‘≥лософ≥¤ > √еограф≥чне середовище

√еограф≥чне середовище

ќдним ≥з найважлив≥ших пон¤ть соц≥альноњ ф≥лософ≥њ Ї пон¤тт¤ географ≥чного середовища. Ћюдина живе на «емл≥ в межах тоненькоњ сфери, саме тут вона реал≥зуЇ своњ творч≥ сили. ÷¤ зона називаЇтьс¤ географ≥чним середовищем (в≥д грецьких "гео" Ч «емл¤ ≥ графо Ч описую, пишу). √еограф≥чне середовище Ч це сукупн≥сть предмет≥в живоњ ≥ неживоњ природи, залучених на даному етап≥ розвитку сусп≥льства у процес сусп≥льного житт¤ ≥ ¤к≥, таким чином, Ї необх≥дними умовами ≥снуванн¤ ≥ розвитку сусп≥льства. ƒо географ≥чного середовища належать земна кора ≥з корисними копалинами, грунти, луки, л≥си, води, болота, рослинний ≥ тваринний св≥ти, дороги, села, м≥ста, нижн¤ частина атмосфери. “обто та частина природи, ¤ка Ї об'Їктом д≥¤льност≥ людини ≥ насамперед виробництва. ≤з розвитком сусп≥льства географ≥чне середовище розширюЇтьс¤, до його складу залучаютьс¤ дно океан≥в, ѕ≥вн≥чний ≥ ѕ≥вденний полюси, р≥зноман≥тн≥ родовища, косм≥чний прост≥р тощо. «м≥нюЇтьс¤ ≥ його роль у житт≥ людини.

Ќа перших етапах розвитку сусп≥льства важливе значенн¤ мали багатий рослинний ≥ тваринний св≥т, родюч≥сть грунт≥в, спри¤тливий дл¤ житт¤ людини кл≥мат, багато ≥нших важливих складових. ≤ це зрозум≥ло, нав≥ть житт¤ ¤к ¤вище природи могло виникнути лише за спри¤тливих умов. ” подальшому географ≥чне середовище, його умови або прискорювали, або гальмували розвиток сусп≥льства. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤ можна з≥ставити темпи соц≥ального розвитку народ≥в јфрики, ¤к≥ жили в умовах троп≥чних л≥с≥в або в п≥сках —ахари, ≤тал≥њ, ‘ранц≥њ, ≤спан≥њ, Ќ≥меччини, ¤кут≥в, евенк≥в тощо. ¬ даному випадку мова йде лише про вплив на житт¤ людини виключно природних умов.

≤з розвитком сусп≥льства географ≥чне середовище не т≥льки розширюЇтьс¤ (територ≥альне) у простор≥, а й ¤к≥сно зм≥нюЇтьс¤, зокрема створюЇтьс¤ нова природа: нов≥ сорти дерев, рослин, нов≥ породи тварин (методами селекц≥њ), велик≥ площ≥ земноњ поверхн≥ займають культурн≥ насадженн¤ (сади, парки, л≥си), створюютьс¤ нов≥ м≥ста, дороги, р≥чки, озера, будуютьс¤ електростанц≥њ, штучн≥ мор¤ тощо. “ис¤чу рок≥в тому земна поверхн¤ була значно ≥ншою, не кажучи вже про рослинний ≥ тваринний св≥т. ћи не стверджуЇмо, що ц≥ зм≥ни на користь людству ≥ природ≥, Ч це окреме питанн¤. јле абсолютно однозначно, що наш сучасник живе практично в ≥нших природних умовах, н≥ж його предок тис¤чу рок≥в тому на т≥й же територ≥њ. Ќаприклад, у великих м≥стах сьогодн≥ майже обов'¤зков≥ атрибути: трамвай, тролейбус, багатоповерхов≥ будинки, асфальтов≥ ≥ бетонн≥ дороги, електромереж≥, рад≥о, телебаченн¤, телефонний зв'¤зок тощо.

“аким чином, людина пост≥йно зм≥нюЇ ≥ вдосконалюЇ географ≥чне середовище у в≥дпов≥дност≥ з потребами розвитку сусп≥льства.

«аконом≥рно, що ≥ географ≥чне середовище суттЇво впливаЇ на саму людину. ”мови житт¤ формують стиль ≥ спос≥б житт¤ людей, њхню психолог≥ю, звичањ, традиц≥њ, форму од¤гу, специф≥ку харчуванн¤. «айве переконувати, що за темпераментом, звича¤ми, традиц≥¤ми, способами веденн¤ господарства, полюванн¤, в≥дпочинку ≥тал≥йц≥, ≥спанц≥ або грузини в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д швед≥в ≥ ¤кут≥в.

Ќа ранн≥х етапах розвитку сусп≥льства географ≥чне середовище в≥д≥гравало пров≥дну роль. ≤з розвитком виробництва, культури все б≥льшого значенн¤ набувають стан економ≥ки, виробництва, науки, техн≥ки, осв≥ти, культури в ц≥лому. ƒл¤ прикладу можна пор≥вн¤ти темпи ≥ р≥вень соц≥ального розвитку, наприклад япон≥њ ≥  итаю або Ќ≥меччини ≥ –ос≥њ.

Ћюди давно пом≥тили залежн≥сть розвитку сусп≥льства в≥д географ≥чного середовища. ѕевна частина мислител≥в нав≥ть абсолютизувала роль геофаф≥чного середовища або окремих його елемент≥в у житт≥ сусп≥льства. “ак≥ ≥дењ зустр≥чаютьс¤ вже у ƒемокр≥та, √≥пократа, √еродота, ѕол≥б≥¤, —трабона, п≥зн≥ше Ч в окремих мислител≥в середньов≥чч¤ ≥ Ќового часу. ‘ранцузький ф≥лософ-просв≥титель Ўарль ћон-теск'е (1689-1755) вважаЇтьс¤ засновником географ≥чного детерм≥н≥зму ¤к окремого напр¤мку в розвитку ф≥лософськоњ думки. ¬≥н розвинув ≥дею про пров≥дну роль географ≥чного середовища, зокрема кл≥мату в житт≥ людей, культур≥ й ≥стор≥њ народ≥в.

≤дењ географ≥чного детерм≥н≥зму (≥нод≥ в л≥тератур≥ в≥н називаЇтьс¤ географ≥чним напр¤мком у соц≥олог≥њ) розвивались французьким соц≥ологом ≥ економ≥стом јнн “юрго (1727-1781), англ≥йським ≥сториком √енр≥ Ѕоклем (1821-1862), рос≥йськими вченими ≥ публ≥цистами, багатьма ≥ншими мислител¤ми минулого стол≥тт¤. “ак, ≤лл¤ ћечников у своњй прац≥ "÷ивилизаци¤ и великие исторические реки", ¤ка вперше була видана в 1889 p., доводив, що розвиток сусп≥льства визначаЇтьс¤ ф≥зико-географ≥чним середовищем ≥ насамперед г≥дросферою. ¬≥н також виступав проти спроб окремих вчених дати наукове обгрунтуванн¤ расизму, та проти соц≥олог≥в, ¤к≥ поширювали б≥олог≥чн≥ закони на сусп≥льство.  ритер≥й соц≥ального прогресу ≤.Ћ.ћечников (брат в≥домого рос≥йського ф≥з≥олога ≤.≤.ћечникова) вбачав у зростанн≥ сол≥дарност≥ людей ≥ свободи сусп≥льства.

яке м≥сце належить ≥де¤м географ≥чного детерм≥н≥зму в ≥стор≥њ розвитку ф≥лософськоњ думки? Ќезважаючи на одноб≥чн≥сть, тривалий час Ч аж до XIX ст. Ч так≥ концепц≥њ були прогресивними. ¬они формували матер≥ал≥стичний св≥тогл¤д, виступали проти м≥стиф≥кац≥њ ≥стор≥њ з боку рел≥г≥йних та ≥нших ≥деал≥стичних ф≥лософських систем. ≤з виникненн¤м матер≥ал≥стичних вчень про сусп≥льство актуальн≥сть концепц≥й географ≥чного детерм≥н≥зму втрачаЇ свою гостроту. јле з часом ц≥ ≥дењ були в≥дроджен≥, дещо по-≥ншому витлумачен≥ й активно використовуютьс¤ ¤к науковц¤ми, так ≥ пол≥тиками.

√еопол≥тика Ч це пол≥тична доктрина, ¤ка абсолютизуЇ роль географ≥чного середовища у житт≥ держави. ≤сторично вона виникла ¤к спроба дати "теоретичне" обгрунтуванн¤ загарбницькоњ пол≥тики окремих держав, посиланн¤ на життЇву "необх≥дн≥сть" приЇднати до своњх земель певну територ≥ю сус≥дн≥х держав чи здобути вих≥д до мор¤, океану або оволод≥ти шельфом мор¤ чи океану, завоювати певн≥ шл¤хи сполученн¤ тощо. јргументац≥¤ дл¤ виправданн¤ таких д≥й завжди знаходилась.

ќдин ≥з теоретичних засновник≥в геопол≥тики Ч н≥мецький географ ≥ етнограф ‘р≥др≥х –атцель (1844-1904). ¬≥н розгл¤дав народи (держави) ¤к жив≥ орган≥зми, ¤к≥, щоб жити, розмножуватись, мус¤ть вести боротьбу за "життЇвий прост≥р". —аме в≥н обгрунтував роль географ≥чного середовища у житт≥ народу до р≥вн¤ абсолютноњ ц≥нност≥. јле сам ‘.–атцель не був н≥ фашистом, н≥ шов≥н≥стом. Ќавпаки, дуже ц≥нував вклад у розвиток св≥товоњ культури д≥¤льност≥ р≥зних народ≥в. јле його ≥дењ набули широкоњ п≥дтримки з боку ≥нших геопол≥тик≥в (ё.„еллена,  .’аусхофера, ≈.ќбста, ќ.ћаулл¤ та ≥нших), особливо у Ќ≥меччин≥. јктивними прихильниками геопол≥тики у XX ст. були ј.√≥тлер ≥ ….—тал≥н, багато ≥нших пол≥тик≥в. Ќам в≥домо, що ≥ сьогодн≥ серед пол≥тик≥в де¤ких сус≥дн≥х держав Ї охоч≥ приЇднати ту чи ≥ншу частину ”крањни ≥, на жаль, не т≥льки  рим.

¬ажливо зазначити, що за ≥снуванн¤ –ад¤нського —оюзу саме пон¤тт¤ "геопол≥тика" тлумачилось не ≥накше, ¤к буржуазне реакц≥йне вченн¤, пол≥тична доктрина певних к≥л, що намагаютьс¤ використати ≥дењ географ≥чного детерм≥н≥зму з метою виправданн¤ загарбницьких воЇн або перегл¤ду кордон≥в, встановлених п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. ≤з розпадом –ад¤нського —оюзу ≥ утворенн¤м нових незалежних держав ставленн¤ з боку пол≥тик≥в до цього пон¤тт¤ набули широкого вжитку в нашому ≥нформац≥йному пол≥. “епер цей терм≥н (геопол≥тика) широко використовуЇтьс¤ у сучасн≥й пол≥тичн≥й терм≥нолог≥њ дл¤ позначенн¤ будь-¤коњ пол≥тики, пов'¤заноњ з вир≥шенн¤м головним чином територ≥альних питань. “обто в≥н поступово позбавивс¤ суто негативного зм≥сту ≥ за практикою вживанн¤ л≥дерами, насамперед наддержав, набуваЇ нейтрального зм≥сту. јле небезпека абсолютизац≥њ рол≥ географ≥чного середовища у житт≥ окремих держав залишаЇтьс¤ ≥ сьогодн≥. ≤ ”крањна цю небезпеку в≥дчуваЇ пост≥йно. —аме геопол≥тичн≥ проблеми Ч основна причина в≥йни м≥ж ¬≥рмен≥Їю та јзербайджаном, в≥йни у √руз≥њ, в ёгослав≥њ ≥ багатьох ≥нших рег≥онах.

1

Ќазва: √еограф≥чне середовище
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1225 прочитано)