‘≥нанси > ¬иди грошей

¬иди грошей

—усп≥льство пройшло великий шл¤х розвитку, ≥ на певному його етап≥ виникло таке ун≥кальне ¤вище, ¤к грош≥. “епер њм належить визначальне м≥сце в економ≥ц≥. ¬они виступають ¤к њњ судинна система, що забезпечуЇ об≥г доход≥в ≥ витрат суб`Їкт≥в ринку, життЇздатн≥сть кожноњ ≥з структур.

–оль грошей неможливо пререоц≥нити, бо саме д≥Їздатна грошова система спри¤Ї ефективному використанню ресурс≥в, ст≥йкому зростанню виробництва, його збалансованост≥. ≤ навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованост≥ виробничих процес≥в, р≥зких коливань р≥вн¤ ц≥н ≥ зайн¤тост≥, порушенн¤ р≥вноваги вс≥Їњ економ≥чноњ системи крањни.

√рошов≥ в≥дносини Ї найскладн≥шим елементом ринку. ¬они мають широко розгалужену, багатоступ≥нчасту структуру, реал≥зуютьс¤ не на одному, а на дек≥лькох р≥вн¤х.

√рош≥ Ї ун≥кальною особлив≥стю ринковоњ економ≥ки, ¤ка пол¤гаЇ в тому, що кожен ≥з њњ структурних елемент≥в од¤гнений в Їдину, сп≥льну дл¤ вс≥х, функц≥ональну форму. “акою ун≥кальною формою Ї грошова оболонка, ¤ка огортаЇ вс≥ кл≥тини системи виробничих в≥дносин.

¬ к≥нцевому рахунку стаб≥льн≥сть нашоњ крањни також напр¤му залежить в≥д стаб≥льност≥ в≥тчизн¤ноњ валюти. ѓњ життЇвий шл¤х набагато коротший пор≥вн¤но з розвиток грошей в св≥товому маштаб≥. ≤ це зумовлюЇ ще б≥льше проблем. √рошова пол≥тика ”крањни маЇ будуватись на засадах цив≥л≥зованост≥, доц≥льност≥, обгрунтованост≥, ефективност≥.

√рош≥ Ц це ≥сторична категор≥¤, ¤ка розвиваЇтьс¤ на кожному етап≥ товарного виробництва ≥ наповнюЇтьс¤ новим зм≥стом, ¤ке ускладнюЇтьс¤ ≥з зм≥ною виробництва.

ѕоходженн¤ грошей в≥дноситьс¤ до 7 - 8 тис. до н.е. (10, с.66) ≤сторично в ¤кост≥ грошей використовувались р≥зн≥ матер≥альн≥ нос≥њ. јле щоб служити в ¤кост≥ грошей, предмет мав пройти одне випробуванн¤: отримати загальне визнанн¤ ¤к зас≥б обм≥ну. “обто грош≥ визнаютьс¤ самим сусп≥льством: все, що сусп≥льство визнаЇ в ¤кост≥ засобу об≥гу ≥ Ї грошима.

–озвиток вид≥в грошей проходить так≥ етапи:

по¤ва грошей з виконанн¤м њх функц≥й випадковими товарами;

закр≥пленн¤ за золотом рол≥ всезагального екв≥валенту;

перех≥д до паперових ≥ кредитних грошей;

поступове вит≥сненн¤ гот≥вкових грошей з об≥гу.

√рош≥ в своЇму розвитку виступали в двох видах: реальн≥ грош≥ та знаки вартост≥ (зам≥нники реальних грошей).

–еальн≥ грош≥ Ц це грош≥, у ¤ких ном≥нальна варт≥сть (позначена на них варт≥сть) в≥дпов≥даЇ реальн≥й варт≥сть, тобто вартост≥ металу, ≥з ¤кого вони виготовлен≥. ћетал≥чн≥ грош≥ мають р≥зну форму: спочатку штучн≥, пот≥м вагов≥. ћонету б≥льш п≥знього етапу розвитку мала встановлен≥ законом в≥дм≥нн≥ ознаки (зовн≥шн≥й вигл¤д≥, ваговий вм≥ст). Ќайб≥льш зручною дл¤ об≥гу ви¤вилась кругла форма монети (менше стиралась). ¬важаЇтьс¤, що гот≥вков≥ грош≥ в давнину з'¤вились у  итањ: перш≥ монети були застосован≥ ¤к зас≥б платежу в VII ст. до н.е. в давньому Ћ≥д≥йському царств. (19, с.6) Ѕлизько 4 тис. рок≥в тому в јссир≥њ почали карбувати монети з золота. (1, с.142)

ћеталев≥ грош≥ використовувались ≥ на територ≥њ  ињвськоњ –ус≥. ¬ IX Ц XI ст. в об≥гу були переважно ср≥бн≥ й частково золот≥ монети, що вит≥снили хутро куниць, б≥лки та ≥нших тварин, ¤к≥ виконували до цього роль обм≥нного екв≥валента. ќдн≥Їю з перших карбованих монет  ињвськоњ –ус≥ були гривн≥ Ц ср≥бн≥ злитки масою в п≥вфунта. (6, с.142)

Ќазва "гривн¤" походить в≥д назви металевоњ прикраси, ¤ка носилась на шињ. √ривн¤, ¤к грош≥, маЇ два значенн¤. ѕерше: гривн¤ Ц кун (грошова одиниц¤  ињвськоњ –ус≥). Ќазва йде в≥д хутра куниц≥, ¤ке використовувалось у торг≥вл≥ слов'¤н з сходом. ƒруге: в XII ст. гривн¤ Ц злитки ср≥бла. Ќайб≥льшого поширенн¤ д≥стали бруски вагою 200 г. « часом терм≥н "гривн¤" розповсюдивс¤ на частину "карбованц¤", "рубл¤". „астиною останнього став "гривеник" Ц дес¤тикоп≥йкова частина 100- коп≥йчаного карбованц¤-рубл¤. "√ривеник" випускавс¤ з 1710 року в ср≥бл≥ (вага близька 2,8 г.) 83 проби. ” XVIII Ц XIX ст. та часи п≥сл¤ революц≥њ 1917 року аж до 1931 року чеканились 10-коп≥йчан≥ монети еп≥зодично з м≥д≥, ср≥бла, н≥келю. (19, с.6)

“ерм≥н "карбованець" ≥де в≥д "карб", тих самих однозначних рос≥йських пон¤ть "рубль" Ц рубати. " арб" Ц це зарубка, нас≥чка, чеканка. як св≥дчать дан≥, терм≥ни "карб" Ц "карбованець" з'¤вились разом з необх≥дн≥стю под≥лу гривн≥ на частки дл¤ зручностей грошового розрахунк≥в. «олот≥ грош≥ Ц "червонц≥" з`¤вились в –ос≥њ з 1718 року. (19, с.7)

“ривалий час в об≥гу використовувалис¤ повноц≥нн≥ монети, реальний зм≥ст ¤ких в≥дпов≥дав њхн≥й ном≥нальн≥й вартост≥. ¬важалос¤, що ем≥с≥¤ монет, ¤к≥ мають ном≥нальну варт≥сть меншу, н≥ж њхн≥й металевий зм≥ст, Ї обманом населенн¤. —карбниц≥ окремих крањн не мали права отримувати прибуток в≥д випуску монет. «а цих умов грошова одиниц¤ могла бути масштабом ц≥н на основ≥ власного вагового вим≥ру. ¬ласне назви багатьох грошових одиниць окремих крањн Ї пох≥дними в≥д маси њхнього металевого зм≥сту. (1, с.142)

« другоњ половини XIX ст. становище зм≥нилос¤. ¬ об≥гу з'¤вилис¤ розм≥нн≥ монети, ном≥нальна варт≥сть ¤ких значно перевищувала њхню вагову варт≥сть. ≈м≥с≥¤ таких монет стала прибутковою справою. ÷ей прибуток присвоювавс¤ скарбниц¤ми або центральними банками, що зд≥йснювали грошову ем≥с≥ю. ѕриклад≥в такоњ ем≥с≥њ Ї багато. «окрема, в јнгл≥њ ср≥бна монета пенн≥ в 1300 р. важила 22 г, а в 1364 р. Ц лише 12. ” ‘ранц≥њ з однаковоњ к≥лькост≥ ср≥бла в 1309 р. карбувалос¤ 2 л≥ври, а в 1720 р. Ц 98. (1, с.143)

ƒл¤ багатьох крањн, де функц≥онували товарн≥ грош≥, характерним було використанн¤ системи б≥металевого об≥гу Ц одноразовоњ (паралельноњ) ем≥с≥њ золотих ≥ ср≥бних монет. ƒержава встановлювала ф≥ксован≥ пропорц≥њ м≥ж њхн≥ми ном≥нальними значенн¤ми, ¤к≥ в≥дпов≥дно до зм≥ни ем≥с≥йних витрат час в≥д часу коригувалис¤.

ќб≥г повноц≥нних грошей, коли вони сп≥впадають з товарною формою, по-перше, дуже дорогий, по-друге, добуванн¤ метал≥в не встигаЇ за ростом потреби економ≥ки в засобах об≥гу. ѕроте в сам≥й природ≥ грошей закладено вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми. —права в тому, що грош≥ ¤к всезагальний екв≥валент використовуютьс¤ ≥деально. ¬иступаючи посередником при обм≥н≥ товар≥в вона грають миттЇву роль. —аме на ц≥й основ≥ створюютьс¤ передумови дл¤ по¤ви знак≥в вартост≥. “аким чином, сам процес об≥гу метал≥чних грошей по м≥р≥ в≥дхиленн¤ њх в≥д ном≥нального зм≥сту визначив повний в≥дрив грошей в≥д товарноњ форми ≥ њњ повне зникненн¤.

ѕаперов≥ грош≥ Ї знаками, представниками повноц≥нних грошей. ≤сторично паперов≥ грош≥ виникли з металевого об≥гу ср≥бних або золотих монет. ќб'Їктивна можлив≥сть об≥гу зам≥сник≥в д≥йсних грошей виникла з особливостей функц≥й грошей ¤к засобу об≥гу, де грош≥ Ї посередником в обм≥н≥ товар≥в. ѕеретворенн¤ можливост≥ в д≥йсн≥сть ¤вл¤Ї собою тривалий ≥сторичний процес, ¤кий об'ЇднуЇ наступн≥ етапи:

1 етап Ц стиранн¤ монет, в результат≥ чого повноц≥нна монета перетворюЇтьс¤ в знак вартост≥;

2 етап Ц створенн¤ порч≥ металевих монет держаною владою, тобто зниженн¤ ¤кост≥ монет з метою отриманн¤ доходу в казну;

3 етап Ц випуск казначейських паперових грошей з примусовим курсом з метою отриманн¤ ем≥с≥йного доходу.

¬важають, що вперше паперов≥ грош≥ почали використовуватис¤ в  итањ ще у VIII ст. ѕервинно в вигл¤д≥ додаткових засоб≥в обм≥ну виступили розписки про прийн¤тт¤ товару на збер≥ганн¤, про сплату податк≥в, видачу кредиту. ¬ –ос≥њ паперов≥ грош≥ (асигнац≥њ) були введен≥ в 1769 р. ¬ сучасний пер≥од паперов≥ грош≥ в вигл¤д≥ казначейських б≥лет≥в збереглись лише в 10 крањнах (—Ўј, ≤тал≥њ, ≤нд≥њ, ≤ндонез≥њ та ≥н.). (7, с. 68)

” ™вроп≥ паперов≥ грош≥ з'¤вилис¤ значно п≥зн≥ше. ” ‘ранц≥њ ем≥с≥¤ њх розпочалас¤ з 1783 р. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. банкнотний об≥г був започаткований у ¬елик≥й Ѕритан≥њ. ѕраво ем≥с≥њ паперових грошей було надано ¬≥денському банку ще в 1762 р. —початку випуск њх мав еп≥зодичний характер, та з 1771 р. ем≥с≥йний процес паперових грошей почав в≥дбуватись на регул¤рн≥й основ≥. ≈м≥с≥¤ паперових грошей у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ почала зд≥йснюватис¤ наприк≥нц≥ XVII ст. (1, с.143)

” –ос≥њ паперов≥ грош≥ з'¤вилис¤ в пер≥од царюванн¤  атерини I≤ в 1769 р. —початку вони в≥льно розм≥нювалис¤ на ср≥бн≥ грош≥, зам≥нюючи в об≥гу гром≥здк≥ м≥дн≥ монети. ¬ 1774 р. було ем≥товано асигнац≥й майже на 18 млн. рубл≥в, значна частина ¤ких запроваджувалас¤ в об≥г зам≥сть розписок скарбничих установ. (1, с.144)

—утн≥сть паперових грошей (казначейських б≥лет≥в) пол¤гаЇ в тому, що це Ц грошов≥ знаки, ¤к≥ випускаютьс¤ дл¤ бюджетного деф≥циту та звичайно не розм≥нн≥ на метал, але над≥лен≥ державою примусовим курсом. “обто, особлив≥сть паперових грошей в тому, що вони, не маючи самост≥йноњ вартост≥, приймають представницьку варт≥сть в об≥гу та виконують роль куп≥вельного та плат≥жного засобу.

≈м≥тентами паперових грошей Ї або державне казначейство, або центральн≥ банки. ¬ першому випадку держава пр¤мо використовуЇ випуск грошей дл¤ покритт¤ своњх витрат. ¬ другому випадку вона це робить опосередковано: центральний банк випускаЇ нерозм≥нн≥ банкноти та надаЇ њх в позику держав≥, ¤ке направл¤Ї њх на своњ бюджетн≥ витрати. –≥зниц¤ м≥ж ном≥нальною варт≥стю випущених паперових грошей та варт≥стю њх випуску (витрати на пап≥р та друкуванн¤) утворюЇ ем≥с≥йний доход, ¤кий ¤вл¤Їтьс¤ значним елементом державних доход≥в. (10, с.69)

ѕо¤ва розм≥нних на золото ≥ ср≥бло паперових грошей, що запроваджувалис¤ в об≥г силою держави ≥ спиралис¤ на њњ авторитет, не була чимось аномальним. ÷е ц≥лком природний ≥сторично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'¤заний з розширенн¤м масштаб≥в товарного обм≥ну та ринкових в≥дносин. –озм≥нн≥ паперов≥ грош≥ не вносили ≥стотних зм≥н у принципи функц≥онуванн¤ грошових в≥дносин. Ѕ≥льше того, вони спрощували грошовий об≥г, надаючи йому б≥льшоњ гнучкост≥. (1, с.144)

1	2

Ќазва: ¬иди грошей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3007 прочитано)