‘≥лософ≥¤ > ѕроблема субстанц≥њ в ф≥лософ≥њ XVII ст

ѕроблема субстанц≥њ в ф≥лософ≥њ XVII ст

ќбгрунтуванн¤ методолог≥њ наукового п≥знанн¤ ф≥лософи Ќового часу шукають у загальноф≥лософських (метаф≥зичних) засадахосмисленн¤ бутт¤. Ќа ц≥й основ≥ розробл¤Їтьс¤ ще одна важлива проблема, фундаментальна категор≥¤ ф≥лософ≥њ Ќового часу Ч субстанц≥¤ ¤к сутн≥сть бутт¤. якщо Ѕ.ѕаскаль, обірунтовуючи засадн≥ принципи своЇњ методолог≥њ п≥знанн¤, звертаЇтьс¤ до св≥тогл¤дного осмисленн¤ людського бутт¤, то переважна б≥льш≥сть його сучасник≥в ц≥ принципи шукають у сутност≥ бутт¤ взагал≥, заф≥ксован≥й у категор≥њ субстан-ц≥њ. —убстанц≥¤ Ч це ≥стинне, суттЇве, самодостатнЇ, самопричинне бутт¤, ¤ке породжуЇ всю багатоман≥тн≥сть св≥ту. —убстанц≥ю ¤к ™дине, ¤ка розум≥лась в епоху ¬≥дродженн¤ орга-н≥чною ≥ гармон≥йною Їдн≥стю духовного ≥ природного, ф≥лософи Ќового часу намагаютьс¤ переосмислити та конкретизувати через призму нових дос¤гнень наукового п≥знанн¤.

ќдним з перших таку спробу зробив –.ƒекарт, роз'Їднавши ™дине на дв≥ самост≥йн≥ субстанц≥њ: природу, матер≥ю, способом бутт¤ ¤коњ Ї механ≥чний рух, а атрибутом Ч прот¤жн≥сть та мисленн¤. ƒл¤ ƒекарта природа Ч це величезний ме-хан≥зм, вс¤ ¤к≥сна багатоман≥тн≥сть ¤кого зведена ним до к≥льк≥сно визначених механ≥чних в≥дношень, а вс≥ законом≥рност≥ Ч до закон≥в механ≥ки. ƒруга самост≥йна субстанц≥¤ Ч особлива, духовна Ч мис-ленн¤. ƒекарт вважаЇ, що матер≥¤ мислити не може, а м≥ж тим, мис-ленн¤ ≥снуЇ без сумн≥ву ≥ з самоочевидн≥стю, отже, маЇ ≥снувати ≥ в≥дпов≥дна субстанц≥¤. ¬ п≥дход≥ до проблеми субстанц≥њ ф≥лософ≥¤ ƒекарта маЇ дуал≥стичний характер, складаЇтьс¤ з матер≥ал≥стичноњ ф≥зики ¤к вченн¤ про матер≥альну прот¤жну субстанц≥ю та ≥деал≥с-тичноњ психолог≥њ ¤к вченн¤ про духовну мисл¤чу субстанц≥ю. «в'¤зуючою ланкою м≥ж цими двома незалежними самост≥йними субстан-ц≥¤ми Ї Ѕог, ¤кий вносить у природу рух ≥ забезпечуЇ ≥нвар≥антн≥сть ус≥х њњ закон≥в. ¬ажливе м≥сце пос≥даЇ вченн¤ про субстанц≥ю також у творчост≥ Ѕ.—п≥нози, ¤ке маЇ пантењстичний характер. —убстанц≥¤, на його дум-ку, Їдина, вона Ї Ѕогом, що сп≥впадаЇ з ѕриродою, а атрибутами њњ Ї прот¤жн≥сть та мисленн¤. —убстанц≥¤ Ч це Їдн≥сть Ѕога ≥ ѕрироди, Їдн≥сть природи, що творить, ≥ природи створеноњ. Ѕог Ч це ун≥вер-сальна причина св≥ту, завд¤ки його нерозривн≥й Їдност≥ з ѕриродою. ѕрирода Ї причиною самоњ себе (causa sui). ¬изначивши ¤к основну властив≥сть субстанц≥њ-природи самопричинн≥сть (causa sui), —п≥ноза на ц≥й основ≥ виводить ус≥ ≥нш≥ њњ властивост≥: в≥чн≥сть, безк≥нечн≥сть, нед≥лим≥сть, Їдн≥сть ≥ т.д. —убстанц≥¤ Їдина, проте вона ви¤вл¤Ї свою Їдн≥сть через атрибути, тобто необх≥дн≥ про¤ви, ¤ких, на думку —п≥-нози, безк≥нечна к≥льк≥сть, але ми знаЇмо самоочевидно два Ч про-т¤жн≥сть ≥ мисленн¤.  р≥м атрибут≥в, субстанц≥¤ маЇ також модуси, ¤к≥, на в≥дм≥ну в≥д атрибут≥в, характеризуютьс¤ не необх≥дн≥стю, а т≥льки можлив≥стю ≥снуванн¤. “ой чи ≥нший модус субстанц≥њ може ≥снувати, а може ≥ не ≥снувати. ќсновними модусами субстанц≥њ, на його думку, Ї рух ≥ спок≥й, ¤к≥ визначають багатоман≥тн≥сть св≥ту. —убстанц≥ю та њњ атрибути —п≥ноза називаЇ природою, що тво-рить, природою творчою, продуктивною, а модуси Ч природою створе-ною. ѕродуктивна природа Ї причиною окремих речей, джерелом безк≥нечноњ д≥њ ≥ творчост≥, виражаЇ Їдн≥сть речей, а створена Ч джере-лом багатоман≥тност≥. јле ≥ Їдн≥сть, ≥ багатоман≥тн≥сть Ї нев≥д'Їмними характеристиками Їдиноњ природи Ч субстанц≥њ, тотожноњ Ѕогов≥. ” природ≥ все суворо детерм≥новано, все п≥дпор¤дковано необх≥д-ност≥ внасл≥док того, що Їдина природа Ї причиною самоњ себе. —п≥-ноза переконаний, що випадковост≥ не ≥снуЇ, схил¤Їтьс¤ до фатал≥з-му, проте намагаЇтьс¤ подолати, пом'¤кшити останн≥й своњм вченн¤м про свободу. Ќа його думку, необх≥дн≥сть не виключаЇ свободи, а, навпаки, передбачаЇ њњ.  оли б у природ≥ панував хаос, ≥ коли б люди-на ¤к частина природи не п≥дкор¤лась необх≥дност≥, вона не могла б п≥знавати н≥ природу, н≥ власн≥ вчинки. ј не п≥знаючи, не могла б керувати ними, була б рабом своњх вчинк≥в та пристрастей. «авд¤ки ж п≥знанню природи св≥ту та своЇњ власноњ природи людина стаЇ в≥льною, маЇ свободу. —вободу —п≥ноза розум≥Ї ¤к д≥ю лише за необх≥д-н≥стю власноњ природи, без будь-¤кого примусу зовн≥. —вобода про-тиставл¤Їтьс¤ не необх≥дност≥, а примусу. —ама ж необх≥дн≥сть може бути ¤к примусовою, так ≥ в≥льною. ѕрирода в ц≥лому ¤к субстанц≥¤ сп≥вр≥вна Ѕогу, ¤к причина самоњ себе (causa sui) Ї свободою. Ћюдина ж лише в тому випадку маЇ свободу, коли д≥Ї за необх≥дн≥стю своЇњ власноњ природи, без примусу, коли навчаЇтьс¤ п≥дкор¤ти своњ при-страст≥ розуму. ј дл¤ цього необх≥дно п≥знати свою природу. —вобода зб≥гаЇтьс¤ з п≥знанн¤м необх≥дного в своњй природ≥. —вобода Ч це п≥знана необх≥дн≥сть. ўе одну концепц≥ю субстанц≥њ розробл¤Ї в≥домий вчений-енцик-лопедист, один з найв≥дом≥ших ф≥лософ≥в ™вропи к≥нц¤ XVII Ч по-чатку XVIII ст. √отфр≥д Ћейбн≥ц (1646-1716) —вою плюрал≥стичну концепц≥ю субстанц≥њ в≥н розкриваЇ у прац¤х: "ћ≥ркуванн¤ про мета-ф≥зику" (1686), "Ќов≥ досл≥ди про людське розум≥нн¤" (1705), "“ео-дице¤" (1710), "ћонадолог≥¤" (1714). ÷ентром ф≥лософ≥њ √.Ћейбн≥ца Ї вченн¤ про монади ¤к прост≥ непод≥льн≥ субстанц≥њ Ч монадолог≥¤. Ћейбн≥ц наголошуЇ, що суб-станц≥й-монад безк≥нечна к≥льк≥сть, вони Ї нос≥¤ми сили та актив-ност≥ ≥ мають духовну природу.  ожна монада Ї самост≥йною одини-цею бутт¤, здатною до активноњ д≥¤льност≥. ћонада Ї духовною, ос-к≥льки матер≥¤ (в ф≥лософ≥њ XVII ст.) Ч пасивна, не здатна до самору-ху та активноњ д≥¤льност≥ ћонади в≥чн≥, вони не виникають ≥ не зни-кають природним шл¤хом, а Ї породженн¤м безперервних "випром≥-нювань божества". ћонади Ї ≥ндив≥дуальними ≥ неповторними, неза-лежними одна в≥д одноњ, вони не можуть впливати на внутр≥шнЇ бут-т¤ одна одноњ. ™дн≥сть та узгоджен≥сть монад Ї результатом передба-ченоњ Ѕогом гармон≥њ, ¤ка перетворюЇ кожну монаду в "живе дзерка-ло ¬сесв≥ту. ¬с≥ монади об'Їднан≥ ¬семудрим “ворцем.  ожна мо-нада Ї певним "св≥том у соб≥" ≥ в той же час в≥дображаЇ ≥ м≥стить у соб≥ весь св≥товий пор¤док. ™дине в≥дношенн¤, ¤ке ≥снуЇ м≥ж монада-ми Ч це гармон≥¤. «авд¤ки внутр≥шн≥й активн≥й д≥¤льност≥ кожна монада збер≥гаЇ свою самобутн≥сть, ≥ндив≥дуальн≥сть у св≥т≥ м≥нливих ¤вищ, маЇ власну ¤к≥сну визначен≥сть ≥ в той же час, завд¤ки наперед установлен≥й гармон≥њ, орган≥чно поЇднана з ун≥версумом, маЇ своЇ м≥сце в ньому. Ћейбн≥ц розр≥зн¤Ї три види монад, залежно в≥д њхньоњ доскона-лост≥, запрограмованоњ Ѕогом: 1) найнижч≥, що характеризуютьс¤ "пер-цепц≥Їю", тобто пасивною здатн≥стю до сприйн¤тт¤; 2) монади-душ≥, умовах XVIII ст. географ≥чний детерм≥н≥зм ћонтеск'Ї був, незважаю-чи на всю свою обмежен≥сть, значним дос¤гненн¤м соц≥ально-ф≥лософ-ськоњ думки на шл¤ху виробленн¤ альтернативних теолог≥чним погл¤д≥в на розвиток сусп≥льства. ¬изнанн¤ такоњ суттЇвоњ умови матер≥ально-го житт¤ сусп≥льства, ¤к географ≥чне середовище, було важливим кро-ком вперед у пор≥вн¤нн≥ з апел¤ц≥¤ми до абстрактноњ "людськоњ природи" ф≥лософ≥в XVII ст. ћонтеск'Ї, характеризуючи психолог≥чн≥ особ-ливост≥ людськоњ природи, починаЇ розгл¤дати њњ ¤к таку, що сформу-валас¤ п≥д впливом умов житт¤ людей у певному природному середо-вищ≥, а ¤коюсь м≥рою нав≥ть характеру њхньоњ трудовоњ д≥¤льност≥. ќдним з найзначн≥ших дос¤гнень ћонтеск'Ї була ≥де¤ сп≥вв≥дно-шенн¤ закон≥в сусп≥льного розвитку та природного середовища, вра-хуванн¤ кл≥матичних умов, характеру грунту, площ≥, способу житт¤ народ≥в, що визначають не т≥льки "дух закон≥в", а й державне правл≥нн¤. ¬≥н розр≥зн¤Ї три види державного правл≥нн¤: республ≥канське, монарх≥чне та деспотичне. ћонтеск'Ї висуваЇ пл≥дну установку: зрозум≥ти сусп≥льство ¤к певну ц≥л≥сн≥сть ≥ в≥дмовитись в≥д поверхо-вого погл¤ду на нього ¤к на механ≥чний агрегат ≥ндив≥д≥в та ≥нститу-т≥в. ¬≥н характеризуЇ соц≥альну ц≥л≥сн≥сть через пон¤тт¤ "загального духу народ≥в" ¤к результату д≥њ "багатьох речей", що "управл¤ють людьми": кл≥мату, рел≥г≥њ, закон≥в, принцип≥в правл≥нн¤, приклад≥в минулого, звичањв, традиц≥й ≥ т.д. ÷ентральним елементом "загально-го духу народ≥в" ћонтеск'Ї вважав специф≥чн≥ "людськ≥ пристраст≥", що спонукають людей д≥¤ти так, щоб сусп≥льство та його структура мали ст≥йке ≥снуванн¤. ¬ республ≥ц≥ таким центром Ї доброчесн≥сть ¤к д≥¤льна любов до в≥тчизни та р≥вност≥; в монарх≥њ Ч честь, ¤к ви-г≥дн≥ дл¤ правител¤ забобони окремих ос≥б та сусп≥льних груп ≥ стан≥в; у деспот≥њ Ч страх. ћонтеск'Ї при цьому п≥дкреслюЇ, що республ≥ки занепадають при послабленн≥ в них доброчесност≥, монарх≥њ Ч чест≥, а деспот≥њ Ч страху. ƒл¤ кожного способу правл≥нн¤ шк≥дливим Ї також залученн¤ до нього чужор≥дних принцип≥в та спонукань до д≥њ. ќтже, ћонтеск'Ї поставив ≥ досл≥джував важливу проблему пол≥-тичноњ значимост≥ соц≥ально-психолог≥чних рис народ≥в, проте роль цих рис ним занадто абсолютизувалась. ѕравда, ц¤ абсолютизац≥¤ зумовлена у ћонтеск'Ї прагненн¤м ви¤вити об'Їктивн≥ детерм≥нанти психолог≥њ р≥зних народ≥в та властивих дл¤ них "способ≥в правл≥нн¤". ÷≥ детерм≥нанти, на його думку, поход¤ть в≥д географ≥чного середо-вища, це перш за все кл≥мат, грунт, рельЇф м≥сцевост≥ ≥ величина територ≥њ. ѕерш≥ два детерм≥нують спос≥б правл≥нн¤ через вплив на формуванн¤ психолог≥њ народ≥в, решта ж через вплив на орган≥зац≥ю д≥¤льност≥ людей. Ќезаперечною заслугою ћонтеск'Ї Ї також деталь-на розробка локк≥вськоњ ≥дењ под≥лу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Ћише за умови такого под≥лу, на його думку, можливий дер-жавний лад, за ¤кого н≥кого не примушуватимуть робити те, до чого не зобов'¤зуЇ закон, ≥ не робити того, що закон йому дозвол¤Ї. ўе одну концепц≥ю атењстичноњ ф≥лософ≥њ просв≥тництва розроб-л¤Ї ¬ольтер ‘рансуа-ћар≥ јруе (1694Ч1779), головн≥ ≥дењ ¤кого викла-ден≥ у прац¤х: "‘≥лософськ≥ листи" (1734), "ћетаф≥зичний трактат" (1734), "–оздуми про людину" (1737), "‘≥лософський словник" (1764), "‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ" (1765), "ƒосв≥д про звичањ та дух народ≥в" (1769). √оловне завданн¤ своЇњ ф≥лософ≥њ ¬ольтер вбачаЇ в розв≥нчуванн≥ рел≥г≥йноњ догматики, що заважаЇ люд¤м будувати щасливе житт¤, культивуючи неуцтво, неосв≥чен≥сть, фанатизм, брехню, оману. ’рис-ти¤нство, на його думку, це с≥тка, ¤кою шахрањ прот¤гом багатьох в≥к≥в обплутують дурн≥в. ¬сю ≥стор≥ю рел≥г≥њ та церкви в≥н подаЇ ¤к ланцюг шахрайств, злочин≥в, пограбувань та вбивств, а джерело цього вбачаЇ в сам≥й сутност≥ оф≥ц≥йноњ рел≥г≥њ та церкви ¤к основи старих феодальних пор¤дк≥в. ѕроте рел≥г≥ю ¬ольтер розгл¤дав також ≥ ¤к зас≥б мирного вир≥шенн¤ сусп≥льних суперечностей, ¤к зас≥б стриму-ванн¤ б≥дн¤к≥в проти заз≥хань на власн≥сть багатих та запоб≥ганн¤ сва-в≥ллю "сильних св≥ту цього". " оли б Ѕога не було, його сл≥д було б вигадати" Ч це максима ¬ольтера, ¤кою в≥н прагне довести, щоб Ѕог ≥снував ≥ карав би те, чого не в змоз≥ придушити людське правосудд¤. ¬ своњх ф≥лософських погл¤дах ¬ольтер схил¤Їтьс¤ до емп≥ризму ‘.Ѕе-кона, сенсуал≥зму ƒ.Ћокка, ф≥зики ≤. Ќьютона, в експериментальному природознавств≥ вбачаЇ Їдиний над≥йний шл¤х п≥знанн¤ природи св≥ту ≥ природи людини. —пираючись на емп≥рико-матер≥ал≥стичну ф≥ло-софську традиц≥ю, ¬ольтер розгл¤даЇ людську душу ¤к здатн≥сть мис-лити та в≥дчувати в пр¤м≥й залежност≥ в≥д т≥лесноњ орган≥зац≥њ, д≥¤ль-ност≥ орган≥в чутт¤, нерв≥в та мозку. ¬ажливе м≥сце в ф≥лософ≥њ ¬оль-тера пос≥дають роздуми про людину ¤к сусп≥льну ≥стоту. ¬≥н стверд-жуЇ, що сусп≥льн≥ моральн≥ норми, юридично-пол≥тичн≥ закони, ¤к≥ регулюють в≥дносини м≥ж людьми, створюютьс¤ самими людьми, а не Ѕогом. ¬ольтер вважаЇ, що ≥снують фундаментальн≥ ун≥версальн≥ принципи моральност≥, ¤к≥ Ї необх≥дним результатом осмисленн¤ людьми свого життЇвого досв≥ду ≥ функц≥онують у будь-¤кому людсь-кому сусп≥льств≥. “ак, на його думку, виникаЇ той "природний закон моральност≥", що виражаЇтьс¤ в сформульованому стародавн≥ми мудре-ц¤ми "золотому правил≥": чини з ≥ншими так, ¤к би ти хот≥в, щоб чинили з тобою. ¬ольтер п≥дкреслюЇ земн≥, людськ≥ мотивац≥њ мо-ральноњ та правовоњ повед≥нки людей, вважаючи ѓх достатн≥ми та ефек-тивними, що не потребують н≥¤ких надприродних причин та спону-кань дл¤ свого функц≥онуванн¤. ” своњх роздумах про сусп≥льне бутт¤ людей ¬ольтер пост≥йно звер-тавс¤ до осмисленн¤ ≥стор≥њ, спираючись на нього в обгрунтуванн≥ своњх сусп≥льних ≥деал≥в та критиц≥ неприйн¤тних дл¤ нього погл¤д≥в, в≥дносин, орган≥зац≥й. ¬ольтер був видатним ≥сториком XVII ст., ство-рив школу просв≥тницькоњ ≥стор≥ограф≥њ, намагавс¤ будувати ≥сторич-ну науку на достов≥рних письмових св≥дченн¤х та матер≥альних пам'¤тках минулого. ¬≥н висунув р¤д пл≥дних ≥дей та принцип≥в досл≥джен-н¤ ≥стор≥њ людства: по-перше, в центр≥ уваги ≥сторик≥в маЇ бути ≥сто-р≥¤ житт¤ народ≥в, а не лише правител≥в; по-друге, варто досл≥джува-ти всю духовну культуру народ≥в, а не т≥льки рел≥г≥ю; по-третЇ, сл≥д створити ≥стор≥ю матер≥альноњ культури людства, досл≥дити, ¤к≥ галуз≥ економ≥ки були розвинут≥ в той чи ≥нший ≥сторичний пер≥од, ¤ким було нац≥ональне багатство ≥ ¤к воно розпод≥л¤лось, ¤ким був матер≥-альний побут людей ≥ т.д.; по-четверте, сл≥д повн≥ше досл≥дити всес-в≥тню ≥стор≥ю, не обмежуючись лише ≥стор≥Їю христи¤нського св≥ту, включивши в ≥стор≥ю людства цив≥л≥зац≥њ ≤нд≥њ,  итаю, арабських на-род≥≥, абориген≥в американського континенту, оск≥льки вс≥ народи здатн≥ до прогресивного розвитку. ¬ольтер даЇ ф≥лософське осмис-ленн¤ ≥стор≥њ людства, в≥дкинувши ≥дею божественного промислу ≥ п≥дкреслюючи, що ≥стор≥ю твор¤ть сам≥ люди на основ≥ своњх погл¤-д≥в, гадок, прагнень, ¤к≥ виникають на п≥дстав≥ життЇвого досв≥ду ≥ оволод≥вають св≥дом≥стю великих мас людей. ÷≥ погл¤ди, думки вели-ких мас людей ¬ольтер д≥лить на ≥стинн≥ та хибн≥. ≤стинн≥ ведуть до щасливого устрою людського житт¤, а хибн≥ Ч до б≥ди та нещаст¤. ƒо ≥стинних в≥н в≥дносить т≥, ¤к≥ просв≥щають правител≥в щодо њхнього обов'¤зку забезпечувати народам можлив≥сть матер≥ального благопо-лучч¤, свободи та соц≥альноњ справделивост≥. ’ибн≥ ж думки переко-нують правител≥в, що вони не несуть н≥¤коњ в≥дпов≥дальност≥ перед народами ≥ Ї њхн≥ми абсолютними володар¤ми. ÷≥ протилежн≥ при-нципи п≥дходу до проблем державного управл≥нн¤ залежать, на думку ¬ольтера, в≥д розум≥нн¤ природи св≥ту та природи людини, людсько-го бутт¤ та бутт¤ сусп≥льства, св≥домост≥ та п≥знанн¤. ≤стор≥ю людства, њњ правдиве висв≥тленн¤ ¬ольтер вважав важли-вим засобом просв≥тницькоњ д≥¤льност≥. јнал≥зуючи помилки, люди могли б уникати њх у майбутньому, будуючи житт¤ на принципах ро-зуму. ¬ ц≥лому ≥стор≥¤ людства Ї, на думку ¬ольтера, ≥стор≥Їю злочи-н≥в, безчинств та нещаст¤ в зв'¤зку з пануванн¤м омани, рел≥г≥йного дурману та фанатизму. ѕроте в≥н бачив в ≥стор≥њ ≥ св≥тл≥ моменти, св≥дченн¤ того, що розум ≥ ≥стину неможливо знищити. ≤стина в≥д-криваЇтьс¤ лише розумом ≥ спростовуЇ рел≥г≥йн≥ в≥руванн¤ ¤к згубну дл¤ людства оману. ¬ ≥сторичному минулому ¬ольтер бачив чотири в≥дносно щаслив≥ епохи: розкв≥т аф≥нськоњ культури при правл≥нн≥ ѕер≥кла; староримськоњ Ч при правл≥нн≥ јвгуста; ренесансноњ Ч при ћед≥ч≥ та новоЇвропейськоњ в XVII Ч XVIII ст. ¬≥н вважав, що розум, вищим вт≥ленн¤м ¤кого стала ф≥лософ≥¤, котра спираЇтьс¤ на науку ≥ мистецтво, дедал≥ б≥льше ≥ значн≥ше впливатиме на орган≥зац≥ю людсь-кого житт¤. √оловну ж над≥ю ¬ольтер покладав на те, що висновки ф≥лософського розуму про сутн≥сть та завданн¤ державноњ влади ста-нуть надбанн¤м правител≥в. ¬≥н був переконаний у неминучуст≥ встановленн¤ ÷арства –озуму, де буде л≥кв≥довано соц≥альне зло ≥ створе-но вс≥ умови дл¤ щасливого ≥ справделивого житт¤ людей. ѕри цьому в≥н вважав, що свобода, соц≥альна справедлив≥сть, висока духовна куль-тура можуть стати надбанн¤м ус≥х без вин¤тку народ≥в св≥ту. —усп≥ль-но-пол≥тичним ≥деалом ¬ольтера була аристократична монарх≥¤ на чол≥ з ф≥лософськи осв≥ченим монархом. ¬идатним представником дењстичного напр¤мку просв≥тництва був ∆ан-∆ак –уссо (1712Ч1778), ¤кий свою ориг≥нальну концепц≥ю ≥сто-р≥њ, законом≥рностей та перспектив сусп≥льного розвитку розкриваЇ у прац¤х: "ћ≥ркуванн¤ про науки та мистецтва" (1750), "ћ≥ркуванн¤ про походженн¤ та основи нер≥вност≥ м≥ж людьми" (1755), "ёл≥¤, або Ќова ≈лоњза" (1761), "ѕро сусп≥льний догов≥р" (1762), "≈м≥ль, або ѕро вихованн¤" (1762). ÷ентральною проблемою у творчост≥ –уссо була проблема нер≥в-ност≥ м≥ж людьми та шл¤х≥в њњ подоланн¤. ¬≥н критикуЇ сучасну йому цив≥л≥зац≥ю нер≥вност≥ ≥ в≥дстоюЇ тезу про те, що розвиток науки не спри¤в удосконаленню моральност≥, звичањв, житт¤ людей в ц≥лому. ќсновою сусп≥льного житт¤ –уссо вважав матер≥альн≥, "т≥лесн≥" по-треби людей, а духовн≥ Ч њхн≥м насл≥дком, що лише опосередковано можуть впливати на сусп≥льне бутт¤. –уссо одним з перших ви¤вив, що розвиток культури створюЇ "штучн≥" потреби, задоволенн¤ ¤ких маЇ дуже суперечливий характер, завд¤ки ¤ким людина намагаЇтьс¤ "здаватис¤", а не бути.  р≥м того, в≥н вважаЇ, що культура та мистец-тво належать пан≥вним соц≥альним верствам ≥ Ї чужими дл¤ б≥льшост≥ людей. ѕроте, хоч –уссо ≥ п≥дкреслював, що наука ≥ культура мало спри¤ли удосконаленню людського бутт¤, все ж джерело сусп≥льних проблем та конфл≥кт≥в в≥н вбачав у сфер≥ сусп≥льного розвитку, в со-ц≥альн≥й нер≥вност≥, ¤ку розум≥в передус≥м ¤к нер≥вн≥сть майнову. Ќа в≥дм≥ну в≥д ¬ольтера, –уссо вважав, що нер≥вн≥сть м≥ж людьми ≥снува-ла не завжди, а виникла лише на певному р≥вн≥ ≥сторичного розвитку людства з майнових в≥дносин м≥ж людьми. ћайнова нер≥вн≥сть, под≥л на б≥дних та багатих, на думку –уссо, Ї першим щаблем нер≥вност≥. ƒругий щабель нер≥вност≥ в≥н пов'¤зуЇ з виникненн¤м держави. Ќа певному етап≥ сусп≥льного розвитку, з його точки зору, багат≥ та б≥дн≥ уклали догов≥р, що прив≥в до встановленн¤ державноњ влади, ¤ка мала б бути гарантом справделивост≥ ≥ миру. Ќер≥вн≥сть м≥ж багатими ≥ б≥дними, таким чином, п≥дн≥маЇтьс¤ на новий щабель, перетворюЇтьс¤ в нер≥вн≥сть м≥ж пануючими, володар¤-ми та п≥длеглими, п≥двладними. “рет≥й щабель нер≥вност≥ в сусп≥льств≥ Ї результатом перетворенн¤ законноњ влади на деспотизм. якщо ран≥-ше народ був одурений державою та законом, то деспот обманюЇ ≥ закони, ≥ народ. ÷ей трет≥й щабель нер≥вност≥ створюЇ, м≥ж тим, ≥ нову р≥вн≥сть Ч щодо деспота вс≥ люди стають р≥вними у своЇму без-прав'њ. “аким чином, –уссо намагаЇтьс¤ обгрунтувати та морально ≥ юридичне виправдати право народу на бунт проти деспота. ќтже, головну причину соц≥альноњ нер≥вност≥ –уссо вбачаЇ у май-нов≥й нер≥вност≥. « ≥ншого боку, соц≥альна нер≥вн≥сть укор≥нена у вза-Їмн≥й залежност≥ людей, викликан≥й сусп≥льним под≥лом прац≥ та розвитком цив≥л≥зац≥њ. “ому основну увагу в≥н зосереджуЇ на критиц≥ цив≥л≥зац≥њ. ѕриродним станом людського житт¤ в≥н вважаЇ такий стан, коли людина Ї самодостатньою, незалежною в≥д ≥нших людей н≥ ¤к виробник, н≥ ¤к споживач. ¬ цьому природному стан≥ вс≥ люди були р≥вними, не знали, що таке майно, що таке приватна власн≥сть. ќсновною рисою цього природного стану була моральна доскона-л≥сть, бо там, де немаЇ приватноњ власност≥, не може бути ≥ несправед-ливост≥. ÷¤ ≥дил≥¤, проте, ск≥нчилась, коли виникла приватна влас-н≥сть. –уссо п≥дкреслюЇ, що людина, ¤ка загородила певну д≥л¤нку земл≥ ≥ проголосила "це моЇ!", знайшовши достатню к≥льк≥сть при-хильник≥в, ≥ Ї справжн≥м засновником громад¤нського сусп≥льства. —к≥лькох злочин≥в, воЇн, вбивств уникло б людство, коли б хтось зруйнував загорожу ≥ попередив, що небезпечно слухатись таку люди-ну, бо ви загинете, коли забудете, що плоди земл≥ належать ус≥м, а земл¤ Ч н≥кому. ѕроте цього не сталос¤. ≤ пр¤мим насл≥дком приват-ноњ власност≥ Ї ворожнеча м≥ж людьми, прагненн¤ збагачуватись за рахунок ≥нших, л≥кв≥дац≥¤ старого ≥ натом≥сть збудоване нове на заса-дах сусп≥льного договору. –уссо вважав, що новий сусп≥льний лад не може будуватис¤ на насильств≥, засобом подоланн¤ соц≥альноњ не-справедливост≥ ≥ нер≥вност≥ може бути лише сусп≥льний догов≥р, за ¤ким —увереном, Їдиним правителем сусп≥льства маЇ бути об'Їдна-ний народ. ¬ сусп≥льному договор≥ –уссо шукаЇ також реал≥зац≥ю сво-боди, ¤ка, на його думку, Ї свободою вищого типу, н≥ж природна свобода, тому що п≥дкоренн¤ лише одним бажанн¤м Ї рабством, а п≥дкоренн¤ закону, ¤кий люди сам≥ встановили, Ч це справжн¤, реаль-на свобода. Ћюдину –уссо розум≥Ї ¤к природну ≥стоту, вс≥ зд≥бност≥ та здат-ност≥ ¤коњ обумовлен≥ природою. ѕеревагу серед них в≥н в≥ддаЇ по-чутт¤м, а не розуму, п≥дкреслюючи, що м≥ркуванн¤ не звеличуЇ душу, а лише втомлюЇ. Ћюдину звеличуЇ моральна г≥дн≥сть, ¤ка походить не в≥д розуму, а в≥д серц¤. √олос сов≥ст≥ звучить в'ус≥х серц¤х, проте не вс≥ його чують, тому що забули його мову, а, м≥ж тим, це мова самоњ природи. ѕричиною того, що люди забули мову природи, голос со-в≥ст≥ ≥ серц¤ Ї протир≥чч¤ природи ≥ цив≥л≥зац≥њ. ÷ив≥л≥зац≥¤, техн≥ч-ний прогрес Ї причиною руйнуванн¤ природноњ ц≥л≥сност≥ та гармо-н≥йност≥ людського бутт¤, заснованого на безпосередност≥ почутт≥в. –уссо першим ос¤гнув суперечлив≥ тенденц≥њ цив≥л≥зац≥њ ≥ д≥йшов вис-новку, що розвиток виробництва, науки, техн≥ки приносить не т≥ль-ки користь, а й маЇ ≥ негативн≥ насл≥дки. ¬елику над≥ю у вир≥шенн≥ суперечностей природи ≥ цив≥л≥зац≥њ, сусп≥льного житт¤ в ц≥лому –ус- со покладав на просв≥тництво та вихованн¤. ¬≥н п≥дкреслюЇ, що у людей буде все, ¤кщо вони виховають г≥дних громад¤н, а без цього ус≥, нав≥ть правител≥, будуть лише жалюг≥дними рабами. ћатер≥ал≥стичний напр¤мок ф≥лософ≥њ ѕросв≥тництва представ-лений насамперед французьким матер≥ал≥змом XVIII ст., що у своњх концепц≥¤х обстоюЇ ≥дењ просв≥тництва, гуман≥зму, наголошуЇ на п≥-знанн≥ природи ¤к головному засоб≥ утвердженн¤ гуман≥зму в су-сп≥льному житт≥, прогресу розуму, прогресу моральност≥, свободи ≥ реал≥зац≥њ ÷арства –озуму та самоутвердженн¤ людини. ќдним з визначних представник≥в цього напр¤мку був ∆юль'Їн ќфре де Ћаметр≥ (1709Ч1751), ¤кий оголосив матер≥ал≥зм Їдино пра-вильним ф≥лософським напр¤мком, ворожим сп≥ритуал≥зму (читай ≥деал≥зму) та рел≥г≥њ. —воњ ≥дењ в≥н розкриваЇ у прац¤х: "“рактат про душу" (1745), "Ћюдина-машина" (1747), "јнти-—енека, або роздуми про щаст¤". Ћаметр≥ намагаЇтьс¤ поЇднати дос¤гненн¤ емп≥ризму та рац≥онал≥зму XVII ст., вир≥шити основн≥ суперечност≥ цих протилеж-них методолог≥й наукового п≥знанн¤. ¬≥н п≥дкреслюЇ, що п≥знанн¤ починаЇтьс¤ з чуттЇвого сприйманн¤, продовжуЇтьс¤ його подаль-шим досв≥дно-експериментальним досл≥дженн¤м ≥ завершуЇтьс¤ ра-ц≥ональним узагальненн¤м досл≥дних даних. Ћаметр≥ вважав, що ро-зум Ї над≥йним кер≥вником у пошуках ≥стини, коли спираЇтьс¤ на дан≥ чуттЇвого досв≥ду та перев≥р¤Їтьс¤ ним. ѕершим кроком ф≥лософських досл≥джень Ћаметр≥ було створен-н¤ матер≥ал≥стичного вченн¤ про душу людини. ¬≥н оголосив здат-н≥сть в≥дчувати одним з атрибут≥в матер≥њ, њњ нев≥д'Їмною властив≥стю. ћатер≥альною основою душ≥ людини Ћаметр≥ вважаЇ мозок, проте п≥дкреслюЇ, що мозок необх≥дна, але не достатн¤ передумова людсь-коњ св≥домост≥. ўоб св≥дом≥сть сформувалась у своњх зм≥стовних про-¤вах, необх≥дне вихованн¤ та сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми. ’оч одна з основних праць Ћаметр≥ маЇ назву "Ћюдина-машина", однак в≥н наголошуЇ на суттЇв≥й в≥дм≥нност≥ людини в≥д меха≥нзм≥в. Ћюдина, п≥дкреслюЇ в≥н, Ч це, по-перше, особлива машина, ¤ка здатна почувати, мислити, розр≥зн¤ти добро ≥ зло; по-друге, це машина, ¤ка сама себе заводить, орган≥чно, шл¤хом надходженн¤ у кров "х≥лусу" Ч харчового соку, утвореного при перетравлюванн≥ людським орга-н≥змом њж≥. Ћаметр≥ вислювлюЇ думку про х≥м≥чний характер процесу перетворенн¤ "х≥лусу" в енерг≥ю, ¤ка вже пот≥м механ≥чно оживл¤Ї мускули ≥ серце. ѕо-третЇ, на в≥дм≥ну в≥д годинникового механ≥зму, ¤кий пост≥йно ф≥гуруЇ в ф≥лософ≥њ Ќового часу ¤к образ ≥деально в≥д-регульованоњ самод≥ючоњ машини ≥ з ¤ким Ћаметр≥ пор≥внюЇ людське т≥ло, останнЇ продовжуЇ функц≥онувати ≥ п≥сл¤ серйозних пошкод-жень, нав≥ть п≥сл¤ втрати де¤ких орган≥в. Ћаметр≥ першим у ф≥лософ≥њ Ќового часу будував своњ ф≥лософськ≥ узагальненн¤ про природу не лише на основ≥ механ≥ки, а й осмислюючи результати б≥олог≥чних та частково х≥м≥чних досл≥джень. ¬изначним дос¤гненн¤м Ћаметр≥ було також усв≥домленн¤ ним того, що походженн¤ людства неможливо по¤снити лише б≥олог≥чними факторами. ¬≥н висуваЇ положенн¤ про необх≥дн≥сть сусп≥льного житт¤ ¤к умови формуванн¤ людини та њњ св≥домост≥. Ћаметр≥ вважаЇ, що людин≥ в≥д народженн¤ притаманний "природний закон", суть ¤кого пол¤гаЇ в ум≥нн≥ розр≥зн¤ти добро ≥ зло. Ќайважлив≥шим виразом "природного закону" моральност≥, на його думку, Ї почутт¤ вд¤чност≥ за добро та почутт¤ розка¤нн¤ за зло, вчинене у в≥дпов≥дь на добро. ўе одним видатним ф≥лософом-матер≥ал≥стом XVIII ст. був ƒен≥ ƒ≥дро (1713-1784), основн≥ ≥дењ ¤кого викладен≥ у прац¤х: "ƒумки про тлумаченн¤ природи" (1754), трилог≥њ " –озмова ƒ'јламбера з ƒ≥д-ро", "—онƒ'јламбера", "ѕродовженн¤ розмови" (1769), "‘≥лософськ≥ принципи в≥дносно матер≥њ та руху" (1770). ѕонад двадц¤ть рок≥в ƒ≥дро присв¤тив прац≥ над "≈нциклопед≥Їю" (1751-1780), ¤ка стала одним з величних культурних звершень того часу ≥ в≥д≥грала значну роль у розробц≥ та поширенн≥ просв≥тницького св≥тогл¤ду та згуртуванн≥ просв≥тител≥в. ” проспект≥ "≈нциклопед≥њ" ƒ≥дро проводить думку, що в ≥стор≥њ людства, особливо починаючи з епохи ¬≥дродженн¤, вже спостер≥гаЇтьс¤ певний прогрес у п≥знанн≥ природи ≥ що в майбутньо-му в≥н стане ще значн≥шим, набуде неперервного характеру. ѕри цьому в≥н ч≥тко розум≥в, що внасл≥док безк≥нечност≥ ¬сесв≥ту вичерпне п≥з-нанн¤ природи неможливе. ѕрироду ¤к об'Їкт п≥знанн¤ ƒ≥дро упо-д≥бнюЇ неос¤жн≥й книз≥, в ¤к≥й вчен≥ посл≥довно один за одним про-читують все нов≥ й нов≥ стор≥нки, але н≥хто н≥коли не може розрахо-вувати, що коли-небудь зможе перегорнути њњ останню стор≥нку. ѕро-те н≥¤ких конкретних меж розвитку людського п≥знанн¤ ƒ≥дро не ста-вив, будучи переконаним у можливост≥ розгадати найскладн≥ш≥ "св≥-тов≥ загадки". ¬ теор≥њ п≥знанн¤ ƒ≥дро поЇднуЇ переваги ¤к емп≥риз-му, так ≥ рац≥онал≥зму, п≥дкреслюючи необх≥дн≥сть новоњ рац≥ональ-ност≥, ¤ка б функц≥онувала в орган≥чн≥й Їдност≥ з чуттЇвим п≥знан-н¤м, визначаючи суть ф≥лософськоњ методолог≥њ ¤к перев≥рку розуму розумом, контроль розумом та експериментом чуттЇвого п≥знанн¤, в≥дображенн¤ чуттЇвим досв≥дом природи. Ќа думку ƒ≥дро, по-справ-жньому адекватно тлумачити природу може лише мислитель, ¤кий орган≥чно поЇднаЇ "рац≥ональну" ф≥лософ≥ю з "експериментальною", що практично означало ф≥лософське осмисленн¤ природничо-науко-вого матер≥алу. ¬ажливим дос¤гненн¤м ƒ≥дро було вченн¤ про ун≥версальну внут-р≥шню активн≥сть матер≥њ. –ух не зводитьс¤ ним лише до механ≥чного перем≥щенн¤ у простор≥, а розум≥Їтьс¤ ¤к будь-¤ка зм≥на, ¤к актив-н≥сть взагал≥. –ух, на його думку, Ї ¤к в т≥л≥, що перем≥щуЇтьс¤, так ≥ в т≥л≥, ¤ке перебуваЇ в спокоњ. як ≥ вс≥ ф≥лософи-просв≥тники, ƒ≥дро велику увагу прид≥л¤Ї кри-тиц≥ рел≥г≥њ. јнал≥зуючи особливост≥ рел≥г≥йноњ в≥ри, в≥н робить вис-новок, що вона не веде людину до справжн≥х ≥стин, а п≥дкор¤Ї њњ св≥дом≥сть дикунським забобонам. –ел≥г≥йну в≥ру ƒ≥дро пор≥внюЇ з тугою пов'¤зкою на очах, ¤ка робить людей сл≥пими, не здатними правильно визначити життЇвий шл¤х до щаст¤, ≥ тод≥ вони потрапл¤-ють до рук св¤щеник≥в, ¤к≥ спр¤мовують њх на тернисту стежку страж-дань. Ћише розум, п≥дкреслюЇ ƒ≥дро, Ї Їдиним дороговказом людин≥ в пошуках благодатноњ ≥стини, ¤ка маЇ вище вираженн¤ в ф≥лософсь-кому знанн≥. ƒ≥дро висунув широку антиклерикальну програму: усу-ненн¤ впливу церкви на ур¤д, секул¤ризац≥¤ б≥льшоњ частини церков-ного майна, знищенн¤ ≥нституту чернецтва та контролю дух≥вництва над системою осв≥ти, що, на його думку, призведе до того, що рел≥г≥¤ через два-три стол≥тт¤ зникне сама собою. ƒ≥дро був приб≥чником повноњ л≥кв≥дац≥њ рел≥г≥њ ≥ перетворенн¤ сусп≥льства на атењстичне. ѕроте атењзм, на його думку, маЇ базуватись на високих духовних ц≥нност¤х, ф≥лософськ≥й аргументованост≥ та морально-соц≥альн≥й в≥дпов≥даль-ност≥. ƒ≥дро вважав, що соц≥альна справедлив≥сть, ¤ка забезпечуЇтьс¤ законами "просв≥тницького правл≥нн¤", Ї найважлив≥шою об'Їктив-ною передумовою дл¤ вт≥ленн¤ моральних начал у житт≥ народ≥в. ƒ≥д-ро переконаний, що законодавчо-юридичн≥ заходи, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ моральност≥ громад¤н, необх≥дно орган≥чно поЇднувати з системою морального вихованн¤ та просв≥ти, ≥нтелектуального роз-витку особистост≥, ¤ка при осмисленн≥ людських в≥дносин була б здат-ною зрозум≥ти, що дл¤ особистого щаст¤ кожного краще врешт≥-решт бути чесною ≥ доброд≥йною людиною. ќсобливе м≥сце в систем≥ погл¤д≥в просв≥тник≥в-матер≥ал≥ст≥в пос≥даЇ творч≥сть ѕол¤ √ольбаха Ч ѕаул¤ ƒ≥тр≥ха “≥р≥ (1723-1789), в≥дображена у прац¤х: "—истема природи" (1770), "”н≥версальна мо-раль, або ѕрава людини, основан≥ на природ≥" (1776), "≈тократ≥¤, або ѕравл≥нн¤, основане на морал≥" (1776). √оловна прац¤ ѕ.√ольбаха "—истема природи" була своЇр≥дним колективним кредо французь-кого матер≥ал≥зму, де з енциклопедичною скрупульозн≥стю подан≥ основн≥ принципи, методолог≥чн≥ засади та висновки матер≥ал≥стич-ного осмисленн¤ д≥йсност≥ у XVIII ст. √ольбах п≥дходить до осмисленн¤ питанн¤ про в≥дношенн¤ приро-ди, матер≥њ та духу, св≥домост≥ ¤к центральноњ ф≥лософськоњ проблеми Ќового часу ≥ вид≥л¤Ї два протилежн≥ напр¤мки Ч натурал≥стичний та сп≥ритуал≥стичний. ¬≥н також конкретизуЇ та обгрунтовуЇ вченн¤ про субстанц≥ю, наголошуючи, що субстанц≥Їю може бути лише матер≥¤ Ч в≥чна, безк≥нечна ≥ самопричинна. ” √ольбаха ми знаходимо одне з перших визначень матер≥њ: матер≥¤ Ч це те, що, д≥ючи на наш≥ органи чутт¤, викликаЇ в≥дчутт¤. √ольбах також наголошуЇ на Їдност≥ матер≥њ ≥ руку. –ух Ї способом ≥снуванн¤ матер≥њ, ¤кий не зводитьс¤ до про-стого механ≥чного перем≥щенн¤, а включаЇ також ф≥зико-х≥м≥чн≥ та б≥олог≥чн≥ зм≥ни, що ви¤вл¤ютьс¤ в народженн≥, зростанн≥, розкв≥т≥, стар≥нн≥ та вмиранн≥ живих ≥стот. √ольбах розр≥зн¤Ї зовн≥шн≥й рух, що чуттЇво сприймаЇтьс¤ ¤к певна зм≥на у простор≥ та час≥, ≥ внутр≥ш-н≥й, прихований рух, залежний в≥д притаманноњ т≥лам енерг≥њ, тобто в≥д њх сутност≥, в≥д комб≥нац≥њ, д≥њ та протид≥њ невидимих молекул ма-тер≥њ, з ¤ких складаютьс¤ т≥ла. ÷ей "молекул¤рний" рух в≥н розгл¤даЇ ¤к процес, що в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно ≥ неперервно ≥ викликаЇ ¤к≥сн≥ перетворенн¤ в т≥лах. √ольбах п≥дкреслюЇ, що в т≥лах д≥ють внутр≥шн≥ сили д≥њ та протид≥њ, ¤к≥ ¤к Їдн≥сть протилежностей стимулюють про-цес руху, тобто в≥н близько п≥д≥йшов до розум≥нн¤ руху ¤к саморуху. ” в≥дносному спокоњ т≥л √ольбах вбачаЇ результат взаЇмного вр≥вно-важенн¤ протилежно спр¤мованих сил. ¬≥н намагаЇтьс¤ нав≥ть в ста-тичних взаЇмод≥¤х ви¤вити про¤в внутр≥шньоњ активност≥ матер≥њ. «авд¤ки орган≥чн≥й Їдност≥ матер≥њ ≥ руху ¬сесв≥т, на думку √оль-баха, постаЇ ¤к неос¤жний, безмежний та неперервний ланцюг при-чин та насл≥дк≥в. ѕричина, з його точки зору, це т≥ло чи ≥стота приро-ди, що спонукаЇ до руху ≥нше т≥ло чи зд≥йснюЇ в ньому ¤к≥сн≥ зм≥ни, а насл≥док Ч це сам≥ зм≥ни, що зд≥йснюютьс¤ ¤ким-небудь т≥лом в ≥ншому за допомогою руху. ќсновою законом≥рностей природи √оль-бах вважаЇ детерм≥н≥зм, зведений ним до причинно-насл≥дкових взаЇмов'¤зк≥в. ”н≥версальну природну причинн≥сть в≥н розум≥в ¤к про-цес зваЇмод≥њ м≥ж причиною та насл≥дком, в≥дмежовуючись в≥д одно-б≥чного њњ трактуванн¤, ¤ке визнавало активн≥сть лише за причиною. ѕроте ≥ сам √ольбах не уникав одноб≥чност≥ в розум≥нн≥ природи. Ќа його думку, в природ≥ вс≥ зм≥ни, вс≥ д≥њ п≥дкор¤ютьс¤ лише необх≥д-ност≥, випадков≥сть же виключаЇтьс¤. ¬ природ≥ д≥Ї в≥чний, немину-чий, необх≥дний пор¤док або неминучий зв'¤зок причин д≥њ з пох≥д-ними в≥д них д≥¤ми. Ћюдина теж, будучи частиною природи, п≥дкор¤-Їтьс¤ цим ун≥версальним необх≥дним законом≥рност¤м. ¬с≥ њњ вчинки п≥дпор¤дкован≥ фатальност≥, н≥що в н≥й, ¤к ≥ в природ≥ в ц≥лому, не Ї випадковим. Ћюдина вважаЇ себе в≥льною, оск≥льки не пом≥чаЇ ≥с-тинного мотиву, ¤кий спонукаЇ њњ до д≥њ. ўоб бути щасливою, люди-на маЇ п≥знати свою природу ≥ д≥¤ти в≥дпов≥дно до нењ. Ќезнанн¤ ж своЇњ природи ≥ природи св≥ту веде до рабства та нещаст¤. ѕрац¤ "—истема природи" починаЇтьс¤ г≥ркою констатац≥Їю, що людина нещасна. –абство, деспотизм у сусп≥льному житт≥, вс≥ кон-фл≥кти та вади, соц≥альне зло Ї продуктом неосв≥ченост≥, незнанн¤ людиною своЇњ природи. «авданн¤ ц≥Їњ прац≥ √ольбах визначаЇ ¤к в≥д-критт¤ Їдино правильного шл¤ху до щаст¤. ўоб бути щасливою, людина маЇ повернутис¤ до природи, ¤коњ вона зреклас¤ через своЇ нев≥гластво. ќтже, щоб дос¤гти щаст¤, сл≥д адекватно п≥знати природу св≥ту ≥ природу людини. ” св≥т≥ ж немаЇ н≥чого, окр≥м матер≥њ, способом ≥снуванн¤ ¤коњ Ї рух. ”н≥версальним же законом матер≥аль-ного руху, на думку √ольбаха, Ї закон ≥нерц≥њ. ¬се в природ≥, в тому числ≥ ≥ людина, п≥дкор¤Їтьс¤ цьому закону. ¬ людському житт≥ цей закон про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що кожна людина прагне самозбереженн¤, в≥дстоюЇ своЇ бутт¤ ≥ намагаЇтьс¤ продовжити його у безк≥нечн≥сть ≥ в≥чн≥сть. ƒал≥ √ольбах робить висновок, що кожна людина в≥дпов≥дно до своЇњ природи намагаЇтьс¤ задовольнити своњ власн≥ особист≥сн≥ ≥н-тереси, саме в цьому про¤вл¤Їтьс¤ ун≥версальний закон ≥нерц≥њ ¤к праг-ненн¤ до самозбереженн¤. ЌемаЇ ≥нших двигун≥в, ≥нших мотив≥в д≥-¤льност≥, окр≥м власних ≥нтерес≥в. «роб≥ть так, щоб людина вбачала в сусп≥льному ≥нтерес≥ св≥й особист≥сний ≥нтерес, ≥ тод≥ лише божев≥льн≥ будуть аморальними. ќтже, наголошуЇ √ольбах, Їдиним можливим шл¤хом до щаст¤ Ї п≥знанн¤ природи та створенн¤ в≥дпов≥дного зако-нодавства, ¤ке б враховувало природу людини, њњ прагненн¤ до само-збереженн¤ ¤к про¤в ун≥версального закону ≥нерц≥њ та грунтувалос¤ на орган≥чн≥й Їдност≥ й узгодженн≥ особист≥сних та сусп≥льних ≥нтерес≥в. ÷е Їдиний шл¤х утвердженн¤ в сусп≥льств≥ принцип≥в –озуму ≥ —пра-ведливост≥. јле ¤к цього дос¤гти? Ќа це питанн¤ спробував в≥дпов≥сти в≥домий ф≥лософ-матер≥ал≥ст XVIII ст.  .-ј.√ельвец≥й.  лод јндр≥ан √ельвец≥й (1715-1771) у своњх головних прац¤х "ѕро розум" (1758) та "ѕро людину" (1770) намагаЇтьс¤ застосувати ос-новн≥ матер≥ал≥стичн≥ принципи до осмисленн¤ проблем людського бутт¤, перебудови сусп≥льного житт¤ на принципах –озуму ≥ —пра-ведливост≥, досл≥дженн¤ морально-етичноњ проблематики, механ≥зм≥в узгодженн¤ особист≥сних та сусп≥льних ≥нтерес≥в. √оловне завданн¤ своЇњ ф≥лософ≥њ √ельвец≥й вбачаЇ в пошуку мож-ливого сусп≥льного стану, ¤кий би забезпечив умови дл¤ вт≥ленн¤ моральност≥ ≥ дос¤гненн¤ щаст¤. Ќайкращою формою сусп≥льноњ ор-ган≥зац≥њ в≥н вважаЇ таку, при ¤к≥й закони мають забезпечити загальне благополучч¤ ≥ достатню справедлив≥сть. Ћюдину √ельвец≥й, ¤к ≥ ≥нш≥ ф≥лософи-просв≥тител≥, розгл¤даЇ ¤к частину природи, проте враховуЇ, що суттЇв≥ њњ характеристики не-можливо по¤снити лише природною орган≥зац≥Їю. “ак, розгл¤даючи проблему походженн¤ св≥домост≥, в≥н наголошуЇ на зв'¤зку розвитку св≥домост≥ не просто з сусп≥льним житт¤м, а насамперед з трудовою д≥¤льн≥стю, з виготовленн¤м та застосуванн¤м знар¤дь прац≥. √ельве-ц≥й п≥дкреслював, що розум розвивавс¤ ≥з чуттЇвост≥ тому, що завд¤-ки на¤вност≥ рук, пальц≥ ¤ких можуть ман≥пулювати р≥зними предме-тами, люди виробл¤ли р≥зн≥ знар¤дд¤ та засоби добуванн¤ ѓж≥, будува-ли житло, винаходили та удосконалювали ремесла. Ѕез ц≥Їњ д≥¤льнос-т≥, на його думку, люди не змогли б вийти ≥з стану дикост≥ ≥ створити ÷ив≥л≥зац≥ю. √ельвец≥й п≥д≥йшов до осмисленн¤ сусп≥льно-≥сторичноњ обумовленост≥ св≥домост≥ ≥ п≥знанн¤, пов'¤зуючи њх з практичними ≥нтересами людей. ¬≥н наголошуЇ, що розум не даЇтьс¤ людин≥ в≥д народженн¤. ¬≥д природи людина маЇ лише здатн≥сть в≥дчувати, з ¤коњ пот≥м уже розвиваЇтьс¤ розум, здатн≥сть усв≥домленн¤ та мис-ленн¤. Ќа його думку, подальша ж величезна розумова нер≥вн≥сть Ї результатом в≥дм≥нностей у вихованн≥. √ельвец≥й п≥дкреслював, що н≥хто не отримуЇ однакового вихованн¤ ≥ не може бути поставленим в однаков≥ умови з ≥ншими, проте в належних умовах кожна людина здатна п≥дн¤тис¤ на найвищ≥ ща-бл≥ культури. ¬ питанн¤х св≥домост≥ √ельвец≥¤ ц≥кавив не ст≥льки њњ гносеолог≥чний аспект, ск≥льки ц≥н-н≥сний, аксеолог≥чний, що спр¤мовуЇ повед≥нку людини в сусп≥льст-в≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших просв≥тител≥в √ельвец≥й заперечуЇ вродже-ний характер моральних принцип≥в. Ћюдина не народжуЇтьс¤ н≥ до-брою, н≥ злою. ¬с≥м тим, чим вона Ї, людина зобов'¤зана вихованню ¤к ц≥л≥сному процесу формуванн¤ особистост≥, у ¤кому велике зна-ченн¤ маЇ вплив сусп≥льного середовища. ѕравда, при цьому √ельве-ц≥й все ж весь час апелюЇ до "людськоњ природи". ¬их≥дною характеристикою "людськоњ природи" √ельвец≥й вва-жаЇ "ф≥зичну чуттЇв≥сть", внасл≥док ¤коњ людина Ї чутливою до болю та задоволенн¤, насолоди ≥ в≥дпов≥дно маЇ почутт¤ любов≥ до насоло-ди та в≥дрази до стражданн¤. « цих двох почутт≥в, ¤к≥ завжди прита-манн≥ душ≥ людини, у нењ формуЇтьс¤ любов до себе. ÷¤ любов до себе, на думку √ельвец≥¤, Ї первинним мотивом ус≥х наших д≥й ≥ ¤к вих≥дне природне почутт¤ може перетворюватись ¤к у найвищ≥ чесноти, так ≥ в найниц≥ш≥ пороки. « огл¤ду на цей принцип √ельвец≥й намагаЇтьс¤ по¤снити механ≥зми людськоњ д≥¤льност≥. ¬ цих механ≥з-мах в≥н вид≥л¤Ї три головн≥ пружини, ¤к≥ утворюютьс¤ на основ≥ лю-бов≥ до себе: пристраст≥, прагненн¤ до щаст¤ та ≥нтереси. √ельвец≥й п≥дкреслюЇ, що в сфер≥ морал≥ пристраст≥, прагненн¤ до щаст¤ та ≥нтереси мають таке ж значенн¤, ¤ке маЇ рух у св≥т≥ ф≥зичному. –ух створюЇ, руйнуЇ, збер≥гаЇ, оживл¤Ї, без нього усе було б мертвим, а пристраст≥ та ≥нтереси все оживл¤ють у св≥т≥ моральному. ѕон¤тт¤ пристрастей, прагнен¤ до щаст¤ та ≥нтерес≥в у √ельвец≥¤ пов'¤зан≥ дуже т≥сно ≥ часто сп≥впадають за зм≥стом. ѕристраст≥ спр¤мован≥ на реал≥зац≥ю людського прагненн¤ до щаст¤, а воно в свою чергу вхо-дить до визначенн¤ ≥нтересу ¤к всього того, що може дати нам задо-воленн¤, насолоду або ж зв≥льнити нас в≥д стражданн¤. —л≥д п≥дкрес-лити, що пристраст≥ та ≥нтереси у √ельвец≥¤ наповнен≥ соц≥ально-культурним зм≥стом. ¬≥н апелюЇ до тих пристрастей та ≥нтерес≥в, ¤к≥ своњм виникненн¤м зобов'¤зан≥ ≥снуванню сусп≥льства. ƒо них √ельвец≥й в≥дносить: горд≥сть, прагненн¤ до слави, патр≥отизм, любов, дружбу ≥ т.д., п≥дкреслюючи, що вони не ≥снували дл¤ людини, ¤ка могла в≥дчувати лише ф≥зичн≥ задоволенн¤ чи стражданн¤. ¬они Ї 86 продуктом сусп≥льства, ≥ тому саме вони оживл¤ють все в св≥т≥ людсь-ких в≥дносин та д≥¤нь. ѕоложенн¤ про пристраст≥ та ≥нтереси ¤к пружини людськоњ д≥-¤льност≥ ор≥Їнтоване у √ельвец≥¤ на ви¤вленн¤ об'Їктивних соц≥аль-них детерм≥нант ц≥Їњ д≥¤льност≥. ѕри цьому в≥н шукаЇ детерм≥нанти д≥¤льност≥ не лише ≥ндив≥д≥в, а й великих соц≥альних груп, стан≥в, клас≥в ≥ сусп≥льства в ц≥лому. √ельвец≥й розр≥зн¤Ї три групи ≥нтерес≥в: ≥нтереси ≥ндив≥д≥в (особист≥сн≥), ≥нтереси соц≥альних груп (сп≥льн≥) та ≥нтереси сусп≥льства (сусп≥льн≥). ¬ ф≥лософському осмисленн≥ ≥нтере-с≥в в≥н бачив шл¤х до розум≥нн¤ того, що таке чесноти ≥ пороки, добро ≥ зло. « його точки зору, ≥нтереси Ї етично нейтральними, а своњми чеснотами чи пороками люди зобов'¤зан≥ виключно тим ви-дозм≥нам та викривленн¤м, ¤ким п≥ддаютьс¤ особист≥сн≥ ≥нтереси п≥д впливом сусп≥льства. “у чи ≥ншу етичну спр¤мован≥сть особист≥сн≥ ≥нтереси набувають в сувор≥й залежност≥ в≥д того, ¤к верховна влада, законодавець визначаЇ сусп≥льн≥ ≥нтереси. “ому, пом≥чаючи в тому чи ≥ншому сусп≥льств≥ дом≥нуванн¤ порок≥в, сл≥д говорити не про злос-тив≥сть людей, а про нерозумн≥сть та неуцтво законодавц≥в, ¤к≥ винн≥ у протиставленн≥ особист≥сних та сусп≥льних ≥нтерес≥в. ќтже, Їдиний шл¤х до сусп≥льства доброго, справедливого Ч це узгодженн¤ шл¤хом розумного законодавства особистих та сусп≥ль-них ≥нтерес≥в. Ќеобх≥дно, щоб сусп≥льн≥ ≥нтереси стали дл¤ громад¤н особистими, щоб служ≥нн¤ сусп≥льству стало вищим особистим ≥нте-ресом ≥ пануючою пристрастю. ƒоброчесна людина, ¤к п≥дкреслюЇ √ельвац≥й, Ч це не та, ¤ка жертвуЇ своњми звичками та найсильн≥ши-ми пристраст¤ми заради сп≥льного ≥нтересу Ч така людина просто неможлива, а та, чи¤ сильна пристрасть до такоњ м≥ри узгоджуЇтьс¤ з сусп≥льним ≥нтересом, що вона завжди змушена бути доброд≥йною. Ќа думку √ельвец≥¤, все це ц≥лком можливо реал≥зувати в сучас-ному йому сусп≥льств≥ шл¤хом вт≥ленн¤ у д≥йсн≥сть розумного зако-нодавства, просв≥тництва та в≥дпов≥дного вихованн¤, що ц≥лком уз-годжуЇтьс¤ з основною тенденц≥Їю ф≥лософ≥њ Ќового часу Ч в≥рою у всемогутн≥сть –озуму та п≥знанн¤ ¤к руш≥њв прогресивного розвитку людства.

1

Ќазва: ѕроблема субстанц≥њ в ф≥лософ≥њ XVII ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2620 прочитано)