‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософськ≥ ≥дењ “.√.Ўевченка

‘≥лософськ≥ ≥дењ “.√.Ўевченка

ѕ≥сл¤ √.—ковороди вперше з новою силою зазвучала ф≥лософ≥¤ украњнського духу у творчост≥ ¬еликого ”крањнц¤, √ен≥¤ ≥ ѕророка “.√.Ўевченка (1814-1861). ÷¤ ф≥лософ≥¤ глибоко ≥ндив≥дуальна, особиста ≥, разом з тим, грунтувалась на нац≥ональн≥й ≥дењ украњнського народу, його ментальност≥. ” ц≥й ф≥лософ≥њ Ч в≥дображенн¤ щироњ ≥ беззахисноњ у своњй в≥дкритост≥ душ≥ мислител¤, розвитку в≥дтвореного розуму, ≥нтелекту, що простежуЇ житт¤ людське у всеоб'Їмност≥: ≥ в конкретн≥й дол≥ сестри-кр≥пачки, ≥ в ≥сторичн≥й дол≥ ц≥лих народ≥в. ‘≥лософ≥¤ тому й Ї мудр≥стю, що вона здатна творити св≥тогл¤дне диво: особистий, внутр≥шньо-мистецький св≥т “араса Ўевченка, переплавлений в литво ф≥лософських узагальнень, постав у таких образах, в ¤ких сам народ уп≥знавав свою душу, прочитав свою ≥стор≥ю, зазирнув у своЇ майбутнЇ. ‘≥лософ≥¤ “.Ўевченка виростаЇ насамперед з конкретно-узагальненого ставленн¤ до любов≥, над≥њ ≥ в≥ри. —аме з любов≥ до ”крањни виникаЇ шевченк≥вська ф≥лософ≥¤ пробудженн¤ людськоњ г≥дност≥, смутку-жалю зн≥веченого житт¤, сили протесту ≥ бунтарства. ”люблений герой Ўевченкових поез≥й ≥ картин Ч лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що виступаЇ оборонцем р≥дного краю, нос≥Їм народноњ правди ≥ чест≥. √н≥в мислител¤ спр¤мований передовс≥м проти р≥зних утискувач≥в, прийшлих ≥ доморощених. ‘≥лосфський подвиг “.Ўевченка, вс¤ вибухова сила його творчост≥ пол¤гаЇ в тому, що в≥н зум≥в серед мертвоњ тиш≥, ¤ка пок≥рливо мовчала задухою страху, ненавист≥, п≥дозри, загальноњ зац≥пен≥лост≥, пос≥¤ти над≥ю. ∆итт¤ ц≥Їњ над≥њ починаЇтьс¤ з осп≥вуванн¤ свободи. Ўевченко показуЇ, що нездоланн≥сть людського духу ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в тому, що безстрашних сп≥вц≥в свободи народжують найпохмур≥ш≥ часи, бунт≥вний голос покривджених соц≥альних низ≥в. ¬≥нець Ўевченковоњ творчост≥ Ч це сп≥в свобод≥, уславленн¤ свободи, ц≥Їњ першоњ й неодм≥нноњ передумови людського поступу, добробуту й щаст¤. ƒо найволелюбн≥ших книг ус≥х час≥в належить " обзар", в≥н наскр≥зь прос¤кнутий прагненн¤м свободи, передчутт¤м њњ неминучост≥. Ўевченк≥вська творч≥сть пронизана в≥рою в незнищенн≥сть людини, в≥рою в те, що людина н≥коли не змиритьс¤ з безправством, рабство н≥коли не визнаЇ за норму ≥снуванн¤. ‘≥лософський характер творчост≥ “.Ўевченка в≥дображаЇ њњ народн≥сть, коли кожне ¤вище житт¤ розгл¤даЇтьс¤ мовби очима народу, з позиц≥й народу, кожна под≥¤ минувшини чи сьогоденн¤ вим≥рюЇтьс¤ м≥рою народноњ морал≥, чистотою й цнотлив≥стю душ≥ трудовоњ людини. «авд¤ки народност≥ ви¤вл¤Ї себе ориг≥нальн≥сть шевченк≥вського баченн¤ св≥ту, ≥нтенсивн≥сть його св≥тосприйманн¤. ƒл¤ ф≥лософ≥њ “.Ўевченка характерне нове, мистецько-поетичне розум≥нн¤ сп≥вв≥дношенн¤ стих≥йного ≥ законом≥рного. “ак, поез≥¤ “.Ўевченка багато в чому зобов'¤зана фольклорн≥й стих≥њ, в ¤к≥й синтезувались в Їдине ц≥ле безпосередн≥ враженн¤ житт¤ ≥ символ≥ка народноњ п≥сн≥, буйна у¤ва народноњ м≥фолог≥њ ≥ надбанн¤ св≥товоњ культури, скарби знань, що в≥дкрились художников≥-профес≥оналов≥. Ўевченкова ф≥лософ≥¤ багата емоц≥йною наснагою образ≥в, широтою ≥ д≥¤льн≥стю асоц≥ативного мисленн¤. ¬ н≥й кр≥зь людський б≥ль, кр≥зь ≥ндив≥дуальне раз у раз проступаЇ вселюдське: б≥бл≥йна далеч ≥стор≥њ тут мудро перегукуЇтьс¤ ≥з сьогоденн¤м, досв≥д минувшини Ч з сучасним житт¤м ≥ прагненн¤м народ≥в св≥ту. ” цьому розум≥нн≥ ф≥лософ≥¤ “.Ўевченка невичерпна. Ќов≥, прийдешн≥ покол≥нн¤ знаходитимуть у н≥й синтез народного ≥ вселюдського досв≥ду, ¤к ми знаходимо його в книгах древн≥х, що в≥к њхн≥й вим≥рюЇтьс¤ тис¤чол≥тт¤ми.

‘≥лософ≥¤ ”крањни другоњ половини XIX - поч. ’’ ст.

«начний вплив на розвиток ф≥лософ≥њ в ”крањн≥ мала творч≥сть украњнського вченого з≥ св≥товим њм ¤м, визнаного фах≥вц¤ в галуз≥ загального мовознавства, фонетики, граматики, семантики, етимолог≥њ, д≥алектолог≥њ, теор≥њ словесност≥, фольклору, етнограф≥њ ќ.ѕ.ѕотебн≥ (1835-1891). ќ. ѕотебн¤ першим ≥з украњнських ф≥лософ≥в дав глибокий ≥ всеб≥чний анал≥з проблеми взаЇмозв'¤зку мови ≥ мисленн¤. ¬≥н показав, що мисленн¤ формуЇтьс¤ за допомогою мови, на њњ основ≥, розкрив зв'¤зок мови не т≥льки з мисленн¤м, а й з псих≥кою в ц≥лому. ’арактерною особлив≥стю досл≥дницькоњ практики ѕотебн≥ Ї ≥сторичний п≥дх≥д до досл≥дженн¤ питань сп≥вв≥дношенн¤ мови ≥ мисленн¤. “ворчо опрацювавши де¤к≥ ≥дењ н≥мецьких вчених ¬.√умбольта ≥ √.Ўтейнтал¤, ѕотебн¤ став засновником "психолог≥чного напр¤мку" у в≥тчизн¤ному мовознавств≥. ” слов≥ в≥н вбачав ≥ндив≥дуальний творчий акт ≥ вважав кожне вживанн¤ слова ≥ кожну його видозм≥ну особливим ¤вищем. ѕотебн¤ розгл¤дав мову ¤к д≥¤льн≥сть, ¤к живий, безперервний процес творчост≥ народу. ѕотебн¤ був не т≥льки мовознавцем, а й творцем "л≥нгв≥стичноњ поетики", ¤ка мала величезне ф≥лософське значенн¤. “ут в≥н наближавс¤ до трактуванн¤ творчост≥ ¤к мисленн¤ художн≥ми образами. ќ.ѕотебн¤ завжди п≥дкреслював високу культуру стародавн≥х слов'¤н, виступав проти теор≥њ запозиченн¤, стверджуючи, що джерелом народноњ творчост≥ Ї самобутн¤ культура народу. ќдним ≥з визначних украњнських ф≥лософ≥в минулого стол≥тт¤ був ѕ.ƒ. ёркевич (1827-1874). ѕ.ёркевич ¤к ф≥лософ за в≥чно зм≥нними ¤вищами природи, ¤к≥ сприймаютьс¤ нашими органами чутт¤, намагавс¤ (в дус≥ платон≥зму) знайти незм≥нну ≥дею об'Їкта; в ц≥й ≥дењ мисленн¤ ≥ бутт¤ тотожн≥. ≤стина в≥дкриваЇтьс¤ не т≥льки мисленн¤м, а й "серцем", оск≥льки пошук ≥стини пов'¤заний з рел≥г≥йними ≥ моральними прагненн¤ми людини. ” цьому процес≥ сходженн¤ до ≥стини знанн¤ пов'¤зане з в≥рою, ¤ка Ї б≥льш могутн≥м фактором, н≥ж просто емп≥ричний зм≥ст мисленн¤. Ѕез любов≥, говорив ёркевич, не можна п≥знати Ѕога; найвища сходинка в процес≥ сходженн¤ до абсолютного, тобто до Ѕога, Ї вже м≥стичним спогл¤данн¤м. “е. що може ≥снувати, стаЇ д≥йсним через посередництво того, що маЇ бути, а саме через ц≥ль платон≥вськоњ ≥дењ добра. «начний вклад у розвиток ф≥лософ≥њ ”крањни зробили видатн≥ вчен≥-природознавц≥ другоњ половини XIXЧ початку XX ст. ќсновними центрами розвитку прогресивних св≥тогл¤дних ≥дей у природознавств≥ були так≥ визнан≥ науков≥ установи, ¤к  ињвський, ’арк≥вський ≥ Ќоворос≥йський (ќдеський) ун≥верситети/–¤д всесв≥тньо в≥домих вчених, таких ¤к ћ. ѕ.јвенар≥ус, ћ.—.¬ащенко-«ахарченко, ƒ.ќ.√раве, 181 √.√.ƒе-ћетц, ¬.ѕ.™рмаков, …. ….  осоногое, “.‘.ќсиповський, ћ.¬.ќсп≥роградський, —. ћ. –еформатський, ќ. ћ. —Їверцов та ≥н., сконцентрували св≥тогл¤дно-ф≥лософську увагу на обгрунтуванн≥ положень про об'Їктивне, незалежне в≥д св≥домост≥ людей ≥снуванн¤ св≥ту. ¬они обгрунтували прогресивн≥ погл¤ди на рух, прост≥р ≥ час ¤к форми ≥снуванн¤ матер≥њ. ѕеребуваючи на передовому крањ св≥товоњ науки, видатн≥ вчен≥-природознавц≥ пропагували ≥дею Їдност≥ св≥ту, ¤ка передбачала тлумаченн¤ людини ¤к нев≥дд≥льноњ в≥д ус≥Їњ природи ≥стоти ≥ одночасно Ч ¤к окремого в≥д ус≥Їњ природи ≥ндив≥да. ќдним ≥з центральних у прац¤х природознавц≥в Ї положенн¤ про те, що св≥т не Ї продуктом людськоњ св≥домост≥, а, навпаки, Ч людина Ї продукт цього св≥ту. «в≥дси ≥ в≥ра в безмежну творчу силу людини, розум≥нн¤ необх≥дност≥ вивченн¤ закон≥в природи ¤к одн≥Їњ ≥з основних умов пол≥пшенн¤ житт¤ людини, людства в ц≥лому. —аме житт¤ людини на «емл≥ постаЇ перед ними ¤к найвища ц≥нн≥сть. ќднак, ц≥нн≥сне усв≥домленн¤ природи людини, його творчоњ д≥¤льност≥ перебуваЇ у певн≥й залежност≥ ≥ в≥д соц≥альних фактор≥в. ќсобливо важливим у цьому план≥ Ї обгрунтуванн¤ окремими природодосл≥дниками гуман≥стичноњ природи людини ≥ необх≥дност≥ њњ творчоњ емансипац≥њ. ¬еличезноњ ц≥нност≥ вклад у розвиток украњнськоњ ф≥лософ≥њ другоњ половини XIXЧ початку XX ст. зробили ћ.ѕ.ƒрагоманов (1841Ч1895), ≤.я.‘ранко (1856Ч1916) та Ћес¤ ”крањнка (1871Ч1913). /ЌайсуттЇв≥шою рисою ф≥лософ≥њ ћ.ѕ.ƒрагоманова Ї те, що в≥н розгл¤дав ≥сторичний процес у вс≥й його р≥зноман≥тност≥ ¤к результат д≥њ багатьох фактор≥в ≥ р≥зних комб≥нац≥й сусп≥льних сил; визнавав велику роль ф≥лософ≥њ в ≥сторичному процес≥, п≥дкреслюючи, що без ф≥лософ≥њ, без глибоких теоретичних узагальнень неможливе не т≥льки з'¤суванн¤ основних закон≥в ≥сторичного розвитку, а й розумна орган≥зац≥¤ вс≥х сусп≥льних ≥ державних пор¤дк≥в. /ѕри розгл¤д≥ соц≥альних питань ћ.ƒрагоманов користувавс¤ не суб'Їктивним методом, а пор≥вн¤льно-≥сторичним, ¤кий вимагав конкретно-≥сторичного розгл¤ду вс≥х сусп≥льних ¤вищ у њхньому взаЇмозв'¤зку з ≥ншими ¤вищами та в ≥сторичному розвитку. ÷ей метод передбачав також врахуванн¤ не т≥льки фактору часу, а й ус≥х тих сусп≥льних умов, за ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ розвиток того або ≥ншого ¤вища. ћ.ƒрагоманов досить ц≥каво визначав сусп≥льно-пол≥тичний ≥деал, що грунтувавс¤ на ф≥лософському плюрал≥зм≥, а також суперечност≥ м≥ж ≥деЇю самоуправл≥нн¤, автоном≥њ, федерац≥њ та ≥деЇю анти-державност≥, анти центризму. ƒрагоманов вважав, що вт≥ленн¤ в житт¤ першоњ ≥дењ спри¤тиме вир≥шенню багатьох сусп≥льних проблем, зокрема проблеми нац≥ональних та м≥жнац≥ональних в≥дносин у майбутньому сусп≥льств≥. 182 ≤.я.‘ранко перший в украњнськ≥й ≥ один з перших у Ївропейськ≥й л≥тератур≥ всеб≥чно й по-справжньому розробл¤Ї тему прац≥, трудовоњ морал≥, ¤ка розвиваЇтьс¤ п≥зн≥ше в одну з пров≥дних ф≥лософських тем. ¬же в першому своЇму ф≥лософському трактат≥ "ѕоез≥¤ ≥ њњ становисько в наших временах" ‘ранко говорить, що духовне ледарство, то злочин проти гуманност≥/—тавл¤чи в центр своЇњ ф≥лософ≥њ людину, ≤.‘ранко формулюЇ головний закон люд¤ност≥, суть ¤кого в тому, що неробство Ч зло, а прац¤ Ч добро. ѕрац¤ у розум≥нн≥ ‘ранка Ч Їдине, що здатне творити ≥ вдосконалювати людську душу, всел¤ти в нењ почутт¤ г≥дност≥ й правди. ќдначе, за ‘ранком, в таку духовну силу може обертатис¤ лише така прац¤, в ¤к≥й живе громад¤нська св≥дом≥сть, ¤ка не т≥льки виправдовуЇ, а й визначаЇ мету й сенс людського покликанн¤ на земл≥. јле жити лише дл¤ прац≥ неможливо, вважаЇ ≤.‘ранка  р≥м прац≥ ≥снуЇ внутр≥шнЇ благо людини, њњ творче натхненн¤, њњ п≥сн¤, здатна, бодай на певний час, в≥дривати душу в≥д земного, колючого, брудного ≥ переносити њњ до над≥њ та в≥ри у завтрашн≥й день. ” ‘ранков≥й творчост≥ пост≥йно виступають дв≥ взаЇмозалежн≥ сили, ¤к≥ волод≥ють ≥стотою людини ≥ природою сусп≥льства. ÷е п≥сн¤ ≥ прац¤, дух ≥ матер≥¤, книжка ≥ хл≥б. ќдна з основних ф≥лософських ≥дей ≤.‘ранка Ч думка про те, що найб≥льшою ц≥нн≥стю на земл≥ Ї не просто людина, а "правдивий живий чолов≥к, бо така людина Ч нос≥й духу, а той дух Ї "в≥чний революц≥онер". ќтже, духовний св≥т людини Ч њњ найдорожче надбанн¤. ‘≥лософ≥¤ ≤.‘ранка зам≥шана на почутт¤х ≥ розум≥нн≥ благородност≥ матер≥њ людського духу. "ƒух, що т≥ло рве до бою", дух любов≥ й справедливост≥, знанн¤ й громад¤нськоњ самопожертви, в≥ри в щасливу майбутн≥сть Ч це дух ≥стинно франк≥вський, камен¤рський, молодий ≥ переможний. ¬ одному з найкращих ф≥лософських в≥рш≥в ("¬есн¤нки"), звертаючись до матер≥ природи, поет звинувачуЇ њњ в тому, що вона найдосконал≥ше своЇ твор≥нн¤ Ч людську душу Ч кидаЇ "свин¤м п≥д ноги". ‘ранко говорить, що, на жаль, людина ц≥лком природно п≥дламуЇ соб≥ "крила духовност≥", втрачаЇ пот¤г до ≥деалу, стаЇ жертвою громадського песим≥зму й збайдуж≥нн¤. ‘ранк≥вська ф≥лософ≥¤ породжуЇ досить важливу ≥ актуальну ≥дею: людина носить в≥чн≥сть у своњй у¤в≥, в ≥люз≥¤х ≥ думках, у муках свого сумл≥нн¤, а тому в сфер≥ духу пануЇ, власне, та найдорожча р≥знор≥дн≥сть, ¤ка робить людей несхожими, ц≥кавими ≥ цим даЇ люд¤м основу дл¤ њхньоњ Їдност≥, дл¤ братерства ≥ любов≥. ‘≥лософ≥¤ ‘ранка Ч це також запов≥дь любов≥ до Ѕатьк≥вщини й до людства., ¬ ц≥лому ж, його ф≥лософ≥¤ Ч це ¤скраве вт≥ленн¤ ф≥лософ≥њ украњнського духу початку XX ст. витоки, ¤коњ йдуть в≥д √.—ковороди ≥ “.Ўевченка. 183 /ќриг≥нальн≥сть ф≥лософ≥њ Ћес≥ ”крањнки пол¤гаЇ насамперед в осп≥вуванн≥ л≥ризму украњнськоњ душ≥ ≥ драми њњ реал≥зац≥њ. √рунтуючись на Ѕ≥бл≥њ, ф≥лософських ≥де¤х √.—ковороди ≥ “.Ўевченка. Ћес¤ ”крањнка будуЇ ф≥лософ≥ю пошуку синтезу в≥чних проблем ≥ сучасних запит≥в. ѕисьменниц¤ закликала украњнську громадськ≥сть збудитись в≥д ≥нертност≥, малюючи в разючих образах жахлив≥ картини поразки, що Ї насл≥дком байдужост≥ до голосу правди. –озгл¤нут≥ надбанн¤ ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥ дають змогу зробити р¤д узагальнень ≥ висновк≥в. «окрема, виход¤чи з ≥дењ, що ≥снуванн¤ будь-¤коњ нац≥ональноњ ф≥лософ≥њ реал≥зуЇтьс¤ ¤к про¤в ф≥лософ≥њ духу, можемо стверджувати: украњнська ф≥лософ≥¤ Ї особливим, ориг≥нальним ¤вищем. ÷¤ особлив≥сть визначаЇтьс¤ дом≥нантою етико-морального њњ спр¤муванн¤. ”крањнський народ витворюЇ ф≥лософ≥ю, у центр≥ ¤коњ Ї людина з њњ внутр≥шн≥м св≥том, ¤кий перебуваЇ в орган≥чн≥й Їдност≥ з умовами њњ самореал≥зац≥њ. ÷е не просто людина, а передус≥м людина «емл≥, ¤ка критер≥Їм ≥стини маЇ свою власну д≥¤льн≥сть, розгл¤даЇ своЇ бутт¤ через Їдн≥сть чуттЇвого ≥ рац≥онального. ”крањнська ф≥лософ≥¤ Ч це ориг≥нальна система, в основ≥ ¤коњ постаЇ ф≥лософський дух украњнського народу ¤к орган≥чна Їдн≥сть в≥ри, над≥њ ≥ любов≥ у в≥чному прагненн≥ до вт≥ленн¤ њх у свобод≥, ¤ка й скеровуЇ людське житт¤. јнал≥з розвитку ф≥лософ≥њ ”крањни XX ст. Ч одне з основних завдань дл¤ майбутн≥х ≥сторик≥в ф≥лософ≥њ. …ого вир≥шенн¤ вимагаЇ мудроњ виваженост≥ певного часу, ќднак уже сьогодн≥ можна ≥з впевнен≥стю сказати, що ф≥лософ≥¤ в ”крањн≥ жила ≥ буде жити. ¬итоки ц≥Їњ животворчост≥ у мудрост≥ украњнського народу.

1

Ќазва: ‘≥лософськ≥ ≥дењ “.√.Ўевченка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1896 прочитано)