’≥м≥¤ >  ислоти, основи, властивост≥, добуванн¤, використанн¤

 ислоти, основи, властивост≥, добуванн¤, використанн¤

ѕлан

ўо таке кислоти, основи.

«наченн¤ кислот ≥ мурашиноњ кислоти в медицин≥.

ƒобуванн¤ кислот, основ.

¬ластивост≥ кислот.

«астосуванн¤ јl (OH)3.

 ислоти Ц це складн≥ речовини, ¤к≥ складаютьс¤ з атом≥в г≥дронегу зТЇднаних з кислотними залишками.

™ так≥ види кислот Ц орган≥чн≥ ≥ неорган≥чн≥ H2SO4, H3PO4, HNO3, H2CO3, HCL, HBт, HI, HCOOH, CH3COOH ацетил сал≥цилова, проп≥онова, масл¤на, валер≥анова, капронова, пальм≥тинова, стеаринова та багато ≥нших.

ƒобуванн¤ кислот.

Ѕ≥льш≥сть кисневм≥сних кислот добувають п≥д час взаЇмод≥њ оксид≥в неметал≥в з водою. Ќаприклад: SO3+H2OH2SO4

N2O5+H2O = 2HNO3

Ѕез киснев≥ кислоти добувають шл¤хом сполученн¤ г≥дрогену з неметалом з наступним розм≥щенн¤м в≥дносноњ сполуки у вод≥.

¬ластивост≥ кислот.

 ислоти ¤вл¤ють собою р≥дини (H2SO4, HNO3 та ≥нш≥) або тверд≥ речовини (H3PO4 та ≥нш≥). Ѕагато кислот добре розчин¤ютьс¤ у вод≥. –озчини њх кисл≥ на смак, розТњдають рослинн≥ ≥ тваринн≥ тканини, зм≥нюють синЇ забарвленн¤ лакмусу на червоне.

HBт

Ѕром≥дну кислоту використовують при оп≥ках (запаленн¤ вуха), промивають рани.

HCL

’лоридна кислота Ц безбарвна р≥дина.  онцентрована хлоридна кислота м≥стить близько 37% хлороводню ≥ у вологому пов≥тр≥ УдимитьФ. «астосовують дл¤ добуванн¤ њњ солей (хлориду бар≥ю, хлориду цинку тощо). ѕри травленн≥ у харчов≥й промисловост≥, в медицин≥ Ц дл¤ пониженн¤ застосуванн¤ дл¤ пониженн¤ кислотност≥ шлунку, ¤к реагент використовують в ус≥х х≥м≥чних лаборатор≥¤х.

HCOOH

ћурашина кислота Ц безбарвна р≥дина з р≥зким запахом, кипить при 101 ˚—. –озчин¤Їтьс¤ у вод≥ в будь-¤ких пропорц≥¤х. ¬икликаЇ оп≥ки на шк≥р≥. ћ≥ститьс¤ у вид≥ленн¤х залоз мурашок, а також у де¤ких рослинах (у лист≥ кропиви). ћурашину кислоту широко використовують у х≥м≥чн≥й промисловост≥ ¤к в≥дновник при синтез≥ орган≥чних речовин, а також дл¤ добуванн¤ щавлевоњ (оксалатноњ кислоти) в харчов≥й промисловост≥ Ц ¤к консервуючий ≥ дезинф≥куючий засоби, у медицин≥ Ц ¤к зас≥б розтиранн¤ при ревматизм≥.

CH3COOH

ќцтова кислота Ц безбарвна р≥дина з р≥зким запахом. ѕри t, нижч≥й за +16 ˚—, вона твердне у вигл¤д≥ кристал≥в. –озчин¤Їтьс¤ у вод≥ при будь-¤ких пропорц≥¤х 3-9%. «астосовують дл¤ виробництва пластичних мас, р≥зних барвник≥в, л≥карських речовин, штучного волокна.

ќснови Ц це складн≥ речовини, ¤к≥ складаютьс¤ з атом≥в метал≥в зТЇднаних з г≥дроксид ними групами.

ƒобуванн¤.

–озчинн≥ у вод≥ основи, тобто луги, добувають п≥д час взаЇмод≥њ метал≥в або њх оксид≥в з водою:

2Na + 2H2O 2NaOH + H2

ћалорозчинн≥ у вод≥ основи добувають непр¤мим шл¤хом, а саме: д≥Їю луг≥в на вод≥ розчини в≥дпов≥дних солей

FeSo4 + 2NaOH Fe(OH)2 + NaSO4

AlCl3 + 3NaOH Al(OH)3 3NaCl

¬ластивост≥.

–озчин луг≥в мильн≥ на дотик. «м≥нюють забарвленн¤ ≥ндикатор≥в ≥ безбарвного фенол фталењну - на малиновий кол≥р, червоного лакмусу Ц на син≥й.

¬ орган≥зм≥ людини й тварин йони Na++ ≥  + м≥ст¤тьс¤ в макрок≥лькост¤х ≥ тому Ї життЇво необх≥дними. «агальний вм≥ст Ќатр≥ю в орган≥зм≥ трохи б≥ль≠ший в≥д такого  ал≥ю: 0,25 ≥ 0,22 % за масою.

Ѕ≥олог≥чну роль сполук ћеркур≥ю ≥ ѕлюмбуму до к≥нц¤ не з'¤совано. ƒо≠ведено, що в малих дозах сполуки ћеркур≥ю п≥двищують фагоцитарну актив≠н≥сть лейкоцит≥в, впливають на процес кровотворенн¤. ” медицин≥ викорис≠товують каломель Ч меркур≥й(≤) хлорид Ќg2—l2 ¤к послаблювальний та жовчог≥нний зас≥б. –туть ≥ розчинн≥ сол≥ ћеркур≥ю дуже отруйн≥, оск≥льки блокують д≥ю багатьох ферментних систем. “оксичними Ї також сполуки ѕлюмбуму, ¤к≥ спричинюють хрон≥чн≥ отруЇнн¤ (сатурн≥зм).

—полуки Ѕар≥ю в малих дозах стимулюють д≥¤льн≥сть к≥сткового мозку, але у великих дозах йони BA2+ токсичн≥.

Ѕар≥й сульфат, ¤к малорозчинну у вод≥ (ƒ–¬аS04 = 1,1-10 10) та кислотах сполуку, використовують у рентгеноскоп≥њ травного каналу, оск≥льки ц¤ речовина не пропускаЇ рентген≥вського випром≥нюванн¤.

 альц≥й, що входить до складу м≥неральноњ основи к≥сткових тканин.

÷инк Ч один з найпоширен≥ших елемент≥в в орган≥зм≥, його вм≥ст становить приблизно 1,4Ч2,3 г. «а своњми ф≥зико-х≥м≥чними харак≠теристиками ÷инк в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д перех≥дних б≥ометал≥в. ¬≥н маЇ менший йонний рад≥ус та дещо б≥льший потенц≥ал йон≥зац≥њ.

Ѕ≥олог≥чна роль ÷инку значною м≥рою пов'¤зана з функц≥онуванн¤м залоз внутр≥шньоњ секрец≥њ, в ¤ких в≥н концентруЇтьс¤. ¬важають, що передм≥хуро≠ва залоза добре функц≥онуЇ при достатн≥й к≥лькост≥ ÷инку в орган≥зм≥.  р≥м того, йони ÷инку ≥стотно впливають на здатн≥сть ≥нсул≥ну знижувати р≥вень глюкози в кров≥.

÷инк в≥д≥граЇ важливу роль у д≥¤льност≥ кл≥тин головного мозку, тому його й використовують дл¤ л≥куванн¤ псих≥чних захворювань. ¬≥н також спри¤Ї за≠гоЇнню ран, завд¤ки чому цинков≥ маз≥ вже здавна застосовують у дерматоло≠г≥њ. «датн≥сть ÷инку п≥двищувати загальний енергетичний р≥вень б≥ох≥м≥чних процес≥в та посилювати захисну реакц≥ю орган≥зму в≥дкриваЇ перспективи дл¤ його застосуванн¤ ¤к стимул¤тора багатьох ф≥з≥олог≥чних процес≥в.

’ром Ч необх≥дний елемент дл¤ функц≥онуванн¤ численних б≥осистем. ¬≥н впливаЇ на обм≥н вуглевод≥в, л≥п≥д≥в та нуклењнових кислот, активуЇ д≥ю ≥нсул≥ну, входить до складу фермент≥в трипсину ≥ трансферину. ѕол≥пшуючи загальний обм≥н речовин, ’ром спов≥льнюЇ процеси стар≥нн¤ орган≥зму. ” ме≠дичн≥й практиц≥ вже використовують препарат п≥д назвою "’ром п≥кол≥нат" дл¤ л≥куванн¤ д≥абету.  р≥м того, сполуки ’рому вход¤ть до складу де¤ких комплексних в≥там≥нних препарат≥в.

« ус≥х м≥кроелемент≥в йон —r(≤≤≤) Ї найменш отруйним, однак сполуки шес≠тивалентного хрому (хромати ≥ дихромати) Ч токсичн≥.

јлюм≥н≥й в≥днос¤ть до незам≥нних м≥кроелемент≥в (загальний вм≥ст 1—√5 % за масою). ¬≥н надходить в орган≥зм з продуктами харчуванн¤ та част≠ково з водою, добова потреба в ньому становить 45Ч50 мг. јлюм≥н≥й накопи≠чуЇтьс¤ в к≥стках, печ≥нц≥, леген¤х, нирках, головному мозку. ¬≥н спри¤Ї роз≠витку й регенерац≥њ еп≥тел≥альноњ, сполучноњ та к≥стковоњ тканин, бере участь в обм≥н≥ фосфоровм≥сних сполук.

—полуки јлюм≥н≥ю мають кровоспинн≥, протизапальн≥ та антацидн≥ влас≠тивост≥, завд¤ки чому њх здавна використовують у медицин≥. Ќаприклад, алюм≥н≥й г≥дроксид јl(ќЌ)3 застосовують при п≥двищен≥й кислотност≥ шлункового соку ¤к у чистому вигл¤д≥, так ≥ в сум≥ш≥ з магн≥й оксидом (алмагель) або з ћg(ќЌ)2 (маалокс).

‘ерум(ѕ) ≥ ‘ерум(≤II)-≥они мають особливо велике значенн¤ дл¤ життЇд≥¤ль≠ност≥ орган≥зму людини й тварин. «агальний вм≥ст ‘еруму в орган≥зм≥ становить 4Ч5 г, причому 60Ч70 % загальноњ маси цього елемента м≥ститьс¤ в еритро≠цитах та нервових кл≥тинах.

…они ћангану необх≥дн≥ дл¤ росту, утворенн¤ к≥сток та збе≠реженн¤ репродуктивноњ функц≥њ орган≥зму. ¬они беруть участь у метабол≥зм≥ глюкози та л≥п≥д≥в, а також у процес≥ активуванн¤ де¤ких фермент≥в (арг≥нази, фосфатаз тощо). ¬м≥ст ћангану в орган≥зм≥ людини становить близько 12 мг.

…они —и(≤) ≥ —и(≤≤), що вход¤ть до складу фермент≥в, беруть участь у про≠цесах диханн¤ тканин, росту та кровотворенн¤, впливають на синтез в орган≥з≠м≥ гемоглоб≥ну, а також посилюють д≥ю гормон≥в г≥поф≥за та ≥нсул≥ну , впли≠ваючи таким чином на обм≥н цукр≥в ≥ жир≥в.

ћасова частка —ульфуру в орган≥зм≥ людини становить близько 0,16 %, ба≠гато с≥рки м≥ститьс¤ в структурному б≥лку кератин≥, волосс≥, к≥стках ≥ нервов≥й тканин≥.

Ќеорган≥чн≥ фосфат-≥они Ќ2–ќ4 та Ќ–ќ42- вход¤ть до складу буферноњ системи кров≥, ¤ка значною м≥рою забезпечуЇ стале значенн¤ рЌ внутр≥шнього середовища живого орган≥зму.  р≥м того, фосфор Ї основною складовою частиною к≥сток ≥ зуб≥в.

«б≥льшенн¤ вм≥сту фосфат≥в у кров≥ (г≥перфосфатем≥¤) може спостер≥гатис¤ при токсикозах ваг≥тних, спазмоф≥л≥њ, передозуванн≥ ультраф≥олетового опро≠м≥ненн¤, в пер≥од загоюванн¤ к≥сткових перелом≥в.

ќрган≥чн≥ пох≥дн≥ н≥тратноњ кислоти (наприклад, н≥трогл≥церин, н≥тросорб≥т) застосовують ¤к серцев≥ засоби. Ќатр≥й н≥трит та де¤к≥ пох≥дн≥ н≥тритноњ кислоти застосовують при стенокард≥њ. « неорган≥чних сполук Ќ≥трогену в ме≠дичн≥й практиц≥ використовують також н≥троген(≤) оксид N2ќ, або "веселильний газ". ” малих дозах в≥н викликаЇ стан сонливост≥ й сп'¤н≥нн¤, а в б≥льших концентрац≥¤х маЇ наркотичну д≥ю.

Ћ≥тература.

ƒ.ƒ. Ћуцевик, ј.—. ћороз, ќ.¬. √рибальсько, ¬.¬. ќгурцов. У јнал≥тична х≥м≥¤Ф.

√.ѕ. ’омченко Уѕос≥бник з х≥м≥њ дл¤ вступник≥в до вуз≥вФ, ¬идавництво  ињв УЌ.—. .Ф 2000 р.

“уринська Ќ.ћ. Уќснови загальноњ х≥м≥њФ. 11 клас,  ињв: ≤рп≥нь: ¬“‘ УѕерунФ.

“уринська Ќ.ћ, ¬еличко Ћ.ѕ. ’≥м≥¤: ѕ≥дручник 9 клас. Ц  ињв.: ѕерун, 1995 р.

 осинський ќ.≤. ќрган≥чна х≥м≥¤. ѕрактикум : ѕос≥бник Ц  ињв.: ¬ища школа, 2002 р.

1

Ќазва:  ислоти, основи, властивост≥, добуванн¤, використанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1910 прочитано)