‘≥лософ≥¤ > ѕроблема знанн¤, мови, розум≥нн¤ у ф≥лософ≥њ XX ст

ѕроблема знанн¤, мови, розум≥нн¤ у ф≥лософ≥њ XX ст

ќдн≥Їю з пров≥дних теч≥й сучасноњ св≥товоњ ф≥лософ≥њ, безперечно, Ї позитивна ф≥лософ≥¤, ¤ка своњм джерелом маЇ класичний позитив≥зм XIX ст., ≥ в наш час представлена неопозитив≥змом та постпозитив≥змом. Ќеопозитив≥зм (або трет≥й позитив≥зм) виник у 20-х роках XX ст. ≥ розвивавс¤ ¤к теч≥¤, що претендувала на анал≥з ф≥лософсько-методолог≥чних проблем, висунутих у ход≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ. Ќеопозитив≥зм ¤к напр¤мок включаЇ в себе р≥зноман≥тн≥ лог≥ко-ф≥лософськ≥ школи. ¬ид≥лимо основн≥ з них. 1. ¬≥денський гурток, що сформувавс¤ у 1922 p., його представники: ћ.Ўл≥к (1882-1936), ќ.Ќейрат (1882-1945), –. арнап (1891-1970), √.–ейхенбах (1891-1953), ј.јйЇр (1910-1989) та ≥н. Ќезважаючи на де¤к≥ розб≥жност≥ в погл¤дах представник≥в ¬≥денського гуртка об'ЇднуЇ сп≥льна мета Ч звести ф≥лософ≥ю до лог≥чного анал≥зу мови науки, а також п≥ддати ф≥лософське ≥ наукове знанн¤ критичному анал≥зу з позиц≥й принципу вериф≥кац≥њ, сформульованого ћ.Ўл≥ком. ¬≥н виходив ≥з того, що все наукове знанн¤ Ї узагальненн¤м ≥ ущ≥льненн¤м "чуттЇво-даного" ≥ робив висновок про те, що все справд≥ наукове знанн¤ маЇ бути редукованим до "чуттЇво-даного". Ќа основ≥ цих ≥дей австр≥йський ф≥лософ –. арнап розробив модель наукового знанн¤, за ¤кою в основ≥ знанн¤ лежать абсолютно достов≥рн≥ протокольн≥ (так≥, що утворюють емп≥ричний базис науки) реченн¤, котр≥ виражають чуттЇв≥ переживанн¤ суб'Їкта. ¬с≥ ≥нш≥ реченн¤ науки мають бути вериф≥кован≥, тобто зведен≥ до протокольних. “≥ реченн¤, дл¤ ¤ких процедура вериф≥кац≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ неможливою, не мають смислу ≥ мають бути усунут≥ з науки. “радиц≥йна ф≥лософ≥¤, ¤к гадав  арнап, позбавлена смислу. ‘ункц≥¤ ф≥лософ≥њ пол¤гаЇ в тому, щоб за допомогою лог≥чного анал≥зу очистити мову науки в≥д позбавлених смислу псевдоречень. ћетодолог≥чн≥ проблеми, висунут≥ ≥ вир≥шуван≥ представниками ¬≥денського гуртка, спри¤ли виробленню адекватних у¤влень про науку, розвиток ф≥лософ≥њ науки. 2. Ћьв≥всько-варшавська школа Ч одна ≥з шк≥л анал≥тичноњ ф≥ло-соф≥њ, представлена такими мислител¤ми, ¤к  .јйдукевич (1890-1963), я.ЋукасЇвич (1878-1956), ј.“арський (1902-1984), “. отарбиньський (1886-1981) та ≥н. ƒл¤ ц≥Їњ школи характерне р≥зко негативне ставленн¤ до ≥ррац≥онал≥зму, прагненн¤ до зближенн¤ ф≥лософських ≥ наукових досл≥джень, наданн¤ ф≥лософським м≥ркуванн¤м лог≥чно точного статусу. ЋукасЇвич вважав, що метою лог≥чних досл≥джень маЇ бути розробка точних метод≥в анал≥зу ф≥лософських м≥ркувань. ¬≥н висунув ≥дею лог≥чного плюрал≥зму, суть ¤кого пол¤гаЇ в тому, що р≥зноман≥тн≥ лог≥чн≥ системи здатн≥ експл≥кувати р≥зноман≥тн≥ онтолог≥чн≥ теор≥њ. ЋукасЇвич, јйдукевич та ≥нш≥ представники Ћьв≥всько-¬аршавськоњ школи були приб≥чниками рац≥онал≥зму, специф≥чною рисою ¤кого став лог≥ко-семантичний анал≥з мови науки ≥ ф≥лософ≥њ. ÷е, на думку приб≥чник≥в даноњ теч≥њ, спри¤ло усуненню неточностей та двозначностей, ¤кими живл¤тьс¤ ≥ррац≥онал≥стичн≥ ф≥лософськ≥ концепц≥њ. јле водночас њхн≥ ф≥лософськ≥ погл¤ди не були однор≥дними й посл≥довними, а ≥нод≥ нав≥ть ≥ суперечили неопозитив≥зму. ќкрем≥ представники розвивали ф≥лософ≥ю матер≥ал≥стичного ном≥нал≥зму (“. отарбиньський), феноменолог≥чну теор≥ю п≥знанн¤ (–.≥нгарден), конвенц≥онал≥стську концепц≥ю наукових теор≥й ( .јйдукевич). ¬ ц≥лому Ћьв≥вське-¬аршавська школа зробила значний внесок до теор≥њ множин, лог≥чноњ семантики, до розробки неокласичних систем математичноњ лог≥ки. 3. ‘≥лософ≥¤ л≥нгв≥стичного анал≥зу вт≥лена у вченн¤х ƒ.ћура (1873- 1958), Ћ.¬≥тгенштейна (1889-1951), √.–айла (1900-1976), ѕ.—тросо-на (нар.1919), ћ.ƒамм≥та (нар.1925) та ≥н. ÷¤ теч≥¤ в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д жорстких лог≥чних вимог, вважаючи, що об'Їктом анал≥зу маЇ виступати природна мова. “радиц≥йн≥ ф≥лософськ≥ проблеми, на њхню думку, можуть бути подан≥ у вигл¤д≥ дилем, ¤к≥ вир≥шуютьс¤ через л≥нгв≥стичний анал≥з та уточненн¤ значенн¤ сл≥в. ” цьому ви¤вл¤Їтьс¤ сутн≥сть даноњ ф≥лософськоњ теч≥њ. Ќа думку ¬≥тгенштейна, ф≥лософ≥¤ не може втручатис¤ у фактичне вживанн¤ мови, вона може лише описувати њњ. Ќезважаючи на суперечлив≥сть погл¤д≥в представник≥в ф≥лософ≥њ л≥нгв≥стичного анал≥зу, основне завданн¤ ц≥Їњ ф≥лософ≥њ можна сформулювати так: розробка систематичноњ теор≥њ значень мовних вираз≥в, ¤ка Ї одночасно теор≥Їю розум≥нн¤. ¬ ц≥лому ц¤ теч≥¤ справила значний вплив на сучасну лог≥ку та л≥нгв≥стику. 4. «агальна семантика, основними представниками ¤коњ Ї —. „ейз та —.’ай¤каеа. ќсновна ≥де¤ ц≥Їњ теч≥њ: ф≥лософ≥¤ маЇ по¤снювати житт¤ людини з огл¤ду на структуру мови. ѕоруч ≥з цими класичними напр¤мками можна назвати ще ц≥лий р¤д дуже р≥знор≥дних, а часто ≥ суперечливих неопозитив≥стських теч≥й. ѕроте можна вид≥лити те сп≥льне, що њх об'ЇднуЇ. Ќа в≥дм≥ну в≥д класичного позитив≥зму ќ. онта та √.—пенсера неопозитив≥сти вбачали завданн¤ ф≥лософ≥њ не в систематизац≥њ та узагальненн≥ конкретно-наукового знанн¤, а в д≥¤льност≥ з анал≥зу мовних форм знанн¤. “ому предметом неопозитив≥стськоњ ф≥лософ≥њ стала мова науки ¤к спос≥б вираженн¤ знанн¤, а також д≥¤льн≥сть з анал≥зу цього знанн¤ та можливостей його вираженн¤ у мов≥. –озгл¤даючи неопозитив≥зм у ц≥лому ¤к ¤вище ф≥лософськоњ культури, сл≥д вид≥лити його основн≥ риси: ≤) за зразок дл¤ методолог≥чних побудов було вз¤то формально-лог≥чн≥ конструкц≥њ, а знар¤дд¤м методолог≥чних досл≥джень став методолог≥чний анал≥з мови науки; 2) основна увага зверталас¤ на анал≥з структури наукового знанн¤; 3) в≥дд≥ленн¤ процесу по¤ви нового знанн¤ в≥д процесу його обгрунтуванн¤; 4) обгрунтуванн¤ ≥деолог≥њ демаркац≥он≥зму, тобто розмежуванн¤ наукового ≥ ненаукового знанн¤, емп≥ричноњ науки ≥ формальних наук; 5) методом демаркац≥њ стала фальсиф≥кац≥¤, тобто принципова спростовуван≥сть будь-¤кого твердженн¤, що належить до науки. Ќеопозитив≥зм, досл≥джуючи широке коло методолог≥чних проблем, спри¤в розвитку ф≥лософ≥њ науки Ч напр¤мку, що досл≥джуЇ характеристики науково-п≥знавальноњ д≥¤льност≥. ƒл¤ нењ характерне: 1) вид≥ленн¤ науки ¤к знанн¤ ≥ д≥¤льност≥; 2) досл≥дженн¤ лог≥чних структур; 3) сп≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ ≥ науки; 4) взаЇмозв'¤зок науки ≥ сусп≥льства; 5) досл≥дженн¤ науки ¤к феномена Ќ“–; 6) проблема синтезу р≥зноман≥тних наук. Ќеопозитив≥зм продовжуЇ впливати ≥ на сучасн≥ досл≥дженн¤ з ф≥лософ≥њ науки. ” 1960-1970 pp. п≥д впливом ≥дей  арла ѕоппера (1902-1994) склалась теч≥¤ постпозитив≥зму. ÷е множина методолог≥чних концепц≥й, що прийшли на зм≥ну тим, ¤к≥ схил¤лись до методолог≥њ лог≥чного позитив≥зму. ѕостпозитив≥зм Ї етапом у розвитку ф≥лософ≥њ науки. ќсновн≥ його представники: “. ун (нар. 1922), ≤.Ћакатос (1922-1974), —.“улм≥н (нар.1922), ”.—елларс (нар.1912), ѕ.‘ейЇрабенд (нар. 1924) та ≥н. —л≥д вид≥лити специф≥чн≥ риси постпозитив≥зму: 1) в≥дх≥д в≥д ор≥Їнтац≥њ на символ≥чну лог≥ку ≥ зверненн¤ до ≥стор≥њ науки; 2) поступовий 157 в≥дх≥д в≥д демаркац≥он≥зму; 3) в≥дмова в≥д комул¤тив≥зму в розум≥нн≥ розвитку знанн¤ (теор≥¤ антикомул¤тив≥зму); 4) суттЇва зм≥на проблематики методолог≥чних досл≥джень. ’арактерними дл¤ постпозитив≥зму Ї проблеми фальсиф≥кац≥њ: правдопод≥бност≥ наукових теор≥й; рац≥ональност≥; розум≥нн¤; соц≥олог≥њ знанн¤. «упинимось на де¤ких ≥з них. ѕрактично вс≥ представники постпозитив≥зму залишили значний сл≥д в обгрунтуванн≥ сутност≥ науковоњ теор≥њ. ѕоппер при цьому виходив ≥з того, що, по-перше, наукова теор≥¤ повинна мати надлишок емп≥ричного матер≥алу; по-друге, нова наукова теор≥¤ маЇ по¤снювати ус≥ насл≥дки староњ теор≥њ; по-третЇ, наукову теор≥ю сл≥д п≥ддавати фальсиф≥кац≥њ ≥ спростовувати, ¤кщо з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ факти; по-четверте, суперечлива теор≥¤ маЇ в≥дкидатись ¤к ненаукова. Ѕританський ф≥лософ Ћакатос розробив ун≥версальну концепц≥ю розвитку науки, ¤ка грунтуЇтьс¤ на ≥дењ конкуруючих науково-досл≥дницьких програм. ќстанн≥ Ї сер≥Їю теор≥й, що зм≥нюють одна одну ≥ об'Їднан≥ певною сукупн≥стю базисних ≥дей та принцип≥в. ¬они складають одиниц≥ розвитку наукового знанн¤. Ќауково-досл≥дницька програма, за Ћакатосом, складаЇтьс¤ з ¤дра (сукупн≥сть наукових припущень, що збер≥гаютьс¤ без зм≥ни в ус≥х теор≥¤х); захисного по¤су (допом≥жн≥ г≥потези, що захищають ¤дро в≥д фальсиф≥кац≥њ); позитивноњ й негативноњ евристики (методолог≥чн≥ правила, що спри¤ють позитивному розвитку). ¬пливовою частиною постпозитив≥зму Ї критичний рац≥онал≥зм ( .ѕоппер, ѕ.‘ейЇрабенд, ƒ.јгасс≥ та ≥н). ÷¤ теч≥¤ сформувалась ¤к спроба подолати основн≥ суперечност≥ неопозитив≥зму, проте вона все ж не виходить за меж≥ традиц≥йноњ позитив≥стськоњ ф≥лософ≥њ.  ритичний рац≥онал≥зм у своЇму розвитку пройшов дек≥лька етап≥в: 20-30-т≥ роки Ч формуванн¤ методолог≥чноњ дотрини  .ѕоппера; 40-50-т≥ роки Ч поширенн¤ його ≥дей на сферу соц≥альноњ ф≥лософ≥њ ≥ соц≥ально-≥сторичного знанн¤; 60-70-т≥ роки Ч онтолог≥чна реформа, зрощенн¤ з реформ≥стською соц≥ал-демократичною ≥деолог≥Їю; 70-80-т≥ роки Ч рев≥з≥¤ ортодоксального поппер≥анства ≥ його модерн≥зац≥¤ за допомогою ≥дей соц≥олог≥њ науки, соц≥альноњ психолог≥њ, герменевтики та ≥н. ї)  ритичний рац≥онал≥зм спростовуЇ вченн¤ про прихован≥ сутност≥ та ≥нструментал≥зм Ч науков≥ теор≥њ ≥ закони не мають описових характеристик. ¬ критичному рац≥онал≥зм≥ виражене прагненн¤ в≥дд≥лити сферу рац≥ональност≥ (науку) в≥д псевдонауки, метаф≥зики та ≥деолог≥њ, розмежувати њх. ¬≥н виступаЇ не лише способом характеристики наукового знанн¤, а й нормою повед≥нки вченого в ситуац≥њ досл≥дженн¤.  ритичний рац≥онал≥зм перепл≥таЇтьс¤ з традиц≥¤ми соц≥альноњ ≥нженер≥њ ≥ соц≥льноњ терап≥њ, утворюючи сукупн≥сть концепц≥й, спр¤мованих на вир≥шенн¤ конкретних проблем соц≥ального житт¤, проте в його рамках не було сформульовано програми переходу в≥д закритого сусп≥льства до в≥дкритого. «рушенн¤м критичного рац≥онал≥зму в б≥к л≥берал≥зац≥њ вимог рац≥ональност≥ був "методолог≥чний анарх≥зм " американського ф≥лософа ѕ. ‘ейЇрабенда. ќсновна ≥де¤ його вченн¤ пол¤гаЇ в тому, що будь-¤к≥ норми д≥¤льност≥ не Ї адекватними в р≥зн≥ часи. ‘ейЇрабенд заперечуЇ можлив≥сть ун≥версального методу п≥знанн¤, тому що будь-¤кий розвиток знанн¤ передбачаЇ в≥дмову в≥д старих метод≥в. ¬≥н робить висновок, що рац≥ональн≥сть Ї продуктов ≥стор≥њ. ‘ейЇрабенд в≥дстоюЇ також позиц≥ю теоретичного ≥ методолог≥чного плюрал≥зму: ≥снуЇ безл≥ч р≥вноправних тип≥в знанн¤, ≥ це спри¤Ї зростанню знанн¤ ≥ розвитку особистост≥. «агалом постпозитив≥зм в≥д≥грав значну роль у розвитку ф≥лософ≥њ науки XX ст. ” середин≥ XX ст. в Ївропейськ≥й ф≥лософ≥њ сформувалась теч≥¤, ¤ка д≥стала назву структурал≥зм. …ого основн≥ представники:  .Ћев≥-—тросс (нар. 1908), ∆.Ћакан (1901-1981), ћ.‘уко (1926-1984), –.Ѕарт (1915-1980) та ≥н. —труктурал≥зм Ч це загальна назва р¤ду напр¤мк≥в у соц≥огуман≥тарному п≥знанн≥ XX ст., пов'¤заних ≥з ви¤вленн¤м структури, тобто сукупност≥ в≥дношень м≥ж елементами ц≥лого, що збер≥гають свою стал≥сть у ход≥ р≥зних перетворень ≥ зм≥н. ѕошук структур в≥дбуваЇтьс¤ в р≥зних сферах культури. —труктурал≥зм можна умовно под≥лити на дв≥ л≥н≥њ: перша Ч власне ф≥лософськ≥ ≥дењ самих вчених-структурал≥ст≥в; друга Ч структурал≥стська ≥деолог≥¤, що поширилась у ‘ранц≥њ в 60-70-т≥ роки. ¬ даному випадку мова п≥де про структурал≥зм ¤к ф≥лософську теч≥ю. ќб'Їктом досл≥дженн¤ структурал≥зму Ї культура ¤к сукупн≥сть знакових систем, найважлив≥шою з ¤ких Ї мова, але сюди належать також наука, мистецтво, м≥фолог≥¤, рел≥г≥¤, мода, реклама тощо. —аме на цих об'Їктах структурний анал≥з даЇ змогу ви¤вити прихован≥ законом≥рност≥, ¤ким несв≥домо п≥дкор¤Їтьс¤ людина. ” зв'¤зку з цим Ћакан проводить думку про под≥бн≥сть м≥ж структурами мови та механ≥змами д≥њ несв≥домого. Ќа цьому в≥н будуЇ культуролог≥чну концепц≥ю, суть ¤коњ пол¤гаЇ у пр≥оритет≥ символ≥чного над реальним. —труктурал≥зм ¤к ¤вище ф≥лософськоњ думки пройшов р¤д етап≥в. ѕерший характеризуЇтьс¤ становленн¤м методу досл≥дженн¤ (л≥нгв≥стичний структурал≥зм).  онцепц≥њ структурал≥ст≥в, попри ус≥ розб≥жност≥, мають сп≥льн≥ риси: 1) вид≥ленн¤ первинноњ множини об'Їкт≥в, у ¤ких можна передбачити на¤вн≥сть Їдиноњ структури; 2) розчленуванн¤ об'Їкт≥в (текст≥в) на елементарн≥ частини, в ¤ких типов≥ в≥дношенн¤ зв'¤зують р≥знор≥дн≥ пари елемент≥в; 3) розкритт¤ в≥дношень перетворенн¤ м≥ж частинами, систематизац≥¤ њх ≥ побудова абстрактноњ структури; 4) виведенн¤ ≥з структури ус≥х теоретично можливих 159 насл≥дк≥в та перев≥рка њх на практиц≥. ƒл¤ цього етапу характерним Ї також протест проти психолог≥зму ≥ прагненн¤ визначити структуру мови, в≥двол≥каючись в≥д њњ розвитку. ƒругий етап пов'¤заний з поширенн¤м метод≥в структурноњ л≥нгв≥стики на р≥зноман≥тн≥ сфери культури. ÷е в першу чергу стосуЇтьс¤ д≥¤льност≥ французького вченого  .Ћев≥-—тросса. ¬≥н застосував цей метод дл¤ анал≥зу культурного житт¤ перв≥сних племен. « його точки зору, тотем≥зм, ритуали, м≥фи Ї своЇр≥дною мовою. Ћев≥-—тросс формулюЇ ≥дею надрац≥онал≥зму ¤к гармон≥ю чуттЇвого ≥ рац≥онального начал, втрачену сучасною Ївропейською цив≥л≥зац≥Їю, але збережену на р≥вн≥ перв≥сного мисленн¤. ј –.Ѕарт, навпаки, поширюЇ цей п≥дх≥д на усв≥домленн¤ Ївропейських соц≥альних ¤вищ. Ћев≥-—тросс та його однодумц≥ складають школу етнолог≥чного структурал≥зму. ≈тнолог≥¤, п≥дкреслюЇ Ћев≥-—тросс, не Ї н≥ окремою наукою, н≥ наукою новою: вона найдавн≥ша ≥ найзагальн≥ша форма того, що ми називаЇмо гуман≥змом. —труктурна антрополог≥¤ ¤к методолог≥чний напр¤мок у вивченн≥ соц≥окультурних ¤вищ традиц≥йних сусп≥льств спираЇтьс¤ на так≥ основн≥ принципи: 1) ¤вище культури розгл¤даЇтьс¤ в Їдност≥ своњх внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в; 2) ¤вище культури анал≥зуЇтьс¤ ¤к багатор≥вневе ц≥л≥сне утворенн¤; 3) досл≥дженн¤ ¤вища проводитьс¤ в рамках конкретноњ культури.  ≥нцевим результатом досл≥дженн¤ Ї моделюванн¤ структури. јнал≥зуючи структурал≥зм, можна показати його позитивн≥ моменти ≥ значенн¤ його дл¤ науки в ц≥лому. ÷е, по-перше, ретельна розробка механ≥зм≥в комун≥кац≥й; по-друге, опора на багато м≥рн≥сть культурних утворень. ѕроте структурал≥зм в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д активност≥ суб'Їкта ¤к нос≥¤ культури, недооц≥нюЇ ≥ндив≥дуальн≥сть, абсолютизуЇ знаково-мовну систему. —труктурал≥зм потребуЇ синтезу з ≥ншими науками. ÷е вдалос¤ реал≥зувати постструктурал≥зму, ¤кий спробував подолати недол≥ки структурал≥зму. ѕостструктурал≥зм (неоструктурал≥зм) Ч це загальна назва р¤ду п≥дход≥в у ф≥лософ≥њ та соц≥огуман≥тарному п≥знанн≥, що склалис¤ в основному у ‘ранц≥њ. √оловними його представниками Ї: ∆.ƒерр≥да (нар.1930), ∆.ƒельоз (нар. 1926), ∆.Ѕодр≥й¤р (нар. 1929), ’.Ѕлум (нар. 1930), ∆.-‘.Ћ≥отар (нар. 1924) та ≥н. ѕостструктурал≥зм не утворюЇ орган≥зац≥йноњ Їдност≥ ≥ не маЇ сп≥льноњ програми, тому ознайомимос¤ з ним через концепц≥њ де¤ких вчених. —ьогодн≥ найв≥дом≥шим ≥ найпопул¤рн≥шим ф≥лософом ≥ л≥тературознавцем ‘ранц≥њ Ї ∆.ƒерр≥да та його вченн¤ про деконструктив≥зм. ƒерр≥да р≥шуче пориваЇ з ф≥лософською традиц≥Їю. ¬ його прац¤х синтезуютьс¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ тексти Ч ф≥лософськ≥, л≥тературн≥, л≥нгв≥стичн≥, соц≥олог≥чн≥, психолог≥чн≥. “ексти, що виникають при цьому, Ї чимось середн≥м м≥ж теор≥Їю ≥ вимислом, ф≥лософ≥Їю ≥ л≥тературою, л≥нгв≥стикою ≥ риторикою. ƒерр≥да ставить питанн¤ про вичерпн≥сть ресурс≥в розуму в тих формах, у ¤ких вони використовувались пров≥дними напр¤мками класичноњ ≥ сучасноњ ф≥лософ≥њ. √оловними об'Їктами критичного анал≥зу в нього стають тексти зах≥дно-Ївропейськоњ метаф≥зики. ”мови подоланн¤ метаф≥зики ƒерр≥да вбачаЇ в деконструкц≥њ особливоњ стратег≥њ в≥дносно тексту, що включаЇ в себе одночасно ≥ його деструкц≥ю, ≥ його реконструкц≥ю. –озпочавши деконструкц≥ю ф≥лософ≥њ, ƒерр≥да п≥ддаЇ критиц≥ перш за все сам≥ њњ основи, п≥двалини. ¬≥н визначаЇ нин≥шню ф≥лософ≥ю ¤к метаф≥зику св≥домост≥, суб'Їктивност≥ й гуман≥зму. √оловною њњ вадою, на його думку, Ї догматизм. ” своњй деконструкц≥њ традиц≥йноњ ф≥лософ≥њ ƒерр≥да звертаЇтьс¤ до психоанал≥зу «.‘рейда, ви¤вл¤ючи ц≥кав≥сть до несв≥домого. јле на в≥дм≥ну в≥д класичного психоанал≥зу несв≥доме у ƒерр≥да Ч це ¤вище, що не маЇ ¤когось певного м≥сц¤, воно одночасно перебуваЇ скр≥зь ≥ н≥де. Ќесв≥доме пост≥йно втручаЇтьс¤ в д≥¤льн≥сть св≥домого, викликаючи в н≥й своЇю грою сум'¤тт¤ ≥ безладд¤.  онцепц≥¤ ∆.ƒерр≥да була зустр≥нута неоднозначно у ф≥лософському ≥ науковому св≥т≥. Ѕагато хто оц≥нюЇ њњ позитивно, проте Ї також ≥ немало опонент≥в. ÷им вона ≥ викликаЇ до себе особливу ц≥кав≥сть. Ќеоднозначно сприймаЇтьс¤ також концепц≥¤ французького ф≥лософа ≥ соц≥олога ∆.Ѕодр≥й¤ра. ¬≥н розроби в теор≥ю ≥сторичного розвитку способу позначенн¤. « його точки зору, ера знак≥в починаЇтьс¤ разом ≥з епохою ¬≥дродженн¤, коли коди отримують самост≥йн≥сть в≥д референт≥в. ÷¤ самост≥йн≥сть стаЇ повною в к≥нц≥ XX ст. ÷≥кавою видаЇтьс¤ його концепц≥¤ соц≥альноњ ≥стор≥њ вит≥сненн¤ смерт≥. «а нею, сл≥дом за мертвими ≥з соц≥ального простору посл≥довно усуваютьс¤ дикуни, божев≥льн≥, д≥ти, стар≥ люди, неосв≥чен≥, б≥дн¤ки, збоченц≥, ж≥нки, ≥нтелектуали. —мерть, на думку Ѕодр≥й¤ра, Ї "≥ншим" у систем≥, ¤ка прагне своЇњ досконалост≥. ¬≥н вид≥л¤Ї три стад≥њ соц≥альноњ ≥стор≥њ вит≥сненн¤ смерт≥: 1) п≥дробка соц≥ального з њњ метаф≥зикою бутт¤ та видимост≥ (в≥д –енесансу до промисловоњ революц≥њ); 2) виробництво соц≥ального з його д≥алектикою енерг≥њ (прац≥) ≥ закон≥в природи (промислова епоха); 3) симул¤ц≥¤ соц≥ального з њњ к≥бернетикою невизначеност≥ ≥ коду. Ќа ц≥й останн≥й стад≥њ, вважаЇ Ѕодр≥й¤р, стаЇ можливим п≥дрив системи. ” систем≥ розгл¤ду постструктурал≥зму сл≥д також виокремити "ф≥лософ≥ю становленн¤" ∆.ƒельоза, "теор≥ю поез≥њ" американського досл≥дника ’.Ѕлума. ¬ ц≥лому ѕостструктурал≥зм ¤к ф≥лософська теч≥¤ Ї суперечливим ≥ складним дл¤ сприйн¤тт¤, проте в≥н загострюЇ питанн¤ про шл¤хи, розвитку ≥ долю ф≥лософ≥њ. ≤, нарешт≥, ще одна ф≥лософська теч≥¤, ¤ку сл≥д розгаснути у зв'¤зку з проблемою знанн¤, мови, розум≥нн¤ Ч це герменевтика. « одного боку, герменевтика Ч це теор≥¤ розум≥нн¤, вченн¤ про розум≥нн¤ та 161 ≥нтерпретац≥ю документ≥в, що м≥ст¤ть у соб≥ смислов≥ зв'¤зки, вченн¤ про передумови ≥ засоби такого розум≥нн¤. ¬ такому вигл¤д≥ вона була розроблена в рамках ≥сторико-ф≥лолог≥чноњ науки XVIII ст., хоч кор≥нн¤м своњм с¤гаЇ сивоњ давнини. « ≥ншого боку, герменевтика розгл¤даЇтьс¤ ¤к теч≥¤ сучасноњ ф≥лософ≥њ, основними представниками ¤коњ Ї X. -√. √адамер (нар. 1900),  .јпель (нар. 1922), ѕ.–≥кьор (нар. 1913) та ≥н. Ќеобх≥дно розр≥зн¤ти ф≥лософську герменевтику ≥ традиц≥йну, ¤ка ор≥Їнтована на ≥манентне розум≥нн¤ тексту на в≥дм≥ну в≥д його ≥сторико-генетичного по¤сненн¤. ‘≥лософська герменевтика значною м≥рою Ї продуктом XX ст. ќсновн≥ засади њњ були закладен≥ ЎлейЇрмахером ≥ ƒ≥льтеЇм. ƒ≥льтей розвивав герменевтику ¤к методолог≥чну основу гуман≥тарного знанн¤. ћожлив≥сть трансформац≥њ герменевтики у ф≥лософ≥ю була закладена феноменолог≥Їю √уссерл¤, ≥ його внесок у цей процес Ї подв≥йним. « одного боку, саме п≥зн¤ феноменолог≥¤ з њњ критикою об'Їктив≥зму породжуЇ герменевтичну проблему не т≥льки опосередковано, а й безпосередньо, оск≥льки вона порушуЇ питанн¤ про те, ¤к д≥льтеЇвський метод може бути об'Їктивним ≥ в науках про природу. « ≥ншого, п≥зн¤ феноменолог≥¤ спр¤мовуЇ свою критику об'Їктив≥зму в об'Їктивне русло, а саме до онтолог≥њ розум≥нн¤: ц¤ нова проблематика Ї темою життЇвого св≥ту, тобто зникаЇ стара проблема суб'Їкт-об'Їктного в≥дношенн¤. —в≥дом≥сть постаЇ у феноменолог≥њ ¤к поле значень ≥ смисл сл≥в, тим самим в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть ≥нтерпретац≥њ, а, отже, ≥ герменевтики. “акий поворот до герменевтичноњ феноменолог≥њ мав вир≥шальне значенн¤ дл¤ становленн¤ герменевтики ¤к ф≥лософськоњ доктрини. ќсновним њњ питанн¤м стаЇ питанн¤ про те, ¤к влаштоване, упор¤дковане те суще, бутт¤ ¤кого пол¤гаЇ в розум≥нн≥. «в≥дси випливають три основн≥ моменти, ¤к≥ дають змогу зрозум≥ти герменевтику ¤к ф≥лософську теч≥ю: 1) герменевтика перетворюЇтьс¤ ≥з методолог≥њ розум≥нн¤ на њњ онтолог≥ю; 2) спостер≥гаЇтьс¤ в≥дмова в≥д феноменолог≥чного п≥дходу до св≥домост≥ ¤к самодостатньоњ ≥ безпередумовноњ; 3) принцип рефлекс≥њ обмежуЇтьс¤ принципом ≥нтерпретац≥њ. ¬их≥дним пунктом герменевтики ¤к ф≥лософськоњ теч≥њ Ї онтолог≥чний характер герменевтичного кола, ¤ке виражаЇ специф≥чну рису процесу розум≥нн¤, пов'¤зану з його цикл≥чним характером. ÷¤ ≥де¤ Ї центральною у ф≥лософському вченн≥ √адамера. ¬≥н не зводить герменевтику до розробки методолог≥њ розум≥нн¤ текст≥в, а визначаЇ њњ ¤к ф≥лософ≥ю розум≥нн¤. ѕредметом розум≥нн¤, на думку √адамера, Ї не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зм≥ст, з осмисленн¤м ¤кого пов'¤заний даний текст. «а √адамером, герменевтика Ї ф≥лософ≥Їю "тлумаченн¤": в≥д тлумаченн¤ текст≥в до тлумаченн¤ людського бутт¤, знанн¤ про св≥т ≥ бутт¤ в ньому. якщо √адамер розробл¤Ї в герменевтиц≥ онтолог≥чний б≥к, то французький ф≥лософ ѕ.–≥кьор Ч гносеолог≥чний. Ѕудь-¤ке розум≥нн¤, на його думку, опосередковане знаками ≥ символами. ѕ≥д символом –≥кьор розум≥Ї будь-¤ку структуру значень, де один смисл Ї пр¤мим, первинним, а ≥нший Ч непр¤мим, поб≥чним, вторинним, ¤кий можна сприйн¤ти лише опосередковано, через первинний смисл. ¬ останн≥ роки в≥н визнаЇ трактовку герменевтики ¤к ≥нтерпретац≥њ символ≥в вузького, обмеженого ≥ переходить до анал≥зу ц≥л≥сних культурних текст≥в ¤к об'Їкта ≥нтерпретац≥њ. ‘≥лософська герменевтика виконуЇ не лише методолог≥чну функц≥ю, а й комун≥кативну. ÷е здеб≥льшого ви¤вл¤Їтьс¤ в "метагерменевтиц≥" н≥мецького ф≥лософа ё.’абермаса (нар. 1929). ¬≥н виходить ≥з того, що чиста герменевтика недооц≥нюЇ той факт, що в сусп≥льств≥, кр≥м культурноњ сфери житт¤, Ї ще й економ≥чна, соц≥альна, пол≥тична. ’абермас робить висновок, що необх≥дно коригувати герменевтику, ≥ пропонуЇ теор≥ю комун≥кативноњ д≥њ. √оловним методом комун≥кац≥њ, з його точки зору, Ї мова. ¬ результат≥ комун≥кативноњ повед≥нки, вважаЇ ’абермас, складаЇтьс¤ опосередковане, нормативне середовище, ст≥йк≥ м≥жособист≥сн≥ в≥дносини, ст≥йк≥ особист≥сн≥ структури тощо. “еор≥¤ комун≥кативноњ д≥њ Ч це один ≥з аспект≥в соц≥альноњ ф≥лософ≥њ. якщо говорити про герменевтику в ц≥лому ¤к про ф≥лософську концепц≥ю, сл≥д п≥дкреслити т≥ позитивн≥ моменти, ¤к≥ вона внесла до скарбниц≥ ф≥лософськоњ думки: 1) в≥дтворюЇтьс¤ ≥де¤ ц≥л≥сност≥ культури, ф≥лософ≥њ, сусп≥льства тощо; 2) даЇтьс¤ метод анал≥зу культурних ¤вищ; 3) визначаЇтьс¤ поворот до загальнолюдських ц≥нностей. Ћюдство ¤к ц≥л≥сн≥сть, включаючи й найб≥льш розвинут≥, благополучн≥ крањни, сьогодн≥ з≥ткнулось ≥з проблемами ≥ конфл≥ктами, прийн¤тне дл¤ ус≥х вир≥шенн¤ ¤ких поки що н≥хто неспроможний запропонувати, Ч це дол¤ технолог≥чноњ цив≥л≥зац≥њ, драма сучасного гуман≥зму, взаЇмов≥дношенн¤ сусп≥льства ≥ природи, еколог≥чн≥ проблеми та ≥н. ≤ не випадково, що саме в XX ст. з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ ф≥лософськ≥ теч≥њ, ¤к≥ намагаютьс¤ теоретично (а ≥нод≥ й практично) вир≥шити де¤к≥ з цих проблем. ÷е насамперед ф≥лософ≥¤ глобальних проблем (ј.ѕеччењ, ј. ≥нг, Ћ.Ѕраун, ƒ.‘оррестер та ≥н.). ќсновною проблемою, ¤ку висунула ≥ намагаЇтьс¤ вир≥шити ц¤ теч≥¤, Ї пошук шл¤х≥в об'Їднанн¤, щоб св≥т ¤к сукупн≥сть глобальних зв'¤зк≥в трансформувавс¤ у св≥т ¤к Їдине ц≥ле. ‘≥лософ≥¤ глобальних проблем апелюЇ до становленн¤ глобальноњ св≥домост≥ ¤к вир≥шального суб'Їктивного фактора майбутнього св≥тового розвитку. √лобальна св≥дом≥сть маЇ зд≥йснити перех≥д в≥д нац≥ональних амб≥ц≥й ≥ геопол≥тичних домагань до ц≥нностей транснац≥ональних ≥ гуман≥стичних. 163 ‘≥лософ≥¤ техн≥ки (’.Ўельск≥, ‘.–апп, √.–ополь, ∆.≈ллюль та ≥н.) Ч напр¤мок ф≥лософсько-методолог≥чних ≥ св≥тогл¤дних досл≥джень феномена техн≥ки в сучасному св≥т≥, що поширивс¤ в ™вроп≥, ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ та в япон≥њ. ‘≥лософ≥¤ сьогодн≥ прагне активно обговорювати ≥ осмислювати ключов≥ проблеми розвитку цив≥л≥зац≥њ, зростаЇ значим≥сть ≥ зац≥кавлен≥сть щодо соц≥альноњ ф≥лософ≥њ, пол≥тичноњ ф≥лософ≥њ, ф≥лософ≥њ культури. —учасна ф≥лософ≥¤, в≥дображаючи складний, динам≥чний, суперечливий, але Їдиний св≥т, п≥д≥йшла до необх≥дност≥ нового погл¤ду на проблеми сп≥вв≥дношенн¤ загальнолюдського ≥ нац≥онального, сусп≥льного ≥ ≥ндив≥дуального, загального ≥ особливого у сусп≥льному розвитку.

1

Ќазва: ѕроблема знанн¤, мови, розум≥нн¤ у ф≥лософ≥њ XX ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3372 прочитано)