‘≥лософ≥¤ > —усп≥льство ≥ природа

—усп≥льство ≥ природа

” ≥нтенсивному ≥ складному сучасному житт≥ людина практично забуваЇ, що вона сама ≥ все людство, в≥д ¤кого вона не може бути в≥дд≥лена, нерозривно пов'¤зан≥ з б≥осферою Ч з певною часткою планети, на ¤к≥й вони живуть.

¬.≤.¬ернадський

¬≥дношенн¤ сусп≥льства ≥ природи Ї складною ≥ багатоаспектною проблемою. јдже ≥ сусп≥льство, ≥ природа Ї об'Їктами досл≥дженн¤ багатьох наук. ћи розгл¤немо ф≥лософський аспект њхнього сп≥вв≥дношенн¤, зокрема, Їдн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть сусп≥льства ≥ природи, анал≥з системи "сусп≥льство-природа", основн≥ етапи розвитку взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, сучасну еколог≥чну ситуац≥ю, шл¤хи ≥ методи розв'¤занн¤ соц≥ально-еколог≥чних проблем.

ўо ¤вл¤ють собою сусп≥льство ≥ природа? ѕон¤тт¤ "природа" в науков≥й л≥тератур≥ вживаЇтьс¤ у двох значенн¤х. ” широкому розум≥нн≥ слово природа охоплюЇ ≥ сусп≥льство, ≥ навколишн≥й св≥т у вс≥й багатоман≥тност≥ своњх про¤в≥в, тобто Ї синон≥мом ¬сесв≥ту. ” вузькому розум≥нн≥ природа Ч це частина св≥ту, ¤ка, умовно кажучи, протистоњть сусп≥льству ≥ взаЇмод≥Ї з ним, це природне середовище, в ¤кому живе сусп≥льство. —аме п≥д таким кутом зору у даному розд≥л≥ розгл¤даЇтьс¤ проблема взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи.

ѕон¤тт¤ "сусп≥льство" багатогранне: це сукупн≥сть форм сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей, що ≥сторично склалас¤, а також система, ¤ка охоплюЇ всю сукупн≥сть умов соц≥альноњ життЇд≥¤льност≥ людей та њхн≥ в≥дносини один з одним ≥ з природою.

ѕрирода первинна. Ќаш≥й планет≥ к≥лька м≥ль¤рд≥в рок≥в. ћи з'¤вилис¤ в природ≥ зовс≥м недавно ≥ Ї наймолодшими жител¤ми њњ, ¤кщо пор≥внювати з ≥ншими видами ≥ формами житт¤. Ќаукою ≥ практикою доведено матер≥альну Їдн≥сть природи, в ¤к≥й народжуютьс¤ ≥ розвиваютьс¤ ¤к≥сно нов≥ види матер≥њ та форми руху. Ќа певному етап≥ еволюц≥њ нашоњ планети з'¤вл¤Їтьс¤ орган≥чна матер≥¤, б≥олог≥чна форма руху, на основ≥ ¤коњ у свою чергу виникаЇ б≥льш висока форма матер≥ального руху Ч соц≥альна.

—учасна наука виходить ≥з того, що виникненн¤ житт¤ на «емл≥ Ї результатом саморуху ≥ розвитку матер≥њ при на¤вност≥ в≥дпов≥дних природних умов. ÷е стало можливим завд¤ки тому, що наша планета перебуваЇ на найб≥льш оптимальн≥й в≥ддал≥ в≥д —онц¤ Ч 150 млн. км. як стверджують природознавц≥, «емл¤ була б покрита льодом, ¤кби вона перебувала на 16 млн. км дал≥ в≥д —онц¤. « ≥ншого боку, ¤кби вона була на 16 млн. км ближче до —онц¤, то вс¤ вода випарувалас¤ б. ≤ в першому, ≥ в другому випадках житт¤ на «емл≥ було б неможливим.

« виникненн¤м житт¤ сформувалась частина планети «емл¤, ¤ку називають б≥осферою, тобто сфера взаЇмод≥њ живоњ ≥ неживоњ матер≥њ. Ѕагато таЇмничого ≥ загадкового Ї в ≥стор≥њ розвитку житт¤ на «емл≥, але незаперечним Ї те, що людина Ч частина природи.

ѕрирода Ї необх≥дною умовою матер≥ального житт¤ сусп≥льства, зокрема ф≥зичного ≥ духовного житт¤ людини, джерелом ресурс≥в, що використовуютьс¤ у виробництв≥, одночасно вона Ї ≥ середовищем ≥снуванн¤ сусп≥льства. ™дн≥сть сусп≥льства ≥ природи обумовлюЇтьс¤ процесом матер≥ального виробництва.

≤стор≥¤ розвитку сусп≥льства Ї продовженн¤м ≥стор≥њ розвитку природи. ™дн≥сть ≥стор≥њ природи ≥ сусп≥льства Ї "вертикальним" зр≥зом Їдност≥ природи ≥ сусп≥льства. ≤стор≥¤ природи ви¤вл¤Ї внутр≥шню суперечлив≥сть ≥ роздвоюЇтьс¤ на ≥стор≥ю неолюдненоњ, досусп≥льноњ природи та на ≥стор≥ю природи, що ув≥йшла в сферу д≥¤льност≥ людини, тобто на ≥стор≥ю олюдненоњ природи. –азом з тим ≥ ≥стор≥¤ сусп≥льства не обмежуЇтьс¤ лише власною сусп≥льною ≥стор≥Їю, тобто ≥стор≥Їю ≥снуючого сусп≥льства, вона охоплюЇ також ≥ шл¤х становленн¤, формуванн¤ сусп≥льства.

¬изначаючи взаЇмозв'¤зок людини, сусп≥льства ≥ природи, в≥дзначимо, що вони Ї не тотожними, а специф≥чними частинами матер≥ального св≥ту. “ак, ‘.≈нгельс зазначав у "ƒ≥алектиц≥ природи", що зовн≥шн≥й св≥т Ї або природа, або сусп≥льство. ѕрирода ≥ ≥стор≥¤ Ї двома складовими елементами того середовища, в ¤кому ми живемо. јле на в≥дм≥ну в≥д ≥нших природних ≥стот, людина Ч не просто природна ≥стота, а людська природна ≥стота, тобто ≥стота, ¤ка ≥снуЇ дл¤ самоњ себе.

ѕеребуваючи в т≥сному взаЇмозв'¤зку, природа ≥ сусп≥льство утворюють систему "сусп≥льство Ч природа", ¤ка функц≥онуЇ в≥дтод≥, в≥дколи з'¤вилас¤ людина з властивим њ й практичним способом ставленн¤ до природи. —истема "сусп≥льство Ч природа" передбачаЇ п≥знанн¤ людиною природи, њњ використанн¤ ≥ перетворенн¤. —вою ц≥л≥сн≥сть ц¤ система могла зберегти при одночасному ц≥леспр¤мованому розвитку обох елемент≥в Ч природи ≥ сусп≥льства.

” св≥т≥ все взаЇмопов'¤зане. ÷е видно, ¤кщо уважно придивитись до такого елемента ц≥Їњ системи, тис. природа. ѕрот¤гом тис¤чол≥ть розвиваЇтьс¤ ц¤ складна динам≥чна система за своњми законами, охоплюючи кругооб≥г р≥зноман≥тних протес≥в.

ўоб зрозум≥ти ≥ досл≥дити матер≥альну систему "сусп≥льство Ч природа", необх≥дно враховувати всю сукупн≥сть зв'¤зк≥в, взаЇмовплив≥в ≥ взаЇмов≥дносин, що утворилис¤ й ≥снують у географ≥чн≥й оболонц≥ «емл≥. ѓњ компоненти утворюють Їдине й нерозривне ц≥ле ≥ Ї особливим ¤вищем природи. √еограф≥чна оболонка складаЇтьс¤ з атмосфери, л≥тосфери, г≥дросфери ≥ б≥осфери. ¬ ц≥й оболонц≥ в≥дбуваютьс¤ р≥зноман≥тн≥ процеси з неорган≥чними ≥ орган≥чними речовинами; матер≥¤ зазнала складноњ еволюц≥њ, внасл≥док чого з'¤вились р≥зноман≥тн≥ форми житт¤, вищою з ¤ких Ї людське сусп≥льство.

Ќайважлив≥ш≥ характеристики складових географ≥чноњ оболонки

Ћ≥тосфера (гр. lithos Ч кам≥нь + sphaira Ч кул¤) Ч верхн¤ тверда оболонка земноњ кул≥, до складу ¤коњ вход¤ть земна кора та верхн¤ частина мант≥њ. ¬она сформувалась близько 5 млрд. рок≥в тому. ¬насл≥док впливу атмосфери та живих орган≥зм≥в на л≥тосферу виник родючий поверхневий шар земноњ кори Ч грунт, ¤кий широко використовуЇтьс¤ людиною в практичн≥й д≥¤льност≥, с≥льськогосподарському виробництв≥. ƒ≥¤ людини спр¤мована ≥ на глибок≥ шари л≥тосфери Ч надра, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ забезпеченн¤ сировиною р≥зних галузей промисловост≥.

јтмосфера (гр. atmos Ч пар + sphaira Ч кул¤) Ч це газопод≥бна оболонка «емл≥. ћайже 75% маси атмосфери зосереджено у нижньому 10-к≥лометровому шар≥, тобто у межах б≥осфери. ћаса атмосфери становить одну м≥льйонну частину маси «емл≥. јтмосферне пов≥тр¤ складаЇтьс¤ з молекул¤рного азоту (78,1%), кисню (20,93%), аргону (0,98%), вуглекислого газу (0,03%) та ≥нших газ≥в (0,005%).

√≥дросфера (гр. hydor Ч вода + sphaira Ч кул¤) Ч це сукупн≥сть вод планети, переривчаста водна оболонка «емл≥ м≥ж атмосферою ≥ земною корою. ќкеани, мор¤, озера, р≥чки, п≥дземн≥ води та льодов≥ покриви вкривають майже 71% земноњ поверхн≥. ¬одн≥ ресурси планети в р≥дкому, газопод≥бному ≥ твердому станах становл¤ть 1,6 млрд. куб. км. ÷е 1/800 об'Їму «емл≥. √≥дросфера Ї досить рухливим елементом географ≥чноњ оболонки. ¬ода в природ≥ переходить з одного стану в ≥нший ≥ зд≥йснюЇ кругооб≥г та циркул¤ц≥ю.

Ѕ≥осфера (гр. bios Ч житт¤ + sphaira Ч кул¤) Ч це сфера ≥снуванн¤ живоњ речовини, найскладн≥ша природна п≥дсистема географ≥чноњ оболонки. “ерм≥н "б≥осфера" вперше застосував австр≥йський геолог ™.«юсс (1875), називаючи ним окрему оболонку «емл≥, наповнену житт¤м. ƒетально вченн¤ про б≥осферу розробив ¬.≤.¬ернадський Ч перший президент ”крањнськоњ јкадем≥њ наук. ” його наукових прац¤х терм≥н "б≥осфера" вперше з'¤вивс¤ у 1911 p. Ќеодноразово ¬.≤.¬ернадський використовував цей терм≥н у 20-т≥ роки, коли читав лекц≥њ в —орбон≥. ” 1926 p. в≥н видав книгу "Ѕ≥осфера", в ¤к≥й виклав вченн¤ про б≥осферу ¤к особливу сферу «емл≥, що включаЇ сферу поширенн¤ живоњ речовини. “овщина б≥осфери на полюсах «емл≥ близько 10 км, на екватор≥ Ч 28 км. ¬она охоплюЇ нижн≥ шари атмосфери, всю г≥дросферу ≥ л≥тосферу Ч до глибини 3-11 км на суш≥ й 0,5-1,0 км п≥д дном океану. “аким чином, у б≥осферу включають ту частину географ≥чноњ оболонки, де ≥снують жив≥ ≥стоти. ћаса б≥осфери Ч близько 0,05% маси «емл≥.

«а даними науки, житт¤ на наш≥й планет≥ зародилось в океан≥ 2,5-3 млрд. рок≥в тому. « по¤вою житт¤ на «емл≥ м≥ж орган≥чним св≥том ≥ неорган≥чною матер≥Їю встановивс¤ т≥сний взаЇмозв'¤зок, основу ¤кого становило одержанн¤ орган≥змами поживних речовин з неживоњ речовини. ∆ив≥ орган≥зми справл¤ли активний вплив на вс≥ оболонки планети, склад атмосфери, г≥дросфери ≥ л≥тосфери, що спри¤ло накопиченню орган≥чного матер≥алу ≥ створенню родючого поверхневого шару. “аким чином, б≥осфера формувалась ≥ перетворювалась п≥д впливом живоњ речовини.

Ќин≥ нараховуЇтьс¤ до 500 тис. вид≥в рослин ≥ 1,5 млн. вид≥в тварин.

∆итт¤ зародилось в океан≥, але нин≥ б≥льш≥сть орган≥зм≥в живе на суш≥. ” св≥товому океан≥ нараховуЇтьс¤ 160 тис. вид≥в тварин ≥ рослин. ѕрофесор ћосковського ун≥верситету ≥м. Ћомоносова √.¬.ѕлатонов у 70-т≥ роки XX ст. запропонував таку систему вим≥р≥в баченн¤ природи. ѕерший Ч геолог≥чний, другий Ч геох≥м≥чний, трет≥й Ч еколог≥чний, четвертий Ч б≥отичний. √еолог≥чний вим≥р б≥осфери охоплюЇ три геолог≥чн≥ оболонки: л≥тосферу, г≥дросферу ≥ атмосферу. √еох≥м≥чний вим≥р включаЇ чотири компоненти: б≥оту, б≥огенн≥ речовини (вуг≥лл¤, нафта, торф та ≥н.), б≥окосн≥ речовини (грунт, вода) ≥ аб≥огенн≥ речовини (продукти тектон≥чноњ д≥¤льност≥, метеорити тощо). ≈колог≥чний вим≥р охоплюЇ еколог≥чн≥ системи або б≥огеоценози. Ѕ≥осфера неоднор≥дна ≥ складаЇтьс¤ з в≥дносно невеликих ц≥л≥сних ≥ ст≥йких елемент≥в (болота, водойми, пол¤, луки, л≥си). ÷≥ елементи академ≥к ¬.ћ.—укачов назвав б≥огеоценозами. ¬≥н визначаЇ б≥огеоценоз ¤к сукупн≥сть на певн≥й д≥л¤нц≥ земноњ поверхн≥ однор≥дних взаЇмод≥ючих, зв'¤заних обм≥ном речовин ≥ енерг≥њ природних компонент≥в Ч г≥рськоњ породи, грунту, рослинност≥, тварин ≥ м≥кроорган≥зм≥в. Ѕ≥огеоценози Ї структурними одиниц¤ми б≥осфери, а б≥осфера системою б≥огеоценоз≥в. „етвертий, б≥отичний вим≥р структури б≥осфери характеризуЇтьс¤ такими основними компонентами б≥оти, ¤к сукупн≥сть рослин ≥ тварин.

1	2

Ќазва: —усп≥льство ≥ природа
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2635 прочитано)