’≥м≥¤ > ≤стор≥¤ в≥дкритт¤ серцевих гл≥козид≥в

≤стор≥¤ в≥дкритт¤ серцевих гл≥козид≥в

—ерцев≥ гл≥козиди м≥ст¤тьс¤ в рослинах ≥ використовувались в народн≥й медицин≥ дл¤ усуненн¤ набр¤к≥в. ≤ в наш час вони не втратили свого значенн¤ ≥ Ї ун≥версальними л≥ками при серцев≥й недостатност≥.

„удова рослина наперст¤нка! –ослина, ¤ка багато рок≥в служить людин≥ незам≥нними засобом дл¤ л≥куванн¤ самих важких захворювань серц¤ ≥ праву вважаЇтьс¤ одним ≥з самих ц≥нних засоб≥в в сучасн≥й кард≥олог≥њ. ÷¤ рослина одержала свою назву за велик≥ под≥бн≥ на довг≥ наперстки, пурпуров≥ кв≥ти.

¬ н≥мецьких травниках наперст¤нка згадуЇтьс¤ в ’V≤ стол≥тт≥ п≥д назвою Удиг≥тал≥сФ (в≥д латинського УдигитусФ Ц палець). “ерапевтичне застосуванн¤ ц≥Їњ л≥карськоњ рослини бере початок лише в середин≥ ’V≤≤ стол≥тт¤, ¤к проносний зас≥б. Ќею л≥кували еп≥лепс≥ю, туберкульоз, грижу та ≥нш≥ хвороби. Ќезнанн¤ фармаколог≥чних властивостей ц≥Їњ рослини привело до того, що њњ поступово забули, переконавшись в повн≥й непридатност≥. јле простий народ продовжував використовувати наперст¤нку пор¤д з ≥ншими л≥карськими травами.

“ак ≥ залишилас¤ б наперст¤нка засобом лише народноњ медицини, ¤кби не л≥кар ”≥ль¤м ”айтеринг. ¬≥н досл≥джував лист¤ наперст¤нки на хворих в 1775 роц≥. —аме з цього моменту починаЇтьс¤ в≥дл≥к ≥стор≥њ серцевих гл≥козид≥в, на думку —.ѕ.Ѕотк≥на Уодн≥ ≥з самих дорогоц≥нних засоб≥в, ¤кими волод≥Ї терап≥¤Ф.

¬становивши терапевтичну активн≥сть наперст¤нки ”айтеринг зробив р¤д важливих висновк≥в ≥з своњх спостережень, зокрема, в≥н встановив, що л≥куванн¤ препаратами наперст¤нки повинно проводитись лише малими дозами, а в тих к≥лькост¤х (до 10 г листк≥в в день), ¤к≥ рекомендувались ран≥ше ¤к проносний зас≥б, препарат не викликав н≥чого, кр≥м важкоњ ≥нтоксикац≥њ.

дес¤ть рок≥в тривали досл≥дженн¤ ”айтеринга ≥ ось у 1785 роц≥ зТ¤вивс¤ науковий трактат присв¤чений наперст¤нц≥, в ¤кому в≥н настирливо закликав своњх колег в≥дмовитись в≥д призначенн¤ великих доз препарату. јле наперст¤нку ¤к ≥ ран≥ше призначали в дозах набагато вищих реконмедованих ”айтерингом. ≤ тому знову вважали наперст¤нку непридатною дл¤ терап≥њ.

ѕовна реаб≥л≥тац≥¤ ≥ визнанн¤ прийшли до наперст¤нки т≥льки в середин≥ ’≤’ стол≥тт¤, коли найб≥льш прогресивна частина медик≥в зайн¤лась перев≥ркою багатьох забутих л≥к≥в. ѕершими з них були в≥дом≥ ф≥з≥ологи  лор Ѕернар (1813-1878) ≥ Ћюдв≥г “раубе (1818-1876). ¬они встановили, що мал≥ дози наперст¤нки збуджують д≥¤льн≥сть серц¤, велик≥, навпаки, пригн≥чують, нав≥ть можлив≥сть парал≥ч.

 раща дол¤ була у горицв≥ту весн¤ного. ¬провадженн¤ його в медицину практику повТ¤зано з терапевтом —ерг≥Їм ѕетровичем Ѕотк≥ник.

“очалась ц¤ ≥стор≥¤ у 1860 роц≥ з публ≥кац≥њ в газет≥ про вживанн¤ горицв≥ту проти вод¤нки.

Ќа цю статтю звернув увагу —.ѕ.Ѕотк≥н, ¤кий доручив одному ≥з своњх сп≥впрац≥вник≥в перев≥рити факти, викладен≥ в печат≥Ф. —коро п≥сл¤ завершенн¤Ф кл≥н≥чних досл≥джень рослину було включено в медичн≥ дов≥дники, фармакопењ, фармакогноз≥њ багатьох Ївропейських крањн, ¤к≥ описували адон≥с таким чином; У“рава горицв≥ту, ¤ка одержуЇтьс¤ в≥д рослини јдон≥с вернал≥с. «бирають кв≥тучу в кв≥тн≥ ≥ травн≥ надземну частину рослини, довжиною 15-35 см, з листками, стеблами ≥ ¤скраво-жовтими великими (до 5 см) кв≥тами. ≤з складових частин важливим Ї гл≥козид адон≥дин, ще не встановленоњ формули.

...«астосовуЇтьс¤ трава горицв≥ту у форм≥ настою. в≥двару, р≥дкого екстракту, настойки. ¬живаЇтьс¤ в тих же випадках ¤к ≥ наперст¤нка, але маЇ переваги, що не накопичуЇтьс¤ в орган≥зм≥, тому не загрожуЇ орган≥зму при тривалому застосуванн≥ отруЇнн¤мФ.

Ќе менше приваблива дол¤ строфанту африканського Ц побратиму наперст¤нки ≥ горицв≥ту.

јнгл≥йський л≥кар  ≥рк, мандруючи по јфриц≥ з експедиц≥Їю зустр≥вс¤ з аборигенами Ц масливц¤ми, ¤к≥ вбивали тварин отруЇними стр≥лами. ≤з розмови з мисливц¤ми  ≥рс д≥знавс¤, що отрута готуЇтьс¤ шл¤хом подр≥бненн¤ нас≥нн¤ м≥сцевоњ л≥ани строфанту. ’≥сп≥дус ≥ наступним зм≥шуванн¤м одержаного порошку з ¤кимись смолами.  ≥рк з≥брав колекц≥ю, ¤ка включила сировину, необх≥дну дл¤ приготуванн¤ отрути. ÷ю отруту в≥н пом≥стив у польову сумку, а п≥зн≥ше в окремий ¤щик. ” зв≥льнену сумку  ≥рс поклав все необх≥дне, в тому числ≥ ≥ зубну щ≥тку. ѕочистивши нею зуби, в≥н в≥дчув, що пульс став част≥шим. Ќа наступний день все повторилось те ж саме. ≤  ≥рка ос≥нила думка Ц зм≥на серцевоњ д≥¤льност≥ зумовлена отрутою, сл≥ди ¤коњ попадали на зубну щ≥тку з≥ ст≥нок сумки. …ого пов≥домленн¤ про д≥ю на орган≥зм людини в дуже малих к≥лькост¤х отрути ≥з строфанту, а також його зразки, привезен≥ в ™вропу, послужили поштовхом до вивченн¤ його властивостей ≥ впровадженн¤ в медичну практику.

” 1865 роц≥ акад.. ≈.¬. ѕел≥кан пров≥в фармаколог≥чне досл≥дженн¤ новоњ африканськоњ отрути ≥ експериментально п≥дтвердив думку  ≥рка. ѕ≥сл¤ роб≥т рос≥йського фармаколога ≥ р¤ду заруб≥жних досл≥дник≥в препарати строфанту вв≥йшли в широку медичну практику.

” 1824 роц≥ французькому х≥м≥ку –ойеру удалось вид≥лити ≥з листк≥в наперст¤нки пурпурноњ отруту, ¤ку назвав диг≥тал≥сом (вважав, що ц¤ речовина Ї алкалоњд). јле п≥зн≥ше (через три роки), англ≥чанин јстафорт доказав, що в процес≥ кислотного г≥дрол≥зу не т≥льки диг≥тал≥с, але ≥ р¤д ≥нших речовин рослинного походженн¤, в≥дщеплюють глюкозу ≥ тому њх назвали глюкозидами. ѕ≥зн≥ше цю назву зам≥нили б≥льш правильним Ц г≥козиди (в≥д грецького слова Ул≥косФ Ц солодкий(, так ¤к ви¤вилось, що молекули цих речовин можуть м≥стити р≥зн≥ цукри.

«араз ми знаЇмо, що молекула любого гл≥козидна складаЇтьс¤ з ну цукристоњ частини (агл≥кон) ≥ цукристоњ частини (г≥лкон).

” 1896 роц≥ (через 45 рок≥в п≥сл¤ початку роб≥т) ≥з листк≥в наперст¤нки пурпурноњ було вид≥лено речовину гл≥козидноњ природи, ¤ку назвали Удиг≥токсинФ. Ќа орган≥зм д≥Ї так само, ¤к ≥ екстракт ≥з листк≥в, але приблизно в 100 раз сильн≥ша.

јле а ≥нш≥ види наперст¤нок м≥ст¤ть л≥козиди з вираженою кард≥отон≥чною д≥Їю. «окрема, наперст¤нка шершиста м≥стить ц≥ гл≥козиди, один ≥з ¤ких п≥д назвою УдигоксинФ був вид≥лений у 1930 роц≥.

” 1872 роц≥ британський фармаколог≥ ‘ерзер вид≥лив ≥з строфанту кристал≥чну чисту речовину, ¤ку назвав строфантином, ≥ встановив його гл≥козидну природу.

Ўвидк≥сть ≥ сила д≥њ строфантину зробили його незм≥нним засобом в кард≥олог≥њ. ÷≥ ориг≥нальн≥ властивост≥ спри¤ли пошукам його зам≥нник≥в серед Ївропейськоњ флори, так ¤к препарати строфанту, одержан≥ ≥з африканськоњ сировини, були дуже дорогими.

” 1911 роц≥ ≥з корен≥в одного ≥з вид≥в кендир¤ був вид≥лений гл≥козид, ¤кий своњми властивост¤ми був под≥бний до строфанту.

‘армаколог≥чн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥ цього гл≥козиду, ¤кий нзваний цимарином, вивчались у нас. Ѕуло встановлено, що в≥н м≥ститьс¤ у багатьох видах кендер¤. “ак була вир≥шена проблема одержанн¤ зам≥нника строфанту.

—амим дивним заключенн¤м цього пошуку було повторне досл≥дженн¤ згаданого ран≥ше горицв≥ту весн¤ного.

Ќе дивл¤чись на те, що перш≥ гл≥козиди ≥з д≥Їю рослини Ц цимарин ≥ адон≥токсин Ц були вид≥лен≥ у 1940-1947 роках групою швейцарського досл≥дника –ейхштейна, багато вчених думали, що можливо рослина, м≥стить ≥ ≥нш≥ гл≥козиди.

¬чен≥ ’арк≥вського Ќƒ’‘” зум≥ли вид≥лити ≥ ≥нш≥ гл≥козиди, серед ¤ких ви¤вивс¤ ≥ строфантин, ¤кий ф≥гурував п≥д назвою гл≥козид Ѕ ≤ через де¤кий час почалось промислове виробництво.

≤ тепер над досл≥дженн¤м ≥ створенн¤м кард≥отон≥чних засоб≥в працюють вчен≥  ињвського медичного ун≥верситету ≥м.. Ѕогомольц¤.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

ё.‘. рилов, ѕ.ј. —мирнов. ”дивительный мир лекарстваФ.

Ћ.ё. ‘едоров. –ассказы о ¤дах, противо¤ди¤х, лекарствах и ученихФ.

1

Ќазва: ≤стор≥¤ в≥дкритт¤ серцевих гл≥козид≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (375 прочитано)