‘≥зкультура > ‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥

¬ мирн≥ дн≥, ¤к правило, козаки св≥й в≥льний час присв¤чували ф≥зичн≥й п≥дготовц≥: "об'њжджали коней, вправл¤лис¤ в стр≥льб≥, фехтуванн≥ на шабл¤х, значне м≥сце серед козацького житт¤ займали промисли: мисливство та рибальство'1 (14). Ќайулюблен≥шими розвагами у козак≥в були рухлив≥ ≥гри та змаганн¤ на силу. витривал≥сть, спритн≥сть. ÷≥ своЇр≥дн≥ змаганн¤ - герц≥ були улюбленою розвагою серед козак≥в, де вони "пописувалис¤" силою т≥ла ≥ рук у дужанн≥ чи кулачництв≥, шерм≥ (фехтуванн≥) чи веслуванн≥, влучн≥стю ока при стр≥лах, њздою верхи.  озаки використовували кр≥м народних ф≥зичних вправ ≥ ≥нш≥ засоби вдосконаленн¤: умиванн¤ холодною водою, сон на св≥жому пов≥тр≥. —еред козак≥в були поширеними багато вид≥в народноњ боротьби, а саме: боњ навкругии, "навхрест", "на ремен¤х", "спас", але вершиною бойового мистецтва був гопак, ¤кий з часом перетворивс¤ на народний танець.

¬ гопаку досл≥дник ¬.ѕилат вид≥л¤Ї систему в≥дход≥в в≥д супротивника, а також способи боротьби ногами. —юди в≥дноз¤тьс¤: "повзунц≥Ф - способи веденн¤ боротьби ногами проти нижньоњ стини т≥ла, "тинки" - способи враженн¤ середньоњ частини т≥ла супротивника. Ќайбагатшою щодо засоб≥в Ї та частина гопака, ¤ка базуЇтьс¤ на ударах ногами в стрибку у пов≥тр≥. “ут ≥ "розножкаФ - удар в стрибку обома ногами в сторону, "щупак" - удар в отри двома ногами вперед, "п≥столь" - удар одн≥Їю ногою в стрибку в сторону. Ќайголовн≥шою характерною ознакою козацького гопака було те, що цей своЇр≥дний вид двобою базувавс¤ виключно на глибоких джерелах ф≥лософ≥њ украњнського народу —еред ≥нших систем Їдиноборства потр≥бно назвати гойдок -боротьба, спец≥ально призначена дл¤ розв≥дник≥в (пластун≥в). «а ц≥Їю системою пластун Уприклеювавс¤" до противника, повторював вс≥ його рухи, а в раз≥ потреби знешкоджував.

Ѕоротьба "спас" мала суто захисний характер, дл¤ нењ терне багаторазове в≥дпрацюванн¤ блокуванн¤ д≥й противник

ќкрем≥ козаки, в≥льн≥ в≥д шлюбних зв'¤зк≥в, метою свого житт¤ вважали максимальний ф≥зичний ≥ психоф≥зичний розвиток. ¬они наст≥льки розвивали своњ внутр≥шн≥ можливост≥, що волод≥ли чарами, були характерниками. Ѕоротьба характерник≥в ≥з ворогами що вважалас¤ вершиною козацьких бойовик мистецтв ще п≥д назвою "господар ноч≥".  озаки-характерники волод≥ли екстрасенсорними вм≥нн¤ми, впливали на моральну сторону особистост≥ противника, старались нал¤кати ворога, навести нього "ману". «авд¤ки спец≥альним вправам характерники дос¤гали неймов≥рного ефекту, коли "т≥ло граЇ" ≥ больов≥ удари противника не в≥дчуваютьс¤; оволод≥вали специф≥чними дихальними вправами, дос¤гаючи вражаючих усп≥х≥в та результат≥в, здатних одним подихом вбити людину.

¬исокий р≥вень ф≥зичного гарту ≥ знань у мореплавств≥ дозвол¤ли њм на невеликих суднах перетинати море ≥ нападати на турецьк≥ ≥ татарськ≥ фортец≥. ўе в≥д своњх предк≥в козаки перебрали вм≥нн¤ добре п≥рнати ≥ ховатис¤ на тривалий час в≥д ворога, дихаючи через очеретину. Ўл¤х в≥д гирла ƒн≥пра до ћалоњ јз≥њ козаки на своњх чайках долали за 35-40 годин, тобто за одну годину проходили 13-15 к≥лометр≥в мор¤. ™ нав≥ть св≥дченн¤, що запорожц≥ використали в походах проти “уреччини п≥дводн≥ човни набагато ран≥ше, м≥ж не було в «ах≥дн≥й ™вроп≥ 10).

як справедливо зауважуЇ ƒ.≤.яворницький, житт¤ запор≥зького козака стало "своЇр≥дним аскетизмом", козакам були не притаманн≥ розк≥ш ≥ надм≥рн≥сть у побут≥. √оловними рисами њх побуту були пом≥ркован≥сть ≥ пост≥йне в≥йськово-ф≥зичне вдосконаленн¤ (14). Ќайт¤жчим злочином вважали зраду козацтва, ¬≥тчизни. —≥ч стаЇ м≥сцем, де формуютьс¤ воЇнн≥ таланти, де карбуютьс¤ сталев≥ характери, а також гармон≥йно розвинен≥ особистост≥.

ќтже, в добу козаччини в ”крањн≥ функц≥онувала ефективна система народноњ ф≥зичноњ культури, основу ¤коњ складали в≥ков≥ч-1 н≥ звичањ ≥ традиц≥њ украњнц≥в у справ≥ т≥лесного, морального ≥ духовного вихованн¤.

—кладов≥ украњнськоњ народноњ ф≥зичноњ культури: нац≥ональний ≥деал духовноњ ≥ т≥лесноњ досконалост≥ людини, система народних знань про ф≥зичний розвиток ≥ вихованн¤, народн≥ засоби ≥ методи т≥лесного вдосконаленн¤ людини спри¤ли становленню ≥ вдосконаленню високопрофес≥йноњ в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки козак≥в «апор≥зькоњ —≥ч≥.

¬≥йськово-спортивна п≥дготовка запорожц≥в виступаЇ ¤к системно завершена педагог≥чна структура, в ¤к≥й можна вид≥лити наступн≥ компоненти:

початковий в≥дб≥р, де першочергового значенн¤ надавалось р≥вню розвитку т≥лесних ≥ моральних ¤костей;

традиц≥йно-народний здоров≥ш спос≥б житт¤ з ч≥тко окресленими народними звича¤ми використанн¤ сил природи (водн≥ процедури, очищенн¤ ≥ загартуванн¤ водою, сон на св≥жому лов≥ гр≥, пом≥ркован≥сть у харчуванн≥ та вживанн≥ алкоголю, дотриманн¤ пост≥в);

нац≥ональн≥ за своњм зм≥стом специф≥чн≥ засоби та метод в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки (герц≥, народн≥ ф≥зичн≥ вправи. народна боротьба, двоб≥й навкулачки).

¬ систем≥ в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки переважали ≥гров≥ та змагальн≥ форми використанн¤ народних ф≥зичних вправ, часто у поЇднанн≥ з п≥сенним ≥ музичним супроводом. —пр¤мован≥сть в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки козак≥в окреслювалась дос¤гненн¤м досконалост≥ у гармон≥йному розвитку моральних ≥ ф≥зичних ¤костей, вдосконаленн≥ життЇво необх≥дних рухових навичок у плаванн≥. б≥гу, њзд≥ верхи, а також майстерному волод≥нн≥ р≥зноман≥тними видами зброњ.

¬ажливою рисою систематичноњ в≥йськово-ф≥зичноњ п≥дготовки запорожц≥в Ї практична реал≥зац≥¤ принципу гармон≥йного вихованн¤ особистост≥, ¤ка найповн≥ше може бути простежена в д≥¤льност≥ —≥човоњ школи, де поруч ≥з загальноосв≥тн≥ми дисципл≥нами! багато уваги надавалось ф≥зичному вихованню майбутн≥х козак≥в.

« часу свого виникненн¤ (XV стол≥тт¤) —≥ч була осередком, зв≥дки починалис¤ вс≥ виступи проти поневолювач≥в ”крањни.

–ос≥йський царизм прагнув знищити «апор≥зьку —≥ч, ¤ка завжди була ≥ Ї дл¤ украњнц≥в символом нескореност≥.

ѕ≥сл¤ першого розгрому —≥ч≥ царем ѕетром ≤ (1709 р.), запорожц≥, ¤к≥ вц≥л≥ли, заснували нову —≥ч у “урецьких земл¤х. «годом  атерина II дозволила повернутис¤ козакам в ”крањну, ≥ с≥човики ос≥ли на р≥чц≥ Ѕазавлук. ѕроте у 1764 роц≥ вона скасувала гетьманство (останн≥м гетьманом був  ирило –озумовський), а у 1775 роц≥ за наказом цариц≥ рос≥йськ≥ в≥йська оточили —≥ч.  озаки були змушен≥ скласти зброю, в≥ддати в≥йськов≥ клейноди[8] ≥ видати старшину. ќстаннього с≥чового отамана ѕетра  алнишевського ув'¤знили у —оловецькому монастир≥, де в≥н ≥ помер на 113 роц≥ житт¤.

[1] √аличина - територ≥¤ сучасних Ћьв≥вськоњ, ≤вано-‘ранк≥вськоњ та “ерноп≥льськоњ областей.

[2] ¬олинь лежить у басейн≥ правих приток ѕрипТ¤т≥, верх≥в'¤ «ах≥дного Ѕугу в межах сучасних ¬олинськоњ, –≥вненськоњ ≤ "∆итомирськоњ областей.

[3] Ќа п≥вденний сх≥д в≥д √алицькоњ й ¬олинськоњ земель лежить ѕод≥лл¤ в межах сучасних ’мельницькоњ ≥ ¬≥нницькоњ областей

[4]  озак - в≥льна людина (терм≥н тюркського походженн¤).

[5] „асослов - у православн≥й церкв≥ зб≥рник молитов дл¤ щоденних церковних служб

[6] ѕсалтир - одна ≥з б≥бл≥йних книг —тарого зав≥ту, складаЇтьс¤ ≥з 150 п≥сень, або псалм≥в

[7]  онсистор≥¤ - орган управл≥нн¤ й суду.

[8]  лейноди Ц знаки влади (корогва, бунчук, булава, каламар, печатка, духов≥ труби, значки тощо).

1	2	3

Ќазва: ‘≥зична культура на «апор≥зьк≥й C≥ч≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1937 прочитано)