‘≥зика > ‘≥зика середньов≥чч¤

‘≥зика середньов≥чч¤

¬нутр≥шн≥ (непродуктивна рабська прац¤, презирство в≥льних громад¤н до прац≥, повстанн¤ раб≥в ≥ т.д.) ≥ зовн≥шн≥ (навала варвар≥в) причини призвели до розпаду –имськоњ держави. јнтична цив≥л≥зац≥¤ загинула, багато культурних ≥ наукових дос¤гнень були втрачен≥. ќрган≥зованою силою збереглас¤ христи¤нська церква, що зум≥ла швидко пристосуватис¤ до зм≥н, що вже в≥дбулис¤. —тановленн¤ нового, феодального укладу багато в чому зд≥йснювалос¤ з опорою на христи¤нство. –имська епоха мало що дала теоретичн≥й науц≥, але вона лишила багатий досв≥д у в≥йськов≥й, техн≥чн≥й ≥ адм≥н≥стративн≥й справ≥, що, на р¤ду з латинською грамотою, освоювавс¤ завойовниками. ѕоступово створювалис¤ школи, коледж≥, ун≥верситети, що потрапили п≥д вплив церкви. ” монастир¤х ви¤вилис¤ зосередженими прац≥ древн≥х автор≥в.  оледж≥, монастир≥ й ун≥верситети перетворювалис¤ в центри новоњ зах≥дноЇвропейськоњ культури. ” цей час на Ѕлижньому —ход≥ на основ≥ ≥сламу було створено на јрав≥йському п≥востров≥ сильна арабська держава, що швидко завоювала ≤ран, ™гипет, крањни —ереднього —ходу, п≥вдень ѕ≥ринейського п≥вострова. ќск≥льки основною задачею араб≥в було удосконалюванн¤ в≥йськовоњ справи, зб≥р данин ≥ р≥зноман≥тних податей, то виробництвом, торг≥влею займалис¤ представники кор≥нних народ≥в. ≤ хоча арабська мова стала державною мовою, завойовники збер≥гали культуру завойованих народ≥в. Ќа арабську мову були переведен≥ прац≥ античних автор≥в. —тали створюватис¤ ун≥верситети в  ордове (755 р.), Ѕагдад≥ (795 р.),  ањр≥ (972 р.). ƒл¤ пор≥вн¤нн¤ утворенн¤ ун≥верситет≥в у ™вроп≥: у ћонпельЇ (1180 р.) ¬≥нченц≥ (1205 р.), јреццо (1215 р.), ѕадуњ (1222 р.), “улуз≥ (1229 р.), √ренобл≥ (1339 р.), ѕраз≥ (1348 р.), ‘лоренц≥њ (1349 р.),  раков≥ (1368 р.). ¬ажливо п≥дкреслити, що вплив ≥сламу в арабських ун≥верситетах був слабшим, н≥ж христи¤нства в зах≥дно-Ївропейських ун≥верситетах. “аким чином, араби в VII- XI ст. були ланкою, що зв'¤зуЇ сх≥дну ≥ зах≥дну культуру. Ѕагато праць античних автор≥в на латинську мову перекладалис¤ з арабськоњ мови. “ой факт, що в ¤кост≥ мови культурного сп≥лкуванн¤ на јрабському —ход≥ використовувалас¤ жива розмовна мова, а не мертвий латинський (¤к у ™вроп≥), був важливим культурним чинником.  р≥м того, поширенн¤ серед араб≥в суф≥зму, що зобов'¤зував мусульман спов≥дати трьох обов'¤зкових догмата - в≥ру в јллаха, у його пророк≥в ≥ загробний суд, - давало б≥льше свободи дл¤ вир≥шенн¤ проблем природознавства, завд¤ки чому на јрабському —ход≥ могли розвиватис¤ науков≥ у¤вленн¤, в основ≥ ¤ких лежало наукову спадщину античност≥. ѕочавшись з коментар≥в праць античних автор≥в (насамперед в галуз≥ механ≥ки й оптики), ф≥зичн≥ навчанн¤ набували самост≥йного виду. Ќайб≥льше значними ф≥гурами серед арабських учених були ≤бн —≥на, аль-Ѕ≥рун≥ ≥ ≤бн –ушд.

2.ќсновн≥ ф≥зичн≥ ц≥л≥ середньов≥чч¤

јль-Ѕ≥рун≥ винайшов "кон≥чний прилад", що дозвол¤в визначати густоту метал≥в ≥ ≥нших речовин, причому з дуже високою точн≥стю.

≤бн –ушд, в≥домий у ™вроп≥ п≥д ≥м'¤м јвероес, даний коментар до "‘≥зики" јристотел¤. ” античн≥й механ≥ц≥ проблеми розходженн¤ м≥ж к≥нематикою ≥ динам≥кою не ≥снувало. ” античн≥й механ≥ц≥ математичного формулюванн¤ швидкост≥ руху не було, тому що саме у¤вленн¤ про можлив≥сть к≥льк≥сноњ оц≥нки ¤к≥сноњ певност≥ були в≥дсутнЇ (јристотель ц≥ категор≥њ вважав принципово р≥зноман≥тними). ќдн≥ ≥нтерпретатори јристотел¤ думали, що рух треба розгл¤дати лише ¤к чисте перем≥щенн¤. ≤бн –ушд напол¤гав на необх≥дност≥ описувати рух з урахуванн¤м його причин, що викликали.

” област≥ ф≥зичних навчань ≤бн —≥ни (980-1037), що у ™вроп≥ називали јв≥ценою, пов'¤зан≥ з проблемою руху кинутого т≥ла. ѕо дан≥й проблем≥ в≥н розробив власну концепц≥ю, суть ¤коњ пол¤гаЇ у визнанн≥ того, що спонукуване одержуЇ схильн≥сть в≥д руш≥¤. «а ≤бн —иною, ≥снують три види схильностей: псих≥чна (пов'¤зана з житт¤м), природна ≥ протиприродна (насильницька). ѕриродна схильн≥сть властива в≥льно падаючим т≥лам. ѕротиприродна схильн≥сть (або прикладена сила) властива т≥лам, що протиприродно рухаютьс¤, причому њњ д≥¤ залежить об розм≥ри ваги т≥ла, ¤кому вона пов≥домлена. »бн —ина стверджував, що протиприродна схильн≥сть в≥дчуваЇтьс¤ ¤к оп≥р насильницьк≥й спроб≥ зупинити природний рух або перекласти один вид протиприродного руху в ≥нший. якщо насильницьке руху снар¤да викликано д≥юч≥й в пустот≥ сил≥, то воно повиннео силою, те воно повиннео збер≥гатис¤, не знищуючись ≥ не припин¤ючись. якщо ж сила ≥снуЇ в т≥л≥, то вона повинна або залишатис¤ в ньому, або зникнути. јле ¤кщо вона залишаЇтьс¤, то рух буде продовжуватис¤ безупинно. ¬изнанн¤ д≥њ залежност≥ протиприродноњ схильност≥ в≥д розм≥ру ваги т≥ла, ¤кому вона пов≥домлена, було кроком до к≥льк≥сноњ оц≥нки схильност≥. јристотелевськ≥ у¤вленн¤ про роль пов≥тр¤ в передач≥ руху, ≤бн —иной були в≥дкинен≥. “аким чином, ≤бн —ина думав, що в т≥л≥ може бути т≥льки одна "схильн≥сть". —тол≥тт¤м п≥зн≥ше аль-Ѕаркат п≥дтверджував можлив≥сть одночасного ≥снуванн¤ в одному т≥л≥ р≥зних "схильностей" - при в≥льному пад≥нн≥ важкого т≥ла джерело природноњ схильност≥ знаходитьс¤ в самому т≥л≥ ≥ тому може безупинно д≥¤ти, поки т≥ло не дос¤гне свого природного м≥сц¤.

” XIII стол≥тт≥ до анал≥зу даноњ проблеми звернувс¤ ’ома јкв≥нський, що заперечив можлив≥сть передач≥ т≥лу самост≥йноњ спроможност≥ руху. ”. ќкхем проблему кинутого т≥ла зводив до чисто к≥нематичноњ задач≥, зн≥маючи питанн¤ про джерело пр¤муванн¤, а ∆.Ѕуридан, ви¤вив протир≥чч¤ аристотельскього трактуванн¤ проблеми, формуЇ ф≥зичне у¤вленн¤ про залежн≥сть напору в≥д швидкост≥ перем≥щенн¤ ≥ "к≥лькост≥ матер≥њ", укладеного в т≥л≥, що рухаЇтьс¤, сол≥даризировавшись ≥з концепц≥Їю јль-Ѕарката.

ƒос¤гненн¤ в галуз≥ оптики епохи середньов≥чч¤ пов'¤зан≥ насамперед з ≥менами јль-’айсама, в≥домого в ™вроп≥ ¤к јльхазен. ¬≥н створив кап≥тальну працю "—карб оптики", що зробив великий вплив на розвиток ц≥Їњ галуз≥ ф≥зики. ¬≥н уперше дав анатом≥чний опис ока ≥ розробив концепц≥ю, в≥дпов≥дно до ¤кого з≥р визиваЇтьс¤ промен¤ми, що приход¤ть в око в≥д об'Їкт≥в, а зображенн¤ формуЇтьс¤ усередин≥ хрусталика колись, чим дос¤гне оптичного нерва. –озгл¤даючи св≥тло ¤к пот≥к частинок, јльхазен в≥дбиток св≥тла трактуЇ ¤к механ≥чне ¤вище. ”становив, що нормаль до поверхн≥ дзеркала, що падаЇ й отраженный промен≥ знаход¤тьс¤ в одн≥й площин≥, в≥н удосконалив формулюванн¤ закону в≥дбитка. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ оптичн≥ досл≥дженн¤ починаютьс¤ в XIII стол≥тт≥. –.√росетет розробл¤Ї геометричну теор≥ю походженн¤ райдуги ¤к ефекту переломленн¤ св≥тла в крапл¤х води ≥ концепц≥ю пр¤мол≥н≥йного поширенн¤ св≥тла ≥ звука на основ≥ у¤вленн¤ њх ¤к хвиль - в≥дбиток св≥тла розгл¤далос¤ за аналог≥Їю з луною. Ѕезсумн≥вним дос¤гненн¤м було ≥ винах≥д у XIII стол≥тт≥ очок, але воно не грунтувалос¤ на ¤ких-небудь теоретичних розробках . ƒо дос¤гнень варто в≥днести ≥ досл≥дженн¤ магнетизму ѕ. де ћарикура (ѕерегрина), що висловив думку про те, що стр≥лка компаса повертаЇтьс¤ не до ѕол¤рноњ з≥рки (¤к думали древн≥ китайц≥), а до полюса.

ѕри оц≥нц≥ результат≥в розвитку ф≥зичних у¤влень в епоху середньов≥чч¤ б≥льш≥сть ≥сторик≥в науки виходить ≥з того, що за цей час у жодн≥й з галузей ф≥зики не було розроблено жодноњ посл≥довноњ ф≥зичноњ теор≥њ, н≥ ефективних экспериментных метод≥в. “еоретичн≥ побудови в≥др≥зн¤лис¤ абстрактн≥стю. “ехн≥чн≥ дос¤гненн¤ не грунтувалис¤ на теоретичних розробках, теор≥¤ ≥ практика роз'Їднан≥. Ќова ф≥зика ≥снувала лише в потенц≥њ - в окремих, не завжди ч≥тких догадках, ≥де¤х. јле рел≥г≥йн≥ забобони (¤к христи¤нства, так ≥ ≥сламу) не даЇ можливост≥ њм розкритис¤. –озумова д≥¤льн≥сть залишаЇтьс¤ ще подчиненной рел≥г≥йним догматам. ” ф≥зиц≥ були в≥дсутн≥ розвит≥ к≥льк≥сн≥ оц≥нки. ѕроте розвиток д≥лового житт¤ потребувало ¤к≥сних розрахунк≥в усе б≥льше ≥ б≥льше. ‘еодальна система господарства ви¤вл¤ла ознаки розкладанн¤. Ќов≥ економ≥чн≥ в≥дношенн¤, що зароджувалис¤, спри¤ли техн≥чному прогресу головним чином за рахунок рац≥онал≥зац≥њ прац≥. ѕов≥льне, але поступовий розвиток техн≥ки, що пришвидшуЇтьс¤, ≥ наукових запит≥в готував ірунт дл¤ виникненн¤ новоњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ. ћожна сказати. що наука розвивалас¤ сл≥дом за розвитком кап≥тал≥зму, що зароджуЇтьс¤, посилюючи св≥й вплив на цей процес.

1

Ќазва: ‘≥зика середньов≥чч¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (564 прочитано)