‘≥лософ≥¤ > Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤

Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤

Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ Ї значним ≥ вагомим етапом у розвитку св≥товоњ ф≥лосо-ф≥њ, що охоплюЇ напружений, дуже ¤скра вий за своњми результатами, важливий за впливом на духовну ≥стор≥ю людства пер≥од духовно-≥нтелектуального розвитку. Boнa представле-на сукупн≥стю ф≥лософських концепц≥й Ќ≥меччини майже за сто ро-к≥в, зокрема, такими ориг≥нальними мислител¤ми, ¤к ≤ммануњл  ант (1724-1804), …оган √отл≥б ‘≥хте (1762-1814), ‘р≥др≥х ¬≥льгельм Ўел-л≥нг (1775-1854), √еорг ¬≥льгельм ‘р≥др≥х √егель (1770-1831), Ћюдв≥, јндреас ‘ейербах (1804-1872).  ожний з цих ф≥лософ≥в Ї наст≥льки своЇр≥дним та ориг≥нальним, що виникаЇ питанн¤ Ч чи можна гово-рити про н≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю ¤к про ц≥л≥сне утворенн¤? ѕроте при всьому розмањтт≥ ≥дей та концепц≥й, н≥мецьку класику в≥д-р≥зн¤Ї р¤д суттЇвих рис та принцип≥в, що Ї сп≥льними дл¤ всього цього етапу розвитку ф≥лософськоњ думки. —аме вони ≥ дають змогу говорити про н≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю ¤к про ц≥л≥сне духовне утворенн¤. ѕо-перше, вс≥х представник≥в н≥мецькоњ класичноњ ф≥ло-соф≥њ об'ЇднуЇ розум≥нн¤ рол≥ ф≥лософ≥њ в ≥стор≥њ людства ≥ в розвитку св≥товоњ культури. ¬они вважали, що ф≥лософ≥¤ покликана критично самоп≥знати людську життЇд≥¤льн≥сть, зробили предметом спец≥аль-ного ф≥лософського досл≥дженн¤ людську ≥стор≥ю ≥ людську сутн≥сть.  ант, ‘≥хте, Ўелл≥нг, √егель бачать ф≥лософ≥ю ч≥тко систематизова-ною наукою, але наукою специф≥чною. « њхньоњ точки зору, ф≥лосо-ф≥¤, живл¤чись науками, ор≥Їнтуючись на науки, маЇ будувати себе ¤к науку гуман≥стичноњ спр¤мованост≥. ѕо-друге, представники н≥-мецькоњ класичноњ думки надали ф≥лософ≥њ вигл¤ду широко розробле-ноњ та диференц≥йованоњ спец≥альноњ системи дисципл≥н, ≥дей, пон¤ть та категор≥й. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ Ї високо профес≥йною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою ф≥лософського освоЇнн¤ д≥йсност≥. ѕо-третЇ, н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ розробила ц≥л≥сну д≥алектичну концепц≥ю розвитку. ѕо-четверте, н≥мецька кла-сика виробила певн≥ загальн≥ принципи п≥дходу до проблеми ≥сторич-ного розвитку, запропонувавши досл≥джувати його науково-теоретич-ними засобами ≥ вид≥ливши де¤к≥ його загальн≥ законом≥рност≥. ѕо-п'¤те, розгл¤даючи проблеми людини, н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ концентруЇ увагу навколо принципу свободи та ≥нших гуман≥стичних ц≥нностей. ¬раховуючи ц≥ основн≥ риси н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ, можна вид≥лити також ≥ основн≥ проблеми, досл≥дженн¤ ¤ких перебуваЇ в центр≥ уваги цього пер≥оду розвитку св≥товоњ ф≥лософ≥њ: проблема науковост≥ ф≥лософ≥њ, онтолог≥њ, гносеолог≥њ, ф≥лософськоњ антрополог≥њ, ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ права, ф≥лософ≥њ рел≥г≥њ, етики, естетики ≥ т.д. ƒл¤ побудови своњх ф≥лософських систем мислител≥ н≥мецькоњ кла-сики виходили з таких принцип≥в: принципу розр≥зненн¤ законом≥р-ностей розвитку природи ≥ культури, принципу активност≥ суб'Їкта, принципу ≥сторизму. –одоначальником н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ вважаЇтьс¤' ≤м-мануњл  ант≥ ¬ його творчост≥ умовно вид≥л¤ють два пер≥оди: докри-тичний (до 70-х рок≥в XVIII ст.) та критичний. ƒл¤ першого властиве захопленн¤ природничими науками, натурф≥лософською проблема-тикою. ј другий пер≥од, прот¤гом ¤кого власне ≥ розвиваЇтьс¤ кан-т≥вська ф≥лософська система, присв¤чений вивченню походженн¤ п≥-знавальноњ д≥¤льност≥, њњ законом≥рностей та меж. ≤ ант п≥дносить гносеолог≥ю до р≥вн¤ основного елемента теоре-тичноњ ф≥лософ≥њ. ѓњ предметом маЇ бути, на думку  анта, досл≥джен-н¤ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ суб'Їкта, ви¤вленн¤ њњ меж та закон≥в д≥-¤льност≥ людського розуму.  ант наголошуЇ, що головним фактором визначенн¤ способу п≥знанн¤ та конструюванн¤ предмета знанн¤ Ї суб'Їкт п≥знанн¤ та його п≥знавальн≥ зд≥бност≥., ” критичний пер≥од  ант створюЇ ф≥лософськ≥ прац≥, ¤к≥ стали под≥Їю в ≥стор≥њ людськоњ культури: " ритика чистого розуму", " ри-тика практичного розуму", " ритика здатност≥ судженн¤", присв¤че-н≥ осмисленню ф≥лософ≥њ ¤к науки, гносеолог≥њ, проблем людськоњ свободи та моральност≥ ≥ т.≥н.  ант визначаЇ ф≥лософ≥ю ¤к науку про в≥дношенн¤ будь-¤кого знанн¤ до суттЇвих ц≥лей людського розуму. ‘≥лософ≥¤, з його точки зору, маЇ в≥дпов≥сти на так≥ питанн¤: "ўо ¤ можу знати?", "ўо ¤ маю робити?", "„ого ¤ можу спод≥ватись?" ¬≥дпов≥дь на так≥ питанн¤ ≥ гарантуЇ ф≥лософ≥њ њњ високу м≥с≥ю законодавиц≥ розуму. “аку м≥с≥ю, на думку  анта, може виконати лише трансцендентальна ф≥лософ≥¤, ¤ка Ї системою ус≥х принцип≥в чистого розуму. ј оск≥льки розум, з його точки зору, маЇ практичне ≥ теоретичне застосуван¤, то ≥ ф≥лосо-ф≥¤ под≥л¤Їтьс¤ ним на практичну ≥ теоретичну. ѕрактична ф≥лософ≥¤, ф≥лософ≥¤ моральност≥, ф≥лософ≥¤ звичањв м≥стить принципи апр≥ор≥, ¤к≥ визначають ≥ робл¤ть необх≥дно обу-мовленою всю нашу повед≥нку. ј теоретична ф≥лософ≥¤ маЇ бути те-ор≥Їю наукового п≥знанн¤, ¤ка б м≥стила в соб≥ ус≥ принципи чистого розуму, побудован≥ виключно на пон¤тт¤х теоретичного знанн¤ вс≥х речей. ѕерш н≥ж говорити власне про проблеми гноселог≥њ  анта, сл≥д розгл¤нути де¤к≥ аспекти його вченн¤ про знанн¤. «нанн¤, з його точки зору, Ї судженн¤ми, тобто поЇднанн¤м у¤влень та пон¤ть у св≥домост≥ ≥ через св≥дом≥сть.-, —удженн¤ можуть бути анал≥тичними, коли предикат (лог≥чний присудок) не даЇ нового значенн¤, та синте-тичними, коли предикат не виводитьс¤ ≥з суб'Їкта, а поЇднуЇтьс¤ з ним. —интетичн≥ судженн¤, в свою чергу, можуть бути апостер≥орни-ми, коли Ї мислимий зв'¤зок м≥ж суб'Їктом та предикатом ≥ ви¤вл¤-Їтьс¤ в≥н у досв≥д≥ ≥ через досв≥д. ƒругим видом синтетичних суджень Ї судженн¤ апр≥ор≥, тобто так≥, де зв'¤зок м≥ж суб'Їктом та предика-том не засновуЇтьс¤ на досв≥д≥. јнал≥тичн≥ судженн¤, на думку  анта, ус≥ Ї апр≥орними. ¬они не вимагають зверненн¤ до досв≥ду, а, отже, не дають насправд≥ нового знанн¤. ўо ж до синтетичних суджень, сл≥д в≥дзначити, що вони можуть бути ¤к емп≥ричними, так ≥ апр≥орними. ¬они завжди дають нове знанн¤. ќтже:  ,ант вид≥л¤Ї два види знанн¤: досв≥дне (апостер≥орне) та незалежне в≥д досв≥ду (апр≥орне)ї ƒжерелом останнього, вважаЇ  ант, Ї сама структура людських п≥знавальних здатностей. јпр≥орн≥ знанн¤ Ч це знанн¤, що передують досв≥ду, обумовлюють його ≥ незалеж-н≥ в≥д нього. јпр≥орн≥ знанн¤ ≥снують у трьох видах п≥знанн¤: математи-ц≥, теоретичному природознавств≥ та в метаф≥зиц≥ ¤к теоретичн≥й ф≥-лософ≥њ.  ант у даному випадку намагаЇтьс¤ поставити ≥ спробувати вир≥шити важливу проблему гносеолог≥њ Ч проблему д≥алектики вза-Їмозв'¤зку та взаЇмопереходу чуттЇвого та рац≥онального у п≥знанн≥. –озробл¤ючи проблеми гносеолог≥њ,  ант в≥дштовхувавс¤ в≥д кон-цепц≥њ "речей у соб≥". ѕроцес людського п≥знанн¤, на його думку, починаЇтьс¤ з досв≥ду. ≤снуЇ дв≥ чист≥ форми чуттЇвого наочного у¤в-ленн¤ (чуттЇвого досв≥ду): прост≥р та час. ¬они упор¤дковують в≥д-чутт¤, розм≥щуючи њх у простор≥ та час≥, ≥ Ї принципами апр≥орного знанн¤. —уб'Їкту протистоњть незалежна в≥д нього об'Їктивна реаль-н≥сть ("р≥ч у соб≥"). –еч≥ у соб≥, д≥ючи на наш≥ органи чутт¤, виклика-ють в≥дчутт¤, ¤к≥ не дають н≥¤кого знанн¤ про реч≥ ¤к так≥. —в≥т люди-ни, вважаЇ  ант, це предмети та ¤вища ("св≥т речей дл¤ нас"), ¤к≥ упор¤дковуютьс¤ людською св≥дом≥стю. “аким чином, у  анта вини-каЇ два св≥ти: перший Ч св≥т ¤вищ, ¤кий ≥снуЇ в нашому досв≥д≥, у простор≥ та час≥; ≥ другий Ч св≥т речей у соб≥, ¤кий не досл≥джений дл¤ п≥знанн¤ ≥ перебуваЇ поза простором ≥ часом, за межами людськоњ св≥домост≥.- ÷ей останн≥й  ант визначаЇ ¤к трансцендентний св≥т. ƒал≥  ант висуваЇ'-концепц≥ю трьох сходинок п≥знанн¤: чуттЇвого спогл¤-данн¤, розсудку та розуму. јпр≥орн≥ форми чуттЇвост≥ розм≥щують та упор¤дковують дан≥ в≥дчутт≥в у простор≥ та час≥, в результат≥ чого ви-никають ¤вища. јле сам≥ по соб≥ ¤вища, на думку  анта, ще не дають знань, а ¤вл¤ють собою лише необх≥дний п≥дготовчий матер≥ал. ўоб з цього матер≥алу отримати знанн¤, його необх≥дно осмислити. ÷е можна зробити за допомогою пон¤ть, ¤к≥ даЇ розсудок. ≤снуЇ, вважаЇ  ант, два основн≥ стовбури людського п≥знанн¤, що виростають ≥з сп≥льного кор≥нн¤: чуттЇв≥сть, через ¤ку предмети даютьс¤, та розсу-док, за допомогою ¤кого вони мисл¤тьс¤. ўодо зм≥сту знанн¤, розсу-док Ї ц≥лком залежним в≥д чуттЇвост≥.  ант визначаЇ розсудок ¤к здат-н≥сть мислити предмет чуттЇвого спогл¤данн¤ ≥ одночасно ¤к здат-н≥сть мислити його в певн≥й незалежност≥ в≥д чуттЇвих вражень. ѕон¤тт¤, ¤к≥ даЇ розсудок, можуть бути емп≥ричними, ¤кщо в них м≥ст¤тьс¤ в≥дчутт¤, викликан≥ присутн≥стю предмета, та чистими, ¤кщо до них не приЇднуютьс¤ в≥дчутт¤, що складають матер≥ю знанн¤. „исте пон¤тт¤, на думку  анта, м≥стить у соб≥ лише форму мисленн¤ про предмет взагал≥. ÷≥ пон¤тт¤ ≥ Ї категор≥¤ми ф≥лософ≥њ.  ант подаЇ категор≥њ за такою схемою: ≤.  ≥лькост≥: Їдн≥сть, множина, ц≥локупн≥сть. II. якост≥: реальн≥сть, запереченн¤, обмеженн¤. III. ¬≥дношенн¤: присутн≥сть та самост≥йне ≥снуванн¤, причин-н≥сть та залежн≥сть, сп≥лкуванн¤. ћодальност≥: можлив≥сть Ч неможлив≥сть, ≥снуванн¤ Ч не≥с-нуванн¤, необх≥дн≥сть Ч випадков≥сть. ¬казаними категор≥¤ми, п≥дкреслюЇ  ант, волод≥Ї кожна людина, оск≥льки вони становл¤ть структуру людського п≥знанн¤. —ам≥ ж ка-тегор≥њ не Ї знанн¤ми, а лише формами мисленн¤, ¤к≥ з наочних у¤в-лень утворюють знанн¤.  ант наводить такий приклад: вранц≥ ми вийшли в садок, доторк-нулись до камен¤, в≥дчули, що в≥н холодний ≥ вологий, вкритий ро-сою. —формували емп≥ричне судженн¤ сприйн¤тт¤: кам≥нь холодний та мокрий в≥д роси. ѕот≥м сонце нагр≥ло кам≥нь, в≥н став сухим ≥ теплим. ћи створили нове судженн¤, застосувавши категор≥њ розсуд-ку: загальне, причина, необх≥дн≥сть Ч сонце Ї причиною теплоти. “им самим ми чуттЇве сприйн¤тт¤ п≥двели п≥д категор≥њ причини, загального та необх≥дного.  ант робить висновок, що в процес≥ п≥з-нанн¤ на р≥вн≥ розсудку ми упор¤дковуЇмо чуттЇв≥ дан≥ категор≥¤ми розсудку, формулюючи закони науки. ќтже, закони науки Ї не в≥доб-раженн¤м д≥йсност≥, а результатом конструктивноњ д≥¤льност≥ мис-ленн¤, категор≥њ розсудку. ћисленн¤ може знайти в природ≥ лише те, робить висновок  ант, що дозвол¤ють його апр≥орн≥ категор≥њ. ÷ей висновок  ант квал≥ф≥куЇ ¤к "коперн≥к≥анський переворот у ф≥лосо-ф≥њ", оск≥льки не знанн¤ мають узгоджуватись з д≥йсн≥стю, ¤к вважа-лос¤ ран≥ше, а д≥йсн≥сть ¤к предмет знанн¤ маЇ узгоджуватись з тим апр≥орним категор≥альним апаратом, що даЇтьс¤ людин≥ до будь-¤ко-го досв≥ду. “ретьою здатн≥стю людського п≥знанн¤ Ї розум, ¤кий на в≥дм≥ну в≥д чуттЇвост≥ та розсудку Ї здатн≥стю опосередкованого п≥з-нанн¤, що пр¤мо ≥ безпосередньо не пов'¤зане з досв≥дом. –озум, наголошуЇ  ант, н≥коли не спр¤мований безпосередньо на предмети досв≥ду та на досв≥д взагал≥, а завжди маЇ своњм предметом лише результати д≥¤льност≥ розсудку, щоб надати њм всезагального та необх≥дного характеру. ѕод≥бно до того, ¤к розсудок утворюЇ категор≥њ, розум утворюЇ своњ пон¤тт¤ Ч трансцендентальн≥ ≥дењ. ≤дењ розуму Ч це необх≥дн≥ пон¤тт¤, розширен≥ до безумовного, що обслуговують кон-цептуальне п≥знанн¤,^ на в≥дм≥ну в≥д розсудкових пон¤ть, ¤к≥ слу-гують розум≥нню сприйманн¤, чуттЇвого досв≥ду. “рансцендентальн≥ ≥дењ  ант под≥л¤Ї на три види. 1. —в≥т психолог≥чних ≥дей, де досл≥-джуЇтьс¤ абсолютна Їдн≥сть мисл¤чого суб'Їкта; це м≥кросв≥т людсь-кого "я". 2. —в≥т космолог≥чних ≥дей, де вибудовуЇтьс¤ абсолютна Їдн≥сть зовн≥шнього св≥ту. ÷е макрокосмос: природа, косм≥чна ц≥л≥с-н≥сть, "людина в природ≥". 3. —в≥т теолог≥чних ≥дей, де ф≥ксуютьс¤ абсолютна Їдн≥сть ус≥х предмет≥в взагал≥: вони ввод¤ть людину у св≥т в≥ри, в ¤кому центральне м≥сце в≥дведене пон¤тт¤м Ѕога та безсмерт¤ душ≥. ƒал≥  ант формулюЇ досить складну концеп≥ю суперечностей Ч антином≥й, ¤к≥ з необх≥дн≥стю виникають у людському розум≥ при спроб≥ мислити св≥т ¤к Їдине ц≥ле, беручи за передумову ≥дею без-умовного чи абсолютного. Ќа думку  анта, неминуч≥ суперечност≥ народжуютьс¤ в нашому розум≥ внасл≥док того, що пон¤тт¤ абсолют-ного, безк≥нечного, застосован≥ до св≥ту речей у соб≥, перенос¤тьс¤ ≥ на св≥т досв≥ду, св≥т ¤вищ.  ант вид≥л¤Ї чотири антином≥њ: 1) св≥т Ї к≥нечним у простор≥ ≥ в час≥ (теза) Ч св≥т Ї безк≥нечним у простор≥ ≥ в час≥ (антитеза); 2) все у св≥т≥ Ї простим ≥ непод≥льним (теза) Ч все у св≥т≥ Ї складним, ≥ все можна розд≥лити (антитеза); 3) в св≥т≥ ≥снуЇ свобода (теза) Ч в св≥т≥ немаЇ свободи, все в≥дбуваЇтьс¤ за законами природи, тобто з необ-х≥дност≥ (антитеза); 4) ≥снуЇ Ѕог ¤к першопричина св≥ту (теза) Ч не ≥снуЇ н≥¤коњ першопричини св≥ту (антитеза). «г≥дно з  антом, ≥ тезу, ≥ антитезу можна довести однаково усп≥шно. ” вченн≥ про антином≥њ, можливост≥ виникненн¤ у розум≥ супе-речностей без порушенн¤ закон≥в лог≥ки,  ант поставив ≥ спробував осмислити проблеми д≥алектики. ѕроте, вид≥ливши ц≥ суперечност≥,  ант визнаЇ њхнЇ ≥снуванн¤ лише в людському розум≥, а не в об'Їк-тивн≥й д≥йсност≥ ≥ не бачить шл¤х≥в њхнього теоретичного вир≥шенн¤. ќтже,  ант поставив надзвичайно важлив≥ проблеми в досл≥джен-н≥ структури п≥знавального процесу, багато з ¤ких лишаютьс¤ акту-альними ≥ в наш≥ дн≥. —аме в полем≥ц≥ з  антом народились ф≥ло-софськ≥ концепц≥њ ‘≥хте, Ўелл≥нга, √егел¤. ….-√.‘≥хте розгл¤дав своЇ вченн¤ ¤к пр¤ме продовженн¤ ф≥лосо-ф≥њ  анта. ¬≥н був переконаний у справедливост≥ твердженн¤ велико-го ф≥лософа про науков≥сть ф≥лософ≥њ-г ‘≥хте називаЇ свою ф≥лософ≥ю вченн¤м про науку (науковченн¤). Ќаука, на його думку, Ї система-тичною. —истемний характер Ї необх≥дним, проте недостатн≥м визна-ченн¤м ≥стинного знанн¤. ≤стинн≥сть ус≥Їњ системи, з точки зору ‘≥х-те, базуЇтьс¤ на ≥стинност≥ њњ наукового основоположенн¤. ¬ основ≥ ф≥лософ≥њ ‘≥хте лежить твердженн¤, що практично д≥-¤льне в≥дношенн¤ до предмета передуЇ теоретично-спогл¤дальному в≥дношенню до нього. —в≥дом≥сть у ‘≥хте не дана, а задана, породжуЇ сама себе. ќчевидн≥сть њњ, гадаЇ ‘≥хте, засновуЇтьс¤ не на спогл¤дан-н≥, а на д≥њ, не вбачаЇтьс¤ ≥нтелектом, а стверджуЇтьс¤ волею. ‘≥хте у своњй теор≥њ п≥знанн¤ в≥дходить в≥д головного положенн¤ кант≥вськоњ ф≥лософ≥њ про "р≥ч у соб≥" ≥ протиставл¤Ї йому мисл¤че "я". ÷е "я" в≥н трактуЇ дво¤ко: по-перше, ¤к "я", ¤ке кожна людина в≥дкриваЇ у акт≥ самосв≥домост≥, тобто "≥ндив≥дуальне або емп≥ричне я"; по-друге, "я" ¤к де¤ка первинна всеохоплююча визначальна ре-альн≥сть, недос¤жна ц≥лком наш≥й св≥домост≥, з ¤коњ шл¤хом њњ само-розвитку народжуЇтьс¤ весь ун≥версум, це "абсолютне я". јбсолютне "я" усв≥домлюЇтьс¤, на думку ‘≥хте, за результатами його д≥¤льност≥. –езультатом роздум≥в ‘≥хте Ї проголошенн¤ в≥дчутт¤ продуктом вс¤коњ д≥¤льност≥ "я", проте продуктом в≥дчуженим, неусв≥домлюваним людиною. ѕринципом теоретично д≥ючого абсолютного "я" Ї, на думку ‘≥хте, спонтанне, н≥чим зовн≥шн≥м не обумовлене творенн¤ чуттЇвого зм≥сту, зм≥сту чуттЇвого досв≥ду. “еор≥¤ науковченн¤ ‘≥хте базуЇтьс¤ на таких положенн¤х: 1) "я покладаЇ я". ÷е стверджуЇ самототожн≥сть "я"; 2) "я протипокладаЇ не-я" (я-суб'Їкт, не-я Ч об'Їктивна реальн≥сть, природа). ÷е осно-воположенн¤ вводить категор≥ю запереченн¤; 3) "я покладаЇ ≥ я, ≥ не-я". ќтже, д≥¤льн≥сть "я", що розвиваЇтьс¤, ‘≥хте розум≥Ї ¤к рух в≥д початкового покладанн¤ "я" до протилежност≥ "не-я", а в≥д нього до покладанн¤, ¤ке Ї Їдн≥стю, синтезом перших двох ≥ "я", ≥ "не-я". “им самим ‘≥хте по¤снюЇ три види д≥й: 1) теоретична, тобто така, у ¤к≥й дещо не прир≥внюЇтьс¤ ≥ не протиставл¤Їтьс¤ (протипокладаЇть-с¤) н≥чому ≥ншому, а покладаЇтьс¤ ¤к р≥вне соб≥ самому; 2) антите-тична, в ¤к≥й "я" покладаЇ свою протилежн≥сть "не-я"; 3) синтетич-на, в ¤к≥й обидв≥ протилежност≥ поЇднуютьс¤. “аким чином, ‘≥хте по¤снюЇ д≥алектичну тр≥аду: теза ("я"), ан-титеза ("не-я") та синтез ("я покладаЇ "я" ≥ "не-я"). –ух в≥д тези до антитези та синтезу складаЇ основу д≥алектичного методу ‘≥хте, ¤кий сприймаЇтьс¤ ним ¤к метод п≥знанн¤ ≥ метод ≥стинного ф≥лософству-ванн¤. „ерез призму цих основоположень в≥н трактуЇ ≥ три закони лог≥ки: закон тотожност≥, закон суперечност≥, закон виключеного треть-ого. ‘≥хте спробував також обгрунтувати принцип ун≥версальност≥ розвитку через боротьбу протилежностей. ^‘≥лософ≥¤ ‘≥хте в ц≥лому, незважаючи на певн≥ недол≥ки та супе-речност≥, справила значний вплив на подальший розвиток ф≥лософсь-коњ думки. ѕо-перше, ‘≥хте спробував поЇднати п≥знанн¤ ≥ природу, людину ≥ св≥т; по-друге, в≥н розум≥Ї св≥дом≥сть ¤к д≥алектичне утво-ренн¤, в ¤кому почутт¤, сприйманн¤ мисл¤тьс¤ ¤к нижчий щабель реал≥зац≥њ самосв≥домост≥; ≥, по-третЇ, вченн¤ ‘≥хте справило вплив на розвиток ф≥лософ≥њ "активноњ сторони", тобто на розвиток реф-лекс≥њ практичних в≥дносин "я" з зовн≥шньою реальн≥стю. ‘≥лософська система Ўелл≥нга складаЇтьс¤ ≥з: 1) "—истеми теоре-тичноњ ф≥лософ≥њ"; 2) "—истеми практичноњ ф≥лософ≥њ"; 3) "‘≥лософ≥њ мистецтва" (теолог≥¤ ≥ мистецтво). ” систем≥ теоретичноњ ф≥лософ≥њ Ўелл≥н г досл≥джуЇ проблему: ¤к вивести об'Їкт ≥з суб'Їкта? ¬≥н з≥ткнувс¤ з фактом, що вс≥ люди сприй-мають зовн≥шн≥й св≥т ¤к незалежний в≥д св≥домост≥. ѕроблема ви¤ви-лась у поЇднанн≥ цих двох протилежних тверджень. як це можливо, щоб об'Їкт в≥д нас не залежав ≥ в той же час був результатом суб'Їк-тивноњ д≥¤льност≥? ¬ир≥шуючи њњ, Ўелл≥нг створив теор≥ю п≥дсв≥домоњ творчост≥. —уть њњ: д≥¤льн≥сть суб'Їкта усв≥домлена т≥льки частково; здеб≥ль-шого вона п≥дсв≥дома. “ому продукти д≥¤льност≥ сприймаютьс¤ ¤к незалежн≥ в≥д суб'Їкта. “ут Ўелл≥нг спиравс¤ на факти: Їдн≥сть суб'Їкта ≥ об'Їкта завжди сприймаЇтьс¤ суб'Їктом т≥льки ¤к об'Їктивна. ўоб виникло чуттЇве, потр≥бен об'Їкт ≥ суб'Їкт. јле саме в≥дчутт¤ суб'Їк-том сприймаЇтьс¤ ¤к об'Їктивне. јналог≥чне спостер≥гаЇтьс¤ не т≥ль-ки в чуттЇвому, а й у мисленн≥. ÷≥ в≥дкритт¤ Ўелл≥нга були абсолю-тизован≥ ним самим. јбсолютизац≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що дл¤ Ўелл≥нга будь-¤ка об'Їктивн≥сть ≥ все в об'Їктивност≥ Ї результатом д≥¤льност≥ суб'Їкта. якщо анал≥з об'Їктивний, то в ньому ми знайде-мо не т≥льки об'Їктивний б≥к, а й суб'Їктивний. ¬ ц≥лому Їдн≥сть суб'Їктивного ≥ об'Їктивного в≥дтворюЇтьс¤ ¤к об'Їкт. Ўелл≥нг абсо-лютизував: усе в об'Їкт≥ Ї результатом д≥¤льност≥ суб'Їкта. /¬ систем≥ практичноњ ф≥лософ≥њ Ўелл≥нг розгл¤даЇ проблему свобо-ди ≥ необх≥дност≥. —вобода Ч усв≥домлена д≥¤льн≥сть, необх≥дн≥сть Ч п≥дсв≥дома д≥¤льн≥сть. Ўелл≥нг досл≥джуЇ зв'¤зок м≥ж ними. ÷ей зв'¤зок Ч перетворенн¤ свободи в необх≥дн≥сть: в≥льна д≥¤ль-н≥сть, об'Їктивуючись, перетворюЇтьс¤ в д≥¤льн≥сть необх≥дну. ¬ихо-дить, що св≥дома д≥¤льн≥сть призводить до протилежних результат≥в. (—уперечлив≥сть св≥домоњ д≥¤льност≥ Ўелл≥нг називаЇ необх≥дн≥стю. Ўелл≥нг вважав, що люди не можуть пересл≥дувати ц≥л≥, ¤к≥ можуть повн≥стю зд≥йснитис¤, ≥ тому не припускав, що антагон≥зм свободи ≥ необх≥дност≥ з часом може бути усунутий. ” ф≥лософ≥њ мистецтва Ўелл≥нг розгл¤дав мистецтво ¤к завершенн¤ ф≥лософськоњ системи. "ћистецтво Ч збро¤ ф≥лософ≥њ". ћистецтво та форма його зм≥сту ("естетичн≥ спогл¤данн¤") ≥ Ї процесом п≥знан-н¤. "≈стетичне спогл¤данн¤ Ч ≥нтелектуальне спогл¤данн¤". Ўел-л≥нг вважав, що ≥нтелектуальне спогл¤данн¤ Ї головним методом ф≥-лософ≥њ, бо т≥льки воно може об'Їднати протилежност≥. ≤ Ўелл≥нг пересл≥дував саме цю мету. Ќайвища форма, в ¤к≥й протилежност≥ ви¤вл¤ютьс¤ Ч естетична д≥¤льн≥сть. (.¬≥н розр≥зн¤в так≥ форми об'Їднанн¤ протилежностей: 1) чисто чуттЇва; 2) лог≥чна; 3) естетичне спогл¤данн¤ (поЇднанн¤ чуттЇвого ≥ пон¤т≥йного). ¬оно маЇ справу з абстрактним об'Їктом. Ќасправд≥ ми й маЇмо це поЇднанн¤: нав≥ть найвищ≥ р≥вн≥ абстрагуванн¤ не зв≥ль-н¤ютьс¤ в≥д чуттЇвост≥. Ўелл≥нг вважав головним способом п≥знанн¤ спогл¤данн¤ ≥ ≥гнорував розсудкове п≥знанн¤. 'Ќатурф≥лософ≥¤ Ўелл≥нга маЇ показати, ¤к природа приходить до розуму, ¤ким чином природа у сходженн≥ своњх потенц≥й створюЇ в людин≥ розум. Ўелл≥нг вважав, що найвищим результатом емп≥рич-ного п≥знанн¤ Ї закон. “еоретичне мисленн¤ Ї виведенн¤м закон≥в ≥з принцип≥в. Ќатурф≥лософ≥¤ вища емп≥р≥њ ≥ передуЇ теоретичному мис-ленню. Ќатурф≥лософ≥¤ Ч необх≥дна сходинка розвитку знань. ќсновним принципом натурф≥лософ≥њ Ўелл≥нга Ї Їдн≥сть мис-ленн¤ ≥ бутт¤. "ѕрирода Ї не що ≥нше, ¤к закам'¤н≥ле мисленн¤". ѕрирода Ч результат абсолютного духу. Ўелл≥нг даЇ своЇр≥дне вир≥-шенн¤ цього питанн¤. ” нього немаЇ в≥дм≥нностей м≥ж матер≥Їю ≥ св≥дом≥стю. ћатер≥¤ Ч не що ≥нше ¤к дух, що спогл¤даЇ р≥вновагу своњх д≥¤нь. ƒл¤ Ўелл≥нга сутн≥сть мисленн¤ Ї рух. «авданн¤ натур-ф≥лософ≥њ Ч розкрити видим≥сть протилежност≥ матер≥њ ≥ духу. ÷е можна зробити, розкривши ≥стор≥ю людського розуму. „ому Ўелл≥нг прий-шов до цього? ƒл¤ Ўелл≥нга знанн¤ Ї факт св≥ту, ≥ в≥н ставив питанн¤, ¤ким чином цей факт стаЇ можливим. …ого висновок: ¤кщо природа не продукт духу, то вона не може бути об'Їктом духу, не може бути п≥знаною. «нанн¤ можливе в тому випадку, ¤кщо м≥ж суб'Їктом ≥ об'Їктом немаЇ н≥¤коњ протилежност≥. ≥ —в≥дом≥сть ≥ св≥т пов'¤зан≥. .як стаЇ можливим такий зв'¤зок? Ќа думку Ўелл≥нга, знанн¤ можливе тод≥, коли немаЇ протилежност≥ м≥ж суб'Їктом ≥ об'Їктом. Ќатурф≥лософ≥¤ Ўелл≥нга маЇ д≥алектичний характер. ќсновн≥ њњ принципи: 1. ѕринцип пол¤рност≥. ÷ей принцип вивченн¤ природи пол¤гаЇ у зведенн≥ природи до протилежност≥, дво¤кост≥. 2. ѕринцип ≥сторизму: вс≥ форми природи Ї т≥льки сходинками њњ розвитку. 3. ѕрин-цип системност≥, що випливаЇ ≥з пон¤тт¤ натурф≥лософ≥њ ¤к виду сис-тематизуючого знанн¤. 4. ѕринцип Їдност≥ сил природи. Ўелл≥нг висунув цей важливий принцип, ¤кий у XIXЧXX ст. вт≥ливс¤ в природ-ничо-наукових законах (закон збереженн¤ ≥ перетворенн¤ енерг≥њ). ≥ ¬ ц≥лому ф≥лософ≥¤ Ўелл≥нга справила великий вплив на Ївро-пейську ф≥лософську думку XIXЧXX ст., причому на р≥зних етапах њњ розвитку вид≥л¤лись та осмислювались р≥зн≥ аспекти багатогранного вченн¤ Ўелл≥нга. «начним ви¤вивс¤ вплив його натурф≥лософ≥њ на украњнську (ћ.ћаксимович) та рос≥йську ф≥лософ≥ю. ¬ XX ст. ≥ррац≥о-нал≥стичн≥ ≥дењ н≥мецького ф≥лософа знайшли розвиток у ф≥лософ≥њ екзистенц≥ал≥зму. ¬ченн¤ √. ¬. ‘.√егел¤ Ї вищим дос¤гненн¤м н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ¬оно характеризуЇтьс¤ виключною широтою та глибиною зм≥сту, важлив≥стю та багатогранн≥стю поставлених проблем. ¬перше в теор≥њ д≥алектики /√егель створив теор≥ю розвитку суперечност≥ та њњ подальшого вир≥шенн¤ в синтезу ќрган≥чне злитт¤ онтолог≥чного та гносеолог≥чного момент≥в у гегел≥вськ≥й д≥алектиц≥ сформульоване по-сл≥довн≥ше ≥ всеб≥чн≥ше, н≥ж у ‘≥хте та Ўелл≥нга. ¬их≥дним пунктом ф≥лософськоњ концепц≥њ √егел¤ Ї тотожн≥сть бутт¤ та мисленн¤. ÷¤ тотожн≥сть, гадаЇ √егель, Ї в≥дносною, ¤к ≥ њх взаЇмопротилежн≥сть, ≥ в н≥й виникаЇ роздвоЇнн¤ на протилежност≥, проте поки що т≥льки в думц≥ на суб'Їкт думки та на думку ¤к зм≥с-товний об'Їкт. ћисленн¤, з точки зору √егел¤, Ї не лише суб'Їктивною людською д≥¤льн≥стю, а й незалежною в≥д людини об'Їктивною сутн≥стю, першоосновою всього сущого. ћисленн¤, стверджуЇ √егель, в≥дчужуЇ своЇ бутт¤ у форм≥ матер≥њ, природи, ¤ка Ї "≥нобутт¤м" цього об'Їктивно ≥снуючого мисленн¤, або абсолютноњ ≥дењ. ѕри цьому √егель розгл¤даЇ мисленн¤ (абсолютну ≥дею) не ¤к нерухому, незм≥нну першосутн≥сть, а ¤к процес неперервного розвит-ку п≥знанн¤, ¤к процес сходженн¤ в≥д нижчого до вищого. јбсолютна ≥де¤ Ї активною ≥ д≥¤льною, вона мислить ≥ п≥знаЇ себе, проход¤чи в цьому розвитку три етапи: 1) до виникненн¤ природи ≥ людини, коли абсолютна ≥де¤ перебуваЇ поза часом ≥ простором у стих≥њ "чистого мисленн¤" ≥ виступаЇ системою лог≥чних пон¤ть та категор≥й, ¤к си-стема лог≥ки; 2) це духовне начало з самого себе породжуЇ природу, ¤ку √егель називаЇ "≥нобутт¤м " абсолютноњ ≥дењ; 3) трет≥й етап роз-витку абсолютноњ ≥дењ Ч це абсолютний дух. Ќа цьому етап≥ абсолют-на ≥де¤ залишаЇ створену природу ≥ повертаЇтьс¤ до самоњ себе, але вже на основ≥ людського мисленн¤ (самоп≥знанн¤ ≥дењ). ÷≥ три етапи сформувались у √егел¤ в самост≥йн≥ складов≥ частини його ф≥лософськоњ системи: лог≥ку, ф≥лософ≥ю природи та ф≥лософ≥ю духу. Ћог≥ка Ї найважлив≥шою частиною гегел≥вськоњ системи, оск≥ль-ки тотожн≥сть бутт¤ та мисленн¤ означаЇ, що закони мисленн¤, ¤к≥ й досл≥джуЇ лог≥ка, Ї д≥йсними законами бутт¤.^Ћог≥ка, на думку √еге-л¤, Ї вченн¤м про сутн≥сть ус≥х речей. ѕерш н≥ж говорити про систему лог≥ки √егел¤, сл≥д зупинитись на характеристиц≥ ним д≥алектичного методу^ √егель вид≥л¤Ї три сходинки д≥алектичного методу≥, ¤к≥ д≥ють у розвитку ¤к загальнолюдського, так ≥ ≥ндив≥дуального мисленн¤ ≥ про¤вл¤ютьс¤ у кожному конкретному п≥знавальному анал≥з≥, утворюючи при цьому потр≥йну Їдн≥сть. ѕер-шою сходинкою "лог≥чного" д≥алектичного методу, на думку √егел¤, Ї розсудок. –озсудковий Ч це п≥длеглий, але необх≥дний б≥к д≥алектич-ного мисленн¤. ƒругою сходинкою д≥алектичного методу у √егел¤ Ї негативний розум ¤к пром≥жний етап м≥ж розсудком та розумом. “рет¤ сходинка Ч спекул¤тивний розум, ¤кого не спроможне дос¤гти ми-сленн¤, спр¤моване на к≥нечн≥ природн≥ реч≥. —аме в цьому останньому ви¤в≥ д≥алектика ¤к метод, на думку √егел¤, дос¤гаЇ найвищоњ зр≥лос-т≥. ѕозиц≥¤ √егел¤ щодо розуму та розсудку значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д кант≥вськоњ. ” нього розум Ї не нижчим, а вищим ви¤вом мисленн¤. ¬≥н вважаЇ, що розум та розсудок мають складати Їдину висх≥дну посл≥довн≥сть, де вони сп≥вв≥днос¤тьс¤ ¤к пров≥дний та п≥длеглий чинники, що взаЇмообумовлюютьс¤ та проникають один в одного. «авданн¤ лог≥ки, на думку √егел¤, пол¤гаЇ в анал≥з≥ наукового методу мисленн¤, ¬≥н намагавс¤ показати, що походженн¤ багатома-н≥тного з Їдиного начала може бути предметом рац≥онального п≥знанн¤, знар¤дд¤м ¤кого Ї лог≥чне мисленн¤, а основною формою Ч пон¤тт¤. “ому лог≥ка, зб≥гаЇтьс¤ з наукою про реч≥, що ос¤гаютьс¤ думкою. «м≥стовний п≥дх≥д √егел¤ до лог≥ки дав йому змогу розгл¤нути лог≥чн≥ форми в процес≥ њхнього розвитку в≥д абстрактного до конкретного. «начним дос¤гненн¤м √егел¤ було досл≥дженн¤ ≥ виклад лог≥ки ¤к ц≥л≥сноњ системи принцип≥в та категор≥й. ÷¤ система Ї в≥дображен-н¤м процесу розвитку, що в≥дбуваЇтьс¤ за певною схемою: тверджен-н¤ (теза), запереченн¤ цього твердженн¤ (антитеза), та запереченн¤ запереченн¤ (синтез).  ожна наступна сходинка, на думку √егел¤, збер≥гаЇ суттЇв≥ результати попереднього розвитку. —истема лог≥чних категор≥й √егел¤ розпадаЇтьс¤ на три п≥дгрупи в≥дпов≥дно до тр≥ади: бутт¤-сутн≥сть-пон¤тт¤. Ѕутт¤ включаЇ в себе категор≥њ: ¤к≥сть, к≥ль-к≥сть, м≥ра; сутн≥сть Ч видим≥сть, тотожн≥сть, в≥дм≥нн≥сть, супереч-н≥сть, основа, ¤вище, д≥йсн≥сть ≥ т.д. ѕон¤тт¤ включаЇ в себе два мо-менти: по-перше, перех≥д в≥д суб'Їктивного пон¤тт¤ (судженн¤, умо-вив≥д) до об'Їктивного (механ≥зм, х≥м≥зм); по-друге, перех≥д до ≥дењ (житт¤, п≥знанн¤, абсолютна ≥де¤). ѕон¤тт¤, на думку √егел¤, перебувають у безперервному рус≥, пе-реход¤ть одне в одне, зм≥нюютьс¤, розвиваютьс¤, переход¤ть у свою протилежн≥сть, ви¤вл¤ючи внутр≥шньо притаманн≥ њм суперечност≥, ¤к≥ ≥ складають руш≥йну силу 'њхнього саморозвитку. √егель сформулював також основн≥ принципи д≥алектики: при-нцип переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ ≥, навпаки, принцип тотож-ност≥ протилежностей, принцип запереченн¤ запереченн¤. јнал≥зуючи пон¤тт¤ к≥лькост≥ та ¤кост≥, √егель показуЇ, що зм≥ни бутт¤ Ї не лише переходом одн≥Їњ величини в ≥ншу, а й переходом ¤к≥сного в к≥льк≥сне ≥, навпаки. ƒосл≥джуючи зростанн¤ ¤к≥сност≥ у к≥льк≥сних категор≥¤х, √егель приходить до категор≥њ м≥ри, ¤ка поЇд-нуЇ к≥льк≥сть та ¤к≥сть у Їдн≥сть, синтезуЇ њх у вищ≥й Їдност≥. ÷е в≥д-буваЇтьс¤ таким чином: розвиток ¤кост≥ приводить до зб≥льшенн¤, зростанн¤ к≥льк≥сних характеристик, ¤к≥ в свою чергу спри¤ють ≥н-тенсиф≥кац≥њ ¤кост≥. јле цей процес розвиваЇтьс¤ до певних меж, ¤к≥ визначаютьс¤ категор≥Їю "м≥ра".  оли ц≥ меж≥ порушуютьс¤, в≥дбува-Їтьс¤ стрибок, тобто розрив поступовост≥ у розвитку. «авд¤ки стриб-ку виникаЇ нова ¤к≥сть ≥ в≥дпов≥дн≥ њй к≥льк≥сн≥ визначенн¤. ћ≥ра, на думку √егел¤, ¤к синтез к≥лькост≥ Ї завершенним бутт¤м. ’арактеризуючи сутн≥сть ¤к ф≥лософську категор≥ю, √егель п≥д-креслюЇ, що до нењ в≥дноситьс¤ ¤к те, що в≥др≥зн¤Ї ¤вища одне в≥д одного, так ≥ те, що њх об'ЇднуЇ, що Ї в них тотожним. –ух в≥д бутт¤ до сутност≥, що саморозвиваЇтьс¤, а пот≥м до пон¤тт¤ зд≥йснюЇтьс¤ че-рез перех≥д в≥д тотожност≥ до суперечност≥, а пот≥м до новоњ тотож-ност≥. √егел≥вська категор≥¤ тотожност≥ Ї д≥алектичною тотожн≥стю ¤к самототожн≥сть, ¤ка м≥стить у соб≥ започаткований елемент в≥дм≥нно-ст≥. ¬≥дм≥нн≥сть Ї розвитком категор≥њ тотожност≥, що вказуЇ на взаЇмо-пов'¤зану нев≥дпов≥дн≥сть, внутр≥шню дисгармон≥ю. Ќа думку √егел¤, через п≥знанн¤ в≥дношенн¤ тотожност≥ та в≥дм≥нност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ суперечн≥сть, що лежить в њх основ≥. —ама суперечн≥сть, з точки зору √егел¤, Ї коренем будь-¤кого руху ¤к саморуху, коренем життЇвост≥, саме воно Ї всезагальним принципом саморозвитку. ≤з вченн¤м √егел¤ про суперечн≥сть орган≥чно пов'¤зане ≥ його розум≥нн¤ запереченн¤ запереченн¤. ƒ≥алектичне запереченн¤ ('"зн¤т-т¤") або перех≥д у ≥нше ¤к своЇ ≥нше, Ї одн≥Їю з найважлив≥ших катего-р≥й лог≥ки √егел¤. "«н¤тт¤" включаЇ в себе три взаЇмод≥ючих момен-ти. ѕерший Ч власне запереченн¤, усуненн¤, подоланн¤. ƒругий Ч збереженн¤ того ц≥нного, що було у заперечуваному. “рет≥й Ч це "зн¤тт¤", перех≥д на б≥льш зр≥лий р≥вень розвитку. —воЇ вченн¤ про запереченн¤ запереченн¤ √егель зображав у вигл¤д≥ тр≥ади: теза Ч анти"еза (запереченн¤) Ч синтез (запереченн¤ запереченн¤). ƒосл≥дженн¤м найзагальн≥ших принцип≥в зм≥ни, руху ¤к самору-ху √егель зд≥йснив переворот у ф≥лософськ≥й думц≥ XIX ст., утверджу-ючи д≥алектичний метод мисленн¤ та п≥знанн¤, п≥д≥рвавши метаф≥-зичне у¤вленн¤ про сутн≥сть ¤к щось незм≥нне, непорушне. якщо лог≥ка у √егел¤ Ч це наука про ≥дею в соб≥ та дл¤ себе, то ф≥лософ≥¤ природи Ї наукою про ≥дею в њњ "≥нобутт≥", в њњ в≥дчуженому стан≥. ѕроте, ¤к в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д чистоњ лог≥чноњ ≥дењ до приро-ди, √егель не по¤снюЇ. Ќа його думку, абсолютна ≥де¤ зважуЇтьс¤ в≥льно в≥дпустити себе ≥з самоњ себе в ¤кост≥ природи. ѕрирода, з його точки зору, найб≥льшою м≥рою перебуваЇ п≥д владою розсудку ≥ Ї най-б≥льш зрозум≥лою йому, вона Ї царством розсудку. ” гегел≥вськ≥й д≥алектиц≥ природи сл≥д п≥дкреслити два моменти: 1) д≥алектику ф≥лософського тлумаченн¤ природи; 2) д≥алектику самоњ природи. √оловними формами природного бутт¤ у √егел¤ виступають меха-н≥ка, ф≥зика та орган≥ка. ћехан≥ку в≥н розгл¤даЇ через прост≥р, час, матер≥ю та рух. ѕри цьому √егель обірунтовуЇ нерозривн≥сть матер≥њ та руху, намагаЇтьс¤ лог≥чно вивести матер≥ю з часу та простору, ¤к≥ Ї формами њњ ≥снуванн¤. ” ф≥зиц≥ √егель розгл¤даЇ небесн≥ т≥ла, св≥тло, теплоту ≥ т.д., роз-криваючи зв'¤зок м≥ж ними, показуючи посл≥довний р¤д про¤в≥в ду-ховноњ сутност≥, що њх породжуЇ. ќрган≥ка у √егел¤ присв¤чена досл≥дженню питань геолог≥њ, бота-н≥ки,.зоолог≥њ. ¬≥н прагне показати, що перех≥д в≥д неживого до живо-го Ї завершенн¤м природного процесу. ¬ ц≥лому в ф≥лософ≥њ природи (хоч досл≥дники ≥ вважають њњ най-слабшим м≥сцем у ф≥лософському вченн≥ √егел¤) окреслено шл¤хи загальноњ класиф≥кац≥њ природничих наук та основних форм руху в матер≥альному св≥т≥, зд≥йснено спробу показати реальн≥ законом≥р-ност≥ розвитку природи. ¬ищою сходинкою у розвитку абсолютноњ ≥дењ Ї абсолютний дух Ч людство та людська ≥стор≥¤. ‘≥лософ≥¤ духу включаЇ в себе вченн¤ про суб'Їктивний дух (антрополог≥¤, феноменолог≥¤, психолог≥¤), вченн¤ про об'Їктивний дух (право, мораль, держава), вченн¤ про абсолютний дух (мистецтво, рел≥г≥¤, ф≥лософ≥¤). ¬ основ≥ гегел≥вського розум≥нн¤ ≥стор≥њ лежить пон¤тт¤ св≥тового духу. √егель визначав всесв≥тню ≥стор≥ю так: "¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤ Ї про-грес в усв≥домленн≥ свободи, прогрес, ¤кий мають п≥знати в його не-обх≥дност≥". ѕрогрес свободи у √егел¤ зд≥йснюЇтьс¤ схематично: в основ≥ ≥стор≥њ лежить св≥товий дух ¤к суб'Їкт, ¤кий не усв≥домлюЇтьс¤ окремими ≥ндив≥дами. ¬они виход¤ть у своњй д≥¤льност≥ не з пон¤тт¤ (розум≥нн¤) св≥тового духу, а ≥з своњх приватних ≥ндив≥дуальних ≥нте-рес≥в. ∆оден ≥ндив≥д не керуЇтьс¤ св≥товим духом. ƒух д≥Ї п≥дсв≥доме.  ожен ≥ндив≥д пересл≥дуЇ своњ власн≥ ц≥л≥, р≥зн≥ ≥нтереси. “ому часто отримуютьс¤ протилежн≥ результати. “обто, тут ≥снуЇ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж ц≥л¤ми ≥ результатами. ≤з з≥ткненн¤ виникаЇ щось Їдине, ¤ке не пересл≥дуЇтьс¤ жодним ≥ндив≥дом. ÷е ≥сторична под≥¤, ¤ка Ї про¤вом св≥тового духу. —в≥товий дух у √егел¤ реал≥зуЇ себе через д≥¤льн≥сть окремих ≥ндив≥д≥в. ÷ю особлив≥сть св≥тового духу √егель називав "хит-р≥стю розуму" (люди не п≥дозрюють того, що своЇю д≥¤льн≥стю зд≥й-снюють св≥тову ≥стор≥ю). –озвиток свободи проходить три ступен≥, ≥ вс¤ ≥стор≥¤ д≥литьс¤ HP три етапи: 1) сх≥дний св≥т; 2) греко-римський св≥т; 3) н≥мецький св≥т. ” першому в≥льна одна людина Ч деспот, у другому Ч певна група, в третьому Ч в≥льн≥ вс≥. ” ф≥лософ≥њ √егел¤ сл≥д ч≥тко розр≥зн¤ти д≥алектичний метод та си-стему, що суперечать одне одному, перебувають у суперечност≥, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в таких моментах. 1. ћетод виходить з визнанн¤ всеза-гальност≥ розвитку. —истема ж заперечуЇ всезагальн≥сть розвитку, оск≥ль-ки природа розвиваЇтьс¤ лише в простор≥, а не в час≥. —истема вимагаЇ обмеженн¤ розвитку. 2. ћетод заснований на визнанн≥ всезагальност≥ суперечност≥. —истема ж вимагаЇ вир≥шенн¤ ус≥х суперечностей та вста-новленн¤ несуперечливого стану. 3. ћетод вимагаЇ в≥дпов≥дност≥ руху думки стану, характерному дл¤ реальних процес≥в. —истема ж передба-чаЇ конструюванн¤ зв'¤зк≥в з голови. 4. ћетод вимагаЇ пост≥йного пе-ретворенн¤ д≥йсност≥, а система Ч незм≥нност≥ ≥снуючого стану речей. ‘≥лософська теор≥¤ √егел¤ справила значний вплив на всю на-ступну ф≥лософську думку. ѕ≥сл¤ смерт≥ √егел¤ в Ќ≥меччин≥ виникли напр¤мки, що випливали з його вченн¤ ≥ розвивали його ≥дењ. Ќапри-клад, ортодоксальне гегель¤нство ( .ћ≥хелет,  .–озенкранц та ≥н.) намагалось зберегти в чистост≥, недоторканою його ф≥лософську сис-тему. ј молоде гегель¤нство (ј.–уге, Ѕ.Ѕауер,  .ћаркс та ≥н.), спира-ючись на гегел≥вський д≥алектичний метод, п≥дкреслювало вир≥шаль-ну роль особист≥сного, суб'Їктивного фактора в ≥стор≥њ. ‘≥лософська система Ћ.ј.‘ейербаха зак≥нчуЇ пер≥од н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ¬она Ї нетрадиц≥йною ¤к у сам≥й постановц≥ проблем, так ≥ в њх вир≥шенн≥, ≥ в цьому пол¤гаЇ њњ своЇр≥дн≥сть. ” ф≥лософському розвитку ‘ейербаха розр≥зн¤ють два пер≥оди: перший, коли в≥н певною м≥рою дотримувавс¤ ф≥лософських погл¤-д≥в √егел¤ ≥ його посл≥довник≥в, та другий, коли перейшов на позиц≥њ ф≥лософського матер≥ал≥зму. √оловною справою житт¤ ≥ ф≥лософ≥њ ‘ейербаха була критика ре-л≥г≥њ ÷¤ критика ≥ стала ланкою зв'¤зку двох ¤к≥сно в≥дм≥нних етап≥в його творчост≥. Ќа противагу гегел≥вськ≥й ф≥лософ≥њ рел≥г≥њ ‘ейербах розгл¤дав ф≥лософ≥ю та рел≥г≥ю ¤к св≥торозум≥нн¤, що взаЇмно ви-ключають одне одного. Ќа його думку, ф≥лософ≥¤ Ї наукою, виражен-н¤м ≥дењ науки, вт≥ленн¤м духу науки ¤к такоњ, незалежно в≥д будь-¤кого конкретно визначеного њњ предмета. ј теолог≥¤ (рел≥г≥¤) завжди пересл≥дувала ф≥лософ≥ю, оск≥льки останн¤ п≥дносить людину до р≥в-н¤ ¬сесв≥ту. “ому п≥д час пануванн¤ теолог≥њ, науковий (ф≥лософсь-кий) дух був пригн≥ченим. “еолог≥¤, з точки зору ‘ейербаха, Ї спосо-бом мисленн¤, що перешкоджаЇ досл≥дженню природи, тому ≥ люди-на в н≥й завжди перебуваЇ поза природою. јле чому ф≥лософ≥¤ Ї зав-жди протилежн≥стю теолог≥њ? Ќа це Ч питанн¤ ‘ейербах в≥дпов≥даЇ так: фундаментом теолог≥њ Ї чудо, фундаментом ф≥лософ≥њ Ч природа предмет≥в; фундаментом ф≥лософ≥њ Ї розум, фундаментом теолог≥њ Ч вол¤. ‘≥лософ≥¤ розгл¤даЇ закони морал≥ через моральн≥ в≥дносини ¤к категор≥њ ≥ закони духу, а теолог≥¤ вважаЇ њх запов≥д¤ми Ѕога. ƒобро Ї добром дл¤ ф≥лософа тому, що воно Ї вт≥ленн¤м доброчинства, чес-ност≥ людини, виражених у д≥¤х; дл¤ теолога Ч тому, що так хоче ≥ велить Ѕог. ‘ейербах наголошуЇ на двох необх≥дних умовах у п≥дход≥ до критики будь-¤коњ рел≥г≥њ: по-перше, запереченн¤ на¤вност≥ у лю-дини будь-¤ких природжених рел≥г≥йних ≥дей та почутт≥в. ¬ ≥ншому раз≥ доведетьс¤ визнати, що у людини Ї особливий орган забобоност≥, запрограмований природою орган рел≥г≥йного почутт¤. ѕо-друге, не можна погодитись також ≥ з тими, хто вважаЇ рел≥г≥ю випадковим ¤вищем, позбавленим глибоких психолог≥чних корен≥в. ¬изнанн¤ того, що рел≥г≥йн≥ погл¤ди мають дл¤ свого ≥снуванн¤ реальн≥ причини, Ї, на думку ‘ейербаха, необх≥дною передумовою 'њх серйозноњ науковоњ критики.  люч до правильного розум≥нн¤ сутност≥ рел≥г≥йних у¤в-лень, з його точки зору, сл≥д шукати в умовах житт¤ людей та в своЇ-р≥дному њх заломленн≥ у св≥домост≥ людини. ќдначе, в своњх прац¤х ‘ейербах не зосереджував основноњ уваги на анал≥з≥ конкретно-≥сторич-них умов, що породжують рел≥г≥ю. ¬≥н говорив про два корен≥ похо-дженн¤ рел≥г≥њ, насамперед христи¤нства. ’ристи¤нська рел≥г≥¤, на його думку, маЇ необх≥дне походженн¤, обумовлене самою природою рел≥г≥њ, ¤ка Ї суттЇвою формою людського духу, ≥ передус≥м саме народ-ного духу. ƒругим коренем походженн¤ рел≥г≥њ Ї час, тобто цей кор≥нь маЇ ≥сторичний характер. ’ристи¤нська рел≥г≥¤, на думку ‘ейербаха, могла народитис¤ саме в той час, коли вона ≥ виникла, Ч в час занепаду античного св≥ту: загибел≥ ус≥х нац≥ональних в≥дм≥нностей, ус≥х нац≥онально-моральн≥сних зв'¤зк≥в, ус≥х принцип≥в, що були руш≥¤-ми старого св≥ту. —аме в такий час, з точки зору ‘ейербаха, могла сформуватись рел≥г≥¤, чиста, в≥льна в≥д будь-¤ких сторонн≥х нашару-вань, ≥ прийн¤ти в≥дпов≥дний њњ сутност≥ образ, набути форму в≥дпо-в≥дноњ сутност≥. ѕроте б≥льшою м≥рою ‘ейербах зосереджуЇ увагу ≥ вбачаЇ своЇ завданн¤ в тому, щоб показати, ¤к виникаЇ рел≥г≥йна психолог≥¤, по-чутт¤, рел≥г≥йн≥ переживанн¤/–ел≥г≥йний об'Їкт, п≥дкреслював в≥н, не перебуваЇ ¤к чуттЇвий об'Їкт поза людиною, а прихований у н≥й са-м≥й, утаЇмничений у св≥домост≥ людини. Ѕог Ї не ф≥зичною, не кос-м≥чною, а психолог≥чною ≥стотою, в≥н Ї дзеркалом душ≥ людини. —аме тому ‘ейербах под≥лив рел≥г≥њ на природн≥, характерн≥ дл¤ раннього пер≥оду розвитку сусп≥льства, специф≥чною рисою ¤ких Ї культ ¤вищ природи, та духовн≥, що обожнюють духовн≥ властивост≥ людини. «а-гальну основу будь-¤коњ рел≥г≥њ, на думку ‘ейербаха, становить по-чутт¤ залежност≥ або в≥д природи (природн≥ рел≥г≥њ), або ж в≥д соц≥-альних умов (духовн≥ рел≥г≥њ). ѕроте в рел≥г≥њ в≥дображаЇтьс¤, зг≥дно з ‘ейербахом, не лише по-чутт¤ залежност≥. ¬оно Ї основою рел≥г≥њ, але не вичерпуЇ всього њњ зм≥сту. ¬ рел≥г≥њ в≥дображаЇтьс¤ також ≥ бажанн¤ людини бути неза-лежною, в≥льною, щасливою. ѕрагненн¤ до щаст¤, вважав ‘ейербах, Ї глибинною основою рел≥г≥њ. ¬ рел≥г≥њ людина, в≥ддал¤ючись в≥д себе та зосереджуючись на Ѕогов≥, пост≥йно знову повертаЇтьс¤ до самоњ себе. Ћюдина Ї початком, серединою ≥ к≥нцем, завершенн¤м рел≥г≥њ. ќтже, метод ‘ейербаха прив≥в його до висновку, що ключ до ро-зум≥нн¤ рел≥г≥њ сл≥д шукати в природ≥ людини, в њњ потребах, ≥нтере-сах, бажанн¤х, прагненн¤х. «в≥дси випливаЇ: "“аЇмниц¤ та ≥стинний смисл теолог≥њ Ї антрополог≥¤". јнтрополог≥¤, гадав ‘ейербах, Ї при-хованим смислом рел≥г≥њ. јдже, по-перше, рел≥г≥¤ викликана такими почутт¤ми та переживанн¤ми, ¤к страх, рад≥сть, захопленн¤, любов. —утн≥сть рел≥г≥њ прихована в людському серц≥, ¤ке в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д тверезого та холодного розсудку ≥ прагне в≥рити та любити. ѕо-друге, об'Їкт рел≥г≥њ, њњ образи створюютьс¤ фантаз≥Їю. Ѕез цих гносеолог≥ч-них засоб≥в людина не змогла б створити у¤вленн¤ про Ѕога. ѕсихо-лог≥¤, на думку ‘ейербаха, Ї матер≥алом, а гносеолог≥¤ формуючою силою рел≥г≥њ. ‘ейербах пропонуЇ так≥ основн≥ принципи по¤сненн¤ рел≥г≥њ: 1) людина в≥рить у бог≥в не лише тому, що маЇ фантаз≥ю та по-чутт¤, а також ≥ тому, що њй притаманне прагненн¤ бути щасливою; 2) вона в≥рить у досконалу ≥стоту тому, що сама хоче бути доскона-лою; 3) людина в≥рить у безсмертну ≥стоту тому, що сама не бажаЇ помирати.  ласична рел≥г≥¤, на думку ‘ейербаха, парал≥зуЇ прагненн¤ людини до кращого житт¤ у реальному св≥т≥. ≤ в≥н пропонуЇ люд-ству "нову рел≥г≥ю", засновану на почутт≥, сердечному ставленн≥ лю-дини до людини, ¤ке дос≥ шукало свою ≥стину у фантастичному в≥-дображенн≥ д≥йсност≥ через посередництво одного чи к≥лькох бог≥в, а тепер знаходить њњ в любов≥ м≥ж "я" ≥ "“и". ‘ейербах пост≥йно протиставл¤Ї рел≥г≥йному наперед визначен-ню (приреченню) та смиренню практичну активн≥сть людей. Ќе в рел≥г≥њ, а в практичн≥й д≥¤льност≥, у матер≥альн≥й ≥ духовн≥й творчост≥, у творенн≥ людина долаЇ т≥ р≥зноман≥тн≥ незручност≥, ¤к≥ сто¤ть на њњ шл¤ху до справжньоњ свободи. “ака своЇр≥дна критика рел≥г≥њ переросла у ‘ейербаха в критику ф≥лософського ≥деал≥зму, ¤ка завершилась переходом до матер≥ал≥с-тичних тенденц≥й. ‘ейербах був глибоко переконаним, що критика рел≥г≥њ не може бути достатньо повною ≥ посл≥довною, ¤кщо вона не поширюЇтьс¤ на ≥деал≥стичну ф≥лософ≥ю. ¬≥н переконливо показав орган≥чний зв'¤зок рел≥г≥њ та ф≥лософського ≥деал≥зму. ‘ейербах звер-тав увагу перш за все на гносеолог≥чну сп≥льн≥сть ≥деал≥зму та рел≥г≥њ. Ћог≥чне джерело того й ≥ншого, на його думку, пол¤гаЇ у в≥дрив≥ мис-ленн¤ в≥д чуттЇвого бутт¤. «а допомогою абстрагуванн¤ людина утво-рюЇ загальн≥ пон¤тт¤ та категор≥њ. ≤деал≥зм в≥дриваЇ ц≥ пон¤тт¤ в≥д њхньоњ чуттЇвоњ основи ≥ перетворюЇ на самост≥йн≥ сутност≥. “е ж саме, на думку ‘ейербаха, в≥дбуваЇтьс¤ ≥ в рел≥г≥њ. Ѕог у монотењстичних рел≥г≥¤х, гадаЇ в≥н, теж Ї загальним пон¤тт¤м, в≥д≥рваним та проти-поставленим св≥ту. ќсновний недол≥к ≥деал≥зму, особливо гегел≥всь-кого, ‘ейербах вбачаЇ в ототожненн≥ мисленн¤ та бутт¤. ™дн≥сть бут-т¤ та мисленн¤, на його думку, Ї ≥стинною ≥ маЇ смисл лише в тому випадку, коли основою, суб'Їктом њњ буде людина. ‘ейербах розгл¤-дав свою ф≥лософ≥ю ¤к завершенн¤ ≥ разом з тим подоланн¤ вченн¤ √егел¤. якщо √егель в≥дривав розум, мисленн¤ в≥д людини, њњ чуттЇвоњ д≥¤льност≥ та потреб, то "нова ф≥лософ≥¤", або "ф≥лософ≥¤ майбутньо-го". ‘ейербаха виходить з того, що реальним суб'Їктом розуму Ї саме людина. Ћюдина ж у свою чергу Ї продуктом природи. ‘ейербах весь час п≥дкреслював значенн¤ природи в життЇд≥¤льност≥ людини. ѕри-род≥ людина зобов'¤зана своњм походженн¤м та ≥снуванн¤м. Ћюдина Ї частиною природи ≥ може ≥снувати лише в природ≥, завд¤ки њй. —аме це значенн¤ природи дл¤ людини, п≥дкреслюЇ ф≥лософ, ≥ було причи-ною того, що природа стала першим предметом рел≥г≥њ, першим бо-гом людини^‘≥зичн≥ ¤вища, що оточують людину, лише тод≥ стають об'Їктом шануванн¤, обожненн¤, коли набувають дл¤ людей куль-турно-≥сторичноњ значимост≥. ¬ розум≥нн≥ природи ‘ейербах був по-сл≥довним матер≥ал≥стом, розгл¤дав њњ ¤к ц≥л≥сний орган≥зм. ¬≥н вчив, що у св≥т≥ немаЇ н≥чого, окр≥м матер≥њ, ¤ка рухаЇтьс¤, природи, поро-дженн¤м ¤коњ ≥ Ї людина,. Ќа в≥дм≥ну в≥д √егел¤, що зробив предметом своЇњ ф≥лософ≥њ абстрактний дух, ‘ейербах поклав в основу своЇњ ф≥-лософ≥њ людину ≥ природу. "Ќова ф≥лософ≥¤", на його думку, перетво-рюЇ людину, включно з природою ¤к базисом людини, на Їдиний, ун≥версальний, найвищий предмет ф≥лософ≥њ.  еруючись антрополо-г≥чним принципом, ‘ейербах не враховував того, що людина, будучи частиною природи, Ї в той же час продуктом сусп≥льного житт¤. Ћюдська природа тлумачитьс¤ ‘ейербахом переважно ¤к б≥олог≥чна. ќкремий ≥ндив≥д дл¤ нього Ї не ≥сторично-духовним утворенн¤м, ¤к у √егел¤, а ланкою у розвитку людського роду. ≤сторичний процес зд≥йснюЇтьс¤, на думку ‘ейербаха, не п≥д управл≥нн¤м св≥тового духу, а лише п≥д впливом зм≥н у рел≥г≥њ та моральн≥й св≥домост≥ людини. ѕродовжуючи матер≥ал≥стичн≥ традиц≥њ, ‘ейербах вн≥с значний вклад ≥ в теор≥ю п≥знанн¤. ¬≥н розвиваЇ л≥н≥ю матер≥ал≥стичного сен-суал≥зму. –еальний св≥т, за ‘ейербахом, Ї д≥йсн≥стю, що чуттЇво сприй-маЇтьс¤, ≥ саме завд¤ки чуттЇвому сприйманню лише ≥ можливе його п≥знанн¤. јнтрополог≥чний принцип ‘ейербаха в теор≥њ п≥знанн¤ ви-ражаЇтьс¤ утому, що в≥н по-новому ≥нтерпретуЇ пон¤тт¤ "об'Їкт". Ќа його думку, пон¤тт¤ об'Їкта спочатку формуЇтьс¤ в досв≥д≥ людського сп≥лкуванн¤. ѕершим об'Їктом дл¤ будь-¤коњ людини Ї завжди ≥нша людина. ‘ейербах заперечуЇ ≥снуванн¤ об'Їкт≥в, принципово недос¤жних дл¤ чуттЇвого сприйманн¤, виступаючи тим самим проти агности-цизму. ¬их≥дним у процес≥ п≥знанн¤ ‘ейербах вважав в≥дчутт¤, ¤к≥ дають людин≥ безпосередньо ≥ опосередковано вс≥ в≥домост≥ про об'Їк-тивний св≥т. ѕроте все це зд≥йснюЇтьс¤ не без участ≥ мисленн¤. ќтже, висуваючи на перший план досв≥д ¤к першоджерело знанн¤, ‘ейер-бах п≥дкреслював взаЇмозв'¤зок чуттЇвого спогл¤данн¤ та мисленн¤ в процес≥ п≥знанн¤. ѕри цьому завданн¤ мисленн¤ в≥н вбачаЇ у тому, щоб збирати, пор≥внювати, класиф≥кувати дан≥ чуттЇвого досв≥ду, усв≥-домлювати ≥ розум≥ти 'њх прихований, безпосередньо не про¤влюва-ний зм≥ст. ‘ейербах розум≥в, що мисленн¤ маЇ опосередкований ха-рактер. яким же чином встановлюЇтьс¤ ≥стинн≥сть наших пон¤ть? Ќа думку ‘ейербаха, це зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом пор≥вн¤нн¤ пон¤ть з да-ними чуттЇвого досв≥ду. “аким чином, чуттЇве спогл¤данн¤ ви¤вл¤-Їтьс¤ у ‘ейербаха критер≥Їм ≥стинност≥ мисленн¤, тобто мисленн¤ маЇ узгоджуватись з чуттЇвим сприйманн¤м. ’оч ‘ейербах ≥ розум≥в орган≥чний взаЇмозв'¤зок в≥дчутт≥в та мисленн¤, чуттЇвого та рац≥о-нального, в≥н досить часто робить суперечлив≥ висновки. Ќезважаю-чи на вс≥ недол≥ки, властив≥ ф≥лософ≥њ ‘ейербаха, безперечним дос¤г-ненн¤м њњ Ї те, що вона в≥дтворила матер≥ал≥стичн≥ принципи ≥ тим самим справила значний вплив на розвиток ф≥лософськоњ думки. ‘≥-лософська система ‘ейербаха стала вих≥дним пунктом формуванн¤ ≥ становленн¤ марксистськоњ ф≥лософ≥њ.

1

Ќазва: Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (4134 прочитано)