≈колог≥¤ > ≈т≥олог≥¤ еп≥дем≥олог≥¤ туберкульозу.«в'¤зок з факторами довк≥лл¤

—постер≥гаючи за групою ос≥б, що в≥дом≥ ¤к туберкул≥н негативних та ф≥ксуючи частоту по¤ви позитивних туберкул≥нових тест≥в пом≥ж них ,прот¤гом певного часу, робл¤тьс¤ спроби оц≥нити загальну захворюван≥сть на т. у дан≥й груп≥ населенн¤ та пор≥вн¤ти з р≥зними ≥нформац≥йними базами. ÷ю техн≥ку використовують, перш за все ,у крањнах, що розвиваютьс¤ та в≥дчувають нестачу ресурс≥в дл¤ пост≥йноњ д≥агностики та реЇстрац≥њ хворих на т.

≤нф≥кован≥ на туберкульоз особи.

÷е на¤вн≥сть життЇздатних м≥кобактер≥й туберкульозу в орган≥зм≥, без кл≥н≥чних ознак захворюванн¤. Ѕ≥льш≥сть практично здорових ос≥б, що були ≥нф≥кован≥ ћЅ“ (м≥кобактер≥њ туберкульозу) ,знаход¤тьс¤ у цьому стан≥ прот¤гом усього житт¤. ’вор≥ на туберкульоз це особи, в орган≥зм≥ ¤ких на¤вн≥ активн≥, в≥рулентн≥ ћЅ“. «азвичай це знаходить про¤ву у кл≥н≥чних симптомах ,ураженн≥ окремих систем та орган≥в. ¬ б≥льшост≥ таких випадк≥в, туберкул≥новий тест виражено позитивний. Ќайважлив≥шим п≥дтвердженн¤м туберкульозу Ї ви¤вленн¤ ћЅ“ у мокрот≥ або у тканинах р≥зних орган≥в.«а випадок туберкульозу приймаЇтьс¤ захворюванн¤,що п≥дтверджене на¤вн≥стю м≥кобактер≥й туберкульозу,ви¤влених з м≥сц¤ ураженн¤ ( з мокротою, сечею ≥ т. ≥н. ) або отриманих з тканин шл¤хом б≥опс≥њ. [2]

¬ останн≥ роки в ”крањн≥ значно пог≥ршилас¤ ситуац≥¤ ≥з захворюваност≥ на туберкульоз. «г≥дно з оф≥ц≥йними даними зареЇстровано 113966 випадк≥в захворюванн¤ (226,8 на 100 тис. населенн¤), що на 7,11% б≥льше, н≥ж у 1997 р., коли к≥льк≥сть випадк≥в захворюванн¤ дор≥внювала 106391 (210,1 на 100 тис. населенн¤). ѕри цьому к≥льк≥сть хворих на вс≥ форми туберкульозу, що перебували на обл≥ку в 1998 р., п≥двищилас¤ щодо 1997 р. на вс≥х адм≥н≥стративних територ≥¤х крањни. Ќайвищ≥ показники цього контингенту хворих зареЇстровано у ƒонецьк≥й Ч 13498 випадк≥в (267,4 на 100 тис.), ∆итомирськ≥й Ч 3731 випадок (257,4 на 100 тис.), «апор≥зьк≥й Ч 5082 випадки (249,8 на 100 тис.), ќдеськ≥й Ч 6665 випадк≥в (263,5 на 100 тис.) ≥ ’ерсонськ≥й Ч 3301 випадок (265,4 на 100 тис.) област¤х. «ахворюван≥сть на вс≥ форми активного туберкульозу становила 27763 випадки (55,3 на 100 тис. населенн¤) ≥ п≥двищилас¤ на 12,63% проти 1997 р., коли було зареЇстровано 24883 випадки (49,1 на 100 тис.). ѕри цьому захворюван≥сть зб≥льшилась на вс≥х адм≥н≥стративних територ≥¤х за вин¤тком ≤вано-‘ранк≥вськоњ ≥ „ерн≥г≥вськоњ областей, де вона знизилась в≥дпов≥дно з 730 випадк≥в (50,2 на 100 тис.) до 707 випадк≥в (48,6 на 100 тис.) ≥ з 726 випадк≥в (54,6 на 100 тис.) до 707 випадк≥в (53,7 на 100 тис. населенн¤).

Ќайвищу захворюван≥сть на вс≥ форми активного туберкульозу в 1998 р. зареЇстровано у ƒонецьк≥й (68,5), «апор≥зьк≥й (72,8),  ≥ровоградськ≥й (63,0), ћиколањвськ≥й (62,5) ≥ ’ерсонськ≥й (70,4 на 100 тис. населенн¤) област¤х при середньому показнику в ”крањн≥ Ч 55,3 на 100 тис. населенн¤. [3]

3.«вТ¤зок р≥вн¤ захворюваност≥ на туберкульоз з≥ станом фактор≥в довк≥лл¤.

«а сучасними у¤вленн¤ми еп≥дем≥чний процес визначаЇтьс¤ ¤к природне ¤вище, де збудник стаб≥льно циркулюЇ в систем≥ Ђорган≥зм Ч природне середовище Ч орган≥змї ‘актори довк≥лл¤ це ф≥зичн≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ чинники, ¤к≥ характеризують стан довк≥лл¤, а також поза- та всередин≥ прим≥щень (житлових та громадських), у тому числ≥ профес≥йн≥.

«упинимос¤ на соц≥альних та повТ¤заних з≥ станом навколишнього природного середовища,тим б≥льше, що туберкульоз на сьогодн≥ Ї актуальною саме медико-соц≥альною проблемою

¬≥домо, що протитуберкульозна вакцинац≥¤ не захищаЇ людину в≥д зараженн¤, ≥ не убезпечуЇ њњ в≥д хвороби. ѓњ мета - заздалег≥дь п≥дготувати орган≥зм до зустр≥ч≥ з≥ збудником, навчити контролювати його.

ƒитина зазвичай народжуЇтьс¤ в≥льною в≥д туберкульозноњ бактер≥њ (палички  оха). ≤ на 5-й день свого житт¤, ¤кщо в нењ немаЇ протипоказань, отримуЇ щепленн¤ Ѕ÷∆ - живу культуру з вакцинного штаму туберкульозних м≥кобактер≥й. « цього часу м≥ж макро- ≥ м≥кроорган≥змами починаютьс¤ досить складн≥ взаЇмов≥дносини, ¤к≥ спрощено можна зобразити у вигл¤д≥ терез≥в: на одн≥й шальц≥ - захисн≥ сили людини (≥мун≥тет), на ≥нш≥й - к≥льк≥сть ≥ властивост≥ бактер≥й.

 оли останн≥ слаб≥ чи њх просто мало, завд¤ки ≥мун≥тету орган≥зм швидко зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д ≥нфекц≥њ.

якщо м≥ж шальками ≥снуЇ р≥вновага, захворюванн¤ не виникаЇ.

—аме тому, хоча 98 % населенн¤ ще до 15-р≥чного в≥ку стаЇ ≥нф≥кованим, тобто маЇ в орган≥зм≥ або вакцинний або природний штам туберкульозноњ палички, б≥льш≥сть з нас на туберкульоз не хвор≥Ї - ≥мунн≥ реакц≥њ, що контролюють (обмежують) розмноженн¤ цих м≥кроорган≥зм≥в, в≥дбуваютьс¤ непом≥тно дл¤ самопочутт¤.

«ахворюванн¤ виникаЇ, коли з будь-¤ких причин р≥вновага порушуЇтьс¤ на користь збудника.

ѕо-перше, це може статис¤, коли зб≥льшуЇтьс¤ його к≥льк≥сть.

Ќаприклад, коли хтось перебуваЇ в т≥сному контакт≥ з хворою людиною, ¤ка вид≥л¤Ї туберкульозн≥ бактер≥њ в навколишнЇ середовище (част≥ше з харкотинн¤м, р≥дше з≥ слиною, сечею, гноЇм). Ќавантаженн¤ на "нормальну" ≥мунну систему може ви¤витис¤ надм≥рним: њњ ресурс≥в дл¤ подоланн¤ такоњ чисельност≥ збудника може не вистачити. —аме тому, щоби унеможливити зараженн¤ ≥нших, хворим на туберкульоз надаЇтьс¤ окрема к≥мната.

ѕо-друге, захвор≥ти можна тод≥, коли ≥мунна система людини пригн≥чуЇтьс¤ ≥ розвиваЇтьс¤ так звана ≥мунна недостатн≥сть (≥мунодеф≥цит).

” цьому раз≥ нав≥ть м≥зерноњ к≥лькост≥ збудника, ¤кий до того мирно сп≥в≥снував з хаз¤њном, може бути достатньо, щоби виникла т¤жка форма ц≥Їњ недуги.

≤мунна недостатн≥сть може бути первинною (уродженою) ≥ набутою (вторинною). ” нашому сьогоденн≥ ≥снуЇ безл≥ч чинник≥в, ¤к≥ "допоможуть набути" ≥мунодеф≥цитний стан. Ѕудь-¤ка ≥нфекц≥¤ (гостра чи хрон≥чна) - в≥русна,бактер≥альна чи грибкова - виснажуЇ захисний потенц≥ал людини ≥ спричин¤Ї ≥мунну недостатн≥сть. Ќин≥ найб≥льш в≥домим своЇю фатальн≥стю дл¤ ≥мун≥тету Ї ¬≤Ћ-≥нфекц≥¤/—Ќ≤ƒ, тому ¬≤Ћ-≥фн≥кован≥ найчаст≥ше помирають саме в≥д туберкульозу, проте туберкульоз може актив≥зуватис¤ нав≥ть п≥сл¤ звичайного грипу.

ѕригн≥ченн¤ ≥мун≥тету в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док поганого харчуванн¤, д≥њ токсичних речовин та рад≥оактивного опром≥ненн¤, застосуванн¤ де¤ких гормональних засоб≥в та антиб≥отик≥в, алкоголю та наркотик≥в, а також при тривалому стрес≥. “ак, в експеримент≥ було доведено, що нав≥ть у таких ст≥йких до будь-¤ких негативних вплив≥в тварин, ¤к щур≥, внасл≥док стресу (наприклад, коли њх щоденно на 30 хвилин позбавл¤ти можливост≥ рухатис¤) виникаЇ т¤жкий ≥мунодеф≥цит.

¬≥домо, що на гостру стресову ситуац≥ю нервова система реагуЇ мр≥мким вид≥ленн¤м р≥зноман≥тних б≥олог≥чно активних речовин (адренал≥ну,ендоморф≥н≥в та ≥нших), ¤к≥ стимулюють кл≥тини, що зд≥йснюють ≥мунолог≥чн≥ реакц≥њ. ѓх активац≥¤ раз по раз при тривалому стрес≥ призводить до виснаженн¤ резервних можливостей кл≥тин ≥мунного захисту, до њх функц≥ональноњ неспроможност≥. ÷ю ≥мунну недостатн≥сть можна назвати психогенною. ћожливо саме тому серед пац≥Їнт≥в фтиз≥атричних установ зустр≥чаютьс¤ не т≥льки хвор≥ на —Ќ≤ƒ, наркоман≥ю та алкогол≥зм, особи з с≥мейних туберкульозних вогнищ, жебраки та безроб≥тн≥, але й вчител¤, л≥кар≥, ≥нженери, артисти, б≥знесмени. ≤ таких дедал≥ стаЇ все б≥льше.

Ќестаб≥льн≥сть сусп≥льства, страх за своЇ майбутнЇ та майбутнЇ своњх д≥тей, хрон≥чна нестача кошт≥в на прожитт¤, невпевнен≥сть у завтрашньому дн≥ - це та психолог≥чна еколог≥¤, ¤ка забезпечуЇ хрон≥чний стрес майже всьому населенню нашоњ держави. ƒодатков≥ локальн≥ життЇв≥ негаразди - ¤к с≥мейн≥, побутов≥ та профес≥йн≥ проблеми - зб≥льшують ризик виникненн¤ ≥мунноњ недостатност≥. ≤ тод≥ звичайна образа на партнера чи конфл≥кт з начальством, нав≥ть лайка в тролейбус≥ у поЇднанн≥ з легкою застудою можуть стати останньою краплиною, пусковим механ≥змом розвитку багатьох захворювань, в тому числ≥ туберкульозу.[4]

1	2	3

Ќазва: ≈т≥олог≥¤ еп≥дем≥олог≥¤ туберкульозу.«в'¤зок з факторами довк≥лл¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-30 (662 прочитано)