јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ¬≥рог≥дн≥сть астроном≥чних знань

¬≥рог≥дн≥сть астроном≥чних знань

Ќер≥дко твердитьс¤, що наука не даЇ нам в≥рог≥дних знань про св≥т, що њњ висновкам начебто не можна дов≥р¤ти.

” зв'¤зку з цим ми розгл¤немо питанн¤, пов'¤зане з в≥рог≥дн≥стю тих наукових даних про ¬сесв≥т, ¤к≥ Ї одними з най≥стотн≥ших елемент≥в сучасноњ науковоњ картини св≥ту. ÷≥ дан≥ в≥д≥грають також першор¤дну роль ≥ у формуванн≥ св≥тогл¤ду людини: адже св≥то≠гл¤д, ¤к ми вже знаЇмо,Ч це ≥ Ї ставленн¤ людини до св≥ту, усв≥домленн¤ свого м≥сц¤ в ньому. ѕриклад цей особливо показовий ще й тому, що на перший погл¤д ≥з ус≥Їњ сукупност≥ знань, що њх маЇ наука, саме знанн¤ про косм≥чн≥ об'Їкти ≥ косм≥чн≥ процеси Ї найменш на≠д≥йними. —правд≥, майже вс≥ астроном≥чн≥ дан≥ здобуто шл¤хом досл≥дженн¤ р≥зних випром≥нювань, що надхо≠д¤ть до нас з космосу, анал≥зу й ≥нтерпретац≥њ т≥Їњ ≥н≠формац≥њ, ¤ку вкладаЇ в них сама природа. јле таке непр¤ме досл≥дженн¤ Ї досить складним завданн¤м. ћ≥ж ф≥зичним процесом, що в≥дбуваЇтьс¤ в косйос≥, ≥ ви≠сновками вчених, ¤к≥ цей процес спостер≥гають ≥з «емл≥, прол¤гаЇ ланцюжок з багатьох ланок. ≤ при переход≥ в≥д кожноњ з них до наступноњ можлив≥ т≥ чи ≥нш≥ помилки, неточност≥ й неправильн≥ умовиводи. ј перев≥рити щось безпосередньо так, ¤к це робитьс¤, скаж≥мо, у ф≥зиц≥ чи х≥м≥њ, немаЇ можливост≥.

 р≥м того, астроном часто-густо спостер≥гаЇ не саме ¤вище, а лише ту зм≥ну, ¤ку це далеке косм≥чне ¤вище викликаЇ у прилад≥, що реЇструЇ, скаж≥мо, в≥дхиленн¤ стр≥лки чи почорн≥нн¤ фотопластинки, чи криву л≥н≥ю, накреслену на стр≥чц≥ самописц¤. ≤ на основ≥ цих зм≥н в≥н повинен, виход¤чи з певноњ модел≥, зробити висновки про характер ¤вища, що вивчаЇтьс¤. ѕроте зв'¤зок м≥ж показанн¤ми астроном≥чних прилад≥в ≥ природою того чи ≥ншого косм≥чного процесу може ви¤витис¤ зовс≥м не однозначним. “ак≥ ж сам≥ показники можуть бути, вза≠гал≥ кажучи, спричинен≥ зовс≥м р≥зними ¤вищами, що в≥дбуваютьс¤ у ¬сесв≥т≥.

“ому при витлумаченн≥ результат≥в тих чи ≥нших астроном≥чних спостережень нер≥дко Ї можлив≥сть р≥зних

по¤снень одних ≥ тих самих факт≥в, а отже, ≥ р≥зних висновк≥в про њх природу.

„и не означаЇ все це, що висновкам, ¤к≥ грунтуютьс¤ на астроном≥чних досл≥дженн¤х, не можна дов≥р¤ти? ≤ запитанн¤ ширше: чи здатн≥ взагал≥ дистанц≥йн≥ до≠сл≥дженн¤ давати в≥рог≥дн≥ в≥домост≥ про навколишн≥й св≥т?

ўоб д≥стати в≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤, потр≥бно мати змогу перев≥р¤ти здобут≥ дан≥. ќстанн≥ми роками завд¤≠ки швидкому розвитку ракетно-косм≥чноњ техн≥ки ≥ усп≥шному освоЇнню косм≥чного простору така можли≠в≥сть нарешт≥ з'¤вилас¤.

Ќа наших очах народилас¤ Ђкосм≥чна астроном≥¤ї: за допомогою косм≥чних апарат≥в вим≥рювальна й теле≠в≥з≥йна апаратура доставл¤Їтьс¤ безпосередньо в райони найближчих небесних т≥л та на њх поверхню. «добут≥ в результат≥ таких досл≥джень дан≥ дають змогу з≥ста≠вити знанн¤ про планети —он¤чноњ системи, старанно нагромаджен≥ багатьма покол≥нн¤ми астроном≥в, з новою Ђкосм≥чною ≥нформац≥Їюї.

«вичайно, косм≥чн≥ методи досл≥дженн¤ дають можли≠в≥сть д≥ставати пор≥вн¤но з наземною астроном≥Їю б≥ль≠ший обс¤г додатковоњ ≥нформац≥њ, особливо про детал≥ р≥зних ¤вищ у св≥т≥ планет. јле в ц≥лому, ¤к з'¤сувало≠с¤, вони не т≥льки не спростували загальноњ системи у¤влень про —он¤чну систему, що склалас¤ на основ≥ астроном≥чних досл≥джень, але, навпаки, п≥дтвердили њњ справедлив≥сть. ÷е надзвичайно важливий факт, значен≠н¤ ¤кого виходить далеко за меж≥ власне планетноњ астроном≥њ. ¬≥н св≥дчить про те, що, незважаючи на дистанц≥йний характер, астроном≥чн≥ досл≥дженн¤ дають нам в≥рог≥дн≥ знанн¤ про ¬сесв≥т.

Ќеобх≥дно також зазначити, що ¤коњсь принциповоњ в≥дм≥нност≥ м≥ж процесом наукового п≥знанн¤ косм≥чних об'Їкт≥в ≥ процесом п≥знанн¤ в ≥нших природничих нау≠ках, скаж≥мо, у ф≥зиц≥ елементарних частинок, не ≥снуЇ.

≤ у ф≥зиц≥ е багато недоступного нашому безпосередньо≠му втручанню Ч взагал≥ у будь-¤к≥й науц≥ на певному етап≥ њњ розвитку Ї своњ Ђмеж≥ безпосередньоњ доступ≠ност≥ї. јле ≥ в цих науках, ¤к ≥ в астроном≥њ, под≥бн≥ меж≥ усп≥шно долаютьс¤.

ўоправда кр≥м соц≥альних корен≥в рел≥г≥њ ≥снують ще й гносеолог≥чн≥, пов'¤зан≥ з процесом п≥знанн¤ св≥ту людиною. “руднощ≥ процесу наукового досл≥дженн¤, на¤вн≥сть нерозв'¤за≠них наукових проблем, неможлив≥сть охопленн¤ Їдиною теор≥Їю вс≥Їњ неск≥нченноњ р≥зноман≥тност≥ св≥тових ¤вищ, в≥дкритт¤ неспод≥ваних факт≥в, що не вкладають≠с¤ у звичн≥ у¤вленн¤ ≥ вимагають њх ≥стотного перегл¤≠ду, вс≥ ц≥ обставини за в≥дсутност≥ посл≥довного д≥алектико-матер≥ал≥стичного п≥дходу до процесу п≥знанн¤ навколишнього св≥ту можуть бути джерелом ≥деал≥стич≠них ≥ рел≥г≥йних у¤влень.

„асто учн≥ запитують, чим по¤снити той факт, що де¤к≥ вчен≥ на «аход≥, що добре в≥дом≥ своњми науковими в≥дкритт¤ми, Ї рел≥г≥йними людьми? Ѕ≥льше того, де¤к≥ рел≥г≥йне настроЇн≥ вчен≥ стверджують, н≥бито вивченн¤ ¬сесв≥ту доводить ≥снуванн¤ бога. “ак, англ≥йський астроф≥зик ≈. ћ≥лн писав: Ђ¬сесв≥т у моЇму по¤сненн≥ нев≥дд≥льний в≥д того, що ми побажали б зобразити ¤к видиме людин≥ твор≥нн¤ Ѕожественного “ворц¤... ћож≠на сказати, коли хочете, що ми в≥дкрили у ¬сесв≥т≥ бога, оск≥льки ¬сесв≥т здаЇтьс¤ прекрасним виразом тих поза≠часових ≥ позапрост≥рних атрибут≥в, ¤к≥ ми асоц≥юЇмо з Ѕожественнимї '.

ƒо ¤коњсь м≥ри в≥дпов≥дь на це питанн¤ дав в≥домий ф≥зик, один ≥з творц≥в квантовоњ механ≥ки ¬. √ейзенберг у своњй книжц≥ Ђ‘≥зика ≥ ф≥лософ≥¤ї.

Ђ¬есь спос≥б нашого мисленн¤,Ч писав √ейзенберг,Ч формуЇтьс¤ у наш≥й юност≥ завд¤ки тим ≥де¤м, з ¤кими ми в цей час стикаЇмос¤, чи завд¤ки тому, що ми всту≠паЇмо в контакт з видатними особистост¤ми, у ¤ких ми вчимос¤. ÷ей спос≥б мисленн¤ справл¤тиме вир≥шальний вплив на всю нашу повс¤кденну роботу, ≥ внасл≥док цього ц≥лком можлив≥ утрудненн¤ в процес≥ пристосу≠ванн¤ до зовс≥м ≥нших ≥дей ≥ систем мисленн¤. ƒруге м≥ркуванн¤ пол¤гаЇ в тому, що ми входимо до складу сусп≥льства чи колективу. ÷е сусп≥льство зв'¤зують сп≥льн≥ ≥дењ... ÷≥ сп≥льн≥ ≥дењ можуть п≥дтримуватись авторитетом церкви... чи держави ≥... дуже важко в≥д≥йти в≥д загальноприйн¤тих ≥дей, не протиставл¤ючи Дсебе сусп≥льствуї '.

ќтже, за ≥деал≥стичними, а ≥нколи й в≥дверто рел≥≠г≥йними висловлюванн¤ми вчених буржуазного св≥ту треба вм≥ти бачити не т≥льки њх безпосередн≥й св≥то≠гл¤дний зм≥ст, а й соц≥альне п≥дірунт¤. ™, звичайно, серед цих людей в≥дверт≥, войовничо настроЇн≥ ≥деал≥сти й м≥стики, ¤к≥ ведуть в≥дкриту боротьбу з матер≥ал≥змом. јле в ≥ вчен≥, ¤к≥ сто¤ть на стих≥йно-матер≥ал≥стичних позиц≥¤х, а њх висловлюванн¤ под≥бн≥ до рел≥г≥йно-≥деал≥стичних т≥льки зовн≥ ≥ по сут≥ справи Ї лише в≥дображенн¤м пануючоњ в буржуазному сусп≥льств≥ ≥деолог≥њ, а також поширених на «аход≥ ф≥лософських забобон≥в.

” сучасних кап≥тал≥стичних державах рел≥г≥¤ ли≠шаЇтьс¤ ≥стотним елементом громадського житт¤, а ре≠л≥г≥йн≥сть не т≥льки Ї багатов≥ковою традиц≥Їю, але й активно п≥дтримуЇтьс¤ ≥ насаджуЇтьс¤. “акий стан речей не може не справити пом≥тного впливу на вчених, ¤к≥ живуть ≥ працюють в умовах сучасного сусп≥ль≠ства. ќтже, часто њх рел≥г≥йн≥сть Ч це рел≥г≥йн≥сть, ¤ка йде в≥д традиц≥њ, в≥д способу житт¤, в≥д сусп≥льного устрою, в ¤кому ≥снуЇ ≥ формуЇтьс¤ людина. ’оч безумовно, мають значенн¤ ≥ т≥ гносеолог≥чн≥ причина в≥дтворенн¤ рел≥г≥йних у¤влень. «а в≥дсутност≥ посл≥довного д≥алектико-матер≥ал≥стичного п≥дходу до розум≥нн¤ ¤вищ природи ≥ сусп≥льних процес≥в вони можуть спри¤ти формуванню рел≥г≥йних погл¤д≥в.

ƒе¤к≥ вчен≥ на «аход≥, розум≥ючи неспроможн≥сть ≥ нањвн≥сть традиц≥йних рел≥г≥йних у¤влень, проте не можуть в≥дмовитис¤ в≥д ≥дењ бога взагал≥ ≥ прагнуть надати њй науковопод≥бноњ форми. “ак, американський ф≥зик „. “аунс, один ≥з творц≥в лазера, лауреат Ќобе≠л≥вськоњ прем≥њ, називаЇ богом Ђвищу доц≥льну силуї. ¬≥домий ф≥зик –. ћ≥лл≥кен свого часу ототожнював бога з Ђрац≥ональним пор¤дком ≥ впор¤дкованим розвиткомї.

Ќайб≥льш р≥шуче висловивс¤ щодо цього ј. ≈йн≠штейн: Ђя в≥рю в бога —п≥нози, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ в гар≠мон≥њ усього сущого, але не в≥рю в бога, ¤кий займаЇтьс¤ дол¤ми й д≥¤льн≥стю людейї!

ƒуже важливо п≥дкреслити, що, коли йдетьс¤ про рел≥г≥йн≥сть буржуазних учених, необх≥дно розр≥зн¤ти рел≥г≥йн≥ помилки вчених ≥ св≥домо розроблюван≥ ф≥лософами-≥деал≥стами ≥ рел≥г≥йними теоретиками в≥дверто рел≥г≥йн≥ й ≥деал≥стичн≥ концепц≥њ.

ѕриродознавство ≥ ф≥лософ≥¤. Ђ...ѕриродознавство прогресуЇ так швидко,Ч писав ÷≥олковський ще на почат≠ку нашого стол≥тт¤,Ч переживаЇ пер≥од такоњ глибокоњ революц≥йноњ ломки в ус≥х галуз¤х, що без ф≥лософських висновк≥в природознавству не об≥йтис¤ н≥ в ¤кому раз≥ї .

” давнину ф≥лософ≥¤ фактично зливалас¤ з природо≠знавством. ÷е була так звана натурф≥лософ≥¤. ¬она роз≠гл¤дала природу ¤к Їдине ц≥ле, витлумачуючи њњ при цьому суто умогл¤дно. ¬ епоху ¬≥дродженн¤ натурф≥лософ≥¤ протисто¤ла середньов≥чн≥й схоластиц≥ ≥ висунула р¤д глибоких ≥дей, за зм≥стом своњм матер≥ал≥стичних ≥ д≥алектичних, у тому числ≥ ≥дею неск≥нченност≥ св≥ту й незл≥ченност≥ св≥т≥в, а також ≥дею зб≥жност≥ проти≠лежностей ≥ у¤вленн¤ про неск≥нченно велике ≥ неск≥н≠ченно мале.

Ќатурф≥лософ≥¤, писав ‘. ≈нгельс, Ђзам≥н¤ла нев≥≠дом≥ ще њй д≥йсн≥ зв'¤зки ¤вищ ≥деальними, фантастич≠ними зв'¤зками ≥ надолужувала нев≥дом≥ ще факти вигадками, поповнюючи д≥йсн≥ прогалини лише в у¤в≥. ѕри цьому вона висловила багато ген≥альних думок ≥ пе≠редбачила багато п≥зн≥ших в≥дкритт≥в, але немало також наговорила ≥ н≥сен≥тниць. ≤накше тод≥ ≥ бути не могло. ј тепер, коли нам досить гл¤нути на результати ви≠вченн¤ природи д≥алектичне, тобто з точки зору њх влас≠ного зв'¤зку, щоб д≥стати задов≥льну дл¤ нашого часу Ђсистему природиї, ≥ коли св≥дом≥сть д≥алектичного характеру цього зв'¤зку проникаЇ нав≥ть у метаф≥зичне вишколен≥ голови природодосл≥дник≥в всупереч њх вол≥,Ч тепер натурф≥лософ≥њ прийшов к≥нець. ¬с¤ка спроба вос≠кресити њњ не т≥льки була б зайвою, а була б кроком назад.

1	2

Ќазва: ¬≥рог≥дн≥сть астроном≥чних знань
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1694 прочитано)