‘≥зика > ѕулюй ≤.ѕ. (1845-1918) - ф≥зик ≥ електротехн≥к

ѕулюй ≤.ѕ. (1845-1918) - ф≥зик ≥ електротехн≥к

Ќародивс¤ ≤ван ѕавлович ѕулюй в √римайлов≥ на “ерноп≥льщин≥ в рел≥г≥йн≥й греко-католицьк≥й родин≥. « в≥дзнакою зак≥нчив “ерноп≥льську класичну г≥мназ≥ю. 1864 р. вступаЇ на теолог≥чний факультет ¬≥денського ун≥верситету. ќдночасно в≥дв≥дуЇ лекц≥њ з математики, ф≥зики та астроном≥њ. ѕо зак≥нченн≥ курсу богословТ¤ зам≥сть сану св¤щеника обираЇ званн¤ студента ф≥лософського факультету ¬≥денського ун≥верситету. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ навчанн¤ Ч асистент кафедри експериментальноњ ф≥зики цього ун≥верситету, згодом Ч асистент-викладач кафедри ф≥зики, механ≥ки та математики ¬≥йськово-морськоњ академ≥њ у м. ‘≥уме (тепер –≥Їка в ’орват≥њ). 1875 р. в —трасбурзькому ун≥верситет≥ вивчаЇ електротехн≥ку, з в≥дзнакою захищаЇ дисертац≥ю ≥ здобуваЇ ступ≥нь доктора ф≥лософ≥њ цього ж ун≥верситету (спец≥ал≥зац≥¤ з ф≥зики).

«добув званн¤ приват-доцента ¬≥денського ун≥верситету. ќб≥ймав посади техн≥чного директора електротехн≥чного бюро у ¬≥дн≥, професора експериментальноњ та техн≥чноњ ф≥зики у Ќ≥мецьк≥й вищ≥й техн≥чн≥й школ≥ (м. ѕрага). 1902 р. Ч перший декан першого в ™вроп≥ електротехн≥чного факультету.

÷≥сар ‘ранц-…осиф ≥менував ≤вана ѕулю¤ –адником ƒвору, нагородив Ћицарським ’рестом.

ѕомер ≤.ѕ.ѕулюй 31 с≥чн¤ 1918 р. у ѕраз≥.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ курсу богословТ¤ ≤вана ѕулю¤ чекав виг≥дний сан св¤щеника. ÷ього так хот≥ли ≥ його батьки-хл≥бороби, ¤к≥ спов≥дували греко-католицьку в≥ру. ≤ван ѕулюй вибрав ≥ншу життЇву дорогу Чпоглиблено вивчаЇ ф≥зику та електротехн≥ку. —аме ц≥ знанн¤ п≥дн¤ли його на вершину св≥товоњ слави. як не прикро, але в ”крањн≥ ≥мТ¤ ѕулю¤ донедавна багатьом було нев≥доме. “≥льки ≥з здобутт¤м незалежност≥ про нього заговорили, його науков≥ здобутки стають надбанн¤м нац≥њ.

¬чен≥ особливо в≥дзначають прац≥ ≤вана ѕулю¤ в галуз≥ молекул¤рноњ ф≥зики Ч дан≥ про коеф≥ц≥Їнти внутр≥шнього терт¤ та дифуз≥њ газ≥в ≥ пари Ї вих≥дними, коли обчислюють так≥ м≥кроскоп≥чн≥ величини, ¤к середн¤ довжина в≥льного проб≥гу молекул, њх к≥льк≥сть в одн≥й граммолекул≥ тощо. ¬ галуз≥ електротехн≥ки ≤ван ѕулюй удосконалив технолог≥ю виготовленн¤ розжарювальних ниток дл¤ осв≥тлювальних ламп, першим досл≥див неонове св≥тло. –¤д промислово розвинених крањн ™вропи запатентували запропоновану ≤ваном ѕулюЇм конструкц≥ю телефонних станц≥й та абонентських апарат≥в, зокрема застосуванн¤ розпод≥льчого трансформатора. « участю земл¤ка запущено р¤д електростанц≥й на пост≥йному струм≥ в јвстро-”горщин≥, а також першу в ™вроп≥ на зм≥нному струм≥.

ƒос≥ залишаЇтьс¤ сп≥рним питанн¤ про в≥дкритт¤ рентген≥вських промен≥в. якщо –ентгена знаЇ нин≥ весь св≥т, то ≥мТ¤ ≤вана ѕулю¤ т≥льки здобуваЇ обшири. Ќа думку науковц≥в, внесок –ентгена у досл≥дженн¤ ’-промен≥в Ї ¤вно завищеним. –ентген надавав значенн¤ т≥льки фактам, а не њх по¤сненню. як не дивно, певний час в≥н заперечував вивченн¤ механ≥зму ¤вищ, у тому числ≥ й новов≥дкритих промен≥в. ≤ван ѕулюй досл≥джував м≥кроскоп≥чн≥ процеси (на атомно-молекул¤рному р≥вн≥). ѕ.—. удр¤вцев в Ђ»стории физикиї пише: ЂЌевдала г≥потеза –ентгена була разом з тим св≥дченн¤м хибност≥ його теоретичного мисленн¤, схильного до одноб≥чного емп≥ризму. “онкий ≥ вм≥лий експериментатор, –ентген не ви¤вив нахилу до пошук≥в нового, ¤к не парадоксально це звучить стосовно автора одного з найб≥льших у житт≥ ф≥зики нових в≥дкритт≥вї.

ƒосл≥дники наукових здобутк≥в ≤вана ѕулю¤ стверджують, що вже через п≥втора м≥с¤ц¤ в≥д першого пов≥домленн¤ –ентгена ≥ до по¤ви його другоњ статт≥ ѕулюй подаЇ другу грунтовну працю, присв¤чену вивченню ’-промен≥в, ¤ка м≥стить значно глибш≥ пор≥вн¤но з –ентгеном результати про природу та механ≥зми виникненн¤ цих промен≥в.

ѕулюЇв≥ рентгенограми мали вищу ¤к≥сть, н≥ж –ентгенов≥, тривалий час лишалис¤ неперевершеними за техн≥кою виконанн¤. ѕулюй зробив перший зн≥мок повного людського скелета.

Ќа думку ё.√ривн¤ка, –ентген був знайомий з ѕулюЇм п≥д час роботи в лаборатор≥њ  ундта ≥ провадив досл≥ди з катодними трубками п≥д впливом ѕулю¤. „и не тут бере початок Ђвипадковеї в≥дкритт¤? √ельмут Ћ≥нднер у книз≥ Ђ артини сучасноњ ф≥зикиї в≥дзначаЇ, що шл¤х, ¤ким –ентген прийшов до свого в≥дкритт¤, Ї загадковим. ƒосл≥дники житт¤ та д≥¤льност≥ –ентгена не залишили поза увагою ≥ такий факт, повТ¤заний з в≥дкритт¤м ’-промен≥в: працюючи в лаборатор≥њ, в≥н перебував у повн≥й ≥зол¤ц≥њ в≥д зовн≥шнього св≥ту, записи про своњ спостереженн¤ тримав у таЇмниц≥ ≥ запов≥дав спалити зразу п≥сл¤ смерт≥. ўо було й зроблено. ѕосилаючись на досл≥ди своњх попередник≥в у галуз≥ газорозр¤дних процес≥в, –ентген н≥коли не згадував ѕулю¤ чи його трубки, хоч вони у той час були добре в≥дом≥ серед науковц≥в.

Ќа досл≥дник≥в д≥¤льност≥ ≤вана ѕулю¤ ще чекають нов≥ знах≥дки. “а вже й нин≥ њх достатньо, щоб вважати ≤вана ѕулю¤ основоположником науки про рентген≥вськ≥ промен≥ аж н≥¤к не меншою м≥рою, н≥ж –ентгена.

јле не т≥льки науковими досл≥дженн¤ми вичерпуЇтьс¤ талант ≤вана ѕулю¤. Ќауково-попул¤рн≥ книги ЂЌепропаща силаї, ЂЌов≥ ≥ перем≥нн≥ зв≥здиї глибоко ф≥лософськ≥, в них формуЇтьс¤ мета наукового п≥знанн¤ ¤к в≥дкритт¤ закон≥в природи за допомогою досл≥ду.

¬елична постать ≤вана ѕулю¤ ≥ на громадськ≥й нив≥ Ч ЂЕти був людиною сильних переконань ≥ гостро викарбуваною особист≥стю, але також людиною, що знала, ¤к дотримуватис¤ в≥рност≥ народов≥, з ¤кого ти вийшов, ≥ немаЇ б≥льшоњ в≥рност≥, н≥ж в≥рн≥сть власному народов≥ї, Ч говорив про нашого земл¤ка ректор ѕразькоњ пол≥техн≥ки. ≤ не випадково. ўе г≥мназистом ѕулюй засновуЇ молод≥жний гурток дл¤ вивченн¤ ≥ попул¤ризац≥њ украњнськоњ ≥стор≥њ та л≥тератури. ” студентськ≥ роки перекладаЇ украњнською мовою п≥дручник геометр≥њ, п≥зн≥ше виступаЇ за створенн¤ украњнського ун≥верситету у Ћьвов≥, друкуЇ статт≥ на захист украњнськоњ мови. ¬ роки першоњ св≥товоњ в≥йни виступаЇ за в≥дродженн¤ украњнськоњ державност≥.

«а св≥дченн¤м очевидц≥в, ≤ван ѕулюй знав 15 мов, у тому числ≥ давн≥ Ч грецьку ≥ гебрейську.

—аме таку людину шукав ѕантелеймон  ул≥ш дл¤ перекладу Ѕ≥бл≥њ. “ворча сп≥впрац¤ тривала понад двадц¤ть рок≥в. ѕереклад Ќового «ав≥ту було зак≥нчено 1871 року. ќстаточну редакц≥ю, к≥нцеву коректуру ≤ван ѕулюй завершив через в≥с≥м рок≥в, а ще через два роки книга побачила св≥т. Ђ“¤жко було б подумати, Ч писала ѕулюЇв≥ √анна Ѕарв≥нок, Ч що чолов≥к бивс¤ 50 л≥т ≥ так ≥ сл≥д його почез без ¬ашоњ п≥дмоги великоњ.  азав один дуже осв≥чений науковий чолов≥к: ЂЌе було б  ул≥ша, не було б ≥ Ѕ≥бл≥њї.

ј ¤ тепер скажу: ЂЌе було б ѕулю¤, не було б Ѕ≥бл≥њї. “ак у нас р≥дк≥ блюстител≥ добра ≥ чест≥ другого. “ис¤чу раз ¬ам спасиб≥ї.

∆итт¤ ≤вана ѕулю¤ пройшло в основному за межами ”крањни. јле помислами ≥ добрими справами в≥н залишавс¤ серед свого народу, сп≥впереживав за його долю, п≥дносив його велич.

1

Ќазва: ѕулюй ≤.ѕ. (1845-1918) - ф≥зик ≥ електротехн≥к
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (909 прочитано)