‘≥нанси > ƒоарб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в, арб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в

ƒоарб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в, арб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в

 оли п≥дприЇмство маЇ високий р≥вень деб≥торськоњ заборгованост≥ за товари, роботи, послуги, не оплачен≥ в строк, то в рамках реф≥нансу≠ванн¤ заборгованост≥ проводитьс¤ комплекс процедур щодо њњ примусо≠вого ст¤гненн¤, у т≥м числ≥ зверненн¤ з позовом в арб≥тражний суд.

ѕозов в арб≥тражний суд може бути направлений т≥льки за умови дотриманн¤ встановленого пор¤дку доарб≥тражного врегулюванн¤ спор≥в, ¤кий пол¤гаЇ у зверненн≥ кредитора до деб≥тора з письмовою претенз≥Їю про в≥дшкодуванн¤ заборгованост≥.

” претенз≥њ зазначаютьс¤:

а) рекв≥зити за¤вника претенз≥њ та п≥дприЇмств, на адресу ¤ких направл¤Їтьс¤ претенз≥¤; дата та номер претенз≥њ;

б) обставини, на п≥дстав≥ ¤ких пред'¤вл¤Їтьс¤ претенз≥¤; докази, ¤к≥ п≥дтверджують ц≥ обставини;

в) вимоги за¤вника;

г) сума претенз≥њ та њњ розрахунок, ¤кщо претенз≥¤ п≥дл¤гаЇ гро≠шов≥й оц≥нц≥;

д) перел≥к документ≥в, ¤к≥ додаютьс¤ до претенз≥њ. ѕретенз≥ю п≥дписуЇ кер≥вник п≥дприЇмства або його заступник. ѓњ надсилають адресату рекомендованим або ц≥нним листом чи вруча≠ють п≥д розписку. ѕретенз≥¤ п≥дл¤гаЇ розгл¤ду в м≥с¤чний строк в≥д дн¤ одержанн¤. ѕро результати розгл¤ду претенз≥њ за¤вника ≥нфор≠мують письмово.

ћожлив≥ чотири вар≥анти д≥й контрагента п≥сл¤ одержанн¤ претенз≥њ:

1. ќдержувач претенз≥њ не дав жодноњ в≥дпов≥д≥ на претенз≥ю.

2. «а¤вник одержав лист-в≥дпов≥дь, в ¤кому претенз≥ю в≥дхилено пов≥стю або частково.

3. ѕретенз≥ю визнано повн≥стю або частково, однак не пов≥дом≠л¤Їтьс¤ про перерахуванн¤ визнаноњ суми.

4. ѕретенз≥ю визнано ≥ заборгован≥сть погашено (отже, сп≥р уре≠гульовано).

” перших двох випадках за¤вник змушений буде звернутис¤ в арб≥тражний суд з позовною за¤вою про ст¤гненн¤ заборгованост≥.

якщо претенз≥ю визнано повн≥стю або частково, але з ¤кихось причин кошти на розрахунковий рахунок кредитора не поступили (випадок 3), за¤вник претенз≥њ п≥сл¤ зак≥нченн¤ 20 дн≥в в≥д дн¤ одер≠жанн¤ в≥дпов≥д≥ маЇ право пред'¤вити до банку розпор¤дженн¤ про списанн¤ у безсп≥рному пор¤дку визнаноњ боржником суми. ƒо роз≠пор¤дженн¤ додаЇтьс¤ в≥дпов≥дь боржника, а ¤кщо в н≥й не зазначено розм≥ру визнаноњ суми, то до розпор¤дженн¤ додаЇтьс¤ також коп≥¤ претенз≥њ. «а браком грошей у боржника кредитор п≥сл¤ зак≥нченн¤ м≥с¤чного строку з дн¤ отриманн¤ позитивноњ в≥дпов≥д≥ на претенз≥ю маЇ право звернутис¤ в арб≥тражний суд ≥з за¤вою про порушенн¤ справи про банкрутство неспроможного боржника.

” раз≥ порушенн¤ строк≥в розгл¤ду претенз≥њ чи залишенн¤ њњ без в≥д≠пов≥д≥ арб≥тражний суд у процес≥ вир≥шенн¤ господарського спору маЇ право ст¤гнути в дох≥д державного бюджету з п≥дприЇмства, ¤ке зробило таке порушенн¤, штраф у розм≥р≥ 2 в≥дсотк≥в в≥д суми претенз≥њ, але не менше н≥ж 5 розм≥р≥в м≥н≥мальних зароб≥тних плат (без ≥ндексац≥њ") ≥ не б≥льше н≥ж 100 розм≥р≥в неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

јрб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в

” раз≥, коли претенз≥ю залишено без в≥дпов≥д≥ чи в≥дхилено пов≠н≥стю або частково, за¤вник звертаЇтьс¤ з позовом щодо арб≥траж≠ного врегулюванн¤ спору. «агальний строк позовноњ давност≥ що≠до захисту прав за позовом про в≥дшкодуванн¤ основного боргу, встановлений чинним законодавством, Ч три роки. ѕраво на позов виникаЇ з того дн¤, коли особа д≥зналас¤ або повинна була д≥≠знатис¤ про порушенн¤ свого права. ўодо в≥дшкодуванн¤ неустой≠ки (штрафу, пен≥), то встановлено скорочений строк давност≥ Ч 6 м≥с¤ц≥в. «ак≥нченн¤ строку позовноњ давност≥ до пред'¤вленн¤ по≠зову Ї п≥дставою дл¤ в≥дмови у позов≥.

ѕозовна за¤ва повинна м≥стити:

Ч найменуванн¤ арб≥тражного суду, в ¤кий направл¤Їтьс¤ за¤ва;

Ч найменуванн¤ стор≥н, њхн≥ адреси;

Ч зм≥ст позовних вимог;

Ч зазначенн¤ ц≥ни позову;

Ч формулюванн¤ обставин, що з них випливаЇ позовна за¤ва;

Чдокази, ¤к≥ п≥дтверджують позов;

Ч обгрунтований розрахунок сум, що ст¤гуютьс¤ чи оспорюютьс¤;

Ч в≥домост≥ про вжитт¤ заход≥в доарб≥тражного врегулюванн¤ спор≥в;

Ч перел≥к документ≥в та доказ≥в, ¤к≥ додаютьс¤ до за¤ви. ƒо позовноњ за¤ви додаютьс¤ документи, що п≥дтверджують:

Ч статус суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥;

Ч в≥домост≥ про вжитт¤ заход≥в доарб≥тражного врегулюванн¤ спору (коп≥¤ претенз≥њ та квитанц≥¤ або пов≥домленн¤ про врученн¤);

Ч в≥дправленн¤ в≥дпов≥дачу коп≥њ позовноњ за¤ви ≥ доданих до нењ документ≥в (квитанц≥¤ або пов≥домленн¤ про врученн¤);

Ч сплату державного мита в установленому пор¤дку ≥ розм≥р≥;

Ч документи, що засв≥дчують повноваженн¤ представника пози≠вача в арб≥тражному суд≥.

ѕ≥д ц≥ною позову розум≥ють суму вс≥х вимог, пред'¤влених до в≥дпов≥дача. ” позовах про ст¤гненн¤ грошей ц≥на позову визначаЇ≠тьс¤ в≥дпов≥дною сумою. ” ц≥ну позову включаютьс¤ також вказан≥ в позовн≥й за¤в≥ суми неустойки (штрафу, пен≥).

јрб≥тражн≥ витрати складаютьс¤ з державного мита, сум, що п≥дл¤гають сплат≥ за проведенн¤ експертизи, призначеноњ арб≥траж≠ним судом, а також ≥нших витрат, пов'¤заних ≥з розгл¤дом справи.

—плата державного мита покладаЇтьс¤:

на сторону, що безп≥дставно ухил¤Їтьс¤ в≥д прийн¤тт¤ пропозиц≥њ ≥ншоњ сторони (сп≥р щодо укладанн¤, зм≥ни та роз≥рванн¤ договору);

на обидв≥ сторони, ¤кщо суд в≥дхилив частину пропозиц≥й ко≠жноњ з≥ стор≥н;

на обидв≥ сторони пропорц≥йно розм≥ру задоволених позовних вимог;

на сторону, через неправильн≥ д≥њ ¤коњ виник сп≥р, незалежно в≥д результат≥в вир≥шенн¤ спору.

—тавки державного мита щодо за¤в, ¤к≥ подаютьс¤ до арб≥траж≠ного суду, встановлюютьс¤ в таких розм≥рах:

1) щодо позовних за¤в майнового характеру Ч 5% ц≥ни позову, проте не менше 0,25 неоподатковуваного м≥н≥муму доход≥в громад¤н;

2) щодо позовних за¤в немайнового характеру ≥ позовних за¤в стосовно спор≥в, ¤к≥ виникають п≥д час укладанн¤, зм≥ни чи роз≥рван≠н¤ господарських договор≥в ≥ розгл¤даютьс¤ в обласних,  ињвському ≥ —евастопольському м≥ських арб≥тражних судах, Ч 5 н.м.д.г.;

3) щодо позовних за¤в ≥ спор≥в, ¤к≥ виникають п≥д час укладанн¤, зм≥ни чи роз≥рванн¤ господарських договор≥в, котр≥ п≥дл¤гають роз≠гл¤ду у ¬ищому арб≥тражному суд≥ ”крањни, Ч 6 н.м.д.г.

—п≥р маЇ бути вир≥шено арб≥тражним судом у строк не б≥льше двох м≥с¤ц≥в в≥д дн¤ одержанн¤ позовноњ за¤ви. «а результатами роз≠гл¤ду справи суд приймаЇ р≥шенн¤, в ¤кому маЇ бути висновок про задоволенн¤ позову або про в≥дмову в позов≥ повн≥стю чи частково. якщо прийн¤то позитивне р≥шенн¤ про ст¤гненн¤ деб≥торськоњ за≠боргованост≥, однак боржник не в змоз≥ погасити заборгован≥сть (Ї неплатоспроможним), то прот¤гом одного м≥с¤ц¤ з дн¤ винесенн¤ ухвали арб≥тражним судом кредитор може звернутис¤ ≥з за¤вою про порушенн¤ справи про банкрутство неспроможного боржника.

Ѕанкрутство п≥дприЇмств: п≥дстави та насл≥дки

« моменту виникненн¤ приватноњ власност≥ закони н≥коли не були милосердн≥ до неспроможних боржник≥в. ” середньов≥чч≥, наприклад, гарантом забезпеченн¤ поверненн¤ боргу було не май≠но, а сама особа боржника: його житт¤, особиста свобода та недо≠торканн≥сть. –озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин потребував ≥нших засоб≥в боротьби з цим ¤вищем. ѕоступово в цив≥льному та торго≠вому законодавств≥ б≥льшост≥ крањн було запроваджено норми, спр¤мован≥ не на т≥лесне покаранн¤ банкрута, а на ст¤гненн¤ його майна з метою задоволенн¤ позов≥в та претенз≥й кредитор≥в. ÷≥ питанн¤ регулюютьс¤, ¤к правило, спец≥альним законом про банк≠рутство.

«акон Ђѕро банкрутствої повинен виконувати три основн≥ функц≥њ:

1. —лужити механ≥змом запоб≥ганн¤ непродуктивному викорис≠танню актив≥в п≥дприЇмств.

2. Ѕути ≥нструментом реаб≥л≥тац≥њ п≥дприЇмств, ¤к≥ опинилис¤ на меж≥ банкрутства, однак мають значн≥ резерви дл¤ усп≥шноњ ф≥нан≠сово-господарськоњ д≥¤льност≥ в майбутньому. як правило, така реа≠б≥л≥тац≥¤ передбачаЇ ф≥нансову реорган≥зац≥ю.

3. —при¤ти ¤кнайповн≥шому задоволенню претенз≥й кредитор≥в.

«а своЇю суттю ≥нституц≥¤ банкрутств Ї одним ≥з способ≥в в≥дбору (селекц≥њ) суб'Їкт≥в господарюванн¤. ” ринков≥й економ≥ц≥ банкрут≠ство п≥дприЇмств Ч нормальне ¤вище. ≤з кожних 100 новостворених п≥дприЇмств на ринку залишаЇтьс¤ в≥д 20 до «ќ. ” —Ўј, наприклад, загальна к≥льк≥сть п≥дприЇмств, оголошених банкрутами в 1997 роц≥, становила близько «ќ 000, в –ос≥њ Ч 2040. ¬ ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ ст≥йка тенденц≥¤ до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ порушених справ про банк≠рутство (рис 11.10). ўоправда, лише 35-45% п≥дприЇмств, на ¤к≥ по≠дано позови, оголошуютьс¤ банкрутами. Ѕлизько 10-15% вс≥х пода≠них позов≥в стосуютьс¤ п≥дприЇмств з державною формою власност≥.

ѕроте поширеною Ї думка, що в перех≥дний до ринковоњ еконо≠м≥ки пер≥од положенн¤ закону Ђѕро банкрутствої щодо державних п≥дприЇмств мають бути поблажлив≥шими, щоб запоб≥гти лавин≥ банкрутств таких п≥дприЇмств. ѕоширенн¤ ло¤льного п≥дходу на приватний сектор (у т≥м числ≥ на приватизован≥ п≥дприЇмства) не вважаЇтьс¤ доц≥льним, оск≥льки тут криЇтьс¤ певна небезпека. якщо приватн≥ п≥дприЇмц≥ не будуть повною м≥рою обмежен≥ д≥Їю закону про банкрутство, то може суттЇво постраждати ф≥нансова дисципл≥≠на. ÷е, в свою чергу, зменшить дов≥ру до приватного п≥дприЇмницт≠ва та знизить темпи його розвитку.

«г≥дно з≥ статтею 1 «акону ”крањни Ђѕро банкрутствої п≥д банк≠рутством розум≥ють пов'¤зану з недостатн≥стю актив≥в у л≥кв≥д≠н≥й форм≥ неспроможн≥сть юридичноњ особи задовольнити в установлений дл¤ цього строк пред'¤влен≥ до нього кредиторами вимоги ≥ виконати зобов'¤занн¤ перед бюджетом[1].

1	2

Ќазва: ƒоарб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в, арб≥тражне врегулюванн¤ господарських спор≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1302 прочитано)