ѕравознавство > ќсоба злочинц¤ та основн≥ напр¤мки њњ крим≥нолог≥чного вивченн¤

 рим≥ногенн≥ риси особистост≥ формуютьс¤ п≥д впливом зовн≥шн≥х соц≥альних чинник≥в.

¬чиненню злочину можуть спри¤ти, нав≥ть провокувати на це ситуац≥йн≥ обставини, зовн≥шнЇ середовище. јле, та сама ситуац≥¤ сприймаЇтьс¤ й оц≥нюЇтьс¤ р≥зними людьми по-р≥зному. ¬ остаточному п≥дсумку в механ≥зм≥ ≥ндив≥дуального злочинного поводженн¤ особист≥сть злочинц¤ граЇ головну роль стосовно зовн≥шн≥х чинник≥в. “ому вчиненн¤ злочину точн≥ше було б розгл¤дати не т≥льки ¤к результат простоњ взаЇмод≥њ особистост≥ з конкретною життЇвою ситуац≥Їю, де вони виступають у ¤кост≥ р≥внозначних Упартнер≥вФ. «лочин Ї насл≥дком, реал≥зац≥Їю крим≥ногенних особливостей особистост≥, що взаЇмод≥Ї ≥з ситуац≥Їю.

2. ќ—Ќќ¬Ќ≤ –»—» ќ—ќЅ»—“ќ—“≤ «Ћќ„»Ќ÷я

ƒо основних рис особистост≥ злочинц¤ в≥днос¤тьс¤ насамперед соц≥ально-демограф≥чн≥.

 рим≥нолог≥чн≥ досл≥дженн¤ ≥ статистичн≥ дан≥ св≥дчать про те, що серед злочинц≥в значно б≥льше чолов≥к≥в, н≥ж ж≥нок (њх б≥л¤ 15 %). јле в злочинах, пов'¤заних ≥з розкраданн¤м майна шл¤хом присвоЇнн¤, розтрати або зловживанн¤ службовим становищем частка ж≥нок вище, тому що њх пор≥вн¤но б≥льше серед роб≥тник≥в сусп≥льного харчуванн¤ у систем≥ торг≥вл≥ ≥ легкоњ промисловост≥.

¬ залежност≥ в≥д в≥ку злочинц≥в можна зробити висновки про крим≥ногенну активн≥сть ≥ особлив≥сть р≥зноман≥тних в≥кових груп.

«а даними ћ¬— –ос≥њ б≥льш половини злочин≥в чин¤ть особи у в≥ц≥ 16-29 рок≥в, але найб≥льше крим≥ногенною групою населенн¤, що вид≥л¤Їтьс¤ статистикою, Ї особи у в≥ц≥ 30-49 рок≥в: њхн¤ частка в структур≥ злочинност≥ доходить до 47 %. —аме вони чин¤ть б≥л¤ 36 % особливо т¤жких ≥ 35 % т¤жких злочин≥в. « числа прит¤гнутих до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б неповнол≥тн≥ складають 14-15 %. Ќайменша частка серед злочинц≥в 60-л≥тнього в≥ку. ќсновну масу таких злочин≥в ¤к убивства, нанесенн¤ т¤жкоњ шкоди здоров'ю, крад≥жки, розбоњ, хул≥ганство, зівалтуванн¤, чин¤ть особи у в≥ц≥ до 30 рок≥в.

ƒан≥ про соц≥альний стан ≥ р≥д зан¤ть ос≥б, що вчинили злочини показують, що половина злочинц≥в до моменту вчиненн¤ злочину не була одружена, що удв≥ч≥ вище, н≥ж частка всього населенн¤, що не маЇ шлюбу.

ѕереважна б≥льш≥сть ос≥б, що чин¤ть злочини, брали участь у сусп≥льно корисн≥й прац≥, проте багато хто з них, особливо з числа хул≥ган≥в, злод≥њв, розб≥йник≥в часто зм≥нювали м≥сце роботи, мали значн≥ перерви в трудов≥й д≥¤льност≥. —еред непрацюючих велика частка злочинц≥в-рецидив≥ст≥в.

–≥вень осв≥ти впливаЇ на виб≥р життЇвого шл¤ху. ƒан≥ св≥дчать, що р≥вень осв≥ти ос≥б, що чин¤ть злочини, нижче, н≥ж ≥нших громад¤н. Ќайменш низький р≥вень осв≥ти в ос≥б, винних у вчиненн≥ насильницьких, насильницьки-корисливих злочин≥в, хул≥ганства, найб≥льше високий - серед посадових злочин≥в, що учинили шл¤хом розкраданн¤ ≥ присвоЇнн¤, розтрати або зловживанн¤ дов≥рою.

—еред властивостей особистост≥ злочинц≥в уваги заслуговують так≥ , ¤к характер ≥ тривал≥сть злочинного поводженн¤. Ѕ≥льш≥сть рецидив≥ст≥в серед злод≥њв, розб≥йник≥в, член≥в злочинних орган≥зац≥й.

—еред злочинц≥в чимало ос≥б ≥з ¤скраво вираженою ≥ндив≥дуальн≥стю, л≥дерськими спроможност¤ми, великою п≥дприЇмлив≥стю й ≥н≥ц≥ативою. ÷≥ ¤кост≥ в сполученн≥ з негативними ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥¤ми, моральними ≥ правовими погл¤дами звичайно вид≥л¤ють л≥дер≥в злочинних груп ≥ злочинних орган≥зац≥й, ¤вл¤ючись сусп≥льною характеристикою останн≥х. ÷≥ ¤кост≥ повинн≥ використовуватис¤ в проф≥лактиц≥ злочин≥в ≥ виправленн≥ злочинц≥в.

¬ивченн¤ л≥дерських спроможностей злочинц≥в особливо важливо дл¤ сфери боротьби з орган≥зованою злочинн≥стю. Ћ≥дерськ≥ риси означають ум≥нн¤ керувати людьми ≥ п≥дкор¤ти њх соб≥ будь-¤кими засобами, байдуж≥сть до ≥нших учасник≥в злочинноњ групи або злочинноњ орган≥зац≥њ. ќсобист≥сть л≥дера звичайно визначаЇ загальну спр¤мован≥сть злочинноњ активност≥ групи ≥ вчиненн¤ нею конкретних злочинних д≥й.

ѕор≥вн¤льне психолог≥чне вивченн¤ особистост≥ великих груп злочинц≥в ≥ законослухн¤них громад¤н показало, що перш≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д других значно б≥льш високим р≥внем ≥мпульсивност≥, тобто схильн≥стю д≥¤ти по першому спонуканню й агресивн≥стю, що сполучаЇтьс¤ в них ≥з високою чутлив≥стю ≥ раним≥стю.

«наючи загальн≥ характеристики злочинц≥в, њхн≥ в≥дм≥нн≥ риси ≥ типолог≥чн≥ риси потр≥бно в будь-¤к≥й сфер≥ практичноњ д≥¤льност≥ по боротьб≥ з≥ злочинн≥стю -проф≥лактиц≥, розкритт≥, розсл≥дуванн≥ злочин≥в, розгл¤д≥ крим≥нальних справ у суд≥, призначенн≥ карного покаранн¤, виправленн¤ ≥ перевихованн¤ злочинц≥в - враховувати, що злочинець - це жива людина, особист≥сть ≥з њњ неповторн≥стю, пристраст¤ми ≥ складност¤ми.

ќсобист≥сть злочинц¤ не ≥снуЇ поза сусп≥льством тому, що саме сусп≥льство, соц≥альне середовище формують саме таку особист≥сть, њњ антигромадську спр¤мован≥сть, а також тому, що т≥льки сусп≥льство може в≥днести ¤к≥сь вчинки до розр¤ду злочинних, а саме пон¤тт¤ злочинц¤ Ї пох≥дним в≥д злочину.

3.  Ћј—»‘≤ ј÷≤я ≤ “»ѕќЋќ√≤я «Ћќ„»Ќ÷≤¬

¬с≥ особи, що учинили злочини, в≥др≥зн¤ютьс¤ друг в≥д друга по демограф≥чним, правовим, психолог≥чним ≥ ≥ншим ознакам - з одного боку, а з ≥ншого боку - вони по цим ознакам схож≥ м≥ж собою. “ому виникаЇ необх≥дн≥сть класиф≥кац≥њ ≥ типолог≥њ злочинц≥в.

 ласиф≥кац≥¤ злочинц≥в може бути побудована по р≥зноман≥тних основах, серед ¤ких вид≥л¤ютьс¤ дв≥ велик≥ групи: соц≥олог≥чн≥, у тому числ≥ соц≥ально-демограф≥чн≥ ≥ правов≥.

ƒо соц≥олог≥чних в≥днос¤тьс¤: стать, в≥к, р≥вень осв≥ти, р≥вень матер≥ального достатку, соц≥альний стан, на¤вн≥сть с≥м'њ, р≥д зан¤ть, на¤вн≥сть фаху, м≥сце проживанн¤.

ƒо правових: характер, ступ≥нь ваги скоЇних злочин≥в, учиненн¤ злочин≥в вперше або повторно, у груп≥ або поодинц≥, тривал≥сть злочинноњ д≥¤льност≥, об'Їкт злочинного заз≥ханн¤, форма провини.

ѕо названим класиф≥кац≥йним засадам вид≥л¤ютьс¤ й окрем≥ типи - неповнол≥тн≥ злочинц≥, ж≥нки-злочинц≥, насильницьк≥ злочинц≥, злочинц≥ - м≥ськ≥ жител≥ ≥ т.д.

“иполог≥¤ даЇ можлив≥сть розкрити природу, причини, законом≥рност≥ злочинного поводженн¤, створити основи його прогнозуванн¤. ƒл¤ типолог≥њ головною ознакою виступаЇ мотив - внутр≥шнЇ спонукуванн¤ до поводженн¤, те, заради чого воно зд≥йснюЇтьс¤. —еред основноњ маси злочинц≥в умовно вид≥л¤ють Ђкорисливийї, Ђпрестижнийї, Ђ≥гровийї Ђнасильницькийї ≥ Ђсексуальнийї типи.

“иполог≥чн≥ групи будуютьс¤ також по характеру злочинноњ спр¤мованост≥: корисливий, насильницький, корисливо-насильницький ≥ Ђун≥версальнийї типиї. Ђ”н≥версальнийї тип включаЇ:

економ≥чн≥ ≥ сексуальн≥;

присвоЇнн¤ майна ≥ катуванн¤.

ѕо ступен≥ сусп≥льноњ небезпеки, ¤к-от в≥дношенн¤ злочинц¤ до головноњ ц≥нност≥ - людського житт¤. ¬≥дпов≥дно до цього вид≥л¤ють так≥ типи:

	Ујбсолютно небезпечнийФ		Уќсобливо 1 2 3 Ќазва: ќсоба злочинц¤ та основн≥ напр¤мки њњ крим≥нолог≥чного вивченн¤ ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-30 (1206 прочитано)