Ѕ≥олог≥¤ > ‘≥з≥олог≥чн≥ основи пам'¤т≥ та емоц≥й, увага та њњ роль у сприйн¤тт≥ ≥нформац≥њ

‘≥з≥олог≥чн≥ основи пам'¤т≥ та емоц≥й, увага та њњ роль у сприйн¤тт≥ ≥нформац≥њ

ѕам'¤ть - одна з найважлив≥ших функц≥й головного мозку.

ѕамТ¤ть Ц це психоф≥з≥олог≥чний процес, п≥д час ¤кого людина здатна ф≥ксувати у мозку, збер≥гати ≥ в≥дтворювати у потр≥бний момент ран≥ше закладену ≥нформац≥ю, минулий досв≥д, д≥њ. ” людини процеси памТ¤т≥ т≥сно повТ¤зан≥ з роботою другоњ сигнальноњ системи. «алежно в≥д часу, прот¤гом ¤кого збер≥гаЇтьс¤ ≥нформац≥¤, розр≥зн¤ють оперативну, короткочасну та довготривалу памТ¤ть. ќперативна Цце збереженн¤ ≥нформац≥њ п≥сл¤ њњ запамТ¤товуванн¤ на час, потр≥бний на виконанн¤ певного завданн¤; зд≥йснюЇтьс¤ на р≥вн≥ рецептор≥в.  ороткочасна Ц це запамТ¤товуванн¤ ≥ збереженн¤ ≥нформац≥њ на короткий терм≥н( в≥д к≥лькох секунд до к≥лькох хвилин) п≥сл¤ одноразового та дуже нетривалого сприйманн¤. якщо ≥нформац≥¤ не повторюЇтьс¤, то вона зникаЇ з памТ¤т≥, не залишаючи в≥дчутних сл≥д≥в. ƒовготривала памТ¤ть забезпечуЇ тривале збереженн¤ знань, образ≥в, переживань, ¤к≥ запамТ¤товуютьс¤ п≥сл¤ багаторазового повторенн¤ ≥ в≥дтворенн¤. ÷е глибинна памТ¤ть, що збер≥гаЇ найважлив≥ше ≥ найпотр≥бн≥ше.

ѕам'¤ть складаЇтьс¤ з трьох процес≥в:

1) запам '¤товуванн¤, або закр≥пленн¤, ≥нформац≥њ (ф≥ксац≥¤);

2) збереженн¤, або утриманн¤, ≥нформац≥њ (ретенц≥¤);

3) в≥дтворенн¤ ≥нформац≥њ (репродукц≥¤).

÷≥ процеси т≥сно пов'¤зан≥ один з одним, ≥ под≥л њх до певноњ м≥ри умовний. Ћюдська пам'¤ть тримаЇ в соб≥ два види ≥нформац≥њ:

1)видо≠ву, нагромаджену в процес≥ еволюц≥њ прот¤гом багатьох тис¤чол≥ть, що ви¤вл¤Їтьс¤ безумовними рефлексами та ≥нстинктами ≥ передаЇтьс¤ спадково;

2) набуту в процес≥ житт¤ кожноњ людини, що реал≥зуЇтьс¤ в умовних рефлексах. ѕам'¤ть людини маЇ морфо-функц≥ональн≥ передумови дл¤ засвоЇн≠н¤ необмеженого обс¤гу ≥нформац≥њ. ≤снують так≥ форми памТ¤т≥:

1) генетична Ц збер≥гаЇ ≥нформац≥ю, ¤ка передаЇтьс¤ по спадковост≥ в≥д батьк≥в ≥ представлена безумовними рефлексами та ≥нстинктами;

2) рухова, або моторна Цце памТ¤ть на позу, положенн¤ т≥ла, профес≥йн≥ та спортивн≥ звички;

3) емоц≥йна Ц визначаЇ в≥дтворенн¤ певного чуттЇвого стану при повторному вплив≥ ситуац≥њ, в ¤к≥й цей емоц≥йний стан виник вперше. ÷е памТ¤ть почутт≥в;

4) словесно-лог≥чна, або зм≥стова Ц це запамТ¤товуванн¤, збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ прочитаних або почутих думок у словесн≥й форм≥;

5) зорова та слухова памТ¤ть Ї образною, тому що ≥нформац≥¤ сприймаЇтьс¤ ≥ ф≥ксуЇтьс¤ через в≥дпов≥дн≥ органи чутт≥в.

≈моц≥њ ≥ почутт¤, так само ¤к ≥ псих≥чн≥ процеси, забезпечують в≥до≠браженн¤ та п≥знанн¤ навколишнього св≥ту. Ќа в≥дм≥ну в≥д сприйманн¤ й пам'¤т≥, мисленн¤, емоц≥њ ≥ почутт¤ в≥д≠бивають реальну д≥йсн≥сть у форм≥ переживань. ѕ≥знаючи св≥т, лю≠дина по-р≥зному сприймаЇ предмети ≥ ¤вища. ќдн≥ под≥њ викликають захопленн¤, ≥нш≥ - печаль, гн≥в тощо.

≈моц≥њЧпсих≥чн≥ стани ≥ процеси в людини та вищих тваринах; це в≥дпов≥дн≥ реакц≥њ на зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥ подразники, що про¤вл¤ютьс¤ у вид≥ задоволенн¤ або незадоволенн¤, радост≥, страху, гн≥ву тощо. ¬ емоц≥¤х ви¤вл¤Їтьс¤ позитивне або негативне ставленн¤ людини до навколишнього св≥ту. якщо предмети чи ¤вища задовольн¤ють потреби людини або полегшують задоволенн¤ њх, то в нењ виникають позитивн≥ емоц≥њ, ¤кщо н≥ Ц негативн≥. ѕерш≥ п≥двищують життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму;друг≥ пригн≥чують життЇд≥¤льн≥сть, знижують енерг≥ю субТЇкта. –озр≥зн¤ють первинн≥ ≥ вторинн≥ емоц≥њ. ѕервинн≥ Ц переживанн¤, повТ¤зан≥ ≥з задоволенн¤м або незадоволенн¤м ф≥з≥олог≥чних потреб( страх, тривога, рад≥сть, гн≥в). ¬торинн≥ Ц у людини формуютьс¤ внасл≥док њњ соц≥альност≥ ≥ усв≥домленн¤ власного ТТяТТ. ÷≥ емоц≥њ неповТ¤зан≥ з життЇво важливими потребами ( образа, провина, почутт¤ сорому, заздр≥сть, пихат≥сть). ≈моц≥њ можуть ≥стотно впливати на процес д≥¤льност≥. ѕереживанн¤ життЇвого смислу ¤вищ ≥ властивостей св≥ту Ц необх≥дна передумова людськоњ активност≥. ≈моц≥йн≥ процеси забезпечують передовс≥м енергетичну основу д≥¤льност≥.

мозку. ѓх функц≥¤ пол¤гаЇ в анал≥з≥ та розум≥нн≥ усноњ та писемноњ мови, керуванн¤ осмисленим вимовл¤нн¤м сл≥в.

«алежно в≥д переважанн¤ першоњ чи другоњ сигнальноњ системи, людей под≥л¤ють на типи : художн≥й ( дом≥нуЇ перша сигнальна система, образне мисленн¤), розумовий (переважаЇ друга сигнальна система, словесне мисленн¤, здатн≥сть до абстрагуванн¤ ) ≥ середн≥й тип, дл¤ ¤кого характерна ознака взаЇмна зр≥вноважен≥сть обох сигнальних систем ≥ до ¤коњ належать б≥льш≥сть людей.

÷≥ в≥дм≥нност≥ людських тип≥в вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥ повТ¤зан≥ з ¤вищем функц≥ональноњ асиметр≥њ мозку, ¤ке про¤вл¤Їтьс¤ в тому, права та л≥ва п≥вкул≥ виконують р≥зн≥ функц≥њ. Ћ≥ва п≥вкул¤ б≥льшою м≥рою в≥дпов≥даЇ за лог≥чне, абстрактне мисленн¤, словесне сприйн¤тт¤, а права Ц за образне сприйн¤тт¤ та мисленн¤, емоц≥йн≥сть псих≥чних процес≥в.

‘≥з≥олог≥чн≥ основи мови.

ћова - зас≥б сп≥лкуванн¤ людей у форм≥ усного мовленн¤, у форм≥ письма чи знак≥в ( символ≥в).ћова людини спри¤Ї сп≥лкуванню, абстрактному мисленню, ≥нтелектуальн≥й д≥¤льност≥, регул¤ц≥њ енергетичного ≥ пластичного забезпеченн¤ функц≥й в орган≥зм≥. ƒруга сигнальна система функц≥онуЇ завд¤ки ≥нформац≥њ, ¤ка надходить в≥д першоњ сигнальноњ системи, трансформуючи њњ у специф≥чн≥ мовн≥ пон¤тт¤.

–озр≥зн¤ють три форми мови:

слухову; зорову; к≥нетичну ( письмову, жест≥в).

–еал≥зац≥¤ кожноњ форми забезпечуЇтьс¤ функц≥онуванн¤м в≥дпов≥дного анал≥затора. ќсоблив≥стю слуховоњ форми мовленн¤ Ї те, що звуковий пот≥к розд≥л¤Їтьс¤ на елементи ( слова), кожен з ¤ких утримуЇтьс¤ в чутлив≥й памТ¤т≥ близько 0,01 сек., а пот≥м в≥дбуваЇтьс¤ консол≥дац≥¤ сл≥в у пон¤тт¤. “аким чином, зд≥йснюЇтьс¤ дискретн≥сть ≥нформац≥њ ≥ виробл¤Їтьс¤ зручна форма дл¤ ф≥ксац≥њ у довгостроков≥й памТ¤т≥.

” процес≥ мовленн¤ беруть участь багато функц≥ональних структур кори п≥вкуль великого мозку, але окрем≥ њњ д≥л¤нки в≥д≥грають най≥стотн≥шу роль у виконанн¤ ц≥Їњ функц≥њ, тому њх називають мовними анал≥заторами, або центрами мови. ¬ задн≥х в≥дд≥лах нижньоњ лобовоњ звивини знаходитьс¤ центр артикул¤ц≥њ та мови, або центр Ѕрока. …ого пошкодженн¤ звичайно призводить до втрати мови. ” задн≥й частин≥ верхньоњ висковоњ звивини розташований слуховий центр ¬ерн≥ке. ѕри його ураженн≥ втрачаЇтьс¤ здатн≥сть розум≥ти зм≥ст сл≥в. Ќа присередн≥й поверхн≥ потиличноњ д≥л¤нки знаходитьс¤ зоровий центр, пошкодженн¤ ¤кого викликаЇ втрату здатност≥ вп≥знавати написане.

ћовна функц≥¤ виконуЇтьс¤, ¤к правило, л≥вою п≥вкулею великого мозку. ÷е спостер≥гаЇтьс¤ у вс≥х правш≥в ≥ у 70% л≥вш≥в, що п≥дтверджуЇтьс¤ ¤к кл≥н≥чною практикою, так ≥ електроф≥з≥олог≥чним подразненн¤м в≥дкритоњ кори п≥д час х≥рург≥чних операц≥й. ј зони кори, що контролюють артикул¤ц≥ю, локал≥зуютьс¤ в обох п≥вкул¤х великого мозку.

ѕро¤ви д≥њ вищоњ нервовоњ системи та њх значенн¤: св≥до≠м≥сть, мисленн¤, емоц≥њ, мотивац≥њ, пам'¤ть (ф≥з≥олог≥чна природа, види)

—в≥дом≥сть - вищий р≥вень псих≥чного в≥дображенн¤ д≥йсност≥ та взаЇмод≥њ людини з навколишн≥м св≥том, що характеризуЇ њњ духовну активн≥сть у конкретних ≥сторичних умовах. ¬ њњ розвитку пров≥дну роль в≥д≥граЇ спос≥б житт¤, неоднаковий в умовах кожноњ з сусп≥ль≠но-економ≥чних формац≥й. —в≥дом≥сть Ї сусп≥льним продуктом, ≥ во≠на набуваЇ нових властивостей залежно в≥д специф≥ки сусп≥льних умов житт¤ людей, зм≥нюючись сл≥дом за розвитком економ≥чних в≥дносин тощо. “ак, в епоху перв≥сного ладу св≥дом≥сть людей ви≠значалас¤ тими в≥дносинами, ¤к≥ виникли на основ≥ сусп≥льноњ влас≠ност≥. ѕот≥м вона зм≥нилас¤ п≥д впливом приватноњ власност≥ на за≠соби виробництва ≥ под≥лу сусп≥льства на групи, класи. —в≥дом≥сть- це результат д≥¤льност≥ мозку, т≥сноњ взаЇмод≥њ кори ≥ п≥дк≥ркових центр≥в. ѕров≥дну роль у формуванн≥ св≥домост≥ в≥д≥граЇ л≥ва

”вага та њњ роль у сприйн¤тт≥ ≥нформац≥њ.

”вага Ц це стан активноњ бадьорост≥, ¤кий характеризуЇтьс¤ готовн≥стю вид≥лити з багатьох под≥й найважлив≥ше ≥ в≥дпов≥сти на нього активною д≥¤льн≥стю. ÷е перша необх≥дна умова в≥дбору ≥нформац≥њ дл¤ будь - ¤коњ форми вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥. –озр≥зн¤ють два види уваги: 1) мимов≥льна Ц повТ¤зана з безумовним рефлексом, не залежить в≥д вол≥ та св≥домост≥, виникаЇ без будь-¤ких зусиль з боку людини. ¬ажливим джерелом мимов≥льноњ уваги Ї ≥нтерес людини до певних предмет≥в або ¤вищ - читанн¤ ц≥кавоњ книги, перегл¤д ф≥льму;

2) дов≥льна Ц це нервовий процес направленоњ св≥домост≥, ¤кий Ї продуктом соц≥ального розвитку особистост≥. «алежить в≥д нашоњ вол≥. ƒов≥льна увага ц≥леспр¤мована, виникаЇ внасл≥док св≥домо поставленоњ мети ≥ потребуЇ певних вольових зусиль. ¬она зд≥йснюЇтьс¤ на фон≥ загальноњ бадьорост≥ ≥ пол¤гаЇ у в≥дбиранн≥ ≥нформац≥њ через усв≥домленн¤ њњ значенн¤.

¬ластивост≥ уваги:

1) концентрац≥¤ уваги Ц це стан св≥домост≥, необх≥дний дл¤ того, щоб включитис¤ в д≥¤льн≥сть, зосередитис¤ на завданн≥;

2) ст≥йк≥сть уваги Ц це здатн≥сть певний час зосереджуватись на сприйн¤тт≥ даного обТЇкта або завданн¤;

3) розпод≥л уваги Ц здатн≥сть людини одночасно концентрувати увагу на к≥лькох обТЇктах, що даЇ можлив≥сть виконувати одразу дек≥лька д≥й;

4) переключенн¤ уваги Ц це зворотний б≥к розпод≥лу уваги. ¬оно вим≥рюЇтьс¤ швидк≥стю переходу в≥д одного виду д≥¤льност≥ до ≥ншого;

5) обс¤г уваги Ц це к≥льк≥сть обТЇкт≥в або њх елемент≥в, ¤к≥ Ћюдина може одночасно сприйн¤ти з однаковим р≥внем ¤кост≥ ≥ ч≥ткост≥.

ќтже, увага Ц це фактор, ¤кий керуЇ вибором ≥нформац≥њ дл¤ сприйн¤тт¤.

ѕерша ≥ друга сигнальн≥ системи.

1	2

Ќазва: ‘≥з≥олог≥чн≥ основи пам'¤т≥ та емоц≥й, увага та њњ роль у сприйн¤тт≥ ≥нформац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2419 прочитано)