‘≥зкультура > «наченн¤ г≥мнастики дл¤ ф≥зичного вдосконаленн¤ людини

«наченн¤ г≥мнастики дл¤ ф≥зичного вдосконаленн¤ людини

¬ наш час п≥дл≥тки та юнаки часто захоплюютьс¤ атлетичною г≥мнастикою. ÷≥ захопленн¤ ц≥лком можна використати дл¤ формуванн¤ ≤нтересу до зан¤ть ф≥зичними вправами взагал≥ та справи вихованн¤ сили м'¤з≥в зокрема.

ƒл¤ вс≥х в≥кових груп школ¤р≥в (у план≥ силовоњ п≥дготовки) потр≥бно передбачити зм≥цненн¤ ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ м'¤зових груп. ќсобливоњ уваги заслуговують т≥ групи, що формують поставу.

” ф≥зичному вихованн≥ д≥тей шк≥льного в≥ку при вибор≥ метод≥в силовоњ п≥дготовки перевагу необх≥дно надавати методу повторних зусиль, що супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м м'¤зовоњ маси.

Ќа уроках ф≥зичноњ культури спец≥альн≥ г≥мнастичн≥ атлетичн≥ вправи на силу повинн≥ розумно поЇднуватись з програмовим матер≥алом, що вивчаЇтьс¤ в даний час. “ак, в б≥льшост≥ шк≥л в перш≥й чверт≥ навчального року вивчаЇтьс¤ переважно програмовий матер≥ал з≥ спортивних ≥гор та легкоњ атлетики. «а допомогою цих вправ впливають на розвиток сили м'¤з≥в н≥г, тому допом≥жн≥ вправи повинн≥ бути спр¤мован≥ на розвиток сили рук, черевного пресу, спини та ≥н. ÷е доц≥льн≥ше ще й тому, що д≥тей потр≥бно готувати заздалег≥дь до оволод≥нн¤ матер≥алом, передбаченим планом у наступн≥й чверт≥. “ам переважають г≥мнастика та елементи акробатики, де ¤краз навантаженн¤ припадаЇ на м'¤зи рук, плечового по¤са, спини тощо.

ƒ≥вчатам б≥льш в≥дпов≥дають ритм≥чна ≥ елементи художньоњ г≥мнастики, вправи з р≥вноваги, танцювальн≥ рухи.

¬елике значенн¤ у вихованн≥ д≥вчат, майбутн≥х ж≥нок ≥ матер≥в, мають г≥мнастичн≥ вправи. ¬они, ¤к зас≥б ф≥зичного вихованн¤, повинн≥, на думку ∆. –уссо, забезпечити д≥вчатам прекрасну будову т≥ла, розвинути грац≥ю ≥ силу, п≥дготувати до легких полог≥в ≥ народженн¤ здорового потомства. јдже здоров'¤ матер≥в Ї одним з вир≥шальних фактор≥в, ¤к≥ зумовлюють здоров'¤ народжених

ними д≥тей. ” свою чергу, здоров'¤ ж≥нок д≥тородного в≥ку формуЇтьс¤ прот¤гом всього попереднього пер≥оду житт¤ ≥, особливо, у п≥дл≥тковому в≥ц≥. ѕроте у по≠передн≥ роки увага п≥дл≥тковоњ медичноњ служби зосереджувалос¤ на хлопчи-ках-п≥дл≥тках. ÷ей пр≥оритет був зумовлений њхньою майбутньою в≥йськовою службою. 1 т≥льки останн≥м часом почали усв≥домлювати важлив≥сть збережен- . н¤ здоров'¤ д≥вчаток ¤к майбутн≥х матер≥в, зм≥стилис¤ акценти на збереженн¤ њхнього соматичного ≥ репродуктивного здоров'¤.

ƒл¤ д≥вчат (особливо починаючи з сьомого класу) акцент варто робити на вправи, що спри¤ють п≥дтриманню гарноњ постави ≥ ф≥гури (вправи дл¤ тулуба, танцювальн≥ рухи, комплекси ритм≥чноњ г≥мнастики).

ќдн≥Їю з найпоширен≥ших ≥ доступних форм самост≥йних зан¤ть Ї ран≠кова г≥мнастична зар¤дка, њњ головне призначенн¤ Ч оптим≥зувати перех≥д в≥д тривалого в≥дпочинку (сну) до повс¤кденноњ життЇд≥¤льност≥. ÷¤ своЇр≥дна розминка актив≥зуЇ функц≥њ систем орган≥зму, долаЇ "≥нерц≥ю спокою". Ћю≠дина поступово занурюЇтьс¤ в повс¤кденн≥ справи в нормальному тонус≥ та доброму настроњ. ” межах зар¤дки можна частково розв'¤зати й так≥ завданн¤, ¤к в≥дновленн¤ ≥ збереженн¤ правильноњ постави, п≥дтриманн¤ дос¤гнутого р≥вн¤ розвитку окремих рухових ¤костей, загальноњ тренованост≥. јле все це можливе лише доти, доки не призводить до невиправданого форсуванн¤ навантажень.

ѕропонуЇмо схему комплексу ранкових вправ:

- "вир≥внююч≥" вправи ("пот¤гуванн¤" з випр¤мленн¤м к≥нц≥вок ≥ ту≠луба, лежачи ≥ сто¤чи);

- вправи, що не форсовано актив≥зують кровооб≥г переважно у вели≠ких м'¤зових групах нижн≥х к≥нц≥вок ≥ тазовоњ област≥ (ходьба, по≠в≥льн≥ прис≥данн¤ або розт¤гуванн¤ гумового джгута ногами в поло≠женн≥ сид¤чи);

- нахили, повороти, обертанн¤ тулуба з одночасними рухами рук, поступовим зб≥льшенн¤м ампл≥туди ≥ темпу рух≥в;

- вправи загального або рег≥онального впливу, але не з граничними зусилл¤ми ("в≥джиманн¤" в упор≥ лежачи, тренуванн¤ з гумовими амортизаторами);

- сер≥¤ "розт¤гуючих" рух≥в (почергов≥ махов≥ рухи руками ≥ ногами з поступовим зб≥льшенн¤м ампл≥туди до максимальноњ);

- цикл≥чн≥ вправи, що актив≥зують функц≥њ диханн¤ ≥ серцево-судинноњ системи в межах аеробного режиму (сер≥йн≥ п≥дскоки на м≥сц≥ або б≥г 3-5 хв, що викликають п≥двищенн¤ частоти пульсу до 140-150 уд/хв.;

- заключна, заспок≥йливо-перех≥дна сер≥¤ рух≥в (ходьба, вправи на диханн¤, розслабленн¤).

“ривал≥сть зан¤тт¤ 15-18 хв.

” процес≥ адаптац≥њ до комплексу вправ ранковоњ г≥мнастики, що викори≠стовуЇтьс¤, Ї сенс дещо п≥двищувати навантаженн¤, але перетворювати њњ у тренувальне зан¤тт¤ основного типу, мабуть, недоц≥льно. “ак≥ зан¤тт¤ краще проводити в добовому режим≥ не ран≥ше ¤к через годину-п≥вторй п≥сл¤ сн≥данку, њхн¤ структура ≥ методика орган≥зац≥њ в≥дпов≥дають структур≥ та методиц≥ уроку.

ѕри цьому майте на уваз≥, що н≥ на ¤ких стад≥¤х ф≥зичне вихованн¤ не повинно втрачати рис педагог≥чне спр¤мованого процесу. —амовихованн¤ також повинно бути нац≥лене на реал≥зац≥ю значущих з осв≥тньо-виховних позиц≥й завдань ≥ ірунтуватис¤ на в≥дпов≥дних педагог≥чних принципах, пра≠вилах, положенн¤х.

‘актори, ¤к≥ визначають вплив г≥мнастичних вправ на орган≥зм учн≥в. ” практиц≥ ф≥зичного вихованн¤ можна спостер≥гати, коли одн≥ ≥ т≥ ж г≥мнастичн≥ вправи дають р≥зн≥ ефекти, а р≥зн≥ ф≥зичн≥ вправи можуть привести до однакових результат≥в. јнал≥з цих ¤вищ показуЇ, що ефективн≥сть ф≥зичного вихованн¤ залежить не лише в≥д ф≥зичних вправ, ¤к≥ використовуютьс¤, але й в≥д тих фактор≥в, ¤к≥ супроводжують њх виконанн¤, тому знанн¤ фактор≥в, ¤к≥ визначають вплив ф≥зичних вправ на орган≥зм учн≥в, дозволить п≥двищити р≥вень керованост≥ педагог≥чним процесом ≥, ¤к насл≥док, посилити його ефективн≥сть. “аких фактор≥в Ї багато, але вс≥ вони можуть бути об'Їднан≥ в чотири велик≥ групи.

ƒо першоњ групи в≥днос¤тьс¤ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ учн≥в, њх моральн≥, вольов≥ й ≥нтелектуальн≥ ¤кост≥; тип нервовоњ д≥¤льност≥; р≥вень знань, ум≥нь ≥ навичок; ф≥зичний розвиток ≥ п≥дготовлен≥сть; стан здоров'¤; ≥нтерес до зан¤ть, активн≥сть; любов до прац≥ тощо.

ƒругу групу складають особливост≥ самих вправ, њх характер, складн≥сть ≥ трудн≥сть; новизна й емоц≥йн≥сть. «алежно в≥д характеру вправи можуть впливати на р≥зн≥ ¤кост≥, м'¤зов≥ групи, вир≥шувати р≥зн≥ завданн¤ (п≥дготовч≥, п≥дв≥дн≥). —ила впливу вправ визначаЇтьс¤ ≥ њх структурною складн≥стю та ф≥зичною трудн≥стю. Ќемаловажне значенн¤ маЇ новизна вправ: ¤кщо рухова д≥¤ використовуЇтьс¤ тривалий час без зм≥н, то учн≥ адаптуютьс¤ до нењ, ≥ вона перестаЇ спри¤ти розвитку ≥ вдосконаленню функц≥й орган≥зму.

¬елике значенн¤ маЇ емоц≥йний стан учн≥в при виконанн≥ вправ. ¬читель повинен прагнути до забезпеченн¤ оптимального емоц≥йного стану учн≥в. ¬≥домо, ўо надм≥рно високий чи низький емоц≥йний настр≥й д≥тей гальмуЇ не т≥льки процес засвоЇнн¤ техн≥ки ф≥зичних вправ, але й розвиток ф≥зичних ¤костей.

“рет¤ група фактор≥в включаЇ зовн≥шн≥ умови виконанн¤ вправ (м≥сце проведенн¤, кл≥матичн≥, метеоролог≥чн≥ ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови, стан матер≥ально-техн≥чноњ бази, рельЇф м≥сцевост≥).

” р≥зних кл≥мато-географ≥чних зонах (волог≥сть пов≥тр¤, високог≥р'¤, температурн≥ режими); за певних метеоролог≥чних умов (холод ≥ спека, атмосферний тиск, в≥тер) виконанн¤ одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж вправи викличе р≥зн≥ реакц≥њ орган≥зму учн≥в. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ матер≥ально-техн≥чних умов виконанн¤ вправ, рельЇфу м≥сцевост≥ тощо. Ќаприклад, б≥г по жорстк≥й чи пружн≥й дор≥жц≥, вгору чи згори, по п≥ску, у вод≥ ≥ сн≥гу по-р≥зному вплине на функц≥ональн≥ можливост≥, процес засвоЇнн¤ техн≥ки.

„етверту групу фактор≥в, що визначають вплив ф≥зичних вправ, представл¤ють д≥њ вчител¤ щодо рац≥ональноњ побудови процесу ф≥зичного вихованн¤. як суб'Їкт цього процесу, вчитель зобов'¤заний п≥знати його законом≥рност≥, психолог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥ ≥ б≥ох≥м≥чн≥ реакц≥њ на виконанн¤ ф≥зичних вправ. ÷е дозволить йому регулювати ф≥зичн≥ навантаженн¤, враховувати п≥сл¤д≥њ попередньо виконаних вправ, реал≥зувати принципи розвиваючого навчанн¤, ≥ндив≥дуал≥зувати його.

«абезпечуючи високу результативн≥сть ф≥зичного вихованн¤, вчитель, з одного боку, повинен враховувати ц≥ фактори, з ≥ншого, Ч використовувати њх дл¤ вир≥шенн¤ конкретних педагог≥чних завдань.

‘ази виконанн¤ г≥мнастичних вправ. –ухи, що вход¤ть до складу руховоњ д≥њ (ф≥зичноњ вправи), виконуютьс¤ у певн≥й посл≥довност≥ ≥ њх можна умовно под≥лити на три фази: п≥дготовчу, основну (або головну) ≥ заключну. ¬с≥ три фази взаЇмопов'¤зан≥, прот≥кають плавно ≥ обумовлюють одна одну.

” п≥дготовч≥й фаз≥ Ч створюютьс¤ найспри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ виконанн¤ рух≥в основноњ фази. ÷е дос¤гаЇтьс¤, наприклад, за допомогою виконанн¤ р¤ду посл≥довних рух≥в у вигл¤д≥ розб≥гу, стрибка або обертових рух≥в, напр¤мок ¤ких наближаЇтьс¤ до напр¤мку рух≥в в основн≥й фаз≥. јле Ї рухов≥ д≥њ, п≥дготовча фаза ¤ких пов'¤зана з рухами, напр¤мок ¤ких протилежний рухов≥ в головн≥й фаз≥. Ќаприклад, завд¤ки замаху в метанн¤х, опорних стрибках ≥ ударних рухах розт¤гуютьс¤ т≥ м'¤зи, ¤к≥ в головн≥й фаз≥ повинн≥ сильно ≥ швидко скоротитис¤. ≈фективн≥сть такоњ п≥дготовчоњ фази пол¤гаЇ ≥ в тому, що вона спри¤Ї зб≥льшенню ампл≥туди робочого руху.

–ухи в основн≥й фаз≥ спр¤мован≥ безпосередньо на вир≥шенн¤ основного рухового завданн¤. « б≥одинам≥чноњ точки зору найважлив≥шим у ц≥й фаз≥ Ї

рац≥ональне використанн¤ зусиль у потр≥бному м≥сц≥, напр¤мку ≥ в необх≥дний момент. Ќаприклад, передчасний активний робочий рух руки при плаванн≥ кролем викличе п≥дн≥манн¤ т≥ла над водою ≥ утворенн¤ хвиль.

” де¤ких ацикл≥чних рух≥в може бути не одна, а дек≥лька основних фаз: наприклад, у стрибках з жердиною Ч в≥дштовхуванн¤ ≥ вх≥д на жердину, перех≥д в упор з поворотом; у потр≥йному стрибку з розб≥гу Ч три в≥дштовхуванн¤.

1	2

Ќазва: «наченн¤ г≥мнастики дл¤ ф≥зичного вдосконаленн¤ людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2951 прочитано)