√еограф≥¤ > √лобальн≥ проблеми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ та ¤кост≥ житт¤ людини

√лобальн≥ проблеми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ та ¤кост≥ житт¤ людини

Ђћи - народ...ї - з цих сл≥в розпочинаютьс¤ тексти конституц≥й багатьох демократичних держав. “им самим п≥дкреслюЇтьс¤, що основною ц≥нн≥стю т≥Їњ чи ≥ншоњ держави Ї людина. ѕри цьому, чимало проблем, ¤к≥ постають перед державою, до≠лаютьс¤ заради людини - збереженн¤ њњ свобод, добробуту та ¤кост≥ њњ житт¤.

ўодн¤ населенн¤ «емл≥ зб≥льшуЇтьс¤ на чверть м≥льйона чолов≥к. « 50-х до

початку 90-х рок≥в XX ст. к≥льк≥сть населенн¤ св≥ту подвоњлас¤, а його частка, ¤ка проживаЇ у найб≥дн≥ших рег≥онах св≥ту - крањнах, що розвиваютьс¤, та аграрних постсоц≥ал≥стичних крањнах - вже дос¤гла 3/4 св≥тового показника. ≤ хоча пом≥тна тенденц≥¤ до зниженн¤ темп≥в природного приросту населенн¤ на «емл≥, к≥льк≥сть його у крањнах, що розвиваютьс¤, продовжуЇ зростати вищими темпами, н≥ж в економ≥чно розвинутих крањнах. «а цим криЇтьс¤ низка глобальних проблем, ¤ка маЇ бути розв'¤зана, аби забезпечити умови життЇд≥¤льност≥ людини ≥ г≥дну ¤к≥сть њ житт¤. ≤ ¤кими б вражаючими не були усп≥хи економ≥чно розвинутих крањн - добробут людства ≥ безпека св≥ту в ц≥лому залежать в≥д усп≥х≥в економ≥чного по ступу вс≥х держав св≥ту, в тому числ≥ крањн, що розвиваютьс¤.

ўе наприк≥нц≥ XVIII ст. св¤щеник ћальтус виклав теор≥ю, зг≥дно з ¤кою населенн¤ «емл≥ зростаЇ швидше, н≥ж виробництво продовольства з ус≥ма злов≥сними насл≥дками, що з цього випливають. Ќа щаст¤, житт¤ останн≥х двох стол≥ть не п≥дтвердило ц≥Їњ теор≥њ: виробництво продовольства, не кажучи вже про виробництво взагал≥, зростало швидше, н≥ж зб≥льшувалос¤ населенн¤. ѕрот¤гом XX ст. в економ≥чно розвинутих крањнах природний прир≥ст був досить низький, а Ђдемограф≥чний вибухї першоњ половини XX ст. у б≥льшост≥ рег≥он≥в вже п≥шов на спад. ќсновними чинниками, що стримали темпи зростанн¤ населенн¤ св≥ту, стали процеси ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та урбан≥зац≥њ, ¤к≥ поступово охопили вс≥ рег≥они планети. ¬ ц≥лому, оц≥нюючи ситуац≥ю, необх≥дно зважити на так≥ особливост≥.

ѕо-перше, демограф≥чн≥ проблеми в р≥зних крањнах мають своњ особливост≥. √о≠ловн≥ з них, наприклад, в ”крањн≥ не зб≥гаютьс¤, з одного боку, з проблемами ‘ранц≥њ, з другого Ч з проблемами ™гипту, ≈ф≥оп≥њ або “ањланду, хоча вс≥ ц≥ крањни мають майже однакову к≥льк≥сть населенн¤. ƒл¤ крањн, що розвиваютьс¤, попри вс≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ними, сп≥льними Ї необх≥дн≥сть зменшенн¤ приросту населенн¤, пол≥пшенн¤ здоров'¤ та харчуванн¤ людей, л≥кв≥дац≥¤ б≥дност≥ та технолог≥чноњ в≥дсталост≥.

¬ економ≥чно розвинутих крањнах цих складностей немаЇ, але натом≥сть гостро сто¤ть проблеми в≥дверненн¤ еколог≥чноњ кризи та збалансованост≥ викорис≠танн¤ робочоњ сили. ј в де¤ких постсоц≥ал≥стичних крањнах (≥ в ”крањн≥ зокрема) до цього додались проблеми необх≥дност≥ духовного та ф≥зичного в≥дродженн¤ нац≥њ.

ѕо-друге, законом≥рност≥ процесу сучасного св≥тового демограф≥чного переходу дають змогу прогнозувати певну стаб≥л≥зац≥ю у в≥дтворенн≥ населенн¤ в XXI ст., а техн≥чн≥ ≥ технолог≥чн≥ можливост≥ сучасного господарства уможливл¤ть дос¤гнен≠н¤ достатн≥х середн≥х св≥тових показник≥в забезпеченн¤ земл¤н продовольством та ≥ншими засобами дл¤ житт¤. ƒл¤ цього Ї вс≥ п≥дстави. ћожливост≥ зб≥льшенн¤ ви≠робництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ далеко не вичерпан≥. Ўл¤хи до цього в≥дом≥ ≥ ц≥лком дос¤жн≥. ÷е:

п≥двищенн¤ родючост≥ грунт≥в, що пов'¤зано з усп≥хами агромел≥орац≥њ та а≥грох≥м≥њ;

п≥двищенн¤ б≥олог≥чноњ продуктивност≥ с≥льськогосподарських культур шл¤хом упровадженн¤ дос¤гнень с≥льськогосподарськоњ генетики ≥ селекц≥њ;

виведенн¤ продуктивн≥ших пор≥д св≥йськоњ худоби;

ефективн≥ше використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ дл¤ фотосинтезу орган≥чноњ маси па впровадженн¤ генноњ ≥нженер≥њ;

п≥двищенн¤ б≥олог≥чноњ продуктивност≥ —в≥тового океану та широке впрова≠дженн¤ аквакультури.

Ћюдство маЇ величезн≥ ще не використан≥ можливост≥ в галуз≥ енергетики. ¬же тепер багато крањн св≥ту стали на шл¤х переходу в≥д енергетики, що базуЇтьс¤ на застосуванн≥ обмежених паливних ресурс≥в (нафта, газ, вуг≥лл¤) до енергетики, що ор≥Їнтована на використанн¤ практично невичерпних енерго≠нос≥њв - ¤дерноњ енерг≥њ, енерг≥њ —онц¤, в≥тру, води, тепла «емл≥. « огл¤ду на це, вже в перш≥й половин≥ XXI ст. стримуючим чинником розвитку енергетики ста≠не не нестача енергонос≥њв, а загроза ще б≥льшого теплового забрудненн¤ атмо≠сфери надпотужними електростанц≥¤ми. “о ж проблема впровадженн¤ енергозбер≥гаючих технолог≥й нин≥ й надал≥ залишаЇтьс¤ актуальною.

≈коном≥чне зростанн¤ супроводжуватиметьс¤ спорудженн¤м нового житла та нарощуванн¤м техн≥чних потужностей виробництва. ≤ тут наука ≥ техн≥ка готов≥ за≠безпечити людство сучасними ≥ндустр≥альними технолог≥¤ми, ¤к≥ застосовуютьс¤ у м≥стобуд≥вництв≥; сучасними транспортними засобами, ¤к≥ у вс≥х сферах природно≠го середовища - на суходол≥, на вод≥, в пов≥тр≥, а з часом ≥ в космос≥ Ђзвужуютьї св≥т ≥ робл¤ть ближчими ≥ доступн≥шими вс≥ куточки планети; комп'ютерами та но≠вими ≥нформац≥йними та комун≥кац≥йними системами, ¤к≥ активно впроваджуютьс¤ в ус≥ сфери виробництва ≥ побуту, фактично вже л≥кв≥дували бар'Їр просторового розриву в комун≥кац≥¤х ≥ передач≥ ≥нформац≥њ.

–еал≥зувати перел≥чен≥ можливост≥ на благо людства можна за умови, що робота зд≥йснюватиметьс¤ осв≥ченими, ф≥зично здоровими ≥ в≥льними людьми, ¤к≥ бу≠дуть забезпечен≥ сучасними умовами життЇд≥¤льност≥ (харчуванн¤, од¤г, житло, до≠ступ до ≥нформац≥њ тощо). ќтже, постаЇ проблема ¤кост≥ житт¤ людини.

ƒобробут ≥ розвиток сусп≥льства взаЇмопов'¤зан≥. ¬же давно пом≥чено, що здо≠ров'¤, ф≥зична та розумова сила народу Ї запорукою його економ≥чного багатства. ¬одночас, коли людина розпор¤джатиметьс¤ матер≥альним багатством розумно, то це спри¤тиме пол≥пшенню здоров'¤, ф≥зичноњ, розумовоњ та моральноњ сили людськоњ сп≥льноти. ÷¤ взаЇмопов'¤зан≥сть визначаЇтьс¤ взаЇмод≥Їю багатьох компонент≥в: ба≠гатствами природи ≥ багатствами, створеними людськими руками, станом здоров'¤ на≠селенн¤, р≥внем його осв≥ти та культури, ¤кий у крањнах з р≥зним р≥внем розвитку економ≥ки неоднаковий.

ѕ≥д час розрахунк≥в показник≥в ¤кост≥ житт¤ крањн ≥ територ≥й беруть до уваги так≥ показники: розм≥ри ¬¬ѕ на душу населенн¤ (¤к уособленн¤ багатст≠ва та добробуту), середньостатистичну тривал≥сть житт¤ населенн¤ (в≥ддзерка≠ленн¤ стану здоров'¤ ≥ ф≥зичноњ сили) та р≥вень осв≥ти населенн¤ (стан культури ≥ науки).

ћ≥ж крањнами ≥ рег≥онами св≥ту Ї значн≥ в≥дм≥нност≥ в ¤кост≥ житт¤. ÷е змушуЇ замислитис¤ над тим, ¤ке непросте коло проблем маЇ розв'¤зати людство на шл¤ху до сп≥льного процв≥танн¤ ≥ злагоди.

1

Ќазва: √лобальн≥ проблеми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ та ¤кост≥ житт¤ людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (900 прочитано)