нескінченність всесвіті і світах" (світом називали тоді Землю з її мешканцями). Натхненний навчанням Коперника і глибоких загальфілософських ідей німецького філософа XV в. Миколи Кузанского, Бруно створив своє, ще більш сміливе і прогресивне про світобудову, багато в чому угадавши прийдешнього наукового відкриття. Ідеї Джордано Бруно на цілі сторіччя обігнали його час. Він писав "Небо... єдиний безмірний простір, лоно якого містить усі, ефірна область, у якій усі пробігає і рухається. У ньому - незліченні зірки, сузір'я, кулі, сонця і землі... розумом ми укладаємо про нескінченну кількість інших"; "Усі вони мають свої власні рухи... одні кружляються навколо інших". Він затверджував, що ні тільки Земля, але і ніяке інше тіло не може бути центром світу, тому що Всесвіт нескінченний і "центрів" у ній нескінченне число. Він затверджував, що мінливість тіл і поверхні нашої Землі, вважаючи, що протягом величезних проміжків часу "моря перетворюються в континенти, а континенти - у моря". Навчання Бруно спростовувало священне писання, що спирається на примітивні представлення про існування плоскої нерухомої Землі. Сміливі ідеї і виступи Бруно викликали ненависть до вченого з боку церкви. І коли в тузі за батьківщиною Бруно повернувся в Італію, він був виданий своїм учнем інквізиції. Його оголосили в боговідступництві. Після семирічного ув'язнення у в'язниці його 8 спалили на багатті в Римі на площі Квітів. Тепер тут коштує пам'ятник з написом «Джордано Бруно .Від сторіччя, що він передбачав, на тім місці, де був запалений багаття». Для торжества теорії Коперника й ідей, висловлених Джордано Бруно, а отже, і для прогресу матеріалістичного світогляду узагалі величезне значення мали астрономічні відкриття, зроблені Галилео Галилеем(1564—1642). 
Цей великий італійський був основоположником експериментально—математичного методу дослідження природи. Леонардо да Вінчі дав лише начерки такого методу вивчення природи, Галилей же залишив розгорнутий виклад цього методу і сформулював найважливіші принципи механічного світу. Галилей народився в родині збіднілого дворянина в місті Пизе (недалеко від Флоренції). Ставши надалі професором математики Падуанского університету, учений розгорнув активну науково-дослідну діяльність, особливо в області механіки й астрономії. За допомогою сконструйованого їм телескопа Галилей знайшов кратери і хребти на Місяці (у його представленні - "гори" і "моря"), розглянув незліченні, скупчення зірок, що утворять Млечный Шлях, побачив супутники, Юпітера, розглянув плями на Сонце і т.д. Завдяки цим відкриттям Галилей здобував усеєвропейську славу "Колумба неба". Астрономічні відкриття Галилея, у першу чергу супутників Юпітера, стали наочним доказом істинності геліоцентричної теорії Коперника, а явища, що спостерігаються на Місяці, що представлявся планетою, цілком аналогічній Землі, і плями на Сонце підтверджували ідею Бруно про фізичну однорідність Землі і неба. Відкриття ж зоряного складу Млечного Шляху з'явилося побічним доказом незліченності світів у Всесвіті. Зазначені відкриття Галилея поклали початок його запеклій полеміці зі схоластиками і церковниками, що відстоювали аристотелевско—птолемеевскую картину світу. Якщо дотепер католицька церква за викладеними вище причинами була змушена терпіти погляду тих учених, що визнавали теорію Коперника в якості однієї з гіпотез, а її ідеологи вважали, що довести цю гіпотезу неможливо, то тепер, коли ці докази з'явилися, римська церква приймає рішення заборонити пропаганду поглядів Коперника навіть як гіпотезу, а сама книга Коперника вноситься в "Список заборонених книг" (1616 р.). Усе це поставило діяльність Галилея під удар, але він продовжував працювати над удосконалюванням доказів істинності теорії Коперника. У цьому відношенні величезну роль зіграли роботи Галилея й в області механіки. Схоластична фізика, що панувала в цю епоху, що заснувалася на поверхневих спостереженнях і умоглядних викладеннях, була засмічена представленнями про рух речей відповідно до їхній "природи" і метою, про природну вагу і легкості тіл, про "острах порожнечі", про досконалість кругового руху й інших ненаукових домислів, що сплелися в заплутаний вузол з релігійними 9 догматами і біблійними міфами. Галилей шляхом ряду блискучих експериментів поступово розплутав його і створив найважливішу галузь механіки ( динаміку, тобто навчання про рух тел. Займаючись питаннями механіки, Галилей відкрив ряд її фундаментальних законів: пропорційність шляху, прохідного падаючими тілами, квадратам часу їхнього падіння; рівність швидкостей падіння тіл різної ваги в безповітряному середовищі(усупереч думці Аристотеля і схоластиків про пропорційність швидкості падіння тіл їхньої ваги); збереження прямолінійного рівномірного руху, повідомленого якому-небудь тілу, доти, поки який-небудь зовнішній вплив не припинить його (що згодом одержало назву закону інерції), і ін. Філософське значення законів механіки, відкритих Галилеем було величезним. Відкриття ж законів механіки Галилеем і законів руху планет Кеплером, що дали строго математичне трактування поняття цих законів, ставило це розуміння на фізичний ґрунт. Тим самим вперше в історії розвиток людського пізнання поняття закону природи здобувало строго науковий зміст. Закони механіки були застосовані Галилеем і для доказу теорії Коперника, що була незрозуміла більшості людей, що не знали цих законів. Наприклад, з погляду "здорового розуму" здається зовсім природним, що при русі Землі у світовому просторі повинний виникнути найсильніший вихор, що змітає усі з її поверхні. У цьому і складався один із самих "сильних" аргументів проти теорії Коперника. Галилей же установив, що рівномірний рух тіла анітрошки не відбивається на процесах, що відбуваються на його поверхні. Наприклад, на кораблі, що рухається, падіння тіл відбувається так само, як і на нерухомому. По(цьому знайти рівномірний і прямолінійний рух Землі на самій Землі неможливо.
Назва: Механіка від Аристотеля до Ньютона
Дата публікації: 2005-03-24 (2171 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
