‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософ≥¤ —тародавньоњ ≤нд≥њ

‘≥лософ≥¤ —тародавньоњ ≤нд≥њ

«ародки ф≥лософського мисленн¤ в ≤нд≥њ с¤гають глибокоњ давнини (2500-2000 pp. до н.е.). «м≥ст цього мисленн¤ в≥дображають ¬еди, Ѕрахмани ≥ ”пан≥шади. ¬еди Ч стародавн≥ пам'¤тники ≥нд≥йськоњ л≥тератури, написан≥ в≥ршами ≥ прозою. ƒо складу ¬ед вход¤ть "сал≥х≥ти" Ч чотири зб≥рники в≥ршованих г≥мн≥в, молитов ≥ заклинань, що частково перемежаютьс¤ прозою. Ѕрахмани Ч це своЇр≥дн≥ коментар≥ до текст≥в ¬ед, у ¤ких особлива увага звертаЇтьс¤ на тлумаченн¤ одв≥чного смислу ритуал≥в. ”пан≥шади Ч завершальний етап у розвитку ¬ед. ÷е загальна назва р≥зних за своњм характером ≥ обс¤гом трактат≥в рел≥г≥йно-ф≥лософського плану. ѕринципи, закладен≥ у ¬едах, Ѕрахманах ≥ ”пан≥шадах, стали основою таких св≥тогл¤дних систем: 1) брахман≥зм; 2) бхагаватизм; 3) буддизм; 4) джайн≥зм. ѕри цьому сл≥д зауважити, що буддизм ≥ джайн≥зм оф≥ц≥йно не визнавали вищого авторитету ¬ед, але, все-таки, ¤к св≥дчить ≥стор≥¤, вони на них спирались, лог≥чно випливали з них. Ѕр≥хаспат≥, ¬ардхамана, √отама, Ѕудда,  анада,  ап≥ла, ѕатанджал≥, ƒжайм≥н≥ ≥ Ѕадарайана, що вважаютьс¤ засновниками цих св≥тогл¤дних систем, залишили п≥сл¤ себе —утри (св¤щенне коротке кер≥вництво до звичайного права, законодавства, ритуалу пожертвуванн¤, домашнього житт¤ ≥ громадських обов'¤зк≥в), у ¤ких викладено суть њхн≥х вчень. ≤ донин≥ —утри Ї предметом коментар≥в, доповнень ≥ оновленн¤ в≥дпов≥дно до потреб ≥сторичних умов. ’арактерною особлив≥стю стародавньо≥нд≥йського св≥тогл¤ду Ї те, що в ньому простежуЇтьс¤ орган≥чний процес переходу в≥д м≥фолог≥чно-рел≥г≥йного св≥тогл¤ду до ф≥лософ≥њ. јнал≥з перших, власне вже ф≥лософських, систем даршан (дар-шан Ч найб≥льш поширений терм≥н старо≥нд≥йськоњ ф≥лософу, адекватний старофецькому терм≥ну "ф≥лософ≥¤"), можна, наприклад, подати через так≥ школи, ¤к йога, санкх'¤, м≥манса, веданта, вайшешика, н'¤¤, чарвака-лока¤та. ѕри цьому сл≥д зауважити, що ц≥ школи характеризуютьс¤ неоднор≥дн≥стю, а њх основою Ї ставленн¤ до ¬ед. “≥ даршани, ¤к≥ визнають авторитет ¬ед (санкх'¤, н'¤¤, вайшешика, йога, м≥манса, веданта), називаютьс¤ аст≥ка. ј т≥, ¤к≥ не приймають авторитету ¬ед, називаютьс¤ наст≥ка (наприклад, чарвака-лока¤та). 32 ‘≥лософськ≥ ≥дењ школи йога виход¤ть ≥з своЇр≥дного з'¤суванн¤ питанн¤ про сутн≥сть в≥дношенн¤ душ≥ ≥ т≥ла, духовного ≥ т≥лесного. —утн≥сть цього в≥дношенн¤ (за йогою) у безперервному самовдоско-наленн≥ душ≥ ≥ т≥ла шл¤хом самозаглибленн¤ людини у св≥й внутр≥шн≥й св≥т, що реал≥зуЇтьс¤ через безпосереднЇ баченн¤ ≥ переживанн¤. —в≥тогл¤д у санкх'њ базуЇтьс¤ на у¤в≥, що в св≥т≥ ≥снують два самост≥йних начала: пракр≥т≥ (субстрактна першопричина) ≥ пуруша ("я", дух, св≥дом≥сть). ” ф≥лософському план≥ пракр≥т≥ можна розум≥ти ¤к першопричину св≥ту об'Їкт≥в. ѕуруша у санкх'њ пасивна, але над≥лена св≥дом≥стю, що становить њњ сутн≥сть. —анкх'¤ вважаЇ, що ¬сесв≥т виник завд¤ки впливу пуруш≥ на пракр≥т≥. —анкх'¤ ¤к ф≥лософська школа маЇ свою систему категор≥й. ÷≥ категор≥њ Ї начало ≥снуванн¤ (наприклад, з≥р, слух, смак, розум, душа, дух ≥ т.д.). ≤, звичайно ж, до складу категор≥й вход¤ть пракр≥т≥ ≥ пуруша. ќсоблив≥стю старо≥нд≥йськоњ ф≥лософськоњ школи м≥манси Ї те, що вона визнаЇ реальн≥сть зовн≥шнього св≥ту ≥ заперечуЇ роль Ѕога у створенн≥ цього св≥ту. ћ≥манса, виступаючи суперником буддизму у вченн≥ про сутн≥сть св≥ту, р≥шуче заперечуЇ ≥дею нереальност≥, або ≥люзорност≥ св≥ту, миттЇвост≥ його ≥снуванн¤, пустоти або ≥деальност≥ його. ћ≥манса вважаЇ, що св≥т у ц≥лому в≥чний ≥ незм≥нний, в≥н не маЇ н≥ початку, н≥ к≥нц¤, хоча окрем≥ реч≥ в ньому здатн≥ зм≥нюватис¤, виникати ≥ гинути. ¬изнаючи багатоман≥тн≥сть св≥ту, м≥манса зводить њњ до дек≥лькох категор≥й, зокрема до такоњ, ¤к субстанц≥¤. —убстанц≥¤ (у розум≥нн≥ м≥манси) Ч це основа вс≥х ¤костей, що ≥снуЇ у дев'¤ти модиф≥кац≥¤х: земл¤, вода, пов≥тр¤, вогонь, еф≥р, душа (јтман), розум, час ≥ прост≥р. ” вир≥шенн≥ проблеми п≥знанн¤ м≥манса стоњть на позиц≥¤х сенсуал≥зму. Ќа особливу увагу заслуговуЇ вченн¤ м≥манси щодо зв'¤зку мови ≥ мисленн¤, слова ≥ його значенн¤. ћ≥манса розр≥зн¤Ї в≥чн≥, незм≥нн≥ звуков≥ субстрати, слова ≥ њх конкретн≥ фонетичн≥ вирази, здатн≥ мо-диф≥куватись ≥ зм≥нюватись п≥д впливом людини. —тародавн¤ ≥нд≥йська ф≥лософська школа веданта ¤скраво представл¤Ї об'Їктивно-≥деал≥стичну систему. ¬еданта бере св≥й початок у вченн¤х ”пан≥шад. ќсновою веданти Ї обгрунтуванн¤ ≥снуванн¤ Ѕрахмана (Ѕога), ¤кий Ї к≥нечною ≥ Їдиною основою бутт¤. Ћюдська душа (јтман) тотожна з Ѕрахманом ≥ його емп≥ричним вт≥ленн¤м. Ѕрахман характеризуЇтьс¤ ¤к Їдн≥сть бутт¤, св≥домост≥ ≥ раю. –еальний св≥т Ч це сам Ѕрахман у своЇму емп≥ричному про¤в≥. ” б≥льш п≥зньому своЇму про¤в≥ веданта визнаЇ за т≥лом ≥ душею реальн≥сть њх ≥снуванн¤. ‘≥лософська школа —тародавньоњ ≤нд≥њ вайшешика характеризу-Їтьс¤ насамперед тим, що вона найб≥льш т≥сно (на в≥дм≥ну в≥д ус≥х ≥нших старо≥нд≥йських ф≥лософських систем) пов'¤зана з природничо-науковими у¤вленн¤ми тод≥шнього сусп≥льства. Ўкола вайшешика займалась подальшою розробкою таких традиц≥йних ≥дей ф≥лософ≥њ —тародавньоњ ≤нд≥њ: 1) розум≥нн¤ св≥ту ¤к поЇднанн¤ ф≥зичних елемент≥в Ч земл≥, води, св≥тла, пов≥тр¤ ≥ т.д.; 2) у¤вленн¤, що вс≥ предмети ≥ ¤вища д≥йсност≥ (включно ≥з св≥дом≥стю ≥ мисленн¤м) Ї продуктами первинних атом≥в. ¬ченн¤ школи вайшешика про атоми грунтуЇтьс¤ на основ≥ математичноњ теор≥њ про неск≥нченно мал≥. «а вченн¤м вайшешика, все ≥снуюче об≥ймають с≥м категор≥й: субстанц≥¤, ¤к≥сть, д≥¤, загальне, особливе, притаманне, запереченн¤, або небутт¤. ќсновною категор≥Їю Ї субстанц≥¤, ¤ка ви¤вл¤Ї сутн≥сть реч≥. —вою теор≥ю п≥знанн¤ вайшешика будуЇ на баз≥ ≥дењ, що предметом п≥знанн¤ Ї об'Їктивно ≥снуючий св≥т. ¬≥н п≥знаЇтьс¤ через сприйн¤тт¤, висновок, пам'¤ть та ≥нтуњц≥ю. ќриг≥нальн≥сть ф≥лософськоњ школи н'¤¤ ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що вона Ї вершиною старо≥нд≥йськоњ лог≥ки ≥ теор≥њ п≥знанн¤. Ћог≥ка н'¤¤ виникла в процес≥ узагальненн¤ прийом≥в ≥ метод≥в публ≥чних ф≥лософських виступ≥в, ¤к≥ широко практикувались у —тародавн≥й ≤нд≥њ. ўодо теор≥њ п≥знанн¤ н'¤¤, то вона виходить ≥з принципу: знанн¤ в≥дпов≥даЇ об'Їктивн≥й д≥йсност≥, ¤ка ≥снуЇ незалежно в≥д суб'Їкта п≥знанн¤. Ќ'¤¤ вважаЇ, що ≥снуЇ чотири джерела в≥рог≥дного п≥знанн¤: 1) чуттЇве сприйн¤тт¤; 2) лог≥чний висновок; 3) пор≥вн¤нн¤; 4) словесне засв≥дченн¤ авторитет≥в. —еред ф≥лософських шк≥л —тародавньоњ ≤нд≥њ вин¤ткове м≥сце пос≥даЇ чарвака-лока¤та, ¤ка не визнаЇ авторитету ¬ед, не в≥рить у житт¤ п≥сл¤ смерт≥, заперечуЇ ≥снуванн¤ Ѕога, ориг≥нальне визначаЇ начала бутт¤ ≥ сутн≥сть процесу п≥знанн¤. ¬ир≥шуючи в≥чну ф≥лософську проблему Ч смисл людського житт¤ Ч чарвака-лока¤та вбачаЇ сенс людського ≥снуванн¤ в щаст≥. ј щаст¤ розум≥Ї ¤к насолоду, що маЇ добуватись через д≥¤льн≥сть людини, людина сама маЇ це щаст¤ створити. Ќа зак≥нченн¤ викладу старо≥нд≥йськоњ ф≥лософ≥њ, нагадаЇмо њњ основ≥ особливост≥. 1. ‘ормуванн¤ на баз≥ м≥фолог≥чно-рел≥г≥йного св≥тогл¤ду. 2. —воЇр≥дн≥сть ставленн¤ до ¬ед. 3. —погл¤дальний характер ≥ слабкий зв'¤зок з наукою. 4. «малюванн¤ духу ¤к безликого, безд≥¤льного ¤вища. 5. Ќародженн¤ лог≥ки. 6. ѕобудова соц≥альноњ ф≥лософ≥њ на принципах етики страждань ≥ щаст¤. ќднак, головною особлив≥стю, визначником Ї те, що у ф≥лософ≥њ —тародавньоњ ≤нд≥њ сформульовано ≥дею активно-д≥¤льноњ сутност≥, п≥д ¤кою розум≥Їтьс¤ Їдн≥сть душ≥ ≥ т≥ла, духовного ≥ т≥лесного, св≥домост≥ ≥ матер≥њ.

1

Ќазва: ‘≥лософ≥¤ —тародавньоњ ≤нд≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2072 прочитано)