‘≥лософ≥¤ > ѕсихоанал≥з ≥ неофрейдизм

ѕсихоанал≥з ≥ неофрейдизм

ќдн≥Їю з найвпливов≥ших ≥дейних теч≥й XX ст. став психоанал≥з. ¬иникнувши в рамках псих≥атр≥њ ¤к своЇр≥дний п≥дх≥д до л≥куванн¤ невроз≥в, психоанал≥з спочатку не претендував на роль ф≥лософського вченн¤, ¤ке розкривало б та по¤снювало пор¤д ≥з механ≥змами функц≥онуванн¤ людськоњ псих≥ки також ≥ законом≥рност≥ сусп≥льного розвитку. јле з часом його теоретичн≥ положенн¤ та установки почали застосовуватись у ф≥лософ≥њ дл¤ по¤сненн¤ особист≥сних, культурних та соц≥альних феномен≥в. ƒосл≥джуючи психоанал≥з ¤к комплекс г≥потез та теор≥й, що по¤снюють роль несв≥домого в житт≥ людини, сл≥д вид≥л¤ти три його аспекти: п≥знавальний, соц≥ально-культурний та л≥кувально-практичний. –озгл¤немо зм≥ст першого та другого аспект≥в психоанал≥зу. «асновником психоанал≥зу в його класичн≥й форм≥ був австр≥йський психолог, невропатолог, псих≥атр «≥гмунд ‘рейд (1856-1939). …ого теоретичн≥ погл¤ди сформувались п≥д впливом традиц≥й класичного природничо-наукового матер≥ал≥зму та еволюц≥он≥зму в той час, коли вже нам≥тилась криза традиц≥йних у¤влень про псих≥чне житт¤ людини, коли з ус≥Їю очевидн≥стю ви¤вилось, що неможливо розкрити таЇмницю бутт¤ людини, виход¤чи лише з њњ природних характеристик. ѕсихоанал≥з «.‘рейда був спробою синтезу двох напр¤мк≥в досл≥дженн¤ природи людини: 1) розкритт¤ псих≥чних поривань внутр≥шнього св≥ту, смислу людськоњ повед≥нки; 2) анал≥зу впливу культурного та соц≥ального середовища на формуванн¤ псих≥чного житт¤ людини та њњ псих≥чних реакц≥й. ј це в свою чергу передбачало глибше вивченн¤ структури особистост≥, оск≥льки, анал≥зуючи та оц≥нюючи людську д≥¤льн≥сть, ‘рейд повс¤кчас натикавс¤ на так≥ характеристики повед≥нки людини, ¤к≥ неможливо було по¤снити особливост¤ми њњ св≥домого ставленн¤ до д≥йсност≥ та до самоњ себе. √оловним у психоанал≥з≥ стало ви¤вленн¤ несв≥домого, його ф≥лософське осмисленн¤ та тлумаченн¤. «.‘рейд, висуваючи свою концепц≥ю несв≥домого, п≥дкреслював, що воно не було предметом досл≥дженн¤ класичноњ ф≥лософ≥њ та психолог≥њ, а причину цього вбачав у культ≥ розуму та св≥домост≥. ѕсих≥ка ж людини, на його думку, роздвоюЇтьс¤ на дв≥ сфери: св≥доме та несв≥доме. —аме вони ≥ визначають суттЇв≥ характеристики особистост≥. ѕод≥л псих≥ки на св≥доме ≥ несв≥доме, писав «.‘рейд, Ї основною передумовою психоанал≥зу, ≥ лише в≥н даЇ змогу зрозум≥ти ≥ п≥ддати науковому досл≥дженню часто спостережуван≥ ≥ дуже важлив≥ патолог≥чн≥ процеси душевного житт¤. ≤накше кажучи, психоанал≥з не може вважати св≥доме сутн≥стю псих≥чного, а маЇ розгл¤дати св≥дом≥сть ¤к ¤к≥сть псих≥чного, ¤ка може приЇднуватись чи не приЇднуватись до ≥нших його ¤костей. —початку псих≥ка у «.‘рейда була представлена трьома ≥нстанц≥¤ми: несв≥доме, передсв≥доме ≥ св≥дом≥сть. Ќесв≥доме Ч це та частина псих≥ки, де концентруютьс¤ несв≥дом≥ бажанн¤ та вит≥снен≥ ≥з св≥домост≥ ≥дењ. ѕередсв≥доме Ч це зм≥ст душевного житт¤, ¤кий у даний час не усв≥домлюЇтьс¤, але легко може стати усв≥домленим (пам'¤ть мисленн¤ та ≥н.). —в≥дом≥сть ‘рейд пов'¤зував в основному ≥з сприйманн¤м зовн≥шнього св≥ту. ƒжерелом псих≥чноњ динам≥ки, за ‘рейдом, Ї бажанн¤ сфери несв≥домого, що прагнуть розр¤дки через д≥ю. јле дл¤ цього необх≥дно, щоб вони включились у сферу св≥домост≥, ¤ка управл¤Ї реал≥зац≥Їю акт≥в повед≥нки. ћожливим же це стаЇ лише за посередництва передсв≥домого, ¤ке зд≥йснюЇ цензуру бажань несв≥домого. (÷ензура, за ‘рейдом, це образне у¤вленн¤ тих сил, ¤к≥ прагнуть не пропустити до св≥домост≥ несв≥дом≥ думки та бажанн¤). ѕ≥зн≥ше «.‘рейд уточнюЇ, що псих≥чна д≥¤льн≥сть несв≥домого п≥дкор¤Їтьс¤ принципу задоволенн¤, а псих≥чна д≥¤льн≥сть передсв≥домого Ч принципу реальност≥. —творивши теоретичну систему псих≥ки, «.‘рейд мав довести њњ правом≥рн≥сть. « ц≥Їю метою в≥н вид≥л¤в певн≥ приклади псих≥чноњ д≥¤льност≥, а саме: сновид≥нн¤, асоц≥ативне мисленн¤, г≥пнотичне нав≥юванн¤, дотепн≥сть, психопатолог≥¤ буденного житт¤ (забуванн¤ ≥мен, пр≥звищ, губленн¤ речей тощо). “еор≥¤ «.‘рейда про св≥доме та несв≥доме ≥ стала основою психоанал≥тичноњ системи. ¬ажливим складовим елементом фрейд≥вського психоанал≥зу було у¤вленн¤ про л≥б≥до. —пираючись на дан≥ природничих наук ≥ дотримуючись б≥олог≥чного стилю мисленн¤, «.‘рейд головним руш≥Їм повед≥нки людини вважав два ≥нстинкти: самозбереженн¤ та сексальний. —ексуальний ≥нстинкт, л≥б≥до, ≥ став центральною ланкою психоанал≥зу. Ћ≥б≥до, зг≥дно з ‘рейдом, Ч це псих≥чна енерг≥¤, ¤ка лежить в основ≥ вс≥х сексуальних про¤в≥в ≥ндив≥да, сила, що к≥льк≥сно зм≥нюЇтьс¤ ≥ ¤кою можна вим≥рювати вс≥ процеси та перетворенн¤ в сфер≥ сексуального збудженн¤. ¬ченн¤ про л≥б≥до Ї подальшим розвитком енергетичного п≥дходу до псих≥ки. ѕсих≥чна енерг≥¤ ≥нтерпретуЇтьс¤ «.‘рейдом ¤к енерг≥¤ л≥б≥до, а також субстанц≥¤, що к≥льк≥сно зм≥нюЇтьс¤. ≤нстинктивний ≥мпульс може бути розр¤дженим у д≥ю, вит≥сненим (вит≥сненн¤ Ч це переведенн¤ псих≥чного зм≥сту ≥з св≥домост≥ у несв≥доме ≥ збереженн¤ його у несв≥домому стан≥) назад у несв≥доме, або ж енерг≥¤ сексуальних пот¤г≥в в≥дхил¤Їтьс¤ в≥д пр¤моњ мети ≥ спр¤мовуЇтьс¤ до несексуальних (соц≥альних) ц≥лей. ÷ей останн≥й процес ‘рейд називаЇ субл≥мац≥Їю. « точки зору вченн¤ про л≥б≥до процес псих≥чного розвитку людини Ї за своЇю суттю б≥олог≥чно детерм≥нованим процесом перетворень њњ сексуального ≥нстинкту. ѕроте «.‘рейд з ц≥лого р¤ду причин змушений був коригувати свою систему. “руднощ≥, пов'¤зан≥ ≥з зведенн¤м ус≥Їњ людськоњ повед≥нки до про¤в≥в сексуальност≥, з одного боку, вплив под≥й першоњ св≥товоњ в≥йни (стражданн¤ людей, пов'¤зан≥ не з сексуальними переживанн¤ми, а з травмуючими њх випробуванн¤ми в≥йни) Ч з ≥ншого, критика опонент≥в Ч з третього, змусили «.‘рейда дещо перегл¤нути структуру ≥нстинкт≥в (вол¤ до влади, сексуально-еротичний, ≥нстинкти марнославства, агресивност≥ та ≥н.). —воЇр≥дними ≥ неоднозначними Ї у¤вленн¤ «.‘рейда про суб'Їктивну реальн≥сть людини. ” прац≥ "я ≥ ¬оно" (1923) в≥н розгортаЇ структурну концепц≥ю псих≥ки, вид≥л¤ючи в н≥й три сфери: "¬оно" (id, ig), "я" (ego, его) та "Ќад-я" (super-ego, super-ero). ѕ≥д "¬оно" ‘рейд розум≥Ї найприм≥тивн≥шу субстанц≥ю, ¤ка охоплюЇ усе природжене, генетично первинне, найглибший пласт несв≥домих пот¤г≥в, що п≥дкор¤Їтьс¤ принципу задоволенн¤ ≥ н≥чого не знаЇ н≥ про реальн≥сть, н≥ про сусп≥льство. ¬имоги "¬оно" мають задов≥льн¤тис¤ "я". "я", ¤к вважав ‘рейд, Ч це сфера св≥домого, це посередник м≥ж несв≥домим та зовн≥шн≥м св≥том, що д≥Ї за принципом реальност≥. "я" прагне зробити "¬оно" прийн¤тним дл¤ св≥ту ≥ привести св≥т у в≥дпов≥дн≥сть до бажань "¬оно". ќсобливого значенн¤ «.‘рейд надавав "Ќад-я", ¤ке Ї джерелом моральних та рел≥г≥йних почутт≥в. якщо "¬оно" зумовлене генетич-но, "я" Ч ≥ндив≥дуальним досв≥дом, то "Ќад-я" Ї результатом впливу ≥нших людей. "Ќад-я" Ч це внутр≥шн¤ особист≥сна сов≥сть, ≥нстанц≥¤, що уособлюЇ в соб≥ установки сусп≥льства. ÷≥ теоретичн≥ положенн¤ стали засадними дл¤ нового погл¤ду на природу псих≥чного. ¬ченн¤ «.‘рейда, не будучи ф≥лософським, м≥стить у соб≥ значний св≥тогл¤дний потенц≥ал, перш за все, завд¤ки специф≥чному осмисленню сутност≥ людини ≥ культури. ѕродовжуючи психоанал≥тичну практику, в≥н в≥д досл≥дженн¤ ≥ндив≥дуальноњ повед≥нки звертаЇтьс¤ до соц≥альноњ. ¬сю ≥стор≥ю людства, соц≥альн≥ под≥њ, сусп≥льне житт¤ ‘рейд намагаЇтьс¤ тлумачити з позиц≥й власноњ теор≥њ психоанал≥зу та б≥огенетичного закону. «а такого п≥дходу ≥ндив≥дуальний розвиток людини в≥дтворюЇ основн≥ стад≥њ розвитку людського роду. ѕерех≥д дитини в≥д одного в≥ку до ≥ншого повторюЇ т≥ основн≥ етапи, ¤к≥ в своЇму розвитку пройшло людство. ѕсих≥ка, на думку «.‘рейда, Ч це зас≥б взаЇмозв'¤зку вс≥х епох. ј соц≥окультурн≥ стереотипи повед≥нки визначаютьс¤ с≥мейно-сексуальними в≥дносинами. ѕри цьому бутт¤ людини тлумачитьс¤ ¤к пост≥йна боротьба м≥ж "≥нстинктом житт¤" (≈росом) та "≥нстинктом смерт≥" (“анатосом). «вод¤чи людське житт¤ до "≥нстинктивних нахил≥в", ‘рейд тим самим заперечуЇ соц≥окультурн≥ законом≥рност≥. ¬≥н вважаЇ, що культура грунтуЇтьс¤ на в≥дмов≥ в≥д задоволенн¤ бажань несв≥домого ≥ ≥снуЇ за рахунок субл≥мованоњ енерг≥њ л≥б≥до. ѕроцес культури, писав ‘рейд, Ї справою ≈росу, ¤кий прагне об'Їднати окремих ≥ндив≥д≥в, пот≥м с≥м'њ, пот≥м племена, раси, нац≥њ в один великий союз Ч людство. „ому так маЇ бути, ми не знаЇмо. ÷е просто результат роботи ≈роса. ÷≥ маси людей мають бути об'Їднан≥ за допомогою л≥б≥до. —ама по соб≥ необх≥дн≥сть та переваги сп≥льноњ прац≥ не можуть утримати людей разом. ѕо¤снюючи походженн¤ та сутн≥сть культури, «.‘рейд виходив ≥з переконанн¤ в под≥бност≥ законом≥рностей, ≥ндив≥дуальних та колективних психолог≥чних ¤вищ, а також ≥з однаковост≥ механ≥зм≥в формуванн¤ нормальних та патолог≥чних ви¤в≥в псих≥ки. Ќа ц≥й п≥дстав≥ в≥н зробив висновок, що рел≥г≥ю сл≥д вважати загальнолюдським нав'¤зливим неврозом, аналог≥чним до в≥дпов≥дного дит¤чого неврозу укор≥неного в комплекс≥ ≈д≥па, це форма масового божев≥лл¤. ( омплекс ≈д≥па, за ‘рейдом, сукупн≥сть неусв≥домлюваних у¤влень та почутт≥в, ¤к≥ концентруютьс¤ навколо несв≥домого пот¤гу д≥тей до одного з батьк≥в протилежноњ стат≥). ¬ражений крахом культурних ц≥нностей та насильницькою смертю дес¤тк≥в тис¤ч людей в роки першоњ св≥товоњ в≥йни, «.‘рейд в останн≥ роки свого житт¤ п≥ддаЇ сумн≥ву багато завоювань цив≥л≥зац≥њ. ѕ≥дкреслюючи траг≥чн≥сть ≥снуванн¤ людини в сусп≥льств≥, попереджаючи про можлив≥сть катастроф≥чних ситуац≥й у розвитку людства, ‘рейд проводить ≥дею культурноњ танатолог≥њ, тобто приреченост≥ людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ¬≥н вважаЇ, що людство розвиваЇтьс¤ неправильно, ≥ тому не буде великоњ трагед≥њ, ¤кщо цив≥л≥зац≥¤ загине. ѕсихолог≥чн≥ та соц≥олог≥чн≥ погл¤ди «.‘рейда вплинули на мистецтво, етнограф≥ю, психолог≥ю, на духовне житт¤ зах≥дного сусп≥льства в ц≥лому. ÷ьому спри¤ли його безсумн≥вн≥ дос¤гненн¤. ѕ≥сл¤ виходу праць «.‘рейда стало зрозум≥ло, що неусв≥домлюван≥ структури складають особливий онтолог≥чний пласт псих≥ки, ц≥лком дос¤жний дл¤ наукового анал≥зу (рац≥ональний анал≥з ≥ррац≥ональних пот¤г≥в). ƒосл≥дивши складн≥сть та багатопланов≥сть структури особи, в≥н вперше побудував Їдину, внутр≥шньо взаЇмопов'¤зану картину псих≥ки. «.‘рейд ув≥в до наукового об≥гу р¤д ≥дей та проблем, ¤к≥ показали, що р≥вень св≥домост≥ Ї нев≥дд≥льним в≥д ≥нших глибинних р≥вн≥в псих≥чноњ активност≥, без вивченн¤ природи ¤ких неможливо зрозум≥ти природу людини; в≥н запропонував не лише нов≥ способи л≥куванн¤ хвороб, а й новий п≥дх≥д до п≥знанн¤ людини, њњ духовного св≥ту. јле в психоанал≥з≥ «.‘рейда, ¤к ≥ в будь-¤к≥й ≥нш≥й галуз≥ знанн¤, Ї невир≥шен≥ питанн¤: в≥н не зм≥г до к≥нц¤ розкрити роль соц≥ального фактора у формуванн≥ ≥ розвитку св≥домост≥ та псих≥ки людини в ц≥лому; Ї в його концепц≥њ ≥ так≥ положенн¤, ¤к≥ з часом ви¤вили свою обмежен≥сть ≥ практичну безперспективн≥сть. ќдним ≥з перших ≥з критикою теор≥њ психоанал≥зу «.‘рейда виступив швейцарський псих≥атр, культуролог, засновник анал≥тичноњ психолог≥њ  арл ёнг (1875-1961). ќсновн≥ розходженн¤  .ёнга ≥з «.‘рейдом стосувались двох основних момент≥в: рол≥ сексуальних пот¤г≥в у псих≥чному житт≥ ≥ндив≥да та тлумаченн¤ природи несв≥домого.  .ёнг показав, що неприпустимо анал≥зувати вс≥ про¤ви несв≥домого з огл¤ду на вит≥снену сексуальн≥сть, що принципово неможливо по¤снити походженн¤ людськоњ культури з позиц≥й комплексу ≈д≥па. ¬≥н ¤к≥сно переосмислюЇ концепц≥ю несв≥домого «.‘рейда. « його точки зору, несв≥доме включаЇ в себе не лише суб'Їктивне та ≥ндив≥дуальне, вит≥снене за пор≥г св≥домост≥, а й колективний ≥ безособовий зм≥ст псих≥чного, що походить ≥з глибокоњ давнини. ќсобист≥сне несв≥доме у «.‘рейда Ї результатом житт¤ ≥ндив≥да, а колективне несв≥доме  .ёнга Ч результатом житт¤ людського роду. ≈мп≥ричним п≥дірунт¤м дл¤ ≥дей "колективного несв≥домого" стала под≥бн≥сть м≥ж м≥фолог≥чними мотивами давнини, образами сновид≥нь у нормальних людей та фантаз≥¤ми псих≥чно хворих. ÷≥ образи  .ёнг назвав архетипами ≥ розум≥в њх, по-перше, ¤к псих≥чне сп≥вв≥дношенн¤ ≥нстинкт≥в; по-друге, ¤к результат спонтанного породженн¤ нейродинам≥чними структурами мозку образ≥в, незм≥нних дл¤ ус≥х час≥в ≥ народ≥в; по-третЇ, ¤к чистий формоутворюючий елемент сприйманн¤, що обумовлюЇ саму його можлив≥сть. ” р≥зноман≥тних про¤вах архетип≥в  .ёнг вид≥л¤Ї також ≥ сп≥льне: ус≥ фундаментальн≥ образи-символи принципово протисто¤ть св≥домост≥, њх неможливо лог≥чно осмислити та адекватно виразити в мов≥. ™дине, чого може дос¤гти психолог≥чна наука, Ч це описати архетипи ≥ дати њм певне тлумаченн¤. ¬их≥дним пунктом духовного житт¤ людини Ї досв≥д ≥нтуњтивного баченн¤ архетип≥в колективного несв≥домого, ¤ке суб'ЇктивуЇтьс¤ в образах м≥фолог≥њ та рел≥г≥њ. јнал≥зуючи форми взаЇмод≥њ несв≥домо-архетипових та св≥домих компонент≥в псих≥ки,  .ёнг вид≥л¤в дв≥ крайност≥: 1) розчиненн¤ особист≥сного елемента в стих≥њ колективного несв≥домого, характерне дл¤ сх≥дних рел≥г≥й; 2) науково-практична експанс≥¤ Ївропейського "я", де пригн≥чуЇтьс¤ колективно-несв≥дома сутн≥сть псих≥чного житт¤. “енденц≥њ розвитку психоанал≥зу в сучасному св≥т≥ суперечлив≥. ѕроте можна вид≥лити де¤к≥ особливост≥ сучасноњ психоанал≥тичноњ ф≥лософ≥њ. ÷е, по-перше, ор≥Їнтац≥¤ на ви¤вленн¤ основ людського бутт¤, структурних елемент≥в псих≥ки, мотив≥в повед≥нки особистост≥; по-друге, основним об'Їктом досл≥дженн¤ Ї специф≥чна форма реальност≥ Ч псих≥чне, ¤ке маЇ свою власну природу ≥ п≥дкор¤Їтьс¤ особливим законом≥рност¤м розвитку. « ¤коњ б точки зору не п≥ддавали критиц≥ вченн¤ «.‘рейда та його посл≥довник≥в, воно знову й знову ставало предметом наукових дискус≥й, породжувало нов≥ напр¤мки, тому що в ньому знайшли в≥дображенн¤ реальност≥ псих≥чного житт¤ людини.  ритичний перегл¤д р≥зноман≥тних положень фрейд≥вськоњ теор≥њ став поштовхом до виникненн¤ в 30-х роках нового напр¤мку в психоанал≥з≥ Ч неофрейдизму, представники ¤кого основну увагу прид≥л¤ли досл≥дженню соц≥ально-ф≥лософських проблем. Ќеофрейдизм представлений багатьма теч≥¤ми. ѕо-перше, це ≥ндив≥дуальна психолог≥¤ ј.јдлера (1870-1937). «а ц≥Їю концепц≥Їю, псих≥чна хвороба Ї результатом неусв≥домленого пот¤гу до переваги, розпалюваного почутт¤м неповновартост≥, що пов'¤зано з ¤ким-небудь т≥лесним недол≥ком. Ќе погоджуючись ≥з ‘рейдом щодо переб≥льшенн¤ рол≥ сексуальност≥ ≥ несв≥домого у повед≥нц≥ людей, јдлер акцентував увагу на рол≥ соц≥альних чинник≥в. « його точки зору, характер людини виростаЇ з њњ "життЇвого стилю", ¤кий Ї системою ц≥леспр¤мованих прагнень, що формуЇтьс¤ в дитинств≥ ≥ реал≥зуЇ потребу в переваз≥, самоствердженн≥ та компенсуЇ почутт¤ неповновартост≥. ѕо-друге, це сексуально-економ≥чна теор≥¤ ¬.–айха (1897-1957). ¬важаючи фрейдизм ≥ марксизм взаЇмодоповнюючими, –айх намагавс¤ на основ≥ психоанал≥зу ≥нтерпретувати взаЇмов≥дносини м≥ж економ≥чним базисом та ≥деолог≥Їю. ѕо-третЇ, теор≥¤ соц≥ал≥зац≥њ ≥ людськоњ взаЇмод≥њ √. —алл≥вана. «г≥дно з концепц≥Їю м≥жособист≥сних в≥дносин, ¤ку розвивав —алл≥ван, у псих≥ц≥ людини нема н≥чого, кр≥м в≥дносин до ≥нших ос≥б ≥ об'Їкт≥в або зм≥ни м≥жособист≥сних ситуац≥й. Ѕез залишку розчин¤ючи ≥ндив≥да в м≥жособист≥сному середовищ≥, —алл≥ван взагал≥ проголошував ≥снуванн¤ особистост≥ чимось м≥ф≥чним або ≥люзорним, бо особист≥сть постаЇ у нього ¤к сукупн≥сть певного р¤ду персон≥ф≥кац≥й, котр≥ сприймаютьс¤ ¤к викривлен≥ образи, що виникають у процес≥ м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤. ÷≥ теч≥њ, а також вченн¤  .’орн≥, –.ће¤ поЇднуЇ прагненн¤ вийти за рамки б≥олог≥чних характеристик людини ≥ знайти в≥дпов≥д≥ на питанн¤ про природу особистост≥ у сфер≥ соц≥альних ¤вищ. ≤ нарешт≥, основним представником неофрейдизму був ≈р≥х ‘ромм (1900-1980). ¬≥н першим вказав на нездатн≥сть ортодоксального фрейдизму вир≥шити проблему взаЇмод≥њ особи ≥ сусп≥льства. ‘ромма не задовольн¤в б≥олог≥зм та соц≥альний песим≥зм ‘рейда, тому в≥н сконцентрував увагу на перетворенн≥ психоанал≥зу в соц≥альну ф≥лософ≥ю. « ц≥Їю метою в≥н звернувс¤ до попередньоњ ф≥лософськоњ думки, а саме до погл¤д≥в Ћ.‘ейербаха ≥ особливо до праць  .ћаркса, що дало йому змогу критично переосмислити фрейд≥вську точку зору на природу несв≥домих пот¤г≥в та на роль соц≥альних фактор≥в у становленн≥ особистост≥. ѕроте, вважаючи, що соц≥альна теор≥¤  .ћаркса недостатньо враховуЇ роль психолог≥чного фактора, ‘ромм поставив за мету доповнити марксизм психоанал≥зом. ѕрот¤гом ус≥Їњ своЇњ науковоњ д≥¤льност≥ ≈.‘ромм залишаЇтьс¤ в≥рним основним теоретичним положенн¤м психоанал≥зу. ¬≥н був твердо переконаний, що критер≥Їм соц≥ального розвитку маЇ бути самопочутт¤ людини Ч психолог≥чна вдоволен≥сть чи невдоволен≥сть загальною життЇвою ситуац≥Їю. ‘ромм прагнув з'¤сувати, ¤ку роль в≥д≥грають психолог≥чн≥ фактори в соц≥альному, намагавс¤ розкрити психолог≥чний механ≥зм сусп≥льного розвитку. “ому в центр своЇњ соц≥ально-ф≥лософськоњ теор≥њ в≥н поставив психолог≥чну модель людини, анал≥з розгортанн¤ потенц≥альних людських ¤костей у процес≥ при-стосуванн¤ людини до конкретноњ соц≥ально-економ≥чноњ д≥йсност≥. ≈.‘ромм сконцентрував увагу на суперечливост≥ людського ≥снуванн¤, розр≥зн¤ючи при цьому так≥ дихотом≥њ: патр≥архальний та матр≥архальний принципи орган≥зац≥њ житт¤ людей; авторитарну та гуман≥стичну св≥дом≥сть; протилежн≥ типи характеру; волод≥нн¤ та бутт¤ ¤к два способи життЇд≥¤льност≥ ≥ндив≥да. …ого вченн¤ стало синтезом психоанал≥тичних, екзистенц≥альних ≥ марксистських ≥дей, через ¤к≥ в≥н прагнув знайти способи вир≥шенн¤ дихотом≥й людського ≥снуванн¤. ≤з суперечност≥ м≥ж людиною ≥ природою ‘ромм виводить фундаментальн≥ психолог≥чн≥ потреби, ¤к≥ п≥дносить до статусу в≥чних, незм≥нних, поза≥сторичних за своњм походженн¤м спонукань. « огл¤ду на це, в≥н обірунтовуЇ тезу про те, що людська природа ¤к сукупн≥сть ун≥версальних потреб у своЇму ≥сторичному розвитку реал≥зуЇтьс¤ р≥зними способами залежно в≥д конкретних соц≥альних умов. ¬она ≥ збер≥гаЇтьс¤, ≥ в той же час пост≥йно модиф≥куЇтьс¤ п≥д впливом соц≥уму. ¬≥дкидаючи б≥олог≥зм ‘рейда в трактуванн≥ несв≥домого, зм≥щуючи акцент ≥з сексуальност≥ на конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, зумовлен≥ соц≥окультурними причинами, ≈.‘ромм вводить пон¤тт¤ "соц≥альний характер" ¤к взаЇмозв'¤зок ≥ндив≥дуальноњ псих≥чноњ сфери ≥ соц≥оеконом≥чноњ структури. « його точки зору, соц≥альний характер сл≥д розгл¤дати ¤к активний психолог≥чний фактор соц≥ального процесу, що зм≥цнюЇ функц≥онуюче сусп≥льство. “аким чином, зг≥дно з концепц≥Їю ‘ромма, не соц≥альна структура сусп≥льства формуЇ потреби людини, а антрополог≥чна природа потреб визначаЇ способи ≥снуванн¤ людини. —оц≥альний характер Ї результатом динам≥чноњ адаптац≥њ людськоњ природи до структури сусп≥льства. ‘ромм вид≥лив так≥ типи соц≥альних характер≥в: рецептивний, експлуататорський, нагромаджувальний, ринковий. ¬ основ≥ кожного соц≥ального характеру лежить особливий психолог≥чний механ≥зм, через ¤кий ≥ндив≥ди вир≥шують проблеми людського ≥снуванн¤: мазох≥стський, садистський, деструктив≥стський та конформ≥стський. «а умови д≥њ мазох≥стського та садистського механ≥зм≥в, вважаЇ ≈.‘ромм, людина, добров≥льно п≥дкор¤ючись кому-небудь або пануючи над ким-небудь, набуваЇ ≥люз≥њ власноњ ≥дентичност≥. Ћюдина змушена шукати шл¤хи вир≥шенн¤ проблем свого ≥снуванн¤. «деб≥льшого ними стають: 1) деструктив≥зм ¤к прагненн¤ ≥ндив≥да знищувати, руйнувати все те, що поза ним, ¤к зовн≥шню причину свого тривожного внутр≥шнього стану; 2) конформ≥зм ¤к в≥дмова людини в≥д свого власного "я" через розчиненн¤ себе в мас≥, в натовп≥. ‘ромм вважав њх ун≥версальними, тому що соц≥альн≥ умови, на його думку, завжди викликають пануванн¤ того чи ≥ншого типу соц≥альних характер≥в, властивих б≥льшост≥ член≥в даного сусп≥льства. јле Їдино правильним способом вир≥шенн¤ цих проблем, на думку ‘ромма, Ї любов; саме вона служить критер≥Їм бутт¤ ¤к способу життЇд≥¤льност≥. ¬ процес≥ оволод≥нн¤ мистецтвом любов≥ в≥дбуваЇтьс¤ зм≥на структури характеру людини, в результат≥ чого повага до житт¤, почутт¤ ≥дентичност≥, зац≥кавлен≥сть у Їднанн≥ з≥ св≥том стають пр≥оритетними, спри¤ючи переходу до гуман≥стичного духу. ” книз≥ "ћати чи бути" ‘ромм намагаЇтьс¤ показати дегуман≥зуючий вплив сучасного зах≥дного сусп≥льства на людину. ¬≥н анал≥зуЇ це сусп≥льство кр≥зь призму конфл≥кту двох ор≥Їнтац≥й характеру (ринкового ≥ продуктивного), а також через суперечн≥сть двох способ≥в ≥снуванн¤ людства Ч волод≥нн¤ та бутт¤. ѕ≥д волод≥нн¤м та бутт¤м ‘ромм розум≥в два р≥зн≥ види самоор≥Їнтац≥њ та ор≥Їнтац≥њ у св≥т≥, дв≥ р≥зн≥ структури характеру, перевага одн≥Їњ з ¤ких визначаЇ все, що людина думаЇ, в≥дчуваЇ та зд≥йснюЇ.  оли людина дотримуЇтьс¤ принципу волод≥нн¤, ставленн¤ њњ до св≥ту виражаЇтьс¤ в прагненн≥ зробити його об'Їктом волод≥нн¤, перетворити все ≥ вс≥х на свою власн≥сть. —тосовно ж бутт¤ ¤к способу ≥снуванн¤, то, за ‘роммом, сл≥д розр≥зн¤ти дв≥ його форми: перша характеризуЇтьс¤ життЇлюбством, справжньою причетн≥стю до св≥ту; друга стосуЇтьс¤ ≥стинноњ природи, ≥стинноњ реальност≥ особистост≥. ¬певнений у тому, що багатство не робить людину щасливою, ‘ромм закликаЇ до створенн¤ нового ≥деального сусп≥льства, в ¤кому ор≥Їнтац≥¤ людини на волод≥нн¤ буде зам≥нена ор≥Їнтац≥Їю на бутт¤. ‘ункц≥¤ нового сусп≥льства Ч спри¤ти виникненню новоњ людини, структур≥ характеру ¤коњ будуть властив≥ так≥ ¤кост≥: готовн≥сть в≥дмовитись в≥д ус≥х форм волод≥нн¤ заради того, щоб повною м≥рою бути; в≥дчутт¤ себе на своЇму м≥сц≥ в сфер≥ свого бутт¤; визнанн¤ всеб≥чного розвитку людини та њњ близьких вищою метою житт¤; в≥дчутг¤ свого Їднанн¤ з житт¤м, в≥дмова в≥д п≥дкоренн¤ будь-кому ≥ будь-кого, в≥д експлуатац≥њ, руйнуванн¤ та виснаженн¤ природи, прагненн¤ зрозум≥ти природу, жити в гармон≥њ з нею. јнал≥зуючи прац≥ ‘ромма, можна простежити зв'¤зок концепц≥њ "соц≥ального характеру" з теор≥Їю ≥сторичного розвитку. –озум≥нн¤ ≥сторичного процесу у ‘ромма грунтуЇтьс¤, по-перше, на концепц≥њ людськоњ природи, за допомогою ¤коњ в≥н по¤снюЇ неперервн≥сть поступальних ≥сторичних зм≥н; по-друге, на концепц≥њ "соц≥ального характеру", за допомогою ¤коњ в≥н намагаЇтьс¤ розкрити функц≥онуванн¤ того чи ≥ншого сусп≥льства. ≤сторичн≥ зм≥ни, за ‘роммом, породжуютьс¤ суперечност¤ми м≥ж потребами людськоњ природи та способом њх задоволенн¤ в конкретному сусп≥льств≥. ¬изнаючи позитивну роль соц≥ального характеру в ≥сторичному процес≥, ≈.‘ромм вважаЇ, що соц≥альну перспективу в≥дкривають люди з продуктивним характером, життЇвими принципами ¤ких Ї гуман≥стичн≥ норми, ор≥Їнтац≥¤ на бутт¤. ѓхн¤ ≥сторична роль зводитьс¤ до завдань моральноњ просв≥ти людей, що Ї, на думку ‘ромма, головною умовою ≥стинноњ революц≥њ, ¤ка приведе людину до утвердженн¤ справжнього бутт¤. ѕостановка ‘роммом проблеми "соц≥ального характеру" ¤к певноњ психолог≥чноњ структури особистост≥, спроба з'¤сувати роль р≥зних тип≥в соц≥ального характеру в сусп≥льно-≥сторичному розвитку, безумовно, слушн≥ ≥ заслуговують на увагу. ѕроте важко погодитись ≥з ним у тому, що будь-¤ке конкретне сусп≥льство формуЇ переважно один соц≥альний характер, функц≥¤ ¤кого пол¤гаЇ в зм≥цненн≥ та стаб≥л≥зац≥њ ≥снуючоњ соц≥альноњ системи.

1

Ќазва: ѕсихоанал≥з ≥ неофрейдизм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3273 прочитано)