‘≥зкультура > ”читель ≥ учн≥ ¤к суб'Їкти процесу ф≥зичного вихованн¤

”читель ≥ учн≥ ¤к суб'Їкти процесу ф≥зичного вихованн¤

‘ормуванн¤ нац≥ональноњ системи ф≥зичного вихованн¤ школ¤р≥в вимагаЇ нового зм≥сту та пошуку ефективних форм, засоб≥в ≥ метод≥в п≥дготовки шк≥ль≠ного вчител¤, створенн¤ в≥дпов≥дного навчально-методичного забезпеченн¤.

¬ основ≥ педагог≥чноњ майстерност≥ вчител¤ ф≥зичного вихованн¤ лежать знанн¤ предмета викладанн¤ (ф≥зична культура) та його методики, ≥ дуже важ≠ливо, щоби кожен студент усв≥домив, що найсуттЇв≥шим у методиц≥ Ї р≥вень ≥ндив≥дуальноњ майстерност≥ педагога. „ерез його д≥¤льн≥сть ме≠тодика ≥ в≥ддзеркалюЇтьс¤ в конкретних дос¤гненн¤х учн≥в.

”читель своЇю особист≥стю ≥ д≥¤льн≥стю завжди впливав на х≥д ≥сторич≠ного процесу, долю сусп≥льства. ¬≥н бере активну участь у формуванн≥ сусп≥льства, а, отже, повинен в≥дчувати велику в≥дпов≥дальн≥сть за його долю перед минулими, сучасними ≥ наступними покол≥нн¤ми людства.

¬иховна д≥¤льн≥сть (а такою Ї наша профес≥¤) найб≥льшою м≥рою вико≠нуЇ ≥нтегральну функц≥ю, бо педагог одночасно виступаЇ фах≥вцем з≥ свого предмету, вихователем, практичним психологом, консультантом, наставни≠ком ≥ нав≥ть психотерапевтом.

¬ивчивши досв≥д ф≥зичного вихованн¤ б≥льшост≥ цив≥л≥зованих крањн св≥ту, ѕ. Ћесгафт д≥йшов висновку, що "керувати ф≥зичною осв≥тою Ч справа дуже трудна, не дивл¤чись на те, що, зазвичай, вважають це наст≥льки простою справою, що з нею можна впоратись достатньо ірунтовно прот¤гом 6-8-тиж-невих курс≥в. Ќасправд≥, кер≥вник повинен бути добре осв≥ченою людиною, ¤к кожен, хто належить до викладацького складу, повинен добре розум≥ти св≥й предмет, а також значенн¤ форм ≥ функц≥й орган≥зму молодоњ людини, а головне, повинен бути сам ц≥лком дисципл≥нованою ≥ стриманою людиною, ¤ка витончено волод≥Ї своњми д≥¤ми" [с.317-318]. ѕам'¤таймо, що значною перешкодою у процес≥ ф≥зичного вихованн¤ Ї часто нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж закликами педагога та його особистим житт¤м ≥ переконанн¤ми. ќсобист≥сть наставника повинна бути вз≥рцем дл¤ насл≥дуванн¤. ”читель, що в≥дпов≥даЇ цим вимогам, у скрутний час життЇвоњ невизначеност≥ учн¤ допоможе йому зрозум≥ти власн≥ помилки, об'Їктивно оц≥нити св≥й стан, разом накреслити шл¤хи подальшого розвитку, п≥дкаже ефективн≥ методи самовдосконаленн¤. ¬одночас в≥н н≥коли не повинен прив'¤зувати учн¤ до власноњ особистост≥, а навпаки, привчати його до самост≥йного розвитку.

—ьогодн≥ перед вчителем ф≥зичноњ культури в школ≥ стоњть проблема Ч зробити ф≥зичне вихованн¤ процесом безперервноњ д≥њ (нав≥ть прот¤гом такого короткого часу, ¤к добовий цикл). ÷е означаЇ, що вчитель не маЇ права обмежувати свою д≥¤льн≥сть ¤кимись еп≥зодичними заходами з ф≥зич≠ного вихованн¤ або лише час в≥д часу залучати до цього процесу ≥нших ос≥б. Ќа пор¤док денний роботи вчител¤ час висуваЇ питанн¤ про ф≥зичне вихо≠ванн¤ школ¤р≥в ¤к систему всезагального обов'¤зкового навчанн¤ основ здоров'¤ ≥ г≥г≥Їн≥чного вихованн¤. ” зв'¤зку з цим необх≥дно вз¤ти до уваги:

Х ¤к орган≥зувати зан¤тт¤ з в≥дстаючими, ослабленими ≥ тими, що мають в≥дхиленн¤ в≥д нормального стану здоров'¤;

Х ¤к зробити уроки привабливими, щоб стимулювати самовдоскона≠ленн¤ учн≥в;

Х ¤к пов'¤зати ≥нтереси батьк≥в ≥ д≥тей ≥з питань ф≥зичного вихованн¤;

Х ¤к≥ форми позаурочних зан¤ть ≥ коли бажано використовувати, щоби вони, з одного боку, стали продовженн¤м уроку, а з ≥ншого, Ч п≥д≠готовкою до нього;

Х ¤к п≥дготувати мал¤т до шк≥льного режиму ще у ст≥нах дошк≥льних заклад≥в;

Х ¤к орган≥зувати роботу за м≥сцем проживанн¤;

Х що робити з обдарованими д≥тьми, ¤к≥ прагнуть до спортивноњ до≠сконалост≥;

Х ¤к створити належну матер≥альну базу;

Х ¤к залучити до ф≥зичного вихованн¤ весь педагог≥чний колектив, медичних прац≥вник≥в ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ, актив.

ѕерел≥чен≥ завданн¤ можуть бути ефективно розв'¤зан≥ лише в тому ви≠падку, коли вс≥ назван≥ ланки орган≥чно доповнюють одна другу, утворюючи систему фактор≥в пост≥йного ≥ ц≥леспр¤мованого впливу на учн≥в.

ќтже, зробити ф≥зичне вихованн¤ безперервним (перманентним) проце≠сом Ч це означаЇ:

1) залучити вс≥х д≥тей до р≥зноман≥тних форм зан¤ть;

2) включити в цей процес все доросле оточенн¤ дитини (в≥д батька до вчител¤ музики);

3) об'Їднати зусилл¤ вс≥х державних ≥ громадських орган≥зац≥й, що займаютьс¤ питанн¤ми вихованн¤, охорони здоров'¤ ≥ захисту д≥тей.

«в≥дси випливаЇ специф≥ка роботи вчител¤ ф≥зичноњ культури. « одного боку, в≥н виступаЇ ¤к "чистий" вчитель (предметник), провод¤чи уроки, а з ≥ншого, Ч ¤к орган≥затор процесу ф≥зичного вихованн¤ школ¤р≥в, спр¤≠мовуючи зусилл¤ вс≥х учасник≥в цього процесу на дос¤гненн¤ Їдиноњ мети (див. рис. 8).

ќтже, кожному (особливо молодому) вчителев≥ варто пам'¤тати, що результати ф≥зичного вихованн¤ учн≥в залежать не т≥льки безпосередньо в≥д вчител¤ ф≥зичноњ культури, а й в≥д загальноњ ор≥Їнтац≥њ на цей процес навко≠лишнього середовища. «в≥дси, кр≥м ≥ншого, ≥ виникаЇ потреба вчител¤ пост≥йно ≥ пильно тримати в пол≥ зору навколишнЇ середовище. ” цьому пол¤гаЇ складн≥сть профес≥њ вчител¤, його велика в≥дпов≥дальн≥сть ≥ неповтор≠н≥сть. ¬одночас сьогодн≥шн≥й р≥вень профес≥онал≥зму, педагог≥чна й, особливо, психолог≥чна п≥дготовка викладача не в≥дпов≥дають вимо≠гам народноњ осв≥ти. ƒос≥ чимало вчител≥в ф≥зичноњ культури не в≥др≥зн¤ютьс¤ широкою осв≥чен≥стю, високим р≥внем культури (зокрема, ф≥зичноњ), духов≠н≥стю, ≥нтел≥гентн≥стю. —лабке знанн¤ своЇњ спец≥альност≥, низька методична майстерн≥сть не дають змоги обирати найкращ≥ дл¤ конкретних умов методи або њх сукупн≥сть. ” б≥льшоњ частини вчител≥в не сформована здатн≥сть сп≥в≠переживати, розум≥ти мотиви повед≥нки учн≥в, њхн≥й внутр≥шн≥й св≥т. ¬они не вм≥ють сп≥впрацювати з учн¤ми, не стимулюють дит¤чу ≥н≥ц≥ативу, твор≠ч≥сть, самоуправл≥нн¤ у сфер≥ ф≥зичноњ культури.

Ќегативну роль у розвитку системи ф≥зичного вихованн¤ в≥д≥грають кри≠тер≥њ оц≥нки прац≥ вчител¤. ƒос≥ його роботу оц≥нювали (а ≥нод≥ оц≥нюють ≥ тепер) к≥льк≥сними показниками (розр¤дники, м≥сц¤ на змаганн¤х ≥ т. д.).

ƒокор≥нна зм≥на ф≥зичного вихованн¤ школ¤р≥в вимагаЇ переосмисленн¤ самоњ сут≥, мети, завдань, зм≥сту педагог≥чного процесу, д≥¤льност≥ вчител¤, участ≥ в цьому процес≥ учн≥в.

Ѕагато вад ф≥зичного вихованн¤ учн≥в по¤снюютьс¤ загальним станом нашоњ школи, притаманним њй адм≥н≥струванн¤м, догматизмом. «в≥дси Ч муштра й авторитарн≥сть. ¬заЇмини м≥ж учителем ≥ учнем не повинн≥ буду≠ватис¤ за принципом "начальник Ч п≥длеглий".

—ьогодн≥ шк≥льна ф≥зична культура повинна забезпечити спри¤тлив≥ умо≠ви дл¤ розвитку не т≥льки ф≥зичних зд≥бностей, а й духовних, моральних ¤костей дитини. ѕ≥двищенн¤ ефективност≥ системи ф≥зичного вихованн¤ мусить в≥дбуватись за рахунок не ст≥льки к≥льк≥сних зм≥н, ск≥льки ¤к≥сного пол≥пшенн¤ зм≥сту й орган≥зац≥њ роботи, на основ≥ нац≥ональних, рег≥ональ≠них ≥ м≥сцевих традиц≥й та умов, враховуючи ≥нтереси учн≥в ≥ можливост≥ педагог≥в.

ѕрагнучи створити свою ≥ндив≥дуальну систему ф≥зичного вихованн¤ учн≥в кожноњ конкретноњ школи, молодий учитель повинен пам'¤тати, що тут мало одного бажанн¤ ≥ програми д≥й. ƒл¤ того, щоби будь-¤ка система фун≠кц≥онувала, треба забезпечити щонайменше три умови: 1) учень повинен хот≥ти займатись; 2) треба мати, де займатись (створенн¤ матер≥альноњ бази); 3) повинен хтось займатис¤ з учн¤ми (кадрове забезпеченн¤) (див. розд≥л "—и≠стема ф≥зичного вихованн¤").

” наступних параграфах ми розгл¤немо шл¤хи реал≥зац≥њ кожноњ з назва≠них умов.

ƒл¤ молодих учител≥в у перш≥ м≥с¤ц≥, а ≥нод≥ й роки роботи одн≥Їю з най≠важлив≥ших стаЇ проблема сп≥лкуванн¤ з учн¤ми, проблема дисципл≥ни на зан¤тт¤х.

–езультати спостережень св≥дчать, що вчител¤м-початк≥вц¤м, незалежно в≥д њхн≥х ≥ндив≥дуальних особливостей, властивий оф≥ц≥йний стиль сп≥лку≠ванн¤ з≥ школ¤рами, тод≥ ¤к у досв≥дчених педагог≥в спостер≥гаЇтьс¤ велика р≥зноман≥тн≥сть метод≥в впливу на учн≥в, способ≥в сп≥лкуванн¤ з ними. ¬икладач≥ з великим стажем роботи обов'¤зково враховують стан учн≥в, бе≠ручи до уваги те, чим вони займаютьс¤ зараз ≥ чим займатимутьс¤ пот≥м. «г≥дно з цим ≥ подаютьс¤ команди або розпор¤дженн¤, а ≥нод≥ д≥тей прос¤ть зд≥йснити необх≥дн≥ д≥њ.

ѕрагнучи забезпечити дисципл≥ну, молод≥ вчител≥ надуживають зауважен≠н¤ми, робл¤чи њх найчаст≥ше п≥двищеним тоном.

“иповою, на наш погл¤д, помилкою недавн≥х випускник≥в педагог≥чних навчальних заклад≥в Ї те, що вони, даючи багато команд ≥ висуваючи р≥зн≥ вимоги, не завжди вимагають њх виконанн¤. ¬ихователь маЇ бути людиною ви≠могливою. ≤гноруванн¤ вимогливост≥ у вихованн≥ призводить до сумних насл≥дк≥в ("’то д≥т¤м потане, той сам плаче"). ѕ≥д вимогою у народ≥ прийн¤то розуми й побажанн¤ або проханн¤, висловлен≥ так, ≤до не припускають запере≠ченн¤. ÷е, здеб≥льшого, стосуЇтьс¤ загальноприйн¤тих норм ≤ правил повед≥нки.

ƒо порушенн¤ нормальних стосунк≥в учител¤ з учн¤ми призводить, зазви≠чай, нерозум≥нн¤ учн¤ми вимог до них. ” так≥й ситуац≥њ зауваженн¤ повисають у пов≥тр≥, пог≥ршують обстановку на уроц≥, створюють нервову атмосферу, позбавл¤ють д≥тей радост≥. Ќедосв≥дчен≥ вчител≥, робл¤чи зауваженн¤, не враховують р≥зниц≥ м≥ж хлопчиками ≤ д≥вчатками. ѕри цьому одна ≥ та ж форма сп≥лкуванн¤ застосовуЇтьс¤ з учн¤ми початкових ≤ старших клас≥в

Ќеправильн≥ способи сп≥лкуванн¤ призвод¤ть до протиставленн¤ настав≠ника своњм учн¤м. ÷е наштовхуЇ на пошук ≤нших шл¤х≥в "боротьби" за пор¤док на зан¤тт¤х. ќдним ≥з таких шл¤х≥в Ї проф≥лактичн≥ заходи, що створюють на уроках обстановку, коли порушенн¤ будуть просто немож≠ливими. якщо вчитель досконало опанував навчальний матер≥ал, в≥н так орган≥зуЇ школ¤р≥в, що на сторонн≥ справи у них просто не залишитьс¤ часу. “ак, ум≥нн¤ поЇднати п≥драхунок при виконанн≥ вправ (менше рахувати) з кон≠кретними методичними вказ≥вками дасть учителев≥ змогу "зв≥льнити себе" дл¤ виконанн¤ пр¤мих функц≥й Ч вчити.

1	2

Ќазва: ”читель ≥ учн≥ ¤к суб'Їкти процесу ф≥зичного вихованн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1554 прочитано)