‘≥лософ≥¤ > ‘орми творчого синтезу

‘орми творчого синтезу

“ворчий синтез маЇ багатоаспектну природу. « часу, коли у в≥тчизн¤н≥й науц≥ з'¤вилис¤ перш≥ теоретичн≥ прац≥ з творчост≥ (к≥нець XIX ст.), зусилл¤ науковц≥в в основному зосереджуютьс¤ на досл≥дженн≥ р≥зних стор≥н художньоњ, п≥зн≥ше Ч техн≥чноњ ≥ науковоњ, а починаючи з XX ст. увагу привертають особливост≥ синтезу науково-техн≥чноњ творчост≥. „им же по¤снюЇтьс¤ багатогранн≥сть вид≥в творчост≥? ¬ основ≥ форм творчост≥ лежить певний синтез вид≥в д≥¤льност≥. —тержневий, визначальний вид д≥¤льност≥ Ї основою в≥днесенн¤ творчост≥ до певноњ форми (повс¤кденно-побутова творч≥сть Ч опредметненн¤ в продуктах прац≥; наукова Ч мисленна д≥¤льн≥сть; техн≥чна Ч Їдн≥сть мисленноњ ≥ предметноњ; художн¤ Ч чуттЇва д≥¤льн≥сть ≥ т.д.). форми творчого синтезу можна визначати за методами, предметами (зм≥стом), результатами, етапами (структурою), суб'Їктами творчост≥. “обто гетерогенн≥сть творчост≥ визначаЇтьс¤ р≥зними основами:

результатами, масштабами творчост≥;

видами д≥¤льност≥ (виробнича, науково-техн≥чна, дозв≥льно-побутова, художн¤, культурно-≥деолог≥чна та ≥н.);

суб'Їктом творчост≥ (≥ндив≥дуальна, колективна, етн≥чна, профес≥йна ≥ т.д.), сусп≥льством ¤к суб'Їктом творчост≥; людством ¤к суб'Їктом творчост≥ та людською цив≥л≥зац≥Їю ¤к суб'Їктом творчост≥;

св≥тогл¤дно-соц≥альними ≥ методолог≥чними засадами.

¬≥дпов≥дно до результат≥в ≥ масштаб≥в творчост≥ можна вид≥лити велику ≥ малу творч≥сть.  ожний результат творчоњ д≥¤льност≥ пом≥чений певною ознакою "божоњ ≥скри", зар¤джений смисловою енерг≥Їю того чи ≥ншого потенц≥алу, Ї неперес≥чною чи звичайною духовно-матер≥альною ц≥нн≥стю. ¬елика творч≥сть (творч≥сть другого р≥вн¤) репрезентуЇ "в≥дкритт¤" та "винах≥дництво" ¤к неперех≥дн≥, значим≥ ц≥нност≥. ћала творч≥сть (творч≥сть першого р≥вн¤) Ч це продукт рем≥сничоњ прац≥, спр¤мованоњ, по-перше, на формуванн¤ нових предмет≥в, ¤к≥ не ≥снують в об'Їктивн≥й реальност≥; по-друге, на подальший розвиток ≥ вдосконаленн¤ матер≥альних ≥ духовних витвор≥в, ¤к≥ вже створен≥ людиною; по-третЇ, на виробленн¤ метод≥в, форм, засоб≥в суб'Їктивноњ перебудови на¤вного.

” наш час спостер≥гаЇтьс¤ прагненн¤ зр≥вн¤ти в правах творч≥сть р≥зних р≥вн≥в. ÷ей аспект проблеми особливо стосуЇтьс¤ художньоњ творчост≥, мистецтва (творч≥сть в галуз≥ л≥тератури, к≥но).

¬≥дм≥нн≥сть м≥ж р≥вн¤ми творчост≥ пол¤гаЇ не лише в результатах њњ, а й у суб'Їктах творчост≥. ƒл¤ суб'Їкт≥в так званоњ великоњ творчост≥ характерними ознаками Ї: п≥двищений р≥вень активност≥ духовного житт¤, значноњ сили енерг≥¤ вол≥, надзвичайна вимоглив≥сть до себе. ÷е законом≥рно. јдже дл¤ реал≥зац≥њ творчих норм (план≥в, ≥дей, задум≥в, проблем) необх≥дна незламна сила вол≥. ∆итт¤, д≥¤льн≥сть великих людей засв≥дчуЇ, що саме ц¤ риса в них була дом≥нуючою. ¬еликий творчий синтез Ї дар природи, помножений на працю, волю та поЇднаний з благотворними соц≥ально-культурними умовами. ћала творч≥сть Ї прац¤, вол¤, соц≥окультурн≥ умови. ¬.ќствальд вид≥л¤Ї так≥ характерн≥ особливост≥ досл≥дника. Ќасамперед Ч це ориг≥нальн≥сть, тобто зд≥бн≥сть не лише сприймати й освоювати те, що дано, а й створювати що-небудь самост≥йно. “очна робота, самокритика, добросов≥сн≥сть, знанн¤, навички Ч вс≥ ц≥ однаково необх≥дн≥ атрибути досл≥дника можуть бути набут≥ в≥дпов≥дними вправами ≥ дисципл≥ною. ќриг≥нальн≥сть же, ¤кщо ≥ може бути розвинена, а також знищена, б≥льше вс≥х ≥нших особливостей досл≥дника маЇ переважно характер вродженого або першопочаткового обдаруванн¤.

ƒруга характерна риса, що об'ЇднуЇ ген≥альних творц≥в Ч надзвичайно ≥нтенсивне прагненн¤ до творчост≥, ¤ке Ї б≥льш розвиненою формою потреби в д≥¤льност≥, що притаманна кожн≥й людин≥. ≤нтенсивн≥сть цього прагненн¤ у ген≥¤ значно перевищуЇ ≥нтенсивн≥сть потреб д≥¤льност≥ у середньоњ людини. ¬елика творч≥сть розвиваЇтьс¤ в Їдност≥ з малою творч≥стю, ¤ка Ї дл¤ першоњ своЇр≥дним ≥нтелектуально-культурним компонентом.

¬≥дпов≥дно до вих≥дних метод≥в, способ≥в, ¤к≥ покладен≥ в основу творчост≥, можна вид≥лити так≥ форми творчост≥. ѕерший тип Ч це рац≥онал≥стична творч≥сть, що грунтуЇтьс¤ на розсудково-рац≥ональному мисленн≥. √оловною ознакою цього типу Ї св≥доме ц≥лепокла-данн¤, осмислен≥сть, ц≥леспр¤мован≥сть творчоњ д≥¤льност≥. ¬она маЇ два в≥дгалуженн¤: 1) практико-емп≥рична творч≥сть; 2) науково-теоретична творч≥сть.

ƒругий тип Ч творч≥сть на позапороговому р≥вн≥, ≥нтуњтивна, нефеменолог≥чна, позасв≥дома. ÷ей тип творчост≥ Ї лог≥чним насл≥дком значноњ п≥дготовчоњ роботи, напруженого обдумуванн¤ проблеми, ≥дењ, творчого задуму, проблемноњ ситуац≥њ. ƒаний тип творчост≥ характеризуЇтьс¤ ≥нтегративн≥стю, ц≥л≥сн≥стю, зак≥нчен≥стю результат≥в творчост≥, великим евристичним синтезом, ¤кий надаЇ продуктам творчост≥ природного характеру.

“рет≥й тип творчост≥ Ч духовно-космолог≥чна. як правило, ц¤ форма творчост≥ здеб≥льшого характерна дл¤ культурноњ традиц≥њ —ходу (ѕ.–ер≥х, ≥нд≥йська та китайська ф≥лософ≥¤).

„етверта форма (вид) Ч рац≥онально-≥нтуњтив≥стська творч≥сть. ¬она Ї результатом поЇднанн¤ першоњ ≥ другоњ форм творчост≥.

≤, нарешт≥, догматична творч≥сть. ƒогматична творч≥сть найб≥льш поширена в сфер≥ сусп≥льного житт¤ ≥ сусп≥льствознавства. ¬ чому особливост≥ догматичноњ творчост≥? ÷е досить поширений феномен, складний, зумовлений ц≥лою низкою об'Їктивних ≥ суб'Їктивних чинник≥в. ” ньому може поЇднуватис¤ талант ≥ рутина, вчорашн≥й день, компл≥ментарн≥сть, запоб≥глив≥сть. ќб'Їктивною основою даного виду творчост≥ Ї спотворен≥ або в≥дживаюч≥ форми сусп≥льного житт¤, соц≥альноњ практики та св≥тогл¤дн≥ парадигми, що в≥дображають њх. ƒогматична творч≥сть може бути вимушеною формою приховуванн¤ своњх сусп≥льних ≥ св≥тогл¤дних переконань або сл≥пою формою в≥ри в соц≥альн≥ догми ≥ стереотипи, внутр≥шн¤ переконан≥сть у њхн≥й необх≥дност≥, справедливост≥. ƒогматична творч≥сть першого виду Ї своЇр≥дною "трагед≥Їю творчост≥". ¬она накладаЇ св≥й мертвотний в≥дбиток на дух, вчинки, д≥њ та справи багатьох талант≥в ≥ пера, ≥ пензл¤, ≥ думки. „асто творенн¤ зумовлювалос¤ конкретними обставинами соц≥ального житт¤.

«а суб'Їктом окреслюютьс¤ так≥ форми творчост≥: а) ≥ндив≥дуальна; б) колективна; в) Їдн≥сть ≥ндив≥дуальноњ ≥ колективноњ.  олективна творч≥сть маЇ м≥сце в науц≥ в р≥зних видах мистецтва (театр, к≥но, арх≥тектура, скульптура). —п≥льна ≥де¤, Їдиний творчий задум, в≥дпов≥дна норма (план, проект ≥ т.п.) стають об'Їднуючими, синтезуючими факторами р≥зно¤к≥сних ≥нтелектуальних потенц≥й, почуттЇво-емоц≥йного зар¤ду, вольових зусиль. ќднак процес колективноњ творчост≥ не н≥велюЇ творчоњ особистост≥, суб'Їкт-творець збер≥гаЇ своЇ "¤", ≥ндив≥дуальн≥сть. ¬загал≥, творч≥сть завжди наповнена глибоким ≥ндив≥дуальним смислом.

—интез за сферами творчоњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ у таких напр¤мах: а) синтез у межах одного виду д≥¤льност≥ (л≥тературна, театральна ≥ т. ≥н.); б) синтез у рамках д≥¤льност≥ певноњ галуз≥ (в сфер≥ науки, художньоњ творчост≥ ≥ т. ≥н.); в) синтез, ¤кий об'ЇднуЇ р¤д або нав≥ть багато сфер (наукова, техн≥чна, соц≥альна тощо).

«а предметом (об'Їктом) визначилис¤ так≥ форми творчост≥: предметно-практична, наукова, техн≥чна, науково-техн≥чна, художн¤, соц≥альна, ф≥лософська, рел≥г≥йна та ≥н.

ѕредметно-практична д≥¤льн≥сть безпосередньо пов'¤зана з життЇд≥¤льн≥стю людини, забезпеченн¤м виробництва засоб≥в виробництва та засоб≥в споживанн¤. « самого початку виникненн¤ до сьогодн≥шнього дн¤ щодо вс≥х ≥нших вид≥в д≥¤льност≥ (духовноњ, естетичноњ, моральноњ, рел≥г≥йноњ та ≥н.) вона Ї основопокладаючою. ѕредметно-практична д≥¤льн≥сть Ї важливим засобом соц≥ального п≥знанн¤ та перетворенн¤ д≥йсност≥.

ƒуховно-практичне освоЇнн¤ св≥ту зд≥йснюЇтьс¤ в таких конкретних формах: рел≥г≥¤, мистецтво, м≥фолог≥¤, мораль, етична ≥ мовна св≥дом≥сть та ≥н. —еред найб≥льш загальних ознак, що властив≥ будь-¤кому виду творчост≥ в межах духовно-практичного освоЇнн¤ св≥ту, Ї, по-перше, ви¤вленн¤ орган≥чного "сплаву" духовноњ ≥ практичноњ д≥¤льност≥. “ворчий синтез маЇ подв≥йну природу Ч Ї синтезом духовних вид≥в д≥¤льност≥ та реал≥зац≥Їю духовного в предметно-практичн≥й сфер≥. ѕо-друге, суб'Їкт творчост≥ в духовно-практичн≥й сфер≥ пост≥йно зазнаЇ впливу об'Їкта. ќб'Їкт щодо суб'Їкта Ї активним началом, породжуЇ в≥дпов≥дн≥ п≥дходи, напр¤мки, ц≥л≥ ≥ завданн¤ творчого синтезу.

” контекст≥ духовно-практичного освоЇнн¤ д≥йсност≥ значне м≥сце займаЇ техн≥чна творч≥сть. “ехн≥чна творч≥сть Ч це практична д≥¤льн≥сть, ор≥Їнтована в к≥нцевому рахунку на задоволенн¤ людських потреб з допомогою зм≥ни матер≥ального середовища. ¬ машинн≥й техн≥ц≥ людина творчо синтезуЇ не лише дос¤гненн¤ ремеслового виробництва, а й науки. ќтже, особлив≥стю творчост≥ на етап≥ створенн¤ машинноњ техн≥ки та њњ функц≥онуванн¤ Ї те, що в н≥й в евристичн≥ процеси активно включаютьс¤ дос¤гненн¤ науки.

—интез техн≥чноњ творчост≥ багатогранний. ѓњ основними формами Ї: винах≥дництво, рац≥онал≥заторство (вдосконаленн¤), пристосуванн¤. ¬ умовах Ќ“ѕ техн≥чна ≥ наукова творч≥сть синтезуютьс¤ в Їдине ц≥ле Ч науково-техн≥чну творч≥сть. ѕродуктивна наукова творч≥сть може зд≥йснюватис¤ лише з урахуванн¤м техн≥чного "пол¤", в ¤кому вона в≥дбуваЇтьс¤. ¬ свою чергу, техн≥чна творч≥сть без систематичноњ взаЇмод≥њ з зовн≥шн≥ми науковими ≥де¤ми ≥ теор≥¤ми не може усп≥шно задовольн¤ти потреб практики.

ƒуховно-практичне освоЇнн¤ св≥ту орган≥чно включаЇ в себе ху-дохню творч≥сть, тобто художнЇ освоЇнн¤ людини, сусп≥льства, природи. ¬оно реал≥зуЇтьс¤ через так≥ види творчост≥, ¤к мистецтво (музика, театр, к≥но, живопис, граф≥ка, арх≥тектура та ≥н.), л≥тературу (проза, поез≥¤). ’удожн¤ творч≥сть Ч це творенн¤ з допомогою синтетичних художн≥х образ≥в, символ≥в, в ¤ких з особливою глибиною вт≥люютьс¤ людськ≥ ≥деали, соц≥окультурн≥ ц≥нност≥, моральн≥ норми.

1	2

Ќазва: ‘орми творчого синтезу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1062 прочитано)