‘≥зкультура > «агартуванн¤ сонцем

«агартуванн¤ сонцем

—он¤чне св≥тло - ≥ ц≥литель, ≥ над≥йний союзник у боротьб≥ з хворобами. Ўироко використовували промен≥ сонц¤ ¤к зм≥цнювальний зас≥б у ƒревн≥й ≈ллад≥. Ќайб≥льш≥ спортивн≥ змаганн¤ стародавност≥ - ќл≥мп≥йськ≥ ≥гри - проводилис¤, ¤к правило, у сам≥ пекуч≥ л≥тн≥ м≥с¤ц≥. –≥вно оп≥вдн≥, коли нестерпно палило сонце, виходили на старт засмагл≥ атлети. ¬они виступали оголеними ≥ не мали права покривати дл¤ захисту в≥д палючих промен≥в сонц¤ голову. ўе б≥льше поширенн¤ загартовуванн¤ сонцем одержало в ƒревньому –им≥.

як показали розкопки римських м≥ст, буквально усюди: на дахах будинк≥в, у лазн¤х, у глад≥аторських школах - улаштовувалис¤ сол¤р≥њ - м≥сц¤ дл¤ прийому сон¤чних ванн.

” –имськ≥й ≥мпер≥њ створювалис¤ спец≥альн≥ кл≥матичн≥ станц≥њ, що призначалис¤ дл¤ сонцел≥куванн¤. —юди направл¤лис¤ хвор≥ дл¤ прийому необх≥дних ц≥лющих процедур. ” т≥ далек≥ часи люди не могли по¤снити чудесноњ сили сон¤чних промен≥в.

«араз же нам добре в≥домо, чому ≥ ¤ким образом сон¤чна енерг≥¤ благотворно впливаЇ на орган≥зм людини.

¬и¤вилос¤, що сон¤чне св≥тло складаЇтьс¤ з видимих ≥ невидимих промен≥в.

¬идима частина спектра неоднор≥дна, складаЇтьс¤ з червоних, жовтогар¤чих, жовтих, зелених, блакитних, син≥х ≥ ф≥олетових кольорових пучк≥в, що добре пом≥тн≥ п≥сл¤ грози, коли на неб≥ веселка. Ќевидим≥ промен≥ розташовуютьс¤ по обидва боки сон¤чного спектра. ќдн≥ з них примикають до його червоноњ частини ≥ називаютьс¤ ≥нфрачервоними, ≥нш≥ ж знаход¤тьс¤ за ф≥олетовим к≥нцем ≥ тому ≥менуютьс¤ ультраф≥олетовими. —он¤чна рад≥ац≥¤ ¤вл¤Ї собою могутн≥й пот≥к променистоњ енерг≥њ у вид≥ р¤ду електромагн≥тних коливань з р≥зною довжиною хвил≥. ќдиницею вим≥ру служить нанометр (нм), р≥вного одного тис¤чноњ м≥крона. Ќайб≥льшою довжиною хвил≥ волод≥ють ≥нфрачервон≥ промен≥ - в≥д 760 до 2300 нм. ¬они складають приблизно 70% випром≥нюванн¤ сонц¤ ≥ робл¤ть переважно тепловий вплив на орган≥зм.

¬идим≥ промен≥ мають довжину хвил≥ в≥д 400 до 760 нм. ”льтраф≥олетов≥ промен≥ мають найменшу довжину хвил≥ - в≥д 295 до 400 нм. Ќа частку ультраф≥олетовоњ област≥ сон¤чного спектра в земноњ поверхн≥ приходитьс¤ т≥льки близько 5% сон¤чного випром≥нюванн¤. ѕроте ц¤ область маЇ найб≥льшу б≥олог≥чну активн≥сть. ƒ≥¤ чар≥вних ультраф≥олетових промен≥в на орган≥зм неоднаково ≥ залежить в≥д довжини хвил≥. ќдн≥ з них робл¤ть в≥там≥ноутворюючу д≥ю - спри¤ють утворенню в шк≥р≥ в≥там≥ну D, недостатн≥сть ¤кого викликаЇ порушенн¤ фосфорно-кальц≥Ївого обм≥ну в орган≥зм≥, приводить до захворюванн¤ д≥тей рах≥том. ≤нш≥ робл¤ть так звану еритемну ≥ п≥гментну д≥ю, тобто викликають на шк≥р≥ утворенн¤ еритеми (почервон≥нн¤) ≥ п≥гменту, що обумовлюЇ засмагу. Ќайб≥льш коротк≥ ультраф≥олетов≥ промен≥ робл¤ть бактерицидн≥, убиваюч≥ м≥кроби д≥¤.

¬рахуйте й ≥нше. ”льтраф≥олетов≥ промен≥ дуже чуттЇв≥ до р≥зного роду перешкодам. “ак, один шар марл≥ затримуЇ до 50% вс≥х ультраф≥олетових промен≥в. ћарл¤, складена вчетверо, ¤к ≥ шибка товщиною в 2 мм, ц≥лком виключаЇ њхнЇ проникненн¤.

ѕри опром≥ненн≥ сонцем частина його промен≥в в≥дбиваЇтьс¤ шк≥рою, ≥нша частина проникаЇ всередину ≥ робить теплову д≥ю. ≤нфрачервон≥ промен≥ можуть проникнути в орган≥зм на 5-6 див, видим≥ промен≥ - на к≥лька м≥л≥метр≥в, а ультраф≥олетов≥ - т≥льки на 0,2-0,4 мм.

” природних умовах на людину впливаЇ пр¤ма рад≥ац≥¤, що безпосередньо виходить в≥д —онц¤, розс≥¤на - в≥д .небесного зводу ≥ в≥дбита - в≥д р≥зних земних предмет≥в.

≈нергетичний склад пр¤моњ ≥ розс≥¤ноњ рад≥ац≥њ р≥зний ≥ визначаЇтьс¤ висотою сто¤нн¤ —онц¤. «астосовуючи процедури, що гартують, важливо враховувати сп≥вв≥дношенн¤ енерг≥њ ультраф≥олетовоњ, видимоњ й ≥нфрачервоноњ област≥ спектра (табл. 1). —он¤чне св≥тло волод≥Ї во≥стину дивною ц≥лющою силою. …ого промен≥, насамперед ультраф≥олетов≥, д≥ють на нервово-рецепторний апарат шк≥ри ≥ викликають в орган≥зм≥ складн≥ х≥м≥чн≥ перетворенн¤. ѕ≥д впливом опром≥нень п≥двищуЇтьс¤ тонус центральноњ нервовоњ системи, пол≥пшуЇтьс¤ обм≥н речовин ≥ склад кров≥, актив≥зуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть залоз внутр≥шньоњ секрец≥њ. ”се це благотворно позначаЇтьс¤ на загальному стан≥ людини.

—он¤чне св≥тло, кр≥м того, робить згубна д≥¤ на хвороботворн≥ м≥кроби. ƒатський ф≥з≥отерапевт Ќ. ‘≥нзен у 1903 р. використовував сон¤чн≥ промен≥ дл¤ л≥куванн¤ туберкульозу шк≥ри. «а ц≥ досл≥дженн¤ йому була присуджена Ќобел≥вська прем≥¤.

—он¤чне випром≥нюванн¤ Ї пост≥йно д≥ючим фактором зовн≥шнього середовища ≥ найт≥сн≥шим образом зв'¤зано з функц≥¤ми орган≥зму людини.

Ќа думку професора ѕ. √. ћезерницького, сонце знаходитьс¤ в наст≥льки ж нерозривному зв'¤зку з нашою природою, ¤к кров з нашим т≥лом. якщо за ¤кимись причинами людський орган≥зм позбавл¤Їтьс¤ можливост≥ широко користатис¤ сон¤чним св≥тлом, то в орган≥зм≥ виникають численн≥ порушенн¤ ф≥з≥олог≥чних функц≥й. ” цих випадках розвиваЇтьс¤ стан за назвою св≥тлове голодуванн¤. ¬иражаЇтьс¤ воно в зниженн≥ тонусу центральноњ нервовоњ системи ≥ захисних сил орган≥зму, порушенн≥ обм≥нних процес≥в. ” д≥тей св≥тлове голодуванн¤ приводить до захворюванн¤ рах≥том, у дорослих знижуЇ працездатн≥сть, п≥двищуЇ схильн≥сть до простудних захворювань, викликаЇ пог≥ршенн¤ самопочутт¤ ≥ сну.

—писок використаноњ л≥тератури:

¬алеолог≥¤. ѕ≥дручник. Ц  ., 2000.

«агартуванн¤ орган≥зму: плюси ≥ м≥нуси р≥зних методик. Ц  ., 1994.

1

Ќазва: «агартуванн¤ сонцем
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1246 прочитано)