√еограф≥¤ > √лобальн≥ проблеми людства. ћ≥жнародн≥ соц≥альн≥ проблеми

√лобальн≥ проблеми людства. ћ≥жнародн≥ соц≥альн≥ проблеми

ѕроцес взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи д≥йшов такоњ к≥льк≥сноњ ≥ ¤к≥сноњ меж≥ коли виник феномен взаЇмод≥њ всього людського сусп≥льства з ус≥Їю природою планети. Ќауково-техн≥чна революц≥¤ привела, з одного боку, до формуванн¤ у людства всеохоплюючоњ системи знань ≥ технолог≥й, з другого - до зб≥льшенн¤ антропогенного впливу на природу. —формувалис¤ складн≥ господарськ≥ системи, вплив ¤ких поширюЇтьс¤ на весь св≥т. як результат - зростаЇ взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмозалежн≥сть господарського та пол≥тичного житт¤ крањн ≥ народ≥в св≥ту. —утн≥сть цих процес≥в ≥ ¤вищ породжуЇ глобальн≥ проблеми, тобто проблеми, що стосуютьс¤ всього людства. ¬они охоплюють ус≥ аспекти в≥дносин м≥ж державами св≥тового сп≥втовариства, м≥ж сусп≥льством ≥ природою, формуванн¤ умов життЇд≥¤льност≥ людства. √лобальн≥ проблеми вимагають ≥ глобальних р≥шень. ƒл¤ цього необх≥дне широке м≥жнародне сп≥вроб≥тництво ≥ координац≥¤ зусиль усього людства в р≥зних сферax: пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й, науков≥й, осв≥т¤нськ≥й тощо.

Ќауковц≥ нал≥чують к≥лька дес¤тк≥в проблем, ¤к≥ за своЇю всеос¤жн≥стю можна вважати глобальними. Ќайважлив≥шими з них Ї: проблема збереженн¤ миру на «емл≥, забезпеченн¤ поступального ≥ пропорц≥йного розвитку господарства св≥ту, еколог≥чна та проблема забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ та ¤кост≥ житт¤ людини.

ѕроблема збереженн¤ миру на «емл≥ - найважлив≥ша, оск≥льки п≥д час виникненн¤ глобального в≥йськового конфл≥кту в св≥т≥, нашпигованому ¤дерною зброЇю та ¤дерними технолог≥¤ми (ј≈— тощо), вс≥ ≥нш≥ проблеми втрачають сенс. Ќеможлив≥сть обмеженого впливу ¤дерного ≥нциденту на довк≥лл¤ ¤скраво проде≠монструвала катастрофа на „орнобильськ≥й ј≈— (1986 р≥к).

∆орстока реальн≥сть пол¤гаЇ в тому, що н≥коли ще в ≥стор≥њ людства не накопичувалас¤ така к≥льк≥сть смертоносноњ зброњ, њњ досить, щоб к≥лька раз≥в знищити все живе на «емл≥, або й саму планету.

Ќа початку 90-х рок≥в крањни св≥ту витрачали на в≥йськов≥ потреби понад 1 трлн долар≥в на р≥к. ÷е дор≥внювало обс¤гу роботи всього св≥тового ринку послуг або ж величин≥, що сп≥вм≥рна з третиною обороту св≥товоњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. ћайже половину кошт≥в на в≥йськов≥ потреби в св≥т≥ витрачають дв≥ крањни - —Ўј та –ос≥¤. ¬ де¤ких державах в≥йськов≥ витрати перевищують 1/10 њх ¬¬ѕ. ÷е на≠самперед т≥ крањни, ¤к≥ пост≥йно вт¤гнут≥ у в≥йськове протисто¤нн¤ ( Ќƒ–, б≥льш≥сть держав зони ѕерськоњ затоки тощо). „имало небагатих за доходами на душу населенн¤ крањн св≥ту вкладають у в≥йськову сферу кошт≥в б≥льше, н≥ж у соц≥альну сферу ( итай, ѕакистан, ≤ран, ≤рак, —ир≥¤,  уба, ¬'Їтнам та ≥н.). Ќа за≠доволенн¤ попиту на воЇнн≥ товари та послуги, за оц≥нкою ёЌ≈— ќ, працюЇ 50 млн чолов≥к, в розробках в≥йськового характеру беруть участь п≥вм≥льйона вчених та конструктор≥в, або 1/5 науковц≥в св≥ту.

ќсобливо велику небезпеку становл¤ть арсенали ¤дерноњ зброњ. Ќа сьогодн≥ ¤дер-збро¤ зосереджена в 5 державах св≥ту (пост≥йних член≥в –ади Ѕезпеки ќќЌ -—Ўј, –ос≥њ, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ,  итаю). ѕерш≥ дв≥ мають по к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч ¤дерних зар¤д≥в, решта - в межах одн≥Їњ тис¤ч≥ ¤дерних зар¤д≥в кожна. ÷¤ збро¤ може бути доставлена до ц≥л≥ за допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаютьс¤ з≥ стац≥онарних установок або ракетами середнього рад≥усу д≥њ з моб≥льних установок, ракетами з надводних та п≥дводних корабл≥в в≥йськово-морських флот≥в, бомбардувальниками, ¤к≥ несуть ¤дерн≥ бомби (мал. 38). Ѕезумовно, ¤кби людство скоротило витрати на в≥йськов≥ потреби ≥ п≥шло по шл¤ху ¤дерного роззброЇнн¤ - планета «емл¤ стала б б≥льш спок≥йним м≥сцем дл¤ житт¤. „и можна розраховувати на под≥бн≥ кроки? Ќа щаст¤, наприк≥нц≥ XX ст. м≥жнародна обстановка у св≥т≥ поступово зм≥нюЇтьс¤ в≥д конфронтац≥њ до взаЇморозум≥нн¤ ≥ сп≥вроб≥тництва. ” 1988 роц≥ м≥ж —Ўј та —–—– була укладена угода про л≥кв≥дац≥ю ракет середнього рад≥усу д≥њ. ” 1994 роц≥ ”крањна першою серед крањн св≥ту в≥дмовилас¤ в≥д ¤дерноњ зброњ (на час проведенн¤ ц≥Їњ акц≥њ вона мала трет≥й за потужн≥стю в св≥т≥ ¤дерний арсенал). ядерна збро¤ була виведена також з  азахстану ≥ Ѕ≥лорус≥.

Ќа жаль, на планет≥ все ще збер≥гаютьс¤ точки потенц≥йних м≥жнародних або м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в. “≥льки в≥д зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни до початку 90-х рок≥в в≥дбулос¤ понад 30 м≥жнародних та близько 90 внутр≥шньодер≠жавних конфл≥кт≥в, в ¤ких загинули дес¤тки м≥льйон≥в людей. ≤ ¤кщо в м≥жна≠родних конфл≥ктах сп≥вв≥дношенн¤ загиблих цив≥льних та в≥йськових приблизно р≥вне, то в громад¤нських та нац≥онально-визвольних в≥йнах цив≥льного населенн¤ гине втрич≥ б≥льше, н≥ж в≥йськових.

” 80-90-т≥ роки XX ст. продовжувались в≥йськов≥ конфл≥кти на Ѕлизькоњ —ход≥ та в район≥ ѕерськоњ затоки, не вщухали в≥йна в јфган≥стан≥, сутички в ≤ндо≠китањ, Ћатинськ≥й јмериц≥, громад¤нськ≥ в≥йни в —х≥дн≥й (≈ф≥оп≥¤, —удан, —омал≥ ѕ≥вденн≥й та ÷ентральн≥й (јнгола, ћозамб≥к, Ѕурунд≥, ƒемократична –еспубл≥ка  онго) јфриц≥, на терен≥ колишньоњ ёгослав≥њ та просторах —Ќƒ ( арабах, абхаз≥¤, „ечн¤, ѕридн≥стров'¤, “аджикистан тощо).

ќтже, проблема збереженн¤ миру на «емл≥ залишаЇтьс¤ гострою, ≥ його дос¤гненн¤ можливе за умови взаЇмопорозум≥нн¤ ≥ всеб≥чного сп≥вроб≥тництва, вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми - найважлив≥ша передумова дл¤ розв'¤занн¤ ≥нших глобальних проблем людства, насамперед проблеми економ≥чного розвитку. «абезпеченн¤ поступального ≥ пропорц≥йного розвитку господарства св≥ту - дна з важливих проблем, що стоњть перед людством. ƒо середини 90-х рок≥в розрив у р≥вн¤х прибутк≥в на душу населенн¤ м≥ж економ≥чно розвинутими крањнами та крањнами, що розвиваютьс¤, був чималим, незважаючи на те, що за останн≥ п≥встол≥тт¤ багато крањн, що розвиваютьс¤, дос¤гли значного прогресу: зросли њх прибутки, розпочалас¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, дос¤гнуто усп≥х≥в у галуз¤х охорони здоров'¤ та осв≥ти. ¬ багатьох крањнах јз≥њ та јфрики економ≥чний стан такий, ¤ким в≥н був у крањнах «ах≥дноњ ™вропи на по-початку стол≥тт¤ або перед ƒругою св≥товою в≥йною. ѕроте перес≥чн≥ економ≥чн≥ показники - на крайн≥х полюсах багатства (розвинут≥ крањни - ¬¬ѕ на душу населенн¤ становить понад 20 тис. долар≥в на р≥к) ≥ б≥дност≥ (крањни, що розвиваЇтьс¤, в≥дпов≥дно - менш ¤к 200 долар≥в на р≥к) - в≥др≥зн¤ютьс¤ в 100 раз≥в! при цьому в де¤ких крањнах останн≥м часом в≥дставанн¤ нав≥ть зб≥льшилос¤. св≥товий прогрес все ще оминаЇ четверту частину людства. —итуац≥¤ Ї особливо граматичною з огл¤ду на те, що, за розрахунками, на меж≥ ’’-’’≤ ст.ст. понад 9/10 приросту робочоњ сили припадатиме на крањни, що розвиваютьс¤. Ќаприк≥нц≥ XX ст. глобальна проблема в≥днайденн¤ пропорц≥йност≥ економ≥чного розвитку також стала актуальною дл¤ постсоц≥ал≥стичних крањн з перех≥дною економ≥кою (в тому числ≥ й дл¤ ”крањни).

„и можливе подоланн¤ диспропорц≥й у р≥вн¤х розвитку св≥тового господар≠ства? ≈коном≥чний розвиток крањн св≥ту впродовж останн≥х двох стол≥ть доводить, що ефективна перебудова господарства окремоњ крањни, швидкий його розвиток Ї можливими.

ќсь приклад з ≥стор≥њ. –озорена з поруйнованими м≥стами крањна, заводи ¤коњ сто¤ть, а зубож≥ле населенн¤ аби прожити торгуЇ та генделюе. ѕродовольчих ≥ промислових ресурс≥в - обмаль, нафти - немаЇ. “овари держави на св≥товому ринку не конкурентноздатн≥, а крањни-сус≥ди вже стали на шл¤х ≥ндустр≥альноњ перебудови. «давалось би - повна безнад≥¤.

ѕриклад≥в радикальних економ≥чних перетворень окремих держав на шл¤ху розвитку цив≥л≥зац≥њ чимало. ≈коном≥ка б≥льшост≥ сучасних економ≥чно розвинутих крањн перебувала свого часу на досить низькому р≥вн≥ розвитку: —Ўј,  анада, јвстрал≥¤ розпочинали розбудову своЇњ економ≥ки на неосвоЇних земл¤х нових континент≥в. япон≥¤ в останн≥й чверт≥ XIX ст. розпочала розбудову ≥ндустр≥альноњ держа≠на островах, ¤к≥ стол≥тт¤ми до цього були в стан≥ ≥зол¤ц≥њ в≥д св≥ту. Ђƒалекосх≥дн≥ тигри" розбудували сучасне господарство, розпочавши майже з нул¤. як≥ ж передумови визначають усп≥х руху в≥д в≥дсталост≥ до прогресу? Ѕезумовно, першою з них Ї виб≥р шл¤ху соц≥ально-економ≥чних перетворень, на ¤кому держава маЇ визначити свою стратег≥ю економ≥чноњ пол≥тики ≥ створити р≥зн≥ механ≥зми њњ реал≥зац≥њ. ƒосв≥д св≥дчить, що першою передумовою розвитку Ї затрат на осв≥ту та п≥дготовку кадр≥в. ќднак головним питанн¤м економ≥чноњ пол≥тики в≥д ƒержава, ¤ка вибираЇ ринков≥ в≥дносини основою розвитку своЇњ економ≥ки, формуЇ певну модель системи власност≥ в крањн≥ (виб≥р сп≥вв≥дношенн¤ державноњ та приват≠ноњ власност≥, проведенн¤ приватизац≥њ тощо), створюЇ ефективну законодавчу базу господарськоњ д≥¤льност≥ та систему управл≥нн¤, дбаЇ про забезпеченн¤ соц≥альних потреб та охорону довк≥лл¤. ќтже, створюютьс¤ умови, за ¤ких продуктивн≥ сили ма≠ють змогу нарощувати продуктивн≥сть прац≥, кап≥талу, земл≥ тощо.

ƒругою передумовою Ї реал≥зац≥¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, на ¤кий, в свою чергу, впливають ≥стор≥¤, культура, осв≥та, наука. „ерез сусп≥льний под≥л прац≥ та механ≥зми ≥нвестуванн¤ здобутки науково-техн≥чного прогресу перетворюютьс¤ у ф≥зичний (споруди, машини, устаткуванн¤ тощо) та людський ≤ або ≥нтелектуальний кап≥тал. ” XX ст. залученн¤ нових ≥ найнов≥ших технолог≥й \ дало змогу багатьом крањнам використовувати своњ економ≥чн≥ ресурси набагато продуктивн≥ше, н≥ж будь-коли в ≥стор≥њ ≥ дос¤гти р≥зкого зб≥льшенн¤ виробництва за пор≥вн¤но коротк≥ пер≥оди. “ак, ¤кщо в пер≥од першоњ промис≠ловоњ революц≥њ (XIX ст.) подвоЇнн¤ обс¤гу виробництва на душу населенн¤ у ¬е≠ликобритан≥њ було дос¤гнуто б≥льш ¤к за п≥встол≥тт¤, а в —Ўј Ч за 46 рок≥в, то в друг≥й половин≥ XX ст. такого самого результату япон≥¤, –еспубл≥ка  оре¤ ≥  итай дос¤гли за 10-12 рок≥в економ≥чного розвитку.

1	2

Ќазва: √лобальн≥ проблеми людства. ћ≥жнародн≥ соц≥альн≥ проблеми
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4337 прочитано)