‘≥лософ≥¤ > —иинтезуюча природатворчост≥

—иинтезуюча природатворчост≥

«а основу визначенн¤ творчост≥ можуть братис¤ р≥зн≥ фактори: предмет, результат, процес, субТЇкт, метод творчост≥. —аме цим по¤снюЇтьс¤ р≥зноман≥тн≥сть деф≥н≥ц≥й творчост≥. ѕроте в б≥льшост≥ визначень ≥детьс¤ про творч≥сть ¤к д≥¤льн≥сть з виробленн¤, розробки, винаход≥в, реал≥зац≥њ художньо-естетичних задум≥в, план≥в, розв'¤занн¤ соц≥альних ≥ теоретичних проблем, ¤к наукове в≥дкритт¤ та ≥н.

“ворч≥сть ¤к розвиток ви¤вл¤Їтьс¤ лише через р≥зн≥ форми людськоњ д≥¤льност≥, вона властива лише сусп≥льно-≥сторичн≥й ≥стот≥ Ч людин≥. ѕочинаючи з самих виток≥в людського сусп≥льства, його ≥стор≥њ ставленн¤ людини до св≥ту маЇ ун≥версальний, д≥¤льн≥сний характер. ÷¤ д≥¤льн≥сть, з одного боку, виконуЇ функц≥ю виробництва умов житт¤, з ≥ншого Ч Ї предметом життЇвого ≥нтересу сама по соб≥. ќтже, конституючою основою творчост≥ Ї њњ взаЇмод≥¤ ≥ взаЇмов≥дношенн¤ з д≥¤льн≥стю. ¬ переважн≥й б≥льшост≥ концепц≥й творч≥сть розгл¤даЇтьс¤ ¤к певна форма, атрибут д≥¤льност≥.

 атегор≥¤ "д≥¤льн≥сть" породжена класичною н≥мецькою ф≥лософ≥Їю, в ¤к≥й вона в≥дображала духовн≥, ≥деальн≥ процеси. ѕ≥зн≥ше це пон¤тт¤ активно вводитьс¤ в категор≥альний апарат соц≥олог≥чноњ, психолог≥чноњ, ф≥з≥олог≥чноњ наук, ергоном≥ки, ≥нженерноњ д≥¤льност≥, методолог≥њ науки. ¬оно репрезентуЇ так≥ основн≥ значенн¤, ¤к прац¤, повед≥нка, активн≥сть, функц≥¤. —труктура д≥¤льност≥ може бути представлена таким чином. ѕерший р≥вень Ч гранично широка категор≥¤, що в≥дображаЇ д≥¤льн≥сть в њњ багатовим≥рн≥й, всезагальн≥й форм≥:

це д≥¤льн≥сть ¤к ун≥версальний, св≥тогл¤дний ≥ по¤снювальний принцип. ÷ей р≥вень охоплюЇ так≥ самост≥йн≥ види д≥¤льн≥сного ставленн¤ до св≥ту: предметно-практичну, духовно-практичну ≥ духовно-теоретичну. ƒругий р≥вень Ч це конкретизац≥¤ кожного ≥з зазначених вид≥в д≥¤льност≥ через багатоаспектне розмањтт¤ його конкретних форм. “ак, предметно-практична д≥¤льн≥сть охоплюЇ виробничу, експериментальну, ремеслову, соц≥ально-громадську, нац≥ональну, етичну, с≥мейну, мовну та ≥н.; духовно-практична включаЇ моральну, рел≥г≥йну, художню, техн≥чну, ≥деолог≥чну, еколог≥чну та ≥н.; духовно-теоретична включаЇ фундаментальн≥ науки, ф≥лософ≥ю, теолог≥ю. ќтже, д≥¤льн≥сть за структурою ≥ функц≥¤ми постаЇ ¤к пол≥семантичний феномен. –озгл¤даючи взаЇмов≥дношенн¤ м≥ж творч≥стю ≥ д≥¤льн≥стю сл≥д враховувати пол≥семантичний характер д≥¤льност≥ ≥ не зводити творч≥сть до певного њњ виду.

“ворч≥сть не Ї н≥ аспектом, н≥ стороною, н≥ функц≥Їю, н≥ атрибутом д≥¤льност≥. ”н≥версальн≥ зд≥бност≥ людини орган≥чно пов'¤зан≥ з багатогранними формами д≥¤льност≥, ун≥версальн≥стю безл≥ч≥ розумових ≥ предметних д≥й. „им б≥льше розвинен≥, ур≥зноман≥тнен≥ форми д≥¤льн≥сного ставленн¤ до св≥ту, тим ширша пал≥тра зд≥бностей, природних можливостей до оволод≥нн¤ все новими и новими знанн¤ми. “обто м≥ра творчост≥ ви¤вл¤Їтьс¤ через м≥ру ур≥зноман≥тненн¤ форм д≥¤льн≥сних в≥дношень. «вичайно, це не р¤допокладен≥, не в≥докремлен≥ одне в≥д одного д≥¤льн≥сн≥ в≥дношенн¤, а так≥, що перебувають у Їдност≥, синтез≥. —аме на основ≥ розмањтт¤ м≥жсуб'Їктивних стосунк≥в через творчий синтез зд≥йснюЇтьс¤ опредметненн¤ нових сфер реальност≥ або вих≥д в запороговий зм≥ст св≥ту.

“ворчий синтез Ч це найфундаментальн≥ша характеристика активност≥ людини. ¬≥н зд≥йснюЇтьс¤ лише суб'Їктом д≥¤льност≥ ≥ Ї ун≥версальним принципом творенн¤. Ќин≥ людство вступило в епоху синтезу в сфер≥ культури, науки, ф≥лософ≥њ, пол≥тики, св≥тогл¤д≥в. ћожна з повним правом говорити про епоху синтезу. Ќел≥н≥йн≥, багатовар≥антн≥ п≥дходи, св≥торозум≥нн¤, б≥фуркац≥йн≥ процеси вимагають нел≥н≥йного мисленн¤. ј воно можливе лише на основ≥ синтетичного п≥дходу. —интезуючи р≥зн≥ форми д≥¤льност≥ в процес≥ м≥ж-суб'Їктивного в≥дношенн¤, людина розкриваЇ своњ креативн≥ потенц≥њ. —интезуюча д≥¤льн≥сть спри¤Ї поглибленню д≥¤льн≥сних форм стосунк≥в, ви¤вленню њхн≥х нових граней, зв'¤зк≥в, стор≥н, тенденц≥й, р≥зноман≥тностей. —интез об'ЇднуЇ, одухотвор¤Ї, стимулюЇ процес творчост≥. ѕри цьому йдетьс¤ не про синтез ¤к метод, протилежний анал≥зу в механ≥зм≥, структур≥ п≥знанн¤, а про синтез ¤к фундаментально ун≥версальне начало будь-¤кого творчого процесу. “ворчим синтезом охоплюЇтьс¤ предметно-практична, духовно-практична ≥ духовно-теоретична форми освоЇнн¤ д≥йсност≥.

¬.≈нгельмейЇр проблему творчого синтезу досить вдало розкриваЇ через вид≥ленн¤ пер≥од≥в п≥двищенн¤ та спаду вол≥. ¬≥н вказуЇ, що в пер≥од п≥двищенн¤ вол≥ легко приймаютьс¤ р≥шенн¤, ч≥тко викристал≥зовуютьс¤ шл¤хи дос¤гненн¤ бажаного, вибираютьс¤ найоптимальн≥ш≥ напр¤мки р≥шенн¤. ¬ пер≥од спаду вол≥ зникають бажанн¤, ≥ нав≥ть коли "холодний розсудок" наказуЇ виконувати ту чи ≥ншу справу, то вона здаЇтьс¤ т¤жкою, складною ≥ такою, що не п≥ддаЇтьс¤ виконанню. ≈нгельмейЇр робить висновок, що пер≥оди п≥двищеного стану вол≥ в≥дзначаютьс¤ синтезуючою силою, ¤ка ≥ становить ¤дро творчост≥. ≤ зрозум≥ло, що в п≥двищеному стан≥ вол≥ не лише всього хочетьс¤, все ц≥каво, а й все ¤сно, душа повна новими думками, образами, нам≥рами. ѕригн≥чений стан, навпаки, в≥дзначаЇтьс¤ б≥дн≥стю ¤к вольових, так ≥ творчих про¤в≥в. ќтже, "вол¤" веде майже до тих розм≥рковувань, що ≥ винах≥дництво. ¬она ¤вл¤Ї собою псих≥чний синтез.

“ворч≥сть Ч це д≥алектика зм≥ни, виходу за меж≥ розпредметненого св≥ту ≥ утвердженн¤ Їдност≥, синтезу д≥¤льн≥сних форм дл¤ нового р≥вн¤ розпредметненн¤. “ворч≥сть Ч це категор≥¤ дл¤ в≥дображенн¤ синтезу р≥зних форм д≥¤льностей, що зд≥йснюють сутн≥сн≥, внутр≥шн≥ зм≥ни в матер≥альних ≥ духовно-теоретичних системах з метою виходу на нов≥ р≥вн≥ суб'Їктно-об'Їктного та м≥жсуб'Їктного в≥дношенн¤ ≥ створенн¤ нових ¤костей. «м≥ни можуть охоплювати ¤к соц≥о-матер≥ально-духовн≥ структури в ц≥лому, так ≥ окрем≥ елементи. “ворч≥сть ¤к синтез р≥зних форм людськоњ д≥¤льност≥, родова ознака ≥ родова сутн≥сть людини, форма њњ бутт¤, самод≥¤льност≥ ≥ самоутвердженн¤ не може зводитис¤ до будь-¤коњ активност≥ людини або ототожнюватис¤ з певними формами д≥¤льност≥.

“ворчий синтез ор≥Їнтований на розв'¤занн¤ р¤ду завдань. «окрема, в≥н виступаЇ ¤к стимул творчост≥, а також Ї безпосередн≥м процесом творчоњ д≥¤льност≥, тобто самотворенн¤. Ќаголосимо, творч≥сть спр¤мована на синтез р≥зних форм д≥¤льностей в соц≥альн≥й, природн≥й ≥ духовн≥й сферах. “ворч≥сть Ч це синтез р≥зних форм д≥¤льност≥ з метою створенн¤м нових ¤костей матер≥ального ≥ духовного бутт¤. ¬ дан≥й категор≥њ в≥дображаЇтьс¤ активне суб'Їктно-об'Їктивне та суб'Їктно-суб'Їктивне в≥дношенн¤. “аким чином, суттЇвою ознакою творчост≥ Ї њњ синтезуючий, ц≥леспр¤мований, св≥домо-прогностичний характер. “ам, де маЇ м≥сце синтез, Ї творч≥сть. Ѕудь-¤кий продукт творчост≥ Ї насл≥дком синтезу форм д≥¤льност≥. «вичайно, творчий синтез у кожному конкретному випадку маЇ свою особлив≥сть ≥ њњ важливо враховувати.

“ворчий синтез властивий не лише дл¤ сфери мистецтва ≥ науки. ¬≥н Ї складовою будь-¤коњ сфери д≥¤льност≥. Ќа характер д≥¤льност≥, њњ спр¤мован≥сть ≥ природу мають вплив р≥зн≥ формоутворююч≥ фактори, ¤к≥ знаход¤тьс¤ поза безпосередньо творчою д≥¤льн≥стю (моральн≥ ≥ естетичн≥ ≥деали, ц≥нн≥сн≥ установки ≥ ор≥Їнтири).

«вернемо увагу на взаЇмод≥ю м≥ж творч≥стю ≥ п≥знанн¤м д≥йсност≥, оск≥льки вони виконують р≥зн≥ функц≥ональн≥ завданн¤. ‘ункц≥њ п≥знанн¤ пов'¤зан≥ з вивченн¤м певних стор≥н об'Їкта п≥знанн¤, його особливостей, тенденц≥й розвитку ≥ т.д., тобто з'¤совуЇтьс¤ спос≥б бутт¤ предмета, що таке бутт¤ в соб≥ ≥ дл¤ себе (√егель). ѕ≥знанн¤ спр¤моване на розкритт¤ мовби "заднього" плану бутт¤. –езультати п≥знанн¤ в≥дображаютьс¤ в ≥стинах, ¤к≥ кристал≥зуютьс¤ в певн≥ абстрактн≥ форми: пон¤тт¤, категор≥њ, науков≥ висновки, теор≥њ тощо. ѕроцес п≥знанн¤ Ч це перех≥д в≥д абстрактного до конкретного в мисленн≥.  ажучи словами √егел¤, в п≥знанн≥ в≥дбуваЇтьс¤ заглибленн¤ в сутн≥сть бутт¤, перех≥д в≥д бутт¤ до сутност≥, поверненн¤ бутт¤ в середину себе. Ѕудь-¤кий тип творчост≥ (матер≥ально-практичний, духовно-практичний, духовно-теоретичний) завжди пов'¤заний з формоутворенн¤м, трансцендуванн¤м, виходом за меж≥ даного, спр¤мований на реал≥зац≥ю можливостей бутт¤, перетворенн¤ њх у д≥йсн≥сть. “ворч≥сть збагачуЇ бутт¤ новими предметними формами та духовними надбанн¤ми. “ворч≥сть додаЇ до об'Їкта св≥ту реального бутт¤ так≥ нов≥ форми, предмети, ознаки, духовн≥ ц≥нност≥, ¤ких ран≥ше не було. ¬ творчост≥ в≥дбуваЇтьс¤ пластичне перетворенн¤ об'Їкта, а також внутр≥шнього св≥ту, ≥нтелектуальноњ енерг≥њ, духу суб'Їкту в св≥т реальних речей, ≥дей, думок, теор≥й. ƒотик до творчост≥ розкриваЇ нов≥ потенц≥њ та можливост≥ людини, спри¤Ї народженню н≥би новоњ людини. (ћ.ѕришв≥н). якщо п≥знанн¤ маЇ бути найменш антропоморфним, то творчий процес маЇ антроморфний характер. –азом з тим сл≥д врахувати, що п≥знанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ лише з допомогою ≥ на основ≥ творчост≥. “ворч≥сть же зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ в≥дпов≥дного духовного-теоретичного ≥ соц≥окультурного фонду, минулого практичного досв≥ду.

1

Ќазва: —иинтезуюча природатворчост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (510 прочитано)