Ѕ≥олог≥¤ > ÷арство √риби. «агальна характеристика

÷арство √риби. «агальна характеристика

«агальну характеристика. √риби Ч група гетеротрофних орга≠н≥зм≥в, ¤к≥ не мають хлороф≥лу. √риби об'Їднують в окрему систе≠матичну групу Ч царство (пор¤д з царствами тварин ≥ рослин) ÷е однокл≥тинн≥ ≥ багатокл≥тинн≥ орган≥зми. Ќа сьогодн≥ систе≠матики нал≥чують б≥льше 100 тис. вид≥в гриб≥в.

√риби займають пром≥жне положенн¤ м≥ж тваринами ≥ росли≠нами, оск≥льки характеризуютьс¤ р¤дом ознак, що робл¤ть, њх под≥бними з одного боку до тварин (в оболонц≥ Ї х≥тин, запас по≠живних речовин у вигл¤д≥ гл≥когену, в результат≥ обм≥ну речовин утворюЇтьс¤ сечовина), а з другого Ч до рослий (необмежений р≥ст, адсорбтивний тип живленн¤, тобто всмоктуванн¤). √риби-сапроф≥ти живл¤тьс¤ мертвими орган≥чними речовинами, а гриби-паразити можуть жити на рослинах, тваринах ≥ людин≥. ™ також перех≥дн≥ форми гриб≥в (трутовики тощо), ¤к≥ частину свого житт¤ ≥снують ¤к сапроф≥ти, а ≥ншу частину Ч ¤к паразити. √риби-сапроф≥ти живуть на опалому лист≥, деревин≥ ≥ перегноњ.

Ѕагато вид≥в гриб≥в живуть у симб≥оз≥ з водорост¤ми ≥ вищими рослинами. ¬заЇмовиг≥дне сп≥вжитт¤ м≥цел≥ю гриб≥в з корен¤ми вищих рослин утворюЇ м≥коризу (наприклад, п≥дберезник з бере≠зою, п≥досичник з осикою тощо). «начна частина вищих рослин (дерева, тверда пшениц¤ та ≥н.) не може нормально розвиватис¤ без м≥коризи. √риби отримують в≥д вищих рослин кисень, вид≥ленн¤ кор≥нн¤ ≥ безазотн≥ сполуки. √риби Ђдопомагаютьї вищим рос≠линам засвоювати важкодоступн≥ речовини гумусу, актив≥зують д≥¤льн≥сть фермент≥в вищих рослин, своњми ферментами спри¤ють вуглеводному обм≥ну, ф≥ксують в≥льний азот ≥ у сполуках переда≠ють його вищим рослинам разом з ростовими речовинами, в≥там≥≠нами тощо.

√риби умовно под≥л¤ють на нижч≥ ≥ вищ≥. ¬егетативне т≥ло гриб≥в називаЇтьс¤ грибницею, або м≥цел≥Їм, воно складаЇтьс¤ з окремих ниток Ч г≥ф≥в. ÷≥ нитки знаход¤тьс¤ всередин≥ суб≠страту, на ¤кому живуть гриби.

Ќайчаст≥ше грибниц¤ займаЇ велику територ≥ю. „ерез м≥цел≥й в≥дбуваЇтьс¤ всмоктуванн¤ поживних речовин осмо≠тичним шл¤хом. √риби з найприм≥тивн≥шою будовою м≥цел≥ю не мають, њхнЇ т≥ло складаЇтьс¤ з одн≥Їњ кл≥тини. ” гриб≥в ≥з складн≥шою будовою м≥цел≥й часто буваЇ добре розгалужений, однокл≥тинний, багато¤дерний. ” вищих гриб≥в м≥цел≥й багато≠кл≥тинний.

ќдно- або багато¤дерн≥ кл≥тини гриб≥в у б≥льшост≥ випадк≥в вкрит≥ тонкою кл≥тинною оболонкою. ѕ≥д нею знаходитьс¤ цито≠плазматична мембрана, ¤ка вкриваЇ цитоплазму.  л≥тинна обо≠лонка на 80Ч90 % складаЇтьс¤ з азотистих ≥ безазотистих пол≥≠сахарид≥в, до њњ складу в невелик≥й к≥лькост≥ вход¤ть б≥лки, л≥п≥ди та пол≥фосфати.

” кл≥тин≥ гриб≥в Ї ферменти, б≥лки. —еред органоњд≥в тут Ї м≥тохондр≥њ, що под≥бн≥ до вищих рослин, л≥зосоми, в ¤ких протео≠л≥тичними ферментами розщеплюютьс¤ б≥лки. ” вакуол¤х м≥с≠т¤тьс¤ запасн≥ поживн≥ речовини: гл≥коген, л≥п≥ди, жирн≥ кислоти, жири тощо. ¬ њстивних грибах Ї багато в≥там≥н≥в ≥ м≥неральних солей. ѕриблизно 50 % сухоњ маси складають азотист≥ речовини, ≥з ¤ких на б≥лки припадаЇ близько «ќ %.

–озмножуютьс¤ гриби безстатевим шл¤хом: спец≥ал≥зованими кл≥тинами Ч спорами ≥ вегетативне Ч частинами м≥цел≥ю, брунь≠куванн¤м. ѕроцесу спороутворенн¤ може передувати статевий процес, ¤кий дуже р≥зноман≥тний у гриб≥в. «игота може утворю≠ватис¤ в результат≥ злитт¤ соматичних кл≥тин, спец≥ал≥зованих на гамети, ≥ статевих кл≥тин Ч гамет (утворюютьс¤ в статевих органахЧгаметанг≥¤х). ”творена зигота проростаЇ зразу або п≥сл¤ пер≥оду спокою ≥ даЇ початок г≥фам з органами статевого спороношенн¤, в ¤ких утворюютьс¤ спори.

—пори р≥зних гриб≥в розповсюджуютьс¤ комахами, р≥зними тваринами, людиною та пов≥тр¤ними теч≥¤ми.

√риби-паразити. Ќа рослинах паразитуЇ б≥льше 10 тис. вид≥в гриб≥в, на тваринах ≥ людин≥ Ч близько 1 тис. вид≥в.

ѕсуванн¤ багатьох вид≥в с≥льськогосподарських продукт≥в ≥ втрати урожаю в≥д гриб≥в-паразит≥в наст≥льки велик≥, що боротьбу з ними провод¤ть спец≥альн≥ державн≥ установи ≥ м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ.

« гриб≥в, ¤к≥ паразитують на рослинах, найб≥льш поширен≥ сажков≥ гриби, ≥ржаст≥, р≥жки та р¤д ≥нших. ¬они вражають сходи городн≥х, злакових культур, л≥сних пор≥д та ≥нших рослин.

ѕредставники сажкових гриб≥в паразитують в основному на культурних ≥ дикорослих злаках, викликаючи захворюванн¤ зла≠к≥в Ч сажку. Ќазва хвороби п≥шла в≥д того, що хвор≥ рослини мають вигл¤д обвуглених або обсипаних сажею. ћ≥цел≥й сажкових гри≠б≥в м≥ститьс¤ в м≥жкл≥тинниках хаз¤њна, у кл≥тини його прони≠кають гаустор≥њ. «имуюча стад≥¤ гриба Ч сажков≥ спори, ¤к≥ зиму≠ють або в грунт≥, або в зерносховищах. –≥зн≥ види сажки по-р≥зному заражають рослини. ¬ид≥л¤ють три основн≥ способи зараженн¤: 1) зараженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ в грунт≥ п≥д час проростанн¤ зерн≥вок (колбовидна сажка проса, тверда сажка пшениц≥); 2) зараженн¤ в пер≥од цв≥т≥нн¤ злак≥в, коли сажкова спора потрапл¤Ї на при≠ймочку маточки ≥ проростаЇ до зав'¤з≥; такий спос≥б зараженн¤ властивий порошист≥й сажц≥ пшениц≥ та ¤чменю; 3) уражаютьс¤ молод≥ надземн≥ частини рослин, зараженн¤ викликають спори, при цьому м≥цел≥й не розростаЇтьс¤ по вс≥й рослин≥, а локал≥≠зуЇтьс¤ в м≥сц≥ зараженн¤, де й спричин¤Ї утворенн¤ пухлин, нарост≥в (пухирчаста сажка кукурудзи).

≤ржаст≥ гриби, ¤ких нал≥чуЇтьс¤ близько 7000 вид≥в, пара≠зитують не т≥льки на покритонас≥нних, а й на вищих спорових рослинах, викликаючи хворобу ≥ржу. Ќа уражених грибом листках, стеблах з'¤вл¤ютьс¤ бур≥ пл¤ми Ч зв≥дки ≥ назва хвороби. Ќай≠б≥льш поширена л≥н≥йна ≥ржа, що паразитуЇ на р≥зних злакових. ”ражаючи асим≥л¤ц≥йну поверхню хл≥бних злак≥в, ≥ржа призводить до значних втрат урожаю.

–≥жки Ч це паразитичний гриб, ¤кий роз≠виваЇтьс¤ на жит≥, часом на пшениц≥ та ≥нших злаках. ѕ≥д час цв≥т≥нн¤ жита спори гриба занос¤тьс¤ в≥тром на зав'¤зь кв≥тки, де вони проростають у м≥цел≥й. Ќа м≥цел≥њ утворюЇтьс¤ значна к≥льк≥сть кон≥д≥Їносц≥в.  он≥д≥њ, що утворюютьс¤ при цьому, зна≠ход¤тьс¤ в солодк≥й трохи липк≥й речовин≥ Ч медов≥й рос≥. —пи≠ваючи медову росу, комахи перенос¤ть кон≥д≥њ на кв≥тки здорових рослин. ѕ≥зн≥ше на цих рослинах зам≥сть нас≥нн¤ з ураженоњ зав'¤з≥ розростаЇтьс¤ склероц≥й (р≥жок), що складаЇтьс¤ з м≥цно сплетених г≥ф≥в гриба.

—клероц≥й перезимовуЇ в грунт≥ або з урожаЇм зерна. Ќавесн≥ склероц≥њ проростають ≥ на кожному утворюЇтьс¤ 15Ч20 вирост≥в з булавовидними сумками, в ¤ких дозр≥вають спори. —пори до≠зр≥вають одночасно з цв≥т≥нн¤м злакових. ѕеренос¤тьс¤ спори рухом пов≥тр¤.

” склероц≥¤х р≥жка Ї отруйн≥ речовини (алкалоњди). ѕотрап≠л¤ючи в орган≥зм людини або тварин, р≥жки спричин¤ють т¤жке захворюванн¤, ¤ке в народ≥ називають Ђзл≥ корч≥ї, воно може за≠к≥нчитис¤ смертю. ѕроте з р≥жк≥в виготовл¤ють л≥ки, ¤к≥ викорис≠товують у г≥неколог≥чн≥й ≥ акушерськ≥й практиц≥. ўоб д≥стати р≥ж≠ки, спец≥ально вис≥вають жито ≥ заражають його цим грибом.

¬еликоњ шкоди завдаЇ представник роду ф≥тофторових гриб≥в картопл¤ний гриб, що вражаЇ бульби та бадилл¤ картопл≥. Ќа листках утворюютьс¤ бур≥ пл¤ми, зменшуЇтьс¤ фотосинтез, а отже, ≥ врожай. ѕошкоджен≥ бульби втрачають своњ товарн≥ ¤кост≥, погано збер≥гаютьс¤.

ѕредставники роду ф≥тофтора живуть майже в ус≥х кл≥матич≠них зонах земноњ кул≥, але найб≥льше њхн≥х вид≥в паразитуЇ у троп≥ках ≥ субтроп≥ках. ≤з 70 вид≥в цього роду у —–—– зустр≥≠чаЇтьс¤ 20. √риби роду вражають картоплю, томати, пальми, ка≠као, цитрусов≥ та ≥нш≥ рослини. ѕер≥одично картопл¤на хвороба спалахуЇ в р≥зних крањнах св≥ту, в тому числ≥ ≥ в —–—–. ќсобливо велику шкоду урожаю картопл≥ ≥ томат≥в гриб завдаЇ на ”крањн≥, в «акавказз≥ ≥ на ƒалекому —ход≥.

¬еликоњ шкоди садам, паркам ≥ л≥совому господарству зав≠дають гриби-трутовики. ћ≥цел≥й трутовик≥в розвиваЇтьс¤ всередин≥ дерев, руйнуючи деревину. «араженн¤ здо≠рових дерев в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом потрапл¤нн¤ спор цих гриб≥в через раки на кор≥ або через коренев≥ волоски. ѕотрапивши в рану дерева, спори проростають, утворюючи грибницю. ѕоширюючись по деревин≥, грибниц¤ робить њњ трухл¤вою. „ерез к≥лька рок≥в п≥сл¤ враженн¤ грибницею трутовика на кор≥ дерев виникають шк≥р¤ст≥, дерев'¤нист≥ або м'¤сист≥ плодов≥ т≥ла цих гриб≥в. „ас≠т≥ше вони бувають дуже твердими, мають копитопод≥бну форму ≤ розташовуютьс¤ на стовбурах одне за одним. « нижнього боку плодових т≥л утворюютьс¤ трубочки, в ¤ких дозр≥ваЇ велика к≥ль≠к≥сть спор. ѕлодов≥ т≥ла у б≥льшост≥ трутовик≥в багатор≥чн≥ ≥ зб≥ль≠шуютьс¤ щор≥чно.

”с≥ хвороби рослин, що викликаютьс¤ паразитичними гри≠бами, дуже швидко розповсюджуютьс¤ в природ≥ в зв'¤зку з ≥нтенсивним розмноженн¤м гриб≥в. –¤д паразитичних гриб≥в ¤вл¤≠Їтьс¤ збудниками небезпечних хвороб людини ≥ тварин. √риб ахор≥он, осел¤ючись на волосист≥й частин≥ голови, спричин¤Ї хво≠робу паршу. √риб трихоф≥тон, ¤кий уражуЇ волосс¤, н≥гт≥ ≥ шк≥ру, е збудником стригучого лишаю. ƒр≥жджовий гриб с≥д≥ум спри≠чин¤Ї захворюванн¤ слизовоњ оболонки порожнини рота Ч пл≥сн¤≠вку, ¤ка спостер≥гаЇтьс¤ переважно у грудних д≥тей. √риби з групи так званих променистих гриб≥в, або актином≥цет≥в, Ї причиною р¤ду захворювань, в≥домих п≥д назвою актином≥коз≥в, ¤к≥ про¤в≠л¤ютьс¤ у вигл¤д≥ поверхневих нагноЇнь або уражень внутр≥шн≥х орган≥в.

—учасна комплексна система м≥р захисту пол≥в, сад≥в, л≥с≥в ≥ парк≥в в≥д паразитичних гриб≥в включаЇ агротехн≥чн≥, б≥олог≥чн≥, х≥м≥чн≥ методи боротьби, а також карантинн≥ заходи, що не до≠пускають завезенн¤ збудник≥в хвороб ≥ шк≥дник≥в ≥з ≥нших крањн, виведенн¤ рослин, ст≥йких до хвороб ≥ збудник≥в (селекц≥¤) тощо.

« метою б≥олог≥чного захисту рослин в≥д збудник≥в хвороб ≥ шк≥дник≥в використовують њхн≥х природних ворог≥в: антагон≥ст≥в, паразит≥в, хижак≥в тощо. ќстанн≥м часом також широко викори≠стовують антиб≥отики, гормональн≥ препарати ≥ ферменти (х≥м≥чн≥ речовини, що виробл¤ютьс¤ спец≥альними кл≥тинами або ендокрин≠ними залозами тварин). ” зв'¤зку з цим на сьогодн≥ п≥д б≥оло≠г≥чним методом боротьби розум≥ють не лише використанн¤ живих орган≥зм≥в, а ≥ продукт≥в њхньоњ життЇд≥¤льност≥.

1

Ќазва: ÷арство √риби. «агальна характеристика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (817 прочитано)