Ѕ≥олог≥¤ > „астини ростучого дерева, њх значенн¤ ≥ промислове використанн¤

«аболонн≥ породи: граб, клен, л≥щина, груша, береза, липа, в≥льха.

—п≥лодеревн≥ породи: ¤лина, ¤лиц¤, бук, осика.

ядро утворюЇтьс¤ не зразу. ” дуба воно з'¤вл¤Їтьс¤ рано (на 8-12 роц≥), тому заболонь у нього вузька. ” сосни п≥зн≥ше (30-35 рок≥в), тому заболонь широка. ѕерех≥д в≥д заболон≥ до ¤дра може бути р≥зким (тис, шовковиц¤) або поступовим (грецький гор≥х, ¤л≥вець). « в≥ком розм≥ри ¤дра зб≥льшуютьс¤.

–озм≥р заболон≥ залежить в≥д умов виростанн¤ (грунт≥в. вологост≥). ” р≥зних пор≥д зм≥нюЇтьс¤ ширина заболон≥ по висот≥ стовбура. “ак у хвойних пор≥д (сосна, ¤лина) вона поступово зменшуЇтьс¤, а у дуба за≠лишаЇтьс¤ без зм≥ни.

¬ ростучому дерев≥ заболонь служить дл¤ проведенн¤ води вверх по стовбуру (з корен≥в в крону) ≥ дл¤ в≥дкладанн¤ запасних поживних ре≠човин.

¬ ростучому дерев≥ ¤дро виконуЇ головним чином механ≥чну роль, надаючи стовбуру ст≥йк≥сть; разом з тим воно може служити сховищем води (дуб, в'¤з).

ядро утворюЇтьс¤, в сформован≥й деревин≥, що складаЇтьс¤ з мертвих здерев'¤н≥лих кл≥тинних ст≥нок у результат≥ в≥дкладань на ст≥нках в≥дмерлих кл≥тин екстрактивних речовин. ÷е барвники ≥ дубильн≥ речо≠вини, смоли, що фарбують деревину в темн≥ в≥дт≥нки. ядроутворенн¤ - позитивний б≥олог≥чний процес деревних рослин, ¤кий консервуЇ внутр≥шн≥ в≥дмерл≥ шари деревини, п≥двищуючи њх ст≥йк≥сть.

¬насл≥док закупорюванн¤ водопров≥дних шл¤х≥в деревина ¤дра мало проникна дл¤ води ≥ пов≥тр¤, що маЇ позитивне значенн¤ при виготов≠ленн≥ тари п≥д р≥дк≥ товари (наприклад, винн≥ бочки) ≥ в≥д'Їмне зна≠ченн¤ при просочуванн≥ антисептинами (¤дро не просочуЇтьс¤).

–озм≥ри, ¤дра ≥ заболон≥ на попеоечиому перетин≥ мають важливе прак≠тичне значенн¤. ” пор≥д де заболонь вузька (1-2 см), пилена продукц≥¤ виготовл¤тиметьс¤ т≥льки з ¤дра, а заболонь буде у в≥дходах. ” сосни ≥ ¤сен¤ (заболонь широка) заготовки матимуть р≥знор≥дну дере≠вину ≥ ви¤вл¤тимуть неоднаков≥ ф≥зичн≥ властивост≥ в процес≥ сушки, що негативно впливаЇ на ¤к≥сть.

¬Ћј—“»¬ќ—“≤,я ≤ ¬»«Ќј„јё“№ «ќ¬Ќ≤ЎЌ≤… ¬»ƒ ƒ≈–≈¬»Ќ»:

’ј–ј “≈–»—“» ј.ћ≈“ќƒ» ¬»«Ќј„≈ЌЌя ≤ ўќ ѓ’ ”“¬ќ–ё™.

ƒо групи властивостей,¤к≥ характеризують зовн≥шн≥й вид деревини.в≥днос¤ть≠с¤ кол≥р,блиск,текстура ≥ макроструктура,а також запах.

кол≥р.

 ласичн≥ ф≥зичн≥ у¤вленн¤ трактують кол≥р ¤к в≥дбитий пот≥к промен≥в св≥т≠ла, що здатн≥ прийматись органами зору.

ƒеревина маЇ властивост≥ виб≥рково поглинати св≥тлов≥ промен≥, ≥, тому в≥дбитий св≥тловий пот≥к маЇ ≥нший спектральний склад.

” деревинознавств≥ деревину характеризують описово, використовуючи зоров≥ образи, що дають абстрактне у¤вленн¤ про кольоров≥ в≥дт≥нки.

÷елюлоза забарвлена в б≥лий кол≥р. ” процес≥ росту кл≥тин оболонок деревини просочуютьс¤ барвниками, дубильними речовинами ≥ смолами, що приводить до зм≥ни кольору, ¤кий залежить в≥д еколог≥чних умов ≥ б≥олог≥чних особливостей окремих деревних пор≥д. ѕороди пом≥рного кл≥мату формують деревину св≥тлих в≥дт≥нк≥в,а деревини пор≥д троп≥чного по¤су забарвлена в темн≥ в≥дт≥нки.

” межах кл≥матичного по¤су диференц≥ац≥¤ кольору деревини буде пов'¤зана з б≥олог≥чним видом. Ќаприклад, так≥ породи, ¤к дуб, акац≥¤ б≥ла, ≥льм, гор≥х грець≠кий, мабуть мають темн≥ в≥дт≥нки з ≥ндив≥дуальними особливост¤ми, що притаманн≥ кожн≥й з цих пор≥д. ” межах кожноњ породи кол≥р може зм≥нюватис¤ в≥д св≥тлих до темних в≥дт≥нк≥в. “ак≥ зм≥ни пов'¤зан≥ ≥з в≥ком ≥ частково з умовами виростанн¤. ¬ старшому в≥ц≥ деревина набуваЇ темного забарвленн¤. ” спри¤тливих умовах виро≠станн¤ також формуЇтьс¤ деревина темних в≥дт≥нк≥в.

 ол≥р може служити ознакою дл¤ визначенн¤ деревини ≥ Ї важливою ¤к≥сною характеристикою при добор≥ дл¤ оздобленн¤ прим≥щень ≥ р≥зноман≥тних вироб≥в.

 р≥м абстрактноњ пор≥внювальноњ характеристики кольору, ¤ку широко викори≠стовують у побут≥, визначають реальний кол≥р з допомогою прилад≥в (колориметр≥в)

 ол≥р характеризуЇтьс¤ такими параметрами: л¤мбда-кольоровим в≥дт≥нком, нм;

–-частотою,%; ро - ¤скрав≥стю (св≥тл≥стю),%.

 ольровий в≥дт≥нок характеризуЇтьс¤ довжиною хвил≥ л¤мбда чистого спекрального кольору. якщо в≥н зм≥шуЇтьс¤ з б≥лим, то ступ≥нь насиченн¤ його зменшуЇтьс¤, тобто зменшуЇтьс¤ – (в≥д 100% до ќ) у процес≥ розбавленн¤ чистого кольору б≥лим. ” природ≥ не ≥снуЇ чистих спектральних в≥дт≥нк≥в. –≥зноман≥тн≥ кольоров≥ в≥дт≥нки Ї р≥зним ступенем дом≥шки б≥лого кольору до чистих кольор≥в. ƒл¤ б≥льш повноњ характеристики кольору осв≥тленого предмета визначають його ¤скрав≥сть в процентах в≥дображеноњ енерг≥њ св≥тла. Ќайб≥льшу к≥льк≥сть енерг≥њ св≥тла в≥дбиваЇ ≥деально б≥ла поверхн¤, коеф≥ц≥Їнт в≥дбиванн¤ наближаЇтьс¤ до одиниц≥, а чорноњ поверхн≥ - до нул¤.

∆овтий спектор в≥дпов≥даЇ кольоровим в≥дт≥нкам деревини. ƒовжина хвил≥ м≥ститьс¤ в д≥апазон≥ 575...585 нм; з чистотою – забарвленн¤ деревини - в межах в≥д 20-70%.

Ќа практиц≥ кол≥р деревини можна визначити колориметрами або з допомогою пор≥вн¤нн¤ з атласом кольорових в≥дт≥нк≥в. Ќа окремих листах альбому нанесене забарвленн¤ одного в≥дт≥нку, але р≥зного насиченн¤ ≥ ¤скравост≥. ћетодом добору ≥дентичного забарвленн¤ в альбом≥ ≥з зразком деревини встановлюють параметри кольору л¤мбда, – ≥ ро.

Ѕлиск.

«датн≥сть деревини спр¤мовано в≥дбивати св≥тловий пот≥к промен≥в називають блиском. ¬≥домо, що строго спр¤мовано в≥дбиваЇтьс¤ св≥тло в≥д дзеркальноњ пове≠рхн≥, в ¤коњ нер≥вност≥ менше половини св≥тловоњ хвил≥. ƒеревина - матер≥ал прос≠тий,≥ нав≥ть ≥деально оброблена њњ поверхн¤ буде матовою. Ѕ≥льш≥сть в≥тчизн¤них вид≥в деревних пор≥д мають деревину св≥тлих в≥дт≥нк≥в, причому б≥лий кол≥р деревини, витриманоњ в час≥, набираЇ жовтого забарвленн¤, що пов'¤зано ≥з влас≠тив≥стю л≥гн≥ну жовт≥ти на св≥тл≥.

«орове сприйн¤тт¤ блиску буде залежати в≥д осв≥тленн¤ середовища, в ¤кому визначають даний параметр.  р≥м того, власне кол≥р, чистота обробки поверхн≥ ≥ напр¤м повздовжнього перетину будуть впливати на б≥лизну. „асково блиск зб≥ль≠шуЇтьс¤ на рад≥альних перетинах у деревин≥ з широкими серцевинними промен¤ми, блиск зростаЇ також у пор≥д ≥з б≥лим кольром ≥ р≥вною будовою. Ўовковистий блиск мають ¤в≥р, бархат амурський, а з ≥ноземних пор≥д деревина махагон≥ (червоного дерева). Ќаведен≥ породи мають р≥зн≥ кольоров≥ в≥дт≥нки, але њх блиск значно б≥льший пор≥вн¤но з ≥ншими породами ≥з св≥тлими в≥дт≥нками деревини.

Ѕлиск б≥льшост≥ пор≥д, визначений блиском≥ром ‘Ѕ-2 знаходитьс¤ в межах 6,4 ... 16,2%.

«м≥нюЇтьс¤ б≥лизна деревини одн≥Їњ породи залежно в≥д перетину: на тангенц≥альних перетинах процент значно б≥льший, н≥ж на рад≥альних. ÷¤ особлив≥сть виражена у пор≥д, що манють нер≥вном≥рну структуру р≥чних шар≥в. ѕороди, дереви≠на ¤ких маЇ р≥вном≥рну будову в≥дзначаютьс¤ однаковою б≥лизною на в≥сх пов≠здовжн≥х перетинах.

–≥вном≥рною б≥лизною на повздовжн≥х перетинах в≥дзначаЇтьс¤ ¤в≥р, груша, слива. ѕричому блиск зростаЇ при зменшенн≥ л¤мбда ≥ – ≥ зб≥льшенн≥ . “екстура.

–исунок утворений на поверхн≥ перетину деревини, називають текстурою. –≥зно≠ман≥тн≥сть текстур п≥дкреслюЇтьс¤ кольором ≥ блиском анатом≥чних елемент≥в. «м≥нюючи напр¤м перетину деревини, можна створювати р≥зноман≥тн≥ структури. –≥зн≥ кольоров≥ в≥дт≥нки анатом≥чних елемент≥в деревини, њх к≥льк≥сне сп≥вв≥д≠ношенн¤, форма ≥ розм≥ри на м≥кроскоп≥чному р≥вн≥ визначають р≥зноман≥тн≥сть текстури. –исунок перетину деревини не лежить в одн≥й площин≥, а утворюЇтьс¤ макрорельЇф - об'Їмна текстура. —прийн¤тт¤ текстури деревини залежить в≥д њњ оптичних властивостей ≥ насамперед в≥д умов в≥дбитт¤ св≥тла. ћакрорельЇф утво≠рений анатом≥чними елементами деревини, в≥дбиваЇ св≥тло розс≥¤но. —туп≥нь роз≠с≥юванн¤ св≥тлових хвиль залежить здеб≥льшого в≥д пористост≥ деревини ≥ чистот≥ поверхн≥ обробки. “ак≥ анатом≥чн≥ елементи, ¤к волокна л≥бр≥форма ≥ серцевинн≥ промен≥, за ≥нших р≥вних умов в≥дбивають св≥тло б≥льш спр¤мовано. –≥зниц¤ в ко≠льорових в≥дт≥нках анатом≥чних елемент≥в ранньоњ та п≥зньоњ зон р≥чних прирос≠т≥в п≥дкреслюЇ декоративн≥сть де¤ких лист¤них ≥ б≥льшост≥ хвойних пор≥д. ¬≥дби≠ванн¤ св≥тла серцевинними промен¤ми на рад≥альних перетинах створюЇ "дзеркаль≠ну текстуру". “≥ сам≥ серцевинн≥ промен≥ на тангенц≥альних перетинах,що ви¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ веретенопод≥бних т≥лець, утворюють лускопод≥бну текстуру ≥з матовим в≥дт≥нком. —л≥д в≥дзначити ≥ ту особлив≥сть, що декоративн≥сть дере≠вини одного б≥олог≥чного виду зм≥нюЇтьс¤ у зв'¤зку ≥з в≥ком, ≥ндив≥дуальною зм≥ною та умовами виростанн¤.

“радиц≥йно кращу текстуру отримують ≥з к≥льцесудинних лист¤них пор≥д (¤сень, дуб, ≥льм, берест, каштан пос≥вний, бархат амурський). ≤з розс≥¤носудинних ц≥н¤ть≠с¤ ¤к декоративно-текстурн≥ бук, платан, клен, ¤в≥р, груша, ¤блун¤ та ≥нш≥. —еред хвойних пор≥д гарну текстуру деревини мають тис ¤г≥дний ≥ модрина. ƒекоратив≠н≥сть деревини окремих пор≥д п≥дкреслюЇтьс¤ аномальною макротекстурою. ¬исоко-декоративн≥ аномальн≥ текстури характерн≥ дл¤ деревини карельськоњ берези, ¤вора "пташине око", ¤сен¤, ≥льма, бука ≥з хвил¤стою звилкуват≥стю деревини, нарост≥в (кап≥в), ¤к≥ мають переплутану або хвил¤сту звилкуват≥сть деревини.

“екстура карельськоњ берези нагадуЇ в≥зерунок мармуру. ƒеревина ¤вору "пта≠шине око" ≥ ¤вора ≥з хвил¤стою звилкуват≥стю деревини зустр≥чаЇтьс¤ в ”крањн≠ських  арпатах. ћакроструктура.

«овн≥шн≥й вигл¤д деревини круглих л≥соматер≥ал≥в на р≥вн≥ макроструктури можна використати дл¤ оц≥нки њх ¤кост≥.ќсновн≥ показники макроструктури: ширина р≥чних шар≥в в сантиметрах, к≥льк≥сть р≥чних шар≥в в 1 см ≥ п≥зн¤ деревина в процентах .

1	2	3

Ќазва: „астини ростучого дерева, њх значенн¤ ≥ промислове використанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1181 прочитано)