јрх≥тектура > “радиц≥йн≥ млинарськ≥ споруди ”крањни

“радиц≥йн≥ млинарськ≥ споруди ”крањни

ћлинарство в ”крањн≥ маЇ тривалу ≥стор≥ю. «давна зерно мололи на жорнах. Ќезр≥вн¤нно досконал≥шими й продуктивн≥шими за цей ручний пристр≥й були вод¤н≥ млини та в≥тр¤ки, що поширились на украњнських земл¤х за середньов≥чч¤.

Ќа думку науковц≥в, вод¤н≥ млини з'¤вилис¤ трохи ран≥ше од в≥тр¤к≥в ≥ в≥дом≥ з час≥в  ињвськоњ –ус≥ (1). ” XIX стор≥чч≥ њх будували на √уцульщин≥, Ѕойк≥вщин≥, ¬олин≥, «акарпатт≥, менше - на Ќаддн≥пр¤нщин≥, „ерн≥г≥вщин≥, ѕолтавщин≥, ѕод≥лл≥.

ƒл¤ ”крањни характерн≥ два типи вод¤них млин≥в - стац≥онарн≥ (гребл¤н≥) ≥ наплавн≥. Ќаплавн≥ млини базувалис¤ лише на великих р≥чках, зокрема ƒн≥пр≥, ƒесн≥, —ейм≥ (2). ќсновою, на ¤ку встановлювали саму конструкц≥ю млина, були човни (барж≥). ” раз≥ потреби наплавн≥ млини могли перем≥щуватись р≥чкою.

ƒл¤ стац≥онарного млина вибирали таке м≥сце, де б на р≥чц≥ чи потоц≥ можна було зробити греблю й подавати воду до вертикального колеса - привода, закр≥пленого на горизонтально встановленому вал≥.  оли колесо оберталос¤, в≥дпов≥дно обертавс¤ й вал ≥ через систему передач пускав у рух механ≥зм молотт¤ зерна.

—тац≥онарн≥ вод¤н≥ млини залежно в≥д системи привода, тобто подач≥ води до колеса, под≥л¤лис¤ на пристроњ з верхн≥м ≥ нижн≥м боЇм. ” млинах з нижн≥м боЇм, що називалис¤ п≥дсуб≥йними, п≥дсуб≥йниками, п≥дсл≥дниками, колесо-привод оберталос¤ п≥д тиском теч≥њ, а в млинах з верхн≥м боЇм - коречних, корчаках - воно урухомлювалос¤ водою, що жолобами подавалас¤ зверху й спадала на лопат≥-ковш≥. ƒал≥ принцип д≥њ механ≥зму однаковий дл¤ вс≥х тип≥в млин≥в. «акр≥плене на другому к≥нц≥ вала палешне колесо, по ободу ¤кого ритм≥чно розм≥щен≥ кулачки (дерев'¤н≥ зуби), надаЇ руху веретену, зач≥паючи кулачками ц≥вки баклуш≥, закр≥пленоњ на вертикальному металевому стрижн≥. « рухом вертикального вала обертаЇтьс¤ верхнЇ жорно. —п≥дн≥й кам≥нь не рухаЇтьс¤. Ќад жорнами був к≥ш дл¤ зерна, а борошно висипалос¤ в спец≥альний в≥дс≥к. ¬есь механ≥зм молотт¤ зерна встановлювали на невисокому помост≥.

 онструктивно-техн≥чне й арх≥тектурне вир≥шенн¤ буд≥вель вод¤них млин≥в не маЇ ≥стотних в≥дм≥нностей пор≥вн¤но з традиц≥йними способами народного буд≥вництва в т≥й чи ≥нш≥й м≥сцевост≥. ¬≥дпов≥дно до м≥сцевих умов корпус млина м≥г мати зрубну або каркасну конструкц≥ю, р≥дко - муровану. —каж≥мо, вод¤н≥ млини на Ѕойк≥вщин≥, √уцульщин≥ - зрубн≥, на ѕод≥лл≥, Ќаддн≥пр¤нщин≥ та ѕолтавщин≥ - переважно каркасн≥, на Ѕуковин≥ - здеб≥льшого млини з мурованими ст≥нами. ѕокривали њх найчаст≥ше соломою, іонтом чи драницею. ≤нколи в буд≥вл≥, окр≥м прим≥щенн¤ дл¤ механ≥зму, робили також житлову к≥мнату з п≥ччю та двома в≥конц¤ми. “ам жив м≥рошник або ночували люди, оч≥куючи своЇњ черги молоти зерно. ќписи таких вод¤них млин≥в у  арпатах подають ј.Ѕудзан ≥ ё.√ошко (3).  ≥лька ориг≥нальних споруд цього типу експонуЇтьс¤ в музе¤х просто неба, зокрема у Ћьв≥вському музењ народноњ арх≥тектури та побуту реставрували млин ≥з села Ћибохора, а в кињвському скансен≥ - млин ≥з села ѕилипець.

Ќер≥дко, надто в  арпатах, вод¤н≥ млини об'Їднували з валюшами (сукновальн¤ми). Ќа Ѕуковин≥ трапл¤лис¤ млини, що безпосередньо входили до комплексу житловоњ буд≥вл≥ (хати), займаючи частково прим≥щенн¤ с≥ней. “акий об'Їкт ≥з села Ћомачинець реставрований в експозиц≥њ ћузею народноњ арх≥тектури та побуту ”крањни в  иЇв≥.

якщо на √уцульщин≥, Ѕойк≥вщин≥ й «акарпатт≥ ставили т≥льки вод¤н≥ млини, то в ≥нших рег≥онах ”крањни споруджували ≥ в≥тр¤ки. ” XIX стор≥чч≥ в селах ѕолтавщини, —лобожанщини, Ќаддн≥пр¤нщини та ѕ≥вдн¤ ”крањни в≥тр¤к≥в було значно б≥льше, н≥ж вод¤них млин≥в. Ѕудували њх об≥ч дор≥г, у пол≥ чи на пагорбах за селом, поодинц≥ або групами, ≥нколи до к≥лькох дес¤тк≥в разом. ¬≥тр¤ки в≥д≥гравали важливу ролю в забудов≥ с≥льських поселень, визначали њхнЇ арх≥тектурне обличч¤, формували краЇвид украњнського села.

” буд≥вництв≥ в≥тр¤к≥в ви¤вилас¤ творча вдача народних майстр≥в, њхнЇ вм≥нн¤ використовувати силу природи. ј вт≥м, досв≥д багатьох покол≥нь майстр≥в ще не осмислений глибоко, не став надбанн¤м науки. Ћише в небагатьох публ≥кац≥¤х подибуЇмо в≥домост≥ про традиц≥йн≥ в≥тр¤ки в ”крањн≥4. “им часом проведена в 70 - 80-т≥ роки робота щодо ви¤вленн¤ ≥ реставрац≥њ пам'¤ток традиц≥йноњ матер≥альноњ культури у зв'¤зку з≥ створенн¤м в ”крањн≥ мереж≥ музењв просто неба спри¤ла нагромадженню фактичного матер≥алу про в≥тр¤ки, тож тепер маЇмо можлив≥сть грунтовн≥ше вивчити типолог≥чн≥, конструктивно-техн≥чн≥ й арх≥тектурно-мистецьк≥ особливост≥ цих споруд, а також порушити де¤к≥ питанн¤ охорони й реставрац≥њ њх.

«а конструктивно-техн≥чиим вир≥шенн¤м в≥тр¤ки под≥л¤ють на стовпов≥ (козлов≥) ≥ шатров≥.  орпус стовпового в≥тр¤ка разом з механ≥змом дл¤ молотт¤ зб≥жж¤, валом ≥ крилами встановлювавс¤ на нерохум≥й зрубн≥й чи мурован≥й основ≥ - ст≥льц≥ й повертавс¤ навколо масивного стовпа, глибоко закопаного або закр≥пленого на ст≥йк≥й хрестовин≥.

ѕопередниками стовпових в≥тр¤к≥в XIX стол≥тт¤ були споруди з непорушним корпусом, повернутим крилами в той б≥к, зв≥дки найчаст≥ше в≥¤ли в≥три.

Ќа в≥дм≥ну од стовпових (н≥мецьких) корпус шатрових (голландських) в≥тр¤к≥в не рухавс¤; повертавс¤ лише дах (шатро) споруди разом з крилами ≥ валом.  орпус такого в≥тр¤ка, восьмигранний або круглий у план≥, звужувавс¤ догори, що надавало б≥льшоњ ст≥йкост≥ млинарськ≥й споруд≥. Ќа ѕол≥сс≥, де здеб≥льшого були так≥ млини, трапл¤лис¤ в минулому ≥ вежопод≥бн≥ в≥тр¤ки з вертикальними ст≥нами. Ќа думку досл≥дник≥в, це б≥льш давн≥й вид в≥тр¤ка шатрового типу, або так званий кругл¤к (5).

як шатров≥, так ≥ стовпов≥ в≥тр¤ки переважно мали два р≥вн≥: на першому була комора дл¤ зерна та борошна, на другому - механ≥зм дл¤ молотт¤ зерна, а ≥нколи - ступа. «алежно в≥д буд≥вельних матер≥ал≥в у р≥зних ≥сторико-етнограф≥чних рег≥онах ”крањни ст≥ни корпусу в≥тр¤ка зводили ¤к зрубноњ, гак ≥ каркасноњ конструкц≥њ: на ѕ≥вдн≥ њх нер≥дко мурували з каменю. ƒахи покривали соломою, іонтом, драницею, а на злам≥ ’≤’-’’ стол≥ть ≥ бл¤хою.

ѕринцип роботи вс≥х тип≥в в≥тр¤к≥в майже однаковий. ѕ≥д силою в≥тру крила (њх могло бути чотири, ш≥сть або в≥с≥м) повертались ≥ надавали руху горизонтальному валу. як ≥ в млинах вод¤них, разом з валом поверталос¤ насаджене на нього колесо з куличками, ¤ке через баклушу урухомлювало веретено з верхн≥м каменем.  амен≥ встановлювали на невисокому помост≥, над ними закр≥плювали к≥ш дл¤ зерна. ∆орна закривали дерев'¤ним кожухом. «ерно подавали р≥вном≥рно завд¤ки в≥брац≥њ спец≥ального пристрою - коника. ѕомел регулювавс¤ й п≥дн¤тт¤м верхнього жорна.

¬≥тр¤ки були ¤к на одну, так ≥ дв≥ постави (тобто пристроњ дл¤ молотт¤). ≤нколи пор¤д з механ≥змом помелу устатковували механ≥чн≥ ступи. ƒл¤ цього у вал вдовбували навхрест два чи б≥льше брус≥в.  оли вал обертавс¤, бруси навперем≥нно п≥дн≥мали товкач≥. —падаючи, товкач≥ подр≥бнювали чи очищали в≥д лушпинн¤ зерно.

¬≥тр¤ки завжди обладнували гальмом, а що механ≥зм дл¤ молотт¤ здеб≥льшого встановлювали на друг ому поверс≥, то додавали ще й пристр≥й п≥дн≥мати туди м≥шки з зерном.

ѕовертали корпус чи шатро в≥тр¤ка за допомогою водила ≥ прикр≥плювали його до сто¤к≥в навколо споруди.

Ќезважаючи на однотипн≥сть механ≥зму й принципу його д≥њ, у р≥зних ≥сторико-етнограф≥чних рег≥онах в≥тр¤ки р≥знилис¤ особливост¤ми арх≥тектурного вир≥шенн¤. Ќа Ќаддн≥пр¤нщин≥ й ѕолтавщин≥, наприклад, в≥тр¤ки стовпового типу були масивн≥, на низьк≥й основ≥, мали дещо присадкувату форму. њхн≥й корпус переважно каркасний, шальований дошками по вертикал≥. Ѕули тут ¤к одноповерхов≥, так ≥ двоповерхов≥ споруди. ƒвоповерхов≥ мали здеб≥льшого галерењ чи п≥ддашки.

” степових м≥сцевост¤х ”крањни, особливо на —лобожанщин≥, в≥тр¤ки були досить висок≥, ≥нколи с¤гали понад 10-12 метр≥в. —трункий каркасний або зрубний корпус встановлювавс¤ на високому дерев'¤ному ст≥льц≥ й завершувавс¤ шоломопод≥бним дахом з дощаною чи бл¤шаною покр≥влею. √алерењ й п≥ддашки оздоблювали нескладним р≥зьбленн¤м, що надавало слобожанським в≥тр¤кам своЇр≥дноњ привабливост≥.

Ќа ѕол≥сс≥, кр≥м в≥тр¤к≥в шатрового типу, побутували стовпов≥, у переважн≥й б≥льшост≥ зрубн≥, хоч ставили й каркасн≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д слобожанських на ѕол≥сс≥ в≥тр¤ки будували на невеликих пагорбах посеред л≥су.

—товпов≥ в≥тр¤ки ѕ≥вдн¤ ”крањни за характером були близьк≥ до слобожанських, але њхню основу, ¤к правило, мурували. “рапл¤лис¤ тут ≥ шатров≥, кругл≥ в план≥, з мурованим бочкопод≥бним корпусом, ¤к, наприклад, в≥тр¤к у сел≥ ќлександр≥вн≥ на ’ерсонщин≥.

1	2

Ќазва: “радиц≥йн≥ млинарськ≥ споруди ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (987 прочитано)