‘≥зкультура > ‘≥зичн≥ навантаженн¤ та в≥дпочинок ¤к фактори впливу на ф≥зичний розвиток

‘≥зичн≥ навантаженн¤ та в≥дпочинок ¤к фактори впливу на ф≥зичний розвиток

√оловним фактором впливу на розвиток ф≥зичних ¤костей Ї ф≥зичне навантаженн¤, ¤ке одержуЇ людина при виконанн≥ ф≥зичних вправ.

‘≥зичне навантаженн¤ - це певна м≥ра впливу руховоњ активност≥ людини на орган≥зм, що супроводжуЇтьс¤ п≥двищенн¤м (в≥дносно стану спокою) р≥внем його функц≥онуванн¤.

ѕон¤тт¤ "ф≥зичне навантаженн¤" в≥дображаЇ той факт, що виконанн¤ ф≥зичних вправ викликаЇ перех≥д енергозабезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму людини на вищий, н≥ж у стан≥ спокою, р≥вень. Ќаприклад, уже пов≥льна ходьба (швидк≥сть 3 км/год) викликаЇ зб≥льшенн¤ обм≥ну речовин у 3 рази, а б≥г з б≥л¤граничною швидк≥стю - у 10 ≥ б≥льше раз≥в. “а р≥зниц¤, ¤ка виникаЇ в енергозатратах м≥ж станом ф≥зичноњ активност≥ та станом спокою, характеризуЇ р≥вень ф≥зичного навантаженн¤.

—удити про величину ф≥зичного навантаженн¤ можна ≥ за показниками „——, частоти та глибини диханн¤, хвилинного та ударного об'Їм≥в серц¤, кров'¤ного тиску тощо. ѕевну ≥нформац≥ю в цьому зв'¤зку дл¤ вчител¤ можуть також дати так≥ показники ¤к ≥нтенсивн≥сть потовид≥ленн¤, ступ≥нь почервон≥нн¤, бл≥д≥сть, пог≥ршенн¤ координац≥њ рух≥в. ¬с≥ назван≥ показники в≥дображають внутр≥шнЇ навантаженн¤. ƒо зовн≥шньоњ сторони навантаженн¤ належать його обс¤г та ≥нтенсивн≥сть.

≤нтенсивн≥сть навантаженн¤ Ч це к≥льк≥сть виконаноњ роботи за одиницю часу. ¬она характеризуЇ силу впливу конкретноњ вправи на орган≥зм.

ќбс¤г навантаженн¤ визначаЇтьс¤ тривал≥стю роботи та загальною к≥льк≥стю вправ, виконаних на зан¤тт≥, наприклад, в силовому тренуванн≥ обс¤г навантажень визначаЇтьс¤ к≥льк≥сть повторень та загальною масою п≥дн¤того вантажу; в спортивних ≥грах та поЇдинках Ч часом руховоњ активност≥.

ƒос¤гнути ефективност≥ при вдосконаленн≥ ф≥зичних ¤костей можна лише за умови ч≥ткого дозуванн¤ навантаженн¤. “обто, у кожному конкретному випадку необх≥дно забезпечити такий його обс¤г ≥ ≥нтенсивн≥сть, ¤к≥ дадуть найкращий прир≥ст ¤кост≥, що розвиваЇтьс¤. “аке навантаженн¤ називають впливовим.

≤нтенсивн≥сть можна регулювати, зм≥нюючи:

швидк≥сть пересуванн¤;

величину прискоренн¤;

координац≥йну складн≥сть вправ;

темп виконанн¤ вправ, к≥льк≥сть њх повторень за одиницю часу;

величину напруженн¤, у в≥дсотках в≥д особистого рекорду в конкретн≥й вправ≥;

ампл≥туду рух≥в (чим вона б≥льша, тим б≥льша ≥нтенсивн≥сть навантаженн¤);

оп≥р навколишнього середовища (рельЇф м≥сцевост≥, в≥тер, теч≥¤ води тощо);

величину додаткового обт¤женн¤;

псих≥чну напружен≥сть п≥д час виконанн¤ вправи.

якщо ≥нтенсивн≥сть знаходитьс¤ на нижн≥й меж≥ впливовоњ зони то в≥дпов≥дн≥ ф≥зичн≥ ¤кост≥ розвиваютьс¤ пов≥льно, але дос¤гають високого р≥вн¤ м≥цност≥. ¬пливи високоњ ≥нтенсивност≥ дають в≥дносно швидкий прир≥ст рухових ¤костей, але дос¤гнут≥ адаптац≥њ не так≥ стаб≥льн≥.

ћ≥ж ≥нтенсивн≥стю й обс¤гом навантаженн¤ ≥снуЇ обернено-пропорц≥йний зв'¤зок.

„им вища сила впливу на орган≥зм високо≥нтенсивноњ вправи, тим скор≥ше людина втомитьс¤ ≥ змушена буде припинити њњ виконанн¤. “ому н≥коли не вдаЇтьс¤ поЇднати максимальне або близьке до нього за ≥нтенсивн≥стю зусилл¤, з великим обс¤гом роботи.

”читель повинен також враховувати, що ф≥зичне навантаженн¤ з в≥дпов≥дною ≥нтенсивн≥стю стаЇ д≥йовим лише тод≥, коли воно маЇ необх≥дний обс¤г.

ƒл¤ встановленн¤ оптимального сп≥вв≥дношенн¤ ≥нтенсивност≥ та обс¤гу тренувального навантаженн¤ необх≥дно керуватис¤ метою, з ¤кою виконуЇтьс¤ та чи ≥нша вправа, а також враховувати в≥ков≥ ≥ статев≥ особливост≥ та р≥вень ф≥зичноњ п≥дготовленост≥ тих, кому вона пропонуЇтьс¤. “ак, наприклад, при застосуванн≥ б≥гу з метою вдосконаленн¤ загальноњ витривалост≥ в учн≥в ≥нтенсивн≥сть може бути визначена за „—— (120-140 уд/хв), що характеризуЇ нижню межу впливовоњ зони ≥нтенсивност≥), а тривал≥сть буде зумовлена ≥ндив≥дуальними можливост¤ми.

ѕ≥сл¤ виконанн¤ ф≥зичних вправ в орган≥зм≥ розгортаютьс¤ р≥зн≥ реакц≥њ в≥дновленн¤. ѕри цьому швидк≥сть в≥дновленн¤ працездатност≥ на р≥зних етапах п≥сл¤д≥њ навантаженн¤ не однакова. —початку в≥дновленн¤ прот≥каЇ швидко, пот≥м упов≥льнюЇтьс¤, а дал≥ зат¤гуЇтьс¤ ≥ прот≥каЇ хвилепод≥бне. ѕор¤д з цим ≥снуЇ й ≥нша законом≥рн≥сть: р≥зн≥ функц≥њ мають власн≥ динам≥ки в≥дновленн¤ (гетерохронн≥сть в≥дновних процес≥в). ” д≥тей та п≥дл≥тк≥в спостер≥гаЇтьс¤ велика неузгоджен≥сть в≥дновленн¤ окремих функц≥й.

“ривал≥сть в≥дновленн¤ залежить в≥д величини та характеру навантаженн¤. ѕри цьому в≥дновленн¤ втрачених на забезпеченн¤ роботи енергетичних ресурс≥в в≥дбуваЇтьс¤ не до вих≥дного р≥вн¤, а з де¤ким надлишком ("суперкомпенсац≥¤"). явище суперкомпенсац≥њ виникаЇ тод≥, коли тренувальн≥ впливи в≥дпов≥дають потенц≥йним можливост¤м орган≥зму. ¬насл≥док суперкомпенсац≥њ зростаЇ тренован≥сть. якщо тренувальн≥ впливи систематично перевищують потенц≥йн≥ можливост≥ орган≥зму, то витрачен≥ енергоресурси не встигають поновлюватись, ≥ наступаЇ виснажен≥сть орган≥зму. як насл≥док, тренован≥сть значно знижуЇтьс¤ ≥ нарешт≥, ¤кщо тренувальн≥ впливи значно нижч≥ за потенц≥йн≥ можливост≥, то зростанн¤ тренованост≥ не спостер≥гаютьс¤.

ќдержати необх≥дн≥ тренувальн≥ впливи ≥ спри¤ти вир≥шенню конкретних педагог≥чних завдань дозвол¤Ї також визначенн¤ правильноњ тривалост≥ та характеру в≥дпочинку м≥ж повторенн¤ми вправ в зан¤тт≥. ¬становлено, що в≥дновленн¤ енергоресурс≥в прот≥каЇ хвилепод≥бне за типом згасаючоњ кривоњ (–ис 1).

¬≥дпов≥дно до динам≥ки в≥дновленн¤ п≥сл¤ навантаженн¤ за тривал≥стю розр≥зн¤ють так≥ р≥зновиди ≥нтервал≥в в≥дпочинку за тривал≥стю: "жорсткий" (≤), в≥дносно повний (ѕ), екстремальний (Ў), повний (IV).

ƒинам≥ка працездатност≥ та „—— п≥д час виконанн¤ навантаженн¤ та в пер≥од в≥дпочинку (за Ћинцем ћ.ћ.)

ѕрим≥тка:

Ќ - навантаженн¤; ƒѕ - динам≥ка працездатност≥; ƒ„—— - динам≥ка „——;

≤ - фаза неповного в≥дновленн¤;

II - фаза в≥дносно повного в≥дновленн¤;

III - фаза суперкомпенсац≥њ;

IV - фаза незначного зниженн¤ працездатност≥ ≥ хвилепод≥бного поверненн¤ њњ до вих≥дного р≥вн¤.

∆орсткий ≥нтервал в≥дпочинку передбачаЇ наступне навантаженн¤ через 45-90 - 60-120 с, що в≥дпов≥даЇ фаз≥ недов≥дновленн¤ оперативноњ працездатност≥. якщо тренувальне завданн¤ викликало частоту пульсу 180-200 уд/хв, то наступне буде зд≥йснюватис¤ на пульс≥ 140-120 уд/хв. “акий ≥нтервал в≥дпочинку застосовуЇтьс¤ при розвитку р≥зних вид≥в витривалост≥.

¬≥дносно повний ≥нтервал в≥дпочинку передбачаЇ наступне навантаженн¤ п≥сл¤ першого поверненн¤ працездатност≥ до вих≥дного р≥вн¤ („—— 110-120 уд/хв). …ого тривал≥сть становить в≥д 60-120 с до 90-180 с. “ренувальний ефект такого поЇднанн¤ навантажень ≥ в≥дпочинку про¤вл¤Їтьс¤ в суперкомпенсац≥њ ¤к насл≥дку кумул¤тивного впливу виконанн¤ сер≥њ вправ ≥з 4-6 повторень. «астосовуЇтьс¤ переважно дл¤ вдосконаленн¤ швидк≥сноњ ≥ силовоњ витривалост≥.

≈кстремальний ≥нтервал в≥дпочинку передбачаЇ наступне навантаженн¤ на фаз≥ суперкомпенсац≥њ („—— 110-90 уд/хв). …ого тривал≥сть в≥д 2-3 до 6-8 хв. (в≥дчутт¤ суб'Їктивноњ готовност≥ до наступного виконанн¤ вправи). ƒл¤ дос¤гненн¤ стану суперкомпенсац≥њ завданн¤ виконують сер≥¤ми. ¬ одн≥й сер≥њ робл¤ть 3-4 повторенн¤ вправ.  ≥льк≥сть сер≥й залежить в≥д р≥вн¤ тренованост≥ людини. ћ≥ж сер≥¤ми ≥нтервал в≥дпочинку Ч повний. «астосовують експериментальн≥ ≥нтервали в≥дпочинку при вдосконаленн≥ силових, швидк≥сних, швидк≥сно-силових ≥ координац≥йних можливостей учн≥в.

ѕовний ≥нтервал в≥дпочинку передбачаЇ хвилепод≥бне поверненн¤ працездатност≥ до вих≥дного р≥вн¤. «алежно в≥д характеру ≥ величини втоми його тривал≥сть складаЇ в≥д 6-8 до 20 хв. «астосовуЇтьс¤ в оздоровчих тренуванн¤х, що не передбачають великого зростанн¤ тренованост≥.

«а характером розр≥зн¤ють:

пасивний в≥дпочинок ¤кий передбачаЇ в≥дносний спок≥й, в≥дсутн≥сть руховоњ активност≥ в перервах м≥ж виконанн¤м вправ;

активний в≥дпочинок ¤кий передбачаЇ виконанн¤ м≥ж тренувальними завданн¤ми тих же вправ з пом≥рною ≥нтенсивн≥стю, або ≥нших вправ та рухових д≥й ≥ншими частинами т≥ла, близькими за формою до тренувальноњ вправи;

комб≥нований в≥дпочинок передбачаЇ поЇднанн¤ в одн≥й пауз≥ активну ≥ пасивну його орган≥зац≥ю. ѕри застосуванн≥ активного, або комб≥нованого в≥дпочинку ефект в≥дновленн¤ працездатност≥ зб≥льшуЇтьс¤, коли тренувальн≥ вправи виконуютьс¤ в≥дразу ж п≥сл¤ виконанн¤ вправ, ¤к≥ стимулюють в≥дновленн¤. ѕасивний ≥ комб≥нований в≥дпочинок б≥льш ефективн≥ при значн≥й втом≥.

якщо в≥дпочинок триваЇ 2-4 хв, то ефективн≥шим Ї активний. ѕри тривалих паузах б≥льш ефективним Ї пасивний ≥ комб≥нований в≥дпочинок. ќптимальною формулою орган≥зац≥њ комб≥нованого в≥дпочинку Ї така: 25% Ч активного; 50% Ч пасивного; 25% Ч активного. –ухов≥ д≥њ в заключн≥й частин≥ комб≥нованого в≥дпочинку повинн≥ бути под≥бними до тренувальних вправ за формою ≥ зм≥стом.

1

Ќазва: ‘≥зичн≥ навантаженн¤ та в≥дпочинок ¤к фактори впливу на ф≥зичний розвиток
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (894 прочитано)