‘≥лософ≥¤ > ћарксистська ф≥лософ≥¤

ћарксистська ф≥лософ≥¤

Ќаступним етапом розвитку св≥товоњ ф≥лософськоњ думки стала марксистська ф≥лософ≥¤, ¬она сформувалась на багатому грунт≥ попередн≥х ф≥лософських систем. як це нер≥дко буваЇ в ≥стор≥њ, з одного боку, њњ по¤ва була обумовлена попередн≥ми вченн¤ми, а з другого Ч стала њх д≥алектичним запереченн¤м. ћарксистська ф≥лософ≥¤, ≥ в цьому одна з њњ специф≥чних рис, виникла ¤к складова б≥льш широкого вченн¤ Ч марксизму. ƒо його складу, кр≥м ф≥лософського вченн¤, входить також теор≥¤ економ≥чного розвитку сусп≥льства Ч пол≥тична економ≥¤ ≥ теор≥¤ соц≥ально-пол≥тичного розвитку Ч "науковий комун≥зм". ÷≥ три складов≥ нового св≥тобаченн¤ внутр≥шньо взаЇмопов'¤зан≥, доповнюють одна одну ≥ зрозум≥ти ф≥лософське вченн¤ марксизму можна лише в контекст≥ њх взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмод≥њ. ћарксизм Ч одна з небагатьох спроб в ≥стор≥њ людства дати ц≥л≥сне розум≥нн¤ об'Їктивного св≥ту та м≥сц¤ ≥ рол≥ людини в ньому, показати взаЇмозв'¤зок матер≥ального ≥ духовного св≥т≥в, об'Їктивного ≥ суб'Їктивного, природи ≥ сусп≥льства, розкрити найзагальн≥ш≥ закони розвитку природи, сусп≥льства та людського мисленн¤. ѕричому, Ч це спроба по¤снити ≥ зм≥нити св≥т на практиц≥ в≥дпов≥дно до сформульованих ц≥лей та ≥деал≥в водночас. Ѕатьк≥вщина марксизму Ч Ќ≥меччина. …ого творц≥ Ч  арл ћаркс (Ў8-1883 pp.) ≥ ‘р≥др≥х ≈нгельс (1820-1895 pp.); час створенн¤ Ч 40-≥ роки XIX ст. ¬иникненн¤ марксизму було детерм≥новано конкретними соц≥ально-економ≥чними ≥ пол≥тичними передумовами. ¬ к≥нц≥ XVIII ст. в јнгл≥њ, на той час економ≥чно найрозвинен≥ш≥й крањн≥ ™вропи, почавс¤ промисловий переворот, ¤кий у XIX ст. охопив ≥нш≥ Ївропейськ≥ держави. «ростав обс¤г промислового виробництва, будувались нов≥ фабрики, зб≥льшувалась чисельн≥сть найманих роб≥тник≥в. Ќа зм≥ну феодал≥зму широким фронтом ≥шов кап≥тал≥зм. ‘ормувались нов≥ класи Ч буржуаз≥¤ ≥ пролетар≥ат. ƒедал≥ сильн≥шою ставала експлуатац≥¤ найманоњ прац≥ з боку буржуаз≥њ, глибшала безодн¤ м≥ж багатством ≥ б≥дн≥стю. ¬ середовищ≥ роб≥тничого класу зростаЇ незадоволенн¤ станом справ. ѕоступово воно переростаЇ у страйки, орган≥зован≥ виступи проти ≥снуючого економ≥чного та пол≥тичного ладу. ƒе¤к≥ з них набувають великого резонансу. —еред них Ч повстанн¤ ткач≥в у м.Ћ≥он≥ (‘ранц≥¤) в 1831 p. ≥ 1834 p., с≥лезьких ткач≥в (Ќ≥меччина) у 1844 p., революц≥йний рух англ≥йських роб≥тник≥в за демократизац≥ю державного устрою (чартизм) у 1830-1840 pp. —оц≥альн≥ конфл≥кти та потр¤с≥нн¤ цього пер≥оду, законом≥рно, викликали у св≥домост≥ роб≥тник≥в та прогресивноњ ≥нтел≥генц≥њ багато соц≥ально-ф≥лософських запитань: чи може бути сусп≥льство справедливим, без експлуатац≥њ людини людиною, ≥ ¤к цього дос¤гти; ¤к≥ перспективи розвитку сусп≥льства ≥ що Ї його метою; ¤к можна використати знанн¤ про навколишню д≥йсн≥сть на користь ус≥м люд¤м; чому спроби реал≥зувати на практиц≥ ≥деали —вободи, ўаст¤, –≥вност≥, Ѕратерства,  раси зак≥нчуютьс¤ крахом та ≥н. ћарксизм в ц≥лому ≥ його ф≥лософ≥¤ зокрема виникаЇ у вигл¤д≥ системи ≥дей, принцип≥в, теор≥й, ¤ка прагне дати в≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤. ¬елику роль у формуванн≥ марксистського ф≥лософського баченн¤ св≥ту в≥д≥грав бурхливий розвиток природознавства. ќсобливе м≥сце тут належить трьом великим науковим в≥дкритт¤м першоњ половини XIX ст., ¤к≥ дали можлив≥сть зробити р¤д нових, принципово важливих ф≥лософських висновк≥в, спри¤ли утвердженню д≥алектичного способу мисленн¤. 1. Ќа початку 40-х рок≥в XIX ст. н≥мецький природознавець ё.ћайЇр в≥дкрив закон збереженн¤ ≥ перетворенн¤ енерг≥њ, зг≥дно з ¤ким р≥зн≥ види енерг≥њ (механ≥чна, теплова, електромагн≥тна, грав≥тац≥йна та ≥н.), маючи ¤к≥сну специф≥ку, взаЇмод≥ють м≥ж собою ≥ можуть переходити з одного виду в ≥нший. ѕри цьому к≥льк≥сно енерг≥¤ не знищуЇтьс¤, а лише набуваЇ ≥ншоњ м≥ри, по-≥ншому про¤вл¤Їтьс¤. «годом цей закон назвуть першим законом термодинам≥ки. «а 100 рок≥в до ћайЇра великий рос≥йський вчений ћ.Ћомоносов в≥дкрив закон збереженн¤ ≥ перетворенн¤ речовини. ¬≥дкритт¤ закону збереженн¤ ≥ перетворенн¤ енерг≥њ у поЇднанн≥ ≥з законом збереженн¤ й перетворенн¤ речовини стало науковою основою дл¤ ф≥лософських висновк≥в про нестворюван≥сть ≥ незнищуван≥сть матер≥њ та руху, Їдн≥сть р≥зноман≥тних форм руху, њх взаЇмод≥ю ≥ взаЇмоперех≥д. 2. ” 1838-1839 pp. н≥мецькими б≥ологами “.Ўванном ≥ ћ.Ўлейденом була створена кл≥тинна теор≥¤ живоњ речовини. ‘акт ≥снуванн¤ кл≥тин був в≥домий ще в XVII ст., але т≥льки цими вченими було встановлено, що кл≥тини Ч першооснова, анатом≥чн≥ одиниц≥ живих орган≥зм≥в, причому ¤к рослинних, так ≥ тваринних. ƒо того ж, немаЇ принциповоњ в≥дм≥нност≥ м≥ж кл≥тинами рослин ≥ тварин, вони виконують однаков≥ функц≥њ. –озвиток живих орган≥зм≥в зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки розмноженню кл≥тин, њх виникненню, росту ≥ в≥дмиранню. ÷¤ теор≥¤ дозволила зробити ф≥лософський висновок про Їдн≥сть ус≥х живих орган≥зм≥в ≥ про те, що основою ц≥Їњ Їдност≥ Ї кл≥тина. Ќа початку 40-х рок≥в XIX ст. англ≥йський досл≥дник природи „.ƒарв≥н, досл≥дивши величезний пласт емп≥ричного матер≥алу в сфер≥ б≥олог≥њ та с≥льського господарства, робить висновок про еволюц≥йний розвиток живоњ природи. ќсновн≥ ≥дењ теор≥њ щодо виникненн¤ ≥ розвитку рослинного та тваринного св≥ту, походженн¤ людини „.ƒарв≥н виклав у науков≥й прац≥ "ѕоходженн¤ вид≥в шл¤хом природного в≥дбору або збереженн¤ спри¤тливих пор≥д у боротьб≥ за житт¤" (1859 p.). ¬ченн¤ „.ƒарв≥на нанесло руйн≥вний удар по рел≥г≥йних у¤вленн¤х про походженн¤ житт¤ на планет≥ ≥ виникненн¤ людини. ” ф≥лософському аспект≥ набула належноњ аргументац≥њ ≥де¤ безперервност≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту, законом≥рност≥ виникненн¤ людини ¤к найвищого про¤ву природи. ¬еликий вплив на формуванн¤ ф≥лософських погл¤д≥в  .ћаркса ≥ ‘.≈нгельса справила класична н≥мецька ф≥лософ≥¤, особливо прац≥ √.√егел¤ ≥ Ћ.‘ейербаха. Ќ≥мецька класика виступила теоретичною основою нового ф≥лософського св≥тобаченн¤.  .ћаркс ≥ ‘.≈нгельс критично сприйн¤ли ≥ застосували на абсолютно нових засадах гегел≥вське вченн¤ про д≥алектику ¤к теор≥ю розвитку ≥ ф≥лософський метод. ѕо-новому трактуютьс¤ також ф≥лософськ≥ ≥дењ ‘ейербаха, зокрема щодо об'Їктивност≥ матер≥њ, сутност≥ людини, критики рел≥г≥њ. як≥сно в≥др≥зн¤ючись в≥д н≥мецькоњ класики за духом ≥ зм≥стом, марксистська ф≥лософ≥¤ успадкувала в≥д нењ рац≥онал≥зм ¤к спос≥б по¤сненн¤ ≥ ос¤гненн¤ д≥йсност≥. ¬≥ра в силу розуму, наукове знанн¤, соц≥альний прогрес представлен≥ тут максимально повно, що певною м≥рою визначило њњ оптим≥стичний характер ≥ забезпечило широку п≥дтримку цього вченн¤ з боку багатьох посл≥довник≥в. ¬≥д попередн≥х вчень ф≥лософ≥¤ марксизму в≥др≥зн¤Їтьс¤ насамперед предметом досл≥дженн¤. ¬она зосереджуЇ увагу на тому, що Ї сп≥льним дл¤ природноњ ≥ соц≥альноњ д≥йсност≥, людського мисленн¤, процесу п≥знанн¤, що об'ЇднуЇ ц≥ сфери, досл≥джуЇ найзагальн≥ш≥ законом≥рност≥ њхнього розвитку. ћарксизм в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д багатов≥ковоњ традиц≥њ, ¤ка визнавала ф≥лософ≥ю наукою наук, всезагальною теор≥Їю, знанн¤м про все. ‘≥лософ≥¤ марксизму ч≥тко визначаЇ своЇ ставленн¤ до конкретних наук. ¬она використовуЇ знанн¤ цих наук, але кардинально в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д них ¤к предметом, так ≥ методом п≥знанн¤. ÷е добре показано ‘.≈нгельсом у прац≥ "ƒ≥алектика природи" (1873-1886 pp.).  р≥м найзагальн≥ших законом≥рностей розвитку природи, сусп≥льства ≥ п≥знанн¤,  .ћаркс ≥ ‘.≈нгельс включають до предмета ф≥лософ≥њ також людину, практику, в≥дношенн¤ "людина Ч св≥т". ” робот≥ "Ћюдв≥г ‘ейербах ≥ к≥нець класичноњ н≥мецькоњ ф≥лософ≥њ" (1886 p.) ‘.≈нгельс висуваЇ ≥дею, що ф≥лософ≥¤ в ц≥лому ¤к форма сусп≥льноњ св≥домост≥ й кожна ф≥лософська концепц≥¤ зокрема, незалежно в≥д часу њњ створенн¤ та проблем, що анал≥зуютьс¤, завжди ставл¤ть одне й те ж питанн¤, ¤ке в≥н називаЇ основним питанн¤м ф≥лософ≥њ (основним ф≥лософським питанн¤м). …ого суть Ч в≥дношенн¤ мисленн¤ до бутт¤. ÷е в≥дношенн¤ може розгл¤датись ¤к Їдн≥сть двох стор≥н: 1) що ≥снувало ран≥ше Ч св≥дом≥сть, дух чи матер≥¤ (питанн¤ про первинн≥сть ≥ вторинн≥сть); 2) чи спроможна людина за допомогою власноњ св≥домост≥ п≥знати навколишн≥й св≥т, отримати об'Їктивно ≥стинне знанн¤ про нього (питанн¤ про п≥знаван≥сть). ≤де¤ ‘.≈нгельса про основне ф≥лософське питанн¤ маЇ в соб≥ певний евристичний потенц≥ал, оск≥льки даЇ можлив≥сть певним чином класиф≥кувати ф≥лософськ≥ школи ≥ напр¤мки. «г≥дно з марксизмом, ф≥лософ≥в, ¤к≥ визнають матер≥ю первинною, а св≥дом≥сть вторинною, називають матер≥ал≥стами. “их, хто визнаЇ первинн≥сть духу або св≥домост≥, називають ≥деал≥стами. ≤деал≥зм, у свою чергу, постаЇ у двох формах Ч суб'Їктивний ≥ об'Їктивний. —уб'Їктивний ≥деал≥зм бачить першооснову бутт¤ у св≥домост≥ суб'Їкта. ќб'Їктивний ≥деал≥зм ¤к першооснову бутт¤ розгл¤даЇ дух або ≥дею, що ≥снуЇ об'Їктивно, поза суб'Їктом. «алежно в≥д в≥дпов≥д≥ на другу сторону основного ф≥лософського питанн¤ ф≥лософи також були под≥лен≥ на два табори: тих, хто визнавав можлив≥сть п≥знанн¤ людиною навколишнього св≥ту ≥ отриманн¤ об'Їктивно ≥стинного знанн¤ про нього, ≥ тих, хто таку можлив≥сть заперечував. ‘≥лософ≥в, ¤к≥ заперечують можлив≥сть п≥знанн¤, називають агностиками, а в≥дпов≥дну ф≥лософську теч≥ю Ч агностицизмом. « часом основне ф≥лософське питанн¤ у ф≥лософ≥њ марксизму набуло статусу фундаментального методолог≥чного принципу. ¬с¤ ≥стор≥¤ ф≥лософ≥њ почала розгл¤датись через призму боротьби матер≥ал≥зму та ≥деал≥зму. ћарксизм став на б≥к матер≥ал≥зму й п≥ддавав нищ≥вн≥й критиц≥ не т≥льки "чистий" ≥деал≥зм (¤к, наприклад, у ѕлатона чи √егел¤), а й будь-¤к≥ щонайменш≥ в≥дхиленн¤ в його б≥к. «а межами марксизму переважна б≥льш≥сть ф≥лософ≥в не под≥л¤ла ≥ сьогодн≥ не под≥л¤Ї думки, що в≥дношенн¤ св≥домост≥ до матер≥њ, духу до природи Ї центральною ф≥лософською проблемою, основним ф≥лософським питанн¤м. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ ≥стор≥Їю розвитку вс≥Їњ св≥товоњ ф≥лософ≥њ. “ому в спец≥альн≥й л≥тератур≥ його нер≥дко називають так зва-ним основним питанн¤м ф≥лософ≥њ або беруть у лапки. “ворц≥ марксизму використовують матер≥ал≥стичн≥ ≥дењ античноњ ф≥лософ≥њ, епохи ¬≥дродженн¤, Ќового часу ≥ ‘ейербаха, але йдуть значно дал≥.  ритикуючи Ћ.‘ейербаха за його негативне ставленн¤ до д≥алектики √.√егел¤, вони критично переосмислюють њњ, повертають обличч¤м до реальноњ матер≥альноњ д≥йсност≥. “аким чином, матер≥ал≥зм стаЇ д≥алектичним, а д≥алектика Ч матер≥ал≥стичною. “аке поЇднанн¤ дало своњ позитивн≥ результати. ¬ рамках конкретноњ ф≥лософськоњ концепц≥њ виникла можлив≥сть застосувати д≥алектику при анал≥з≥ не лише св≥домост≥ (¤к у √.√егел¤), а й природи, економ≥чних, соц≥альних, пол≥тичних та ≥нших процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в сусп≥льств≥, процесу п≥знанн¤. Ѕезпосередн≥ми результатами такого застосуванн¤ д≥алектики Ї, наприклад, фундаментальна прац¤  .ћаркса " ап≥тал" (1857-1867 pp.), прац¤ ‘.≈нгельса "ƒ≥алектика природи", багато ≥нших. ѕоЇднанн¤ матер≥ал≥зму ≥ д≥алектики знайшло в≥дображенн¤ в терм≥н≥, ¤кий серед ≥нших використовуЇтьс¤ ¤к назва ц≥Їњ ф≥лософськоњ теор≥њ Ч д≥алектичний матер≥ал≥зм. ѕринципово по-новому в марксистськ≥й ф≥лософ≥њ вир≥шуЇтьс¤ комплекс питань, пов'¤заних з житт¤м сусп≥льства. ѕопередн¤ ф≥лософ≥¤ вбачала джерело розвитку сусп≥льства в ≥де¤х, погл¤дах, теор≥¤х, що ≥снували в р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи ≥ справл¤ли вплив на житт¤ людей, визначали пол≥тику, мораль, економ≥ку, характер державного устрою та ≥н. ‘≥лософ≥¤ марксизму переносить акцент на економ≥чне житт¤ сусп≥льства, насамперед на сферу матер≥ального виробництва. ѕосл≥довно проводить думку, що в основ≥ сусп≥льного розвитку лежить спос≥б виробництва матер≥альних благ. —аме спос≥б виробництва ¤к орган≥чна Їдн≥сть двох компонент≥в Ч продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин Ч Ї тим стержнем, навколо ¤кого об'Їднуютьс¤ вс≥ ≥нш≥ складов≥ сусп≥льного житт¤. —еред багатьох вид≥в стосунк≥в м≥ж людьми (пол≥тичних, правових, с≥мейних, моральних та ≥н.) ¤к базов≥ марксизм вид≥л¤Ї в≥дносини у сфер≥ виробництва матер≥альних благ. ¬иробнич≥ в≥дносини визначають ус≥ ≥нш≥ в≥дносини м≥ж людьми ≥ становл¤ть сусп≥льний базис. ћатер≥альне бутт¤, економ≥чний базис визначають сусп≥льну св≥дом≥сть (мораль, право, ≥дењ, теор≥њ тощо). “аким чином, тут вперше за всю ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ розвиток сусп≥льства розгл¤даЇтьс¤ з матер≥ал≥стичних позиц≥й. ћинуле ≥ майбутнЇ людства постаЇ ¤к посл≥довний, законом≥рний процес зм≥ни економ≥чного устрою сусп≥льства, розвитку спочатку матер≥ального, а вже пот≥м духовного житт¤ покол≥нь. ќсь чому ф≥лософ≥ю марксизму називають також ≥сторичним матер≥ал≥змом. ћатер≥ал≥зм ≥ д≥алектика дозволили  .ћарксу та ‘.≈нгельсу в≥дкрити феномен повторюваност≥ у сусп≥льних процесах ≥ тим самим довести, що й сусп≥льство, а не т≥льки природа, розвиваЇтьс¤ за певними законами, вид≥лити окрем≥ етапи в його розвитку, ¤к≥ були назван≥ сусп≥льно-економ≥чними формац≥¤ми, по-новому оц≥нити роль народних мас та окремих особистостей в ≥стор≥њ, дати своЇ розум≥нн¤ причин виникненн¤ ≥ функц≥онуванн¤ держави, соц≥альних клас≥в, њхньоњ боротьби м≥ж собою, показати еволюц≥ю с≥м'њ та ≥н. ¬ ц≥лому марксизму властива переоц≥нка рол≥ матер≥ального чинника, зокрема економ≥чного, у по¤сненн≥ життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства. «наченн¤ св≥домост≥, суб'Їктивного фактора пост≥йно п≥дкреслювалось, але недостатньо враховувалось. ќсобливе м≥сце у ф≥лософ≥њ марксизму пос≥даЇ проблема людини. якщо найб≥льш≥ дос¤гненн¤ матер≥ал≥стичноњ домарксистськоњ ф≥лософ≥њ в розум≥нн≥ людини, њњ призначенн¤ в св≥т≥ зводились до того, що людина Ч частка природи, активна, св≥дома ≥стота, маЇ право на свободу ≥ потребуЇ гуманного ставленн¤ до себе (французький матер≥ал≥зм XVIII ст. ≥ вченн¤ Ћ.‘ейербаха), то  .ћаркс ≥ ‘.≈нгельс розгл¤дають людину не лише ¤к продукт природи, а й ¤к соц≥альний феномен. ѕричому акцент робитьс¤ на њњ соц≥альних характеристиках. ќсновн≥ ≥дењ марксистського вченн¤ з цього питанн¤ викладено у прац¤х ‘.≈нгельса "–оль прац≥ в процес≥ перетворенн¤ мавпи в людину" (1876 p.), "ѕоходженн¤ с≥м'њ, приватноњ власност≥ та держави" (1884 p.), "“ези про ‘ейербаха"  .ћаркса (1845 р.) та ≥н. ¬казуючи на подв≥йну (б≥олог≥чну ≥ соц≥альну) природу людини, марксистська ф≥лософ≥¤ зводить њњ сутн≥сть до соц≥альних рис ≥ трактуЇ ¤к сукупн≥сть ус≥х сусп≥льних в≥дносин. Ћюдина постаЇ тут ¤к нос≥й соц≥альноњ активност≥, суб'Їкт д≥¤льност≥, творець матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей. ÷е вже не та абстрактна, поза≥сторична ≥ безособова ≥стота, ¤кою вона виступаЇ у ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейербаха, а конкретно-≥сторична ≥ реальна. ѕроблема людини у марксизм≥ орган≥чно пов'¤зана з теоретичним осмисленн¤м такого сусп≥льного феномена ¤к в≥дчуженн¤. ѕ≥д останн≥м розум≥Їтьс¤ складне ¤вище, зм≥стом ¤кого Ї перетворенн¤ самого процесу людськоњ д≥¤льност≥ ≥ њњ результат≥в (твор≥в, соц≥альних ≥нститут≥в ≥ орган≥зац≥й, грошей, духовних ц≥нностей та ≥н.) в силу, що пануЇ над людиною, тисне на нењ, диктуЇ певн≥ вимоги, силу, протилежну њњ бажанн¤м та прагненн¤м. ќсновоположники марксистськоњ ф≥лософ≥њ прийшли до висновку, що причиною в≥дчуженн¤ Ї експлуатац≥¤ людини людиною, в основ≥ ¤коњ лежить приватна власн≥сть на засоби виробництва. ¬они запропонували ≥ конкретний шл¤х виходу з ситуац≥њ, що склалас¤, Ч знищенн¤ приватноњ власност≥ на засоби виробництва. ÷е можна зд≥йснити, на њхню думку, через утвердженн¤ нового типу власност≥ Ч власност≥ вс≥х ≥ кожного водночас на т≥ засоби, ¤кими створюютьс¤ матер≥альн≥ ц≥нност≥, власност≥, сусп≥льноњ за своњм характером. ≤де¤ знищенн¤ приватноњ власност≥ та подоланн¤ в≥дчуженн¤ проходить червоною ниткою через увесь марксизм. —усп≥льством в≥льноњ прац≥, соц≥альноњ р≥вност≥, справедливост≥ та гуман≥зму проголошуЇтьс¤ комун≥зм. ” творах  .ћаркса ≥ ‘.≈нгельса комун≥зм виступаЇ у двох аспектах: ¤к св≥тле сусп≥льство майбутнього, мета пригноблених ≥ ¤к д≥йсний, реальний рух, що послаблюЇ стан в≥дчуженн¤. ¬казуЇтьс¤ ≥ соц≥альна сила, здатна кардинально зм≥нити сусп≥льн≥ в≥дносини, забезпечити перех≥д в≥д приватноњ до сусп≥льноњ власност≥. “акою силою у вченн≥ марксизму виступаЇ роб≥тничий клас, пролетар≥ат. —ьогодн≥ можна сказати, що комун≥стичний сусп≥льний ≥деал так ≥ не знайшов адекватноњ реал≥зац≥њ на практиц≥ н≥ за житт¤ фундатор≥в марксизму, н≥ п≥сл¤ њхньоњ смерт≥, хоча спроб було немало. “еор≥¤ ви¤вилась безсилою матер≥ал≥зуватись у реальних сусп≥льних в≥дносинах, а т≥ форми, в ¤ких вона вт≥лювалась, наприклад у —–—–, Ѕолгар≥њ, Ќƒ–, ”горщин≥ та ≥нших крањнах, не в≥дпов≥дали њњ основним положенн¤м. ѕричини цього потребують спец≥ального ≥ неупередженого анал≥зу. ќдн≥Їю з характерних рис марксистськоњ ф≥лософ≥њ Ї њњ безпосередн¤ спр¤мован≥сть на захист потреб та ≥нтерес≥в пролетар≥ату.  .ћаркс писав у 1844 p.: "ѕод≥бно до того, ¤к ф≥лософ≥¤ знаходить у пролетар≥ат≥ свою матер≥альну зброю, так ≥ пролетар≥ат знаходить у ф≥лософ≥њ свою духовну зброю..." (¬ д≥йсност≥ ц¤ ф≥лософська теор≥¤ мала своЇю соц≥альною базою не лише пролетар≥ат, а й б≥льш широкий загал труд¤щого люду, ¤кий зазнавав експлуатац≥њ з боку буржуаз≥њ.) ѕри цьому творц≥ марксизму вважали, що њхн≥й ф≥лософськ≥й теор≥њ властив≥ також ознаки науки, оск≥льки вона, з њхньоњ точки зору, об'Їктивно, ≥стинно в≥дображаЇ тенденц≥њ розвитку д≥йсност≥. ¬ажливим кроком у розвитку св≥товоњ ф≥лософськоњ думки стала розробка в рамках ф≥лософ≥њ марксизму проблеми практики. ” цьому вченн≥ практика займаЇ одне з центральних м≥сць ≥ траЇктуЇтьс¤ ¤к матер≥альна предметно-чуттЇва, ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть людини, завд¤ки ¤к≥й зм≥нюютьс¤ природний ≥ сусп≥льний св≥т, у тому числ≥ ≥ сама людина. ¬ищим р≥внем практики  .ћаркс ≥ ‘.≈нгельс вважали революц≥йну зм≥ну сусп≥льних в≥дносин. –еволюц≥йна практика пролетар≥ату ≥ широких народних мас вважалас¤ тим важелем, за допомогою ¤кого ц¤ ф≥лософська теор≥¤ могла реал≥зуватись.  .ћаркс зазначав у "“езах про ‘ейербаха": "‘≥лософи лише по-р≥зному по¤снювали св≥т, а справа пол¤гаЇ в тому, щоб зм≥нити його". ѕо сут≥ вс¤ марксистська ф≥лософ≥¤ Ч це спроба рац≥онально обгрунтувати шл¤хи зм≥ни св≥ту на кращий. ÷≥й ≥дењ п≥дпор¤дкован≥ вс≥ њњ складов≥ Ч онтолог≥¤, гносеолог≥¤, д≥алектика та ≥н. ¬она стала духовною зброЇю в руках тих, хто бажав кардинальноњ зм≥ни сусп≥льного ладу. јле результати застосуванн¤ ц≥Їњ зброњ ви¤вились траг≥чними. ¬ажлива характеристика марксистськоњ ф≥лософ≥њ Ч њњ атењзм. ” цьому вченн≥ рел≥г≥¤ п≥ддаЇтьс¤ нищ≥вн≥й критиц≥ з використанн¤м дос¤гнень науки та надбань попередньоњ ф≥лософ≥њ, насамперед французьких просв≥тител≥в XVIII ст. та вченн¤ Ћ.‘ейербаха. як уже зазначалось, марксизм було створено в Ќ≥меччин≥. јле поступово в≥н виходить за њњ меж≥, поширюЇтьс¤ в ≥нших крањнах. —в≥й внесок в розробку та пропаганду марксистськоњ ф≥лософ≥њ зробила пле¤да пол≥тичних д≥¤ч≥в, учених, теоретик≥в, ¤к≥ жили ≥ творили у пер≥од активноњ д≥¤льност≥  .ћаркса та ‘.≈нгельса або в≥дразу п≥сл¤ њх смерт≥. ” Ќ≥меччин≥ - це ….ƒ≥цген (1828-1888 pp.),  .Ўорлеммер (1834-1892 pp.), ј.Ѕебель (1840-1913 pp.), ‘.ћер≥нг (1846-1919 pp.), у ‘ранц≥њ Ч ѕ.Ћафарг (1842-1911 pp.), в ≤тал≥њ Ч ј.Ћабр≥ола (1843-1904 pp.), у Ѕолгар≥њ Ч ƒ.ЅлагоЇв (1855-1924 pp.), у –ос≥њ Ч √.¬.ѕлеханов (1856-1918pp.). ¬иникненн¤ ≥ розвиток марксистськоњ ф≥лософ≥њ, без сумн≥ву, Ї ¤к≥сним стрибком в ≥сторико-ф≥лософському процес≥. Ѕагато складних проблем бутт¤ людини, сусп≥льства, природи, розвитку науки, методолог≥њ п≥знанн¤ ≥ практики набули в н≥й принципово новоњ ≥нтерпретац≥њ. ¬ рамках самого марксизму по¤ва цього вченн¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к революц≥йний переворот у ф≥лософ≥њ. јле нерозумною Ї ¤к абсолютизац≥¤ даноњ ф≥лософськоњ теор≥њ, що мала м≥сце в —–—– та≥нших крањнах соц≥ал≥стичного табору, так ≥ њњ огульна, поверхова ≥ неконструктивна критика. ƒо марксистськоњ ф≥лософ≥њ потр≥бно п≥дходити, ¤к ≥ до ≥нших ф≥лософських вчень, виважено ≥ неупереджено. ¬ ход≥ подальшого сусп≥льного розвитку одн≥ њњ ≥дењ збереглис¤ ≥ розвивалис¤, ≥нш≥ п≥ддан≥ критиц≥ та запереченню. Ќов≥ соц≥альн≥ умови потребують нових п≥дход≥в, нового ф≥лософського осмисленн¤. ћабуть, лише ≥стор≥¤ зможе дати ц≥й ф≥лософ≥њ неупереджену оц≥нку. —еред посл≥довник≥в вченн¤  . ћаркса ≥ ‘.≈нгельса особливе м≥сце належить ¬.≤.Ћен≥ну. ‘≥лософськ≥ ≥дењ марксизму д≥стали в лен≥нських прац¤х подальший розвиток. –озгл¤дати ≥ оц≥нювати його необх≥дно, беручи до уваги щонайменше дв≥ групи чинник≥в. ѕерша група пов'¤зана з соц≥ально-економ≥чним розвитком кап≥тал≥зму, у тому числ≥ в –ос≥њ наприк≥нц≥ XIX Ч початку XX ст., ≥ духовно-пол≥тичними процесами, що мали м≥сце на той час в сусп≥льств≥. ƒруга Ч маЇ своњ корен≥ в науц≥.  ≥нець XIX Ч початок XX ст. Ч це час наукових в≥дкритт≥в у ф≥зиц≥, що не вписувались у традиц≥йну наукову картину св≥ту, суперечили принципам класичноњ механ≥ки, на засадах ¤коњ ц¤ картина базувалась, ≥ потребували нового ф≥лософського баченн¤. …детьс¤ насамперед про в≥дкритт¤ рад≥оактивност≥ ≥ електрона. якщо завд¤ки в≥дкриттю ред≥оактивност≥ була в≥дкинута ≥де¤ про неперетворюван≥сть ≥ незм≥нн≥сть х≥м≥чних елемент≥в, то в≥дкритт¤ електрона показало, що атоми мають складну структуру ≥ не Ї, ¤к це вважалос¤, починаючи з античност≥, непод≥льними ≥ к≥нечними частками, з ¤ких складаЇтьс¤ матер≥альний св≥т. “ак≥ в≥дкритт¤ не могли залишитись поза увагою ф≥лософ≥в. Ћен≥н намагаЇтьс¤ максимально використати ф≥лософ≥ю марксизму дл¤ створенн¤ теор≥њ боротьби роб≥тничого класу. “ак, д≥алектика ц≥кавить його у двох аспектах: ¤к ф≥лософський метод, що адекватно в≥дпов≥даЇ матер≥ал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ, ≥ ¤к метод, що може ≥ повинен використовуватис¤ в пол≥тичн≥й д≥¤льност≥, практиц≥ боротьби з царизмом, при зд≥йсненн≥ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ ≥ вир≥шенн≥ завдань соц≥ал≥стичного буд≥вництва. –оздуми з приводу д≥алектики у найб≥льш сконцентрованому вигл¤д≥ знайшли вт≥ленн¤ у прац≥ ¬.≤.Ћен≥на "‘≥лософськ≥ зошити". «м≥стом д≥алектики дл¤ ¬.≤.Ћен≥на Ї розвиток, ¤кий ви¤вл¤Ї себе через взаЇмозв'¤зки, взаЇмод≥ю, взаЇмопереходи ¤вищ ≥ процес≥в д≥йсност≥. «г≥дно з його вченн¤м, д≥алектика ви¤вл¤Їтьс¤ удвох формах: об'Їктивн≥й ≥ суб'Їктивн≥й. ѕ≥д об'Їктивною д≥алектикою розум≥Їтьс¤ розвиток д≥йсност≥, навколишнього св≥ту в тому вигл¤д≥, ¤к в≥н в≥дбуваЇтьс¤ сам по соб≥, незалежно в≥д впливу людей, тобто об'Їктивно. —уб'Їктивна д≥алектика Ч це в≥дображенн¤, в≥дтворенн¤ реального процесу розвитку (об'Їктивноњ д≥алектики) в св≥домост≥ людей, це, по сут≥, знанн¤ про цей розвиток. ‘≥ксуютьс¤ вони ≥ функц≥онують у людському мисленн≥ у вигл¤д≥ системи принцип≥в, закон≥в ≥ категор≥й. –озвиток виступаЇ предметом суб'Їктивноњ д≥алектики. Ћен≥н називаЇ д≥алектику теор≥Їю розвитку, найповн≥шим ≥ всесторонн≥м знанн¤м про нього. „≥льне м≥сце у лен≥нськ≥й ф≥лософськ≥й спадщин≥ пос≥дають питанн¤ теор≥њ п≥знанн¤. ¬ своњй основн≥й ф≥лософськ≥й прац≥ "ћатер≥ал≥зм ≥ емп≥р≥окритицизм" (1908 p.) в≥н робить р¤д принципових висновк≥в гносеолог≥чного характеру. ќбірунтовуЇ ≥дею, що в основ≥ матер≥њ лежить така властив≥сть ¤к в≥дображенн¤. ¬≥дображенн¤ Ч це атрибут матер≥њ, одна з њњ найзагальн≥ших ≥ суттЇвих характеристик. «алежно в≥д р≥вн¤ орган≥зац≥њ, розвитку матер≥альних систем зм≥нюЇтьс¤ ≥ його специф≥ка. ” найзагальн≥шому випадку можна розр≥зн¤ти в≥дображенн¤ на р≥вн≥ неживоњ, живоњ природи ≥ на р≥вн≥ св≥домост≥, сусп≥льства. ѕ≥знанн¤ св≥ту, за ¬.≤.Ћен≥ним, Ч це теж процес в≥дображенн¤, в≥дтворенн¤ властивостей об'Їкта п≥знанн¤ у св≥домост≥ людини. “ому в≥дображенн¤ Ч висх≥дний, фундаментальний принцип теор≥њ п≥знанн¤, њњ стержень, ¤дро. « ≥ншого боку, ¬.≤.Ћен≥н трактуЇ п≥знанн¤ ¤к складний, суперечливий процес, що функц≥онуЇ за законами д≥алектики. ƒ≥алектичними Ї ≥ процес п≥знанн¤, ≥ його результат Ч знанн¤, ¤ке з певною м≥рою ≥стинност≥ чи хибност≥ в≥дображаЇ реальну д≥йсн≥сть. Ћен≥н формулюЇ принцип Їдност≥ д≥алектики, теор≥њ п≥знанн¤ та лог≥ки ≥ проводить думку, що д≥алектика Ї водночас теор≥Їю п≥знанн¤ ≥ лог≥кою. Ќа багатому природознавчому матер≥ал≥ ¬.≤.Ћен≥н показуЇ внутр≥шн≥й взаЇмозв'¤зок ф≥лософ≥њ ≥ конкретних наук, њх взаЇмозац≥кавлен≥сть та взаЇмопотребу. —пециф≥чне м≥сце в кол≥ проблем, ¤к≥ знайшли свою розробку в лен≥нських роботах, належить проблем≥ матер≥њ. ЌагадаЇмо, що матер≥¤ Ч одне з центральних пон¤ть марксистськоњ ф≥лософ≥њ. јле н≥  .ћаркс, н≥ ‘.≈нгельс ч≥ткого визначенн¤ цього пон¤тт¤ не дали. Ќа думку Ћен≥на, визначальними характеристиками матер≥њ Ї њњ об'Їктивн≥сть ≥ здатн≥сть в≥дображатись. « ≥ншого боку, ¬.≤.Ћен≥н намагаЇтьс¤ роз≥братись, ¤ку роль у житт≥ окремих ≥ндив≥д≥в та сусп≥льства в ц≥лому в≥д≥граЇ св≥дом≥сть, суб'Їктивний фактор. ” зв'¤зку ≥з створенн¤м ¬.≤.Ћен≥ним пол≥тичноњ парт≥њ, метою ¤коњ було поваленн¤ царизму в –ос≥њ, проблема св≥домост≥ в його роботах набуваЇ специф≥чного забарвленн¤, вона виступаЇ насамперед ¤к проблема взаЇмозв'¤зку сусп≥льноњ психолог≥њ та ≥деолог≥њ. ”вага акцентуЇтьс¤ на необх≥дност≥ активного внесенн¤ ≥деолог≥њ в стих≥йний революц≥йний рух труд¤щих. ѕ≥сл¤ смерт≥ ¬.≤.Ћен≥на комун≥стичн≥й ≥деолог≥њ в —–—– прид≥л¤лась надзвичайно велика увага, вона стала оф≥ц≥йною державною ≥деолог≥Їю ≥ мала тотальний, всезагальний характер, не допускалось жодних в≥дхилень в≥д њњ положень. ” лен≥нських роботах надзвичайно велика увага прид≥л¤Їтьс¤ питанн¤м функц≥онуванн¤ сусп≥льства ≥ практики революц≥йних перетворень. ѕ≥дкреслюючи вир≥шальну роль труд¤щих мас в ≥стор≥њ, ¬.≤.Ћен≥н руш≥йну силу сусп≥льного розвитку, сл≥дом за  .ћарксом ≥ ‘.≈нгельсом, бачить у класов≥й боротьб≥. Ўл¤х практичного подоланн¤ експлуатац≥њ пролетар≥ату Ч соц≥ал≥стична революц≥¤ ≥ диктатура пролетар≥ату. «д≥йснюЇ њњ передус≥м роб≥тничий клас при п≥дтримц≥ широких труд¤щих мас. ” робот≥ "¬еликий почин" (1919 p.) ¬.≤.Ћен≥н даЇ визначенн¤ клас≥в, п≥дкреслюЇ, що в≥дношенн¤ великих груп людей до засоб≥в виробництва Ї визначальною ознакою клас≥в. ¬ ≥нших роботах вид≥л¤ютьс¤ й анал≥зуютьс¤ конкретн≥ форми класовоњ боротьби (пол≥тична, економ≥чна, ≥деолог≥чна). —еред широкого кола питань сусп≥льного розвитку, ¤кими ц≥кавивс¤ ≥ ¤к≥ досл≥джував ¬.≤.Ћен≥н, особливе м≥сце належить теор≥њ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ. ¬≥н робить висновок, що кап≥тал≥зм з к≥нц¤ XIX ст. вступаЇ у черговий етап свого розвитку Ч ≥мпер≥ал≥зм, ¤кий об'Їктивно створюЇ умови дл¤ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ. –еволюц≥¤ траЇктуЇтьс¤ ним ¤к ¤к≥сний стрибок, що забезпечуЇ перех≥д сусп≥льства на принципово новий ступ≥нь свого розвитку ≥ передбачаЇ кардинальну зм≥ну форм та характеру власност≥ на засоби виробництва, соц≥ального, пол≥тичного ≥ духовного житт¤ сусп≥льства. ∆овтнева соц≥ал≥стична революц≥¤ 1917 р. у –ос≥њ готувалась ≥ зд≥йснювалась в≥дпов≥дно до лен≥нськоњ теор≥њ. Ќового трактуванн¤ в лен≥нських роботах набуваЇ держава. ¬она розгл¤даЇтьс¤ ¤к спец≥альний орган, машина, за допомогою ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ управл≥нн¤ сусп≥льством в ≥нтересах пануючого класу. ¬.≤.Ћен≥н пост≥йно п≥дкреслюЇ класовий характер ≥ класову сутн≥сть держави, значною м≥рою розгл¤даЇ њњ в контекст≥ революц≥йних зм≥н ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин. ќсобливо це ви¤вл¤Їтьс¤ в прац≥ "ƒержава ≥ революц≥¤" (1917 р.), в ¤к≥й в≥н робить висновок про необх≥дн≥сть зам≥ни п≥сл¤ перемоги соц≥ал≥стичноњ революц≥њ староњ державноњ машини новою, ¤ка буде в≥дпов≥дати потребам клас≥в ≥ соц≥альних сил, що зд≥йснюватимуть революц≥ю, обірунтовуЇ необх≥дн≥сть такоњ конкретноњ форми державного управл≥нн¤, ¤к диктатура пролетар≥ату. ≤стор≥¤ згодом покаже, до ¤ких траг≥чних насл≥дк≥в може призвести абсолютизац≥¤ даноњ форми управл≥нн¤. ¬.≤.Ћен≥н вважав, що у майбутньому держава в≥д≥мре, але це буде не ран≥ше, н≥ж люди звикнуть дотримуватись елементарних норм повед≥нки без примусу. “аким етапом розвитку сусп≥льства в≥н вважав комун≥зм. ” своњх теоретичних досл≥дженн¤х та практичн≥й д≥¤льност≥ ¬.≤.Ћен≥н посл≥довно в≥дстоював принцип парт≥йност≥. ¬≥н дотримувавс¤ думки, що марксистська ф≥лософ≥¤ виступаЇ ¤к форма самоусв≥домленн¤ роб≥тниками та тими, хто њх п≥дтримуЇ, свого м≥сц¤ ≥ рол≥ в сусп≥льств≥ ≥ несе велике ≥деолог≥чне навантаженн¤. ќск≥льки ¬.≤.Ћен≥н пост≥йно п≥дкреслював свою в≥ддан≥сть марксизму, теоретичними прац¤ми та практичною д≥¤льн≥стю в≥дстоював ≥ розвивав ≥дењ цього вченн¤, п≥сл¤ його смерт≥ пор¤д з терм≥ном "марксизм" почав часто використовуватись терм≥н "лен≥н≥зм". ¬≥дпов≥дну назву отримала ≥ ф≥лософ≥¤ Ч марксистсько-лен≥нська. ‘≥лософськ≥ погл¤ди ¬.≤.Ћен≥на Ч це продовженн¤ рац≥онал≥стичноњ традиц≥њ в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ. ќднак при осмисленн≥ лен≥нськоњ спадщини необх≥дно ч≥тко розр≥зн¤ти його безпосередньо ф≥лософське вченн¤ ≥ практичну д≥¤льн≥сть ¤к пол≥тика, ≥деолога ∆овтневоњ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ, кер≥вника пол≥тичноњ парт≥њ ≥ держави. –обити це нелегко, але потр≥бно. Ѕагато з того, що зроблено ¬.≤.Ћен≥ним у ф≥лософ≥њ, не витримало випробуванн¤ часом. –¤д ≥дей та положень зберегли свою ц≥нн≥сть, мають значенн¤ ≥ тепер, знайшли продовженн¤ ≥ творчий розвиток у прац¤х не т≥льки посл≥довник≥в марксизму-лен≥н≥зму, а й представник≥в ≥нших ф≥лософських шк≥л та напр¤мк≥в. ≤дењ марксизму, в тому числ≥ ф≥лософськ≥, кр≥м праць ¬.≤.Ћен≥на, знайшли своЇ осмисленн¤ ≥ подальший розвиток у роботах його сучасник≥в, зокрема ќ.Ѕауера (1882-1932 pp.), ћ.≤.Ѕухар≥на (1888-1938 pp.), ј.≤.Ћуначарського (1875-1933 pp.), –.Ћюксембург (1871-1917 pp.), Ћ.ƒ. √рецького (1879-1940 pp.) та ≥нших теоретик≥в комун≥стичного руху. «вичайно, далеко не вс≥ в царськ≥й –ос≥њ сприймали марксизм. ƒо ∆овтневоњ революц≥њ 1917 p. ≥ п≥сл¤ нењ погл¤ди  .ћаркса, ‘.≈нгельса ≥ ¬.≤.Ћен≥на частиною в≥домих мислител≥в –ос≥њ жорстко критикувалис¤. ўоб позбавитись ц≥Їњ критики, Ћен≥ним було прийн¤то р≥шенн¤ вислати з –ос≥њ велику групу "≥накомисл¤чих" ≥нтел≥гент≥в. ” 1922 p. це р≥шенн¤ було виконано. ѕоза своЇю волею серед ≥нших за кордоном опинились в≥дом≥ на той час ф≥лософи, так≥ ¤к ћ ќ.Ѕерд¤ев (1874-1948 pp.), —.ћ.Ѕулгаков (1871-1944 pp.), Ћ.ѕ. арсав≥н (1882-1952 pp.), ћ.ќ.Ћосський (1870-1965 pp.), —.Ћ.‘ранк (1877-1950 pp.), багато ≥нших. ѕ≥сл¤ смерт≥ ¬.≤.Ћен≥на у –ад¤нському —оюз≥ в≥дбуваЇтьс¤ догматизац≥¤ ≥ канон≥зац≥¤ положень марксистко-лен≥нськоњ ф≥лософ≥њ. Ћен≥нське трактуванн¤ марксизму проголошуЇтьс¤ ≥стиною в останн≥й ≥нстанц≥њ, найвищим р≥внем розвитку ф≥лософськоњ та соц≥ально-пол≥тичноњ думки. « часом лен≥н≥зм було п≥дм≥нено стал≥н≥змом. ѕ≥сл¤ виходу друком у 1938 p. нарису ….¬.—тал≥на (1879-1953 pp.) "ѕро д≥алектичний та ≥сторичний матер≥ал≥зм" будь-¤ка справд≥ ф≥лософська творч≥сть, пов'¤зана з самост≥йним, неупередженим, в≥льним в≥д ≥деолог≥чних шор осмисленн¤м д≥йсност≥, в —–—– надовго стаЇ неможливою. ќкр≥м пер≥оду "≥деолог≥чноњ в≥длиги", що мав м≥сце у зв'¤зку з критикою культу особи —тал≥на, по сут≥, лише в к≥нц≥ 80-х рок≥в у –ад¤нському —оюз≥ ф≥лософ≥¤ була зв≥льнена в≥д ≥деолог≥чних обмежень ≥ д≥стала можлив≥сть творчо розвиватись, критично оц≥нювати д≥йсн≥сть та своЇ власне минуле. ‘≥лософськ≥ ≥дењ  .ћаркса, ‘.≈нгельса та ¬.≤.Ћен≥на одержали специф≥чну ≥нтерпретац≥ю ≥ розвиток у крањнах ™вропи, що не входили до так званого соц≥ал≥стичного табору. Ќа в≥дм≥ну в≥д –ад¤нського —оюзу, тут до нього ставились творчо ≥ критично: ф≥лософи розробл¤ли окрем≥ сторони чи аспекти ≥дей марксизму. ѕал≥тра шк≥л ≥ напр¤мк≥в, ¤к≥ певною м≥рою сприйн¤ли, переосмислили ≥ доповнили положенн¤ марксистко-лен≥нськоњ ф≥лософ≥њ, така р≥зноман≥тна, що њх важко нав≥ть просто класиф≥кувати. —еред тих, хто займавс¤ розробкою ф≥лософських ≥дей марксизму, Ч ф≥лософи з в≥домими у св≥т≥ ≥менами: угорець ƒ-Ћукач (1885-1971 pp.), француз ∆. -ѕ. —артр (1905-1980 pp.), н≥мц≥ ≥ водночас американц≥ ≈.‘ромм (1900-1980 pp.) та √.ћаркузе (1898-1979 pp.), француз Ћ.јлыпюссер (народ. 1918 р.), н≥мець ё.’абермас (народ. 1928 р.), багато ≥нших. Ќепоодинокими Ї спроби синтезу ф≥лософських положень марксизму з фундаментальними положенн¤ми ≥нших ф≥лософських теч≥й, наприклад, психоанал≥зу, екзистенц≥ал≥зму, герменевтики, феноменолог≥њ та ≥н. —казане св≥дчить, що ≥дењ ф≥лософ≥њ марксизму справили надзвичайно глибокий вплив ¤к на розвиток ф≥лософськоњ думки, так ≥ на житт¤ сусп≥льства ≥ продовжують функц≥онувати у духовн≥й культур≥ к≥нц¤ XX ст.

1

Ќазва: ћарксистська ф≥лософ≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3864 прочитано)