Правознавство > Договір перевезення

Якщо прострочення доставки вантажу призвело до його псування чи загибелі, то перевізник, крім неустойки за прострочення, повинен відшкодувати заподіяні ним збитки у розмірі фактичної шкоди. Інші збитки. Що виникли у одержувача внаслідок прострочення доставки вантажу, за чинним законодавством перевізник не відшкодовує. Відповідно до ст. 980 проекту ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов’язаний відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо погодження сторін, транспортними статутами (кодексами) не передбачені інші форми відповідальності.

Транспортними статутами (кодексами) передбачається майнова відповідальність відправників та одержувачів за неналежне виконання обов’язків, які передують чи необхідні для укладення договору перевезення конкретного вантажу або завершують перевізний процес. Наприклад, за неправильне зазначення у накладній найменування вантажу або за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезення чи потребує особливих запобіжних заходів, з відправника стягується штраф та заподіяні перевізникові збитки.

За пошкодження вагонів (суден) відправник або одержувач сплачують штраф: на залізничному транспорті – у розмірі п’ятикратної, на річковому – трикратної вартості ремонту пошкоджених (втрачених) частин, а також відшкодовують збитки, завдані перевізникові внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження вантажу та інший засіб.

Після прибуття вантажу до пункту призначення відповідальність перед перевізником за одержання конкретного вантажу несе одержувач. Однак він може перекласти на відправника всі суми штрафів, зборів та збитків, які сплачені перевізникові внаслідок неправильних дій відправника з даного перевезення.

3. Договір чартеру (фрахтування)

За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами) [5,381].

Так, відповідно до статті 203 Кодексу торговельного мореплавства за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Чинне законодавство встановлює два види фрахтування морських суден:

• тайм-чартер – це фрахтування судна, за умовами якого судно має бути укомплектоване екіпажем;

• бербоут-чартер – фрахтування, за умовами якого судно не споряджається і не укомплектовується екіпажем.

Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність та зміст договору фрахтування судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. У договорі фрахтування судна на певний час мають бути зазначені найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Різновидом договору перевезення повітряним транспортом є договір чартеру (фрахтування). Коментована стаття містить традиційне для транспортного права визначення договору чартеру, який також називають договором фрахтування. Найбільшого поширення договори чартеру набули у сфері повітряних та морських перевезень.

Повітряні чартери використовуються переважно для перевезення пасажирів та їх багажу, рідше – вантажу та пошти, морські чартерні договори здебільшого стосуються перевезень вантажу [5,381].

4. Договір найму (оренди) транспортного засобу

На перший погляд даний договір може здатися подібним до договору чартеру (фрахтування). Однак між ними є певна відмінність. Згідно зі статтею 798 ЦКУ предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Отже, при укладенні договору найму транспортного засобу наймодавець передає наймачеві транспортний засіб. Що ж до договору чартеру (фрахтування), то відповідно до статті 912 ЦКУ фрахтувальник отримує не транспортний засіб, а лише всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів.

У деяких випадках, встановлених транспортними кодексами (статутами), фрахтувальник має право укласти самостійний договір фрахтування. На відміну від нього, наймач транспортного засобу самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори залежно від призначення транспортного засобу, в тому числі договори фрахтування.

Як і в договорі фрахтування, договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найом з екіпажем, який його обслуговує, або без екіпажу. Крім того, сторони договору найму можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення належного використання транспортного засобу.

Статтею 799 ЦКУ встановлено обов'язкову письмову форму договору найму транспортного засобу. Крім того, у разі якщо стороною такого договору є фізична особа, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Підприємство, яке отримало в оренду автомобіль, самостійно використовує його у своїй діяльності. Воно має право (без згоди орендодавця) укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу та умов договору (ст. 773 і 800 ЦКУ).

Саме договір оренди автомобіля, а не довіреність, дає можливість орендарю керувати автомобілем.

При передачі автомобіля в оренду орендодавець має надати орендарю відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої застерігається в договорі оренди.

Слід пам'ятати, що орендарю на період дії договору оренди автомобіля необхідно оформити тимчасовий реєстраційний талон.

Таку необхідність установлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388, зі змінами та доповненнями. У п. 15 цих Правил, зокрема, зазначено: якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження. У розглядуваній ситуації документом, що підтверджує право керування та (або) розпорядження автомобілем, є договір оренди автомобіля, а період дії тимчасового реєстраційного талона обмежується терміном дії договору оренди.

Порядок отримання тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2002 р. № 355.

5. Договір про буксирування

На морському та внутрішньому видах транспорту переміщення суден, плотів або інших плавучих об’єктів може здійснюватися шляхом буксирування їх, тобто застосування до них зовнішньої тяги, а також методом штовхання. Частіше об’єктами є баржі з різними вантажами та плоти з лісо продукцією. Володільці плотів – це організації, що сплавляють ліс, а суден і барж – організації чи громадяни, яким вони належать на праві власності або повного господарського відання. Буксирувальниками виступають пароплавства (при здійсненні буксирних операцій у портах) та порти, які мають права юридичної особи.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14

Назва: Договір перевезення
Дата публікації: 2006-01-18 (15750 прочитано)