јрх≥тектура > ÷ерковна арх≥тектура ”крањни доби √етьманщини

÷ерковна арх≥тектура ”крањни доби √етьманщини

–озпланувальна й об'Їмно-просторова структура православних храм≥в доби √етьманщини (1648-1781 рр.) на сьогодн≥ вивчена досить докладно. ’оча за ц≥Їњ доби набули розвитку споруди р≥зних функц≥ональних тип≥в - житлов≥, громадськ≥ (культов≥, адм≥н≥стративн≥, навчальн≥ тощо), оборонн≥, виробнич≥ ≥ т.д., проте пров≥дним функц≥ональним типом упродовж ус≥Їњ доби були церковн≥ буд≥вл≥ ¤к так≥, що уособлювали найважлив≥ш≥ сусп≥льн≥ функц≥њ.

” православному церковному буд≥вництв≥ попередн≥ досл≥дники [1-7] вид≥лили дв≥ ч≥тко окреслен≥ типолог≥чн≥ групи, ¤к≥ найб≥льше розвинулис¤ саме в цю добу.

ѕерша з них в≥дроджуЇ розпланувально-просторов≥ структури м≥ських ≥ монастирських мурованих храм≥в  н¤жоњ доби ≥ несе впливи зах≥дного (литовського ≥ польського) бароко. ÷≥ храми в≥дом≥ т≥льки в мурованому буд≥вництв≥ й не мають ан≥ прототип≥в, ан≥ насл≥дувань у народн≥й монументальн≥й арх≥тектур≥. ¬они тринавов≥, з трансептом, шестистовпн≥, здеб≥льшого - триапсидн≥, три- п'¤ти- семибанн≥, з дво¤русними зах≥дними притворами, фланкованими двома вежами, ¤к у латинських костелах.

ќсновне дев'¤тид≥льне ¤дро такого храму формують чотири п≥лони, з'Їднан≥ п≥дпружними арками, що несуть центральну баню, та прилегл≥ рамена просторового хреста разом з прим≥щенн¤ми у м≥жрукав'¤х. ÷е дев'¤тид≥льне ¤дро могло бути одно- чи п'¤тибанним. ѕри цьому б≥чн≥ бан≥ могли в≥нчати рамена хреста (’рестовоздвиженський монастирський собор у ѕолтав≥) або прим≥щенн¤ у м≥жрукав'¤х, ¤к у храмах кн¤жоњ доби (“роњцький монастирський собор у „ерн≥гов≥). ѕрим≥щенн¤ у м≥жрукав'¤х могли бути одноњ висоти з прим≥щенн¤ми рамен просторового хреста або нижчими. ѕоЇднан¤ цих особливостей у р≥зноман≥тних сполученн¤х розширювало композиц≥йн≥ можливост≥.

” своЇр≥дн≥й опозиц≥њ до цього, умовно кажучи, державницького типу церковних споруд паралельно розвивас¤ другий, принципово в≥дм≥нний типолог≥чний напр¤мок православного церковного буд≥вництва, суголосн≥ший автохтонним просторовим стереотипам. ¬≥н продовжував розпланувально-просторов≥ композиц≥њ, традиц≥йн≥ дл¤ украњнського дерев'¤ного монументального буд≥вництва ще з попередньоњ доби. ќсоблив≥стю доби √етьманщини стало те, що храми ц≥Їњ типолог≥чноњ групи набули значного розвитку ¤к у мурованому, так ≥ в дерев'¤ному буд≥вництв≥. ѓх можна розпод≥лити на два п≥дтипи:

1 - трид≥льн≥ одно- триверх≥ (найпоширен≥ший тип невеликого параф≥¤льного храму);

2 - хрещат≥ центричн≥, серед ¤ких переважають п'¤тид≥льн≥ одно- п'¤тиверх≥ (р≥дше - триверх≥) та дев'¤тид≥льн≥ з р≥зною (¤к правило - непарною) к≥льк≥стю верх≥в - в≥д одного до дев'¤ти.

ќкр≥м розгл¤нутих вище основних тип≥в церковних буд≥вель, ц≥й доб≥ був властивий значний розвиток р≥зноман≥тних типолог≥чних контам≥нац≥й (тобто поЇднань в одн≥й буд≥вл≥ суттЇвих ознак р≥зних арх≥тектурних тип≥в) та марг≥нальних тип≥в споруд. ѕ≥д марг≥нальними ми розум≥Їмо типи, що були н≥би осторонь розвитку найб≥льш поширених, масових арх≥тектурних тип≥в споруд.

ћи вважаЇмо саме розвиток контам≥нац≥й одн≥Їю з найхарактерн≥ших рис арх≥тектури доби √етьманщини.

« точки зору розвитку арх≥тектурноњ типолог≥њ найб≥льше значенн¤ мали контам≥нац≥њ двох основних тип≥в храм≥в - а саме хрещато-баневого ≥ багатод≥льного. “ак, 1689 р. збудовано мурований —в¤тодух≥вський собор у –омн≥ (м. –омнах —умськоњ обл.), де на куб≥чному тринавовому триапсидному об'Їм≥ поставлено три бан≥ по поздовжн≥й в≥с≥, ¤к у дерев'¤них трид≥льних триверхих церквах: над середхрест¤м, в≥втарем ≥ над зах≥дним компартиментом середньоњ нави. ѕри цьому членуванн¤ фасад≥в п≥л¤страми та в≥нчанн¤ њх фронтонами зовс≥м не пов'¤зан≥ з тектон≥кою споруди. ƒо цього ж типу належать собор ‘рол≥вського монастир¤ у  иЇв≥ 1722-1732 рр., собор козелецького √еорг≥њвського монастир¤ 1770 р., ¬оскресенська церква 1756 р. у —осниц≥ та ”спенський собор 1770-х рр. у Ћебедин≥.

 онтам≥нац≥Їю тринавового шестистовпного триапсидного й хрещатого п'¤тибанного типу Ї собор √амал≥њвського монастир¤ 1714-1735 рр., а тринавового шестистовпного триапсидного й хрещатого трибанного - “роњцький собор у √лухов≥ 1720-1806 рр.

Ќа —лобожанщин≥ в цю добу розвивалис¤ своњ, суто рег≥ональн≥ контам≥нац≥њ хрещато-баневого та трид≥льного тип≥в. јле вони набули таких своЇр≥дних рис, ¤к≥ н≥де б≥льше не зустр≥чаютьс¤. «апочаткував цей слобожанський тип мурованих храм≥в ”спенський собор в ќхтирц≥ 1738 р.- дев'¤тид≥льний, чотиристовпний, однобанний, з п≥вкруглими в план≥ виступами нави ≥ трансепта. „ерез к≥лька рок≥в цей тип набуде розвитку у двох р≥зних рег≥онах ”крањни - —лобожанщин≥ ≥ Ќаддн≥пр¤нщин≥. Ќа —лобожанщин≥ це ѕокровський собор 1753 р. в ќхтирц≥ (арх≥тектори ƒ.”хтомський ≥ —.ƒудинський), в ¤кому поЇднан≥ трид≥льн≥сть ≥ триверх≥сть загальноњ композиц≥њ з тринавов≥стю й дев'¤тид≥льн≥стю центрального восьмигранного об'Їму, а також ”спенський собор у ћежир≥ч≥ 1759-1775 рр. з його хрещатою тринавовою дев'¤тид≥льною композиц≥Їю.

” Ќаддн≥пр¤нщин≥ розвитком цього типу стала контам≥нац≥¤ хрещато-баневого храму з центричним п'¤тибанним: це собор –≥здва Ѕогородиц≥ в  озельц≥ 1752-1763 рр. (арх≥тектори ј. васов ≥ ≤.√ригорович-Ѕарський) - куб≥чна тринавова дев'¤тид≥льна п'¤тибанна споруда з апсидами по ос≥ кожного з чотирьох фасад≥в, ув≥нчаними дуговими фронтонами. Ѕан≥ тут розташовано не по сторонах св≥ту, ¤к у √амал≥њвському собор≥, а д≥агонально. —прим≥тив≥зованою репл≥кою козелецького собору ми вважаЇмо собор —в. јнтон≥¤ ≥ ‘еодос≥¤ у ¬асильков≥, споруджений 1758 р. —. овн≥ром.

Ќа ¬олин≥ ориг≥нальною контам≥нац≥Їю восьмигранноњ ротонди з хрещатим п'¤тид≥льним однобанним храмом Ї мурована —тр≥тенська церква у с. «ал≥сочому б≥л¤ ќлики, завершена буд≥вництвом 1784 р.

¬≥дом≥ в цю добу також контам≥нац≥њ з так званими марг≥нальними типами храм≥в: церква –≥здва Ѕогородиц≥ (√еорг≥њвська) у м. „ерн≥вц¤х 1767 р. поЇднуЇ трид≥льний трибанний тип з триконховим. јналог≥чно ’рестоздвиженська церква  иЇво-ѕечерськоњ лаври 1700 р. поЇднуЇ прид≥льний трибанний тип з триконховим.

ƒо поширених марг≥нальних тип≥в храм≥в доби √етьманщини належать, передус≥м, безбанн≥ церкви зального типу. “аких мурованих храм≥в в≥домо небагато. ÷е ћихайл≥вська церква 1666 р. у ѕере¤слав≥, јнастас≥њвська церква 1717 р. у √лухов≥ та ћиколањвська церква 1720 р. у ѕрилуках. ¬з≥рцем дл¤ них була ≤лл≥нська церква Ѕ.’мельницького в —уботов≥ 1653 р. Ѕуло б дуже заманливим вивести генезу цього типу храм≥в в≥д украњнських дерев'¤них церков ''хатнього'' типу, схожих за розпланувально-просторовими характеристиками. ѕроте вивченн¤ культовоњ мурованоњ арх≥тектури ѕравобережж¤ й зах≥дних рег≥он≥в ”крањни дозвол¤Ї нам вивести генезу цього типу храм≥в в≥д невеликих мурованих костел≥в зального типу, дуже поширених ¤к у попередню добу, так ≥ в добу √етьманщини.

ѕо¤ву у Ќаддн≥пр¤нщин≥ й на Ћ≥вобережж≥ в добу √етьманщини ≥ншого марг≥нального типу церков - триконхового, здавна в≥домого на Ѕалканах ≥ поширеного на ѕод≥лл≥ в XV-XVI ст., досл≥дники пов'¤зують з творч≥стю кињвського арх≥тектора ≤.√ригоровича-Ѕарського [8]. ѕокровська церква 1765 р. на  иЇво-ѕодол≥, собор  расног≥рського монастир¤ п≥д «олотоношею 1770 р. та ћихайл≥вська церква 1776 р. у ¬орон≥ж≥ на —умщин≥ вс≥ двоповерхов≥, триконхов≥, однобанн≥. ¬ ≥нших рег≥онах ”крањни в добу √етьманщини триконхов≥ храми нев≥дом≥.

1750-х рр. у Ќаддн≥пр¤нщин≥ й на Ћ≥вобережж≥ з'¤вивс¤ принципово новий, доти в ”крањн≥ нев≥домий тип православного храму - тетраконховий. ÷е однобанн≥ строго центричн≥ храми, в ¤ких до п≥дбанного четверика по сторонах св≥ту прил¤гають чотири екседри або апсиди. ƒосл≥дженню тетраконх≥в ”крањни, у т.ч. њхньоњ типолог≥њ, генези, рег≥ональних в≥дм≥нностей, ми присв¤тили окрему публ≥кац≥ю [9], тому тут подамо т≥льки стисл≥ висновки наших попередн≥х досл≥джень.

Ќин≥ в≥домо про ≥снуванн¤ в ”крањн≥ 22 тетраконхових храм≥в, з ¤ких донин≥ збереглос¤ 16. Ќами ви¤влено два основних та один пром≥жний розпланувально-просторов≥ типи тетраконх≥в:

- простий тетраконх (чотирипелюстковий план, центральний п≥дбанний четверик не вид≥лено н≥ в план≥, н≥ в об'Їмах); до цього типу належать 8 храм≥в;

- квадрифол≥Ївий баштопод≥бний тетраконх Ї найрозвинен≥шим ≥ найпоширен≥шим типом (план повторюЇ геометричну ф≥гуру квадрифол≥¤; дом≥нуЇ висотний, ув≥нчаний банею на восьмигранному чи цил≥ндричному п≥дбаннику центральний четверик, значно ширший за прилегл≥ чотири екседри); в≥домо 10 храм≥в цього типу;

- полтавський (пром≥жний) тип (квадрифол≥Ївий план, центральний п≥дбанний четверик пом≥рно ви¤влений у зовн≥шн≥х об'Їмах); до цього типу належать 4 храми.

Ќашими досл≥дженн¤ми з'¤совано, що:

- фундаторами б≥льшост≥ тетраконх≥в були представники сусп≥льноњ ел≥ти (бунчуковий товариш ѕ.—еменов, полтавський полковник „ерн¤к, отамани √енеральноњ артилер≥њ ѕ.ёркевич, √. ологривий, родини –озумовських,  очубењв, ЌеплюЇвих);

- ц≥ храми мали здеб≥льшого мемор≥альне значенн¤ або були садибними церквами;

- вони погано задовольн¤ли вимоги православного богослуж≥нн¤ ≥ тому з часом вс≥ без вин¤тку отримали р≥зн≥ прибудови, ¤к≥ б≥льшою чи меншою м≥рою спотворили перв≥сну строго центричну розпланувально-просторову структуру кожного з цих храм≥в;

- тетраконхи першого типу поширен≥ в усьому Ћьвобережж≥ ≥ —лобожанщин≥ - в≥д —тародуба на п≥вноч≥ до  итайгорода на п≥вдн≥ ≥ Ѕалакл≥њ на сход≥;

1	2

Ќазва: ÷ерковна арх≥тектура ”крањни доби √етьманщини
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1255 прочитано)