‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософ≥¤ давн≥х слов'¤н. ‘≥лософ≥¤ пер≥оду ¬≥дродженн¤

‘≥лософ≥¤ давн≥х слов'¤н. ‘≥лософ≥¤ пер≥оду ¬≥дродженн¤

¬иникненн¤ ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥ пов'¤зане насамперед з по¤вою такоњ ≥сторичноњ сп≥льност≥ людей, ¤к украњнський народ. јдже кожен народ демонструЇ своЇ право на житт¤ не т≥льки здатн≥стю до виживанн¤, а й силою духу взагал≥, ≥ ф≥лософського зокрема. —в≥дченн¤м того, що ще за давн≥х час≥в украњнський народ був високорозвинутою сп≥льнотою, Ї результати досл≥дженн¤ “рип≥льськоњ культури, а значно п≥зн≥ше Ч ген≥альна пам'¤тка украњнського народу V-IX ст., написана у IX ≥ переписана в XVI чи в XVII ст., "¬елесова книга". ѕредставлена у "¬елесов≥й книз≥" характеролог≥¤ украњнського народу показуЇ, що початки украњнськоњ ф≥лософ≥њ зумовлен≥ духом в≥ри, любов≥ ≥ над≥њ, а в≥нцем цього духу Ї свобода. « початк≥в свого св≥тогл¤дно-ф≥лософського усв≥домленн¤ украњнський народ за¤вл¤Ї: "ј йдемо куди Ч знаЇмо: по земл≥ на гори ≥ в луку мор¤" (¬елесова книга. Ч  ., 1994. Ч —. 26). «наЇ тому, що Ї цив≥л≥зованим народом: "ѕравда така, що ми ƒажбож≥ внуки уму, а ум великий божий Ї Їдиний з нами, ≥ тому творимо ≥ говоримо з богами воЇдино" (¬елесова книга. Ч —. 14). ‘≥лософський св≥тогл¤д, поданий у "¬елесов≥й книз≥", показуЇ, що украњнський народ в≥рить передус≥м у своњ власн≥ сили, зд≥бност≥, що т≥льки завд¤ки д≥¤льност≥ можна дос¤гти щаст¤ ≥ свободи: "…демо до пол≥в наших трудитис¤, ¤к боги вел≥ли кожному чолов≥ков≥..." (с. 18); "ћаЇмо ≥стинну в≥ру, що не потребуЇ людськоњ жертви" (с. 39). "¬елесова книга" св≥дчить, що украњнський народ пройн¤тий любов'ю до житт¤, до власноњ земл≥, в≥дважний ≥ см≥ливий у реал≥зац≥њ ц≥Їњ любов≥: "... ћи в≥дважн≥, коли боремос¤ за житт¤..." (с. 41). ÷¤ любов пов'¤зана з величезною р≥шуч≥стю ≥ оптим≥змом: "≤ одс≥чемо старе 166 житт¤ наше од нового, ¤к с≥чуть, рубають дрова в домах огнищан простих"(с. 47). “аким чином, ф≥лософ≥¤ в≥ри, над≥њ, любов≥ ≥ свободи, ¤ку плекав украњнський народ у стародавн≥ часи, Ї породженн¤м його власного, неповторного ≥ нескореного духу. -Х ќсобливого розвитку ф≥лософська думка ”крањни набуваЇ у  ињвськ≥й –ус≥. ¬иникненн¤ ф≥лософ≥њ –ус≥ в≥дбувалось у процес≥ розв'¤занн¤ суперечностей м≥ж слов'¤нським м≥фолог≥чним св≥тогл¤дом та христи¤нством.  ињвська –усь Ч перша сх≥днослов'¤нська держава, ¤ка розвитком своЇњ культури продемонструвала приклад законом≥рного переходу в≥д м≥фолог≥чного до рел≥г≥йного ≥ в≥д рел≥г≥йного до ф≥лософського р≥вн¤ св≥тогл¤ду. ÷ей перех≥д прискоривс¤ з впровадженн¤м на –ус≥ у 988 роц≥ христи¤нства, ¤ке було п≥дготовлене розвитком њњ культури. “ака готовн≥сть ви¤вилась насамперед в тому, що св≥тогл¤дна культура –ус≥ акцентувала увагу на таких важливих проблемах, ¤к протисто¤нн¤ духу ≥ природи, душ≥ ≥ т≥ла, духовного ≥ т≥лесного, Ѕога ≥ ƒи¤вола та ≥нших. ѕри цьому в центр названоњ п≥рам≥ди проблем ставитьс¤ людина в етико-моральному св≥тл≥ њњ почутт¤ ≥ розум≥нн¤. ќтже, ф≥лософська думка ”крањни розвиваЇтьс¤ ¤к етико-мораль-не вир≥шенн¤ ц≥лоњ низки св≥тогл¤дних проблем, ¤к ф≥лософський дух морального спр¤муванн¤. ÷е спр¤муванн¤ було сп≥взвучне христи¤нськ≥й культур≥, тому справделивим Ї твердженн¤ про те, що ф≥лософ≥¤ доби  ињвськоњ –ус≥ мала христи¤нський характер. –озвиток ф≥лософськоњ думки у  ињвськ≥й –ус≥ в межах христи¤нського в≥ровченн¤ ¤скраво демонструють л≥тописи та твори церковно-богословського характеру: пропов≥д≥, повчанн¤ та ≥н. /Ќа початку XII ст. з'¤вилас¤ "ѕов≥сть временних л≥т", автором ¤коњ за традиц≥Їю вважають ченц¤ ѕечорського монастир¤ Ќесторау "ѕов≥сть временних л≥т" постаЇ не т≥льки ¤к л≥тературний тв≥р, а й ¤к одна ≥з пам'¤ток ф≥лософськоњ думки. ¬же тут ми можемо знайти терм≥ни "ф≥лософ" та "ф≥лософствувати" (маЇтьс¤ на уваз≥ "промова ф≥лософа" перед кн¤зем ¬олодимиром). ‘≥лософське звучанн¤ мають "—лово про закон ≥ благодать" (автор митрополит њлар≥он), "ѕослан≥Ї" (автор  лимент —мол¤тич), "«латоуст" (автор  ирило “уровський) та ≥нш≥ твори. /—лово о полку ≤горев≥м" Ї не т≥льки видатною пам'¤ткою л≥тера-ури  ињвськоњ –ус≥, а й джерелом своЇр≥дноњ ф≥лософськоњ культури. ќсновою ц≥Їњ своЇр≥дност≥ Ї ф≥лософське тлумаченн¤ Їдност≥, патр≥отизму ≥ сили духу, а також образний характер твору. ¬раховуючи попередн≥й досв≥д ≥сторико-ф≥лософського анал≥зу, можна зробити такий загальний висновок. ‘≥лософська думка  ињвськоњ –уси мала христи¤нський характер, у н≥й переважала етична проблематика: ф≥лософська картина св≥ту, п≥знанн¤, людина, людськ≥ вчинки, сусп≥льство розгл¤далос¤ кр≥зь призму в≥чного конфл≥кту добра ≥ зла. ј в соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ дом≥нували патр≥отичн≥ ≥дењ Їдност≥ вс≥х руських земель, зм≥цненн¤ ≥ централ≥зац≥њ держави дл¤ в≥дс≥ч≥ ≥ноземним загарбникам, необх≥дн≥сть розвитку культури та осв≥ти. ≤з становленн¤м феодального ладу христи¤нський характер украњнськоњ ф≥лософ≥њ зм≥стивс¤ у б≥к утвердженн¤ патристичних ≥ аг≥ограф≥чних ≥дей. ѕропов≥дувалась зверхн≥сть в≥ри над знанн¤м, вищою метою п≥знанн¤ проголошувавс¤ Ѕог, а Їдиним методом п≥знанн¤ Ч божественне одкровенн¤. Ћюдина тлумачилась ¤к ≥стота, опоганена "первородним гр≥хом", т≥ло ¤коњ Ї в≥чним джерелом гр≥ха, а душа визнавалас¤ безсмертною.

‘≥лософ≥¤ пер≥оду ¬≥дродженн¤ ” XIV-XVI ст. ф≥лософ≥ю ”крањни ориг≥нальне представл¤ли Їрес≥. ‘≥лософськ≥ ≥дењ Їретик≥в про¤вл¤лис¤ у св≥тогл¤дн≥й оц≥нц≥ д≥¤льност≥ церковноњ ≥Їрарх≥њ, ченц≥в. ™ретики пропагували критичне ставленн¤ до де¤ких православних догмат≥в, церковних обр¤д≥в, розвивали думку про свободу вол≥, умовою реал≥зац≥њ ¤коњ вони вважали поширенн¤ осв≥ти. ¬супереч ф≥лософським ≥де¤м Їретик≥в використовувалась схоластична ф≥лософ≥¤. –озвитку схоластики протид≥¤ли гуман≥стичн≥ ≥дењ, ¤к≥ почали поширюватись в ”крањн≥ в XVI ст. ƒо ранн≥х украњнських гуман≥ст≥в належали ёр≥й ƒрогобич (1450-1494), ѕавло –усин (1470-?) ≥з  росна, Ћукаш ≥з Ќового ћ≥ста, —тан≥слав ќрловський (1513-1566) та ≥нш≥. ё.ƒрогобич у своњх погл¤дах на людину, св≥т, ≥стор≥ю звеличував силу знанн¤ та людського розуму. ¬≥н вважав, що людина здатна п≥знати св≥т, ≥ ц¤ здатн≥сть зумовлюЇтьс¤ на¤вн≥стю в природ≥ непохитних закон≥в. јнал≥зуючи людину й ≥стор≥ю, ё.ƒрогобич твердив, що ≥стор≥¤ не Ї реал≥зац≥Їю наперед визначеного Ѕожого промислу, а постаЇ людською драмою в д≥њ, де головне м≥сце належить природним силам безв≥дносно до вел≥нь Ѕога. ‘≥лософ≥¤ украњнських гуман≥ст≥в мала ¤скраво виражен≥ риси антропоцентризму. “ак, —.ќр≥ховський, на в≥дм≥ну в≥д том≥стськоњ точки зору, вважав, що кожна людина маЇ самодостатню ц≥нн≥сть, ≥ в≥д нењ самоњ залежить, чи стане вона г≥дною високого призначенн¤, чи перетворитьс¤ на тварину. ќр≥ховський, замислюючись над в≥чним питанн¤м про сенс людського житт¤, зазначав, що до безсмертного житт¤ шл¤х треба торувати, живучи розважно, чесно й побожно на земл≥. ј одн≥Їю з основних чеснот людини в≥н вважав самоп≥знанн¤, що допомагаЇ людин≥ дос¤гнути внутр≥шнього, духовного оновленн¤, морального вдосконаленн¤. ќриг≥нальною Ї позиц≥¤ —.ќр≥ховського в погл¤дах на державу. ¬≥н одним з перших у Ївропейськ≥й ф≥лософськ≥й думц≥ став заперечувати божественне походженн¤ влади й держави, виступав проти п≥дкоренн¤ св≥тськоњ влади рел≥г≥йн≥й, стверджував, що корол≥вська влада дана не Ѕогом, виникла внасл≥док договору м≥ж людьми. —.ќр≥ховський пропагував ≥ розвивав ≥дењ природного права. ¬≥н вважав, що природне право стоњть вище в≥д людських закон≥в, тому останн≥ в раз≥ необх≥дност≥ можна зм≥нювати. ћир, злагода й спок≥й у держав≥ будуть тод≥, коли люди житимуть у згод≥ з законами природи. ћислител≥-гуман≥сти про¤вл¤ли живий ≥нтерес до св≥товоњ ≥стор≥њ та ≥сторичного минулого украњнського народу. ¬они вважали ≥стор≥ю вчителькою житт¤ ≥ радили вчитис¤ на ≥сторичних прикладах, особливо на д≥¤нн¤х великих особистостей, д≥¤ч≥в, полководц≥в. ”крањнськ≥ мислител≥-гуман≥сти вважають ≥стор≥ю засобом пробудженн¤ гордост≥ народу за своЇ минуле, розвитку патр≥отичних почутт≥в, любов≥ до ¬≥тчизни. Ќа основ≥ патр≥отичного пафосу, громад¤нськост≥ розвивалис¤ патр≥отичн≥ почутт¤, нац≥ональна св≥дом≥сть, ≥сторична традиц≥¤. Ќаприк≥нц≥ XVI ст. починаЇтьс¤ новий етап у розвитку духовноњ думки в ”крањн≥. ÷ей етап позначаЇтьс¤ становленн¤м новоњ характеролог≥њ, що виникаЇ на грунт≥ формуванн¤ украњнськоњ верс≥њ реформац≥йноњ ≥деолог≥њ та ренесансного гуман≥зму. ¬ажливу роль у розвитку ф≥лософськоњ культури тогочасноњ ”крањни в≥д≥грала ќстрозька академ≥¤ Ч перша украњнська школа вищого типу. ¬ ќстрозьк≥й академ≥њ вивчали с≥м так званих в≥льних наук, викладали старослов'¤нську, грецьку та латинську мови. ‘≥лософ≥¤ ¤к окрема дисципл≥на в ќстрозьк≥й академ≥њ ще не значилась, але читавс¤ курс лог≥ки, ¤ка називалась тод≥ д≥алектикою. –≥вень викладанн¤ в≥льних наук (граматика, риторика, д≥алектика, арифметика, геометр≥¤, ф≥зика й астроном≥¤) мав узагальнюючий, ф≥лософський характер. ¬ ќстрозьск≥й академ≥њ був сконцентрований значний науковий ≥нтелектуальний потенц≥ал, що спри¤ло ≥нтенсиф≥кац≥њ процес≥в взаЇмообм≥ну ≥де¤ми, духовного взаЇмозбагаченн¤ њх нос≥њв (острозьких книжник≥в). ” цьому взаЇмообм≥н≥ ≥ взаЇмозбагаченн≥ народжувалась особлива ф≥лософ≥¤, в основ≥ ¤коњ лежала ≥де¤ обгрунтуванн¤ необх≥дност≥ збереженн¤ й розвитку старослов'¤нськоњ мови, вимога абсолютноњ точност≥ при перекладах з грецькоњ мови на старослов'¤нську св¤щенних ≥ богослужбових книг. ќсобливе м≥сце займала в≥ра в чудод≥йну силу старослов'¤нськоњ мови. “вори √ерасима —мотрицького, Ќова  н¤гиницького, ≤вана ¬ишенського (бл. 1538 - п≥сл¤ 1620) показували, що ос¤гненн¤ Ѕожественноњ ≥стини в процес≥ здобутт¤ навичок розр≥зненн¤ численних смислових в≥дт≥нк≥в сл≥в, проникненн¤ в њхню приховану духовну сутн≥сть Ї одночасно й процесом становленн¤ людини ¤к особистост≥, њњ самотворенн¤м. ќсобливого значенн¤ в процес≥ духовного становленн¤ людини надавали тод≥шн≥ украњнськ≥ книжники самоп≥знанню. ≤ван ¬ишенський, зокрема, вважав, що завд¤ки самоп≥знанню людина стаЇ спроможною подолати свою земну форму й ув≥йти у внутр≥шн≥й духовний контакт ≥з вищим бутт¤м. ”насл≥док цього, ос¤¤ний небесним св≥тлом. людський розум проникаЇ в приховану сутн≥сть вагомого повчального слова Ѕ≥бл≥њ, а сама людина перетворюЇтьс¤ ≥з ≥стоти, ¤ка прив'¤зана до земних бажань ≥ пристрастей, в духовну людину. “е, що ос¤гненн¤ ≥стини можливе через самоп≥знанн¤, острозьк≥ книжники грунтували на переконаност≥ в нерозривному зв'¤зку м≥ж розумом окремоњ людини ≥ Ѕогом, у безпосередньому контакт≥ людського мисленн¤ ≥ бутт¤. Ќа основ≥ ≥дењ протиставленн¤ Ѕога ≥ св≥ту, Ѕога й людини острозьк≥ книжники формують у¤вленн¤ про н≥кчемн≥сть, гр≥ховн≥сть людськоњ природи, граничне приниженн¤ й н≥велюванн¤ њњ п≥знавальних зд≥бностей. ќднак при цьому в≥рили в силу людського п≥знанн¤, ¤ка, на њхню думку, залежала в≥д щирост≥, наполегливост≥ й вол≥ кожноњ людини. Ќа основ≥ ц≥Їњ в≥ри ’ристофор ‘≥лалет закликаЇ украњнський народ розгл¤дати св≥й власний, внутр≥шн≥й потенц≥ал ¤к основу саморозвитку, обірунтовуЇ ≥дею свободи сов≥ст≥, право людини на свою в≥ру й церкву. ќстрозький культурно-осв≥тн≥й центр своЇю д≥¤льн≥стю зробив значний внесок у розвиток ф≥лософськоњ думки ”крањни. ¬ ньому культивувалось розум≥нн¤ ф≥лософ≥њ ¤к мудрост≥ з характерними пошуками ≥стини на шл¤ху м≥стичного Їднанн¤ з Ѕогом. “ут обстоювалась життЇздатн≥сть традиц≥й слов'¤нськоњ писемност≥, розвивалис¤ реформац≥йн≥ та ренесансно-гуман≥стичн≥ ≥дењ. ” к≥нц≥ XVI ≥ на початку XVII ст. в ”крањн≥ та Ѕ≥лорус≥ виникали ≥ розвивались рел≥г≥йно-нац≥ональн≥ орган≥зац≥њ православного населенн¤ м≥ст Ч братства. Ѕратства були виразниками нац≥онального протесту украњнського ≥ б≥лоруського народ≥в проти пол≥тики нац≥онального ≥ рел≥г≥йного пригнобленн¤ украњнц≥в ≥ б≥лорус≥в з боку польсько-шл¤хетських правл¤чих к≥л та католицькоњ церкви. ѕерше братство ≥ його школа були створен≥ в ”крањн≥ у Ћьвов≥ в 1586 p. ¬ к≥нц≥ XVI ≥ на початку XVII ст. братства виникали у  иЇв≥, Ћуцьку, ќстроз≥, ¬≥льно, «амост≥, ћогильов≥, ћ≥нську та багатьох ≥нших м≥стах. Ќайвпливов≥шими в ”крањн≥ були Ћьв≥вське ≥  ињвське братства, а створен≥ братствами школи вели широку культурно просв≥тницьку д≥¤льн≥сть. јнтицерковна, реформац≥йна за своЇю суттю спр¤мован≥сть ≥деолог≥њ та сусп≥льно-пол≥тичноњ д≥¤льност≥ братств Ч одна з найхарактерн≥ших рис ранн≥х пер≥од≥в братського руху. ” межах ц≥Їњ ≥деолог≥њ розвивалась ф≥лософська думка братств. ¬иступаючи проти наступу католицизму, теолог≥чне вченн¤ ¤кого прот¤гом стол≥ть обірунтовувалос¤ й удосконалювалос¤ за допомогою лог≥ки та ф≥лософ≥њ в зах≥дноЇвропейських колег≥¤х та ун≥верситетах, братчики прагнули подолати його тим ≥дейним арсеналом, котрий був на¤вний у православному богослов'њ та в попередн≥й украњнськ≥й культурн≥й традиц≥њ. јле дл¤ ц≥Їњ традиц≥њ ще не властиве було вид≥ленн¤ ф≥лософ≥њ в окрему форму сусп≥льноњ св≥домост≥. ¬изначний д≥¤ч Ћьв≥вськоњ, а пот≥м ≥  ињвськоњ братських шк≥л ≤сай¤  опинський у своЇму твор≥ "јлфав≥т духовний" досл≥джуЇ з ф≥лософськоњ точки зору проблему людини. ¬≥н розгл¤даЇ людину з позиц≥й п≥днесенн¤ в н≥й морального, розумного й духовного начала ¤к≥ розкриваютьс¤ в процес≥ самоп≥знанн¤. ѕ≥знаючи себе, людина розкриваЇ свою двонатурн≥сть, те, що вона т≥лесна ≥ духовна, зовн≥шн¤ ≥ внутр≥шн¤. ≤ перед нею виникаЇ дилема, чому в≥ддати перевагу: минущому, суперечливому, тл≥нному св≥тов≥, з ¤ким вона пов'¤зана т≥лом, чи своЇму внутр≥шньому Їству, розуму, безсмертному духов≥, ¤ким вона под≥бна до Ѕога. ≤.  опинський радить людин≥ обрати другий шл¤х, що, на його думку, веде до п≥знанн¤ Ѕога, Їднанн¤ з ним, дос¤гненн¤ блаженства не лише на неб≥, а й на земл≥. ѕевний ≥нтерес становл¤ть ф≥лософськ≥ ≥дењ такого представника  ињвського братства, ¤к  ирило “ранкв≥л≥он-—тавровецький. Ћранкв≥л≥он, розгл¤даючи проблему "Ѕог-св≥т", створюЇ вченн¤ про чотири св≥ти. ѕерший Ч це св≥т невидимих духовних сутностей, що належать до небесноњ ≥Їрарх≥њ; другий Ч макрокосм, св≥т видимих т≥лесних речей, у ¤кому живе людина; трет≥й Ч сама людина, м≥крокосм; четвертий Ч поЇднанн¤ злих людей ≥ гр≥шник≥в ≥з ди¤волом, ¤кий певною м≥рою Ї самост≥йним творчим началом зла. “ранкв≥л≥он, розр≥зн¤ючи чотири св≥ти, передус≥м показуЇ, що не весь св≥т Ч зло. ¬≥н наголошуЇ на крас≥ й доброт≥ т≥лесного св≥ту, в тому числ≥ т≥ла й т≥лесних почутт≥в людини. —тавл¤чи у центр свого вченн¤ проблему людини, “ранкв≥л≥он, на в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, надаЇ проблем≥ душ≥ й т≥ла не лише морального, а й гносеолог≥чно-природознавчого звучанн¤. Ѕез т≥ла й вегетативних процес≥в людина не може жити, а њњ душа Ч в≥дчувати, розум≥ти, набувати й ви¤вл¤ти доброчесност≥, тому т≥ло Ч друг душ≥. “ранкв≥л≥он наближаЇтьс¤ до визнанн¤ гармон≥њ душ≥ й т≥ла. ≤дейну атмосферу братств передають ораторськ≥ твори “ранкв≥л≥она, присв¤чен≥ св≥тським сюжетам. ÷е передус≥м "ѕохвала мудрост≥", де прославл¤ютьс¤ науки, ф≥лософ≥¤, мудр≥сть, розкриваЇтьс¤ њхнЇ прикладне значенн¤ в повс¤кденному житт≥ кожноњ людини й усього сусп≥льства. ѕом≥тним представником другого пер≥оду братського руху Ї ћеле-т≥й —мотрицький (прибл. 1572-1633), ¤кий, на в≥дм≥ну в≥д попередник≥в, надаЇ сусп≥льно-громад¤нського спр¤муванн¤ своњм прац¤м. ѕроблема людини, њњ душа, критика морально-соц≥альних вад тогочасного сусп≥льства набувають у нього п≥дпор¤дкованого значенн¤. «акликаючи до люд¤ност≥ й звертаючись до сумл≥нн¤ та самоп≥знанн¤ людини, ћ.—мотрицький надаЇ самоп≥знанню не ст≥льки морального, ¤к громадсько-патр≥отичного звучанн¤. Ќезважаючи на неодноразов≥ негативн≥ висловлюванн¤ на адресу ар≥стотел≥вських силог≥зм≥в, ћ.—мотрицький долаЇ заборону застосуванн¤ лог≥ки до теолог≥њ. ¬≥н вперше звертаЇтьс¤ в своњх творах до лог≥ко-дедуктивного виведенн¤ лог≥чних операц≥й ≥ метод≥в, розроблених зах≥дноЇвропейською схоластикою ≥ вдосконалених п≥зн≥ше розвитком ф≥лософ≥њ. Ўл¤хом розвитку гуман≥стичних традиц≥й ≥ загального п≥днесенн¤ р≥вн¤ ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥ йшов ≥  ас≥¤н —акович. Ќайб≥льш ¤скраво його ф≥лософськ≥ шуканн¤ в≥дображен≥ в написаних ним пос≥бниках дл¤ братських шк≥л: "јр≥стотел≥вськ≥ проблеми, або питанн¤ про природу людини" та "“рактат про душу". ѕрид≥л¤ючи велику увагу проблем≥ самоп≥знанн¤, —акович спр¤мовуЇ њњ розв'¤занн¤ не на ос¤гненн¤ Ѕога через моральне вдосконаленн¤ й духовн≥сть, а на т≥лесну природу людини та њњ душу, пов'¤зану з в≥дчутт¤м ≥ мозком. ∆иттЇд≥¤льн≥сть людини ¤к б≥олог≥чного Їства  .—акович по¤снюЇ законами природи й ≥деЇю природного провид≥нн¤, ¤ке заступаЇ Ѕоже втручанн¤ у природн≥ справи. ѕ≥знанн¤ т≥лесного Їства людини, на думку  .—аковича, потр≥бне дл¤ того, щоб вивчивши закони ≥ властивост≥ власноњ природи, вона жила зг≥дно з ними, управл¤ла собою, уникала того, що њй шкодить. —воЇр≥дно розгл¤даЇ —акович душу. ¬ прац≥ "“рактат про душу" душа розгл¤даЇтьс¤ в њњ в≥дношенн≥ до т≥ла. —акович б≥льше схил¤Їтьс¤ до ар≥стотел≥зму, ближчого до природничого й рац≥онал≥стичного тлумаченн¤ душ≥. ¬≥н надаЇ перевагу думц≥ про божественне походженн¤ душ≥. Ќезважаючи на те, що ф≥лософ≥¤ братських шк≥л була обмеженою, своњм розвитком вона спонукала до нових творчих шукань, ¤к≥ й в≥дбилис¤ у ф≥лософ≥њ видатних д≥¤ч≥в  иЇво-ћогил¤нськоњ академ≥њ, що виникла в 1632 роц≥ на баз≥ братськоњ школи  ињвського бого¤вленського братства.

1

Ќазва: ‘≥лософ≥¤ давн≥х слов'¤н. ‘≥лософ≥¤ пер≥оду ¬≥дродженн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2376 прочитано)