‘≥зкультура > ‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥ (XV-XVII стол≥тт¤)

‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥ (XV-XVII стол≥тт¤)

ѕЋјЌ

—оц≥ально-пол≥тичн≥ передумови формуванн¤ украњнського козацтва.

ќсобливост≥ народноњ ф≥зичноњ культури украњнського народу.

—истема в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки на «апор≥зьк≥й —≥ч≥.

1. —оц≥ально-пол≥тичн≥ передумови формуванн¤ украњнського козацтва.

¬насл≥док пор≥шиш боротьби украњнського народу проти татар≥в ≥ турк≥в, польських загарбник≥в, а також втеч сел¤н ≥ м≥ськоњ б≥дноти √аличини[1], ¬олин≥[2], ѕод≥лл¤[3], ѕол≥сс¤ ≥ ѕобережж¤ в≥д посиленн¤ феодального, нац≥онального ≥ рел≥г≥йного гн≥ту м≥сцевоњ верх≥вки та польських ≥ литовських магнат≥в, виникло в≥льне озброЇне населенн¤ - козацтво[4]. ” 1989 роц≥ виповнилось 500 рок≥в в≥д першоњ згадки у "’рон≥ц≥" польського ≥сторика ћартина Ѕельського про козак≥в (1489 р.)

ѕочинаючи з перших рок≥в свого ≥снуванн¤ «апор≥зька —≥ч майже безперервно вела важку збройну боротьбу ≥з загарбниками. “ак≥ специф≥чн≥ умови спричинилис¤ до того, що запор≥зьке козацтво в короткий ≥сторичний терм≥н виробило одну з найефективн≥ших у той час систем в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки воњн≥в. ќчевидець того пер≥оду украњнськоњ ≥стор≥њ Ѕоплан так описуЇ героњчн≥ риси козак≥в: "Ѕорючись за свою пол≥тичну свободу, за православну в≥ру. славн≥ украњнськ≥ козаки кожен клаптик своЇњ земл≥ поливали кров'ю ≥ щедро зас≥вали своњми к≥стками ≥ гут же створювали богатир≥в-героњв, ¤к≥ викликали у сучасник≥в справедливий подив" (4,16). «аймаючи бойовий пост м≥ж турками ≥ татарами з одн≥Їњ сторон≥;, пол¤ками з ≤ншоњ, козаки ¤вл¤ли собою живий баст≥он дл¤ всього украњнського народу, знос¤чи на своњх плечах напали поневолювач≥в

«апор≥зька —≥ч, захищаючи ”крањну ≥ њњ народ в≥д ≥ноземною поневоленн¤, своЇю суттю ≤ плоттю пов'¤зана з нелегкою долею р≥дного народу. —праведливим Ї висновок про те, що спос≥б житт¤, традиц≥њ, культура украњнського народу стали м≥цним ірунтом, фундаментом, на основ≥ ¤кого ''отримали своЇ начало мужн≥ вит¤з≥, козаки запор≥зьк≥", ¤к≥ в б≥льшост≥ своњй "... м≥цноњ т≥лобудови, легко перенос¤ть голод, холод, спеку ≥ спрагу; в в≥йн≥ невтомн≥, в≥дважн≥, хоробр≥, або краще сказати дерзновенн≥ ≥ мало дорожать своњм житт¤м" (4, 116).

÷≥ дан≥ показують, що без ц≥леспр¤мованого вишколу дос¤гнути такою високою стану ф≥зичноњ готовност≥, вершин в≥йськового мистецтва було неможливою справою.

2. ќсобливост≥ народноњ ф≥зичноњ культури украњнського народу.

ѕереважну б≥льш≥сть запор≥зького воњнства складали прост≥ украњнськ≥ сел¤ни. ќтже, дл¤ ефективного вихованн¤ воњн≥в, необх≥дн≥й був пост≥йний в≥йськово-ф≥зичний вишк≥л. Ѕезперервн≥ наб≥ги на ”крањну поневолювач≥в вимагали практично в≥д ус≥Їњ людност≥ ”крањни певноњ об≥знаност≥ з в≥йськовим ремеслом —кладна в≥йськова ситуац≥¤ спри¤ла поширенню в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки народу ≤ майже все населенн¤ ”крањни "було в неустанн≥й њњ вправ≥" (11).

ѕавло јлепський, подорожуючи разом з≥ своњм батьком по ”крањн≥, так характеризував побут украњнського народу того часу: "¬они в≥д дитинства вчатьс¤ њздити верхи, стр≥л¤ти з рушниць ≥ лук≥в та бути в≥дважними" (13, 96).

¬ часи козацькоњ доби побут украњнц≥в був дуже насиченим р≥зноман≥тними рухливими ≥грами, змагальними ф≥зичними вправами. Ќайголовн≥шу роль в процес≥ п≥дготовки народу до збройного захисту р≥дноњ земл≥ в≥д≥гравали в≥ков≥чн≥ традиц≥њ, серед ¤ких ще збереглис¤ звичањ в≥дпов≥дальност≥ батьк≥в за вихованн¤ своњх д≥тей, особливо козак≥в. Ќаприклад, ще за кн¤жих час≥в батьки вчили д≥тей волод≥ти зброЇю та њздити на кон≥, а по дос¤гненн≥ юнаком повнол≥тт¤ "... Ѕатько садив його на кон¤, давав йому в руки лук ≥ стр≥ли,"- наказуючи синов≥ при тому. "¬≥днин≥ здобувай соб≥ харч цим знар¤дд¤м ¤к знаЇш" ( 12, 174).

Ќародна ф≥зична культура в добу козаччини, кр≥м ≥нших соц≥альних функц≥й в першу чергу виконувала функц≥ю в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки. ≤з самого раннього в≥ку вихованн¤ юнак≥в ор≥Їнтувалось на вихованн¤ у них тих морально-псих≥чних та ф≥зичних ¤костей, ¤к≥ були необх≥дн≥} в≥йськов≥й справ≥ ƒом≥нуючу роль в систем≥ ф≥зичноњ культури в≥д≥граЇ нац≥ональний ≥деал духовноњ ≥ т≥лесноњ досконалост≥, уособленн¤м ¤кого став образ козака-звит¤жц¤, захисника р≥дноњ земл≥. —уттЇву роль у загальнонац≥ональному поширенн≥ народноњ ф≥зичноњ культури в≥д≥гравав украњнський фольклор. Ќародна п≥сн¤, легенда, дума формували нац≥ональну систему вихованн¤, результатом ¤коњ виступаЇ легендарна, гармон≥йно розвинута особист≥сть козака. ÷е у свою чергу, приводить до того, що елементи народноњ культури, ≥ ф≥зичноњ зокрема, поступово впроваджувались у профес≥йну культуру, осв≥ту. «а час≥в козацькоњ доби в ”крањн≥ були поширен≥ школи, ¤к≥ орган≥зовувались при кожн≥й православн≥й церкв≥. ќсобливо насичено, ц≥каво проходили св¤та переходу учн≥в з одного класу в наступний. ÷≥каво, що св¤та переходу в≥д буквар¤ до часослова[5], а в≥д часослова до псалтир¤[6], завжди супроводжувались дит¤чими забавами та рухливими ≥грами (12, 174). ‘≥зичне вдосконаленн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ було ц≥лор≥чним, так ¤к величезна к≥льк≥сть народних рухливих ≥гор д≥твори под≥л¤лась на весн¤н≥, л≥тн≥ ≥ зимов≥.

—еред передових вчених-педагог≥в ”крањни на першу половину XVII стол≥тт¤ вже припадають ≥ перш≥ намаганн¤ теоретичного обірунтуванн¤ системи ф≥зичного вдосконаленн¤ учн≥в в структур≥ тогочасноњ шк≥льноњ осв≥ти. «наменитий украњнський вчений ≈п≥фан≥й —лавинецький в своЇму твор≥ "√ромад¤нство звичањв дит¤чих" (5,120) нар≥вн≥ з ≥ншими питанн¤ми вихованн¤, осв≥ти, культури, повед≥нки учн≥в багато уваги прид≥л¤Ї ефективному використанню народних рухливих ≥гор та ф≥зичних вправ, под≥л¤ючи њх на "корисн≥ ≥ некорисн≥" ” своњй прац≥ в≥н перераховуЇ у форм≥ запитань та в≥дпов≥дей рекомендован≥ вправи рухлив≥ ≥гри з м'¤чем, б≥г, п≥дскоки на одн≥й та двох ногах. ѕ≥д час рухливих ≥гор та вправ д≥ти, п≥дкреслюЇ ≈ —лавинецький. повинн≥ про¤вл¤ти витриман≥сть, уважно в≥дноситись до слабших. Ќаприклад, в одному ≥з питань запитувалось "ўо прикрашаЇ дитину п≥д час гри?" - у в≥дпов≥дь вказуЇтьс¤: "ѕост≥йн≥сть, чесн≥ веселощ≥, рухлив≥сть, звичка трати чесно ≥ правдиво, а не обманом чи п≥дступом у гр≥ перемагати" (5, 120).

“аким чином, в систем≥ народноњ украњнськоњ осв≥ти ≥ в теор≥њ ≥ практиц≥ переважав комплексний п≥дх≥д до вихованн¤, де поруч ≥з вдосконаленн¤м моральних ¤костей велике значенн¤ прид≥л¤лось т≥лесному (ф≥зичному") вихованню д≥тей.

¬ажливу роль у вихованн≥ украњнськоњ молод≥, особливо с≥льськоњ в≥д≥гравали парубоцьк≥ громади - своЇр≥дн≥ об'Їднанню неодружених юнак≥в. Ќайважлив≥шою соц≥альною функц≥Їю украњнських молод≥жних громад (≥снували д≥воч≥, юнацьк≥ та п≥дл≥тков≥) була орган≥зац≥¤ молод≥ з метою духовного, морального ≥ т≥лесного вихованн¤ член≥в громади.

√оловною умовою вступу у парубоцьку громаду був в≥к. ƒо громади приймали хлопц≥в 16-18 р≥чного в≥ку, причому громада особливу увагу звертала на зр≥ст та ф≥зичну силу нового товариша. ¬ тому випадку, коли в с≥м'њ було двоЇ або б≥льше син≥в, молодший брат мав право вступу до громади п≥сл¤ того, ¤к старший одружуЇтьс¤. ¬ин¤ток робили тод≥, коли молодший брат був сильн≥ший за старшого. ќтже, ф≥зичн≥ ¤кост≥ вважалис¤ одним ≥з найважлив≥ших критер≥њв у соц≥альн≥й оц≥нц≥ людини. ѕарубоцьк≥ громади високо ц≥нували в своњх товаришах см≥лив≥сть, км≥тлив≥сть, а за порушенн¤ загальноприйн¤тих норм житт¤ (пи¤цтво, крад≥жки) ганебно проган¤ли з член≥в громади.

ѕ≥д час народних св¤т та з≥брань молод≥, члени парубоцьких громад використовували р≥зноман≥тн≥ види народноњ боротьби, та ≥нш≥, багато р≥зновид≥в рухливих ≥гор.

ѕри обранн≥ отамана головними рисами претендента мали бути краса, високий зр≥ст, ф≥зична сила, розумов≥ зд≥бност≥.  андидат в отамани вигл¤дом мав викликати до себе дов≥р'¤.

’арактерною ознакою колориту украњнськоњ земл≥ того часу були мандр≥вн≥ борц≥ - молод≥ хлопц≥, ¤к≥ ходили по селах ≥ м≥р¤лис¤ силою з с≥льськими парубками "ƒавно се д≥¤лось колись, ще ¤к борц≥ у нас ходили по селах" - писав у своњй поез≥њ "“итар≥вна" “.√. Ўевченко (11, 104). ѕеремога в таких ≥мпров≥зованих поЇдинках з мандр≥вними борц¤ми дуже високо ц≥нувалас¤ серед молод≥ ≥ дорослого населенн¤, а переможець ув≥нчувавс¤ в≥нком ≥ довгий час вважавс¤ героЇм парубоцькоњ громади. ¬ традиц≥њ мандр≥вних борц≥в ¤скраво простежуЇтьс¤ в≥дгом≥н давньоукрањнськоњ традиц≥њ, нос≥¤ми ¤коњ були скоморохи (3, 191).

ќдн≥Їю з головних причин, ¤ка гальмувала розвиток, народноњ ф≥зичноњ культури на ”крањн≥ була реакц≥йна пол≥тика московського царизму та ћосковськоњ ѕравославноњ ÷еркви. ќсобливо цей негативний вплив посиливс¤ п≥сл¤ того, ¤к у 1685 роц≥  ињвський митрополит “едеон ≥ кн¤зь —в¤тополк „етвертинський визнали над собою владу ћосковського ѕатр≥арха «а допомогою –уськоњ ÷еркви царизм пересл≥дував украњнське слово, розвиток народноњ культури украњнц≥в.

” 1719 р.  ињвська духовна консистор≥¤[7] прийн¤ла загальн≥ заходи проти активного проведенн¤ молоддю свого дозв≥лл¤, заборонивши вс≥л¤кого роду вечорниц≥ та з≥бранн¤ молод≥. “ак, в указ≥ консистор≥њ йдетьс¤ про те, що "вечорниц¤м в≥д цього часу не збиратис¤ ≥ непотр≥бних здоров'ю людському шк≥дливих кулачних боњв не розводити ..., а ще ¤кби хто був супротивним запов≥д¤м Ѕожим - в≥длучати в≥д церкви" (8, 188).

1	2	3

Ќазва: ‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥ (XV-XVII стол≥тт¤)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1496 прочитано)