‘≥зика > ”крањнськ≥ вчен≥ у ф≥зиц≥

”крањнськ≥ вчен≥ у ф≥зиц≥

ƒол≥ украњнських учених дуже под≥бн≥ м≥ж собою: њхню творч≥сть знають на чужин≥ ≥ мало або зовс≥м не знають на батьк≥вщин≥. ”крањнська зем≠л¤ дуже багата на таланти. ÷≥лу пле¤ду ген≥альних учених ≥ винах≥дник≥в, сп≥вак≥в ≥ ком≠позитор≥в, письменник≥в ≥ по≠ет≥в вона подарувала людству. јле через траг≥чну долю ц≥Їњ багатостраждальноњ земл≥ њњ синам ≥ дочкам доводилос¤ залишати св≥й р≥дний край, понев≥р¤тис¤ на чужин≥ ≥ там збагачувати скарбницю знань нашоњ цив≥л≥зац≥њ, бо на отч≥й земл≥ таланти њхн≥ не завжди належно оц≥нювалис¤, а ≥нко≠ли привласнювалис¤ ≥ншими народами ≥ видавалис¤ за своњ. ѕро це влучно сказав видатний рос≥йський учений кн¤зь ћ.—.“рубецькой: Ђ...культура, ¤ка з час≥в ѕет≠ра ≤ живе ≥ розвиваЇтьс¤ в –ос≥њ, ¤вл¤Їтьс¤ орган≥чним ≥ безпосередн≥м продовжен≠н¤м не московськоњ, а кињвсь≠коњ украњнськоњ культури...ї. ј в≥домий украњнський критик ≤. ƒзюба п≥дкреслюЇ, що Ђкон≠че потр≥бно повернути ”крањн≥ ≥мена видатних д≥¤ч≥в, митц≥в та вчених, Ђпривласненихї ≥ншими культурами. Ѕо серед них Ї чимало таких, чињми ≥менами пишаЇтьс¤ весь св≥т. „ого, наприклад, варт≥ по≠в≥домленн¤ типу: Ђ¬олодимир  оваленко Ч Ђћ≥стер Ћазерї, або Ђћихайло ќстроградський Ч батько рос≥йськоњ ма≠тематикиї, Ђ≤гор —≥корський Ч американський ученийЧ ЂЋю≠дина-гел≥коптерї, Ђј. …оффе Ч батько сучасноњ рос≥йськоњ ф≥зикиї. ¬ибачте, але вс≥ ц≥ Ђбатькиї ≥ Ђм≥стериї, ц≥ ген≥≠альн≥ люди ≥ сотн≥ ≥нших Ч сини ”крањни, нею народжен≥, виколисан≥ ≥ вихован≥.

„омусь н≥хто не називаЇ ћар≥ю —клодовську- юр≥ французьким ученим, чи ≈нр≥ко ‘ерм≥ Ч американським ученим, хоча њхн≥ науков≥ до≠с¤гненн¤ пов'¤зан≥ з цими крањнами.

”с≥м нам нарешт≥ треба усв≥домити, що культура ≥ на≠ука кожноњ нац≥њ належать людству. ј наш св¤тий обо≠в'¤зок шанувати своњх св≥точ≥в науки ≥ культури, пишатис¤ ними ≥ попул¤ризувати њх, ≥накше наше самоусв≥дом≠ленн¤ ¤к нац≥њ буде неможли≠вим. як св≥дчать енциклопе≠дичн≥ дан≥, в дорад¤нський пер≥од понад п'¤тсот син≥в ≥ дочок ”крањни здобули виз≠нанн¤ за кордоном. ѕонад 70 учених-ф≥зик≥в працюють на теренах зах≥дноњ науки, њм належить ≥стотний доробок у науковому потенц≥ал≥. Ќа жаль, мало хто з наших зем≠л¤к≥в маЇ можлив≥сть щось прочитати про них.

ќдн≥Їю з най¤скрав≥ших ≥ найпопул¤рн≥ших постатей ≥ разом з тим найб≥льш замов≠чуваним Ї наш ген≥альний учений-ф≥зик, ф≥лософ ≥ перекла≠дач, громадський д≥¤ч ≥ пуб≠л≥цист, великий патр≥от, про≠фесор ≤ван ѕавлович ѕулюй (1845Ч1919).

ќдним ≥з перших застосу≠вав пон¤тт¤ квантовоњ механ≥≠ки дл¤ з'¤суванн¤ механ≥зм≥в взаЇмод≥њ електромагн≥тного випром≥нюванн¤ з твердими т≥лами ќ. —макула.

Ћюдиною дивовижного обдаруванн¤, ученим з над≠звичайним талантом новато≠ра, в доробку ¤кого дес¤тки в≥дкритт≥в ≥ винаход≥в св≥тово≠го значенн¤, був ћикола ѕильчиков (1857-1908). Ќа≠родивс¤ в ћ.ѕолтав≥, в родин≥ подвижника нац≥онального руху ƒмитра ѕильчикова. …ого талант про¤вивс¤ дуже рано. ”же в г≥мназ≥њ в≥н захоп≠лено займавс¤ експеримен≠тами в галуз≥ ф≥зики, х≥м≥њ, техн≥ки. ўе на II курс≥ ф≥зико-х≥м≥чного в≥дд≥ленн¤ ’ар≠к≥вського ун≥верситету винай≠шов електричний фонограф, випередивши на к≥лька дес¤≠тир≥ч заруб≥жних учених. «ок≠рема “. ≈д≥сона, фонограф ¤кого був механ≥чним. «а своЇ коротке житт¤ в≥н напи≠сав 18 наукових праць, роз≠робив 9 ф≥зичних ≥ ф≥зико-х≥м≥чних прилад≥в, з ¤ких реф≠лектометр дл¤ р≥дин був виз≠наний у всьому св≥т≥, розро≠бив ефективний оптично-гальван≥чний метод вивченн¤ процес≥в електрол≥зу. Ѕуду≠чи ординарним професором ’арк≥вського ун≥верситету, ѕильчиков створив метроло≠г≥чну станц≥ю, де проводив практичн≥ зан¤тт¤ та власн≥ досл≥дженн¤. “ам в≥н започаткував р¤д нових метод≥в досл≥дженн¤ ≥ створив р¤д ≥ ц≥нних прилад≥в св≥тового значенн¤ (≥нкл≥натор, однонитковий сейсмограф та перший у св≥т≥ викорис≠тав ’-промен≥ дл¤ просв≥чуванн¤ й д≥агностики захворювань, в≥дкрив ¤вище фото-гальванограф≥њ винайшов спос≥б керуванн¤ р≥зними механ≥змами ≥ пристро¤ми по рад≥о. ” 1899 Ч 1900 рр. ћ.ѕильчиков уперше зд≥йс≠нив експериментальн≥ досл≥дженн¤ з рад≥оактивност≥, чим започаткував нову галузь науки Ч ¤дерну ф≥зику. ѕиль≠чиков сконструював так зва≠ний рад≥опротектор дл¤ захи≠сту рад≥опередач в≥д пере≠хопленн¤. ѕ≥д його кер≥вництвом почалис¤ досл≥дженн¤ в галуз≥ рад≥оф≥зики та кр≥оген≠ноњ ф≥зики.

ћ.ѕильчиков завжди був непримиренним до нац≥о≠нального гн≥ту, брав участь у визвольному рус≥ в ѕолтав≥, був членом таЇмного товари≠ства Ђ”н≥¤ї. ¬се своЇ житт¤ в≥н боровс¤ за п≥днесенн¤ р≥дноњ мови, р≥дноњ науки, за що заз≠нав пересл≥дувань ≥ цькувань. ƒоведений до в≥дчаю, 19.06.1908 р. постр≥лом у сер≠це об≥рвав своЇ житт¤. “ак видатний учений ≥з св≥товим ≥менем виразив св≥й протест проти реакц≥њ, тьми, шибениць ≥ свавол≥ московських шо≠в≥н≥ст≥в.

¬еликий внесок у розвиток св≥товоњ ф≥зики зробив дирек≠тор ≥ засновник ≤нституту кри≠сталоф≥зики в Ѕерл≥н≥, почес≠ний член Ќаукового товари≠ства ≥мен≥ “.Ўевченка, ”крањн≠ського товариства ≥нженер≥в, почесний член Ќ≥мецького фотограф≥чного товариства ќстап —тас≥в. Ќародивс¤ в≥н у с.Ѕорщович≥, що б≥л¤ Ћьво≠ва. ѕ≥сл¤ усп≥шного зак≥нчен≠н¤ г≥мназ≥њ в ѕеремишл≥ на≠вчавс¤ у Ћьв≥вському ун≥вер≠ситет≥, пот≥м у Ѕерл≥нському, а згодом в ≥нститут≥ ф≥зики √ессенського ун≥верситету. ¬ 1931 р. в≥н став науковим сп≥вроб≥тником √еттингенського ун≥верситету. ќпубл≥ку≠вав свою працю, в ¤к≥й впер≠ше у св≥т≥ по¤снив ¤вище пе≠рем≥щенн¤ центр≥в забарв≠ленн¤ п≥д впливом електрич≠ного пол¤, чим було започат≠ковано новий напр¤м у ф≥зиц≥ твердого т≥ла. ќсобливо важливе значенн¤ маЇ цикл його досл≥джень механ≥зм≥в утво≠ренн¤ прихованого фотогра≠ф≥чного зображенн¤. ¬ 1947 р. став професором ƒрезденського техн≥чного ун≥верситету, на баз≥ ¤кого заснував ≥нсти≠тут кристалоф≥зики Ќ≥мецькоњ академ≥њ наук. ѕрофесор —тас≥в усе житт¤ мр≥¤в в≥дв≥да≠ти ”крањну ≥ лише один раз це йому вдалос¤ (1969). јле до р≥дного села його так ≥ не до≠пустили. ѕобувавши в  иЇв≥, в≥н ≥з сумом згадував: Ђ ињв справив на мене гарне вра≠женн¤. ќднак ¤ не думав, що в  иЇв≥ так мало людей говор¤ть украњнською мовою. ѕо-моЇму, украњнську мову знай-I деш скор≥ше на сел≥, н≥ж в самому  иЇв≥ї.

Ќе можна не згадати видатного вченого ≥ патр≥ота ”крањни, чињм ≥м'¤м пишаЇтьс¤ ≥ св≥т. ÷е ќлекса Ѕ≥ланюк. “ой Ѕ≥ланюк, ¤кий ще в 60-х роках насм≥ливс¤ заз≥хнути на авторитет ј. ≈йнштейна та ц≥лих покол≥нь учених, ¤к≥ вважали безсумн≥вним ≥снуванн¤ в природ≥ меж≥ максимальноњ швидкост≥. ќлекса Ѕ≥ланюк, опубл≥кувавши р¤д праць ≥з тах≥онноњ проблематики, дов≥в, що ≥снують надсв≥тлов≥ частинки Ч тах≥они, ¤к≥ не можуть рухатис¤ з≥ швидк≥стю, меншою в≥д св≥тловоњ або р≥вною њй. “им самим в≥н започаткував нову галузь теоретичноњ ф≥зики. Ќародивс¤ ќ.Ѕ≥ланюк у 1926 р. на Ћемк≥вщин≥. ≈лектротехн≥ку вивчав у Ѕельг≥њ, ступ≥нь доктора наук здобув у ћ≥чиганському ун≥верситет≥, а професора ф≥зики Ч у  вартморському коледж≥ —Ўј. ќсновний напр¤мок його науковоњ д≥¤льност≥ Чекспериментальна ¤дерна ф≥зика.

Ѕагато украњнських учених Ц г≥гант≥в св≥товоњ ф≥зики, ¤ких буремн≥ в≥три ’’ст. занесли за меж≥ ”крањни, зро≠били вагомий внесок у св≥то≠ву культуру ≥ науку, що Ї час≠ткою творчого потенц≥алу ук≠рањнськоњ нац≥њ. ƒо таких уче≠них треба в≥днести ёр≥¤  ≥ст¤к≥вського (1900Ч19821Чдиректора ≥нституту ≥м. ѕланка, наукового радника президен≠та —Ўј ≈йзенхауера, профе≠сора ѕр≥нстонського ≥ √арвар≠дського ун≥верситет≥в, спец≥а≠л≥ста з молекул¤рноњ к≥нетики ≥ спектроскоп≥њ, видатного вченого в галуз≥ ¤дерноњ ф≥зи≠ки ≥ сп≥вавтора водневоњ, а пот≥м нейтронноњ бомб; ћи≠хайла яримовича Ч кер≥вни≠ка програм з ф≥зики м≥жпла≠нетного простору ≥ систем косм≥чних польот≥в: миколу √алон¤ка Ч професора елек≠тричноњ ≥нженери ≤л≥нойського ун≥верситету —Ўј; ¬олоди≠мира –оман≥ва Ч досл≥дника нап≥впров≥дниковоњ ф≥зики ≥ техн≥ки; ѕетра √рицакаЧпрофесора механ≥ки, головного проектувальника тепловоњ си≠стеми супутник≥в Ђ“ельстарї; ≤Їна Ўевчука, ¤кий зробив р≥дк≥сне в≥дкритт¤ Ч ви¤вив зор¤ний спалах у ¬елик≥й ћагелланов≥й ’мар≥; ƒжорджа √амова Ч автора теор≥њ пер≠в≥сного вибуху (в≥н з'¤сував генетичний код ƒЌ ); –ома≠на яцк≥ва, ёр≥¤ ƒаревича, ћарка √орбача, –омана  аню≠ка. ™ багато ≥нших пров≥дних учених-ф≥зик≥в, серед ¤ких чи≠мало лауреат≥в, академ≥к≥в, ¤к≥ займали ≥ займають висок≥ посади. јле, безперечно, б≥льш≥сть ф≥зик≥в з украњнсь≠ким кор≥нн¤м жили ≥ живуть у –ос≥њ. —еред них так≥ св≥тила, ¤к ћ. Ѕоголюбов Ч засновник школи теоретичноњ ф≥зики, ƒмитро ≤ваненко, що перед≠бачив роль нейтрон≥в у будов≥ ¤дра, √.Ѕуккер Ч директор-≥нституту ¤дерноњ ф≥зики в Ќоворос≥йську, ћикола Ћеонтович Ч академ≥к, працював у галуз¤х електродинам≥ки, термодинам≥ки, оптики, кван≠товоњ механ≥ки, рад≥оф≥зики тощо. ¬≥н розробив ≥нерц≥йну теор≥ю плазми. ѕетро  ап≥ца Чдиректор ≥нституту ф≥зичних проблем јкадем≥њ наук, лауре≠ат Ќобел≥вськоњ прем≥њ, основн≥ прац≥ з ¤дерноњ ф≥зики та ф≥зики ≥ техн≥ки низьких температур, електрон≥ки, в≥дкрив ¤вище надплинност≥, створив потужн≥ Ќ¬„-генетори тощо. (Ќа жаль, останн≥ два вчен≥ чомусь не захот≥ли залишитис¤ украњнц¤ми.)

Ѕагато украњнських учених пережили т¤жк≥ дн≥ випробу≠вань: це ≥ погромн≥ статт≥ в прес≥, й образлив≥ допити ≥ не≠стерпн≥ тортури з протореною дорогою на  олиму Ч Ђэту чудную планету, откуда возврата нетуї. “ис¤ч≥ з них Ч в≥домих, малов≥домих ≥ нев≥до≠мих Ч закатовано, де¤к≥ на в≥ки в≥чн≥ спочили в ко≠лимськ≥й мерзлот≥. ≤ нин≥ на≠став благословенний час дл¤ поверненн¤ слави ≥ чест≥ в≥рних син≥в ”крањни, њњ ли≠цар≥в, що у часи найважчих лихол≥ть не зрадили своЇњ земл≥.

1

Ќазва: ”крањнськ≥ вчен≥ у ф≥зиц≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (1852 прочитано)