√еограф≥¤ > √лобальн≥ еколог≥чн≥ проблеми

√лобальн≥ еколог≥чн≥ проблеми

¬≥домо, що природа - Їдина ≥ непод≥льна, а сучасне господарство Ц результ взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства. ќтже, сусп≥льство, господарство ≥ природа -взаЇмопов'¤зан≥, зв'¤зок цей маЇ глобальний характер, стан ≥ дол¤ кожного ≥з компонент≥в - взаЇмозалежн≥.

÷¤ пор≥вн¤но проста теза Ї в≥дправною щодо розум≥нн¤ низки глобальних геолог≥чних проблем.

Ќа жаль, прот¤гом тис¤чол≥ть людина посилено втручалас¤ в природу, не порушюючи про п≥дтримку в н≥й р≥вноваги. ќсобливо ускладнилис¤ в≥дносини сусп≥ль≠ств ≥ природи в XX ст., коли в процес≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ р≥зко зр≥с антропогенний вплив на навколишнЇ середовище. „ерез р≥зке зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ введенн¤, ≥нтенсивну ≥ндустр≥ал≥зац≥ю та урбан≥зац≥ю на планет≥ господарськ≥ навантаженн¤ стали перевищувати здатн≥сть еколог≥чних систем до самоочищенн¤ в≥дновленн¤. ” в≥дносинах людини ≥ природи настала криза, ¤ка викликала јлог≥чн≥ проблеми глобального характеру.

«ростанн¤ потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природ≥. ўор≥чно на земн≥й кул≥ перетворюютьс¤ на пустелю 6 млн гектар≥в родючих земель; 11 млн гектар≥в л≥су вирубуЇтьс¤, гине в≥д пожеж або забрудненн¤ довк≥лл¤; внасл≥док проживанн¤ в м≥сц¤х ≥нтенсивного забрудненн¤ хвор≥ють дес¤тки тис¤ч людей. —постереженн¤ за кл≥матом дають змогу визначити зм≥ни газовоњ структури атмосфери, вивчати ¤вище Ђпарниковогої ефекту, що посилюЇтьс¤ внасл≥док зб≥льшенн¤ частки вуглекислого газ, випаданн¤ кислотних дощ≥в, виснаженн¤ озонового прошарку, ¤кий обер≥гаЇ житт¤ на «емл≥ в≥д жорсткого ультраф≥олетового випром≥нюванн¤ —онц¤.

 атастроф≥чних розм≥р≥в набуло забрудненн¤ мор≥в ≥ океан≥в. —т≥чн≥ води промислових п≥дприЇмств ≥ м≥ст, змит≥ з пол≥в добрива ≥ отрутох≥м≥кати потрапл¤ють

у р≥чки. ќкрем≥ акватор≥њ —в≥тового океану Ї м≥сцем збер≥ганн¤ рад≥оактивних та високотоксичаих в≥дход≥в. ¬идобуток корисних копалин на шельф≥ мор≥в j океан≥в посилюЇ небезпеку авар≥й. ¬еликим джерелом забруднень став морський транспорт, особливо нафтонативний. „ерез забрудненн¤ води гине рослинн≥сть тваринний св≥т мор≥в, порушуютьс¤ процеси глобального газо- та теплообм≥ну м≥ж океаном та атмосферою.

ќкреслились зм≥ни глобального характеру, ¤к≥ можуть призвести до незворотних порушень у б≥осфер≥. ќсобливо значноњ гостроти еколог≥чн≥ проблеми дос¤гають в густонаселених та ≥ндустр≥альних районах (мал. 40).

Ќегативн≥ насл≥дки антропогенного впливу на географ≥чну оболонку так значн≥ ≥ масштабн≥, що њх уже визначають ¤к еколог≥чну кризу.

ћал. «агальн≥ риси глобальноњ еколог≥чноњ кризи

≈колог≥чна криза - це порушенн¤ взаЇмозв'¤зк≥в в систем≥ географ≥чноњ обо≠лонки або незворотних ¤вищ у б≥осфер≥, що викликан≥ антропогенною д≥¤льн≥стю ≥ загрожують ≥снуванню людини ¤к виду.

Ќаприклад, пог≥ршуЇтьс¤ енергетична, м≥нерально-сировинна та продовольча забезпечен≥сть земноњ цив≥л≥зац≥њ, зростаЇ забрудненн¤ довк≥лл¤, Ї небезпека зм≥ни генетичного фонду людства. ¬ п≥дходах до висв≥тленн¤ еколог≥чноњ кризи Ї два на≠пр¤ми науковоњ та сусп≥льноњ думки: песим≥стичний та оптим≥стичний. ѕесим≥сти заперечують можлив≥сть поступального розвитку цив≥л≥зац≥њ за сп≥вв≥дношенн¤ми народжуваност≥ та смертност≥, темп≥в економ≥чного зростанн¤, умов забрудненн¤ довк≥лл¤. ¬они пропонують обмежити чи нав≥ть зупинити техн≥ко-економ≥чний роз≠виток людства.

ќптим≥сти в≥дстоюють можлив≥сть збереженн¤ масштаб≥в економ≥чного розвит≠ку за умови забезпеченн¤ суворих державних заход≥в захист географ≥чного середо≠вища та рац≥онального природокористуванн¤, орган≥зац≥њ процес≥в виробництва ≥ споживанн¤ на основ≥ радикальноњ перебудови технолог≥й, створенн¤ нових техн≥ч≠них засоб≥в ≥ технолог≥чних процес≥в, б≥льш прийн¤тних з еколог≥чноњ точки зору.

Ќайб≥льш лог≥чний шл¤х подоланн¤ еколог≥чноњ кризи пол¤гаЇ в усв≥дом≠ленн≥ того, що захист географ≥чного середовища пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ рац≥ональн≥шого використанн¤ природи.

∆итт¤ географ≥чноњ оболонки планети - не п≥двладне обмеженн¤м, ¤к≥ ство≠рюЇ пол≥тичне розмежуванн¤ держав. ќднак, де¤к≥ природн≥ ресурси ≥ процеси е б≥льш локал≥зованими, контроль та управл≥нн¤ ними можлив≥ з боку окремих держав. ƒо них належать природн≥ ресурси, пов'¤зан≥ з державною територ≥Їю ≥ ¤к≥ Ї њњ елементами: земл¤, надра, внутр≥шн≥ води, ресурси континентального шельфу, рослинн≥сть тощо.

¬одночас Ї природн≥ ресурси, контролювати ≥ збер≥гати ¤к≥ неможливо зусил≠л¤ми окремих держав. ¬они або знаход¤тьс¤ в м≥жнародному простор≥ (в≥дкрите море, космос), або перем≥шуютьс¤ м≥ж р≥зними крањнами ≥ континентами. ƒо них належать атмосферне пов≥тр¤, ресурси —в≥тового океану ≥ пр≥сноњ води, природн≥ багатства јнтарктиди, тварини, що м≥грують. ќхорон¤ти њх можливо т≥льки за умови м≥жнародного сп≥вроб≥тництва,

ƒо ц≥Їњ проблеми додаютьс¤ й ≥нш≥, пов'¤зан≥ з орган≥зац≥Їю природокористу≠ванн¤, њх к≥лька.

ѕроблема рац≥онального використанн¤ м≥неральних ресурс≥в у промисловост≥. ¬ н≥й найб≥льш ¤скраво про¤вл¤Їтьс¤ основнe протир≥чч¤ економ≥ки - м≥ж необмежен≥стю пошт людини ≥ обмежен≥стю на≠¤вних ресурс≥в у природ≥. ™ небезпека вичерпанн¤ або виснаженн¤ в≥домих ≥ до≠ступних дл¤ використанн¤ ресурс≥в «емл≥ зал≥зноњ руди, нафта й газу, руд м≥д≥, н≥келю, марганцю, хрому, алюм≥н≥ю, не кажучи вже про нафту ≥ газ. ÷е змушуЇ освоювати б≥дн≥ш≥ родовища, ¤к≥ часто розташован≥ у важкодостутпих районах або на шельф≥юр≥в та океан≥в.

–озв'¤занн¤ ц≥Їњ проблеми вимагаЇ комплексного використанн¤ сировини, впровадженн¤ ресурсозбер≥гаючих технолог≥й, регенерац≥њ вторинних ресурс≥в. ѕоза¤к розвиток виробництва нев≥д'Їмно зв'¤заний з експлуатац≥Їю природних ресурс≥в, то в економ≥чних ≥ техн≥чних р≥шенн¤х мають враховуватис¤ еколог≥чн≥ аспекти. ќсобливо гострою на цьому тл≥ Ї проблема рац≥онального розвитку енергетики.

√лобальна проблема рац≥онального розвитку енергети≠ки. ” сучасн≥й структур≥ енергобалансу св≥товоњ енергетики переважають вуглевод, нов≥ енергонос≥њ - нафта та газ. –озм≥щуютьс¤ основн≥ види палива на планет≥ вкрай нер≥вном≥рно. “о ж ц≥лком очевидно, що основн≥ проблеми ц≥Їњ системи господарст≠ва пол¤гають у необх≥дност≥ перебудови св≥товоњ енергетики, зм≥ни њњ структури, впровадженн¤ енергозбер≥гаючих технолог≥й, використанн¤ альтернативних джерел енерг≥њ. ƒо того ж, розвиток енергетики, зокрема атомноњ, маЇ загальмуватись, оск≥льки вже тепер пом≥тне теплове забрудненн¤ - п≥двищенн¤ температури.

ѕроблема рац≥онального використанн¤ земельних ресурс≥в та виробництво продовольства стоњть немов би на стику р≥зних за своњм характером завдань: освоЇнн¤ та рац≥онального використанн¤ с≥льськогосподарських уг≥дь, розвитку с≥льськогосподарськоњ науки, пошук≥в вир≥шенн¤ орган≥зац≥йних пол≥тичних та соц≥ально-еко≠ном≥чних питань. –озвиток агровиробничоњ сфери пов'¤заний з посиленн¤м антропогенного впливу на географ≥чне середовище ≥ стимулюЇтьс¤ загостренн¤м демо≠граф≥чноњ ситуац≥њ на планет≥. –озв'¤занн¤ проблеми неможливе без використанн¤ науково-техн≥чного прогресу.

¬ окремих рег≥онах «емл≥ склалас¤ напружена ситуац≥¤ ≥з забезпеченн¤м населенн¤ продовольством, причиною ¤коњ Ї нер≥вн≥сть у соц≥ально-економ≥чному розвитку крањн ≥ подекуди стих≥йн≥ лиха. “акими рег≥онами Ї: в јфриц≥ - зона —ахель (райони на п≥вдень в≥д пустел≥ —ахара), сх≥дна та центральна частина материка; в јз≥њ - п≥вденна та п≥вденно-сх≥дна частини јз≥њ; в ѕ≥вденн≥й јмериц≥ - г≥рськ≥ райони јнд ≥ јмазон≥¤.

јле проблема забезпеченн¤ св≥ту продовольством пол¤гаЇ не в тому, що в св≥т≥ не вистачаЇ с≥льськогосподарських продукт≥в ( на планет≥ виробл¤Їтьс¤ на душу на≠селенн¤ достатньо зерна, м'¤са, цукру, овоч≥в тощо), а тому, що розм≥щенн¤ њх ви≠робництва не зб≥гаЇтьс¤ з географ≥Їю попиту на продовольство. ѕ≥вн≥чна јмерика та «ах≥дна ™вропа мають надлишок с≥льськогосподарських продукт≥в. ¬одночас у крањнах, що розвиваютьс¤, продуктивн≥сть с≥льського господарства все ще занадто низька. ќтже, шл¤х до розв'¤занн¤ проблеми пол¤гаЇ в пошуку можливостей п≥двищенн¤ продуктивност≥ с≥льського господарства, передус≥м крањнами, що розвиваютьс¤.

¬ажливою Ї проблема використанн¤ ресурс≥в —в≥тового океану - б≥олог≥чних, м≥неральних, енергетичних. ќкеан - це також Ђлеген≥ї планети. ¬≥н забезпечуЇ основну частину регенерац≥њ кисню (на суходол≥ таку ¤ роль в≥д≥грають л≥си) ≥ Ї своЇр≥дним регул¤тором температури на земн≥й кул≥.

ќсобливо посилилас¤ господарська д≥¤льн≥сть у —в≥товому океан≥ в друг≥й половин≥ XX ст. «р≥с видобуток м≥неральних ресурс≥в (нафта, газ, зал≥зо-марганцев≥ конкрец≥њ, магн≥й та ≥н.), що супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м забрудненн¤ океан≥в ƒо гранично допустимих меж наближаЇтьс¤ вилов риби та ≥нших морепродукт≥в «меншивс¤ вилов червоноњ риби (кета, горбуша та ≥н.), краб≥в б≥л¤ сх≥дного узбережж¤ јз≥њ, анчоус≥в б≥л¤ зах≥дного узбережж¤ јмерики, тр≥ски та оселедц≥в ѕ≥вн≥чн≥й јтлантиц≥ тощо. ќсобливо сильно забрудненими ви¤вилис¤ так≥ акватор≥њ —в≥тового океану, ¤к зона  арибського басейну, ѕ≥вн≥чного та Ѕалт≥йського-—ередземного й „орного мор≥в, ѕерськоњ затоки, вод б≥л¤ п≥вденного узбережж¤ японських остров≥в. ѕом≥тно зр≥с тоннаж флоту та обс¤ги перевезень. ” еко≠ном≥чно розвинутих крањнах в≥дбулис¤ зрушенн¤ виробничих потужностей до мор¤

- виникли велик≥ приморськ≥ промислов≥ комплекси. «росло також рекреа≠ц≥йне навантаженн¤ на узбережж¤ мор≥в ≥ океан≥в. ўороку сотн≥ м≥льйон≥в в≥дпо≠чиваючих њдуть до мор¤, на узбережж¤ попул¤рних св≥тових курорт≥в.

—таЇ очевидним, що проблеми —в≥тового океану Ї водночас економ≥чними, соц≥альними, техн≥чними, еколог≥чними. ƒл¤ њх розв'¤занн¤ потр≥бн≥ узгоджен≥ м≥жнародн≥ д≥њ.

1	2

Ќазва: √лобальн≥ еколог≥чн≥ проблеми
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4588 прочитано)