‘≥лософ≥¤ > ≈волюц≥¤ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ XX ст

≈волюц≥¤ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ XX ст

ƒаючи загальну характеристику зах≥дноњ ф≥лософ≥њ, сл≥д зупинитис¤ ≥ на такому њњ напр¤м≥, ¤к рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤, дл¤ ¤коњ, ¤к ≥ дл¤ екзистенц≥альноњ ф≥лософ≥њ, головною проблемою Ї проблема людського бутт¤. –ел≥г≥¤, ¤ка за тривалий пер≥од свого ≥снуванн¤ накопичила багато р≥зноман≥тних способ≥в осмисленн¤ природних ≥ соц≥альних ¤вищ, безумовно, Ї одним ≥з фундаментальних джерел ц≥нностей та ор≥Їнтир≥в дл¤ людини. —пособи рел≥г≥йного осмисленн¤ д≥йсност≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д наукових метод≥в, мають свою специф≥ку. Ќайпоширен≥шими серед них Ї "≥люз≥¤ позат≥лесност≥" та "м≥стичне прозр≥нн¤". ѕерший Ї спробою умогл¤дно вийти ≥з свого ≥ндив≥дуального т≥ла, зв≥льнитис¤ в≥д т≥лесност≥ та побачити навколишн≥й св≥т н≥бито збоку, в≥дкриваючи тим самим причетн≥сть особистого бутт¤ до смислу всесв≥тньоњ ц≥л≥сност≥. ƒругий Ч заглибленн¤ у власне особисте "я", подоланн¤ меж≥ ≥з зовн≥шн≥м св≥том, злитт¤ з потоком св≥тових под≥й. «розум≥ло, що осмисленн¤ цих метод≥в потребуЇ спец≥альноњ п≥дготовки та в≥дпов≥дних умов. ѕроте помилково вважати рел≥г≥ю ц≥лком самост≥йною у формуванн≥ життЇво важливих ц≥нностей. ∆одна ≥з форм сусп≥льноњ св≥домост≥ не ≥снуЇ ≥зольовано в≥д ≥нших. –ел≥г≥¤ заповнюЇ диф≥цит ≥нформац≥њ про смисл космосу, смисл житт¤ людини ≥ сусп≥льства. ÷≥ ж питанн¤ Ї предметом досл≥дженн¤ й ≥нших форм сусп≥льноњ св≥домост≥, зокрема й ф≥лософ≥њ. ” теоретичному план≥ по¤снити рел≥г≥йн≥ ≥дењ, принципи маЇ теолог≥¤ ¤к система обгрунтуванн¤ та захисту рел≥г≥йних вчень про Ѕога, його ¤кост≥, ознаки та властивост≥, а також комплекс доведень ≥стинност≥ догматики, рел≥г≥йноњ морал≥. “еолог≥¤ ¤к одна ≥з форм вираженн¤ рел≥г≥йноњ св≥домост≥ маЇ р¤д специф≥чних рис, котр≥ в≥др≥зн¤ють њњ в≥д ф≥лософ≥њ. ѕроблема сп≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ ≥ теолог≥њ виникла в перш≥ стол≥тт¤ ≥снуванн¤ христи¤нства ≥ неспроможна своЇњ актуальност≥ до наших дн≥в. ¬≥дм≥нн≥сть ф≥лософ≥њ в≥д теолог≥њ, на думку рел≥г≥йних ф≥лософ≥в, пол¤гаЇ в тому, що ф≥лософ≥¤ не в змоз≥ ос¤гнути ≥стини одкровенн¤, недос¤жн≥ дл¤ людського розуму. « огл¤ду на це основне своЇ завданн¤ вс≥ рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ теч≥њ вбачають у доведенн≥ необх≥дност≥, корисност≥, загальноњ значущост≥ рел≥г≥њ дл¤ людини. √оловне питанн¤ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ Ч це питанн¤ про ставленн¤ Ѕога до створеного ним св≥ту та до людини ≥ ставленн¤ людини до Ѕога. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ даЇ своЇ вир≥шенн¤ онтолог≥чних, гносеолог≥чних, космолог≥чних, соц≥альних та ≥нших проблем. ¬ основ≥ рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ онтолог≥њ лежить вченн¤ про Ѕога та доведенн¤ рац≥ональност≥ чи ≥ррац≥ональност≥ його бутт¤. ƒл¤ рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ гносеолог≥њ характерне роздвоЇнн¤ об'Їкт≥в на природн≥ та надприродн≥. ќсновою п≥знанн¤ вважаЇтьс¤ одкровенн¤, заф≥ксоване в систем≥ догмат≥в. «авданн¤ ж ф≥лософ≥њ ≥ науки Ч допомогти людин≥ наблизитись до одкровенн¤ дл¤ укр≥пленн¤ в≥ри. ” рел≥г≥йн≥й ф≥лософ≥њ ¤скраво виражаЇтьс¤ теолог≥чне вир≥шенн¤ соц≥альних проблем. як правило, вс¤ система сусп≥льних в≥дносин тлумачитьс¤ з позиц≥й пров≥денц≥ал≥зму (теолог≥чна концепц≥¤ ≥стор≥њ ¤к промислу Ѕожого) ≥ зводитьс¤ до божественноњ доц≥льност≥. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ представлена р≥зними теч≥¤ми, ¤к≥ мають сп≥льн≥ риси та ознаки. ѕроте р≥зн≥ церкви кладуть в основу своњх вчень р≥зн≥ ф≥лософськ≥ ≥дењ.  атолицька ф≥лософ≥¤ Ч це сукупн≥сть ≥снуючих у католицизм≥ ф≥лософських теч≥й, таких ¤к неотом≥зм, тей¤рдизм, неоавгустиан≥зм, "теолог≥¤ зв≥льненн¤" та ≥нш≥. Ќайавторитетн≥шою теч≥Їю Ї неотом≥зм ¤к оф≥ц≥йна ф≥лософська доктрина ¬ат≥кану, ѕров≥дн≥ представники цього напр¤мку: ≈.∆≥льсон (1884-1978), ∆.ћар≥тен (1882-1973) Ч у ‘ранц≥њ; ≈. орет (нар. 1919) Ч в јвстр≥њ; ё.ћ.Ѕохенський (нар. 1902) Ч у Ўвейцар≥њ;  .–анер (1904-1984) Ч у Ќ≥меччин≥; ‘.¬ан-—танберген (нар.1904) Ч у Ѕельг≥њ;  .¬ойтила (нар. 1920) Ч у ѕольщ≥ (нин≥шн≥й ѕапа –имський ≤оанн-ѕавло II) та ≥н. Ќеотом≥зм базуЇтьс¤ на вченн≥ ‘оми јкв≥нського, центральним принципом ¤кого Ї принцип гармон≥њ в≥ри та розуму. ѕосл≥довники цього вченн¤ розгл¤дають його через призму сучасност≥, намагаютьс¤ довести, що доктрин≥, ¤ку вони захищають, притаманн≥ ун≥версальн≥ можливост≥ п≥днестис¤ над пол¤рн≥стю матер≥ал≥зму та ≥деал≥зму, сц≥Їнтизму та антисц≥Їнтизму. ѕров≥дний представник неотом≥зму ≈.∆≥льсон розм≥рковуЇ таким чином: "ћати в≥ру Ч це значить прийн¤ти дещо, тому що воно ¤влене Ѕогом. ј тепер, Ч що означаЇ наука (тобто науков≥ переконанн¤. Ч јвт.). ÷е значить приймати дещо, що сприймаЇтьс¤ ¤к ≥стинне в св≥тл≥ природного розуму. ¬с≥м, хто займаЇтьс¤ в≥дносинами –озуму та одкровенн¤, н≥ в ¤кому раз≥ не сл≥д випускати з уваги ≥стотну р≥зницю м≥ж цими двома типами прийн¤тт¤ ≥стини. я знаю завд¤ки розуму, що дещо ≥стинне, тому що ¤ бачу, що воно ≥стинне, але ¤ в≥рю, що дещо ≥стинне, тому що Ѕог сказав, що воно ≥стинне. ¬ цих двох випадках причини мого прийн¤тт¤ ≥стини р≥зн≥ ≥, отже, науку та в≥ру сл≥д розгл¤дати ¤к два зовс≥м р≥зних типи 145 прийн¤тт¤ ≥стини". (∆ильсон Ё. –азум и откровение в средние века. // Ѕогословие в культуре —редневековь¤. Ч  ., 1992. Ч —. 35). ќтже, неотом≥сти розр≥зн¤ють два джерела п≥знанн¤ Ч природний розум (науку) ≥ божественне одкровенн¤ (в≥ру ¤к непохитну впевнен≥сть у тому, що Ѕог в≥дкрив людин≥ через слово ≥ то вимовлене Ѕогом Ї ≥стинним). ‘≥лософське вченн¤ неотом≥зму вт≥лене системою р≥зноман≥тних ф≥лософських дисципл≥н: метаф≥зики, гносеолог≥њ, натурф≥лософ≥њ та ≥н. ядром Ї метаф≥зика (загальна та прикладна), ¤ка детально розгл¤даЇ сп≥вв≥дношенн¤ Ѕога ≥ створеного ним бутт¤. «агальна метаф≥зика под≥л¤Їтьс¤ на онтолог≥ю (вченн¤ про бутт¤ взагал≥) та природну тео-лог≥ю (ф≥лософське вченн¤ про Ѕога); прикладна метаф≥зика Ч це ф≥лософське вченн¤ про св≥т та людину. ќнтолог≥чне вченн¤ неотом≥зму маЇ вих≥д у сферу теор≥њ ц≥нностей, служить обгрунтуванню гносеолог≥чноњ, антрополог≥чноњ, етичноњ, соц≥окультурноњ проблематики. ѕредставники неотом≥зму демонструють посл≥довну прихильн≥сть до креац≥он≥стського св≥торозум≥нн¤ ≥ стверджують, що основу всього ≥снуючого становить тотальн≥сть чистого божественного бутт¤, ¤ке породжуЇ багатоман≥тн≥сть творен-н¤. Ѕожественне бутт¤ ф≥ксуЇтьс¤ лише трансцендентал≥¤ми, такими ¤к "Їдн≥сть", "≥стина", "благо", "краса". ∆.ћар≥тен, наприклад, так визначав одну ≥з трансцендентал≥й: вз¤те в повному своЇму обс¤з≥, Ѕлаго належить до трансцендентал≥й. Ѕлаго трансцендентальне, ¤к ≥ Ѕутт¤, ≥ р≥вне Ѕуттю за екстенсивн≥стю. ¬се, що ≥снуЇ, Ч Ѕлаго, оск≥льки воно Ї Ѕутт¤м. “ому що Ѕлаго, або Ѕажане, Ї повнотою бутт¤. Ѕог, за основними положенн¤ми метаф≥зики неотом≥зму, Ї тотожн≥стю сутност≥ та ≥снуванн¤. ѕо-перше, в≥н створив св≥т ≥, значить, св≥т Ї про¤вом його сил ≥ можливостей. ѕо-друге, людина створена "за образом ≥ подобою Ѕога", ≥ њй притаманн≥ розум ≥ свободна вол¤. ≤, по-третЇ, Ѕог не лише створив св≥т, в≥н пост≥йно керуЇ цим створеним св≥том. ќтже, м≥ж Ѕогом ≥ св≥том ≥снують певн≥ зв'¤зки, ¤к≥ характеризуютьс¤ ¤к под≥бн≥сть, аналог≥¤. Ќа цьому ≥ побудована неотом≥стська доктрина "аналог≥њ бутт¤", ¤ка Ї фундаментом традиц≥йних доведень бутт¤ Ѕога. Ќеотом≥сти вважають, що Ѕог, створивши св≥т ≥з н≥чого, наповнюЇ його власною екзистенц≥альною повнотою ≥ одночасно будуЇ його за певним суттЇвим зразком. ≈кзистенц≥альна ≥нтерпретац≥¤ зв'¤зку божественного бутт¤ ≥ царства твор≥нн¤ в≥д≥граЇ роль засобу оновленн¤ креац≥он≥стських у¤влень. « позиц≥й неотом≥зму, важливими щабл¤ми ≥Їрарх≥њ творенн¤ Ї: першоматер≥¤, неорган≥чна природа, св≥т роглин ≥ тварин, людина, царство "чистих дух≥в", ангел≥в. « онтолог≥њ неотом≥зму лог≥чно випливаЇ його гносеолог≥¤, в ¤к≥й сл≥д розр≥зн¤ти дв≥ тенденц≥њ. ѕерша, Ч пом≥рковано безпосередн≥й реал≥зм (≈.∆≥льсон, ∆.ћар≥тен), заперечуЇ можлив≥сть прийн¤тт¤ в межах гносеолог≥њ вченн¤  анта та ≥нших модиф≥кац≥й трансцендентальноњ ф≥лософ≥њ, ¤к≥ шукають досв≥дн≥, апр≥орн≥ п≥двалини не лише п≥знанн¤, а й бутт¤ людини. ћар≥тен, наприклад, стверджуючи можлив≥сть безпосереднього ос¤гненн¤ бутт¤ мисл¤чим суб'Їктом, ¤кому притаманна ≥нтелектуальна ≥нтуњц≥¤, звертав увагу також ≥ на складний шл¤х опосередкуванн¤, що характеризуЇ процес п≥знанн¤. ƒруга тенденц≥¤ Ч пом≥рковано опосередкований реал≥зм (≈. о-рет,  .–анер), активно асим≥лювала методолог≥чний ≥нструментар≥й ≥ категор≥альний апарат кант≥анства, феноменолог≥њ, екзистенц≥альноњ герменевтики. ¬она (тенденц≥¤) ≥ дом≥нуЇ сьогодн≥ в гносеолог≥њ неотом≥зму, що даЇ йому змогу витримувати р≥вень теоретико-п≥знавальних доктрин другоњ половини XX ст. –озкриваючи процес умогл¤дно-теоретичного ос¤гненн¤ св≥ту, неотом≥сти на перше м≥сце ставл¤ть природознавство та ф≥лософ≥ю природи, на друге Ч математику, на третЇ Ч метаф≥зику. ¬ теолог≥њ вони вбачають Їдн≥сть п≥знавального ≥ практичного ставленн¤ до св≥ту. ÷ентральну дл¤ неотом≥зму антрополог≥чну проблематику розробл¤ли ≈. орет та  .–анер. « њхньоњ точки зору, основн≥ положенн¤ неотом≥зму мають обірунтовуватис¤ через анал≥з людського бутт¤ в св≥т≥. Ћюдину неотом≥зм розум≥Ї ¤к складну духовно-матер≥альну субстанц≥ю (Їдн≥сть душ≥ ≥ т≥ла). ќсоба в неотом≥зм≥ ун≥версальною метою ≥ смислом свого ≥снуванн¤ маЇ спогл¤данн¤ божественного блага. ѕрагнучи до блага, вона набуваЇ ≥нтелектуальних, моральних та теолог≥чних чеснот, на становленн¤ ¤ких ≥ маЇ бути ор≥Їнтоване сусп≥льне житт¤. ≤сторичний процес, за неотом≥змом, п≥дкор¤Їтьс¤ божественному провид≥нню. ѕроте його представники визнають також ≥ фундаментальну ц≥нн≥сть "мирськоњ" ≥стор≥њ, на¤вн≥сть у н≥й внутр≥шньоњ мети, пов'¤заноњ з удосконаленн¤м людства, культури.  орет, по¤снюючи сутн≥сть культурно-≥сторичноњ творчост≥, стверджуЇ, що у "в≥дкритост≥" ≥ "трансцендуванн≥", самоп≥днесенн≥ людини до Ѕога народжуЇтьс¤ ≥стор≥¤. Ќеотом≥зм, ¤к ≥ рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ в ц≥лому, дедал≥ ширше залучаЇ до своЇњ доктрини проблеми сусп≥льства, людини, науки. ÷е одна ≥з специф≥чних рис оновленн¤ рел≥г≥йноњ думки. Ќеотом≥стським у¤вленн¤м про людину ≥ св≥т протистоњть вченн¤ ѕ'Їра “ей¤р де Ўардена (1881-1955). ќсновоположник тей¤рдизму Ч видатний французький палеонтолог, антрополог (один ≥з в≥дкривач≥в с≥нантропа), а також впливовий теолог, член ордена ≥Їзуњт≥в. “ей¤р де Ўарден претендував на створенн¤ науковоњ феноменолог≥њ, ¤ка б синтезувала дан≥ науки та рел≥г≥йного досв≥ду дл¤ розкритт¤ смислу ¬сесв≥ту, породженн¤м ¤кого Ї людина. ¬≥н писав, що рел≥г≥¤ ≥ наука Ч дв≥ нерозривно пов'¤зан≥ сторони чи фази одного й того самого повного акту п≥знанн¤, ¤кий зм≥г би охопити минуле й майбутнЇ еволюц≥њ. —учасна наука, вважав “ей¤р де Ўарден, ≥стотно скоригувала середньов≥чну конструкц≥ю св≥тобудови, довела, що св≥т перебуваЇ в пост≥йному рус≥ та розвитку. “ому необх≥дно докор≥нно переосмислити христи¤нське св≥торозум≥нн¤. ÷ентральним методолог≥чним принципом сучасного мисленн¤ “ей¤р де Ўарден проголосив еволюц≥он≥зм. Ќа його думку, принцип еволюц≥њ вкор≥нений у сам≥й д≥йсност≥ ≥ притаманний ус≥м ¤вищам природи. ќсновними критичними точками процесу розвитку св≥ту, космогенезу виступають у “ей¤ра де Ўардена так≥ етапи: "переджитт¤" (неорган≥чна природа), "житт¤" (орган≥чна матер≥¤), "мисленн¤", "ноосфера" ≥ "наджитт¤". ќсобливу увагу “ей¤р де Ўарден прид≥л¤в третьому етапу еволюц≥њ, пов'¤заному з≥ становленн¤м та розвитком людства. Ќа етап≥ мисленн¤, на його думку, з'¤вл¤Їтьс¤ людина, ¤ка концентруЇ в соб≥ псих≥чну енерг≥ю, творить ноосферу, персонал≥зуЇ св≥т. ¬она Ї ланкою в б≥олог≥чн≥й еволюц≥њ. ƒо по¤ви людини з њњ ун≥кальними зд≥бност¤ми до мисленн¤ все у св≥т≥ було роз'Їднаним, в≥докремленим. Ћюдина ж своЇю д≥¤льн≥стю пост≥йно зд≥йснюЇ вищий синтез всього ≥снуючого, створюЇ нову сферу Ч сферу духу. Ќа цьому р≥вн≥ виникаЇ вища форма в розвитку св≥ту Ч думка, св≥дом≥сть, духовн≥сть. ƒл¤ вченн¤ “ей¤ра де Ўардена характерним Ї панпсих≥зм, тобто визнанн¤ присутност≥ в ун≥версум≥ духовного начала, ¤ке спр¤мовуЇ його розвиток. ƒл¤ доведенн¤ ≥снуванн¤ псих≥чного зм≥сту вс≥х феномен≥в матер≥ального св≥ту в≥н використовував пон¤тт¤ "енерг≥¤". ƒуховний пласт бутт¤, таким чином, розгл¤давс¤ ¤к особлива енерг≥¤ Ч рад≥альна. ¬она трактувалась ним ¤к нев≥д'Їмна властив≥сть самоњ матер≥њ, ¤ка одночасно Ї ≥ духовною руш≥йною силою, що задаЇ ≥мпульс еволюц≥њ космосу. –ад≥альна енерг≥¤ призводить до ускладненн¤ матер≥альних ¤вищ, а сама ви¤вл¤Їтьс¤ природною формою божественноњ благодат≥. ѕроцес еволюц≥њ, за погл¤дами “ей¤ра де Ўардена, п≥дкор¤Їтьс¤ своЇму власному регул¤тору ≥ ф≥нальн≥й мет≥ Ч дос¤гненню сфери "наджитт¤", а в н≥й Ч "точки ќмега". ” "точц≥ ќмега" п≥дсумовуЇтьс¤ ≥ збираЇтьс¤ у своњй довершеност≥ та ц≥л≥сност≥ велика к≥льк≥сть св≥домост≥, ¤ка поступово перетворюЇтьс¤ на «емл≥ на ноогенез. "Ќаджитт¤", таким чином, знаменуЇ стан Їднанн¤ душ людей п≥сл¤ завершенн¤ ≥стор≥њ в косм≥чному ’рист≥. "“о„ка ќмега" Ї центром ¬сесв≥ту ≥ символ≥зуЇ собою ’риста, сп≥впричетного до ¬сесв≥ту ≥ одночасно трансцендентного до нього. “ей¤р де Ўарден намагавс¤ обгрунтувати положенн¤, що боголюдина ≤сус ’ристос завд¤ки механ≥змов≥ вт≥ленн¤ волод≥Ї ун≥версальними косм≥чними атрибутами. —аме тому в≥н Ї особист≥сним центром усього ун≥версуму, в≥д ¤кого починаютьс¤ ≥ до ¤кого сход¤тьс¤ вс≥ шл¤хи еволюц≥њ.  осмогенез у “ей¤ра ототожнюЇтьс¤ з "христогенезом". ≤дењ “ей¤ра де Ўардена значним чином вплинули на соц≥ально-етичне вченн¤ католицизму, зокрема на його модель майбутнього людського сусп≥льства. —усп≥льство, на думку Ўардена, маЇ свою ≥стор≥ю, де взаЇморозчинен≥ "град земний" ≥ "град божий" (церковна сп≥льн≥сть). ” своЇму розвитку воно рухаЇтьс¤ по шл¤ху ун≥версал≥зац≥њ зв'¤зк≥в м≥ж крањнами та народами до стану "великоњ монади". —усп≥льний ево-люц≥он≥зм “ей¤ра де Ўардена передбачаЇ конвергенц≥ю та ун≥ф≥кац≥ю, означаЇ пад≥нн¤ вс≥х ≥нтелектуальних, пол≥тичних, нац≥ональних та мовних бар'Їр≥в. —початку, на його думку, виникнуть Їдина загальнолюдська культура, наука, рел≥г≥¤, мораль, ¤к≥ стануть певними засобами захисту в≥д ус≥х б≥д сучасност≥. ‘актором, котрий обумовлюЇ об'Їднанн¤ людства в Їдине ц≥ле, вважаЇ “ей¤р де Ўарден, Ї христи¤нська любов. —аме вона Ї руш≥Їм еволюц≥њ сусп≥льства, даЇ змогу людин≥ об'Їднатис¤ з людиною, а через ноосферу Ч з "точкою ќмега" без втрати особистоњ ≥ндив≥дуальност≥. ѕроте ≥стор≥¤ людства у “ей¤ра де Ўардена врешт≥-решт переростаЇ в есхатолог≥ю (рел≥г≥йне вченн¤ про к≥нцеву долю св≥ту ≥ людства), а саме житт¤ сусп≥льства еволюц≥онуЇ в≥д матер≥њ до вищих форм псих≥зму.  атолицький еволюц≥он≥зм “ей¤ра де Ўардена ви¤вивс¤ нездат-ним сприйн¤ти ≥дею саморозвитку ≥ самоорган≥зац≥њ матер≥њ. ѕроцес еволюц≥њ в його концепц≥њ маЇ обмежений характер, в≥н починаЇтьс¤ з певноњ точки ("переджитт¤") ≥ зак≥нчуЇтьс¤ в "точц≥ ќмега". –озробка в рамках оф≥ц≥йноњ доктрини Їдиного вченн¤ про людину та сусп≥льство дл¤ соц≥альне р≥знор≥дноњ пастви стаЇ все важчою. “ому частина католицьких ф≥лософ≥в дл¤ по¤сненн¤ д≥¤льност≥ людини та функц≥онуванн¤ сусп≥льства намагаЇтьс¤ трансформувати соц≥альну ф≥лософ≥ю католицизму в своЇр≥дну соц≥альну теолог≥ю, або "теолог≥ю земних реальностей". ќстанн¤ м≥стить у соб≥: "теолог≥ю прац≥", "теолог≥ю культури", "теолог≥ю пол≥тики", "теолог≥ю миру", "теолог≥ю визволенн¤". —п≥льною рисою цих напр¤мк≥в Ї те, що вс≥ вони переход¤ть в≥д чисто теолог≥чних проблем до соц≥альних ≥ намагаютьс¤ розв'¤зати њх разом з ≥ншими прогресивними теч≥¤ми сучасност≥. —тавленн¤ ¬атикану до "нових теолог≥й" неоднозначне, хоч б≥льш≥сть ≥з них визнаютьс¤ римською кур≥Їю та розвиваютьс¤ в папських енцикл≥ках. ќсобливе м≥сце в "теолог≥њ земних реальностей" належить "теолог≥њ визволенн¤", ¤ка сформувалась у Ћатинськ≥й јмериц≥. ќсновними представниками цього напр¤мку Ї: перуанський св¤щеник √.√уттьЇрес, бразильськ≥ богослови Ћ.Ѕофф,  .Ѕофф, теолог ’.јссман та ≥н. "“еолог≥¤ визволенн¤" здеб≥льшого займаЇтьс¤ пошуками прогресивних шл¤х≥в розвитку, зокрема м≥сцевих зразк≥в соц≥ал≥зму. ѕри цьому теологи визволенн¤ р≥шуче виступають проти викривленого тенденц≥йного тлумаченн¤ марксизму та соц≥ал≥зму. ¬елик≥ утоп≥њ минулого, з њхньоњ точки зору, ≥ перш за все марксизм у "зн¤тому" вигл¤д≥ будуть використан≥ у нов≥й життЇздатн≥й програм≥ тотальноњ емансипац≥њ людини. ѕр≥оритету цьому процес≥ "теолог≥¤ визволенн¤" в≥ддаЇ соц≥альн≥й рол≥ рел≥г≥њ. —аме рел≥г≥¤, очищена в≥д пережитк≥в минулого, в поЇднанн≥ з конкретною ≥стор≥Їю та соц≥альною практикою людей, за переконанн¤м теолог≥в визволенн¤, в змоз≥ запропонувати людин≥ смисл, заради ¤кого варто жити та помирати. —л≥д вид≥лити де¤к≥ ≥дењ, що характеризують "теолог≥ю визволенн¤" в ц≥лому. ѕо-перше, вважають њњ представники , "™вангел≥Ї" зовс≥м не застар≥ло. Ѕог Ї нашим сучасником. ¬≥дносини несвободи, гнобленн¤, голод, б≥дн≥сть Ч це ≥ його проблеми. “ому основним завданн¤м новоњ теолог≥њ Ї богословське ос¤гненн¤ феномену б≥дн¤к≥в. ѕо-друге, на њхню думку, в Ћатинськ≥й јмериц≥ ≥снуЇ дв≥ пол¤рн≥ теолог≥њ: традиц≥йна, консервативна, ор≥Їнтована на захист дом≥нуючих пор¤дк≥в, ≥ нова, визвольна, що спираЇтьс¤ на рух базових низових общин. ≤снуЇ також ≥нша л≥н≥¤ розколу теолог≥њ: суперечн≥сть м≥ж зах≥дним стилем теолог≥зуванн¤, сутн≥сть ¤кого становить протиборство з нев≥р'¤м, атењзмом, запереченн¤м Ѕога ≥ "м≥сцевою" теолог≥Їю, основн≥ питанн¤ ¤коњ породжен≥ не нев≥р'¤м та безбожж¤м, а бездушними, нелюдськими соц≥альними пор¤дками. ѕо-третЇ, в "теолог≥њ визволенн¤" по-новому висв≥тлюЇтьс¤ сама структура церкви. “еологи визволенн¤ говор¤ть про те, що церква не Ї "ангельською устано-вою" на «емл≥, а в≥дображаЇ ≥снуюч≥ соц≥альн≥ суперечност≥. ¬ наш час швидко в≥дбуваЇтьс¤ процес зм≥щенн¤ центру уваги церкви на перифер≥ю, ≥ клерикальна авторитарна церква поступово перетворюЇтьс¤ на народну. —ам≥ ц≥ положенн¤, ¤к≥ характеризують "теолог≥ю визволенн¤" ¤к своЇр≥дну католицьку концепц≥ю, критикувались оф≥ц≥йним ¬атиканом. ѕри цьому п≥дкреслювалас¤ хибн≥сть зведенн¤ теолог≥њ до пол≥тики, одноб≥чного трактуванн¤ завдань Ївангельського вченн¤, посилань на ворожий христи¤нству за своњми св≥тогл¤дними основами марксизм. ѕапа ≤оанн ѕавло II не раз говорив про те, що "теолог≥¤ визволенн¤" Ї антитеолог≥Їю. “аким чином, сучасна ф≥лософ≥¤ католицизму в≥дзначаЇтьс¤: 1) антрополог≥чною переор≥Їнтац≥Їю; 2) доведенн¤м бутт¤ Ѕога на основ≥ екзистенц≥ального досв≥ду особи; 3) обгрунтуванн¤м ≥дей безконфл≥ктного сусп≥льства (тей¤рдизм, "теолог≥¤ визволенн¤"); 4) зближенн¤м трансцендентного Ѕога з≥ св≥том, подоланн¤м розриву м≥ж Ѕогом ≥ людиною. –озгл¤даючи проблему еволюц≥њ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ у XX ст., сл≥д зупинитись ще на одному напр¤мку Ч протестантськ≥й ф≥лософ≥њ. ¬ажливо зазначити, що на в≥дм≥ну в≥д католицизму протестантизм н≥коли не мав власне протестантськоњ ф≥лософ≥њ. ѕ≥сл¤ Ћютера протестантська теолог≥¤ стаЇ наст≥льки ф≥лософською, наск≥льки будь-¤ка ф≥лософ≥¤ в рамках протестантизму стаЇ теолог≥чною. “ому, розгл¤даючи еволюц≥ю протестантизму, неможливо в≥дд≥лити протестантську теолог≥ю в≥д протестантськоњ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ. 150 ѕочаток розвитку протестантськоњ ф≥лософськоњ теолог≥њ поклала л≥беральна теолог≥¤, засновником ¤коњ був ‘.ЎлейЇрмахер. Ћ≥беральна теолог≥¤ позначена, по-перше, ≥деЇю Їдност≥ божественного та людського. ¬ рел≥г≥њ, на думку √арнака, суттЇвим ≥ важливим Ї лише одне Ч особисте ставленн¤ душ≥ людини до Ѕога. ¬ищим про¤вом ≥стинноњ рел≥г≥йност≥ Ї любов до Ѕога, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ в реальному людському житт≥ ¤к любов до ближнього. «а у¤вленн¤ми √арнака, ’ристос Ї еталоном максимально близького сп≥лкуванн¤ людини з Ѕогом, таким ≥деалом, до ¤кого мають прагнути вс≥ люди. Ѕути рел≥г≥йним Ч означаЇ насл≥дувати приклад ’риста. ѕо-друге, з точки зору л≥беральних теолог≥в, рел≥г≥ю сл≥д розум≥ти ¤к основну, пров≥дну частину культури. ј.√арнак ≥ ≈.“рельч проголосили вс≥ дос¤гненн¤ людськоњ культури та науки результатом мирського вт≥ленн¤ христи¤нських принцип≥в. ≤, по-третЇ, прихильники л≥берального протестантизму намагались зам≥нити догматичний метод у теолог≥њ ≥сторичним. «а допомогою цього методу, на њхню думку, сл≥д ≥сторично п≥дходити до христи¤нства, тлумаченн¤ б≥бл≥йних текст≥в тощо. –озвиваючись, протестантська ф≥лософ≥¤ набувала р≥зноман≥тних форм. «агальна криза зах≥дного сусп≥льства в перш≥й половин≥ XX ст. започаткувала поту протестантськоњ "теолог≥њ кризи", ¤ка включала: "д≥алектичну теолог≥ю"  .Ѕарта (1886-1968), –.Ўбура (1892-1971), "екзистенц≥альну теолог≥ю" ѕ.“≥лл≥ха (1886-1965), "дем≥фолог≥зоване христи¤нство" –. Ѕультмана (1884-1976), "безрел≥г≥йне христи¤нство " ƒ.Ѕонхьоффера (1906-1945). "“еолог≥¤ кризи", маючи певн≥ загальн≥ риси, в ц≥лому дуже суперечлива, тому њњ сл≥д розгл¤дати в контекст≥ анал≥зу окремих концепц≥й. ѕредставники "д≥алектичноњ теолог≥њ", перш за все Ѕарт, виступили проти основних ≥дей л≥беральноњ теолог≥њ. Ѕарт був переконаний, що джерелом в≥ри Ї Ѕог, ¤кий породжуЇ цю в≥ру через одкровенн¤, ≥ тому обгрунтуванн¤ њњ криЇтьс¤ в н≥й сам≥й. ¬≥ра, з його точки зору, Ї божественним чудом ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ д≥алогу м≥ж Ѕогом та людиною. «а Ѕартом, ≥снуЇ нездоланна в≥дм≥нн≥сть, пр≥рва м≥ж Ѕогом та людиною. Ћюдина н≥коли не зможе контактувати з Ѕогом н≥ через почутт¤, н≥ через рел≥г≥йне переживанн¤, н≥ за допомогою ≥сторичного знанн¤. јнтрополог≥зму л≥беральних теолог≥в в≥н протиставив традиц≥йний геоцентризм. Ѕог, з точки зору Ѕарта, Ч надрозумний, надприродний, неп≥знаваний ≥ несум≥рний людин≥. Ћише через ’риста або через пророк≥в та духовенство в≥н може ¤вити себе людин≥. ќсновн≥ положенн¤ "д≥алектичноњ теолог≥њ" непримиренно спр¤мован≥ проти ≥сторичного п≥дходу до Ѕ≥бл≥њ. ≤сторичному методу Ѕарт протиставл¤Ї вченн¤ про натхненн¤, зг≥дно з ¤ким теолог маЇ кр≥зь ≥сторичне бачити в≥чний дух Ѕ≥бл≥њ. —воЇр≥дно ставитьс¤ та вир≥шуЇтьс¤ в "д≥алектичн≥й теолог≥њ" ≥ проблема людини. ’ристи¤нська антрополог≥¤ дл¤ Ѕарта Ч це христолог≥¤. ѕро людину, на його думку, н≥чого не можна сказати поза њњ зв'¤зком ≥з Ѕогом. Ћюдина знаходить свою сутн≥сть лише при зустр≥ч≥ з Ѕогом, а не у в≥дносинах з ≥ншими людьми. ћожливост≥ людини обмежен≥, ≥ лише Ѕог надаЇ людським д≥¤м такого зм≥сту, ¤ким сама людина не волод≥ла ≥ волод≥ти не може. –.Ќ≥бур, ¤кий на початку своЇњ д≥¤льност≥ в основному под≥л¤в погл¤ди Ѕарта, розгл¤дав проблему людини через категор≥ю "гр≥ховност≥". Ћюдина, з його точки зору, гр≥ховна одв≥чно, в≥д природи. ÷¤ гр≥ховн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що людина неминуче прагне до запереченн¤ своЇњ залежност≥ в≥д Ѕога. ѕодоланн¤ гр≥ховност≥, вважаЇ Ќ≥бур, можливе лише в рел≥г≥йн≥й жертв≥. ” зв'¤зку з цим, важливого значенн¤ в його концепц≥њ набуваЇ рел≥г≥¤: вона покликана розкрити людин≥ гр≥ховн≥сть њњ природи, пробудити в н≥й почутт¤ провини перед Ѕогом ≥ тим самим направити њњ на шл¤х самоудосконаленн¤. ¬ ход≥ ≥стор≥њ ≥ в процес≥ ≥ндив≥дуального розвитку, вказуЇ Ќ≥бур, свобода людини зростаЇ лише щодо природи. —тосовно ж ≥стор≥њ свобода неможлива, тому що людина неспроможна правильно роз≥братис¤ в р≥зноман≥тних ≥сторичних зв'¤зках, вона нав≥ть не може мати достов≥рного знанн¤ про них. ќптим≥стичн≥шими були погл¤ди на цю проблему Ѕарта. ¬≥н надавав людин≥ свободу ≥ покладав на нењ в≥дпов≥дальн≥сть: оск≥льки Ѕог далеко (в≥ддалений ≥ в≥дд≥лений в≥д св≥ту), то людина маЇ самост≥йно приймати р≥шенн¤, д≥¤ти ≥ вт≥лювати њх у д≥йсн≥сть. “ак, у пол≥тиц≥ людина маЇ справу з людськими установами, а не з божественними, тому вона несе в≥дпов≥дальн≥сть за соц≥альн≥ насл≥дки своњх д≥й. Ќа ц≥й п≥дстав≥, Ѕарт вважав, що справжн¤ христи¤нська теолог≥¤ не маЇ зв'¤зувати свою д≥¤льн≥сть з будь-¤кою державою чи системою. Ѕарт також розр≥зн¤в сферу христинськоњ рел≥г≥њ та св≥тськоњ науки ≥ культури. ¬≥н проголошував догмати христи¤нства нев≥дпов≥дними ≥ несум≥рними з положенн¤ми та висновками науки ≥ ф≥лософ≥њ. ѕрактично це означало повне розмежуванн¤ христи¤нства з ≥ншими сферами духовноњ культури. ≤нших погл¤д≥в дотримувавс¤ протестантський теолог ≥ ф≥лософ ѕ. “≥лл≥х, ¤кий у своњй концепц≥њ намагавс¤ подолати розрив м≥ж богосл≥в'¤м та проблемами повс¤кденного житт¤. “≥лл≥х р≥шуче не погоджувавс¤ з рел≥г≥йним ≥зол¤ц≥он≥змом Ѕарта ≥ був глибоко переконаний у тому, що христи¤нська думка не може мати суттЇвого значенн¤ дл¤ сучасноњ людини, ¤кщо вона не намагаЇтьс¤ в≥дпов≥сти на т≥ питанн¤, ¤к≥ ставить перед нею житт¤. ѕ.“≥лл≥х доклав багато зусиль, щоб довести близьк≥сть Ѕога до людини, т≥сний зв'¤зок м≥ж ними. –ел≥г≥ю в≥н позначив терм≥ном "вищий ≥нтерес". “аке визначенн¤ уже пов'¤зуЇ рел≥г≥ю з людиною. Ќе заперечуючи трансцендентност≥ Ѕога, “≥лл≥х вважав, що Ѕог одночасно ≥ трансцендентний ≥ ≥манентний людин≥. —пираючись на ф≥лософ≥ю екзистенц≥ал≥зму, в≥н виводив необх≥дн≥сть рел≥г≥њ ≥з потреби особистост≥ подолати "екзистенц≥альний страх". Ћише христи¤нська рел≥г≥¤ може, вважав “≥лл≥х, надати людин≥ мужност≥ ≥ таким чином здолати екзистенц≥альний страх. ѕон¤тт¤ Ѕога у “≥лл≥ха Ч теолог≥чний синон≥м категор≥њ Ѕутт¤. ÷е бутт¤ неможливо вивести з бутт¤ речей ≥ неможливо звести до нього. як ≥ екзистенц≥ал≥сти, “≥лл≥х вважав, що бутт¤ людини Ч Їдиний ключ до бутт¤ ¤к такого. –ел≥г≥йн≥сть Ч це ≥ Ї стан граничноњ турботи про безумовний смисл Ѕутт¤, тому вона ≥ визначаЇтьс¤ “≥лл≥хом фундаментальною характеристикою людини. —проба “≥лл≥ха примирити рел≥г≥ю з сучасним св≥том вилилась у доведенн¤ того, що рел≥г≥¤ становить внутр≥шн≥й смисл духовного житт¤. « його точки зору, рел≥г≥¤ Ї сутн≥стю культури, а культура Ч вираженн¤м рел≥г≥њ. ¬се те, що реал≥зуЇтьс¤ в дос¤гненн¤х людськоњ культури, за зм≥стом Ї глибоко рел≥г≥йним. –ел≥г≥¤ н≥бито внутр≥шньо пронизуЇ ≥ особисте, ≥ сусп≥льне житт¤ людини. ѕроте за умов земноњ ≥стор≥њ або рел≥г≥¤ зовн≥шн≥м чином п≥дкор¤Ї соб≥ культуру, або культура в≥докремлюЇтьс¤ ≥ замикаЇтьс¤ в соб≥. ¬ обох випадках у духовн≥й ≥стор≥њ починаЇ д≥¤ти деструктивне начало. ≤деалом дл¤ “≥лл≥ха Ї принцип гармон≥њ рел≥г≥њ ≥ культури. Ќа в≥дм≥ну в≥д Ѕарта, в≥н не т≥льки не заперечуЇ впливу христи¤нства на св≥тську культуру, а, навпаки, вс≥л¤ко п≥дкреслюЇ цей вплив. —аме христи¤нство, на думку “≥лл≥ха, може оновити людину, забезпечити њй "нове бутт¤", ¤ке в≥н тлумачить у дус≥ христи¤нських запов≥дей. Ўирок≥ дискус≥њ в кол≥ ф≥лософ≥в викликала концепц≥¤ "дем≥фоло-г≥зованого христи¤нства", сформульована н≥мецьким богословом –.Ѕультманом. ¬≥н обірунтовуЇ ≥дею про те, що б≥блейськ≥ м≥фи Ї лише способом передач≥ зм≥сту в≥ровченн¤. ѕроте цей спос≥б, на думку Ѕультмана, уже застар≥в. ¬≥н констатуЇ, що м≥фолог≥чна картина св≥ту, ¤ка лежить в основ≥ традиц≥йного христи¤нства ≥ под≥л¤Ї св≥т на св≥т Ѕога та ангел≥в, св≥т людей, п≥дземне царство, Ї чужою й неприйн¤тною дл¤ сучасноњ людини. ѕричиною цього Ѕультман вважав те, що Ѕ≥бл≥¤ ≥ церква говор¤ть про Ѕога м≥фолог≥чною мовою, неадекватною сучасност≥. ƒл¤ подоланн¤ такоњ кризи, на його думку, необх≥дно дем≥фолог≥зувати христи¤нське вченн¤, виразивши його зм≥ст у терм≥нах людського ≥снуванн¤. ÷е тлумаченн¤ маЇ бути антрополог≥чним, екзистенц≥альним, ≥ христи¤нськ≥ м≥фи сл≥д розгл¤дати лише ¤к певн≥ способи вираженн¤ ставленн¤ людини до Ѕога. ƒл¤ людини, вважаЇ Ѕультман, Ѕог ≥снуЇ виключно у сфер≥ "я", в ≥ндив≥дуальн≥й св≥домост≥, в почутт≥ безпосередньоњ сп≥впричетност≥ до нього. Ѕог, таким чином, у¤вл¤Їтьс¤ не потойб≥чною ≥стотою, а де¤кою сутн≥стю, нерозривно пов'¤заною з людиною. Ѕог Ї трансцендентним до св≥ту, але саме в≥н визначаЇ людське ≥снуванн¤, екзистенц≥ю. ѕри цьому це ≥снуванн¤, п≥дкреслюЇ Ѕультман, може бути справжн≥м ≥ несправжн≥м. Ќесправжн≥м в≥н вважаЇ ≥снуванн¤ без в≥ри, коли людина живе у видимому св≥т≥ ≥ житт¤ њњ пройн¤те страхом, пост≥йною тривогою. Ћише в≥ра робить ≥снуванн¤ людини справжн≥м, лише завд¤ки в≥р≥ людина може прийти до зовс≥м нового розум≥нн¤ свого ≥снуванн¤, ¤ке Ї результатом з≥ткненн¤ людини з≥ словом Ѕога. —мисл рел≥г≥њ Ѕультман вбачаЇ у тому, щоб вивести людину за меж≥ реальност≥ ≥ залишити наодинц≥ з Ѕогом, залучаючи њњ тим самим до ≥стинного св≥ту. Ћюдина може бути нев≥руючою в традиц≥йному розум≥нн≥, але бути рел≥г≥йною в розум≥нн≥ Ѕультмана. ƒал≥ вс≥х у спробах пристосувати христи¤нство до сучасност≥ п≥шов н≥мецький протестантський теолог ƒ.Ѕонхьоффер. ¬≥н п≥ддав повн≥й рев≥з≥њ традиц≥йне христи¤нське в≥ровченн¤. Ѕонхьоффер виходив ≥з того, що люди все б≥льше зв≥льн¤ютьс¤ в≥д рел≥г≥њ, що в≥ра в Ѕога ¤к потойб≥чну вищу ≥стоту стаЇ дл¤ них неприйн¤тною ≥ непотр≥бною, чужою. Ќа думку Ѕонхьоффера, людство оч≥кують часи повноњ в≥дсутност≥ рел≥г≥њ. ¬≥н вводить пон¤тт¤ "повнол≥тт¤" св≥ту. ÷е такий стан, коли людина у вир≥шенн≥ ус≥х найважлив≥ших проблем навчилас¤ обходитис¤ власними силами ≥ б≥льше не маЇ потреби в ≥дењ Ѕога. Ѕог дл¤ нењ Ч не найвища трансцендентальна ≥стота, а сама д≥йсн≥сть. Ѕонхьоффер, таким чином, ставить п≥д сумн≥в основу христи¤нського в≥ровченн¤ Ч ≥дею трансцендентност≥ Ѕога. Ќа думку Ѕонхьоффера, епоха рел≥г≥њ зак≥нчилась, настала ера христи¤нства. ƒл¤ нього христи¤нство Ч це вченн¤ не про потойб≥чного, далекого в≥д св≥ту Ѕога, а вченн¤, ¤ке здатне перебудувати земне житт¤ людей ≥ ¤ке реал≥зуЇтьс¤ в повед≥нц≥ людини, у њњ в≥дносинах з ≥ншими людьми. —утн≥сть "безрел≥г≥йного христи¤нства" Ѕонхьоффера становить вимога до кожноњ людини дотримуватись принцип≥в христи¤нськоњ етики. «разком такоњ повед≥нки ≥ дл¤ христи¤н, ≥ дл¤ нехристи¤н Ѕонхьоффер вважав ≤суса ’риста, ¤кий був тим моральним ≥деалом, ¤кий закликаЇ ус≥х до. в≥дпов≥дального й розумного житт¤. Ќа його думку, ≤сус закликав не до новоњ рел≥г≥њ, а до нового житт¤. Ѕути христи¤нином, за Ѕонхьоффером, означаЇ бути людиною, а не бути рел≥г≥йним —утн≥сть христи¤нства Ѕонхьоффер вбачаЇ в любов≥ до ближнього. ѕри цьому на в≥дм≥ну в≥д оф≥ц≥йних представник≥в церкви в≥н розум≥в любов до ближнього ¤к в≥дпов≥дальн≥сть христи¤нина за все, зокрема й за оновленн¤ св≥ту христи¤нством. “ому необх≥дними ¤кост¤ми христи¤нства, на його думку, Ї не лише пок≥рн≥сть, а й оп≥р, активна д≥¤льн≥сть. ќтже, нав≥ть така коротка характеристика протестантськоњ ф≥лософ≥њ даЇ змогу вид≥лити певн≥ сп≥льн≥ дл¤ вс≥х њњ концепц≥й риси: акцентуванн¤ уваги на ≥дењ Ѕога, проблемах людини, соц≥альних проблемах тощо. ќсобливо гостро стоњть у протестантськ≥й ф≥лософ≥њ проблема Ѕога. “ут маЇмо дв≥ основн≥ тенденц≥њ: наголос на трансцендентност≥ Ѕога ( .Ѕарт) ≥ прагненн¤ наблизити Ѕога до людини, вивести його з антрополог≥чноњ природи людини (–.Ѕультман, ѕ.“≥лл≥х). «агалом протестантськ≥й ф≥лософ≥њ властивий ф≥лософський еклектизм. ќстанн≥м часом традиц≥йна рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ переживаЇ певну кризу. ¬она викликана труднощами усв≥домленн¤ сучасною людиною тих богословських догмат≥в, ¤к≥ були сформульован≥ понад тис¤чу рок≥в тому за зовс≥м ≥нших соц≥альних та духовних умов. –озвиток науки, ф≥лософ≥њ створюЇ нов≥ умови ≥ дл¤ розвитку теолог≥њ. ѕ≥дсумовуючи, вид≥лимо основн≥ ор≥Їнтац≥њ сучасноњ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ: 1) поворот в≥д геоцентризму до антропоцентризму, визнанн¤ абсолютноњ ц≥нност≥ людини; 2) спроба скоригувати рел≥г≥йну ф≥лософ≥ю ≥ науку; 3) опора теор≥њ п≥знанн¤ на так≥ теч≥њ, ¤к герменевтика, структурал≥зм та ≥н.; 4) визнанн¤ важливост≥ збереженн¤ гуман≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ культури; 5) увага до проблем сусп≥льного розвитку; 6) екумен≥стичне зближенн¤ рел≥г≥й ¤к зас≥б пом'¤кшенн¤ траг≥чних суперечностей сучасност≥. —учасна епоха породжуЇ у теолог≥в та рел≥г≥йних ф≥лософ≥в прагненн¤ оновити традиц≥йн≥ ≥дењ, тому вони все активн≥ше залучають до своњх ф≥лософських ≥нтерес≥в проблеми сусп≥льства, людини, науки, культури, цив≥л≥зац≥њ ≥ т.д.

1

Ќазва: ≈волюц≥¤ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ XX ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1974 прочитано)