‘≥лософ≥¤ > ≈кзистенц≥альна ф≥лософ≥¤ та њњ р≥зновиди

≈кзистенц≥альна ф≥лософ≥¤ та њњ р≥зновиди

ќдн≥Їю з пров≥дних теч≥й сусп≥льноњ думки XX ст. Ї екзистенц≥альна ф≥лософ≥¤, що на перший план висунула ≥дею абсолютноњ ун≥кальност≥ людського бутт¤, зосередившись навколо проблеми людини та њњ м≥сц¤ в св≥т≥, проблеми духовноњ витримки людини, ¤ка потрапила в пот≥к под≥й ≥ втратила контроль. ѕокол≥нн¤ ≥нтел≥генц≥њ, ¤ке пережило першу св≥тову в≥йну та прих≥д до влади фашизму, ц¤ ф≥лософ≥¤ зац≥кавила перш за все тим, що вона зосереджувала увагу на кризових ситуац≥¤х у житт≥ людини ≥ людства, пробувала розгл¤нути людину в умовах складних ≥сторичних випробувань. ќдн≥Їю ≥з складових частин ц≥Їњ теч≥њ став екзистенц≥ал≥зм. ƒжерела екзистенц≥ал≥зму у вченн≥ —ьорена  'Їркегора (1813-855), ¤кий першим сформулював пон¤тт¤ "екзистенц≥¤", Ч "внутр≥шнЇ" бутт¤, що поступово переходить у зовн≥шнЇ. «начно вплинули на формуванн¤ та розвиток екзистенц≥ал≥зму також "ф≥лософ≥¤ житт¤ "≥ особливо феноменолог≥¤ н≥мецького ф≥лософа ≈дмунда √уссерл¤ (1859-1938). ќсновна ≥де¤ феноменолог≥њ Ч неможлив≥сть взаЇмного зведенн¤ ≥ в той же час нерозривн≥сть св≥домост≥ ≥ людського бутт¤, особистост≥ ≥ предметного св≥ту, психоф≥зичноњ природи, соц≥уму, духовноњ культури Ч згодом трансформувалась у теор≥ю екзистенц≥ал≥зму.

” наш час екзистенц≥ал≥зм Ї найб≥льш впливовим напр¤мком гуман≥стичноњ думки, поширеним у всьому св≥т≥. ѕров≥дними представниками ц≥Їњ духовноњ теч≥њ Ї: в Ќ≥меччин≥ Ч ћарт≥н ’айдеггер (1889-1976),  арл ясперс (1883-1969); у ‘ранц≥њ Ч∆ан-ѕоль —артр (1905-1980), јльбер  амю (1913-1960), √абр≥ель ћарсель (1889-1973), ћор≥с ћерло-ѕонт≥ (1908-1961), —≥мома де Ѕовуар (1915-1986); в ≤спан≥њ Ч ’осе ќртега-≥-√асет (1883-1955); в ≤тал≥њ Ч ѕ≥кколо јббань¤но (1901- 1977); а також Ћеопольд —енгор (1906) в —енегал≥, засновник ориг≥нального екзистенц≥ал≥стського вченн¤, поширеного в ≈кватор≥альн≥й јфриц≥ ≥ на островах  ар≥бського мор¤. ѕосл≥довники екзистенц≥ал≥зму Ї також у —Ўј (”.Ѕаррет), в япон≥њ (Ќ≥с≥да, ¬асудз≥), в арабських крањнах (јбд-аль-–ахман Ѕадав≥, “ањб “≥з≥н≥,  амаль ёсеф аль-’адж) та ≥н. ≈кзистенц≥ал≥зм Ї ф≥лософським вираженн¤м глибоких потр¤с≥нь, ¤к≥ сп≥ткали зах≥дну цив≥л≥зац≥ю в XX ст. …ого приб≥чники вважають, що катастроф≥чн≥ под≥њ нов≥тньоњ ≥стор≥њ оголили нест≥йк≥сть, слабк≥сть, к≥нцев≥сть будь-¤кого людського ≥снуванн¤. —амим глибинним знанн¤м про природу людини екзистенц≥ал≥зм визнаЇ усв≥домлен≥сть нею власноњ смертност≥ й недосконалост≥. ѕредставники екзистенц≥ал≥зму не робили спроб проникнути в методолог≥чн≥ аспекти науки чи розкрити природу морал≥, рел≥г≥њ, мистецтва. ¬ центр≥ њхньоњ уваги були питанн¤ провини та в≥дпов≥дальност≥, р≥шенн¤ та вибору, ставленн¤ людини до смерт≥ тощо, а проблеми науки, рел≥г≥њ, морал≥, мистецтва ц≥кавили њх лише наст≥льки, наск≥льки вони стосувались названих питань. ќсновними проблемами екзистенц≥ал≥зму стали: людина ¤к ун≥кальна ≥стота, ф≥лософ≥¤ бутт¤, гуман≥зм, ≥стор≥¤ зах≥дно-Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, проблема свободи та в≥дпов≥дальност≥, смерт≥ ¤к найпотаЇмн≥шоњ сут≥ людського ≥снуванн¤, проблема часу ¤к характеристики людського бутт¤. Ќаша теор≥¤, п≥дкреслював ∆.-ѕ.—артр, Їдина теор≥¤, ¤ка надаЇ людин≥ г≥дност≥, Їдина теор≥¤, ¤ка не робить ≥з нењ об'Їкта. ѕан≥вн≥ в класичн≥й ф≥лософ≥њ принципи об'Їктив≥зму, на думку ’айдеггера, обумовили њњ кризу. Ћюдина, ор≥Їнтована на такий п≥дх≥д, стаЇ р≥ччю серед ≥нших речей, втрачаЇ свою ≥ндив≥дуальн≥сть. ≈кзистенц≥ал≥зм прагне ос¤гнути бутт¤ ¤к повну нерозчленовану ц≥л≥сн≥сть суб'Їкта ≥ об'Їкта. ¬≥н стверджуЇ бутт¤ ¤к безпосередню дан≥сть людського ≥снуванн¤, ¤к екзистенц≥ю, ¤ку неможливо п≥знати рац≥ональними ф≥лософськими засобами. ƒл¤ того, щоб описати структури екзистенц≥њ, ф≥лософи-екзистенц≥ал≥сти зверталис¤ до феноменолог≥чного методу ≈. √уссерл¤. ≈кзистенц≥¤, вважали ’айдеггер ≥ —артр, Ї бутт¤м, ¤ке спр¤моване до "н≥що" ≥ ¤ке усв≥домлюЇ свою к≥нцев≥сть. ¬изначаючи екзистенц≥ю через њњ ск≥нченн≥сть, екзистенц≥ал≥сти тлумачать њњ ¤к "часов≥сть", реальною точкою в≥драхунку ¤коњ Ї смерть. “ому саме час, вважаЇ ’айдеггер, Ї найсуттЇв≥шою характеристикою бутт¤. . “ри форми часу (минуле, сучасне, майбутнЇ) Ї трьома структурними елементами ≥снуванн¤. Ћюдин≥ притаманне д≥йсне ≥снуванн¤ лише в тому випадку, коли пан≥вною формою Ї майбутнЇ, а перевага сучасного призводить до розчиненн¤ у св≥т≥. —пециф≥чн≥сть екзистенц≥њ розкриваЇтьс¤ через неповторн≥сть, ун≥кальн≥сть людськоњ особи, що знаходить своЇ безпосереднЇ вт≥ленн¤ у ц≥л¤х, задумах, проектах, звернутих у майбутнЇ. ќтже, специф≥чн≥сть людськоњ екзистенц≥њ вбачаЇтьс¤ у њњ пост≥йн≥й "нац≥леност≥" на майбутнЇ. ўе одним важливим визначенн¤м екзистенц≥њ Ї трансцендуванн¤, тобто вих≥д за своњ меж≥.  .ясперс визначаЇ екзистенц≥ал≥зм ¤к ф≥лософ≥ю бутт¤ людини, ¤ка виходить за меж≥ людини. ѕроте пон¤тт¤ "трансцендентне" розгл¤даЇтьс¤ представниками екзистенц≥ал≥зму неоднозначно. « точки зору —артра ≥  амю, трансценденц≥¤ Ї "н≥що", ¤ке виступаЇ ¤к найглибша таЇмниц¤ екзистенц≥њ. ј ясперс ≥ ћарсель визнають реальн≥сть трансцендентного, пов'¤зуючи з ним житт¤ ≥ долю людини. “аке неоднозначне тлумаченн¤ трансцендентного даЇ змогу вид≥лити два основних напр¤мки в екзистенц≥ал≥зм≥: рел≥г≥йний (√.ћарсель,  .ясперс) та атењстичний (∆.-ѕ.—артр, ј. амю). ѕерший закликаЇ до руху в≥д св≥ту до Ѕога, до самозаглибленн¤, що зробить можливим дос¤гненн¤ нового, "трансцендентного" вим≥ру бутт¤. —амозаглибленн¤, ¤к стверджують представники рел≥г≥йного екзистенц≥ал≥зму, Ї розширенн¤м лише ≥ндив≥дуального "я", тому що в цьому процес≥ п≥дриваЇтьс¤ егоњстична замкнут≥сть ≥ в≥дкриваютьс¤ горизонти зв'¤зку з≥ своЇю епохою ≥ в≥чн≥стю. јтењстичний екзистенц≥ал≥зм, на думку ∆.-ѕ.—артра, Ї значно посл≥довн≥шим. ¬≥н вчить, що нав≥ть, коли Ѕога немаЇ, то все ж Ї, принаймн≥, одне бутт¤, в ¤кому ≥снуванн¤ передуЇ сутност≥, бутт¤, ¤ке ≥снуЇ до свого визначенн¤ за допомогою пон¤ть. ÷им бутт¤м Ї людина, людська реальн≥сть. «а ∆.-ѕ.—артром, людина спочатку ≥снуЇ, зустр≥чаЇтьс¤, з'¤вл¤Їтьс¤ у св≥т≥, ≥ лише пот≥м вона визначаЇтьс¤. ј дал≥ в≥н робить висновок, до екзистенц≥ал≥зм в≥ддаЇ кожн≥й людин≥ у волод≥нн¤ њњ бутт¤ ≥ покладаЇ на нењ повну в≥дпов≥дальн≥сть за ≥снуванн¤. ¬ цьому суть основного принципу екзистенц≥ал≥зму, з ¤кого випливають важлив≥ насл≥дки: немаЇ заданоњ людськоњ природи, н≥¤ка зовн≥шн¤ сила, кр≥м самого ≥ндив≥да, не може зробити його людиною. “им самим екзистенц≥ал≥зм проводить важливу ≥дею ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥ людини за все, що в≥дбуваЇтьс¤ з нею та ≥ншими людьми. –озгорнуту концепц≥ю людського бутт¤ створили н≥мецьк≥ екзистенц≥ал≥сти. “ак, у  .ясперса бутт¤ представлене ¤к: 1) предметне бутт¤; 2) екзистенц≥¤, або в≥льне людське ≥снуванн¤; 3) трансценденц≥¤ ¤к рац≥онально незбагненна межа будь-¤кого бутт¤ та мисленн¤. ≈кзистенц≥альна онтолог≥¤ багато в чому в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д класичного ф≥лософського вченн¤ про бутт¤. якщо ф≥лософи-класики розгл¤дали бутт¤ ¤к гранично широке пон¤тт¤, то першоосновою онтолог≥њ екзистенц≥ал≥зму Ї Dasein (тут Ч бутт¤). ” прац≥ ћ.’айдеггера "Ѕутт¤ ≥ час" (1927) Dasein ф≥гуруЇ ¤к пон¤тт¤, що визначаЇ бутт¤ людини. ѕоложенн¤ "Dasein Ч бутт¤ людини" та "Dasein притаманна ≥сторичн≥сть" пос≥дають центральне м≥сце в концепц≥њ ’айдеггера. ¬≥н називаЇ њх фундаментальними екзистенц≥ально-онтолог≥чними висловлюванн¤ми. ’айдеггер напол¤гаЇ на ≥сторичному розум≥нн≥ людини ≥ св≥ту, в≥рн≥ше, на розум≥нн≥ ≥сторичност≥ людини ≥ св≥ту. ¬изнаючи певну правом≥рн≥сть об'Їктив≥стського тлумаченн¤ ≥сторизму, ’айдеггер доводить, що цей погл¤д не Їдино можливий. ™ ще, на його думку, ≥ онтолог≥чний погл¤д на ≥сторичну реальн≥сть, що забезпечуЇтьс¤ феноменолог≥Їю. ‘еноменолог≥чний метод даЇ змогу розгл¤дати людину в час≥, ¤ка не Ї абсолютно п≥двладною йому, тому що за способом свого бутт¤ вона сама Ї часом. якщо сусп≥льство ≥ природа, св≥т у ц≥лому мають ≥стор≥ю, то людина сама Ї ≥стор≥Їю. ўе одн≥Їю специф≥чною рисою онтолог≥њ екзистенц≥ал≥зму Ї вид≥ленн¤ пон¤тт¤ "In-der Wet-Sein" (бутт¤-у-св≥т≥). Ѕутт¤-у-св≥т≥ розкриваЇтьс¤ через нев≥д'Їмне в≥д людини "д≥¤нн¤", ¤ке по¤снюЇтьс¤, в свою чергу, через "турботу". (“урбота характеризуЇ людське ≥снуванн¤ в ц≥лому). «а ’айдеггером, Dasein (людське бутт¤) здатне не лише ц≥кавитис¤ бутт¤м, а й дбати про себе ¤к про своЇ бутт¤, про смисл свого бутт¤. ÷≥кавим Ї також п≥дх≥д ∆.-ѕ.—артра до цих проблем. ¬≥н проанал≥зував три форми про¤ву бутт¤ людськоњ реальност≥: "бутт¤ в соб≥", "бутт¤-дл¤-себе", "бутт¤-дл¤-≥ншого". "Ѕутт¤-дл¤-себе" Ч це безпосереднЇ житт¤ самосв≥домост≥, воно виступаЇ ¤к "н≥що" щодо "бутт¤ в соб≥". "Ѕутт¤-дл¤-≥ншого" ви¤вл¤Ї фундаментальну конфл≥ктн≥сть м≥жособист≥сних в≥дносин. Ћюдина, на думку —артра, обираЇ св≥й спос≥б бутт¤ на тл≥ абсолютноњ випадковост≥ "тут Ч бутт¤", але вона тримаЇ в своњх руках ус≥ зв'¤зки з≥ св≥том. Ќе маючи змоги вибирати свою епоху, вона обираЇ себе в н≥й, своЇ м≥сце ≥ д≥¤нн¤ в н≥й. Ќаголошуючи на тому, що ≥сторична ситуац≥¤ реал≥зуЇтьс¤ лише шл¤хом людського вибору ≥ д≥њ, —артр стверджуЇ њх св≥домий характер, тим самим заперечуючи фрейд≥вську теор≥ю несв≥домого. Ћюдина в екзистенц≥ал≥зм≥ трактуЇтьс¤ ¤к ≥стота, ¤к≥й судилос¤ перебувати в ≥стор≥њ, ¤ка "закинута" в ≥стор≥ю ≥ не може прожити поза нею, поза сусп≥льством, але ¤ка в той же час здатна з ус≥Їю ст≥йк≥стю витерп≥ти саму перспективу занепаду ≥ к≥нц¤ ≥стор≥њ. ‘≥лософи-екзистенц≥ал≥сти в зв'¤зку з цим спр¤мували увагу сучасник≥в до проблеми смерт≥. ј. амю за¤вив, що основним питанн¤м ф≥лософ≥њ маЇ бути питанн¤ самогубства. ¬≥н вбачав своЇ гуман≥стичне завданн¤ у тому, щоб допомогти людин≥, ¤ка перебуваЇ у в≥дчањ, зберегти житт¤. Ќе випадково одну з основних праць ј. амю "ћ≥ф про —≥з≥фа" називають гуман≥стичним ман≥фестом. ѕроте гуман≥зм його спр¤мований не на те, щоб зробити людину щасливою, а на те, щоб зробити њњ св≥домою, в≥льною в≥д моральних ≥ пол≥тичних забобон≥в та ≥люз≥й, в≥д р≥зних догм та облудних, фальшивих ≥деолог≥й.  расота ≥ свобода, вважаЇ  амю, здатн≥ вивести людей з ≥зол¤ц≥њ, зробити њх багатими духовно, морально, чуттЇво, ≥нтелектуально, допомогти встановити соц≥альну справедлив≥сть. ≈кзистенц≥ал≥зм зд≥йснив спробу теоретично обгрунтувати свободу людини в усв≥домленн≥ та створенн≥ ≥сторичних умов дл¤ подоланн¤ в≥дчаю та страху в глобальн≥й ≥сторичн≥й ситуац≥њ, коли людство опин¤Їтьс¤ на меж≥ двох можливостей Ч вижити чи загинути. Ѕезумовно, екзистенц≥ал≥зму властив≥ ≥ де¤к≥ суперечност≥, ≥ труднощ≥ в сприйманн≥ його положень, проте в≥н мав значний вплив на зах≥дноЇвропейську ≥ св≥тову культуру. ” наш час на «аход≥ поширились дв≥ духовн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ намагаютьс¤ спиратис¤ на екзистенц≥ал≥зм. ¬они д≥стали назву "postmo-derne". ѕерша з них пов'¤зана з модерн≥стським мистецтвом, з утвердженн¤м безмежного плюрал≥зму. Ѕлижчою до екзистенц≥ал≥зму Ї друга тенденц≥¤, ¤ку означують терм≥ном "постсучасн≥сть". ћинуле тут розгл¤даЇтьс¤ ¤к передумова сучасного. ѕостсучасн≥сть в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д сучасност≥ тим, що вбачаЇ в минулому не просто передумову, й свою нев≥д'Їмну частину. ÷е злитт¤ того, що Ї, ≥ того, що було. ” книз≥ "Ѕутт¤ ≥ час" ’айдеггер проголошуЇ парадоксальну думку, що минуле, сучасне ≥ майбутнЇ Ч тотожн≥. ÷¤ думка Ї абсурдною щодо ф≥зичного часу, але вона ц≥лком правом≥рна ≥ зм≥стовна щодо часу культурно-≥сторичного (соц≥ального). ќдн≥Їю з пров≥дних у сучасн≥й зах≥дн≥й ф≥лософ≥њ Ї гуман≥тарно-антрополог≥чна ор≥Їнтац≥¤. ÷е зумовлено к≥лькома причинами: по-перше, прагненн¤м знайти альтернативу "соц≥ал≥стичному гуман≥зму"; по-друге, спробами в≥дшукати прийн¤тн≥ дл¤ зах≥дного сусп≥льства ор≥Їнтири особистого та сусп≥льного розвитку; ≥, по-третЇ, посиленн¤м антисц≥Їнтичноњ спр¤мованост≥ де¤ких теч≥й зах≥дноњ ф≥лософ≥њ. —утн≥сть антрополог≥чного п≥дходу зводитьс¤ до спроби визначити специф≥ку, основи та сфери власне людського бутт¤, людськоњ ≥ндив≥дуальност≥, творчих можливостей людини, виход¤чи ≥з самоњ людини ≥ через нењ, по¤снити ¤к њњ власну природу, так ≥ смисл та природу навколишнього св≥ту. ‘≥лософська антрополог≥¤ в широкому значенн≥ - це ф≥лософське вченн¤ про природу ≥ сутн≥сть людини. јле в даному випадку ф≥лософська антрополог≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к теч≥¤ зах≥дноњ ф≥лософ≥њ XX ст. (переважно н≥мецькоњ), що виникла в 20-х роках ¤к про¤в загального "антрополог≥чного перевороту", що в≥дбувавс¤ в перш≥й чверт≥ нашого стор≥чч¤ в зах≥дноЇвропейськ≥й ф≥лософ≥њ. ќсновними представниками ц≥Їњ теч≥њ Ї: ћ.Ўелер (1874-1928), √.ѕлеснер (1892-1985), ј.√елен (1904-1976), ≈.–отхакер (1888-1965), Ќ.≈.’енгстенберг (нар.1904), ќ.ƒ.Ѕольнов (нар.1903). ≤дейними джерелами ф≥лософськоњ антрополог≥њ були ф≥лософ≥¤ н≥мецького романтизму та "ф≥лософ≥¤ житт¤". ƒл¤ методолог≥чного обгрунтуванн¤ ≥ безпосереднього анал≥зу р≥зноман≥тних про¤в≥в людськоњ сутност≥ представники ф≥лософськоњ антрополог≥њ широко застосовують де¤к≥ принципи трансцендентал≥зму  анта та неокант≥анства, трансцендентальноњ феноменолог≥њ √уссерл¤ та трансцендентальноњ анал≥тики людського бутт¤ ’айдеггера. ѕредставники ф≥лософськоњ антрополог≥њ трактують њњ ¤к науку про метаф≥зичне походженн¤ людини, про њњ ф≥зичне, псих≥чне, духовне начала в св≥т≥, про т≥ сили ≥ тенденц≥њ, ¤к≥ рухають нею ≥ ¤к≥ вона приводить у рух. —пец≥альн≥ науки про людину, нав≥ть у њх Їдност≥, на думку Ўелера, не дають ч≥ткого у¤вленн¤ про сутн≥сть людини, не про¤снюють њњ. «а цих умов завданн¤ ф≥лософськоњ антрополог≥њ пол¤гаЇ в тому, щоб ч≥тко показати, ¤ким чином ≥з основноњ структури людського бутт¤ випливають ус≥ специф≥чн≥ монопол≥њ, звершенн¤ й справи людини: мова, сов≥сть, ≥нструменти, збро¤, ≥дењ справедливого й несправедливого, держава, кер≥вництво, мистецтво, м≥ф, рел≥г≥¤, наука, ≥сторичн≥сть та сусп≥льн≥сть. ‘≥лософська антрополог≥¤ маЇ об'Їднати конкретно-наукове, предметне вивченн¤ р≥зноман≥тних стор≥н ≥ сфер людського бутт¤ з ц≥л≥сним ф≥лософським його ос¤гненн¤м, тобто шл¤хом об'Їктивного осмисленн¤ та використанн¤ нового наукового знанн¤ в≥дновити ц≥л≥сний ф≥лософський образ людини. ќтже, центральним питанн¤м ц≥Їњ ф≥лософськоњ теч≥њ Ї питанн¤ про сутн≥сть людини. Ќ≥мецький ф≥лософ √.ѕлеснер п≥дкреслював, що це питанн¤ (про сутн≥сть людини) можна розгорнути в двох напр¤мах: горизонтально, тобто в напр¤м≥, ¤кий визначаЇтьс¤ пошуками людиною њњ зв'¤зк≥в ≥з св≥том, в њњ д≥¤нн¤х та стражданн¤х; ≥ вертикально, тобто в напр¤м≥, що виникаЇ внасл≥док њњ природного становища в св≥т≥ ¤к орган≥зму в р¤д орган≥зм≥в. ћожна спод≥ватись на ц≥л≥сне охопленн¤ обома цими напр¤мами людини ¤к суб'Їкт-об'Їкта природи, не розд≥л¤ючи њњ в штучних абстракц≥¤х. ќб'Їднуючим началом ф≥лософськоњ антрополог≥њ, ¤к бачимо, Ї проблема людини. ѕроте, в цьому принципово Їдиному ц≥л≥сному ф≥лософському напр¤мку сп≥в≥снують в≥дносно самост≥йн≥ антрополог≥чн≥ концепц≥њ: 1) б≥олог≥чна (√елен, ѕортман); 2) культуролог≥чна (–отхакер, Ћандман); 3) рел≥г≥йна (Ўелер, ’енгстенберг); ј) педагог≥чна (Ѕольнов). ѕрактично вс≥ вони виход¤ть ≥з основноњ тези Ўелера про принципову протилежн≥сть людини ≥ тварини. якщо тварина одв≥чно ≥ всеб≥чно залежить в≥д природних пот¤г≥в та прив'¤зана до конкретного середовища, умов свого житт¤, то людина Ї в≥льною, незалежною ≥стотою, повед≥нка ¤коњ строго ≥ однозначно не зумовлюЇтьс¤ природною доц≥льн≥стю, що даЇ њй можлив≥сть ставитись до предмета своЇњ творчост≥ з певною пом≥ркован≥стю. «г≥дно з б≥олог≥чною концепц≥Їю людина Ї "б≥олог≥чно недостатньою" ≥стотою, оск≥льки њй не вистачаЇ ≥нстинкт≥в. ¬она "не завершена" ≥ "не закр≥плена" у тваринно-б≥олог≥чн≥й орган≥зац≥њ, атому ≥ не маЇ можливост≥ вести виключно природне ≥снуванн¤. Ћюдина в≥ддана сама соб≥ ≥ тому змушена шукати в≥дм≥нн≥ в≥д тваринних засоби в≥дтворенн¤ свого житт¤. √елен вважав, що ≥стор≥¤, сусп≥льство та його установи Ч це форми доповненн¤ б≥олог≥чноњ недостатност≥ людини, ¤к≥ реал≥зують њњ нап≥в≥нстинктивн≥ спр¤муванн¤. √елен заперечуЇ положенн¤ про ≥сторичний характер процесу руйнуванн¤ системи ≥нстинкт≥в у людини, вважаючи цей процес одв≥чною ≥ орган≥чною характеристикою людськоњ природи. ¬≥н намагавс¤ довести, що саме в антисусп≥льн≥й та протиприродн≥й повед≥нц≥ людини ≥ утверджуЇтьс¤ њњ родова сутн≥сть. ≤ дал≥ в≥н робить висновок, що становленн¤ ц≥Їњ сутност≥ розриваЇ зв'¤зок ≥з природними передумовами антропосоц≥огенезу. ≤нший представник ф≥лософськоњ антрополог≥њ Ч ѕлеснер вважаЇ, що дл¤ по¤сненн¤ людини не може бути використане таке пон¤тт¤, ¤к "б≥олог≥чно недостатн¤ ≥стота". “им самим в≥н констатуЇ обмежен≥сть б≥олог≥чноњ концепц≥њ ≥ пропонуЇ своЇ баченн¤ сутност≥ людини. ѕрироду людини ѕлеснер визначаЇ на основ≥ анал≥зу б≥оф≥зичних аспект≥в њњ ≥снуванн¤ та даних науки про дух ≥ культуру. «астосовуючи методолог≥чн≥ принципи ѕлеснера, ф≥лософська антрополог≥¤ в ц≥лому висуваЇ вимогу побудови концепц≥й, в≥льних в≥д засилл¤ ≥ емп≥ричних, чисто апр≥орних п≥дход≥в, в≥д необгрунтованих метаф≥зичних тлумачень людськоњ природи. «начною м≥рою це знайшло в≥дображенн¤ в культуролог≥чн≥й концепц≥њ сучасноњ ф≥лософськоњ антрополог≥њ. (ќсновний представник ц≥Їњ теч≥њ н≥мецький ф≥лософ ≈.–отхакер розробл¤в концепц≥ю людини п≥д впливом ≥дењ ≥сторичноњ обумовленост≥ п≥знанн¤, теор≥њ наук про дух. ¬≥н намагавс¤ по¤снити людину в ус≥й ѓѓ ц≥л≥сност≥, висунути таку трактовку њњ природи, в ¤к≥й емп≥рична предметн≥сть ≥ духовна суб'Їктивн≥сть були б орган≥чно поЇднан≥. «авданн¤, за –отхакером, пол¤гаЇ в подоланн≥ абсолютизац≥њ ¤к предметност≥, так ≥ духовност≥ людини, у розгл¤д≥ њњ ¤к живоњ ≥ творчоњ ≥сторичноњ особистост≥. ќстанн¤, на його думку, маЇ три складов≥: по-перше, тваринне житт¤ людини; по-друге, визначене пориванн¤ми та почутт¤ми ¬оно; по-третЇ, мисл¤че ≥ самоусв≥домлене "я". ќсновну увагу –отхакер прид≥л¤в позитивному визначенню свободи людини, њњ в≥дкритост≥ св≥ту, њњ д≥¤льноњ активност≥. Ћюдина у нього Ї творцем ≥ нос≥Їм культури. ј культура розгл¤даЇтьс¤ ¤к специф≥чна форма висловленн¤ творчоњ в≥дпов≥д≥ особистост≥ на виклик природи, ¤к стиль житт¤ ≥ спос≥б ор≥Їнтац≥њ у св≥т≥. ѕогоджуючись ≥з загальною дл¤ ф≥лософськоњ антрополог≥њ характеристикою людини ¤к ≥стоти, що сприймаЇ зовн≥шн≥й св≥т ≥з певноњ дистанц≥њ, –отхакер заперечуЇ, що людина внасл≥док своЇњ в≥дкритост≥ св≥тов≥ не маЇ навколишнього середовища, середовища проживанн¤. ÷ю проблему в≥н вир≥шуЇ таким чином: конкретно-≥сторичн≥ культури в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥дпов≥дно до њхн≥х вим≥р≥в в≥дб≥рков≥стю, тобто кожна маЇ певний "культурний пор≥г", ¤кий пропускаЇ лише те, що може мати значенн¤ дл¤ власного стилю житт¤ ≥ндив≥да. Ћюдина, на його думку, маЇ св≥т, ¤кий в результат≥ њњ д≥¤льност≥ лише тод≥ звужуЇтьс¤ до певного "середовища проживанн¤", коли ≥з загального св≥тового ц≥лого вичленовуютьс¤ певн≥ "духовн≥ ландшафти". ўе одн≥Їю ориг≥нальною концепц≥Їю, що сформувалась у рамках ф≥лософськоњ антрополог≥њ, Ї рел≥г≥йна. ¬ н≥й в≥дтворюютьс¤ та розвиваютьс¤ шелер≥вськ≥ у¤вленн¤ про "об'Їктивн≥сть" людського духу, про його здатн≥сть до неупередженого ставленн¤ до св≥ту. Ќа думку Ўелера, людин≥ властива де¤ка природжена прихильн≥сть, любовне ставленн¤ до речей, до ≥нших людей, ¤ку неможливо вивести з њњ б≥оф≥зичноњ природи. —утн≥сть цього ставленн¤ кор≥нитьс¤ у т≥сному зв'¤зку з божественним актом любов≥ або з де¤кою загальною основою ус≥х речей, де укор≥нен≥ ≥ житт¤, ≥ духовне начало. ќтже, вважаЇ Ўелер, становленн¤ людини ¤к духовноњ ≥стоти Ї одночасно вт≥ленн¤м, зд≥йсненн¤м божественного в людин≥. 139 ≤нший представник рел≥г≥йноњ антрополог≥њ ’енгстенберг розгл¤дав людину ¤к ≥стоту, в≥дкриту дл¤ "н≥що" ≥ дл¤ неск≥нченност≥. «в≥дси випливають, на його думку, три основн≥ способи повед≥нки: об'Їктивний, необ'Їктивний, утил≥тарний. Ћюдина в≥льна в прийн¤тт≥ р≥шенн¤ на користь одного з цих способ≥в, але, будучи змушеною приймати р≥шенн¤, вона одночасно примушуЇтьс¤ ≥ стосовно свободи. ¬ своњх м≥ркуванн¤х про людину, њњ еволюц≥ю ’енгстенберг ставить перед собою завданн¤ об'Їднати еволюц≥ю ≥ вченн¤ про рел≥г≥йне створенн¤ св≥ту. ѕредставники рел≥г≥йноњ антрополог≥њ стали на позиц≥њ ≥ррац≥онал≥зму, за¤вили про неп≥знаван≥сть людини, протиставили анал≥зов≥ њњ соц≥альноњ сутност≥ пошук њњ споконв≥чноњ природи, ¤ка розкриваЇтьс¤ в "життЇвому св≥т≥" людини, неп≥двладному розуму та ц≥леспр¤мо-ваному впливу. ≤, нарешт≥, четверта концепц≥¤ ф≥лософськоњ антрополог≥њ Ч ф≥лософсько-педагог≥чна Ч значною м≥рою представлена вченн¤м ќ.‘. Ѕольнова. ¬≥н прагне ос¤гнути людське житт¤ з огл¤ду на саме житт¤, виключаючи ус≥ зовн≥шн≥ зв'¤зки та в≥дносини. ≈кзистенц≥ал≥зм, на думку Ѕольнова, виникаЇ саме в пер≥од переоц≥нки ц≥нностей, коли все ставитьс¤ п≥д сумн≥в ≥ опору можна знайти лише в самому соб≥. ¬их≥д ≥з кризи в≥н вбачаЇ у в≥дновленн≥ зв'¤зк≥в ≥з зовн≥шньою реальн≥стю. “акою реальн≥стю виступають передус≥м ≥нш≥ люди, людське сусп≥льство з≥ своњми установами, сили духовного св≥ту. ƒл¤ того щоб жити, людина маЇ визначити свою м≥ру житт¤, ¤ка Ї ≥ндив≥дуальною дл¤ кожноњ людини. ÷¤ стала величина виступаЇ критер≥Їм людського ≥снуванн¤. Ѕольнов вважаЇ, що в даний час люд¤ност≥ загрожують три основн≥ фактори: нестримне прагненн¤ до усп≥ху, розчиненн¤ окремого у масовому, деградац≥¤ людини ≥ перетворенн¤ њњ на простий об'Їкт. ѕри цьому останнЇ зд≥йснюЇтьс¤ в тотал≥тарних системах або в системах, що ман≥пулюють думкою. “ому важливим завданн¤м Ї вихованн¤ в особ≥ зд≥бностей ≥ здатност≥ до самост≥йного м≥ркуванн¤ та судженн¤. —уттЇвими рисами люд¤ност≥, на думку Ѕольнова, Ї сп≥вчутт¤, доброта, справедлив≥сть ≥ терпим≥сть. ƒл¤ того, щоб вр¤тувати люд¤н≥сть, необх≥дно зберегти так≥ риси. ÷е Ч мета ≥сторичного процесу. ќтже, представники ф≥лософськоњ антрополог≥њ, розробл¤ючи своњ вченн¤, полем≥зуючи з ≥ншими теч≥¤ми, наголошують на необх≥дност≥ ос¤гненн¤ природи бутт¤ ≥ перш за все людського бутт¤. ѕроте, ¤к правило, антрополог≥чна ц≥л≥сн≥сть людини розгл¤даЇтьс¤ поза њњ практичними в≥дносинами з природою та ≥сторичною реальн≥стю. —воЇр≥дним синтезом екзистенц≥альноњ та рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ Ї персонал≥зм, основна характерна риса ¤кого Ч атењстична тенденц≥¤, що визнаЇ особист≥сть та њњ духовн≥ ц≥нност≥ вищим смислом земноњ 140 цив≥л≥зац≥њ. ќсновн≥ представники персонал≥зму: ѕ.ѕ.Ѕоун (1847-1910), –.“.‘люелл≥нг (1871-1960), «.Ў.Ѕрайтмен (1884-1954), ћ.”. алк≥нс (1863-1930) у —Ўј; ’.”. ерр (1857-1931) - в јнгл≥њ; ¬.Ўтерн (1871-1938) - у Ќ≥меччин≥; ≈.ћуньЇ (1905-1950), ∆.Ћакpya (1900-1986) Ч у ‘ранц≥њ та ≥нш≥. ѕредметом ф≥лософського досл≥дженн¤ в персонал≥зм≥ Ї творча суб'Їктивн≥сть людини. « точки зору персонал≥ст≥в, у XX ст. концепц≥¤ми, що найб≥льш одухотворен≥ особист≥сними ≥де¤ми, Ї персонал≥зм, екзистенц≥ал≥зм та марксизм. ≈кзистенц≥ал≥зм зац≥кавлений в ос¤гненн≥ внутр≥шнього житт¤ людини, марксизм Ч њњ ≥манентних характеристик. ¬ об'Їднанн≥ цих концепц≥й та њх переосмисленн≥ через основн≥ принципи персонал≥зму ф≥лософи-персонал≥сти вбачають шл¤х до створенн¤ справжньоњ ф≥лософ≥њ сучасност≥. ѕосл≥довн≥ персонал≥стськ≥ вченн¤ в зах≥дн≥й ф≥лософ≥њ розробл¤ютьс¤ американськими та французькими ф≥лософами ≥ складають дв≥ пров≥дн≥ тенденц≥њ в персонал≥зм≥. ѕерша тенденц≥¤ Ч американська персонал≥стська ф≥лософ≥¤ характеризуЇтьс¤ ¤к найб≥льш абстрактне академ≥чне вченн¤. "ќсобист≥сть" в американському персонал≥зм≥ трактуЇтьс¤ ¤к неповторна, ун≥кальна суб'Їктивн≥сть, спр¤мована на творенн¤ сусп≥льного св≥ту. ≤стор≥¤ людства у¤вл¤Їтьс¤ ¤к одноб≥чний розвиток особист≥сного начала, в ход≥ ¤кого людина дос¤гаЇ найвищого блаженства в Їднанн≥ з Ѕогом. "ѕерсона", з точки зору американського персонал≥зму, Ч це особливий "св≥т у соб≥", замкнутий дл¤ ≥нших створених особистостей ≥ в≥дкритий лише дл¤ всев≥даючого творц¤. "ѕерсона" за своЇю природою н≥коли не буваЇ об'Їктом, тому що повне зануренн¤ њњ в св≥т речей означало б дл¤ нењ втрату духовноњ ун≥кальност≥. "ѕерсона", таким чином, Ч це складна д≥¤льна духовна система людини, внутр≥шн≥й динам≥чний св≥т њњ особистоњ св≥домост≥, апр≥орний щодо предметного св≥ту. јмериканськ≥ персонал≥сти тверд¤ть, що ≥снують лише особистост≥ ≥ те, що вони створюють, тому будь-¤ка реальн≥сть Ї, врешт≥-решт, особист≥сною. —пециф≥чною рисою цього напр¤мку Ї прагненн¤ об'Їднати протилежн≥ типи ф≥лософського мисленн¤ Ч сц≥Їнтистського та екзистенц≥ально-антрополог≥чного. “радиц≥йна проблема рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ Ч обгрунтуванн¤ союзу рел≥г≥њ та науки Ч виступаЇ в американському персонал≥зм≥ у форм≥ поЇднанн¤ сц≥Їнтизму та антисц≥Їнтизму. Ќаука, на думку персонал≥ст≥в, стверджуЇ рац≥ональн≥сть св≥ту та всезагальн≥сть закон≥в природи. Ќаукове знанн¤ здобуваЇтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ в св≥т≥ речей. јле людина не може бути щасливою внасл≥док задоволенн¤ лише матер≥альних потреб. ¬она прагне зрозум≥ти, ос¤гнути глобальний смисл ≥стор≥њ, намагаЇтьс¤ дос¤гти щаст¤ шл¤хом морального самовдосконаленн¤. ¬ ц≥лому, розгл¤даючи американський персонал≥зм, сл≥д виокремити так≥ його особливост≥: 1) в центр≥ ф≥лософських ≥нтерес≥в лежить рел≥г≥йно-етична проблематика; 2) основна увага прид≥л¤Їтьс¤ питанн¤м свободи та морального вихованн¤. ћоральне самовдосконаленн¤ громад¤нина веде до сусп≥льства гармон≥њ особистостей Ч це основна ≥де¤ американського персонал≥зму. ƒруга тенденц≥¤ Ч французький персонал≥зм Ч характеризуЇтьс¤ ¤к соц≥ально-активна ф≥лософська доктрина, що використовуЇ феноменолог≥чно-екзистенц≥альн≥ традиц≥њ в ƒосл≥дженн≥ специф≥ки людського бутт¤. ѕрихильники ц≥Їњ концепц≥њ намагалис¤ переосмислити проблему людини через призму нов≥тн≥х дос¤гнень сучасноњ науки та соц≥альноњ практики. ‘ранцузьк≥ персонал≥сти вважають, що дл¤ особистост≥ характерн≥ три основн≥ риси в њх д≥алектичн≥й взаЇмод≥њ: по-перше, екстер≥оризац≥¤ Ч самозд≥йсненн¤, самовт≥ленн¤ людини в зовн≥шньому св≥т≥; по-друге, ≥нтер≥оризац≥¤ Ч внутр≥шн¤ зосереджен≥сть ≥ндив≥да, його духовний св≥т, звернен≥сть до початкових, глибинних шар≥в власного "я"; по-третЇ, трансценденц≥¤ Ч внутр≥шн≥й принцип особист≥сного бутт¤, ¤кий однаковою м≥рою поширюЇтьс¤ ¤к на д≥¤льн≥сть людини щодо освоЇнн¤ та осмисленн¤ зовн≥шнього св≥ту, так ≥ на внутр≥шнЇ житт¤ особистост≥, Ч це ос¤гненн¤ вищих божественних ц≥нностей Ч ≤стини,  раси, ƒобра. ” розум≥нн≥ французькими персонал≥стами особистост≥ одн≥Їю з головних Ї думка про "прилучене" ("приЇднане") ≥снуванн¤, тобто активний д≥алог христи¤н ≥з сучасн≥стю, залученн¤ в≥руючих людей до сусп≥льних рух≥в, де рел≥г≥йне св≥торозум≥нн¤ маЇ бути конструктивним фактором перетворенн¤ св≥ту на гуман≥стичних засадах. јкцентуючи увагу на виховн≥й функц≥њ особист≥сноњ ф≥лософ≥њ, персонал≥сти значну увагу прид≥л¤ють проблем≥ особист≥сного сп≥лкуванн¤. —усп≥льству ¤к сукупност≥ форм сп≥льноњ д≥¤льност≥, що склалис¤ ≥сторично, ф≥лософи-персонал≥сти протиставл¤ють сусп≥льство особистостей, у ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ об'Їднанн¤ людей "по той б≥к сл≥в та систем". ƒл¤ французького персонал≥зму, завд¤ки значному впливу марксистськоњ теор≥њ, характерна тенденц≥¤ до розум≥нн¤ соц≥альноњ обумовленост≥ особист≥сного ≥снуванн¤. —оц≥альна концепц≥¤ персонал≥стськоњ ф≥лософ≥њ базувалас¤ на критичному анал≥з≥ кап≥тал≥стичноњ та соц≥ал≥стичноњ сусп≥льних систем, њхн≥х негативних та позитивних стор≥н. —оц≥альна ф≥лософ≥¤ французького персонал≥зму розробл¤Ї проект новоњ цив≥л≥зац≥њ, де долаютьс¤ недол≥ки та закр≥плюютьс¤ дос¤гненн¤ реально ≥снуючих сусп≥льних систем. « 1977 р. в теор≥њ французького персонал≥зму переважаЇ ор≥Їнтац≥¤ на вченн¤ про пост≥ндустр≥альне сусп≥льство. ќсоблив≥стю соц≥ального вченн¤ персонал≥зму Ї також наданн¤ переваги у визначенн≥ основ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ житт¤ особистост≥ та њњ духовним ор≥Їнтац≥¤м. ћ≥ж американським та французьким персонал≥змом Ї певн≥ в≥дм≥нност≥ ≥ в розум≥нн≥ соц≥альних проблем. ѕерший напр¤мок наголошуЇ на констатац≥њ кризи зах≥дного сусп≥льства та людини, п≥дм≥нюючи соц≥альну проблематику завданн¤м самовдосконаленн¤ особистост≥. ј другий акцентуЇ основну увагу саме на соц≥альн≥й доктрин≥. –озгл¤даючи персонал≥стську ф≥лософ≥ю, сл≥д також зупинитись на такому њњ вар≥ант≥, ¤к "д≥алог≥чний персонал≥зм", ¤кий Ї своЇр≥дним поЇднанн¤м екзистенц≥ал≥зму, ф≥лософськоњ антрополог≥њ, класичного персонал≥зму та д≥алектичноњ теолог≥њ. ѕредставником ц≥Їњ теч≥њ Ї Їврейський рел≥г≥йний ф≥лософ ћ.Ѕубер (1878-1965). …ого "д≥алог≥чний персонал≥зм" базуЇтьс¤ на ф≥лософ≥њ м≥жособист≥сних в≥дносин, ¤ка м≥стить в соб≥ роздуми про двоњст≥сть людського "я", в≥дчужен≥сть особистост≥ в≥д природного та соц≥ального св≥ту, екзистенц≥альну провину ≥ндив≥да. ћ.Ѕубер говорив, що найкраще п≥дготовлена до самоп≥знанн¤ людина, ¤ка почуваЇ себе самотньою, тобто та, ¤ка чи за складом характеру, чи п≥д впливом дол≥, чи внасл≥док ≥ того, й ≥ншого лишилась наодинц≥ з собою, з≥ своњми проблемами, ≥ ¤к≥й поталанило в ц≥й спустошлив≥й самотност≥ зустр≥тись ≥з собою, у власному "я" побачити людину взагал≥, а у власних проблемах Ч загальнолюдську проблематику. ћ.Ѕубер розр≥зн¤Ї два основних св≥ти, обумовлених ставленн¤м ≥ндив≥да до навколишньоњ д≥йсност≥. ѕерший св≥т базуЇтьс¤ на в≥дношенн≥ "я-¬оно". ¬ ньому людина сприймаЇ оточуюч≥ њњ предмети та ≥нших людей ¤к безособов≥ об'Їкти. ј другий св≥т базуЇтьс¤ на в≥дношенн≥ "я-“и" ≥ передбачаЇ становленн¤ нев≥дчужених, одухотворених зв'¤зк≥в м≥ж людиною та њњ оточенн¤м. «а допомогою вид≥ленн¤ цих св≥т≥в Ѕубер намагаЇтьс¤ розкрити специф≥ку людського бутт¤. —в≥т в≥дносин, на думку Ѕубера, складаЇтьс¤ ≥з трьох сфер житт¤: 1) ф≥зичноњ ( осмос), ¤ка св≥дчить про взаЇмозв'¤зок людини з природою; 2) псих≥чноњ (≈рос), ¤ка вказуЇ на зв'¤зок з ≥ншими людьми; 3) поетичноњ (Ћогос), ¤ка передбачаЇ зв'¤зок людини з духовними сутност¤ми. ¬с≥ сфери життЇд≥¤льност≥ людини в своњй ц≥л≥сност≥ складають бутт¤, в ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ ≥снуванн¤ людини, д≥алог м≥ж людьми, м≥ж ≥ндив≥дом ≥ навколишн≥м св≥том, м≥ж особист≥стю ≥ Ѕогом, «авданн¤ ф≥лософ≥њ ћ.Ѕубер вбачаЇ у спростуванн≥ ≥люз≥й, розкритт≥ людин≥ њњ власного ставленн¤ до самоњ себе, до ≥нших людей, до Ѕога; у зм≥н≥ способу житт¤ через ви¤вленн¤ д≥алог≥чноњ природи людського бутт¤; в усуненн≥ можливих перешкод, що сто¤ть на шл¤ху формуванн¤ щиросердних в≥дносин м≥ж людьми. ” наш час, незважаючи на соц≥альну доктрину, персонал≥стськ≥ вченн¤ втратили св≥й вплив. ѕроблематика персонал≥зму розробл¤Їтьс¤ екзистенц≥ал≥змом, ф≥лософською антрополог≥Їю, феноменолог≥Їю, герменевтикою. ѕ≥дсумовуючи сказане, п≥дкреслимо де¤к≥ особливост≥ екзистенц≥альноњ ф≥лософ≥њ: екзистенц≥альна ф≥лософ≥¤ Ч це ц≥л≥сний ≥дейний рух, сконцентрований навколо проблеми людини, що сформувавс¤ на ≥сторичному грунт≥ соц≥альних криз XX ст., екзистенц≥альна ф≥лософ≥¤ спробувала в≥дшукати теоретико-методолог≥чн≥ шл¤хи до комплексного вивченн¤ людини.

1

Ќазва: ≈кзистенц≥альна ф≥лософ≥¤ та њњ р≥зновиди
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3441 прочитано)