‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософ≥¤. ѓњ предмет та функц≥њ

‘≥лософ≥¤. ѓњ предмет та функц≥њ

‘≥лософ≥¤ ¤к теоретичний св≥тогл¤д пор¤д ≥з наукою, мистецтвом, мораллю, правом Чодне з видатних надбань людськоњ цив≥л≥зац≥њ та культури. ¬она Ч не т≥льки в≥зитна картка цив≥л≥зац≥њ ≥ культури, а й њхн¤ основа та животворний фермент. јле ≥сторично так склалось, що саме ф≥лософ≥¤ була т≥Їю колискою, з ¤коњ виросли ≥ наука, ≥ мистецтво, ≥ мораль, ≥ право ≥ набули статусу самоусв≥домлюючих особливих про¤в≥в людського духу та практики життЇд≥¤льност≥ людини ≥ сусп≥льства. ‘≥лософськ≥ ≥дењ, школи, напр¤ми под≥бно до людей, ¤к≥ њх створили, не мають бутт¤ поза часом та простором. Ќа них лежить в≥дбиток певноњ епохи, крањни. ÷е акс≥ома. јле в н≥й виражена т≥льки частина ≥стини щодо походженн¤ та творц≥в ф≥лософських ≥дей, шк≥л ≥ напр¤м≥в. якби ц¤ акс≥ома виражала всю ≥стину, то ф≥лософськ≥ ≥дењ та школи народжувались ≥ гинули б у часових та просторових межах окремих епох ≥ крањн. јле цього не в≥дбуваЇтьс¤. ≤дењ, проблеми, думки збер≥гаютьс¤ стол≥тт¤ми ≥ нав≥ть тис¤чол≥тт¤ми ≥ не знають просторових та часових меж. Ѕагато у ф≥лософ≥њ належить, або належатиме, т≥льки ≥стор≥њ. —еред багатьох причин ф≥лософськоњ неперервност≥ й ун≥версальност≥ не малу роль в≥д≥грають внутр≥шн¤ лог≥ка розвитку ф≥лософських знань та нац≥ональн≥ традиц≥њ у форм≥ постановки ф≥лософських проблем, п≥дход≥в до њхнього вир≥шенн¤. ¬ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ склалис¤ ≥ у певних модиф≥кац≥¤х перманентно повторюютьс¤ так зван≥ в≥чн≥ проблеми. ўо таке людина? ўо таке природа, або ширше Ч ¬сесв≥т? який м≥ж ними зв'¤зок, залежн≥сть? „и може людина п≥знати себе, природу, сусп≥льство? як≥ форми, методи, засоби п≥знанн¤? ¬ чому в≥дм≥нн≥сть ¤вищ ≥ сутност≥ матер≥ального ≥ духовного, ≥деального св≥ту? який з цих двох св≥т≥в Ї основою дл¤ виникненн¤ й ≥снуванн¤ другого св≥ту? „и вони незалежн≥ один в≥д одного? ўо таке свобода? „и Ї п≥дстави дл¤ того, щоб людина ≥ сусп≥льство могли спод≥ватис¤ на здобутт¤ свободи? ўо таке людськ≥ ц≥нност≥ Ч ≤стина, ƒобро, ћудр≥сть, √армон≥¤? ўо таке житт¤ та смерть, ¤ке њхнЇ ц≥нн≥сне значенн¤ дл¤ окремоњ людини ≥ сусп≥льства? ћи навели далеко не повний перел≥к "в≥чних" ф≥лософських проблем. јле розвиток сусп≥льства ≥ п≥знанн¤ висуваЇ й нов≥ ф≥лософськ≥ проблеми: про сп≥вв≥дношенн¤ статичних ≥ динам≥чних законом≥рностей у науковому п≥знанн≥, можливостей "штучного ≥нтелекту" тощо. «вичайно, "в≥чн≥" ф≥лософськ≥ проблеми п≥д впливом нових знань ≥ нових духовно-культурних та соц≥альних умов вир≥шуютьс¤ по-новому. Ђ ƒосв≥д понад двох ≥з половиною тис¤ч рок≥в ≥стор≥њ ф≥лософськоњ думки, ¤к ≥ досв≥д розвитку ф≥лософ≥њ в XX стол≥тт≥, переконуЇ в тому, що в ф≥лософ≥њ визначивс¤ р¤д пост≥йних, "≥нвар≥антних" функц≥й, ¤к≥ дають ключ до розум≥нн¤ основних вим≥р≥в ф≥лософського п≥знанн¤, або ширше, Ч до ос¤гненн¤ природи, сусп≥льства й людини. —аме знанн¤ цих функц≥й ≥ вим≥р≥в даЇ змогу розкрити механ≥зм виникненн¤ ≥ розв'¤занн¤ ф≥лософських проблем. ƒо таких функц≥й ≥ вим≥р≥в належать св≥тогл¤дна, онтолог≥чна, гносеолог≥чна, методолог≥чна, ц≥нн≥сна та праксеолог≥чна функц≥њ. ѕитанн¤ про функц≥њ ф≥лософ≥њ т≥сно пов'¤зане з питанн¤м про предмет ф≥лософ≥њ. ≤сторично пон¤тт¤ предмета ф≥лософ≥њ зм≥нювалось ≥ маЇ ¤к об'Їктивн≥, так ≥ суб'Їктивн≥ причини. ƒо об'Їктивних причин сл≥д в≥днести стан, р≥вень накопичених конкретних ≥ ф≥лософських знань про навколишн≥й св≥т (природу, людину, сусп≥льство), про духовн≥, в першу чергу п≥знавальн≥ особливост≥, можливост≥ ¤к окремоњ людини, так ≥ сусп≥льства в ц≥лому. ƒо суб'Їктивних причин в≥днос¤тьс¤ своЇр≥дн≥сть насамперед форми ос¤гненн¤ предмета ф≥лософ≥њ тим чи ≥ншим ф≥лософом, ф≥лософською школою або теч≥Їю. —права в тому, що зм≥ст ≥ форма т≥Їњ чи ≥ншоњ концепц≥њ предмета ф≥лософ≥њ далеко не завжди зб≥гаютьс¤. ¬они залежать в≥д ≥сторико-ф≥лософськоњ рефлекс≥њ ви¤вленн¤ реального, об'Їктивного зм≥сту т≥Їњ чи ≥ншоњ концепц≥њ предмета ф≥лософ≥њ, певноњ ≥нтерпретац≥њ в нових ≥сторичних умовах. ≤сторично першою теоретичною концепц≥Їю предмета ф≥лософ≥њ була давньогрецька, ¤ку в систематизован≥й форм≥ сформулював јр≥стотель ¤к "першу ф≥лософ≥ю". "ѕерша ф≥лософ≥¤" в своЇму предметному визначенн≥ Ч це вченн¤ про "перш≥ роди сущого" ≥ своЇр≥дна "наука" про надчуттЇв≥ принципи бутт¤. јндрон≥к –одоський (1 ст. до н.е.) вв≥в терм≥н "метаф≥зика" (в≥д гр. meta та physika Ч "п≥сл¤ ф≥зики") дл¤ позначенн¤  ниги јр≥стотел¤ про "перш≥ роди сущого". ћетаф≥зика јр≥стотел¤ Ч одна з перших спроб самовизначенн¤ ф≥лософ≥њ у з≥ставленн≥ з першими кроками становленн¤ конкретного знанн¤. јле в ц≥лому в античн≥й ф≥лософ≥њ пров≥дною Ї тенденц≥¤ включенн¤ до предмета ф≥лософ≥њ не т≥льки специф≥чноњ ф≥лософськоњ "предметност≥", а й ус≥Їњ "предметност≥" об'Їкт≥в конкретного, в тому числ≥ об'Їкт≥в виникаючого наукового знанн¤. ” зв'¤зку з цим ф≥лософ≥¤ античност≥ в своЇму предметному визначенн≥ претендувала бути наукою вс≥х наук. Ќа в≥дм≥ну в≥д јр≥стотел¤, дл¤ предметного визначенн¤ метаф≥зики, дл¤ ¤коњ було характерне розум≥нн¤ бутт¤ ¤к д≥йсного космосу, в середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ предмет метаф≥зики розум≥Їтьс¤ ≥накше. ѕредметом метаф≥зики ¤к рац≥онального, пон¤т≥йного знанн¤, зг≥дно з ‘омою јкв≥нським, в к≥нцевому рахунку Ї Ѕог. ѕравда, пристосовуючи ≥ переосмислюючи ф≥лософськ≥ ≥дењ јр≥стотел¤ до католицько-христи¤нськоњ рел≥г≥њ, ‘ома фактично саму метаф≥зику ¤к ф≥лософ≥ю прир≥каЇ бути служанкою теолог≥њ. як п≥дкреслюЇ ¬.¬.—околов, зг≥дно з ‘омою јкв≥нським "... наука та нерозривно зв'¤зана з нею ф≥лософ≥¤ вивод¤ть своњ ≥стини, спираючись на досв≥д ≥ розум, в той час ¤к рел≥г≥йне в≥ровченн¤, ¤ке в≥др≥зн¤Ї... теолог≥чну доктрину, д≥стаЇ њх в одкровенн≥, у —в¤щенному писанн≥. јле така радикальна р≥зниц¤ метод≥в аж н≥¤к не означаЇ повноњ р≥зниц≥ предмет≥в ф≥лософ≥њ та теолог≥њ, галузей њх застосуванн¤". Х:S –адикальн≥ зм≥ни у визначенн≥ предмета ф≥лософ≥њ почались п≥д впливом становленн¤ д≥йсно наукового знанн¤ та соц≥альних процес≥в розвитку буржуазного сусп≥льства, ¤ке прийшло на зм≥ну феодальному. Ќаприк≥нц≥ XVI Ч початку XVII ст. виникаЇ експериментальне природознавство ≥ починаЇтьс¤ процес в≥дпочкуванн¤ в≥д ф≥лософ≥њ конкретних наук Ч спочатку механ≥ки земних та небесних т≥л, астроном≥њ та математики, пот≥м ф≥зики, х≥м≥њ, б≥олог≥њ тощо. ” визначенн≥ предмета ф≥лософ≥њ виникаЇ нова проблема Ч м≥сце ф≥лософ≥њ в систем≥ конкретних наук, сп≥вв≥дношенн¤ предмет≥в конкретних наук та предмета ф≥лософ≥њ. ¬ процес≥ розв'¤зуванн¤ ц≥Їњ проблеми ви¤вились дв≥ протилежн≥ тенденц≥њ: одна, позитив≥стська, Ч н≥г≥л≥стична щодо ф≥лософ≥њ ≥ њњ права взагал≥ мати св≥й предмет; друга, зг≥дно з ¤кою предмет ф≥лософ≥њ або включаЇ ¤к св≥й суттЇвий елемент натурф≥лософ≥ю Ч особливе ф≥лософське вченн¤ про природу, або ¤к метаф≥зика Ч умогл¤дна, спекул¤тивна ф≥лософ≥¤, не спираючись на узагальненн¤ конкретних наук, в рамках свого предмета задаЇ, окреслюЇ предмети конкретних наук (ƒекарт, Ћейбн≥ц). Ћише в XIX ст. вдаЇтьс¤ принципово визначити специф≥ку предмет≥в конкретних наук та ф≥лософ≥њ. ÷е було зумовлено ¤к≥сними зм≥нами в самих конкретних науках, а також у методолог≥њ ¤к ф≥лософ≥њ, так ≥ конкретних наук. ¬иникають механ≥чна теор≥¤ теплоти, ф≥зична х≥м≥¤, геох≥м≥¤ тощо, ¤к≥ заповнюють "розриви" м≥ж окремими науками. Ќаука синтетично зв'¤зуЇ в Їдину систему ¤к≥сно р≥зн≥ галуз≥ знань. ÷е був хоча й об'Їктивний, але не стих≥йний процес. Ќа його адекватне осмисленн¤ великий вплив мав д≥алектичний метод ф≥лософ≥њ, ¤кий спочатку в рамках н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ розробив √егель, а пот≥м матер≥ал≥стично обгрунтували  .ћаркс та ‘.≈нгельс. —права в тому, що в ф≥лософ≥њ ≥ в конкретних науках XVII, XVIII ст. в ц≥лому панував метаф≥зичний метод ф≥лософського мисленн¤. “ерм≥н метаф≥зика ¤к в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ, так ≥ нин≥ вживаЇтьс¤ не т≥льки дл¤ позначенн¤ теоретичноњ ф≥лософ≥њ або спекул¤тивноњ ф≥лософ≥њ (особливо на «аход≥), але ≥ ¤к позначенн¤ ф≥лософського методу, протилежного д≥алектиц≥. « точки зору метаф≥зичного методу ≥ в природ≥, ≥ в сусп≥льств≥, ≥ в духовн≥й сфер≥ об'Їкти, процеси, ¤вища ≥снують в≥докремлено, без взаЇмного орган≥чного зв'¤зку, вони не розвиваютьс¤. ’оча в них ≥ в≥дбуваютьс¤ певн≥ зм≥ни, вони не привод¤ть до виникненн¤ ¤к≥сно нового Ч "немаЇ н≥чого нового п≥д м≥с¤цем". ƒ≥алектичний метод у ф≥лософ≥њ на противагу метаф≥зиц≥ напол¤гаЇ на принципах ун≥версального зв'¤зку вс≥х ¤вищ природного, соц≥ального ≥ духовного вим≥р≥в д≥йсност≥ та принцип≥ розвитку њњ. ƒокладн≥ше проблему методу в ф≥лософ≥њ ми розгл¤немо нижче. «араз же важливо п≥дкреслити, що ф≥лософський метод д≥алектики ћаркса ≥ ≈нгельса розвивавс¤ з позиц≥й матер≥ал≥зму на в≥дм≥ну в≥д ≥деал≥стичноњ д≥алектики √егел¤. ÷е необх≥дно враховувати, оск≥льки у визначенн≥ предмета ф≥лософ≥њ суттЇвими Ї питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ матер≥њ та св≥домост≥, або, що по сут≥ те ж саме, природи та духу. ÷е питанн¤ ≈нгельс назвав "основним питанн¤м ф≥лософ≥њ". ѕох≥дним в≥д такоњ ун≥версальноњ постановки питанн¤ Ї питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ суб'Їкта та об'Їкта п≥знанн¤. ¬изнанн¤ первинност≥ матер≥њ ≥ вторинност≥ св≥домост≥ Ч це визнанн¤ матер≥ал≥змом того, що основою св≥ту Ї об'Їктивна реальн≥сть, що саме њњ розвиток Ч умова виникненн¤ ≥ розвитку св≥домост≥. ” 13 визначенн≥ ≈нгельсом предмета ф≥лософ≥њ поЇднуЇтьс¤ матер≥ал≥зм та д≥алектика. “аким предметом Ї загальн≥ закони розвитку природи, людського сусп≥льства та мисленн¤. ÷е визначенн¤ в своњй основ≥ збер≥гаЇ право бути ¤дром узагальнень особливостей сучасного стану конкретних наук та ф≥лософ≥њ, сучасного стану вир≥шенн¤ питанн¤ про предмет ф≥лософ≥њ. Ќаприк≥нц≥ XX ст. ви¤вились аж н≥¤к не суб'Їктивн≥ труднощ≥ пошуку критер≥њв оц≥нки особливостей взаЇмод≥њ ф≥лософ≥њ ≥ науки. ј в≥д насл≥дк≥в цих пошук≥в залежить характер в≥дпов≥д≥ на питанн¤, що таке ф≥лософ≥¤ сьогодн≥, що таке њњ предмет? ÷≥ критер≥њ Ї сьогодн≥ нетрив≥альн≥, самоочевидн≥ дл¤ будь-¤кого серйозного ф≥лософського вченн¤; вони -нестатичн≥, м≥нлив≥. якщо питанн¤ про статус ф≥лософ≥њ  ант намагавс¤ вир≥шити шл¤хом пошуку метаф≥зичних апр≥орних синтетичних суджень ≥, не знайшовши њх, над≥лив ф≥лософ≥ю регул¤тивною функц≥Їю в≥дносно наук, морал≥ ≥ т. д., то сьогодн≥ проблемне поле пошуку р≥шенн¤ ≥ ширше, ≥ складн≥ше, н≥ж за час≥в  анта, √егел¤, ≈нгельса. ѕри чому не т≥льки через величезний масив ¤к≥сно р≥зноман≥тних наук, в тому числ≥ м≥ждисципл≥нарних (ф≥зична х≥м≥¤, косм≥чна б≥олог≥¤ ≥ т.п.), а й у зв'¤зку з стр≥мкою динам≥кою революц≥йних зм≥н у науц≥ ≥ ф≥лософ≥њ. јдже ¤кщо ран≥ше лог≥ка в пошуках збагаченн¤ свого зм≥сту зверталась до евристичних джерел математичних наук, то сьогодн≥ вона все б≥льше спираЇтьс¤ на таке джерело, ¤к повс¤кденна мова в таких њњ про¤вах: зас≥б комун≥кац≥њ, вт≥ленн¤ модальностей (необх≥дностей, випадковостей тощо), не кажучи вже про форми вираженн¤ не наукового, а повс¤кденного знанн¤. ¬ сьогодн≥шн≥й науц≥ ≥ ф≥лософ≥њ виникла потреба уточненн¤ критер≥њв пор≥вн¤нн¤ досл≥дницьких програм, математичного апарату теор≥й тощо. ј з цим пов'¤зана актуальн≥сть питань про види ф≥лософського знанн¤, про типолог≥ю зв'¤зк≥в науки ≥ ф≥лософ≥њ, про њњ вплив на наукову д≥¤льн≥сть: чи стоњть ф≥лософ≥¤ "над" звичайним знанн¤м ≥ наукою ¤к њхн≥й теоретичний компас, чи входить "в" них ¤к суттЇвий або випадковий њхн≥й компонент, нарешт≥, чи закладена вона "п≥д" науку, а в де¤ких випадках ≥ п≥д звичайне знанн¤ ¤к важливий системоорган≥зуючий елемент науковоњ, п≥знавальноњ д≥¤льност≥ та звичайного знанн¤? ¬се це не риторичн≥ запитанн¤. ” значноњ частини в≥тчизн¤них ≥ зах≥дних ф≥лософ≥в склалас¤ впевнен≥сть у тому, що одночасно функц≥онують вс≥ ц≥ ф≥лософськ≥ рол≥. ™ статус "п≥д" ¤к система категор≥й культури, складовою частиною ¤коњ Ї ф≥лософсько-категор≥альний арсенал, створений попередн≥ми покол≥нн¤ми людей. Ќезалежно в≥д того, чи усв≥домлюють його, чи н≥, в≥н не може бути усуненим саме ¤к частина соц≥окультурноњ детерм≥нац≥њ науки. ™ статус "в" ¤к робочий, прагматичний аспект повс¤кденного або наукового п≥знавального процесу, коли у вир≥шенн≥ п≥знавальних завдань усв≥домлено чи несв≥домо, ¤вно чи не¤вно використовуютьс¤ категор≥њ ≥ методи науки ≥ ф≥лософ≥њ. ™, нарешт≥, статус "над" ¤к св≥домо прийн¤тий "азимут", система ф≥лософсько-теоретичних категор≥й ≥ ц≥нн≥сних настанов, зг≥дно з ¤кою нормативно сл≥д створювати науку або розв'¤зувати проблеми житт¤. “≥льки статус "над" Ї безумовним, адекватним вираженн¤м ¤вного ф≥лософського знанн¤. «важивши на наведен≥ вище факти й аргументи, а також на згадан≥ ран≥ше м≥ркуванн¤ про зростаючу актуальн≥сть науковоњ ≥ ф≥лософськоњ проблеми природи людини, визначаЇмо: предмет ф≥лософ≥њ Ч найб≥льш загальн≥ закони розвитку природи, людського сусп≥льства, мисленн¤, вс≥Їњ духовноњ культури. ” межах ц≥л≥сноњ структури ф≥лософ≥њ основн≥ функц≥њ ф≥лософ≥њ взаЇмопов'¤зан≥ ≥ взаЇмно детерм≥нують одна одну. –озгл¤немо спочатку взаЇмний зв'¤зок св≥тогл¤дноњ ≥ онтолог≥чноњ функц≥й ф≥лософ≥њ. ќнтолог≥¤ (в≥д грецького ontos Ч суще) Ч вченн¤ про Ѕутт¤, його сутн≥сть, форми, фундаментальн≥ принципи та категор≥њ. “ерм≥н онтолог≥¤ введений в 1613 p. ёкл≥н≥усом. јле ще в античн≥й ф≥лософ≥њ були розроблен≥ р≥зн≥ вар≥анти онтолог≥њ. ƒавньо-грецький ф≥лософ ѕармен≥д протиставив обманлив≥й, з його точки зору, видимост≥ ≥ м≥нливост≥ чуттЇво сприйманих конкретних предмет≥в ≥ процес≥в св≥ту онтолог≥чне вченн¤ про д≥йсне, незм≥нне, нерухоме Ѕутт¤. ≤нш≥ давньогрецьк≥ ф≥лософи поставили перед собою мету ви¤вити ¤к≥сно визначен≥ начала Ѕутт¤. ” ‘алеса це була вода, у јнакс≥мена Ч пов≥тр¤, у јкакс≥мандра Ч "алейрон", у ƒемокр≥та Ч атоми. ј у ѕлатона Ч сукупн≥сть "≥дей", котр≥ розум≥ютьс¤ ¤к ос¤гнен≥ розумом форми ≥ сутност≥. ќдн≥Їю ≥з суттЇвих категор≥й, за допомогою ¤коњ намагалис¤ виразити онтолог≥чне розум≥нн¤ св≥ту, була категор≥¤ субстанц≥њ (в≥д лат. substantia Ч сутн≥сть, щось таке, що лежить в основ≥). —убстанц≥ю розум≥ли ¤к загальну чи то матер≥альну, чи то ≥деальну основу ¤вищ св≥ту. ѕор¤д ≥з категор≥Їю "субстанц≥¤", частково зб≥гаючись за зм≥стом ≥з нею, в онтолог≥њ вживаютьс¤ категор≥њ "природа" ≥ "матер≥¤". ” ф≥лософ≥њ Ќового часу, ¤ка значною м≥рою порвала ≥з середньов≥чною традиц≥Їю ототожненн¤ абсолютного Ѕутт¤ з Ѕогом, субстанц≥¤ розум≥Їтьс¤ далеко не однозначно: або ¤к матер≥альна за своЇю природою (—п≥ноза), або ¤к сп≥в≥снуванн¤ незалежних одна в≥д одноњ матер≥альноњ ≥ духовноњ субстанц≥й (ƒекарт), або ¤к множинн≥сть духовних, ≥деальних, р≥зно¤к≥сних сутностей, своЇр≥дних "духовних атом≥в" Ч монад (Ћейбн≥ц). ѕриродно, що вже характер проблематики онтолог≥њ передбачав постановку ≥ розв'¤занн¤ такоњ ф≥лософськоњ проблеми, ¤к "основне питанн¤ ф≥лософ≥њ". „и Ї першоосновою св≥ту Ѕутт¤ природне, матер≥альне, ф≥зичне начало, а дух, св≥дом≥сть, псих≥чно породжен≥ ≥ њх основний зм≥ст визначаЇтьс¤ природними чинниками чи навпаки? ўодо в≥дпов≥дей на це питанн¤ у ф≥лософ≥њ виокремлюють мон≥стичн≥ (в≥д грец. privos Ч один), дуал≥стичн≥ та плюрал≥стичн≥ ф≥лософськ≥ теор≥њ. «а такого п≥дходу ф≥лософська теор≥¤ —п≥нози була виразом матер≥ал≥стичного мон≥зму, у ƒекарта Ч дуал≥зму, у Ћейбн≥ца Ч плюрал≥стичного ≥деал≥зму. ¬иразом мон≥стичного ≥деал≥зму була ф≥лософ≥¤ √егел¤. ” √егел¤, ¤к ≥ в ц≥лому в н≥мецьк≥й ≥деал≥стичн≥й класичн≥й ф≥лософ≥њ, онтолог≥¤ зб≥галас¤ з теор≥Їю п≥знанн¤. јбсолютна ≥де¤ ¤к чисте, безособист≥сне мисленн¤ в процес≥ саморозвитку породжуЇ не т≥льки природу, а й людину, сусп≥льство. ÷¤ трансформац≥¤ призводить до породженн¤ таких об'Їктивних форм мисленн¤, јбсолютного духу, ¤к ≥стор≥¤, право, мистецтво, рел≥г≥¤, ф≥лософ≥¤. “аким чином, у √егел¤ онтолог≥¤ Ч це вченн¤ про духовну, ≥деальну субстанц≥ю св≥ту, ¤ка ≥сторично вт≥люЇтьс¤ в р≥зних реальних ≥ матер≥альних формах. ”же в XX ст. н≥мецький ф≥лософ ћ.’айдеггер у вченн≥ про "фундаментальну онтолог≥ю" стверджував, що вона Ї "феноменолог≥Їю людського Ѕутт¤" ≥ досл≥джуЇ ¤вища (феномени) людського ≥снуванн¤ з метою розр≥зненн¤ справжнього Ѕутт¤ ≥ несправжнього. Ќезважаючи на р≥зноман≥тн≥сть вар≥ант≥в в≥дпов≥дей на запитанн¤ про сутн≥сть ≥ структуру Ѕутт¤, проблеми онтолог≥њ визначають специф≥ку ф≥лософського знанн¤. ≤ це за умови, що у багатьох ф≥лософ≥в, у р¤д≥ ф≥лософських шк≥л онтолог≥чна частина вчень перебуваЇ на перифер≥њ ≥нтерес≥в або зовс≥м не визнаЇтьс¤ приналежн≥стю ф≥лософського знанн¤ (наприклад, у позитив≥зм≥). « огл¤ду на це ц≥лком слушними видаютьс¤ аргументи “.≤.ќйзермана. “≥ ж ф≥лософськ≥ вченн¤, п≥дкреслюЇ в≥н, ¤к≥ не претендують на енциклопедичн≥сть або принципово заперечують можлив≥сть енциклопедичних ф≥лософських систем, висувають на перший план одну ≥з ф≥лософських проблем, п≥дпор¤дковуючи њй ≥нш≥ або нав≥ть заперечуючи њх, тобто вибираючи пор≥вн¤но вузьку ф≥лософську проблематику. јле в рамках ц≥Їњ основноњ ≥ частковоњ теми завжди робилас¤ спроба розгл¤нути, правда, п≥д певним кутом зору ≥, ¤к правило, одноб≥чно, всю ф≥лософську проблематику. “ому обмеженн¤ ф≥лософськоњ проблематики ви¤вл¤Їтьс¤ способом вир≥шенн¤ необмеженого кола ф≥лософських проблем. ÷е ц≥лком справедливо ≥ щодо тих ф≥лософських теор≥й, ¤к≥ зосереджують свою увагу головним чином на розгл¤д≥ чи то теоретико-п≥знавальноњ (ƒ.Ћокк), чи то ц≥нн≥сноњ √.–≥ккерт), чи то праксеолог≥чноњ (ƒ.ƒью≥), чи то методолог≥чноњ (‘.Ѕекон) функц≥њ ф≥лософ≥њ. ÷≥л≥сн≥сть ≥ орган≥чна Їдн≥сть фундаментальних функц≥й та вим≥р≥в ф≥лософського знанн¤ визначаЇтьс¤ не зовн≥шн≥м з≥ставленн¤м певних, нав≥ть видатних, ф≥лософських вчень ≥ шк≥л, а внутр≥шньою лог≥кою розвитку ≥ сучасного взаЇмозв'¤зку суттЇвих стор≥н ф≥лософ≥њ ¤к ¤к≥сно своЇр≥дноњ форми сусп≥льноњ св≥домост≥. 16 Ќа основ≥ наведених визначень можна окреслити зв'¤зок м≥ж св≥тогл¤дною та онтолог≥чною функц≥¤ми ф≥лософ≥њ. ’арактер св≥торозум≥нн¤, зокрема розум≥нн¤ природи ≥ сутност≥ людини, визначаЇтьс¤ р≥зноман≥тними життЇвими позиц≥¤ми, установками, спр¤мован≥стю життЇд≥¤льност≥ людини. ÷е може бути фатал≥стична установка: природа ц≥лком ≥ однозначно визначаЇ ≥ сутн≥сть, ≥ вчинки людини, людина приречена бути мар≥онеткою природних сил. ÷е може бути волюнтаристична установка: людина може бути в≥льною щодо природи, д≥¤ти за "законом" свавол≥ (своЇњ вол≥). ÷е може бути й установка ‘. Ѕекона: природу можна п≥дкорити на основ≥ ≥ в≥дпов≥дно до п≥знаних њњ закон≥в. ѕроте безогл¤дна в≥ра в самодостатн≥сть наукових знань тањть значну загрозу безпец≥ людства. «а приклад може слугувати „орнобильська катастрофа. ќдна з причин (теоретичних) технолог≥чних катастроф пол¤гаЇ в тому, що природнич≥ ≥ техн≥чн≥ науки в XX ст. перебувають п≥д г≥пнозом позитив≥стського кредо: наука сама соб≥ ф≥лософ≥¤ ≥ жодноњ "метаф≥зики" не потребуЇ. “аким терм≥ном, здеб≥льшого на «аход≥, позначають теоретичну ф≥лософ≥ю ¤к самост≥йну, рац≥ональну галузь знанн¤ ≥ вид св≥тогл¤ду. ‘≥лософ≥¤, звичайно, Ч не конкретна наука, не сума наукових знань. јле наука, пор¤д ≥з повс¤кденним знанн¤м, художн≥м, народним ≥ профес≥йним мистецтвом, ус≥ма видами правового, пол≥тичного, морального й ≥ншого досв≥ду та знань Ч це джерело ус≥Їњ ф≥лософськоњ проблематики. ” науки з ф≥лософ≥Їю сп≥льним Ї також те, що вони обидв≥ грунтуютьс¤ на теоретичному способ≥ аргументац≥њ, мистецтв≥ лог≥чного оперуванн¤ пон¤тт¤ми. –азом ≥з цим ф≥лософ≥¤ на в≥дм≥ну в≥д науки не маЇ своњх "ф≥лософських камер ¬≥льсона", "ф≥лософських л≥чильник≥в √ейгера" Ч "експериментальноњ бази", ¤ка б пр¤мо, безпосередньо зв'¤зувала њњ з природою. ѓњ емп≥ричною базою Ї не т≥льки наука, а й мораль, мистецтво тощо. „ерез них ≥ завд¤ки њм ф≥лософ≥¤ "тримаЇ руку на пульс≥ природи моральних, художн≥х пошук≥в, кол≥з≥й ≥ Ѕутт¤ взагал≥". “ому ф≥лософ≥ю не можна н≥ ототожнювати з наукою, н≥ протиставл¤ти њй. ” наш час зв'¤зок св≥тогл¤дного ≥ онтолог≥чного вим≥р≥в ф≥лософ≥њ знаходить своЇ вт≥ленн¤ в широкому використанн≥ ф≥лософських принцип≥в та ≥дей у розробц≥ ¤к конкретно-наукових (ф≥зичноњ, х≥м≥чноњ, б≥олог≥чноњ тощо), так ≥ загальнонауковоњ картин св≥ту. ќсобливо пл≥дними ви¤вились висновки ≤.ѕригожина про те, що в систем≥ природи людсько-земна природно-соц≥альна н≥ша Ї елементом, ¤кий п≥дкор¤Їтьс¤ загальним законам нер≥вноважних диссипативних систем. ƒо природи сл≥д "прислухатись" ≥ в науков≥й, ≥ в науково-технолог≥чн≥й д≥¤льност≥, щоб ц¤ д≥¤льн≥сть ще болюч≥ше не вдарила бумерангом по людству. ≤ це зовс≥м не Ї запереченн¤м, технолог≥чного застосуванн¤ науки у виробництв≥. ÷е ор≥Їнтац≥¤ на еколог≥чно чисте виробництво, на розробку безпечних дл¤ природи ≥ людини технолог≥й в атомн≥й енергетиц≥ та ≥н. —уттЇвою функц≥Їю ф≥лософ≥њ Ї п≥знавальна. “еор≥¤ п≥знанн¤, гносеолог≥¤ Ч розд≥л ф≥лософ≥њ, в ¤кому досл≥джуютьс¤ проблеми джерела, форм, можливостей, в≥рог≥дност≥ та ≥стинност≥ п≥знанн¤ ≥ критер≥њ двох останн≥х. Ќайважлив≥шими категор≥¤ми теор≥њ п≥знанн¤ Ї категор≥њ форм чуттЇвого ≥ рац≥онального, емп≥ричного ≥ теоретичного п≥знанн¤ в науц≥, ≥стина, заблудженн¤, абстракц≥¤, узагальненн¤ та ≥н. ’оча теоретико-п≥знавальна проблематика почала розробл¤тис¤ ще в античн≥й ф≥лософ≥њ, ч≥тко в≥докремлено вона була поставлена у ф≥лософ≥њ Ќового часу. ƒискус≥њ щодо того, "що Ї джерелом людських знань Ч в≥дчутт¤ чи розум?" Ч привели у XVII-XVIII ст. до в≥докремленн¤ в теор≥њ п≥знанн¤ двох протилежних п≥дход≥в Ч сенсуал≥зму (емп≥ризму) та рац≥онал≥зму. —енсуал≥сти (в≥д лат. sensusЧ в≥дчутт¤) ƒ.Ћокк, ƒж.Ѕеркл≥, ƒ.ём в≥дстоювали положенн¤ про те, що людськ≥ в≥дчутт¤, сприйн¤тт¤ Ї джерелом людських знань. ќск≥льки це положенн¤ за своњм зм≥стом близьке до положенн¤ "досв≥д Ї джерелом знань" (досв≥д неможливий без в≥дчутт≥в ≥ сприйн¤тт¤), то њхн¤ позиц≥¤ визначаЇтьс¤ також ¤к емп≥ризм. –ац≥онал≥сти (в≥д лат. rationalisЧ розумний) –.ƒекарт, √.Ћейбн≥ц, Ѕ.—п≥ноза вважали, що джерелом знань Ї розум. ѕри цьому питанн¤ про джерело знань було орган≥чно пов'¤зане ≥з суто онтолог≥чним питанн¤м про те, що саме лежить в основ≥ знань: матер≥альний чи ≥деальний св≥т (Ѕог, в≥дчутт¤, сприйн¤тт¤, досв≥д). Ќ≥ у сенсуал≥ст≥в, н≥ у рац≥онал≥ст≥в не було (≥ немаЇ) Їдиного розум≥нн¤ того, ¤кий онтолог≥чний фундамент Ѕутт¤ (матер≥¤, природа чи ≥деальний св≥т) визнаЇтьс¤ джерелом знань. ѕитанн¤ про напр¤мок розвитку знань Ч чи воно ірунтуЇтьс¤ на в≥дчутт¤х, досв≥д≥ ≥ п≥д≥ймаЇтьс¤ до рац≥онально-теоретичних узагальнень, чи, навпаки, маЇ вих≥дний фундамент у розум≥ ≥ рухаЇтьс¤ до досв≥дноњ, чуттЇвоњ сфери Ч було т≥сно пов'¤зане з досл≥дженн¤м теоретико-п≥знавальноњ специф≥ки форм чуттЇвого п≥знанн¤ (в≥дчутт¤, сприйн¤тт¤, у¤вленн¤) ≥ форм рац≥онального знанн¤ (пон¤ть, суджень, умовивод≥в). ≤сторичне значенн¤ боротьби рац≥онал≥зму ≥ сенсуал≥зму в сфер≥ гносеолог≥њ пол¤гаЇ в тому, що вона спри¤ла не т≥льки конкретно-науковому, ретельному ф≥лософському досл≥дженню особливостей чуттЇвих (досв≥дних) та рац≥ональних форм знанн¤. “ривалий час ц≥ досл≥дженн¤ в≥дбувалис¤ п≥д знаком все б≥льшого протиставленн¤ чуттЇвих та рац≥ональних форм знанн¤. јле в ≥сторичн≥й перспектив≥ ц¤ гносеолог≥чна епоха закладала фундамент дл¤ того адекватного вир≥шенн¤ проблем, за ¤ким чуттЇве (досв≥дне) та рац≥ональне Ч це не антиподи, а д≥алектичне взаЇмодоповнююч≥ структурн≥ ≥ в той же час динам≥чн≥ елементи ц≥л≥сного процесу людського п≥знанн¤. —воЇр≥дн≥сть сучасного контексту постановки й розв'¤занн¤ теоретико-п≥знавальноњ проблеми джерела людських знань визначаЇтьс¤ ¤к особливост¤ми р≥вн¤ розвитку наукових знань, так ≥ особливост¤ми сучасного арсеналу теоретико-п≥знавальних категор≥й. “еоретико-п≥знавальне осмисленн¤ ¤к≥сних зм≥н у науц≥ спри¤ло збагаченню категор≥альноњ "мереж≥" гносеолог≥њ, введенню пор¤д ≥з категор≥¤ми "чуттЇве знанн¤", "рац≥ональне знанн¤" категор≥й "емп≥ричне знанн¤", "теоретичне знанн¤". ј це пов'¤зано з вичлененн¤м проблеми сп≥вв≥дношенн¤ емп≥ричного ≥ теоретичного знанн¤ в науц≥. ќск≥льки йдетьс¤ про особливост≥ теоретико-п≥знавальних проблем науки, проблема сп≥вв≥дношенн¤ чуттЇвого ≥ рац≥онального повс¤кденного знанн¤ у "зн¤тому" вигл¤д≥ перейшла в нову проблему. ” сучасн≥й науц≥ ви¤вилась структурна складн≥сть, неоднор≥дн≥сть компонент≥в або "шар≥в" емп≥ричного ≥ теоретичного знанн¤. ≈мп≥ричне знанн¤ ¤к система взаЇмопов'¤заних спостережень, вим≥рювань ≥ експеримент≥в, що задовольн¤ють критер≥њ побудови ≥ розвитку наукового знанн¤, маЇ специф≥чн≥ ознаки пор≥вн¤но з чуттЇвим (досв≥дним), повс¤кденним знанн¤м не в останню чергу ≥ тому, що теоретичне знанн¤ обумовлюЇ особливост≥ конструюванн¤ спец≥альних прилад≥в, експериментального обладнанн¤. “еоретичне знанн¤ в науц≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д повс¤кденного рац≥онального знанн¤, оск≥льки в≥дпов≥даЇ вимогам науковоњ та ф≥лософськоњ лог≥ки та методолог≥њ науки ≥ ч≥ткост≥ та однозначност≥ використанн¤ пон¤ть ≥ мови науки взагал≥, —учасна математика, що належить до теоретичного знанн¤, ¤к п≥дкреслюють ј.ћ.‘≥нкельштейн ≥ ¬.я. рейнович, "на в≥дм≥ну в≥д математики к≥нц¤ XIX Ч початку XX ст., ¤ка в основному обмежувалас¤ досл≥дженн¤ми об'Їкт≥в, що мають пр¤мий ф≥зичний смисл, нагромадила ≥ продовжуЇ нагромаджувати велику к≥льк≥сть суто формальних, безпосередньо не мотивованих ф≥зикою моделей, ¤к≥, однак, можуть бути, ≥ досить часто бувають, математичним п≥дірунт¤м альтернативних теор≥й". « урахуванн¤м цього оптимальна стратег≥¤ здобуванн¤ нового емп≥ричного знанн¤ в сучасн≥й науц≥ "пол¤гаЇ вже не в простому нагромадженн≥ нових експериментальних даних, а в постановц≥ в основному лише таких експеримент≥в, ¤к≥ дають змогу виключати найб≥льшу к≥льк≥сть альтернативних теоретичних концепц≥й". –озвиток наукового п≥знанн¤ в≥д теоретичних конструкц≥й розуму до пошуку реальних прототип≥в цих конструкц≥й в об'Їктивному св≥т≥ Ч це про¤в дедал≥ зростаючоњ рол≥ людського розуму в процес≥ п≥знанн¤. Ќе т≥льки математика, а й лог≥ка ≥ ф≥зика нин≥ дають численн≥ приклади, коли чисто теоретично сконструйован≥ системи накладаютьс¤ ¤к по¤снювальн≥ схеми на певн≥ фрагменти, "зр≥зи" д≥йсност≥ ≥ ви¤вл¤ють свою, на перший погл¤д, дивовижну емп≥ричну фундаментальн≥сть. “акий механ≥зм руху п≥знанн¤ визначав перех≥д в≥д неевкл≥дових геометр≥й до розум≥нн¤ ф≥зичного простору в теор≥њ в≥дносност≥. ѕон¤тт¤ джерела знань про св≥т Ч в≥дчутт≥в, досв≥ду, емп≥ричного знанн¤ Ч в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д пон¤тт¤ джерела (начала) побудови знанн¤. Ћише на ранн≥х стад≥¤х наукового досл≥дженн¤, коли зд≥йснюЇтьс¤ перех≥д в≥д переважно емп≥ричного вивченн¤ об'Їкт≥в до њх теоретичного опануванн¤, конструкти теоретичних моделей створюютьс¤ через безпосередню схематизац≥ю досв≥ду. ј пот≥м вони використовуютьс¤ в функц≥њ засоб≥в побудови нових теоретичних моделей, ≥ цей зас≥б починаЇ дом≥нувати в науц≥. ј це означаЇ, що Ї глибока рац≥ональна ≥де¤ в теор≥њ п≥знанн¤ ≤. анта, коли в≥н веде мову про апр≥орн≥ (в≥д лат. a prioriЧ до досв≥ду, незалежно в≥д досв≥ду) передумови знанн¤. ÷≥лком очевидно, що дилема теор≥њ п≥знанн¤ XVIIЧXVIII ст. Ч в≥д досв≥ду, в≥дчутт≥в рухатись до побудови теор≥њ, чи, навпаки, Ч сьогодн≥ маЇ надуманий вигл¤д. ќбидва шл¤хи д≥алектичне поЇднуютьс¤ в процес≥ п≥знанн¤. ÷е, звичайно, не виправдовуЇ агностицизм ≤. анта, за ¤ким у п≥знанн≥ природи людське знанн¤ не може в≥добразити сутн≥сть речей в соб≥, тобто п≥знати њх такими, ¤кими вони ≥снують незалежно в≥д людськоњ св≥домост≥. “акою ж принциповою в теор≥њ п≥знанн¤ Ї проблема ≥стини. ¬ основ≥ њњ лежить досл≥дженн¤ взаЇмного зв'¤зку м≥ж суб'Їктом ≥ об'Їктом п≥знанн¤. як суб'Їкт п≥знанн¤ функц≥онуЇ ≥ окрема людина, ≥ група людей, ≥ сусп≥льство в ц≥лому, причому насл≥дки п≥знанн¤ цих суб'Їкт≥в взаЇмопов'¤зан≥. як об'Їкти п≥знанн¤ функц≥онують ≥ природа, ≥ сусп≥льство, ≥ сфера духовноњ д≥¤льност≥ людей. “еор≥¤ п≥знанн¤ узагальнюЇ п≥знавальн≥ процеси, ¤к≥ мають м≥сце ≥ в повс¤кденному житт≥, ≥ в сфер≥ природознавчих та соц≥ально-гуман≥тарних наук, ≥ в сфер≥ духовноњ культури. ѕроблема ≥стини Ч це проблема в≥дпов≥дност≥ зм≥сту людських знань зм≥стов≥ об'Їкта п≥знанн¤. якщо зм≥ст об'Їкта п≥знанн¤ адекватно в≥дображаЇтьс¤ суб'Їктом п≥знанн¤, то ми маЇмо ситуац≥ю п≥знанн¤ ≥стини. якщо такого в≥дображенн¤ немаЇ, то ми маЇмо ситуац≥ю омани. “акий п≥дх≥д характерний дл¤ класичноњ концепц≥њ ≥стини, основн≥ положенн¤ ¤коњ були сформульован≥ ще ѕлатоном та јр≥стотелем. ¬ажливим пон¤тт¤м ц≥Їњ концепц≥њ Ї пон¤тт¤ д≥йсност≥ або реальност≥. ” випадку, коли п≥знанн¤ спр¤мовано на зовн≥шн≥й св≥т, це пон¤тт¤ тотожне пон¤ттю об'Їктивного св≥ту. ≤ п≥знанн¤ його означаЇ п≥знанн¤ об'Їктивноњ ≥стини. ќкр≥м класичноњ концепц≥њ ≥стини, в сучасн≥й теор≥њ п≥знанн¤ Ї ще когерентна ≥ прагматична концепц≥њ.  огерентна, тобто лог≥чно несуперечлива, самопогоджена система характеризуЇтьс¤ виправданими вимогами до лог≥чност≥ будови людських знань.  оли ц≥ вимоги задовольн¤ютьс¤ ≥ одночасно приймаЇтьс¤ теза про можлив≥сть адекватного в≥дображенн¤ в знанн¤х зовн≥шнього св≥ту, об'Їктивноњ реальност≥, то визначаЇтьс¤ ≥ об'Їктивна ≥стина. јле Ї вар≥анти когерентноњ концепц≥њ, ¤к≥ виключають визнанн¤ об'Їктивноњ ≥стини. јх≥лесовою п'¤тою когерентноњ концепц≥њ Ї абсолютизац≥¤ положенн¤ про залежн≥сть чуттЇвого досв≥ду в≥д мисленн¤, його рац≥ональних форм. “ака залежн≥сть, справд≥, Ї, але вона не позбавл¤Ї людей можливост≥ п≥знанн¤ об'Їктивноњ реальност≥. явно протилежною класичн≥й концепц≥њ ≥стини Ї прагматистеська концепц≥¤, в основ≥ ¤коњ лежить положенн¤: ≥стина Ч це т≥льки те, що корисно дл¤ д≥й людей. ќдним ≥з вар≥ант≥в такоњ концепц≥њ Ї операц≥онал≥стська концепц≥¤ ф≥зика ≥ методолога науки ѕ.Ѕр≥джмена. ƒоповнивши вказане вище визначенн¤ ≥стини критер≥Їм ≥снуванн¤ (≥снуЇ те, що приводить до усп≥ху), операц≥онал≥зм, ¤к дотепно п≥дкреслив —.ћ.„уд≥нов, вимагаЇ ел≥м≥нац≥њ абстрактних систем, ¤к≥ в≥д≥грають у сучасн≥й ф≥зиц≥ важливу роль. ‘≥зична теор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ним ¤к споруда, що складаЇтьс¤ не з багатьох поверх≥в ф≥зичних абстракц≥й, а лише з пон¤ть ≥ суджень, безпосередньо пов'¤заних з досв≥дом. “акому у¤вленню про науку не в≥дпов≥даЇ не т≥льки загальна теор≥¤ в≥дносност≥, а взагал≥ будь-¤ка достатньо розвинена ф≥зична теор≥¤. ѕрагматизм, що об≥ц¤в зробити науку б≥льш "реал≥стичною", позбавити њњ в≥д химер умогл¤дних спекул¤ц≥й, ви¤вивс¤, таким чином, концепц≥Їю, ¤ка створюЇ дл¤ нењ серйозну загрозу. якщо поЇднати гносеолог≥чн≥ аргументи —.ћ.„уд≥нова з його ж д≥агнозом про негативн≥ практичн≥ насл≥дки прийн¤тт¤ гносеолог≥чних настанов прагматизму в науц≥, то стаЇ зрозум≥лим, що в гносеолог≥њ досл≥дженн¤ ведутьс¤ не т≥льки дл¤ ф≥лософського осмисленн¤ складних ≥ р≥зноман≥тних шл¤х≥в людського п≥знанн¤, а й дл¤ того, щоб зробити застереженн¤ щодо "тупикових стежок" руху людськоњ думки. ¬ систем≥ ф≥лософського знанн¤ вс≥ без вин¤тку функц≥њ ф≥лософ≥њ перетинаютьс¤, тобто жодна частина ф≥лософського знанн¤, ¤ка реал≥зуЇ кожну ≥з функц≥й ф≥лософ≥њ, не може ефективно розвиватись без ефективного розвитку ≥нших. “ак, гносеолог≥чн≥ висновки щодо можливост≥ або неможливост≥ п≥знанн¤ ≥стини обумовлюють р≥зн≥ ≥ нав≥ть протилежн≥ св≥тогл¤дн≥, онтолог≥чн≥, праксеолог≥чн≥, методолог≥чн≥ ≥ акс≥олог≥чн≥ висновки. ≤з св≥тогл¤дноњ точки зору пр¤мо протилежним чином буде розум≥тись м≥сце людини в св≥т≥, ¤кщо, наприклад, виходити ≥з гносеолог≥чних настанов н≥мецького ф≥лософа ’.‘айх≥нгера ≥ творц¤ теор≥њ в≥дносност≥ ј.≈йнштейна. «г≥дно з концепц≥Їю ф≥кц≥онал≥зму ’.‘айх≥нгера, наше у¤вленн¤ про св≥т "¤к колосальне переплетенн¤ ф≥кц≥й" протистоњть д≥йсност≥, ¤ка недоступна п≥знанню. ÷≥лком зрозум≥ло, що в≥н не може запропонувати будь-¤кого критер≥ю дл¤ розр≥зненн¤ ≥стини ≥ заблудженн¤. ј.≈йнштейн писав: природа людини така, що вона завжди намагаЇтьс¤ скласти дл¤ себе простий ≥ неперевантажений зайвими подробиц¤ми образ навколишнього св≥ту. ѕри цьому вона намагаЇтьс¤ побудувати картину, ¤ка б певною м≥рою давала реальне в≥дображенн¤ того, що людський розум бачить у природ≥. “а й про ¤ку онтолог≥чну картину св≥ту можна серйозно ставити питанн¤ у випадку з гносеолог≥чними настановами ’.‘айх≥нгера? ѕро онтолог≥ю ф≥кц≥й? ј.≈йнштейн близько 30 останн≥х рок≥в свого житт¤ присв¤тив розробц≥ теор≥њ пол¤, в ¤к≥й фактично, намагавс¤ вт≥лити новий онтолог≥чний вар≥ант ф≥зичноњ картини св≥ту. –озмежуванн¤ гносеолог≥чних позиц≥й у розв'¤занн≥ проблеми ≥стини безпосередньо пов'¤зане з праксеолог≥чною функц≥Їю ф≥лософ≥њ. ѕрактика не т≥льки ¤к об'Їктивн≥ процеси взаЇмод≥њ людей ≥ природи, взаЇмод≥њ людей, њх угрупувань, а й ¤к практика п≥знавальноњ ≥, зокрема, науковоњ д≥¤льност≥ потребуЇ ф≥лософських узагальнень. ѕраксеолог≥чний вим≥р ф≥лософського знанн¤ пов'¤заний не т≥льки з анал≥зом ≥ узагальненн¤ми своЇр≥дност≥ взаЇмних зм≥н людей ≥ природи, окремих людей ≥ сусп≥льства в ц≥лому в практиц≥ њх взаЇмод≥њ, а й у практиц≥ наукових спостережень, вим≥р≥в, експеримент≥в.  р≥м того, Ї великий прошарок практики ≥ окремих людей, ≥ людства в сферах д≥¤льност≥, ¤к≥ виход¤ть в основному за меж≥ п≥знавально-рац≥ональноњ сфери. ¬ тих сферах, де не т≥льки в≥дносно незначну питому вагу мають рац≥ональн≥ ≥ науков≥ способи постановки ≥ вир≥шенн¤ питань, панують вогненн≥ спалахи емоц≥й, в≥дчайдушн≥ про¤ви незламноњ вол≥ (не т≥льки ¤к у ѕромете¤, а й ¤к у —≥з≥фа), де з глибин п≥дсв≥домост≥ виникають казков≥, дивовижн≥ музичн≥ (¤к у ћ.ѕаган≥н≥), поетичн≥ (¤к у “.Ўевченка), драматичн≥ (¤к у ”.Ўексп≥ра) образи. ѕрактика значною м≥рою нерац≥ональних форм ос¤гненн¤ св≥ту в мистецтв≥, в морал≥, в рел≥г≥њ ≥ т.д. стала основою вид≥ленн¤ в ф≥лософському знанн≥ таких розд≥л≥в, ¤к естетика, етика, ф≥лософ≥¤, рел≥г≥¤. —воЇр≥дне м≥сце пос≥даЇ в д≥¤льност≥ людей конкретно-≥сторичне житт¤ людства в таких його сп≥льнотах, ¤к раса, плем'¤, народ, етнос, нац≥¤. ќсмисленн¤ ц≥Їњ сфери в проблематиц≥ ф≥лософ≥њ ¤к теоретичного св≥тогл¤ду спричинила виникненн¤ такоњ галуз≥ ф≥лософських знань, ¤к ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ. ј практика пол≥тичного ≥ нормативно-правового житт¤ привела до виникненн¤ ф≥лософ≥њ пол≥тики ≥ ф≥лософ≥њ права. ќсмисленн¤ ж досв≥ду розвитку ф≥лософ≥њ привело до виникненн¤ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ. —кладаЇтьс¤, здавалос¤ б, парадоксальна ситуац≥¤. « одного боку, ф≥лософ≥¤ Ї теоретична, рац≥ональна форма св≥тогл¤ду. ј з ≥ншого Ч далеко не вс≥ сфери практичноњ життЇд≥¤льност≥ людей, ¤к≥ узагальнюЇ ф≥лософ≥¤, належать до теоретичноњ або рац≥ональноњ сфери. јле парадоксу тут немаЇ. ќск≥льки Ѕутт¤ взагал≥ ≥ Ѕутт¤ людей "р≥знобарвн≥", "мозањчн≥", то теоретичн≥сть ф≥лософ≥њ пол¤гаЇ не в тому, щоб ¤к у тигл≥ "переплавити" в одну с≥ру теоретикопод≥бну масу ¤к≥сне багатство св≥ту, а в тому, щоб засобами рац≥онального дискурсув≥дтворити ¤к Їдн≥сть, сп≥льн≥ риси, зв'¤зок р≥зноман≥тних форм св≥ту, так ≥ неповторну "тональн≥сть звучанн¤" кожноњ струни (об'Їкта, под≥њ, процесу) ¬сесв≥ту. ‘актично прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ ≥деал ѕ≥фагора Ч виразити ¬сесв≥т ¤к "гармон≥ю сфер" Ч не покидав найб≥льш далекогл¤дних ф≥лософ≥в. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ ѕлатона, ≥ јр≥стотел¤, ≥ Ћейбн≥ца, ≥  анта, ≥ √егел¤. —уттЇвою функц≥Їю ф≥лософського знанн¤ Ї методолог≥чна. ƒл¤ розум≥нн¤ ц≥Їњ функц≥њ необх≥дно ч≥тко у¤снити ¤к сп≥льн≥ риси, так ≥ в≥дм≥нност≥ таких пон¤ть, ¤к метод та методолог≥¤. ћетод (в≥д гр. methodos Ч шл¤х досл≥дженн¤, п≥знанн¤) Ч спос≥б орган≥зац≥њ практичного ≥ теоретичного освоЇнн¤ д≥йсност≥, ¤кий обумовлено законом≥рност¤ми в≥дпов≥дного об'Їкта, сукупн≥сть правил, прийом≥в п≥знанн¤ ≥ перетворенн¤ д≥йсност≥. ћетодолог≥¤ (в≥д гр. methodos Ч шл¤х досл≥дженн¤, п≥знанн¤ та гр. logos Ч вченн¤, тобто вченн¤ про метод: 1) вченн¤ про методи п≥знанн¤ та перетворенн¤ д≥йсност≥; 2) сукупн≥сть прийом≥в досл≥дженн¤, ¤к≥ застосовуютьс¤ в певн≥й галуз≥ знань. —тановленн¤ методолог≥њ ¤к зр≥лого ≥ всеб≥чного вченн¤ про принципи, методи ≥ прийоми п≥знанн¤ в≥дбулось у ф≥лософ≥њ Ќового часу в XVII-XVIII ст. в зв'¤зку з бурхливим розвитком науки. ¬≥дтод≥ розробка науковоњ методолог≥њ стаЇ центром теоретичноњ думки. ‘.Ѕекон обірунтовуЇ метод ≥ндукц≥њ, –.ƒекарт, Ѕ.—п≥ноза та √.¬.Ћейбн≥ц Ч метод дедукц≥њ. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що сучасна класиф≥кац≥¤ метод≥в ≥ прийом≥в п≥знанн¤ враховуЇ ¤к своЇр≥дн≥сть, так ≥ зв'¤зок р≥зних метод≥в: конкретних наук, загальнонаукових, емп≥ричного п≥знанн¤, загальноф≥лософських. як загальноф≥лософськ≥ методи д≥алектик та метаф≥зик були започаткован≥ ще в античност≥, ≥нш≥ методи запропонован≥ п≥зн≥ше. ƒ≥алектика Ч це ф≥лософський метод, за ¤ким ¬сесв≥т ≥ р≥зн≥ його сфери розвиваютьс¤ шл¤хом ¤к≥сних зм≥н, боротьби протилежних сил, стор≥н на основ≥ ун≥версального зв'¤зку вс≥х ¤вищ, об'Їкт≥в, процес≥в, а метаф≥зика Ч це метод, протилежний д≥алектиц≥. ўодо загальнонаукових метод≥в, то до них належать анал≥з та синтез, ≥ндукц≥¤ та дедукц≥¤, моделюванн¤ та ≥н., а також прийоми досл≥дженн¤: г≥потеза, ≥деал≥зац≥¤, формал≥зац≥¤ тощо. ¬ ф≥зиц≥ ще ≤.Ќьютоном було запропоновано метод принцип≥в. «вичайно, загальноф≥лософська методолог≥¤ пов'¤зана не т≥льки з ф≥лософським осмисленн¤м специф≥ки ≥ зв'¤зку вказаних вище метод≥в, а й з обгрунтуванн¤м на ц≥й основ≥ р≥зних тип≥в ф≥лософськоњ методолог≥њ. ≤сторико-ф≥лософськ≥ традиц≥њ р≥зних крањн щодо визначенн¤ методолог≥чних засад науки значно в≥др≥зн¤ютьс¤. ¬ јнгл≥њ все XX ст. дом≥нував ≥ дом≥нуЇ анал≥тичний метод. ¬≥н нац≥лений на анал≥з мови ≥ пон¤т≥йноњ структури наукового ≥ повс¤кденного знанн¤. ” перш≥й половин≥ XX ст. в Ќ≥меччин≥, а згодом у ‘ранц≥њ та —Ўј значн≥ позиц≥њ завоював феноменолог≥чний метод. Ќа в≥дм≥ну в≥д методу феноменолог≥њ, ор≥Їнтованого на анал≥з проблем людськоњ св≥домост≥ ≥ Ѕутт¤ людини, метод ф≥лософського структуруал≥зму ор≥ЇнтуЇтьс¤ на ви¤вленн¤ структур та њх елемент≥в у р≥зних сферах культури: ≥стор≥њ, мов≥, соц≥альних установах та ≥де¤х, у¤вленн¤х тощо. якщо феноменолог≥чний метод широко використовувавс¤ в ф≥лософ≥њ екзистенц≥ал≥зму, то метод ф≥лософського структурал≥зму найб≥льшого поширенн¤ набув у ф≥лософськ≥й школ≥ французького ф≥лософського структурал≥зму ( .Ћев≥-—тросс, ћ.‘уко, –.Ѕарт). Ќа в≥дм≥ну в≥д перел≥чених вище ф≥лософських метод≥в, характерною рисою ¤ких Ї обмежен≥сть т≥льки певними конкретними сферами њх застосуванн¤, метод д≥алектики виник ≥ особливо нин≥ функц≥онуЇ ¤к найб≥льш ун≥версальний метод вир≥шенн¤ ф≥лософських проблем. ћетод д≥алектики з його вих≥дними настановами анал≥зу вс≥х природних, соц≥альних ≥ духовних процес≥в ≥з позиц≥њ визнанн¤ ун≥версального зв'¤зку вс≥х ¤вищ, предмет≥в, процес≥в њх розвитку ¤к про¤ву Їдност≥ протилежних сил ≥ тенденц≥й, переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ та ≥ншими про¤вив себе ¤к найефективн≥ший у розв'¤занн≥ ф≥лософських проблем. ≤, нарешт≥, одн≥Їю з функц≥й ф≥лософ≥њ Ї акс≥олог≥чна функц≥¤. јкс≥олог≥¤ Ч вченн¤ про ц≥нност≥, ф≥лософська теор≥¤ загальнозначущих принцип≥в, ¤к≥ визначають виб≥р людьми напр¤му њхньоњ д≥¤льност≥, характер њхн≥х вчинк≥в. ÷≥нност≥ ¤к ф≥лософська категор≥¤ в≥дображають певн≥ аспекти, сторони ¤вищ д≥йсност≥, пов'¤зан≥ з соц≥альною ≥ культурною д≥¤льн≥стю людини ≥ сусп≥льства. –озр≥зн¤ютьс¤ предметн≥ ≥ суб'Їктн≥ ц≥нност≥. ќб'Їктами ц≥нн≥сного в≥дношенн¤ Ї ≥ природа, ≥ окрема людина, ≥ сусп≥льство, ≥ духовна сфера людини та сусп≥льства. ќц≥нка одного й того ж ¤вища, наприклад руйнуванн¤ будинку, житла чи то внасл≥док землетрусу, чи то п≥д час в≥йни, може зб≥гатис¤, а може в≥др≥зн¤тис¤ у тих людей, у тих сусп≥льств, у ¤ких не дом≥нують загальнолюдськ≥ ц≥нност≥ поваги до р≥вних прав ус≥х людей, народ≥в, нац≥й на житт¤, свободу сов≥ст≥, чест≥ та г≥дност≥ людей ≥ нац≥й. јле завжди оц≥нка буде або позитивна, або негативна. ¬ ¤ких би категор≥¤х ц¤ оц≥нка не проводилас¤, Ч "≥стина ≥ заблудженн¤", "добро ≥ зло", "краса ≥ огидн≥сть" тощо Ч завжди њњ основою Ї суб'Їктн≥ ц≥нност≥. —уб'Їктн≥ ц≥нност≥ ¤к критер≥њ вибору оц≥нки реал≥зуютьс¤ в формах настанов, ц≥лей, проект≥в, ≥мператив≥в, заборон. —укупн≥сть ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й людини Ч своЇр≥дний ма¤к св≥домост≥, котрий в раз≥ прийн¤тт¤ загальнолюдських ц≥нностей осв≥тлюЇ шл¤х до гуман≥стичних ≥деал≥в, ¤к≥ не просто виробило, а вистраждало людство в процес≥ розв'¤занн¤ проблем ≥ суперечностей минулих ≥ сучасних цив≥л≥зац≥й та культур. —ьогодн≥ перед людством нагально постала проблема його виживанн¤, вибору шл¤х≥в у майбутнЇ. ≤ ц≥нн≥сть ф≥лософ≥њ в цих пошуках пол¤гаЇ не в тому, що вона 24 маЇ готов≥ в≥дпов≥д≥ на гостр≥ проблеми сучасност≥, а в тому, що, узагальнюючи практичний, ≥нтелектуальний ≥, ширше, духовний досв≥д людства, ¤к справжн¤ мудр≥сть покол≥нь, з одного боку, застер≥гаЇ ("не переступ≥ть меж≥ загальнолюдських ц≥нностей, бо це шл¤х у н≥куди"), а з ≥ншого Ч пропонуЇ ("т≥льки спираючись на накопичений в≥ками позитивний св≥тогл¤дний, п≥знавальний, методолог≥чний та ≥нший арсенал можна його збагатити, щоб вир≥шити нов≥ проблеми"). ≤ так буде завжди, доки ≥снуЇ людство. –озгл¤нут≥ ран≥ше питанн¤ специф≥чност≥ проблем та предмета ф≥лософ≥њ дають змогу з'¤сувати проблему критер≥њв класиф≥кац≥њ ф≥лософських вчень на напр¤мки, теч≥њ, школи.  ритер≥њ ц≥ зм≥стовн≥, часов≥ та просторов≥. « точки зору оц≥нки ф≥лософських погл¤д≥в за зм≥стовним критер≥Їм ф≥лософськ≥ напр¤мки характеризуютьс¤ постановою ≥ р≥шенн¤м проблем, ¤к≥ за своњм зм≥стом найб≥льше впливають на детерм≥нац≥ю ключових висновк≥в ф≥лософськоњ думки. ƒо основних ф≥лософських напр¤мк≥в належать матер≥ал≥зм та ≥деал≥зм ≥ меншою м≥рою ф≥лософський дуал≥зм. ’оча лише в ф≥лософ≥њ Ќового часу розр≥зненн¤ матер≥ал≥зму та ≥деал≥зму набуло ч≥ткого усв≥домленн¤, але прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ саме матер≥ал≥зм та ≥деал≥зм ви¤вили найб≥льший вплив на зм≥ст ф≥лософськоњ думки. «а своЇю зм≥стовною питомою вагою окрем≥ ф≥лософськ≥ школи пос≥дають, так би мовити, "останнЇ" м≥сце за впливом на розвиток ф≥лософськоњ думки. ‘≥лософська школа Ч це ф≥лософськ≥ погл¤ди конкретного ≥сторичного ф≥лософа, ¤к≥ п≥дтримуютьс¤, розвиваютьс¤ певним колом ф≥лософ≥в-посл≥довник≥в. ѕрикладом ф≥лософськоњ школи Ї давньогрецька школа к≥н≥к≥в (в≥д гр. kinykoi Ч к≥н≥ки), ¤ку заснував јнтисфен, учень √орг≥¤ ≥ —ократа. ”чнем ≥ посл≥довником його був ƒ≥оген ≥з —инопа.  ≥н≥ки вбачали щаст¤ в автоном≥њ особи в≥д навколишнього соц≥ального св≥ту. ¬они закликали "вчитис¤ у природи", "жити ¤к тварини", в≥дкидали рел≥г≥ю, мораль, право. «а своњм впливом на розвиток ф≥лософськоњ думки пром≥жне м≥сце м≥ж ф≥лософським напр¤мком та ф≥лософською школою пос≥даЇ ф≥лософська теч≥¤, ¤ка формуЇтьс¤ на основ≥ сп≥льних програмних ≥дей певноњ, меншоњ чи б≥льшоњ, к≥лькост≥ ф≥лософських шк≥л. “ак, впливова в зах≥дн≥й ф≥лософ≥њ теч≥¤ позитив≥зму об'ЇднуЇ ≥ школу першого ≥сторичного позитив≥зму XIX ст. ќ. онта, ƒ.—т.ћ≥лл¤, √.—пенсера, ≥ школу другого позитив≥зму (к≥нець XIX Ч початок XX ст.) Ч емп≥р≥о-критицизму ≈. ћаха, –.јвенар≥уса ≥ школу неопозитив≥зму "¬≥денського гуртка" ћ.Ўл≥ка, –. арнапа, ќ.Ќепрата та ≥н. у 20Ч30-х роках XX ст., ≥ школу американського, насамперед лог≥чного емп≥ризму" в 40-50-60-х роках XX ст. ўо об'ЇднуЇ школи позитив≥стськоњ ф≥лософськоњ теч≥њ? —п≥льн≥сть таких програмних ф≥лософських настанов ¤к запереченн¤ "метаф≥зики" (синон≥ма теоретичноњ ф≥лософ≥њ), ≥, перш за все, запереченн¤ п≥знавального зм≥сту ф≥лософських висловлювань: сц≥Їнтизм (в≥д лат. scientia Ч знанн¤, наука) Ч намаганн¤ довести, що саме конкретн≥ науки завд¤ки анал≥зу њх зм≥сту можуть дати в≥дпов≥д≥ на т≥ запитанн¤, на ¤к≥ безсила в≥дпов≥сти теоретична ф≥лософ≥¤. Ќав≥ть ≥з наведених вище приклад≥в з точки зору часових та просторових (географ≥чних) характеристик напр¤мк≥в, видно, що теч≥њ, школи в≥др≥зн¤ютьс¤ ступенем своЇњ ун≥версальност≥. ‘≥лософськ≥ напр¤мки матер≥ал≥зму й ≥деал≥зму найб≥льш ун≥версальн≥. ћатер≥ал≥стичн≥ вченн¤ в античн≥й ф≥лософ≥њ Ч це й ћ≥летська школа в √рец≥њ VI ст. до н.е. (‘алес, јнакс≥мен, јнакс≥мандр), ≥ атом≥стична теор≥¤ ƒемокр≥та в V-VI ст. до н.е., це й матер≥ал≥стична д≥алектика √еракл≥та в VI Ч на початку V ст. до н.е. ¬ давньому –им≥ в перш≥й половин≥ ≤ ст. до н.е. ми знову зустр≥чаЇмос¤ з атом≥стичним матер≥ал≥змом у поем≥ Ћукрец≥¤ "ѕро природу речей". Ќав≥ть у середньов≥чн≥й зах≥дно-Ївропейськ≥й ф≥лософ≥њ, коли панували рел≥г≥¤ та ≥деал≥зм, матер≥ал≥зм у прихован≥й форм≥ ¤к тенденц≥¤ про¤вл¤вс¤ в пантењзм≥ ¤к антипод≥ креац≥он≥зму, в ном≥нал≥зм≥ ¤к протилежност≥ реал≥змов≥. ” ф≥лософ≥њ Ќового часу матер≥ал≥зм був основою погл¤д≥в ‘. Ѕе-кона, “.√оббса, ƒ.Ћокка в јнгл≥њ. ” ‘ранц≥њ XVIII ст. Ч матер≥ал≥стами були ƒ.ƒ≥дро, ѕ.√ольбах та ≥нш≥. ¬ Ќ≥меччин≥ XIX ст. Ч це Ћ.‘ейербах,  .ћаркс, ‘.≈нгельс та ≥нш≥. ¬ XX ст. Ч це не т≥льки р≥зн≥ форми марксистського матер≥ал≥зму майже у вс≥х крањнах та континентах, а й ≥нш≥ форми матер≥ал≥зму. ѕриклади такоњ ж часовоњ та просторовоњ ун≥версальност≥ ≥деал≥зму теж переконлив≥. ¬ давн≥й √рец≥њ ѕ≥фагор та ѕармен≥д у VI ст. до н.е., —ократ у V ст. до н.е. до н.е. ¬ зах≥дно-Ївропейськ≥й середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ Ќового часу Ч це ћ.ћальбрант, Ѕ.ѕаскаль в XVII ст. у ‘ранц≥њ, ƒ.Ѕеркл≥ у XVIII ст. в јнгл≥њ. ¬ н≥мецьк≥й класичн≥й ф≥лософ≥њ Ч це ≤.√.‘≥хте, ‘.¬.….Ўелл≥нг, √.¬.‘.√егель у перш≥й половин≥ XIX ст. ” XX ст. персонал≥зм ≈.’ок≥нга, ≈.Ў.Ѕройн≥мена в —Ўј, ≈.ћуньЇ, ∆.Ћакруа у ‘ранц≥њ, феноменолог≥чний ≥деал≥зм ≈.√уссерл¤ у Ќ≥меччин≥ тощо. ≤нша справа Ч часов≥ та просторово-географ≥чн≥ ознаки ф≥лософських шк≥л ≥ напр¤мк≥в.  лючовою ф≥гурою марбурзькоњ школи неокант≥анства в Ќ≥меччин≥ був √. огне (1842-1918). ќднодумц¤ми його були ѕ.Ќаторп (1854-1924) та ≈. асс≥рер (1874-1945). ѕров≥дником баденськоњ школи неокант≥анства був ¬.¬≥ндельбанд (1848-1915), а систематизатором його погл¤д≥в був √.–≥ккерт (1863-1936). ќбидв≥ школи мали наприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. численних посл≥довник≥в в ≥нших крањнах, в тому числ≥ в царськ≥й –ос≥њ. —п≥льн≥ програмн≥ ≥дењ згаданих вище шк≥л зводились до заклику "назад до  анта", ф≥лософ≥ю ¤кого намагалис¤ "очистити" в≥д "речей в соб≥". ÷¤ сп≥льн≥сть Ч основа утворенн¤ ф≥лософськоњ теч≥њ неокант≥анства. ѕод≥бн≥ за своЇю структурою процеси групуванн¤ ф≥лософських шк≥л мали м≥сце при формуванн≥ ф≥лософських теч≥й неогегель¤нства, позитив≥зму вс≥х теч≥й. ѕри цьому необх≥дно мати на уваз≥, що за назвою "часов≥ та просторов≥ критер≥њ" розр≥зненн¤ напр¤мк≥в, теч≥й, шк≥л сто¤ть не абстрактн≥ "час" та "прост≥р", а специф≥чн≥ культурно-≥сторичн≥, соц≥альн≥, науков≥ та ≥нш≥ детерм≥нанти зм≥сту ф≥лософськоњ думки в ту чи ≥ншу ≥сторичну епоху, в тих чи ≥нших крањнах або в р¤д≥ крањн. ƒл¤ нашого XX ст. найтипов≥шими Ї так≥ ф≥лософськ≥ теч≥њ: сц≥Їнтистсько-позитив≥стська, антрополог≥чна, рел≥г≥йно-ф≥лософська, л≥нгв≥стична, структурал≥стська, герменевтична, постмодерн≥стська. ¬они впливають одна на одну. —каж≥мо, в сц≥Їнтистсько-позитив≥стськ≥й теч≥њ, кр≥м дом≥нуючоњ рол≥ позитив≥стських шк≥л, своЇ законне м≥сце пос≥дають школа "≥нтегрального рац≥онал≥зму" французького ф≥лософа √.Ѕашл¤ра (1884-1962), школа "критичного рац≥онал≥зму"  .ѕоппера тощо. ¬ л≥нгв≥стичн≥й теч≥њ, вир≥шальну роль у виникненн≥ ¤коњ в≥д≥грав австро-англ≥йський ф≥лософ Ћ.¬≥тгенштейн (1889-1951), програмн≥ установки зм≥нювались в≥д сц≥Їнтистських до антисц≥Їнтистських. ‘≥гурально кажучи, в≥н у XX ст. одн≥Їю ногою сто¤в у сц≥Їнтистсько-позитив≥стськ≥й теч≥њ, а другою Ч в л≥нгв≥стичн≥й. ƒещо схожу ситуац≥ю маЇмо ≥ з ћ.’айдеггером (1889-1976). ÷ей н≥мецький ф≥лософ належав до школи екзистенц≥ал≥зму, що т¤ж≥Ї до антрополог≥чноњ теч≥њ, одночасно розвивав ≥дењ герменевтики, ¤ка скла-лась ¤к ф≥лософська теч≥¤ завд¤ки досл≥дницьким зусилл¤м н≥мецького ф≥лософа √.√.√адамера. як бачимо, ≥дейн≥ витоки герменевтики формувались тис¤чол≥тт¤. ќсь чому серед сучасних зах≥дних та в≥тчизн¤них ф≥лософ≥в немаЇ одностайност≥ щодо того, ¤к≥ теч≥њ дл¤ XX ст. головн≥, ¤к≥ ф≥лософськ≥ школи в них найб≥льш вагом≥.

1

Ќазва: ‘≥лософ≥¤. ѓњ предмет та функц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (5179 прочитано)